ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2014 року

...Зима прийшла так стиха, так полегко –

Закутала у сніг луги, міста.

І пеленою простягла здалека

Над божим світом два своїх крила.

Одним крилом зігріла живність дику,

Приберегла поживу і тепло.

Другим крилом у стужу превелику

Переморозила все те, що ще жило.

М.Джига

СІЧЕНЬ

1 120 років від дня народження Василя Васи-льовича Максимця (01.01.1894, с. Багринівці Літин. р-ну – 10.10.1941, Новосибір. обл., нині РФ), поета, кооператора, секретаря Вінницької організації УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія) (1919), члена вінницької філії Спілки українських радянських селянських письменників «Плуг». За радянської влади працював у кооперації. Згодом переїхав до Харкова, де підготував до друку збірку віршів. Друкував свою поезію у вінницьких газетах «Шлях», «Селянська громада», «Червоне село». Безпідставно заарештований 2 серпня 1937 р. і засуджений на 10 років. Загинув на засланні. Реабілітований 1989 р.

Література:

Подолинний, А.М. Максимець Василь Васильович / А.М. Подо-линний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 210.

• 80 років від дня народження Ганни Филимонівни Коваль (01.01.1934, с. Велика Стадниця Вінниц. р-ну – 08.03.2012, с. Бохоники цього ж р-ну), фольклористки, етнографа, медпрацівника, народної цілительки. Працювала у медичних закладах області. Змолоду займалася фольклорною діяльністю, збирала народні пісні. У студентські роки записала перекази про І.Богуна, Д.Нечая, М.Кривоноса, народні звичаї та обряди від Коляди до Калити. У рідному с. Бохоники зафіксувала народні повір’я, примовки, загадки, приспівки. 1986 р., з її ініціативи, тут створено аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Брикса», якого згодом удостоєно почесного звання «народний», та молодіжний гурт «Русалоньки». Колектив під керівництвом Г.Ф.Коваль брав участь у багатьох обласних і всеукраїнських конкурсах та фестивалях, а також III Міжнародному телефести-валі української пісні та музики «Горицвіт» у Львові (2002), став переможцем першого Всеукраїнського конкурсу автентичної пісні на приз Г.Танцюри (2001). Саме завдяки їй у телефільмах було відтворено донедавна призабуті рідкісні народні обряди та звичаї – «Весняний квітчатий Микола», «Бабине купало», «Топта-ти ряст», «Родини», «Хрестини», «Похрестини», «Потретини» та інші. Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня (2003).

Література:

Дмитренко, Ж. Цілющий лік пісенної любові: світлої пам’яті Ганни Филимонівни Коваль / Ж. Дмитренко // Світли-ця. – 2012. – № 1. – С. 20-23 : кол. фото.

Спірідонова, Л. Світлої пам’яті Ганни Филимонівни Коваль / Л. Спірідонова, М. Скрипник [та ін.] // Вінниччина. – 2012. – 23 берез. – С. 13 : фото.

• 65 років від дня народження Алли Володими-рівни Ліпської (01.01.1949, смт Тиврів), краєзнавця, етнографа, музеєзнавця. 1974 р. закінчила Вінницький державний педа-гогічний інститут ім. М.Островського (нині ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського). З 1976 р. пов’язала свою долю з Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм, у якому працює понад 35 ро-ків; з 2009 р. – старший науковий співробітник. Досліджує історію конфесійних культур Поділля, сакральне мистецтво краю, культуру національних меншин Поділля. Автор цілого ряду наукових праць. Учасниця міжнародних, всеукраїнських наукових, регіональних історико-краєзнавчих конференцій.

Література:

Ліпська Алла Володимирівна // Вінниччина журналістська: ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки… : до 50-річчя утвор. НСЖУ : громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 131 : портр.

Гальчак, С. Ліпська Алла Володимирівна / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 592-593. – Бібліогр. в кінці ст.

• 40 років тому (01.01.1974) на базі Вінницького філіалу Київського політехнічного інституту засновано Він-ницький політехнічний інститут (нині Вінницький національ-ний технічний університет – ВНТУ).

Інтернет-ресурс:

Вінницький національний технічний університет [Електронний ресурс] // ВНТУ. – Електрон. текст. дані. – URL : http://vntu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=4&Itemid=8&lang=uk  (дата звернення : 21.03.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

2 65 років від дня народження Олександра Тимо-фійовича Дробахи (02.01.1949, с. Оратів Іллінец. р-ну), худож-ника, графіка, члена НСХУ (1990). Закінчив Одеське художнє училище, Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979). З 1979 р. проживає і працює у Кишиневі (Молдова). Створює батик, абстрактні композиції. Його роботи неодноразово експонувалися в Україні, Молдові, Росії, Польщі, Румунії, Австралії.

Література та інтернет-ресурс:

Чегусова, З.А. Дробаха Олександр Тимофійович / З.А. Чегу-сова, Н.О. Саєнко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2008. – Т. 8 : Дл-Дя ; додаток : А-Ґ. – С. 404 : портр., іл. – Бібліогр. в кінці ст.

Дяченко, О.В. Дробаха Олександр Тимофійович [Електронний ресурс] / О.В. Дяченко // Вінницький інформаційний портал. – Електрон. текст. дані. – URL : http://irp.vn.ua/index.php?page=0&action=52&k=247  (дата звернення : 21.06.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

• 60 років від дня народження Ігоря Анатолійовича Рихліцького (02.01.1954, м. Вінниця), генерал-майора служби цивільного захисту. Закінчив Вінницький політехнічний технікум (1980), Київську Вищу школу МВС України (1990), Черкаський інститут пожежної безпеки МВС України (1999). Починаючи з 1978 р., служив на посадах різних рівнів Держпожежнагляду відділу внутрішніх справ УМВС України у Вінницькій області, зокрема начальником пожежної частини, заступником, а згодом – начальником Управління Державної пожежної охорони УМВС України у Вінницькій області. Протягом 2003-2010 рр. – начальник Управління Головного управління МНС України у Вінницькій області. З 2010 до 2011 року – начальник Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту МНС України. На даний час очолює Управління Держтехногенбезпеки у Вінницькій області. Має ряд державних нагород та відзнак.

Інтернет-ресурс:

Рихліцький Ігор Анатолійович [Електронний ресурс] // Державно-правова еліта України : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – URL : http://logos-ukraine.com.ua/dpu/dpu107.html  (дата звернення : 10.07.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

3 50 років від дня народження Юрія Дамазійовича Кафарського (03.01.1964, м. Могилів-Подільський), живописця, скульптора, члена НСХУ (2000). 1986 р. закінчив художньо-графічне відділення Одеського державного педагогічного інституту ім. К.Д.Ушинського. З 1988 р. – викладач Могилів-Подільської художньої школи. Працює у галузі станкового живопису, монументальної та станкової скульптури. Учасник обласних та всеукраїнських виставок (з 1995 р.), живописно-графічних пленерів у Вінницькій, Миколаївській, Рівненській, Сумській, Харківській областях, м. Седнів (Чернігівська обл.), скульптурних пленерів у м. Ямпіль Вінницької області. У Вінниці відбулося 5 персональних виставок митця (1993, 1995, 2002, 2005, 2007). Його твори зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, приватних колекціях.

Література:

Кафарський Юрій Дамазійович // Вінницький вернісаж : вист. тв. митців Вінниччини з нагоди 35-річчя створ. Вінниц. обл. орг. НСХУ. – Вінниця, 2010. – С. 40-41 : кол. іл. – (Краса України Поділля).

Гринюк, Л.Н. Кафарський Юрій Дамазійович / Л.Н. Гринюк // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2012. – Т. 12 : Кал-Киї. – С. 481-482 : портр., іл. – Бібліогр. в кінці ст.

5 60 років від дня народження Петра Васильови-ча Слободянюка (05.01.1954, с. Літинка Літин. р-ну), педагога, художника, письменника, поета-гумориста, громадського діяча, краєзнавця. Філологічну освіту здобув у Вінницькому педагогічному інституті ім. М.Островського. Учителював у школах Літинського району, навчаючись заочно у Московському народному університеті мистецтв (по класу станкового живопису). З 1982 р. служив в органах внутрішніх справ. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Працював над оформленням музею УМВС у Вінницькій області «Мій край – Поділля». Заявив про себе як серйозний художник, створивши триптих «Чорнобиль – біль України». За ескізом П.В.Слободянюка в Літині встановлено пам’ятний знак ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС. Його картини демонстрували у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, Вінницькому обласному центрі народної творчості, Вінницькій ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва. П.В.Слободянюк – голова Літинської районної організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України», очолює літературно-мистецьке об’єднання ім. Х.Замоцного «Дзвінкова криниця», яке працює на базі Літинської районної бібліотеки. Як письменник заявив про себе виходом у світ низки книг: «Девова ущелина», «Таємниця сонної долини», «Скарб» із серії «Пригоди трьох», книги пам’яті «Чорнобильська зима». Друкується в періодичній пресі. Має ряд державних нагород і відзнак.

Література:

Ястремський, М.М. Слободянюк Петро Васильович / М.М. Ястремський // Вінничани з полином у серці : фотонарис : ліквідаторам Чорнобильської катастрофи присвячується…/ М. Ястремський, М. Лаціс, В. Сокіл. – 3-тє вид. – Вінниця, 2009. – С. 106-109 : портр.

6 180 років від дня народження Степана Васильо-вича Руданського (06.01.1834, с. Хомутинці, нині Калинів. р-ну – 03.05.1873, м. Ялта), українського поета-класика, перекладача, фольклориста, громадського діяча. На Вінниччині щорічно проводяться заходи по вшануванню пам’яті нашого славетного земляка. Починаючи з 1981 р., на його батьківщині, в с. Хомутин-ці, проходить щорічне районне свято сатири і гумору. Обласне свято ім. С.Руданського проводиться у районному центрі один раз на два роки. 2014 р. відбудеться ювілейне. Один раз на 5 років у м. Калинівка проводиться Всеукраїнське літературно-мистецьке свято ім. С.Руданського. 1994 р. засновано Всеукраїнську літературну премію ім. С.Руданського. За ініціативою відомого гумориста-сатирика А.Гарматюка у березні 1998 р. створено громадське творче об’єднання – Вінницький Курінь гумористів ім. С.Руданського.

Інтернет-ресурс:

«І я знов живий світ оглядую…» : до 175-річчя від дня народж. С.В. Руданського (1834-1873) [Електронний ресурс] : бібліогр. покажч. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад.:

Л. Борисенко, Л. Заря, О. Кізян, Б. Хоменко ; вступ. ст. Б. Хоменка. – Вінниця, 2009. – 70 с. – (Наші видатні земляки). – URL : http://old.library.vn.ua/publications/2009/rudansk . (дата звернення : 20.06.2013). – Назва з екрана.

• День народження Василя Семеновича Стуса

(06.01.1938, с. Рахнівка Гайсин. р-ну – 04.09.1985, с. Кучино Чуховського р-ну Перм. обл., нині РФ, перепохований 19.11.1989 у м. Київ), українського поета, прозаїка, критика та літературознавця, перекладача, правозахисника, лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1991, посмерт-но), Героя України (2005, посмертно). Твори Стуса введено до шкільної програми української літератури. На його батьківщині, у с. Рахнівка, відкрито меморіальну дошку і пам’ятник. Щорічно у січні, починаючи з 1989 р., на Вінниччині проходять Стусівські читання. На початку вересня вінничани вшановують пам’ять В.Стуса біля пам’ятника, встановленого в обласному центрі на майдані його імені (2002). У 2012 р. літературно-мистецьке об’єднання ім. В.Стуса, Конгрес української інтелігенції Вінниччини, Всеукраїнське товариство приятелів лужицько-сербської культури та редакція журналу «Собор» заснували премію імені Василя Стуса «Патріот України».

Література та інтернет-ресурс:

Постать Василя Стуса над плином часу : 70-річчю від дня народж. присвячується (1938-1985) : бібліогр. покажч. / Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад.: Г.М. Авраменко, О.М. Зелена, М.Г. Спиця ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця : ДП «Держ. картогр. ф-ка», 2008. – 240 с. – (Наші видатні земляки). – Електрон. версія вид. – URL : http://old.library.vn.ua/publications/2008/Stus2008.html (дата звернення : 08.11.12), вільний. – Назва з титул. екрана. – (Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва).

«І в смерті з рідним краєм поріднюсь»: Василь Стус і Вінниччина : літ.-худож. вид. / упоряд.: Н. Гнатюк, Т. Коваль-ський. – Вінниця : ДП ДКФ, 2011. – 528 с. : кол. фото.

• 75 років від дня народження Василя Васильови-ча Губарця (06.01.1939, с. Лука-Мелешківська Вінниц. р-ну), українського письменника, заслуженого журналіста України (1989), лауреата премії «Золоте перо» НСЖУ. По завершенню навчання у Львівському університеті працював журналістом у ряді вітчизняних газет і журналів, головним спеціалістом у справах української діаспори Міністерства України в справах національностей та міграції, згодом – заступником начальника головного інформаційно-аналітичного управління Міністерства освіти у справах преси та інформації. Від 2000 р. – виконавчий директор Української асоціації виробників поліграфічної продукції; від 2002 р. – головний редактор журналу «Друк і книга», а з 2004 р. – заступник завідувача кафедри журналістики Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (Київ). Автор низки поетичних збірок, навчальних посібників та ін. Тексти окремих його віршів покладено на музику. Відомий як перекладач.

Література та інтернет-ресурс:

Головко, І.В. Губарець Василь Васильович / І.В. Головко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2006. – Т. 6 : Го-Гю. – С. 574 : портр.

Губарець Василь Васильович [Електронний ресурс]. – Електрон. текст. дані. – URL : http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/human/0040868.htm  (дата звернення : 21.03.2013), вільний. – Назва з титул. екрана.

• 65 років тому народився Микола Володимирович Луків (06.01.1949, с. Куманівці Хмільниц. р-ну), український поет, пісняр, публіцист, заслужений діяч мистецтв України (1997). Журналістську освіту здобув у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка (1973). Працював завідуючим відділом поезії у газеті «Літературна Україна», головним редактором всеукраїнського літературно-художнього та суспільно-політичного журналу «Дніпро» (з 1984 р.). Його перу належить низка поетичних збірок. Багато віршів М.Луківа (понад 300) композитори поклали на музику. З-поміж найкращих його пісень – «Росте черешня в мами на городі», «Приїжджайте частіше додому», «Радіола у клубі грає», «Половина саду квітне», «І ось прийшла до мене знов» та багато інших. Творчість поета відзначено багатьма міжнародними та всеукраїнськими літературно-мистецькими преміями, державними нагородами.

Література:

Подолинний, А.М. Луків Микола Володимирович / А.М. Подо-линний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 203-204.

Кисіль, Т. Микола Луків – поет, пісняр, громадянин / Т. Кисіль, Т. Андряник // Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. – 2011. – № 6. – С. 45-48.

8 135 років тому народився Степан Васильович Васильченко (справжнє прізвище – Панасенко) (08.01.1879, м. Ічня, нині Чернігів. обл. – 11.08.1932, м. Київ), український письменник і педагог. Неодноразово бував у Вінниці. Тут він познайомився із сестрою братової дружини Килиною. Пізніше вони одружилися. Під час Першої світової війни Васильченка мобілізували. Разом із військовою частиною перебував у Борзні, Глухові, а з вересня 1914 р. – у Вінниці. Весною 1914 р. тут гастролювала трупа М.Садовського, яка показала виставу за п’єсою Степана Васильченка «На перші гулі» (1914). Вистави за п’єсами Васильченка ставили на Вінниччині також і в 20-30-ті рр., зокрема п’єсу «Кармелюк». 1919 р. у вінницькому видавництві «Національна освіта» вийшла книжка письменника «Дві казки». Перебуваючи у Вінниці, С.Васильченко цікавився місцевим літературним і культурно-мистецьким життям, але про це ще мало відомо. Більше відомо про його товаришування з письменником Прохором Ворониним (1885-1940), який проживав в одному із сіл під Вінницею.

Література:

Майстер поетичної прози Степан Васильченко : автобіогр. зап., наук. розвідки, спогади, матеріали до літопису життя і творчості : збірник / за ред. М.С. Грицюти ; упоряд.: А. Дрофань, Д. Міщенко. – К. : Веселка, 1982. – 295 с.

Шумило, Н.М. Васильченко Степан Васильович / Н.М. Шуми-ло // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2005. – Т. 4 : В-Вог. – С. 141-142 : портр.

• 75 років від дня народження Петра Казимирови-ча Канінського (08.01.1939, с. Вербівка Літин. р-ну), економіста, кандидата економічних наук (1975), доктора економічних наук (2006), заслуженого діяча науки і техніки України (2009), професора (2010), завідувача відділу спеціалізації аграрного виробництва та координації наукових досліджень Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». 1964 р. закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут (нині Житомирський національний агроекологічний університет). Більшу частину своєї творчої діяльності П.К.Канінський присвятив вирішенню проблем розвитку спеціалізації і кооперації сільськогосподарського виробництва та стратегії розвитку агропромислового комплексу України. Ним опубліковано понад 150 наукових і навчально-методичних праць з питань економіки й організації сільськогосподарського виробництва, у тому числі 3 навчальні підручники, 5 монографій, 10 брошур, 18 рекомендацій.

Література:

Шатько, О.В. Канінський Петро Казимирович / О.В. Шатько // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2012. – Т. 12 : Кал-Киї. – С. 224 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.

9 90 років від дня народження Сергія Йосиповича Параджанова (09.01.1924, м. Тбілісі (Грузія) – 23.07.1990, там само; похов. у Єревані (Вірменія)), українського та вірменського кінорежисера, сценариста, народного артиста України (з 1990), лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1991, посмертно). Світову славу Параджанову приніс кінофільм «Тіні забутих предків» (1964), знятий за мотивами повісті нашого земляка Михайла Коцюбинського. Зазнав політичних репресій. Протягом 1974-1976 рр. відбував покарання у виправних устано-вах поблизу Вінниці: у Губнику та Стрижавці.

Література:

Сергій Параджанов (1924-1990), кінорежисер, сценарист // Сто найвідоміших українців. – К., 2005. – С. 618-624.

Волошенюк, І. Восьма ходка : [є про перебув. С. Параджа-нова в с. Губник] / І. Волошенюк // Вінниччина. – 2008. – 24 лип.

• 55 років тому народилася Катерина Іванівна

Висоцька (09.01.1959, с. Михайлівка Шаргород. р-ну), історик, музеєзнавець, краєзнавець. 1980 р. закінчила історичний факультет Вінницького державного педагогічного інституту ім. М.Островського. Працювала у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї (1983-1986), партійному архіві Вінницького ОК КПУ (нині Держ. архів Вінниц. обл.) (1987-1990). 1990 р. повернулася на роботу в музей, з яким і пов’язала своє подальше життя: завідуюча відділом новітньої історії, заст. директора з наукової роботи з 1999 р., директор музею – з 2008 р. Вивчає проблеми історії краю першої половини XX ст. Автор ряду музейних експозицій, стаціонарних та пересувних виставок. Організатор низки науково-краєзнавчих конференцій. Під її керівництвом здійснено проекти зі збереження та популяризації історико-культурної спадщини Подільського краю, серед яких – пересувні виставки «Сім чудес Вінниччини», «Видатні особистості Вінниччини», які презентували наш край у регіонах України та Польщі. За її відповідальності підготовлено наукові видання і краєзнавчі розвідки, зокрема наукові збірники «Подільська старовина», «Музейний вісник», альбоми «Раритети Вінницького обласного краєзнавчого музею», «Сім чудес Вінниччини», «Визначні пам’ятки Вінниччини», «Подвиг землі Подільської», різноманітні буклети та путівники. К.І.Висоцька – засновник та голова правління громадської організації «Асоціація музеїв Вінниччини».

Література:

Висоцька Катерина Іванівна // Вінниччина журналіст-ська: ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки… : до 50-річчя утвор. НСЖУ : громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 36 : портр.

Гальчак, С. Висоцька Катерина Іванівна / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 446-447.

10 80 років від дня народження Тамари Федорівни Козачук (10.01.1934, с. Турбів Липовец. р-ну, нині смт), педагога, заслуженого вчителя України (1982). Навчалася у Турбівській середній школі. Працювала на місцевому цукрозаводі. Здобула освіту на фізико-математичному факультеті Вінницького педагогічного інституту ім. М.Островського (1957), працювала у Староприлуцькій і Турбівській школах. Протягом 1961-1995 років викладала у Гніванських школах № 1, 2. Була делегатом IV з’їзду учителів України. Нагороджена орденом «Знак Пошани», знаком «Відмінник народної освіти УРСР». Занесена на районну Дошку Пошани (м.Тиврів).

Література:

Тамтура, А. Заслужений вчитель України Козачук Тамара Федорівна / А. Тамтура // Історія Тиврівщини / А. Тамтура, О. Коваль. – Вінниця, 2012. – С. 415 : іл.

• 75 років (10.01.1939) відтоді, як Оратівський ра-йон увійшов до складу Вінницької області.

Література:

Розенфельд, Я.Б. Оратів / Я.Б. Розенфельд // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. – К., 1972. – Т. : Вінницька область. – С. 256-262.

Оратівський край : ювіл. зб. : до 30-річчя утворення Оратів. р-ну / упоряд. Н.В. Хоменко. – Вінниця : Кн.-Вега ; Вінниц. обл. друк., 2009. – 208 с. : іл. – Бібліогр.

• 75 років від дня народження Олександра Лав-рентійовича Зозулі (10.01.1939, с. Павлівка Нехворощан. р-ну Полтав. обл. – 21.01.2008, м. Вінниця), вченого-селекціонера, педагога, кандидата сільськогосподарських наук (1969), доктора сільськогосподарських наук (1984), професора. У 1963 р. закінчив агрономічний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту. Трудова, наукова та науково-педагогічна діяльність Олександра Лаврентійовича Зозулі тривала 52 роки: працював у Вінницькому державному аграрному університеті, очолював кафедру рослинництва, селекції та насінництва, а також обіймав посаду проректора з наукової роботи. Автор понад 200 наукових праць. Створив колекцію (понад 1500) різноманітних за ознаками, оригінальних самозапилених ліній, якими був поповнений генофонд Національного центру генетичних ресурсів рослин України.

Література:

Олександр Лаврентійович Зозуля : бібліогр. покажч. праць за 1964-2008 рр. / упоряд.: Н.Г. Дудкевич, Т.І. Зозуля, О.А. Шевчук ; авт. вступ. ст. В.В. Кириченко ; ВДАУ. – Вінниця, 2009. – 142 с. – (Вчені нашого вузу).

11 75 років від дня народження Івана Гнатовича

Вихренка (11.01.1939, с. Баланівка Бершад. р-ну – 21.02.2004, м. Чернівці), художника, члена НСХУ (1990). Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва (1960), Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1968). Працював на Чернівецькому художньо-виробничому комбінаті (1968-1990). Став зачинателем монументально-декоративного мистецтва на Буковині.

Література:

Іванюк, М.В. Вихренко Іван Гнатович / М.В. Іванюк // Ен-цикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2005. – Т. 4 : В-Вог. – С. 465-466.

13 80 років від дня народження Юхима Григоровича Перельмутера (13.01.1934, м. Вінниця), фахівця у галузі економічної географії, кандидата економічних наук (1977), доцента кафедри географії Вінницького педагогічного інституту ім. М.Островського, краєзнавця. Досліджував проблему використання земельних ресурсів Східного Поділля. Учасник регіональних історико-краєзнавчих конференцій. Опублікував понад 60 праць. Виїхав до США.

Література:

Гальчак, С. Перельмутер Юхим Григорович / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 634.

14 90 років від дня народження Андрія Пилиповича М’ястківського (14.01.1924, с. Соколівка, нині Крижопіл. р-ну – 17.11.2003, м. Київ), поета, прозаїка, драматурга, перекладача. члена СПУ (1955). Учасник Великої Вітчизняної війни. Медичну освіту здобув у Тульчинській фельдшерсько-акушерській школі. Працював фельдшером, з 1953 р. – учителем у рідному селі. Навчаючись заочно на філологічному факультеті Вінницького педагогічного інституту ім. М.Островського (1953-1960), у 1955 р. перейшов на редакційну роботу в республіканське видавництво «Молодь» (м. Київ). Згодом працював у інших видавництвах та редакціях журналів. Автор численних поетичних збірок, романів, повістей, новел, образків, п’єс. Писав вірші для дітей. Ряд його поезій покладено на музику. Особливої популярності набули пісні: «На калині мене мати колихала», «Підкручу я чорнії вуса» (муз. В.Верменича). Лауреат кількох літературних премій.

Література:

Хоменко, Б.В. М’ястківський Андрій Пилипович / Б.В. Хоменко // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упоряд-кув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 232-233.

17 95 років від дня народження Степана Васильо-вича Антонюка (17.01.1919, с. Грушківці Калинів. р-ну – 05.07.1982, м. Калинівка), Героя Радянського Союзу (1945). У 1942 р. закінчив курси молодших лейтенантів. Воював на Південно-Західному, Західному, Воронезькому, І Українському фронтах. Артилерист. Відзначився в боях у січні – на початку лютого 1945 р. під час форсування р. Одер та утримання плацдарму на її лівому березі, розгромі угруповання противника в м. Штейнау (Польща), під час полонення понад 600 гітлерівців. По війні продовжив службу в Радянській Армії до 1964 p. У званні полковника звільнився в запас. Мешкав у м. Калинівка. Відзначений державними нагородами.

Література:

Юрчишина, О.А. Антонюк Степан Васильович / О.А. Юрчишина // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2001. – Т. 1 : А. – С. 589.

Гальчак, С.Д. Герой Радянського Союзу Антонюк Степан Васильович / С.Д. Гальчак // Герої Поділля: Герої Рад. Союзу – уродж. Вінниц., Тернопіл. та Хмельниц. обл. / С.Д. Гальчак. – К., 2010. – С. 21: портр.

18 180 років від дня народження Володимира Боні-фатійовича Антоновича (18.01.1834, містечко Махнівка, нині с. Комсомольське Козятин р-ну – 21.03.1908, м. Київ), українського історика, археолога, етнографа, лікаря, публіциста, педагога, громадського діяча. Раннє дитинство пройшло у Махнівці. З 1844 р. мешкав у с. Гущинці, нині Калинівського р-ну, де його батько служив гувернером у родині заможного шляхтича О.Абрамовича. У 1850-1860 рр. навчався на медичному, а потім на історико-філологічному факультетах Київського університету св. Володимира. Отримав ґрунтовні знання з історії, філософії, фольклору й етнографії, постійно займався самоосвітою. З ім’ям В.Антоновича пов’язане зародження та розвиток українофіль-ського руху. У 1869-1870 рр. брав участь в експедиції, яка збирала народознавчі та краєзнавчі матеріали в багатьох губерніях, зокрема на Поділлі. На Вінниччині вивчав скельні дністровські печери, проводив розкопки біля с. Кальник Липовецького повіту. У 80-х рр., оглядаючи Вінницю, знайшов давнє городище на лівому березі Південного Бугу. Працюючи головним редактором (1864-1880) Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, зібрав, відредагував і видав 8 томів документів «Архив Юго-Западной России», що стосуються історії Правобережної України 16-18 ст. 1878 р. захистив докторську дисертацію «Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти Ольгерда». Основними історичними роботами В.Антоновича вважаються: «Дослідження про козацтво…» (1863), «Про походження шляхетських родів Південно-Західної Росії» (1867), «Про міста в Південно-Західній Росії за актами 1432-1798 рр.» (1870), «Про селян в Південно-Західній Росії за актами 1770-1798 рр.» (1870), «Про промисловість Південно-Західного краю у XVIII ст.» (1871), «Про гайдамаччину» (1876). У результаті археологічних досліджень В.Антоновича з’явилися такі його роботи, як «Розкопки в землях древлян» (1893), «Археологічна карта Київської губернії» (1895), «Археологічна карта Волинської губернії» (1902). Разом із М.Драгомановим видав працю «Исторические песни малорусского народа» у 2-х томах (К., 1874-1875), яку Російська Академія Наук відзначила Уварівською премією, а також «Політичні пісні українського народу 18-19 ст.» (ч. 1-2, 1883-1885, Женева). Писав поезії, переважно на історичну тему.

Література:

Короткий, В.А. Антонович Володимир Боніфатійович / В.А. Короткий // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2001. – Т. 1 : А. – С. 579-580 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.

Антонович Володимир Боніфатійович // Шаров, І.Ф. Вчені України : 100 видатних імен / І.Ф. Шаров. – К., 2006. – С. 32-35 : фото.

19 65 років від дня народження Тетяни Олександрівни Борковської (19.01.1949, с. Гнатівка Хмільниц. р-ну), співачки, заслуженої артистки України (1995), члена Всеукраїн-ської музичної спілки (1992). Закінчила Київське музичне училище (1972). 1973-1974 рр. – артистка хору академічної хорової капели України «Думка». Протягом 1975-1984 рр. – солістка камерного хору Українського гастрольно-концертного об’єднання. 1985-2000 рр. – солістка Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г.Верьовки, у складі якого гастролювала по США, Латинській Америці, Фран-ції, Польщі та інших країнах.

Література:

Кондрашевська, Л.І. Борковська Тетяна Олександрівна / Л.І. Кондрашевська // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2004. – Т. 3 : Біо-Бя. – С. 320 : портр.

21 120 років з дня смерті Йосипа (Юзефа) Антонія Роллє (26.09.1830, хутір Генріхівка, нині селище Роля Шаргород. р-ну – 21.01.1894, м. Кам’янець-Подільський), польського історика, лікаря, письменника-краєзнавця, громадського діяча. Гімназійну освіту здобував у Немирові, Вінниці. Деякий час працював лікарем у с. Яришів біля Могилева-Подільського. Ще в студентські роки зацікавився історією Поділля. Дослідженню її присвятив 30 років свого життя. Активно співпрацював із краєзнавцями Поділля Ю.Сіцінським, М.Яворовським. Автор наукових праць «Запровадження медицини і хвороби епідемічні в давньому Подільському воєводстві на початку XV ст.» (1872), «Записки подільські на кордонах молдавських» (1880), «Побожжя в XVII і XVIII ст.» (1890) та ін.

Література:

Колесник, В. Роллє, Ролле (Rolle) Юзеф Аполінари / В. Колесник // Відомі поляки в історії Вінниччини : біогр. слов. / В. Колес-ник ; Вінниц. обл. краєзн. музей, Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, Краєзн. т-во «Поділля». – Вінниця, 2007. – С. 640-646 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.

Гальчак, С. Ролле Йосип Йосипович (Антоній-Йосип) / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 670-671.

• 90 років від дня народження Петра Калениковича Волинця (21.01.1924, с. Павлівка Калинів. р-ну – 02.04.1943, м. Калинівка), Героя Радянського Союзу (посмертно 1965). Закінчив перший курс Вінницького педагогічного інституту. Працював учителем Заливанської семирічної школи Калинів-ського району. Комсомолець. На фронтах Великої Вітчизняної війни – з червня 1941 р. У боях під Києвом був поранений та потрапив у полон, з якого втік. Навесні 1942 р. дістався до рідного села, де згодом створив і очолив партизанський загін. В одному з боїв Петро Каленикович був важко поранений. Загинув 2 квітня 1943 р.

Література:

Гальчак, С.Д. Герой Радянського Союзу Волинець Петро Каленикович / С.Д. Гальчак // Герої Поділля: Герої Рад. Союзу – уродж. Вінниц., Тернопіл. та Хмельниц. обл. / С.Д. Гальчак. – К., 2010. – С. 51 : портр.

• 35 років тому (21.01.1979) в смт Браїлів Жмеринсько-го району було створено музей П.І.Чайковського і Н.Ф. фон Мекк. Він розміщується у колишньому палаці фон Мекків (нині пам’ятка архітектури ХІХ ст.). Матеріали його експозицій розповідають про перебування 1878-1880 рр. у Браїлові генія музики П.І.Чайковського. Ініціатором створення музею на гро-мадських засадах при Браїлівському ПТУ-6 був директор учили-ща М.Іванюк та викладачі Б.Коваль і В.Перепичай. Значний вклад у створення музею вніс і москвич П.Пляцек, браїлівчанин за народженням. 1990 р. було оновлено експозицію музею, авторами якої були науковець Вінницького обласного краєзнавчого музею Н.Секретарьова, вінницький художник Г.Мельник. Першим директором музею стала Т.Алексєєва. 1991 р. музей отримує статус «державний», а з грудня 1993 р. змінює свою офіційну назву на «Державний музей П.І.Чайковського і Н.Ф. фон Мекк». Музейна колекція нараховує майже 2 тис. експонатів. Щороку музей відвідує понад 6 тис. гостей Браїлова.

Література:

Музей П.І. Чайковського і Н.Ф. фон Мекк // Вінниччина музейна : довідник / Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця, 2008. – С. 31-33.

24 75 років від дня народження Василя Михайло-вича Рудого (24.01.1939, с. Борщі Бар. р-ну – 14.09.2008, смт Тиврів), архівіста, журналіста, краєзнавця, дослідника голодоморів і політичних репресій в Україні. Закінчив факультет журналістики Московської вищої партійної школи. Працював у барській, мурованокуриловецькій та тиврівській райгазетах. Активно займався громадсько-політичною та краєзнавчою діяльністю. З кінця 1980-х pp. одним із перших у регіоні досліджував голодомори на Тиврівщині, результатом яких став вихід у світ книги «Тричі розіп’ята Тиврівщина». У 90-ті pp. завідував архівним відділом Тиврівської райдержадміністрації, займався громадсько-політичною роботою, дослідженнями політичних репресій на Вінниччині. Учасник регіональних наукових, науково-краєзнавчих конференцій. Член Асоціації дослідників голодоморів і політичних репресій в Україні, Спілки журналістів України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст.

Література:

Рудий Василь Михайлович // Вінниччина журналістська: ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки… : до 50-річчя утвор. НСЖУ : громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 196.

Гальчак, С. Рудий Василь Михайлович / С. Гальчак // Роз-виток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 675.

27 175 років від дня народження та 130 з дня смерті Павла Платоновича Чубинського (27.01.1839, хут., тепер у складі м. Борисполя Київ. обл. – 26.01.1884, м. Бориспіль), видатного українського і російського етнографа, фольклориста, географа, краєзнавця, дійсного члена Вільного економічного (з 1866 р.) і Російського Географічного (з 1867 р.) товариства. 1861 р. закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Послідовник творчості Т.Г.Шевченка. За написання національ-ного гімну «Ще не вмерла Україна» і як діяча української громади в Києві 1862 р. арештовано і зіслано до 1869 р. у м. Архангельськ. Вніс значний вклад в етнографічне дослідження народів Півночі. Повернувшись після заслання в Україну, очолив етнографічну експедицію в Південно-Західний край. 1870 р. працював у Гайсинському, Ольгопільському, Балтському, Ямпільському, Могилівському, Летичівському, Літинському і Вінницькому повітах Поділля. За три роки роботи на Правобережній Україні зібрав майже 4 000 обрядових пісень, 300 казок і чимало інших фольклорно-етнографічних матеріалів. Опрацював, підготував до друку і видав сім томів (9 книг) «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край» (1872-1879, Петербург), яка була високо оцінена в тогочасних наукових колах, отримала в Парижі ряд золотих медалей. Петербурзька АН удостоїла вченого Уварівської премії АН Російської імперії (1879). У 1873 р. П.Чубинський став засновником і керівником Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства у Києві, який 1876 р. самодержавство ліквідувало за активну участь в українському національному відродженні.

Література:

Чередниченко, Д.С. Павло Чубинський : монографія / Д.С. Чередниченко. – К. : Альтернативи, 2005. – 376 с. : іл. – (Особистість і доба).

Гальчак, С. Чубинський Павло Платонович / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 738-739.

28 160 років від дня народження Володимира Кос-тянтиновича Високовича (28.01.1854 (за ін. даними 14.03), м. Гайсин – 26.05.1912, м. Київ), лікаря-патологоанатома, епідеміолога, доктора медицини (1882), професора (1895). Закінчив Харківський університет (1876). З 1877 р. – прозектор військових шпиталів на Кавказі. В основному життя пов’язане з Харківським, Київським медичними навчальними закладами. Наукові праці присвячені питанням патологічної анатомії, епідеміології та бактеріології. Застосував масові щеплення проти черевного тифу; брав участь у перших у Росії щепленнях проти сибірки та сказу. Неодноразово очолював боротьбу з епідеміями чуми і холери в Україні, Росії, Індії. Один із засновників Київського бактеріологічного інституту, Товариства боротьби із заразними хворобами. До курсу викладання патологічної анатомії ввів курс бактеріології.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2014 року виповнюється
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Антоній В’ячеславович Крейчі
  5. Лютий
  6. Незгасна ватра митрополита
  7. Феномен Сергія Гальчака
  8. Ярослав Івашкевич – подолянин, класик польської літератури
  9. Березень
  10. Дослідник духовного життя українського селянства
  11. Немеркнучий подвиг
  12. Академічний ансамбль пісні і танцю «Поділля»
  13. Квітень
  14. Скульптор Володимир Смаровоз
  15. Травень
  16. Тадеуш (Тадеуш Пжемислав Міхал) Ґрохoльський
  17. Червень
  18. До 65-річчя від дня народження М.П.Стрельбицького
  19. Липень
  20. До 100-річчя від дня народження П.І.Муравського
  21. Серпень
  22. До 75-ліття від дня народження В.Є.Селезньова
  23. До 75-річчя від дня народження А.М.Пачевського
  24. Вересень
  25. Анатоль Свидницький – попередник Михайла Коцюбинського в літературі
  26. Пошуки симетрії справедливості у несправедливому світі
  27. Жовтень
  28. Народної культури оберіг
  29. Листопад
  30. Український лицар-отаман Я.В.Гальчевський
  31. Слово про Родіона Скалецького
  32. Грудень
  33. Фольклористка Настя Присяжнюк
  34. Відомості про авторів текстових довідок
  35. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше