ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Корифей українського хорового мистецтва

До 100-річчя від дня народження П.І.Муравського

(30.07.1914)

Моє життя було досить складне.

І шлях важкий був до цього

мистецького рівня, що маю нині…

Павло Муравський

Павло Іванович Муравський – легенда українського хорового мистецтва ХХ-ХХІ ст.: професор Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського, народний артист Укра-їни, почесний академік Національної Академії мистецтв України, лауреат премії ім. В.І.Вернадського, повний кавалер ордена «За заслуги», Герой України. Навіть цей, далеко не повний перелік звань та титулів, дає уявлення про визначне місце в українському музичному мистецтві нашого славетного земляка.

Та не в титулах і званнях велич цієї людини. Надзвичайно скромний і невибагливий у побуті, він був завжди вольовим та талановитим організатором, вимогливим хормейстером та художнім керівником, педагогом, який створив у національній музичній культурі свою школу – хорову школу Муравського. Його вихованці й надалі будуть чарувати світ мистецтвом чистого співу, чистої душі. Продовжуючи традиції О.Кошиця, саме Павло Іванович відкривав для західного слухача українську хорову культуру. А записи таких колективів, як «Трембіта», «Думка», хор Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського є і сьогодні еталонними.

Так склалося, що протягом майже 80-річної творчої діяльності всі найвищі досягнення митця належать Україні, хоча майстерність, яку він демонстрував, без сумніву, світового рівня. За іронією долі, саме принциповість, любов до мистецтва та прямота у спілкуванні з партійними функціонерами того часу залишили Павла Івановича на Україні. «Непокірний Павло» міг стати окрасою чудового сузір’я столичних московських музикантів. Та, на щастя для нас, все склалось інакше… Його творчий вклад у національну культуру неоціненний. Співпраця з видатними українськими композиторами, поетами допомагала якісно озвучити їхні творчі замисли, надихала на створення нових творів, які ставали шедеврами національної музичної культури. Композитори А.Кос-Анатольський, Є.Козак. П.Майборода, Є.Майборода, І.Шамо, Л.Дичко, диригенти Н.Рахлін, В.Гнєдаш, К.Сімеонов, співак Б.Гмиря та багато інших чудових музикантів складали те професійне музичне середовище, в якому розквітнув високий талант нашого земляка.

Діапазон його творчих інтересів надзвичайно широкий – від обробок народних пісень, творів Д.Бортнянського, М.Березовського, М.Леонтовича до «Реквієма» Д.Верді, Симфонії №9 Л.Бетховена, творів великої форми Г.Генделя, Й.Баха, В.А.Моцарта, Г.Берліоза, Ф.Пуленка, К.Орфа, О.Скрябіна, І.Стравінського, К.Шимановського… Тільки неповний список шедеврів світового мистецтва, виконаних під керівництвом Павла Муравського, складає 15 сторінок щільного тексту. Щоб оцінити велич його таланту, потрібно ознайомитися зі списком у книзі О.Бенч «Павло Муравський. Феномен одного життя» (К., 2002).

Незважаючи на те, що творчість Павла Івановича є частиною світового мистецтва, в душі він завжди залишався українцем: «Я поважаю талановитих людей, незалежно від національності. Талант завжди радіє талантові. А безталанні, бездарні заздрять талантам». Або: «… чи є така людина, яка не мала б ворогів? Немає такої людини! Ось я інколи думаю – живу собі, труджуся, нікому зла не роблю. Мені тільки одне важливо – щоб добре співав хор. А вороги і недоброзичливці все одно є. Чому?!!». Ще одна думка: « …на жаль, у нас в Україні не вміють чи не хочуть цінувати талановитих українських людей».

Так склалося у житті, що мені поталанило спілкуватися з Павлом Івановичем, так би мовити, в неофіційній обстановці. Людмила Мартинова, Дмитро Мартинов і я були запрошені Павлом Івановичем до нього додому. Перше враження, що ми – давно знайомі. Вражає простота у побуті – нічого зайвого. Рояль, телевізор, полиці з книгами і ноти, ноти, ноти… У широкому вікні – купол Верховної Ради. Гостинний хазяїн радо запрошує до столу… Цікавиться культурним життям Вінниччини, хоровими колективами. Розпитує про камерний хор В.Газінського, про А.Кочергу. Починається розмова про хоровий спів «а капела». Павло Іванович поринає у спогади… 1934 рік. Чорнобиль. Після закінчення музичного технікуму – викладач співів у середній школі. 1941 рік. «19 червня я диригував випускну державну програму в консерваторії, – каже він. – А через три дні – війна. З Києва до Ніжина ми йшли пішки. Там нас посадили на поїзд, а 7 липня мене мобілізували до лав Військово-морського флоту». Павло Іванович розповідає про важкі воєнні роки, службу в Північній Тихоокеанській Флотилії, влучно коментує події тих далеких часів. Потім ми йдемо в Маріїнський парк. Смакуємо морозиво. На відкритій естраді грає симфонічний оркестр. «Шуберт», – каже Павло Іванович, знову поринаючи в спогади, щедро приправлені гумором, коментарями та короткими афоризмами на кшталт: «Таланти ніколи не були багаті, бо в основі подвижництва – не гроші, а любов», або «Страшно людині залежати від шматка хліба, бо з голодними людьми влада робить що завгодно. Людина не може обійтись без їжі. Без одежі, без усього іншого може обійтися, а без їжі – ніяк». «Завтра їдемо на дачу, – несподівано робить висновок хазяїн. – Там такі огірки! Козаки!» – каже він. Завтра настало дуже рано, тому що дача була в Конче-Заспі, а їхати потрібно майже годину. Спека… Ми влізаємо в «нафарширований» киянами автобус. Я з вдячністю згадую славне місто Вінниця і його громадський транспорт. Сама поїздка вже видається авантюрою, адже Павло Іванович у поважному віці, а старенький ПАЗик – не найкращий транспорт для Героїв України. Нарешті наша зупинка. Чіпляючись за якісь корзини, з тріском і криками вибираємось на волю. Де ж Павло Іванович?! «Козаки! За мною! – бадьоро гукає він вже на другому боці дороги. – Тут вже не далеко. Кілометрів шість». Спека наростає… Нарешті ми добираємось до місця призначення. Сонце в зеніті. Аж ось і огірки! Їх було три – один більшенький і два меншеньких… Вони вірно чекали свого господаря зо два тижні, передбачливо заховавшись у бур’яні. Великий маестро про щось тихенько поговорив із ними і заходився підключати шланг до водогону. Поливши спочатку нас, а потім помідори з огірками цілющою водою, він глибоко вдихнув гаряче, настояне на пахучих травах повітря, і захоплено вигукнув: «Яка природа! Яке повітря!». Я дивився на цю мудру, геніально обдаровану людину, яка прожила важке життя, в очах якої іскрилась небесна блакить і думав: «Так! Чистота співу – Чистота Життя!». І недарма односельчани села Дмитрашківка Піщанського району створили музей видатного земляка, а Вінниччина має ще один міжнародний фестиваль – імені Павла Муравського. Таких фестивалів відбулося уже три, вони перетворилися у справжні свята, де поряд із відомими колективами своє мистецтво демонстрували молоді виконавці. Ім’я П.І.Муравського назавжди зайняло почесне місце в історії українського хорового мистецтва.

В.А.Швець

Література

Бенч, О. Павло Муравський. Феномен одного життя / О. Бенч. – К. : Дніпро, 2002. – 664 с.

Перший Міжнародний хоровий конкурс-фестиваль ім. П. Муравського : зб. матеріалів. – К. : Вінниця, 2010. – 68 с.

Другий Міжнародний хоровий конкурс-фестиваль ім. П. Муравського : зб. матеріалів. – К. : Вінниця, 2011. – 64 с.

Третій Міжнародний хоровий конкурс-фестиваль ім. П. Муравського : зб. матеріалів. – К. : Вінниця, 2012. – 80 с.

Муравський, П. Чистота співу – чистота життя / П. Муравський ; упоряд. О. Шокало. – К. : ВЦ «Просвіта», 2012. – 832 с. : фото. – (Б-ка Шевченків. ком.).


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2014 року виповнюється
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Антоній В’ячеславович Крейчі
  5. Лютий
  6. Незгасна ватра митрополита
  7. Феномен Сергія Гальчака
  8. Ярослав Івашкевич – подолянин, класик польської літератури
  9. Березень
  10. Дослідник духовного життя українського селянства
  11. Немеркнучий подвиг
  12. Академічний ансамбль пісні і танцю «Поділля»
  13. Квітень
  14. Скульптор Володимир Смаровоз
  15. Травень
  16. Тадеуш (Тадеуш Пжемислав Міхал) Ґрохoльський
  17. Червень
  18. До 65-річчя від дня народження М.П.Стрельбицького
  19. Липень
  20. До 100-річчя від дня народження П.І.Муравського
  21. Серпень
  22. До 75-ліття від дня народження В.Є.Селезньова
  23. До 75-річчя від дня народження А.М.Пачевського
  24. Вересень
  25. Анатоль Свидницький – попередник Михайла Коцюбинського в літературі
  26. Пошуки симетрії справедливості у несправедливому світі
  27. Жовтень
  28. Народної культури оберіг
  29. Листопад
  30. Український лицар-отаман Я.В.Гальчевський
  31. Слово про Родіона Скалецького
  32. Грудень
  33. Фольклористка Настя Присяжнюк
  34. Відомості про авторів текстових довідок
  35. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше