ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

ЛИПЕНЬ

1 80 років від дня народження Ігоря Овксентійо-вича Грабовського (01.07.1934, м. Могилів-Подільський – 05.06.1992, м. Київ), українського кінорежисера, кінодо-кументаліста, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1975). 1958 р. закінчив Київський інститут театрального мистецтва. Брав участь, як асистент режисера Ю.Солнцевої, у створенні фільму «Поема про море». Працював режисером Одеської кіностудії, від 1972 р. – на Українській студії хронікально-документальних фільмів. Створив цілу низку стрічок, серед них: «195 днів» (1964), «І струни Лисенка живі» (1967), «Чуєш, брате мій» (1979, співавтор сценарію), «Радянська Україна: роки боротьби і перемог» (1974-1977, кінотрилогія у співавторстві), «Пам’ять рідного краю» (1981), «Жива ватра» (1982, автор сценарію), «Шостий президент» (1992) та ін. Як співрежисер і співавтор стрічок «Зоряне містечко» (1974) та «Вогненний шлях» (1974), отримав Державну премію УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1978). Член СКінУ (1960).

Література:

Брюховецька, Л. Патріот і майстер: нове відкриття Ігоря Грабовського / Л. Брюховецька // Кіно-Театр. – 2005. – № 1. – С. 17-18.

Грабовська, І.М. Грабовський Ігор Овксентійович / І.М. Грабовська // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2006. – Т. 6 : Го-Гю. – С. 357 : портр.

До 75-річчя українського кінорежисера Ігоря Грабовсько-го : фільмографія // Кіно-Театр. – 2009. – № 5. – С. 25.

• 75 років від дня народження Галини Осіївни Шенк (01.07.1939, м. Свердловськ, нині м. Єкатеринбург, РФ), педагога, краєзнавця. 1946 р. переїхала із сім’єю в Немирів, де й закінчила середню школу. Навчалась у Львівському університеті ім. Івана Франка, а далі закінчила Київський університет ім. Тараса Шевченка. З дитинства цікавилась мистецтвом, малювала олівцем. У родині побутували гарні сімейні традиції, тому з раннього віку цікавилась історією свого роду і міста. З роками почала займатися цим систематично. Видала книгу з історії Немирова – «Немирів крізь віки» (2011), «Нариси з історії Польщі. Поляки в Немирові» (2009), «Власники Немирівського палацу» (початок ХVІІІ ст. – 1920 рік) (2011). Довгий період часу була головою краєзнавчого клубу «Немирівська старовина». Викладач Немирівського будівельного технікуму. Завідує Немирівською картинною галереєю при клінічному санаторії «Авангард».

Література:

Волошенюк, І. Немирівські вали і Галина Шенк з родини Брилінгів / І. Волошенюк // Вінниччина. – 2003. – 5 листоп. – (Спец. вип. «Хочу все знати»).

Петришин, М. Шляхетна, щира, скромна : [про Г.О. Шенк] / М. Петришин // Прибуз. новини. – 2009. – 24 лип.

• 65 років від дня народження Петра Марковича Гунька (01.07.1949, с. Прилуцьке Калинів. р-ну), вченого у галузі медицини, кандидата медичних наук, доцента, заслуженого лікаря України, генерального директора Національного музею-садиби ім. М.І.Пирогова. 1979 р. з відзнакою закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І.Пирогова. Під час служби на Чорноморському флоті брав участь у бойових діях на території інших держав. Впродовж десяти років працював завідувачем відділення та головним лікарем санаторію «Хмільник». Протягом майже 19 років (з 1992 р.) – головний лікар Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова. Генеральним директором Національного музею-садиби М.І.Пирогова призначений 2010 р. У професійному житті П.М.Гунька розпочалась нова сторінка, пов’язана з вирішенням питань щодо забезпечення охорони, збереження і популяризації унікальних пам’яток про життя та діяльність М.І.Пирогова, які мають національне значення.

Література та інтернет-ресурс:

Гордійчук, П. Скальпель і кортик Петра Гунька / П. Гор-дійчук // Ядро інтелігентності. – Вінниця, 2004. – С. 21-26.

Гунько, П.М. Головний лікар Гунько: «Пироговка» для мене життя : [інтерв’ю з голов. лікарем Вінниц. обл. лікарні ім. М.І. Пирогова] / П.М. Гунько ; бесіду вела А. Купренюк // Поділ. мед. газ. – 2009. – 3 лип. – С. 4.

Гунько Петро Маркович [Електронний ресурс] : біогр. // Національний музей-садиба М.І. Пирогова : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – URL : http://www.pirogov.com.ua/biografiya_gen_direktora_ua.htm (дата звернення : 20.06.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

• 60 років від дня народження Юрія Михайловича Мостового (01.07.1954, м. Немирів), вченого у галузі медицини, доктора медичних наук (1990), професора (1992), прозаїка. З

відзнакою закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І.Пиро-гова (1977), де й працює з 1979 р., спочатку асистентом кафедри фтизіатрії, з 1984 р. – асистентом кафедри пропедевтичної терапії. З 1992 р. – професор кафедри пропедевтичної терапії, з 1994 р. – завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини. Автор 12 монографій, більш ніж 300 наукових статей, численних вина-ходів, рацпропозицій, інформаційних листів. Учасник багатьох європейських та світових наукових форумів з пульмонології та кардіології. Підготував 10 кандидатів наук, 12 магістрів, 2 докторів наук. Член редколегій 8 фахових наукових видань, робочої групи з розробки та впровадження державних узгоджувальних документів із пульмонології. Коло наукових інтересів: діагностика та лікування захворювань дихальної та серцево-судинної систем, фармакоекономіка та фармакоепідеміологія захворювань внутрішніх органів, генетичні аспекти захворювань внутрішніх органів та ін. Засновник та редактор телевізійної медичної освітньої програми «Лінія здоров’я» Вінницького обласного телебачення. Займається літературною діяльністю. Є автором близько 100 прозових творів, ряду п’єс. Автор книг «Завтра буде не так» (1989), «Зигзаги мысли. Традиционная и нетрадиционная медицинская проза» (2006), «Перо в объятиях стетоскопа» (2011). Учасник Днів Степана Руданського, що проводяться у Калинівському районі.

Література:

Лазаренко, В.І. Мостовий Юрій Михайлович / В.І. Лаза-ренко // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 230-231.

Купершлак, В. Стремление зажечь звезду : [про лікаря, проф. Вінниц. нац. мед. у-ту ім. М.І.Пирогова Ю.М. Мостового] / В. Купершлак // Вінниц. відом. – 2004. – 23 черв. – С. 1, 6.

2 120 років тому народився Мефодій Васильович Рябий (02.07.1894, с. Кукавка, нині Могилів-Поділ. р-ну – 29.05.1974, там само), український фольклорист, етнограф, краєзнавець. Учасник Першої світової війни. Працювати почав у рідному селі на різних посадах: рахівник, продавець, секретар сільради та ін. З 20-х рр. захопився краєзнавством. Налагодив зв’язки з науковими установами Києва та Вінниці. Здійснив і передав етнографічній комісії ВУАН понад 300 записів народних пісень, багатьох обрядів. Мефодій Васильович записав думу «Івась Коновченко» (1927), збирав прислів’я, приказки тощо. Займався археологією, написав і опублікував історію свого села, писав статті про художника В.А.Тропініна, який свого часу перебував у Кукавці, виявив 5 його картин, склав каталог творів художника. У 30-ті роки зазнав репресій. 1953 р. заснував у селі краєзнавчий музей. Після Другої світової війни опублікував вели-ку кількість літературно-краєзнавчих розвідок про перебування у Могилів-Подільському районі видатних діячів літератури, мистецтва, науки. Фольклорні записи Мефодія Рябого увійшли до збірок «Зацвіла калина» (1959), «Народ про Кармалюка» (1961), «Думи» (1974), «Народні оповідання» (1983).

Література:

Подолинний, А.М. Рябий Мефодій Васильович / А.М. Подо-линний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 296-297.

Подолинний, А.М. Рябий Мефодій Васильович : [біогр. довід.] / А.М. Подолинний // Вінниччина фольклорна : довідник / уклад.: А.М. Подолинний, Т.О. Цвігун. – Вінниця, 2004. – С. 69-70 : портр.

Драбатий, М. Відомий краєзнавець, етнограф, просто чудова людина / М. Драбатий // Сл. Придністров’я. – 2010. – 9 квіт. – С. 6.

• 70 років тому народився Володимир Семенович Рабенчук (02.07.1944, с. Зозів Липовец. р-ну), письменник, поет, прозаїк, кінодраматург, журналіст, заслужений працівник культури України (2011). Освіту журналіста здобув у Львівському державному університеті ім. Івана Франка (1973). 2001 р. закінчив юридичний факультет Національної Академії державної податкової служби України. З 1966 р. працював журналістом у районних та обласних ЗМІ, кореспондентом Бюро пропаганди художньої літератури СПУ по Вінницькій області (1984-1992), відповідальним секретарем Вінницької обласної письменницької організації (1992-1995, 2005-2008), сценаристом на кіностудії «Укртелефільм», головним редактором інформаційно-телевізій-ного агентства «Віта», в органах податкової служби (1997-2003). 2005 р. знову обраний головою ради Вінницької організації НСПУ. Основні видання: «Червоний вітер» (1975), «Вітрило ранку» (1980), «Стремління» (1983), «Весільний поїзд» (1986), «Травневі смолоскипи» (1994), «Сходження на вулкан» (2009), «З Ікаром у серці» (2012), «Космина та його родина» (2004), «Малечин сміховик» (2009), «Ой, ходить слон коло вікон» (2012), «Притчі во язицех: для дітей, які хочуть стати дорослими» (2012), «Мріяння зорі» (2004). Засновник і головний редактор літературного альманаху для дітей «Наша хатка» (2010). Лауреат багатьох літературно-мистецьких премій. Член СЖУ (1970), СПУ (1984).

Література:

Стрельбицький, М. Журналіст від Бога, поет від традиції, кінематографіст з потреби [В.С. Рабенчук] / М. Стрельбицький // Вінницький альбом. 1999 : літ.-худож. та історико-краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С. 112-115.

Пастушенко, Л. Прикметна хроніка буднів : [про творчість В.С. Рабенчука] / Л. Пастушенко // Літ. Україна. – 2008. – 6 берез. – С. 6.

Рабенчук Володимир : [кор. біогр. та його тв.] // Квіт подільського слова : антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В.С. Рабенчука. – Вінниця, 2010. – С. 345-358 : портр.

• 55 років від дня народження Анатолія Мико-лайовича Лукіянчина (02.07.1959, с. Гнатків Томашпіл. р-ну), майстра з різьби по дереву. Працюючи теслею у рідному селі, ще з 1981 р. почав серйозно займатися різьбярством, хоча любов до майстрування з дерева виявилася ще в дитинстві. Працює у техніці сухої виїмки і рельєфної різьби по дереву. У своїй творчості використовує традиційну орнаментику різьби Поділля і Прикарпаття. 1987 р. роботи А.Лукіянчина були високо оцінені на обласній виставці народного мистецтва у Вінниці. З тих пір він став постійним учасником обласних виставок та оглядів. Його твори неодноразово виставлялися у Києві на ВДНГ. Останніми роками виготовив понад півтора десятка іконостасів для новозбудованих храмів. Вироби А.Лукіянчина замовляють для виставок і продажу художні фонди Києва, Львова, Кишинева, Сімферополя та ін. А.Лукіянчин – член Асоціації майстрів народної творчості і ремесел (з 1989 р.). 1992 р. йому присвоєно звання «Майстер народного мистецтва України».

Література:

Лукіянчин Анатолій Миколайович // Народні майстри Вінниччини : довідник / Вінниц. ОЦНТ ; уклад.: Т.О. Цвігун, Н.А. Сентемон, Т.Г. Гец. – Вінниця, 2009. – С. 87-88 : портр.

Земля тримається майстрами : [портр. нар. умільців. Ана-толій Лукіянчин, с. Гнатків Томашпіл. р-ну] // Скарби Поділля : IV обл. фест. – Вінниця, 2011. – С. 39.

3 75 років від дня народження Василя Тимофійо-вича Огородніка (03.07.1939, с. Жабокричі Крижопіл. р-ну – 02.11.2011, смт Оратів), культпрацівника, журналіста, письменника, краєзнавця. Закінчив Московський державний інститут культури (1967) та Київський університет ім. Тараса Шевченка (1972). По закінченні інституту Василя Тимофійовича призначають завідуючим Тиврівською районною бібліотекою. Майже 15 років він займав посаду відповідального секретаря районної організації Товариства охорони пам’яток історії і культури. У 1980-х рр. приїжджає до Оратова і працює в ЦРБ. Краєзнавство, літературна творчість, журналістика – його покликання. Минуле треба пам’ятати, щоб створити прекрасне майбутнє. Саме це висвітлюється у його 13 книгах: «Легендами овіяна земля», «Перлина Поділля», «Пам’ять серця», «З чистих джерел», «Неспокій», «Співці добра і краси», «Козацький шлях», «Поетичне сяйво історії», «В пошуках скарбів», «Крізь дзвін тисячоліть», «Нема миліш святого краю», «Абетка з історії Оратова», «Світ починається з любові», «Відлуння подвигу», «Дорогою ціною». Свої краєзнавчі розвідки, літературознавчі праці постійно публікував у вінницьких ЗМІ.

Література:

Гривківська, Г. За велінням серця : [про краєзн. діяльн. В. Огородніка] / Г. Гривківська // Обрії Оратівщини. – 2008. – 26 черв.

Огороднік Василь Тимофійович // Вінниччина журналіст-ська: ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки…: до 50-річчя утвор. НСЖУ : громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 159.

5 110 років від народження Івана Яковича Дейнеки (05.07.1904, с. Опішня, нині смт Зіньків. р-ну Полтав. обл. – 25.01.1970, м. Одеса), лікаря-хірурга, доктора медичних наук (1946), професора (1947), заслуженого діяча науки УРСР (1957). Закінчив Харківський медичний інститут (1929), де й працював до 1938 р. У післявоєнний період (1944-1947) був директором Вінницького медичного інституту, здійснивши надзвичайно велику роботу з його відбудови. У 1947-1951 рр. І.Я.Дейнека – завідувач кафедри факультетської хірургії. Значну увагу приділяв розвитку наукової роботи на кафедрі, в інституті. Був головою Вінницького обласного наукового товариства хірургів. Від 1951 р.пов’язав своє життя з Одеським медичним інститутом. Наукові дослідження: проблеми онкології, хірургія щитовидної залози, судин, вивчав також питання гіпотермії, працював у галузі відновлювальної хірургії. Один із співавторів монографії «Короткі нариси з історії хірургії в Українській РСР» (1968). Удостоєний премії ім. С.Спасокукоцького АН СРСР (1956). Нагороджений державними нагородами СРСР.

Література:

Брайченко, С.Л. Дейнека Іван Якович / С.Л. Брайченко // Енцикл. сучас. України. – К., 2007. – Т. 7 : Ґ-Ді. – С. 299 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.

7 140 років тому (7.07.1874) робітниче селище Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Києво-Балтської (Одеської) залізниці. З 1923 р. Козятин став районним центром Бердичівської округи. 1932 р. Козятин-ський район ввійшов до складу Вінницької області. З грудня

1938 р. Козятин віднесено до категорії міст з міською радою, підпорядкованою райвиконкому. В грудні 1962 р. встановлена територія району в нинішніх межах з центром у м. Козятин. Важлива дата в історії міста – 13 липня 2000 р. У цей день своєю Постановою Верховна Рада України віднесла Козятин до кате-горії міст обласного значення.

Література:

Бабенко, А.Г. Козятин / А.Г. Бабенко, Й.М. Моков // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. – К., 1972. – Т. : Вінницька область. – С. 298-308.

12 90 років тому народився Василь Лукич Юхимович (12.07.1924, с. Сингаї, нині Коростен. р-ну Житомир. обл. – 2002 [Київ?]), український поет, перекладач, заслужений працівник культури УРСР (1984), заслужений діяч мистецтв України (2000). Друкуватися почав з 1944 р. У 1950-1960 рр. жив і працював у Вінниці. 1956 р. закінчив філологічний факультет Вінницького ДПІ ім. М.Островського. Був літпрацівником, а потім 6 років завідуючим відділом культури редакції газети «Вінницька правда». Очолював обласне літературне об’єднання. Автор понад 20 збірок поезії. У Вінниці підготував першу збірку ліричних віршів «Матері» (К., 1955) та кілька наступних, першу книгу гумору й сатири «Який Яків, така й дяка» (Вінниця, 1960), повість «Подвиг починався на землі» (К., 1961). Член СПУ з 1956 р. З 1960 р. розпочався київський період життя і діяльності поета. На телебаченні пропагував пісенну культуру українців та її роль у житті і творчості класиків української літератури, зокрема С.Руданського, Марка Вовчка та ін. Вірші В.Л.Юхимовича привертали увагу багатьох відомих українських композиторів, які близько 100 їх поклали на ноти, багато з них набули особливої популярності. Твори поета перекладені багатьма мовами народів світу.

Література:

Хоменко, Б.В. Юхимович Василь Лукич / Б.В. Хоменко // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 387-389.

• 45 років тому (1969) в Тульчині відкрито пам’ят-ник М.Д.Леонтовичу, видатному українському композитору (скульптор Г.Кальченко, архітектор А.Ігнащенко).

Література:

Кушнір, І. Пам’ятник у Тульчині / І. Кушнір // Вінниц. правда. – 1971. – 18 квіт.

Мелентьев, Ю.С. Не за три моря / Ю.С. Мелентьев. – 2-е изд., доп. – М., 1982. – Зі змісту: [про роботу скульптора

Г. Кальченко над пам’ятником М.Д. Леонтовичу]. – С. 276-279.

Степанюк, К. Тульчин : путівник / К. Степанюк. – Вінниця, 2007. – 32 с. – Зі змісту: [про пам’ятник М.Д. Леонтовичу]. – С. 23.

16 125 років тому народився Абрам Ісакович Бетельман (16.07.1889, м. Брацлав, нині смт Немирів. р-ну – 02.05.1982, м. Київ), лікар-стоматолог, доктор медичних наук (1947), професор (1949). Закінчив 3-й Московський медичний інститут (1936). У 1914-1932 рр. працював лікарем-протезистом у зуболікарнях, амбулаторіях Тульчина та Москви. Наукові дослідження у галузі профілактики та лікування зубощелепних дефектів та деформацій, зокрема у дітей.

Література:

Неспрядько, В.П. Бетельман Абрам Ісакович / В.П. Нес-прядько // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2003. – Т. 2 : Бе-Біо. – С. 552.

• 100 років від дня народження Семена Олек-сандровича Гуменюка (16.07.1914, с. Слобода Дашковецька Вінниц. р-ну – 17.03.1944, с. Українка Жовтнев. р-ну Миколаїв. обл.), Героя Радянського Союзу (посмертно, 1944). У Червоній Армії – з 1936 р. 1939 р. закінчив курси молодших лейтенантів. Учасник Великої Вітчизняної війни з вересня 1941 р. У ніч на 12 березня 1944 р. рота 144-го гвардійського стрілецького полку 49-ї гвардійської стрілецької дивізії 28-ї армії (3-й Український фронт) під його командуванням (на той час – гвардії старшого лейтенанта) однією з перших форсувала р. Дніпро в районі с. Садове Білозерського району Херсонської області, захопила і утримала плацдарм на правому березі. 14 березня вміло організував відбиття контратак противника.

Література:

Гальчак, С.Д. Герой Радянського Союзу Гуменюк Семен Олександрович / С.Д. Гальчак // Герої Поділля: Герої Рад. Союзу – уродж. Вінниц., Тернопіл. та Хмельниц. обл. / С.Д. Гальчак. – К., 2010. – С. 68 : портр.

20 115 років тому (20.07.1899) засновано «Спра-вочный листок Подольского общества сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности», перший часопис у Вінниці.

Література:

«Справочный листок Подольского общества сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности»: [хроніка виходу газ.] // Часописи Поділля : іст.-бібліогр. зб. з нагоди 150-ліття першої газ. на Україні (1776-1926) та 10-ліття існування УСРР / Вінниц. Філ. Всенар. б-ки України при ВУАН, Кабінет виучування Поділля ; склали: М. Білінський, Н. Співа-чевська, І. Кревецький ; ред. В. Отамановський. – Вінниця, 1927-1928. – (Вип. 20).

• 50 років від дня народження Тетяни Станіславів-ни Збожинської (20.07.1964, м. Гайсин), заслуженого вчителя України, вчителя-методиста, вчителя вищої кваліфікаційної категорії, відмінника освіти України, Соросівського вчителя, заступника директора Вінницького НВК І-ІІ ступенів – ліцею № 7. Закінчила Вінницький державний педагогічний інститут ім. М.Островського (1986). Працювала у школах Вінниці. Підготувала понад 100 переможців міських і обласних, 13 переможців Всеукраїнських олімпіад з математики. Серед її вихованців – переможці Соросівських, Московських математич-них олімпіад, «Турнірів міст», «Турніру Архімеда». Засновник і керівник Всеукраїнської громадської дитячо-юнацької організації «Ліга юних математиків», керівник команди України на Міжнародних математичних змаганнях «Кубок Європи», яка у 2006 р. здобула II місце Кубка Європи з розв’язування логічних математичних задач. Т.С.Збожинська – один із лідерів рухів «Математика без кордонів», «Математика для всіх», член адміністративної ради Генеральної асамблеї Міжнародного комітету математичних ігор від України. Неодноразово організовувала в рамках Міжнародного математичного салону у Франції роботу павільйону України. Автор друкованих праць, зокрема: «Незабаром олімпіада», «Задачі Міжнародних математичних чемпіонатів».

Література та інтернет-ресурс:

Пустіва, В. Мама, тато, я – математична сім’я! : [про незвич. математич. сім’ю Т. Збожинської,члени якої здобули у Парижі на Кубку Європи чергові медалі] / В. Пустіва // Вінниц. газ. – 2008. – 1 серп. – С. 1-2. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»).

Збожинська Тетяна Станіславівна [Електронний ресурс] : біографія // Книга педагогічної слави України: присвяч. славним педагогам, майстрам освітян. слави : офіц. сайт . – Електрон. текст. дані. – URL : http://kps-ua.net/2010/vinnicka/zbozhinska-tetyana-stanislavivna (дата звернення : 20.06.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

22 170 років тому народився Тадей Денисович Ганицький (22.07.1844, с. Чемериси Волоські, нині с. Журавлівка Бар. р-ну – 12.02.1937, м. Кам’янець-Подільський), український і польський музикант, педагог, композитор, диригент, музичний критик. Протягом 1857-1860 pp. навчався в Одеській, а 1860-

1863 pp. – у Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії. 1872 р. закінчив Віденську консерваторію по класу скрипки, 1876 р. – Берлінську академію музики (королівську вищу школу). 1877 р. виступав як соліст у концертному турне в Німеччині. Т.Ганиць-кий – автор симфонічних творів, зокрема поеми на честь 10-річчя Жовтневої революції, скрипкових п’єс (вальси, мазурки та ін.), обробок для скрипки і фортепіано творів Л.Бетховена, Г.Генделя, Й.Гайдна, Я.Мендельсона та ін., пісень і романсів («Степ» та ін.), обробок українських народних пісень («Ой, на горі та женці жнуть» та ін.). Він склав низку навчально-методичних розробок для скрипалів, піаністів, написав декілька музично-теоретичних праць і критичних статей (зокрема, про виступи хору «Думка», скрипаля М.Ерденка та ін.). Серед його учнів – польський композитор Б.Войтонович, музикознавець Л.Ентеліс та ін.

Література:

Ганицький Тадей Денисович // Мистецтво України : біогр. довід. / ред. А.В. Кудрицький. – К., 1997. – С. 142.

• 145 років від дня народження В’ячеслава Арсе-новича Камінського (22.07.1869, с. Косанове, нині Млинів. р-ну Рівнен. обл. – 1938), педагога, етнографа, краєзнавця. У 1921-1922 рр. жив у Вінниці, очолював тут Подільську губернську комісію з охорони пам’яток давнини, мистецтв і природи. На подільському народному ґрунті опублікував два дослідження: «Матеріали для характеристики малоруських говорів Подільської губернії» (Живая старина. – 1902. – Вып. 1. – С. 74-96) і «Етнографічні матеріали, записані в с. Будках Вінницького повіту Подільської губернії» (Киевская старина. – Т. 92. – С. 20-31).

Література:

Подолинний, А.М. Камінський В’ячеслав Арсенович

/ А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 141.

Грановський, Б.В. В’ячеслав Арсенович Камінський на Поділлі / Б.В. Грановський, Т.Р. Соломонова // Вінниччина: минуле і сьогодення : краєзн. дослідж. – Вінниця, 2005. – С. 166-171.

• 100 років тому народився Фока Федорович Бурлачук (22.07.1914, с. Сніжна, нині Погребищ. р-ну – 26.09.1997, м. Київ), український російськомовний прозаїк. Учасник Другої світової війни. 1951 р. закінчив військову академію. Генерал-майор. Мешкав у Києві. Один із ініціаторів створення «Українського Народного Руху». Друкуватися почав під час війни у фронтових газетах. Писав переважно про декабристів: «Повертайтеся, лелеки», «Чернігівського полку поручик», «Спалені мости», «Нержавіючий клинок», «Білий лебідь», «Любові останнє світло». Підтримував зв’язки зі школою рідного села. Лауреат премії ім. В.Г.Короленка (1997). Член СПУ з 1982 р.

Література:

Подолинний, А.М. Бурлачук Фока Федорович / А.М. Подо-линний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і допов.– Вінниця, 2001. – С. 40, 41.

Жадько, В.О. Бурлачук Фока : [біогр. довід.] / В.О. Жадько // У пам’яті Києва : наук. фотоілюстр. довід.-посіб. / В.О. Жадько. – К. : Фенікс, 2007. – С. 175 : фото.

• 70 років з дня розстрілу Василя Васильовича Порика (17.02.1920, с. Соломірка, нині с. Порик Хмільниц. р-ну – 22.07.1944, побл. фортеці Аррас, Франція, розстріляний), учасника антифашистського руху Опору, Героя Радянського Союзу, кавалера найвищої французької нагороди – ордена Почесного легіону, Національного героя Франції. У рідному селі створено музей Героя Радянського Союзу В.В.Порика (1972). Одна з вулиць м. Вінниця названа на його честь.

Література та інтернет-ресурс:

Колодний, Б. Людина з легенди / Б. Колодний, М. Ласков. – К. : Політвидав України, 1965. – 78 с. : іл.

П’єррар, А. Юнак з трояндою : пер. з фр. / А. П’єррар. – К. : Політвидав України, 1971. – 130 с.

Лис, В.М. Сині проліски : повість / В.М. Лис ; худож. оформл. Є.Є. Котляра. – К. : Веселка, 1983. – 174 с.

Підласко, Т.В. Меморіальний музей В.В. Порика : путівник / Т.В. Підласко. – 2-ге вид., випр. і доп. – О. : Маяк, 1987. – 64 с. : іл.

25 100 років тому народився Борис Мусійович Бабій (25.07.1914, с. Гурівці, нині Козятин. р-ну – 19.09.1993, м. Київ), правознавець, вчений-юрист, доктор юридичних наук (1964), професор (1966), академік АН України (1972), заслужений діяч наук України. Трудова діяльність почалася з посади літпрацівника, згодом відповідального секретаря Козятинської районної газети «Колективна праця» (1932), з часом на цих посадах у районній газеті «Прикордонна зірка» в м. Могилів-Подільський (1934-1935). Закінчив Всеукраїнський комуністичний інститут журналістики (1934), юридичний факультет Київського університету (1940). Від 1940 р. – служба в Радянській Армії на військово-прокурорських посадах, займався викладацькою діяльністю. Протягом 1949-1969 рр. – учений секретар, старший науковий співробітник, завідуючий відділом і заступник завідуючого сектору держави і права АН України. З 1969 до 1974 рр. – заступник директора і завідуючий відділом, директор інституту держави і права АН України (1974-1988). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1981).

Література:

Усенко, І.Б. Бабій Борис Мусійович / І.Б. Усенко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2003. – Т. 2 : Б-Біо. – С. 28-29 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.

29 165 років від дня народження Олени Пчілки (О.П.Драгоманової-Косач) (29.07.1849, м. Гадяч нині Полтав. обл. – 04.10.1930, м. Київ), української письменниці, фолькло-ристки, етнографа, громадської діячки, члена-кореспондента АН України (з 1927 p.). Уперше відвідала м. Могилів-Подільський у 80-ті рр. ХІХ століття. Протягом 1920-1924 рр. там жила й займалася культурно-просвітницькою роботою, писала художні твори: п’єси, зокрема «Кобзареві літа», «Скарб», «Мир миром», «Киселик», оповідання, вірші, переклади, спогади, збирала народні пісні. Опублікувала етнографічні дослідження на подільському матеріалі «Українські народні легенди останнього часу». У Могилеві-Подільському письменниця читала лекції з української мови і літератури на учительських курсах.

Література та інтернет-ресурс:

Родина Косачів і Поділля : [літ.-краєзн. дослідж.] / Вінниц. облдержадмін., Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, Держ. архів Вінниц. обл. ; підгот. : К.В. Завальнюк, І.М. Журавлівський, Т.В. Стецюк ; бібліогр. список «Поділля у долі видатної родини» Т.В. Котуз ; авт. ред. ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця : ДП «Держ. картогр. ф-ка», 2011. – 104 с. – (видано за сприяння Вінниц. облдержадмін. та Вінниц. облради). – Електрон. версія вид. – URL : http://old.library.vn.ua/publications/2011/Kosach.html (дата звернення : 08.11.12), вільний. – Назва з титул. екрана. – (Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва).

30 100 років тому народився Павло Іванович Муравський (30.07.1914, с. Дмитрашківка, нині Піщан. р-ну), український хоровий диригент, педагог, Герой України, народний артист України, професор Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського, лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка та премії ім. В.І.Вернадського (див. розширену довідку в кінці місяця).

• 75 років тому народився Микола Костянтинович Холодний (30.07.1939, хутір Стягайлівка, нині с. Карильське Коропського р-ну Чернігів. обл. – лютий, 2006), український поет-шестидесятник, літературознавець. Навчався на філологічному факультеті Київського державного університету, був виключений з 5-го курсу за відкриті виступи проти політичного гніту та русифікації в Україні. У травні 1966 р. у самвидаві поширюється його 90-сторінковий лист до П.Шелеста, де йдеться про порушення Загальної Декларації прав людини ООН. За читання віршів біля пам’ятника І.Франку в день ювілею Каменяра його було заарештовано і вислано зі столиці. Відтоді працював у різних місцях України, був переслідуваний владою, не міг видати жодної книги. 1972 р., після чергового арешту у Києві, Холодний був висланий до Вінниці, де жив і працював у 1972-1976 рр. (у школі, в обласному краєзнавчому музеї). У ті роки багато писав, друкував вірші в обласних і районних газетах, брав участь у літературному та громадському житті області. 1974 р. створив з місцевими літераторами «Студію Устима Кармалюка», яку було розгромлено на районній ідеологічній нараді. Зазнавав у Вінниці арештів і необґрунтованих звільнень з роботи. У червні 1991 р. М.Холодний був реабілітований за справою 1972 р. У 1998 р. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України створює архівний фонд М.Холодного (№1348). Микола Костянтинович – автор низки творів: «Дорога до матері» (1993), «Усмішка Джоконди» (1995), «Чорновіл» (2001), «Великдень за колючим дротом» (2002), «Сто перший кілометр» (2004), літературознавчих праць «Голгофа Михайла Осадчого» (1996), «Каменюк і Петрарка» (1997), «Золоте перо жар-птиці: п’ятитомник Яра Славутича» (1999) та ін.

Література:

Другий «Крик з могили» Миколи Холодного, почутий і записаний Михайлом Каменюком у Вінниці / упоряд. М.Ф. Каме-нюк. – Вінниця : Консоль, 2010. – 368 с. : фото.

Овсієнко, В. Останнє інтерв’ю Миколи Холодного : [згаду-ється перебув. поета на Вінниччині в 1972-1976 рр.] / В. Овсієнко // Київ. – 2010. – № 4-5. – С. 134-158 ; Київ. – 2010. – № 6. – С. 116 -129.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2014 року виповнюється
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Антоній В’ячеславович Крейчі
  5. Лютий
  6. Незгасна ватра митрополита
  7. Феномен Сергія Гальчака
  8. Ярослав Івашкевич – подолянин, класик польської літератури
  9. Березень
  10. Дослідник духовного життя українського селянства
  11. Немеркнучий подвиг
  12. Академічний ансамбль пісні і танцю «Поділля»
  13. Квітень
  14. Скульптор Володимир Смаровоз
  15. Травень
  16. Тадеуш (Тадеуш Пжемислав Міхал) Ґрохoльський
  17. Червень
  18. До 65-річчя від дня народження М.П.Стрельбицького
  19. Липень
  20. До 100-річчя від дня народження П.І.Муравського
  21. Серпень
  22. До 75-ліття від дня народження В.Є.Селезньова
  23. До 75-річчя від дня народження А.М.Пачевського
  24. Вересень
  25. Анатоль Свидницький – попередник Михайла Коцюбинського в літературі
  26. Пошуки симетрії справедливості у несправедливому світі
  27. Жовтень
  28. Народної культури оберіг
  29. Листопад
  30. Український лицар-отаман Я.В.Гальчевський
  31. Слово про Родіона Скалецького
  32. Грудень
  33. Фольклористка Настя Присяжнюк
  34. Відомості про авторів текстових довідок
  35. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше