ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

ТРАВЕНЬ

1 90 років тому народився Віктор Петрович Астаф’єв (01.05.1924, с. Овсянка, нині смт Краснояр. краю – 29.11.2001, м. Красноярськ, РФ), російський прозаїк, Герой Соціалістичної Праці (1989). Учасник визволення Вінниччини від фашистських загарбників, тяжко поранений під Вінницею. З 1958 – член СП СРСР. У своїх творах «Веселый солдат», «Обертон», «Затеси» відобразив Вінниччину. Дослідником його творчості на Вінниччині є О.П.Кадочников.

Література:

Бокий, И. Виктор Астафьев: «Полуправда нас замучи-ла...» : [про зв’язок рос. письм. з Україною, в т.ч. Вінниччиною] / И. Бокий // Радуга. – 1989. – № 4. – С. 6-14.

Мельник, В. Сибірський поклін Україні : [про рос. письм. В. Астаф’єва] / В. Мельник // Україна молода. – 2009. – 11 листоп. – С. 10.

Кадочников, О.П. Украинская тема и Винничина в поздней прозе Виктора Астафьева / О.П. Кадочников // Краєзнавство: історичний досвід та перспективи розвитку : матеріали ІІ Між-нар. наук.-практ. конф. 13-15 жовт. 2010 р., Вінниця. – Вінниця, 2011. – С. 107-110.

2 95 років від дня народження Миколи Юхимови-ча Тарновського (02.05.1919, с. Олександрівка, нині Тростянец. р-ну – 27.11.2002, м. Львів), українського прозаїка. Закінчив Тульчинський педагогічний технікум та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М.Горького. До 1941 р. вчителював, служив у війську. Учасник Другої світової війни. Після демобілізації працював у редакціях газет «Вінницька правда», «Закарпатська правда», журналу «Жовтень». У 60-70 рр. мешкав у Вінниці, згодом у Львові. Надрукував кілька десятків романів, повістей, збірок оповідань та поезій. Член СПУ з 1951 р.

Література:

Бортняк, А. Довга нива Миколи Тарновського / А. Бортняк // Вінниц. газ. – 1999. – 8 трав.

Подолинний, А.М. Тарновський Микола Юхимович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 337.

• 65 років від дня народження Григорія Микола-йовича Калетніка (02.05.1949, с. Клембівка Ямпіл. р-ну), економіста, доктора економічних наук (2009), професора (2010), члена-кореспондента УААН (2010), заслуженого економіста України, народного депутата України кількох скликань. Закінчив Українську сільськогосподарську академію (1971), Український університет харчових технологій (1998). Трудовий шлях розпочав у Ямпільському районі – на посаді головного інженера колгоспу с. Пороги. Протягом 1973-1990 рр. обіймав посади головного інже-нера Ямпільського райсільгоспуправління, керуючого районним об’єднанням «Сільгосптехніка», голови колгоспу с. Велика Кісниця, голови районного агропромислового об’єднання (РАПО). У 1992-1994 рр. – представник Президента України, голова державної адміністрації в Ямпільському районі. Далі продовжив роботу у Вінниці: генеральний директор науково-виробничої компанії «Еліта» (с. Агрономічне), директор Він-ницької державної дослідницької сільськогосподарської станції, генеральний директор Вінницького обласного державного союзу лікеро-горілчаної та спиртової промисловості «Поділляспирт». Г.М.Калетнік неодноразово обирався депутатом сільських, районних, обласної рад. Голова Вінницької обласної Ради і облас-ної державної адміністрації (1998-2005). Від березня 2010 р. – ректор Вінницького національного аграрного університету. Він – голова Всеукраїнської асоціації розробників біоенергетичної сировини, обладнання, біопалива та наукового розвитку біоенергетичного виробництва компанії «Укрбіоенерго». Має цілу низку запатентованих винаходів. Автор більш ніж 70 наукових робіт. Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2012).

Література та інтернет-ресурс:

Калетник, Г. Григорий Калетник: «На базе аграрного университета мы создадим институт биомассы и биотоплива, возьмем под свое крыло целый завод, а еще построим в Виннице Дворец спорта» : [інтерв’ю] / Г.М. Калетник ; запис. И. Заикова-тый // Здоров’я. Події. Час. – 2013. – 17 квіт. – С. 9, 12 : портр.

Калетнік Григорій Миколайович [Електронний ресурс] : біогр. // Калетнік Григорій Миколайович : персон. сайт. – Електрон. текст. дані. – URL : http://www.kaletnik.com.ua/biografiya/ (дата звернення : 21.03.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

3 60 років від дня народження Федора Васильовича Панчука (03.05.1954, с. Свердлівка Липовец. р-ну), художника, заслуженого діяча мистецтв України, директора Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського. Потяг до малювання у хлопця виявився ще в дитинстві. Після закінчення Вінницького педагогічного інституту ім. М.Остров-ського (1979) вчителював у сільській школі. Живопису навчався у Московському заочному народному університеті мистецтв. Згодом, працюючи у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, молодий художник вдосконалює свій талант, перемальовує роботи з фондів, а через рік переходить до Центру народної творчості. Ф.В.Панчук працює у жанрі сучасного народного живопису. З 1978 р. бере участь у республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. 1988 р. – перша персональна виставка живописних творів. Персональні виставки: Франція, кафедральний собор української громади в Парижі (1990), США (1993), Німеччина (1994), Туреччина (1995). Виставлявся в Україні – Українському Домі (1993), галереї «Славутич» (1994), Будинку архітекторів (1995), галереї Києво-Могилянської академії (1995) – всього понад сто міжнародних, загальнодержавних, регіональних виставок. Твори митця знаходяться в галереях та приватних зібраннях Австрії, Ватикану, США, Польщі, Німеччини, України, Ізраїлю. Твори «Вовки», «Заготівля дров», «Проводи» закуплені Національним художнім музеєм України. За картину «Сіно везуть» нагороджений золотою медаллю Московського оргкомітету Всесоюзної виставки (1982). Ф.Панчук працює як дослідник і мистецтвознавець традиційних подільських про-мислів, культурних джерел народу. Опублікував близько двохсот статей у журналах «Народне мистецтво», «Світлиця» та інших виданнях України. Митець майже 20 років очолював Вінницький обласний осередок Національної спілки майстрів народного мис-тецтва України. Нагороджений медалями, грамотами, подяками.

Література та інтернет-ресурс:

Сентемон, Н. Яскравий світ Федора Панчука : [про вінниц. худож. Ф.В. Панчука] / Н. Сентемон // Світлиця. – 2011. – № 3. – С. 29-34.

Шоп’як, Я.Б. Живописна палітра творів Федора Панчука [Електронний ресурс] / Я.Б. Шоп’як // Вінницький обласний художній музей : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – URL : http://artmuseum.com.ua/gromadskarobota/185-2013-05-13-09-42-17.html (дата звернення : 20.07.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

6 115 років тому народився Лев Борисович Кап-лан (06.05.1899, м. Могилів-Подільський – 19.05.1972, м. Київ), український художник-графік. 1929 р. закінчив Харківський художній інститут. У 1919-1920 рр. брав участь у «Вікнах УкрРОСТА». Автор фронтових замальовок (1941-1945). У 1953-1954 рр. виконав серію картин «Типи, що йдуть у минуле». 1960 р. ілюстрував збірку гумору «Україна сміється», пізніше малював агітплакати. Працював у сатиричних журналах «Червоний перець» (1927-1934), «Перець» (з 1943).

Література:

Гутник, Л.М. Каплан Лев Борисович / Л.М. Гутник // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2012. – Т. 12 : Кал-Киї. – С. 252 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

• 110 років від дня народження Юрія Костянти-новича Делімарського (06.05.1904, с. Краснопілка, нині Гайсин. р-ну – 02.06.1990, м. Київ), видатного вченого і організатора досліджень в галузі електрохімії, академіка АН України (з 1957), директора Інституту загальної та неорганічної хімії імені В.І.Вернадського АН УРСР (1960-1973), заслуженого діяча науки України (1974), лауреата Державної премії України, премії ім. Л.В.Писаржевського АН УРСР. Дитинство і юність провів у м. Бар, де здобув середню освіту в реальному училищі (1913-1920), потім, до 1922 р., навчався у механічній профшколі, якийсь час працював у Барських механічних майстернях. Педагогічну діяльність розпочав 1923 р. учителем сільської школи. Він – засновник вітчизняної наукової школи з фізичної хімії і електрохімії розплавлених солей, автор понад 800 робіт, в тому числі 21 монографії. Видатне відкриття Делімарським явища електролітичного перенесення металів з катода на анод відзначено золотою медаллю АН СРСР ім. Д.І.Менделєєва (1979). Кольорова і порошкова металургія, машинобудування, гальванотехніка, синтез напівпровідникових матеріалів – ось далеко не повний перелік галузей, де застосовується це наукове відкриття. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями. На школі № 4 у м. Бар, де він навчався у 1913-1922 рр., встановлено стелу з його барельєфом.

Література:

Йолтуховський, М. Юрій Костянтинович Делімарський – видатний барчанин / М. Йолтуховський // Барчани. – 2006. – 16 верес. – С. 5.

Фокіна, З.А. Делімарський Юрій Костянтинович / З.А. Фокіна // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2007. – Т. 7 : Ґ-Ді. – С. 316 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.

7 День народження Петра Ілліча Чайковського (07.05.1840, с-ще при Камсько-Вотківському з-ді Вятської губернії (нині м. Воткінськ, РФ) – 06.11.1893, м. Петербург, нині м. Санкт-Петербург, РФ), російського композитора-класика. На запрошення Н.Ф. фон Мекк упродовж 1878-1888 рр. жив і працював у її маєтку в містечку Браїлів, нині смт, та с. Сьомаки, тепер Жмеринського р-ну. Перебуваючи тут, він створив низку своїх безсмертних творів, зокрема «Орлеанська діва», Симфонію № 4, ряд романсів, серед яких – шедевр «Средь шумного бала» та ін. На вшанування пам’яті композитора та його меценатки Н.Ф. фон Мекк у Браїлові 1979 р. створено Музей. Починаючи з 1993 р., щорічно у травні на Вінниччині проводиться Міжнарод-ний музичний фестиваль ім. П.І.Чайковського та Н.Ф. фон Мекк.

Література:

Карпова, Т. Петро Чайковський і Поділля / Т. Карпова // Тези доп. 13-ї Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф. 6 верес. – Вінниця, 1994. – С. 32.

Рожкова, Э. «Воспоминание о дорогом месте» : [про перебув. комп. П.І. Чайковського у Браїлові] / Э. Рожкова // Вінницький альбом : літ.-худож. альм. – Вінниця, 2005. – Вип. 3. – С. 352-368.

Гижко, Н.В. «Браїлівський» слід П.І. Чайковського / Н.В. Гижко // Перлини Вінниччини / Н.В. Гижко. – Вінниця, 2007. – С. 125-134.

Зонова, І. Там, де народжувались мелодії Чайковського... : XІ Міжнар. муз. фест. ім. П.І. Чайковського і Н.Ф. фон Мекк завер-шився двадцятими «Браїлів. муз. зустрічами» / І. Зонова // 33-й канал. – 2013. – 29 трав. – С. 18 : фото.

8 275 років від дня народження Станіслава Трембецького (08.05.1739, Ястребніки (Сандомирські) Поль-ща – 12.07.1812, м. Тульчин), польського поета, перекладача. Народившись у Польщі, з 1802 р. проживав у Гранові (нині Гайсин. р-ну). Протягом 1804-1812 рр. мешкав у маєтку Потоць-ких у Тульчині. Тут він написав найвідоміший свій твір – поему «Софіївка» (1806), у якому йдеться про знаменитий уманський парк та його власників Потоцьких. Її переклав К.Рилєєв (1821), А.Міцкевич написав до неї коментарі (1822).

Література:

Подолинний, А.М. Трембецький Станіслав / А.М. Подо-линний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов.– Вінниця, 2001. – С. 345.

Колесник, В. Трембецький (Trembecki, Trebecki) Станіслав / В. Колесник // Відомі поляки в історії Вінниччини : біогр. слов. / В. Колесник ; Вінниц. обл. краєзн. музей, Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, Краєзн. т-во «Поділля». – Вінниця, 2007. – С. 781-784 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.

• 60 років з часу створення (08.05.1954) Джуринського машинобудівного заводу (Шаргородський р-н). Спочатку це були ремонтно-механічні майстерні з ремонту і виготовлення нестандартного обладнання для цукрових заводів. Згодом їх було перетворено на машинобудівний завод: реконструювали існуючі цехи, збудували приміщення ливарного та механічного цехів, освоїли нові вироби і впровадили прогресивні технології литва. Очолив підприємство І.Д.Шмагайло, а пізніше – В.М.Шпортко. Незважаючи на труднощі 90-х рр., завод зберіг виробничі потужності й кадровий потенціал. Тут відбулася реконструкція ливарної дільниці, на повну потужність запрацювала електропіч із виплавки литва ДСП-1,5, поліпшилися умови праці робітників. Сьогодні економічна спрямованість підприємства – виробництво машин та устаткування для переробки сільгосппродуктів. Виробляє сільськогосподарське устаткування, котли бойлерні, насоси для рідин; машини для переробки цукрового буряка, обробки кормових культур, очисники для оброблювальної промисловості. З 1996 р. підприємство має назву – Відкрите акціонерне товариство «Джуринський машинобудівний завод».

Література:

Купчишин, М. З історії Джуринського машинобудівного заводу / М. Купчишин, А. Мичак // Шаргородщина: сторінки історії / М. Купчишин, А. Мичак. – К., 2002. – С. 301-302.

10 65 років від дня народження Олександра Петро-вича Реєнта (10.05.1949, с. Дяківці Літин. р-ну), історика, доктора історичних наук (1994), професора (1998), заслуженого діяча науки і техніки України (1997). Закінчив Київський державний педагогічний інститут імені О.М.Горького (1975). 1974-1977 рр. – на комсомольській роботі. З 1980 р. пройшов шлях від молодшого наукового співробітника Інституту історії АН УРСР до заступ-ника директора Інституту історії НАН України з наукової роботи (1996), а з 1999 р. – завідувач відділу історії НАН України XIX – поч. XX ст. О.П.Реєнт був головою Експертної ради ВАК України з історичних наук (1997-2001), членом Державної атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (2004-2009), членом президії ВАК України (2009-2011). Він активно працює в редакційних радах і редколегіях наукових періодичних видань та збірників «Український історичний журнал», «Проблеми історії України XIX – поч. ХХ ст.», «Історичний журнал», «Ucrainica Polonica», «Історія України: маловідомі імена, події, факти», «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики», «Український історичний збірник», «Книга Пам’яті України» та ін. Автор понад 600 наукових публікацій, у т. ч. близько 40 індивідуальних і колективних монографій, енциклопедично-довідкових видань, 10 підручників та посібників. З 2012 р. очолює Національну Спілку краєзнавців України. Член НСЖУ. Наш земляк – лауреат премії ім. М.І.Костомарова НАН України (1997), Державної премії України в галузі науки і техніки (2001). Має почесні звання, зокрема «Зірка української журналістики», та нагороди.

Література та інтернет-ресурс:

Гальчак, С. Реєнт Олександр Петрович / С. Гальчак // Роз-виток краєзнавства у Східному Поділлі ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 662-664.

Реєнт Олександр Петрович [Електронний ресурс] // Вікі-педія : вільна енциклопедія. – Електрон. текст. дані. – URL : http://uk.wikipedia.org/wiki/ (дата звернення : 21.06.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

12 95 років тому народився Зиновій Мануйлович Грузман (12.05.1919, с. Степанівка, нині Лугин. р-ну Житомир. обл. – 12.01.1999, м. Вінниця), літературознавець, педагог, кандидат філологічних наук (1959). По закінченні Київського державного університету, з 1947 р. працював у Вінницькому педагогічному інституті. Автор понад 90 наукових публікацій, присвячених переважно дослідженню творчості П.Тичини, ряд робіт присвятив Т.Шевченку, М.Бажану, Л.Левицькому та ін. З.Грузман – співавтор історичного нарису «Вінницький державний педагогічний інститут» (Вінниця, 1992), виступав також як літературний критик. З 1998 р. З.М.Грузман – професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Література:

Хоменко, Б.В. Грузман Зиновій Мануйлович / Б.В. Хоменко // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 89.

14 105 років від дня народження Микити Яковича Діброви (14.05.1909, с. Голубече Крижопіл. р-ну – 29.01.2005, с. Красносілка Крижопіл. р-ну), хлібороба, Героя Соціалістичної Праці, багаторазового учасника виставок досягнень народного господарства, депутата Крижопільської районної ради кількох скликань. Учасник Фінської (1939-1940 pp.) та Другої світової воєн, отримав тяжке поранення, несумісне з подальшою службою в армії. Одразу ж після визволення району піднімав колгоспи в селах Голубече, Кісниця. Але вповні його талант організатора сільськогосподарського виробництва розкрився на посаді голови колгоспу ім. К.Маркса с. Красносілка Крижопільського району, який він очолював у 1950-1985 рр. М.Я.Діброва – кавалер найвищих державних відзнак, делегат декількох партійних з’їздів та Всесоюзного форуму колгоспників.

Література:

Шкляр, В.М. Під ключем журавлиним : докум. повість / В.М. Шкляр. – К.: Веселка, 1985. – 136 с.

Байда, С. Про хлібороба і людину : [до 100-річчя від дня народж. М. Діброви] / С. Байда // Сіл. новини. – 2009. – 19 трав. – С. 1.

• 70 років від дня народження Миколи Павловича Греська (14.05.1944, с. Липівка Томашпіл р-ну), важкоатлета, майстра спорту (1969), майстра спорту міжнародного класу (1975), судді міжнародної категорії (2004). У 1977 р. закінчив Сімферопольський університет (1977). Виступав за команди спортивних товариств «Динамо», «Спартак», Збройних Сил України.

Література:

Драга В.В. Гресько Микола Павлович / В.В. Драга // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2006. – Т. 6 : Го-Гю. – С. 403 : портр.

15 175 років від дня народження Тадеуша Грохоль-ського (15.05.1839, с. П’ятничани Вінниц. повіту (нині в межах Вінниці – 29.07.1913 с. Стрижавка Вінниц. р-ну), польського живописця, графіка, громадського діяча (див. розширену довідку в кінці місяця).

• 65 років від дня народження Миколи Васильо-вича Джиги (15.05.1949, с. Ярове Шаргород. р-ну), генерал-полковника міліції, кандидата юридичних наук (2002), політичного діяча, народного депутата (з 2006). У 15 років розпочав свою трудову діяльність на різних робочих місцях.

1971 р., після строкової військової служби, вступив до Саратов-ської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР. 1976 р. закінчив Академію МВС СРСР за фахом «правознавець». Прой-шов трудовий шлях від слідчого до першого заступника міністра внутрішніх справ України – начальника Головного управління боротьби з організованою злочинністю (1998-2000). З грудня 2002 р. – начальник Національного бюро Інтерполу в Україні. 2003 р. призначений заступником Голови – начальником Слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністра-ції України. 2004-2006 рр. – ректор Київського юридичного інституту МВС України. З 2010 до 2012 рр. – голова Вінницької обласної державної адміністрації. Має ряд державних нагород.

Література та інтернет-ресурс:

Джига, Н.В. Николай Джига : [губернатор Вінниччини охарактеризував основні напрямки роботи влади та перспек-тиви їх розвитку] / Н.В. Джига ; запис. И. Заиковатый // Вінниц. реалії. – 2010. – С. 8-9 : портр. – 15 груд.

Горбанський, П. Микола Джига б’є рекорди : [голова Він-ниц. облдержадмін. відзвітував про перший рік на посаді] / П. Горбанський // RIA. – 2011. – 15 черв. – С. 6.

Джига, М.В. Микола Джига: «Мені не соромно за те, що зроблено» : [інтерв’ю про соц.-екон. пробл., підсумки та майбут. перспективи Вінниц. обл.] / М.В. Джига // Вінниччина. – 2012. – 31 серп. – С. 3 : фото.

Джига Микола Васильович [Електронний ресурс] : біографія // Енциклопедія «Впливові Люди України». – Електрон. текст. дані. – URL : http://vip-ua.org.ua/menu/person.html?pID=146 (дата звернення : 21.03.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

16 60 років від дня народження Тетяни Василів-ни Яковенко (16.05.1954, с. Соболівка Теплиц. р-ну), літературознавця, кандидата філологічних наук, поетеси, громадського діяча, заслуженого працівника культури України (2004). Вищу освіту здобула у Вінницькому педагогічному інсти-туті ім. М.Островського (1977). Опісля була на комсомольській роботі (1977-1982), з 1983 р. викладала у рідному інституті. Друкуватися почала з 1963 р. Авторка низки поетичних збірок. За останнє десятиріччя побачили світ видання: «Книги псалмів» (2003), «Пісня над піснями» (2004), «Книга Екклезіястова» (2005), «Книга пророка Даниїла в художньому переспіві Тетяни Яковенко» (2008), «Живий вогонь» (2009), «Небесний сад» (2012), у співавторстві з О.Вітенко – збірник віршів для дітей «Жнива-рик» (2012) та ін., навчально-методичних посібників «Літературне краєзнавство» (2011), «Історія української літератури (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)» (2011), ряду наукових досліджень з питань перекладу та сучасного літературознавства. Т.Яковенко – член СПУ (1988), голова Вінницької обласної літературно-мистецької краєзнавчої організації «Велика рідня». Творчість поетеси поцінована багатьма літературними та літературно-мистецькими преміями: Обласна молодіжна ім. Миколи Трублаїні (1978), всеукраїнських ім. Михайла Коцюбинського (2002), Євгена Гуцала (2004), «Благовіст» (2004), ім. Івана Огієнка (2008), ім. Михайла Стельмаха (2008), ім. Марка Вовчка (2008), міжнародної – ім. Івана Кошелівця (2008) та ін.

Література та інтернет-ресурс:

Тендітний всесвіт слова Тетяни Яковенко : до 55-річчя від дня народж. : бібліогр. покажч. / уклад.: Т.П. Кристофорова, Г.М. Слотюк ; ред. М.Г. Спиця ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця : ПП Балюк І.Б., 2009. – 64 с. – (Наші видатні земляки). – Електрон. версія вид. – URL : http://old.library.vn.ua/publications/2009/Jakovenko (дата звернення : 15.05.13), вільний. – Назва з титул. екрана. – (Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва).

17 20 років від дня заснування (17.05.1994) промис-лового підприємства – фірми «МЕД». Її організатор та генераль-ний директор – Володимир Іванович Маринчук. Основні напрями діяльності фірми: власне виробництво виробів із пластмаси, виробництво поліетиленових пакетів та виробів із поліетиленової плівки, швейне виробництво, професійний студійний звукозапис, продаж ліцензійних CD, DVD, MP3, комп’ютерних ігор PC, PS 2, Xbox, надання поліграфічних послуг на базі власної друкарні, виготовлення корпусних меблів, обробка деревини та виготовлення виробів із дерева, туристична сфера (мережа садиб «Родинне гніздо») та сувенірна продукція. Усі виробничі ділянки оснащені сучасним високотехнологічним обладнанням, яке не тільки дозволяє виготовляти якісну продукцію, але й виконувати широкий спектр послуг. Фірма «МЕД» неодноразово здобувала перемогу у конкурсі «Бізнес-еліта Поділля», має нагороди регіональних та Всеукраїнських конкурсів. Керівництво фірми займається меценатською та спонсорською діяльністю.

Література та інтернет-ресурс:

Бізнес-еліта Поділля : VІІ Регіональний конкурс / уклад.: О.А. Крутоус, О.В. Жданова, О.О. Ковальчук. – Вінниця, 2010. – С. 121 : кол. іл.

Про компанію [Електронний ресурс] // Фирма «МЕД» : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – URL : http://med-plast.com.ua/ua/firma_med_de/ (дата звернення : 04.07.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

18 65 років від дня народження Сергія Івановича Кокряцького (18.05.1949, м. Вінниця – 31.08.1993, там само), педагога, природоохоронця, краєзнавця. Закінчив Вінницький педагогічний інститут ім. М.Островського та вінницький політехнічний інститут. Ініціатор створення громадської природоохоронної та краєзнавчої експедиції Поділля. Починаючи з 1984 p., він активно досліджував пам’ятки природи та історії Вінниччини, широко висвітлюючи результати досліджень у засобах масової інформації. Автор історико-краєзнавчих розвідок, що стосуються скіфського періоду, вірувань ранніх слов’ян.

Література:

Гальчак, С. Кокряцький Сергій Іванович / С. Гальчак // Роз-виток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 555.

Кокряцький, С. Твердиня духу подільського: з історії Лядов. скел. монастиря – до його 1000-ліття / С. Кокряцький // Вінниц. край. – 2012. – № 4. – С. 130-139 : фото.

• 60 років тому народився Микола Іванович Слободянюк (18.05.1954, с. Тростянець Ямпіл. р-ну), вчитель-методист, кандидат педагогічних наук (2004), відмінник освіти України (1999), депутат обласної Ради VI скликання. Закінчив філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту ім. М.Островського. З 20 років – на учительській ниві, пройшовши всю ієрархію освітянських посад: учитель, заступник директора, директор школи. 1994-2012 рр. – начальник відділу освіти Шаргородської РДА. З 13 січня 2012 р. – голова Шаргородської районної державної адміністрації. З 2008 р. – на громадських засадах – заступник директора Всеукраїнського центру Гуманної Педагогіки. Автор поетичної збірки «...У буднях сірих днів мажорний звук» (2008). Нагороджений орденом Данила Галицького (2008).

Література:

Слободянюк, М. Освіта Шаргородщини на шляху розвитку / М. Слободянюк // Сл. педагога. – 2007. – Листоп. (№ 11). – С. 1-2.

Катеринич, А. «Сприймаю своє призначення як важку ношу» : [сказав голова Шаргород. РДА М.І. Слободянюк] / А. Катеринич // Вінниччина. – 2012. – 18 січ. – С. 3.

Микола Іванович Слободянюк – голова районної державної адміністрації // Шаргородщина. – 2012. – 20 січ.

19 125 років від дня народження Миколи Євшана (справж. Микола Йосипович Федюшко (19.05.1889, містечко Войничів, нині смт Калус. р-ну Івано-Франків. обл. – 23.11.1919, м. Вінниця), українського літературознавця, публіциста, перекладача. Навчався у Станіславській гімназії (нині Івано-Франківськ), Львівському та Віденському університетах. Друку-ватися почав з 1907 р. Особливу увагу критика привертала творчість Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, О.Кобилян-ської, М.Коцюбинського, В.Стефаника. Брав участь у Першій світовій війні. Останній період життя пов'язаний із Вінниччи-ною. Помер від тифу та похований у Вінниці, в братській могилі, встигнувши перед цим виступити перед вояками, з нагоди річниці проголошення ЗУНР, зі знаменитою промовою «Великі роковини України» (01.11.1919). Наступного року вона була надрукована у Вінниці та Відні; передрукована в журналі «Дзвін» (1993, № 10, 12).

Література:

Юсип, Д.Я. Євшан Микола / Д.Я. Юсип // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2009. – Т. 9 : Е-Ж. – С. 357. – Бібліогр. в кінці ст.

Подолинний, А.М. Євшан Микола / А.М. Подолинний // Подолинний, А.М. Тарас Шевченко і Вінниччина : імен. слов. : до 200-річчя від дня народж. Т. Шевченко / А.М. Подолинний ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця : Едельвейс і К, 2012. – С. 28-29.

• 95 років від дня народження Володимира Олек-сійовича Єгоровича (19.05.1919, смт Сутиски Тиврів. р-ну – 27.04.1953, м. Запоріжжя), Героя Радянського Союзу (1946). До війни закінчив два курси Вінницького будівельного технікуму, Вінницький аероклуб і Одеську авіаційну школу. 1939 р. призваний до лав Червоної Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни з квітня 1943 р. Воював на Північно-Кавказькому, 4-му Українському, 1-му та 3-му Білоруських фронтах. За 248 успіш-них бойових вильотів, участь у 71-му повітряному бою і особисто ним збитих 22 ворожих літаки В.О.Єгоровича було представлено до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. Після війни продовжив службу в Радянській Армії. З 1949 р. був начальником льотної частини аероклубу ДТСААФ Запорізької області. Загинув при виконанні службових обов’язків. Має ряд бойових нагород.

Література:

Тамтура, А. Герой Радянського Союзу Єгорович Володи-мир Олексійович / А. Тамтура // Історія Тиврівщини / А. Тамтура, О. Коваль. – Вінниця, 2012. – С. 393-394 : іл.

20 215 років тому народився Оноре де Бальзак (1799-1850), французький письменник-класик. Його доля тісно пов’язана з подолянкою – графинею Евеліною Ганською. Він двічі приїжджав на Україну, перебував у її маєтку в с. Верхівня з 13 вересня 1847 р. по 2 лютого 1848 р. і з 29 вересня 1848 по

25 квітня 1850 р. Тут письменник працював над другою частиною твору «Золотий бік сучасної історії» та ін. У березні 1850 р. відбулося вінчання Бальзака з Е.Ганською. У цьому ж році вони здійснили подорож до Немирова. Історичний роман «Шуани» Бальзака переклала українською мовою Т.М.Воронович, яка народилася в смт Піщанка на Вінниччині.

Література:

Телефус, Т. Подільська жінка у долі Оноре де Бальзака [Евеліна Ганська] / Т. Телефус // Вінницький альбом. 1999 : літ.-худож. та іст.-краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С. 50-56.

Страшний, В. Анатомія одного кохання / В. Страшний // Ранений птах болю не чує : публікац. різних років / В. Страш-ний. – Вінниця, 2002. – С. 79-82.

Оноре де Бальзак та його «Північна Зоря» Евеліна Ганська // Вінничанка. – 2013. – № 7. – С. 25 : кол. фото.

22 135 років тому народився Симон Васильович Петлюра (22.05.1879, м. Полтава – 25.05.1926, м. Париж, Франція), український державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських Збройних Сил, Головний отаман військ УНР, голова Директорії УНР. Неодноразово перебував у Вінниці. Уперше – наприкінці листопада 1918, коли тут Директорія розпочала свою державну діяльність. Вдруге – з лютого до середини березня 1919 р., коли перед лицем більшовицької загрози Директорія і її уряд перебралися з Києва у Вінницю. Під час воєнних дій ще декілька разів відвідував Вінницю, Жмеринку та ін. міста і села області, зокрема у 1920 р. йому було влаштовано у Вінниці урочисту зустріч. Науковці доводять, що саме в період перебування у Вінниці Директорії на чолі з Симоном Петлюрою була проведена титанічна праця її урядів, спрямована на захист української державності, встановлення дипломатичних відносин з іншими державами світу. Великі зусилля були спрямовані на зміцнення армії, її боєздатності й організації воєнних дій. Приділялася увага розвиткові освіти, культури, вирішенню земельного та національного питання.

Література:

Завальнюк, К. Симон Петлюра – воїн духу та честі : [про діяча визвольн. руху в Україні, в т.ч. про його перебув. у Вінниці] / К. Завальнюк // Вінниц. газ. – 2004. – 27 трав. – С. 6.

Марущак, М.Й. Симон Петлюра. Вінницький період / М. Марущак. – Вінниця : Нова Кн., 2009. – 36 с. : іл. – Бібліогр.: с. 33-35.

Філін, О. Коли Вінниця була столицею... : [про уряд Дирек-торії у Вінниці на чолі з С. Петлюрою] / О. Філін // Независим. курьер. – 2012. – 21 берез. – С. 33 : фото.

Винница – столица Украины : [про діяльн. С. Петлюри у Вінниці] // Независим. курьер. – 2012. – 28 листоп. – С. 4 : фото.

24 День народження Михайла Панасовича Стель-маха (24.05.1912, с. Дяківці, нині Літин. р-ну – 27.09.1983, м. Київ), українського письменника, громадського діяча, Героя Соціалістичної Праці (1972), лауреата кількох державних премій. Закінчив Вінницький інститут соціального виховання (1932). Учителював на Вінниччині та Київщині. Учасник Другої світової війни. З кінця 1945 р. працював науковим співробітником в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР. Академік АН УРСР (1978). Член СПУ з 1940 р. У с. Дяківці Літинського р-ну 1989 р. відкрито бібліотеку-музей його імені. Щорічно проводяться літературно-мистецькі свята і дні пам’яті Михай-ла та Ярослава (сина) Стельмахів. Засновано літературну премію імені Михайла Стельмаха (2006).

Література:

Світ правди і краси Михайла Стельмаха : до 100-річчя від дня народж. : біобібліогр. покажч. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімі-рязєва ; уклад.: О.І. Кізян, Т.В. Котуз ; ред.: М.Г. Спиця [та ін.] ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця, 2012. – 104 с. – (Наші видатні земляки).

• 95 років від дня народження Сергія Наумовича Сиротюка (24.05.1919, с. Уланів Хмільниц. р-ну – 29.01.1982, [Кишинев, Молдова]), Героя Радянського Союзу (1945). Працював друкарем на Одеській поліграфічній фабриці № 6. У Червоній Армії – з 1940 р. У боях з гітлерівськими загарбниками – з червня 1941 р. Воював на Калінінському, Воронезькому, 1-му, 2-му та 4-му Українських фронтах. 1943 р. закінчив кулеметне училище. Відзначився у боях за угорську столицю. Після війни продовжив службу в Радянській Армії. 1949 р. закінчив Військову академію ім. М.В.Фрунзе. Був на викладацькій роботі. В запас звільнився у званні полковника 1974 р. Жив у Кишиневі. Нагороджений бойовими орденами та медалями.

Література:

Гальчак, С.Д. Герой Радянського Союзу Сиротюк Сергій Наумович / С.Д. Гальчак // Герої Поділля: Герої Рад. Союзу – уродж. Вінниц., Тернопіл. та Хмельниц. обл. / С.Д. Гальчак. – К., 2010. – С. 178 : портр.

25 110 років тому народився Юрій Іванович Назаренко (25.05.1904, м. Конотоп, нині Сум. обл. – 21.01.1991, м. Київ), український літературознавець, перекладач, громад-ський діяч. Протягом 1929-1934 рр. працював і навчався у Він-ниці. Пізніше сприяв організації літературно-мистецьких музеїв на Вінниччині.

Література:

Подолинний, А.М. Назаренко Юрій Іванович / А.М. Подо-линний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 234.

28 60 років від дня народження Геннадія Никифо-ровича Муращенка (28.05.1954, с. Рівне Херсон. обл.), музиканта, заслуженого діяча мистецтв України. Закінчив Херсонське музичне училище (1977), Одеську консерваторію ім. А.В.Нежданової (1982). З 1982 р. працював у Вінницькому училищі культури і мистецтв ім. М.Д.Леонтовича на посаді викладача відділу народних інструментів. З 1998 р. керує оркестром народних інструментів, який у 2007 р. став лауреатом І Всеукраїнського конкурсу ім. А.Онуфрієнка (м. Дрогобич), брав участь у творчих звітах Вінницької області у Києві. 2009 р. став переможцем обласного конкурсу «Людина року» у номінації «Діяч культури і мистецтва».

Література:

Оркестр, яким пишається Поділля // Вінниччина. – 2009. – 2 жовт. – С. 5.

Римаренко, Н. Народні музики / Н. Римаренко // Світлиця. – 2012. – № 3. – С. 11-14.

30 День народження Федора Григоровича Вереща-гіна (17(30?).05.1910, м. Миколаїв – 21.05.1996, м. Вінниця), українського режисера, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1957), народного артиста СРСР (1977), фундатора вінницького театру ім. М.Садовського. Закінчив 1941 р. Київський інститут теат-рального мистецтва. У 1948-1986 рр. – головний режисер Вінницького обласного музично-драматичного театру ім. М.Садов-ського. За свою, майже 40-річну діяльність у Вінницькому театрі, здійснив на його сцені постановку понад 130 вистав, серед яких – спектаклі «Перевертень» О.Кіцберга, «Весна», «Веселка» і «Мертвий бог» М.Зарудного, «Поема про любов» Г.Мусрепова, «Люди не ангели» І.Стаднюка, «Кавказьке крейдяне коло» Б.Брехта, «Третя патетична» М.Погодіна та багато інших відзначено дипломами всесоюзних та республіканських фестивалів драматичного мистецтва. Він – почесний громадя-нин м. Вінниця. На фасаді Обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. М.Садовського, на вшанування пам’яті митця, встановлено меморіальну дошку. Поруч пролягає вулиця його імені.

Література:

Совко, В. Справді народний : [про голов. реж. Вінниц. муз.-драм. театру ім. М. Садовського Ф.Г. Верещагіна] / В. Совко // Вінницький альбом. 1999 : літ.-худож. та іст.-краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С. 355-360.

Фицайло, С. Режисер, який створив театр / С. Фицайло // Вінниц. край. – 2004. – № 1. – С. 131-137.

Верещагін Федір Григорович // Независим. курьер. – 2010. – 8 верес. – С. 28.

• 65 років тому народився Олександр Володими-рович Кащенко (30.05.1949, с. Веселівка Теплиц. р-ну), архітек-тор, кандидат технічних наук (1985), професор (2005), дійсний член Української академії архітектури (2007), почесний професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. 1973 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині Національний університет будівництва і архітектури), відтоді з перервою там і працює: з 1987 р. – декан архітектурного факультету, водночас від 1997 р. – завідувач кафедри рисунка та живопису. Пройшов стажування у Гентському університеті (Бельгія). Протягом 1978-1980 рр. – викладач університету Лас-Вільяс (м. Санта-Клара, Куба). Напрям його наукової діяльності – теорія зображень і формоутворень в архітектурі. Автор понад 70 наукових і науково-методичних праць, серед яких – монографія «Природа-геометрія-архітектура», підручники і посібники з нарисної геометрії, основ образотворчого мистецтва. Автор альбому художніх робіт «Подорож» (К., 2004).

Література та інтернет-ресурс:

Михайленко, В.Є. Кащенко Олександр Володимирович / В.Є. Михайленко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2012. – Т. 12 : Кал-Киї. – С. 528 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.

Кащенко Олександр Володимирович [Електронний ресурс] // Інтернет-проект Енциклопедія «Хто є хто в Україні». – Електрон. текст. дані. – URL : http://www.who-is-who.ua/main/bookmaket/knuba/15/39.html (дата звернення : 07.05.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

Цього місяця виповнюється:

• 155 років з часу заснування (1859) у Вінниці ВАТ «Керамік». Майже століття після свого заснування цегельний завод працював лише у літній період, тому що цеглу виготовляли ручним способом. Сьогодні вінницький завод із виробництва керамічної цегли ВКЗ «Керамік» – підприємство, оснащене найсучаснішою технікою, виробляє продукцію за світовими стандартами якості – керамічну цеглу найбільш популярних і затребуваних марок – М-75, М-100 і М-125. Повнотіла цегла має високі показники міцності і користується попитом на всій території України. Завдяки сучасному менеджменту, завод має відмінну систему управління. Нині ВКЗ «Керамік»


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2014 року виповнюється
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Антоній В’ячеславович Крейчі
  5. Лютий
  6. Незгасна ватра митрополита
  7. Феномен Сергія Гальчака
  8. Ярослав Івашкевич – подолянин, класик польської літератури
  9. Березень
  10. Дослідник духовного життя українського селянства
  11. Немеркнучий подвиг
  12. Академічний ансамбль пісні і танцю «Поділля»
  13. Квітень
  14. Скульптор Володимир Смаровоз
  15. Травень
  16. Тадеуш (Тадеуш Пжемислав Міхал) Ґрохoльський
  17. Червень
  18. До 65-річчя від дня народження М.П.Стрельбицького
  19. Липень
  20. До 100-річчя від дня народження П.І.Муравського
  21. Серпень
  22. До 75-ліття від дня народження В.Є.Селезньова
  23. До 75-річчя від дня народження А.М.Пачевського
  24. Вересень
  25. Анатоль Свидницький – попередник Михайла Коцюбинського в літературі
  26. Пошуки симетрії справедливості у несправедливому світі
  27. Жовтень
  28. Народної культури оберіг
  29. Листопад
  30. Український лицар-отаман Я.В.Гальчевський
  31. Слово про Родіона Скалецького
  32. Грудень
  33. Фольклористка Настя Присяжнюк
  34. Відомості про авторів текстових довідок
  35. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше