ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

КВІТЕНЬ

1 90 років тому народився Олексій Євдокимович Сидоров (01.04.1924, с. Великі Мемі, Верхнєуслонського р-ну Татар. АРР – 2001, [Вінниця]), український живописець, заслужений художник України, перший голова Вінницької обласної організації СХУ. У Вінниці – з 1955 р. Учасник облас-них, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок. Персональні виставки у Вінниці (з 1957 p., в 1998 р. – ювілейна, в художньому музеї). Учасник живописно-графічних пленерів у м. Немирів. Член СХУ (1963).

Література:

Сидоров Олексій Євдокимович // Художники Вінниччини : довід. чл. НСХУ. 1976-2001. – Вінниця, 2001. – С. 65 : фото, іл.

2 70 років від дня народження Михайла Петрови-ча Захараша (02.04.1944, с. Озеро Немирів. р-ну Вінниц. обл.), хірурга-проктолога, доктора медичних наук (1990), професора (1991), члена-кореспондента Національної академії медичних наук України (2003), почесного академіка АМН Білорусії, академіка міжнародної Академії антропології, заслуженого лікаря України (1987). 1968 р. з відзнакою закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І.Пирогова. Вперше у світовій клінічній практиці застосував електрозварювальні технології в абдомінальній хірургії та проктології (2004). Автор 432 наукових праць, серед яких: 11 монографій і підручників та 45 патентів, в тому числі – 2 українсько-американських та 1 – Російської Федерації. Підготував 5 докторів та 9 кандидатів медичних наук. Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України (2004). Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ (2003) та ІІ (2007) ступенів, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2008), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2009).

Література:

Москаленко, В.Ф. Захараш Михайло Петрович / В.Ф. Мос-каленко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2010. – Т. 10 : З-Зор. – С. 365 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.

3 70 років від дня народження Івана Микола-йовича Бондарчука (03.04.1944, с. Старосілля, Лугин. р-ну Житомир. обл.), українського політика, народного депутата України 5-го скликання. Закінчив Вінницький педагогічний інститут ім. М.Островського (1969), факультет партійних і радянських працівників ВПШ при ЦК КПУ (1976). Перебував на комсомольській та партійній роботі. Був секретарем Вінницького міському КПУ, радником з питань роботи Рад народних депутатів Вінницького обкому КПУ. У 1990-х рр. обіймав посади директора Замостянського центру зайнятості м. Вінниця, був заступником голови, головою Вінницької облради народних депутатів, заступником голови правління АТ «Вінницям’ясо». Депутат Вінницької обласної Ради (1990-2006). Нині очолює Вінницьке обласне товариство «Україна-Росія».

Інтернет-ресурс:

Бондарчук Іван Миколайович [Електронний ресурс] // Офі-ційна Україна сьогодні: інтернет-довід. – Електрон. текст. дані. – URL : http://dovidka.com.ua/user/?code=235408 (дата звернення : 21.03.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

4 75 років від дня народження Володимира Івано-вича Смаровоза (04.04.1939, с. Женишківці, Хмельниц. обл. – 03.09.2008, м. Вінниця), українського скульптора, автора багатьох пам’ятників на Вінниччині (див. розширену довідку в кінці місяця).

6 105 років тому народився Никифор Григорович Білоконь (06.04.1909, с. Букатинка, нині Чернівец. р-ну – 21.10.1975, м. Херсон), український поет. Початкову освіту здобув у церковнопарафіяльній школі. Закінчив Вилоярузьку інтегральну сільськогосподарську школу. Працював на ниві ліквідації неписьменності. 1934 р. закінчив Херсонський педінститут. Протягом 1934-1947 рр. – художній керівник та режисер в обласних театрах Тюмені, Курська, Миколаєва, Херсона. Протягом 1952-1964 рр. – керівник літоб’єднання при редакції Херсонської обласної газети «Наддніпрянська правда», обіймав посаду відповідального секретаря Херсонської організації СПУ. Почав друкуватися з 1951 р. Гуморески письменника визріли на букатинських враженнях. Розробляв жанр «щипавок» – сатиричних побутових малюнків дидактичного спрямування.

Література:

Подолинний, А.М. Білоконь Никифор Григорович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 25-26.

Голобородько, Я.Ю. Білоконь Никифор Григорович / Я.Ю. Голобородько // ЕСУ. – К., 2003. – Т. 2 : Б-Біо. – С. 814-815 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.

9 90 років тому народився Максим Степанович Бугайчук (09.04.1924, с. Червона Гребля Чечельниц. р-ну), Повний кавалер ордена Слави (1943, двічі – 1944). На фронтах Великої Вітчизняної війни – з грудня 1942 р. Відзначився у боях за визволення території Брянської області м. Бобруйськ та при проведенні розвідки в тилу супротивника. 1946 р. демобілізувався. Мешкав у м. Одеса. 1961 р. закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту. Працював на Одеській залізниці начальником станції Кодима Усатова, інженером на станції Одеса-Товарна – аж до виходу на заслужений відпочинок. Нагороджений орденом Жовтневої Революції, Вітчизняної війни І ст., медалями.

Література:

Гальчак, С. Йшов у бій не ради слави: старшина Бугайчук Максим Степанович / С. Гальчак // Ступені мужності / С. Галь-чак. – 2-ге вид., допов. і перероб. – Вінниця, 2012. – С. 35-38 : портр.

10 65 років від дня народження Василя Васильови-ча Онопенка (10.04.1949, с. Великі Крушлинці Вінниц. р-ну), юриста, кандидата юридичних наук (1994), заслуженого юриста України (2005), політичного діяча. По закінченні Харківського юридичного інституту (1975) працював у Вінницькому та Літинському районних народних судах. Протягом 1981-1985 рр. – заступник голови Чернівецького обласного суду. 1985-1991 рр. – суддя цивільної колегії Верховного Суду УРСР. З 1991 р. по серпень 1995 р. був заступником міністра юстиції України з питань законодавства, згодом очолив його. У жовтні 2002 р. вдруге обраний суддею Верховного Суду України. Із 2006 до 2011 р. – Голова ВС. У лютому 2013 р. на XI з’їзді суддів України обраний головою Ради суддів України. Народний депутат України III, IV, V скликань. Веде активну громадсько-політичну роботу. У 1996-1998 рр. очолював Соціал-демократичну партію України (СДПУ(о)), після її розколу, у 1998 р. заснував Українську соціал-демократичну партію (УСДП). Автор понад 70 наукових праць. Нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого V ступеня та ін.

Інтернет-ресурс:

Гай-Нижник П. Онопенко Василь Васильович / П.Гай-Нижник // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – поч. 2012 р.) : енцикл. довід. – К., 2012. – С. 292-293. – Електрон. версія. – URL : http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/2012doc..o1.php (дата звернен-ня : 04.04.2013). – Назва з титул. екрана.

Онопенко Василь Васильович [Електронний ресурс] // Закон і Бізнес. – Електрон. текст. дані. – URL : http://zib.com.ua/ua/personalities/101.html (дата звернення : 15.07.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

13 130 років тому народився Юрій Семенович Александрович (13.04.1884, с. Степашки, нині Гайсин. р-ну – 193?), український етнограф, архівіст, краєзнавець. Здобув архівно-бібліотечну освіту. До перевороту 1917 р. багато займався музейною справою, вивчав етнографію Поділля, народні ремесла, збирав колекцію виробів народних майстрів, предметів побуту. Працював у Кам’янці-Подільському, де завдяки його наполегливій праці було зібрано етнографічну колекцію і відкрито «Кустарно-історичний відділ музею Подільської губернії». Він був фундатором архівної справи на Поділлі. 1921 р. переїздить до Вінниці, де був призначений завідуючим губернським архівним управлінням. До 1924 р. за його ініціативою зареєстровано і взято під охорону 1 231 архів губернії. У вінницький період життя Ю.Александрович розробив детальний план академічного художньо-промислового музею з майстернями та експериментальними лабораторіями. На жаль, його проектам не судилося здійснитися. Із середини 20-х рр. Ю.С.Александрович переїхав у Київ, працював науковим співробітником музеїв Києво-Печерської лаври, співпрацював з Кабінетом виучування Поділля при Вінницькій філії бібліотеки ВУАН. Опублікував 10 робіт з етнографії Подільського краю.

Література:

Кароєва Л.Р. Етнографи Поділля / Л.Р. Кароєва // Етно-графія Поділля : тези доп. наук. конф. – Вінниця, 1992. – Ч.1. – Зі змісту: [Життя і діяльн. Ю.С. Александровича]. – С. 8-9.

Нестуля, О.О. Ю.С. Александрович про стан охорони культових пам’яток Поділля на початку 20-х років ХХ ст. / О.О. Нестуля // Поділля і Волинь у контексті історії україн-ського національного відродження. – Хмельницький, 1995. – С. 156-157.

16 140 років тому народився Осип Осипович Дооро-хольський (16.04.1874, м. Гайсин – 29.01.1900), український поет, перекладач. Навчався у Київській духовній академії. Перша публікація ліричних віршів Доорохольського з’явилася в журналі «Літературно-науковий вісник» вже після смерті поета. Згодом їх неодноразово перевидавали («Не співай нам тепер, бандуристе», «Ніч, ніби день той…», «Рідний, скривджений краю…»). Помер поет у 26 років.

Література:

Подолинний, А.М. Доорохольський Осип Осипович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 104.

Хоменко, Б.В. Доорохольський Осип Осипович / Б.В. Хомен-ко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2008. – Т. 8 : Дл-Дя ; додаток : А-Ґ. – С. 317. – Бібліогр. в кінці ст.

17 90 років тому народився Юрій Євдокимович Баликов (17.04.1924, м. Плисків, нині с. Погребищ. р-ну), український художник. Закінчив Київський державний художній інститут (1958). Живописець. Основні твори: «Тріо бандуристок» (1967), «Переможці» (1985), «Портрет народного художника України Д.Нарбута», «Доля солдата» (1997), «Сон», присвячений Т.Шевченку. Член СХУ (1965). Нагороджений орденом Вітчизня-ної війни, медалями.

Інтернет-ресурс:

Баликов Юрій Євдокимович [Електронний ресурс] // Київ-ська організація НСХУ. – Електрон. текст. дані. – URL : http://konshu.org/artist/balikov-uriy/  (дата звернення : 21.03.13), віль-ний. – Назва з титул. екрана.

• 55 років від дня народження Олега Петровича Кадочнікова (псевд. – Олег Вязьмін, А.Вечеров) (17.04.1959, м. Спаськ-Дальній Примор. краю, нині РФ), педагога, кандидата філологічних наук (1991), доцента, поета, прозаїка. Закінчив факультет російської філології Вінницького педагогічного інституту ім. М.Островського (1981), докторантуру Московського педагогічного державного університету (2007). Він – автор понад 75 наукових робіт, соціально-психологічних, фантастичних, гумористичних оповідань, повістей, віршів та ін. О.П.Кадочніков очолює Вінницьку обласну організацію «Русь» (з 1992 р.), обласний Російсько-український культурно-просвітницький центр «Співвітчизники» (з 2005 р.), Асоціацію російських та російськомовних письменників Вінниччини. Автор і засновник всеукраїнських, обласних та міських конференцій, фестивалів, виставок і проектів. Нагороджений державними нагородами Росії та України, адміністрацій Вінницької області та міста, державних і громадських організацій. Лауреат подільської літературної премії «Кришталева вишня». Член Союзу письменників Росії. В даний час – завідувач кафедри гуманітарних та соціологічних дисциплін ВІ МАУП.

Література та інтернет-ресурс:

Пономарьов, О.О. Кадочніков Олег Петрович / О.О. Поно-марьов // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 136-137.

Кадочников Олег Петрович [Електронний ресурс] – Електрон. текст. дані. – URL : http://asp-k.at.ua/publ/zhjuri/personalii/oleg_kadochnikov/7-1-0-132 (дата звернення : 20.06.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

19 95 років від дня народження Віталія Іовича Іжевського (19.04.1919, с. Шабельня Іллінец. р-ну – 29.12.1973, смт Іллінці), композитора, фольклориста, засновника і першого керівника Іллінецького народного хору «Вінок Поділля», який неодноразово здобував перемоги та отримував високі звання лауреата на Всесоюзних та республіканських фестивалях хорово-го мистецтва. З 2009 р. хор носить ім’я свого засновника – Віталія Іовича Іжевського. Пісні композитора-земляка друкувалися на сторінках вітчизняних часописів.

Література:

Джус, Н. Свята справа – служіння українській пісні : [про талановит. музиканта, комп., фундатора нар. аматор. хору «Вінок Поділля» Іллінец. РБК, основополож. агітбригад. жанру] / Н. Джус // Світлиця. – 2009. – № 2. – С. 11-13 : фото.

20 125 років від дня народження Миколи Михайловича Хращевського (20.04.1889, м. Кам’янець-Поділ. – 06.11.1955, с. Пьострикове Коломнен. р-ну Москов. обл., нині РФ), українського літературознавця, мовознавця, краєзнавця Поділля. Закінчив історико-філологічний факультет Варшавського університету (1914). У 20-х рр. працював старшим бібліотекарем Вінницької філії Всенародної бібліотеки ВУАН, в Кабінеті виучування Поділля цієї філії. Досліджував історію, життя і творчість письменників-подолян, зокрема С.Руданського, Д.Марковича, М.Коцюбинського, А.Свидницького, особливості мови Поділля. Опублікував понад 50 праць. Автор окремих видань: «Михайло Коцюбинський під час свого навчання в Бару» (Вінниця, 1929), «Вінницька державна друкарня ім. Леніна. Коротка історія та сучасний стан друкарства у Вінниці» (Вінниця, 1930) та ін. У післявоєнний час репресований (разом із дочкою Оксаною Хращевською). Внаслідок важкої хвороби помер на другий день після звільнення із заслання. Реабілітований.

Інтернет-ресурс:

Хращевський Микола Михайлович нар. 1889 помер 6 листопада 1955 [Електронний ресурс] // Родовід. – Електрон. текст. дані. – URL : http://uk.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81:641481 (дата звернення : 20.07.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

• 125 років тому народився Вільгельм Мар’янович Яблонський (20.04.1889, м. Чечельник, нині смт – 14.04.1977, м. Київ), педагог, музикант, професор Київської консерваторії (1935-1975), засновник української трубної школи, заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Яблонський почав свою творчу кар’єру вихованцем полкового оркестру. 1912 р. закінчив Київське музичне училище. Грав у кращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом відомих музикантів зі світовим ім’ям. Був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926-1930), у якому виконував партію першої труби. Творча діяльність Яблонського в Києві пов’язана також із оркестром Українського радіо, театром опери та балету ім. Т.Шевченка, педагогічним музичним училищем та музично-драматичним інститутом ім. М.Лисенка, з 1934 – з консерваторією (з 1935 р. – професор, завідувач кафедри). Протягом півстоліття Вільгельм Мар’янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні. З його ім’ям пов’язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі в Україні.

Інтернет-ресурс:

Яблонський Вільгельм Мар’янович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Електрон. текст. дані. – URL : http://uk.wikipedia.org/wiki/ (дата звернення : 21.06.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

22 110 років тому народився Олексій Леонардович Кундзіч (22.04.1904, с. Павлівка, нині Калинів. р-ну – 20.06.1964, м. Ялта, похов. у Києві), український прозаїк, перекладач, пуб-ліцист. Протягом 1921-1926 рр. навчався на Вінницьких вищих педкурсах. Належав до літературної організації «Молодняк», ВУСПП. Друкуватися почав з 1925 р. Був одним із кращих майстрів перекладу в Україні. Переклав роман Л.Толстого «Війна і мир», окремі твори російських письменників-класиків – М.Лермон-това, М.Горького, Л.Леонова та ін.

Література:

Подолинний, А.М. Кундзіч Олексій Леонардович / А.М. Подо-линний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 180.

25 60 років від дня народження Василя Семеновича Федоришина (25.04.1954, с. Маркуші Хмільниц. р-ну), інженера-будівельника, економіста, заслуженого працівника сфери послуг України. Закінчив Київський інженерно-будівельний (1982), Вінницький торговельно-економічний КНТЕУ (2003) інститути. Протягом 1976-1990 рр. працював на різних посадах у системі «Вінницяпромбуд»: старшим інженером, начальником БМУ-3, заступником начальника комбінату. 1990-1997 рр. – робота на посаді заступника генерального директора з будівництва у Вінницькому обласному об’єднанні заводів продтоварів. З 1997 року по теперішній час В.С.Федоришин працює начальником управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області. Був депутатом Ленінської, Хмільницької районних рад та Вінницької обласної Ради IV та VI скликань. Голова Хмільницького земляцтва на Вінниччині, Почесний громадянин Хмільницького району (від 28.05.2009). Має державні нагороди.

Література:

Федоришин, В. «Власність має працювати на громаду» : [до звіту голови обласної Ради] / В.Федоришин // Вінниччина. – 2009. – 22 верес. – С. 1-2 : фото.

Федоришин Василь Семенович // Тобою, краю мій, живу… : Хмільниччина: події, особи, час : довідник. – Вінниця, 2013. – С. 202.

26 60 років від дня народження Юрія Олександро-вича Дяченка (26.04.1954, м. Гайсин Вінниц. обл.), лікаря-невропатолога за фахом, різьбяра, заслуженого майстра народної творчості України. Закінчив Вінницький державний медичний інститут ім. М.І.Пирогова (1977). Працює у Гайсинській районній лікарні. 1989 р. закінчив заочний народний університет мистецтв ім. Н.Крупської в Москві. Свої роботи виконує у жанрі найскладнішої плоско-рельєфної і горельєфної техніки різьблення по дереву, виробивши своєрідний стиль. За 30 років творчої діяльності Юрій Олександрович створив понад 600 робіт: ікон, історичних портретів, пейзажів. Учасник художніх виставок від 1987 р. Персональні – у Вінниці (1996, 1998, 2003) та Києві (1997). Твори митця зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї. Член НСХУ (1999), НСМНМУ (2003).

Література:

Чебикін, А.В. Дяченко Юрій Олександрович / А.В. Чебикін // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2008. – Т. 8 : Дл-Дя ; додаток : А-Ґ. – С. 596 : фото, іл. – Бібліогр. в кінці ст.

Дяченко Юрій Олександрович // Вінницький вернісаж : вист. тв. митців Вінниччини з нагоди 35-річчя створ. Вінниц. обл. орг. НСХУ. – Вінниця, 2010. – С. 19 : кол. іл. – (Краса України – Поділля).

• 45 років з часу заснування Жмеринського міського історичного музею (26.04.1969). Музей було створено за рішенням виконкому районної ради депутатів трудящих. 2003 р., зі зміною адміністративного підпорядкування, отримав статус міського. Його музейна колекція нараховує понад 3 тис. предметів. Щороку з матеріалами експозицій музею знайомиться 3,5 тис. жмеринчан та гостей міста.

Література:

Жмеринський міський історичний музей // Вінниччина музейна : довідник / Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця, 2008. – С. 29-31.

Відбулась презентація Жмеринського історичного музею // Жмерин. меридіан. – 2011. – 14 трав. – С. 1.

27 110 років від дня народження Трохима Огневика (справж. Блажчук Трохим Петрович) (27.04.1904, с. Дзвониха Тиврів. р-ну – 10.09.1940, м. Вінниця), педагога, журналіста, поета. Навчався у сільській церковно-приходській школі, Тиврівському духовному училищі. З 1922 р. – у Вінниці на Вищих трирічних педагогічних курсах ім. І.Франка, у Кам’янець-Подільському (1923), Одеському (1924-1926) інститутах народ-ної освіти. Опісля повертається до Тиврова вчителювати і займатися літературною діяльністю. У березні 1924 р. заснував Вінницьку філію Всеукраїнської спілки селянських письменни-ків «Плуг» і до жовтня був її секретарем. Двічі, у 1924 і 1926 рр., брав участь у І та ІІІ з’їздах Спілки селянських письменників. У 1935-1937 рр. працював учителем української мови в школах Тиврова та Сутисок, з 1937 р. у Вінниці – завучем школи, згодом – інспектором Вінницького міського відділу народної освіти. Ліричні байки, гуморески, фейлетони, переклади, статті Огневик друкував у республіканських газетах та журналах, збірці «Жовті квіти».

Література:

Подолинний, А.М. Огневик Трохим / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 245-246 : портр.

Тамтура, А.В. Літературна Тиврівщина : Блажчук Трохим Петрович (Огневик Трохим) / А.В. Тамтура // Тамтура, А.В. Істо-рія Тиврівщини / А. Тамтура, О. Коваль. – Вінниця, 2012. – С. 409 : іл.

28 75 років від дня народження Анатолія Петрови-ча Речмедіна (28.04.1939, с. Плисків, нині Погребищ. р-ну), літературознавця, журналіста, краєзнавця. 1961 р. закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка. Працював на різних посадах у редакціях регіональних районних газет, зокрема: «Прапор Перемоги» (Калинівка), «Колос» (Погребище). Був на партійній роботі в Чернівецькій області, згодом – у вищих владних ешелонах Радянського Союзу. Під час роботи на Буковині захопився краєзнавством. Своєю творчою діяльністю він створив справжні духовні пам’ятники таким велетам пера, якими були Валентин Речмедін (його рідний дядько), Анатоль Олійник, Ольга Кобилянська, видавши про них цілу низку книг, зокрема «Сівач краси і добра: родовід, життя, творчість письменника Валентина Речмедіна» (2004), «Братья Заянчковские: судьбы и книги. Художественно-документальные биографии. Статьи о литературе и поэзии» (2008), «Кланяясь в пояс отчему краю. Русские писатели – уроженцы Подолья» (2009) та ін. Сьогодні наш земляк мешкає у Москві, активно співпрацює з Культурним Центром України в Москві, іншими громадськими об’єднаннями українців у Російській Федерації.

Література:

Речмедін Анатолій Петрович // Вінниччина журналіст-ська: ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки… : до 50-річчя утвор. НСЖУ : громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 192.

29 120 років від дня народження Івана Митрофа-новича Грабченка (29.04.1894, с. Слобода Барвінкова Ізюм. повіту Харків. губернії (нині м. Барвінкове Харків. обл.) –

08.07.1975, м. Вінниця), хірурга, доктора медичних наук (1946), професора (1953). 1924 р. закінчив Військово-медичну академію (м. Ленінград). Протягом 1951-1970 рр. – завідувач кафедри факультетської хірургії Вінницького державного медичного інституту ім. М.І.Пирогова. У 1970-1973 рр. – науковий консультант кафедри факультетської хірургії. Напрями наукових досліджень: хірургічна онкологія; питання діагностики й операційного лікування пухлин зовнішніх статевих органів, молочної залози, органів травної системи, легень, щитовидної залози; запропонував оригінальну тактику хірургічного лікування гострого холециститу. Автор близько 100 наукових праць, серед них 2 монографії. Підготував 20 кандидатів, 4 доктори наук. Має державні нагороди. Серед учених Вінниччини був першим, удостоєним почесного звання заслуженого діяча науки і техніки Української РСР (1963).

Література та інтернет-ресурс:

Павловський, М. Грабченко Іван Митрофанович / М. Павловський, С. Різничок // Зіменковський, Б.С. Професори Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. 1784-2006 / Б.С. Зіменковський, М.Р. Гжегоцький, О.Д. Луцик. – Л., 2006. – С. 67 : портр.

Грабченко Іван Митрофанович [Електронний ресурс] // Львівський національний медичний університет ім. Д. Галиць-кого : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – URL : http://www.meduniv.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=521&Itemid=321&lang=uk (дата звернення : 20.07.13), вільний. – Назва з титул. екрана.

30 65 років від дня народження Валерія Семено-вича Фролова (30.04.1949, смт Тиврів), українського військо-вослужбовця, генерал-лейтенанта, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (2006-2007). Закінчив Казанське вище танкове училище (1970), Військову академію бронетанкових військ ім. Р.Малиновського (1978) (нині Загальновійськова академія Збройних Сил РФ). Проходив службу у танкових військах Південної групи радянських військ (1970-1978), Закавказького військового округу (1978-1980). З 1987 до 1991 рр. проходив службу у Республіці Ангола. Протягом 1989-1994 рр. служив у військових комісаріатах Вірменії та Вінницької області. Нині – Головний інспектор Міністерства оборони України. Удостоєний численних нагород та відзнак.

Література:

Тамтура, А. Генерал-лейтенант Збройних Сил України Фролов Валерій Семенович // Тамтура, А.В. Історія Тиврівщини / А. Тамтура, О. Коваль. – Вінниця, 2012. – С. 403-404 : іл.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2014 року виповнюється
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Антоній В’ячеславович Крейчі
  5. Лютий
  6. Незгасна ватра митрополита
  7. Феномен Сергія Гальчака
  8. Ярослав Івашкевич – подолянин, класик польської літератури
  9. Березень
  10. Дослідник духовного життя українського селянства
  11. Немеркнучий подвиг
  12. Академічний ансамбль пісні і танцю «Поділля»
  13. Квітень
  14. Скульптор Володимир Смаровоз
  15. Травень
  16. Тадеуш (Тадеуш Пжемислав Міхал) Ґрохoльський
  17. Червень
  18. До 65-річчя від дня народження М.П.Стрельбицького
  19. Липень
  20. До 100-річчя від дня народження П.І.Муравського
  21. Серпень
  22. До 75-ліття від дня народження В.Є.Селезньова
  23. До 75-річчя від дня народження А.М.Пачевського
  24. Вересень
  25. Анатоль Свидницький – попередник Михайла Коцюбинського в літературі
  26. Пошуки симетрії справедливості у несправедливому світі
  27. Жовтень
  28. Народної культури оберіг
  29. Листопад
  30. Український лицар-отаман Я.В.Гальчевський
  31. Слово про Родіона Скалецького
  32. Грудень
  33. Фольклористка Настя Присяжнюк
  34. Відомості про авторів текстових довідок
  35. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше