ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Немеркнучий подвиг

До 70-річчя визволення Вінницької області

від нацистських загарбників

(20.03.1944)

Гітлерівські загарбники окупували Вінниччину наприкінці липня 1941 року. З того часу вона вкрай потерпала від розв’язано-го окупаційною владою геноциду проти місцевого населення. Запроваджений окупаційний режим був злочинною військово-поліцейською та адміністративно-господарською системою орга-нів і заходів, спрямованих на колонізацію, нещадне економічне пограбування, анексування всього Подільського краю, ліквідацію в ньому будь-яких ознак національної державності, культури та духовності. За планами гітлерівців, на території області передбачалося створення спеціальних районів типу «Хагевальд», «Форстенштадт», заселених виключно так званими «народними» німцями. Більшість місцевого населення, в першу чергу партійно-радянські та комсомольські активісти, «політичні вороги» райху – громадяни єврейської національності, цигани, мали бути фізично знищені. Решті «недолюдей» відводилась роль рабів німецьких колонізаторів. Всього під час окупації загарбники знищили 169 260 мирних жителів, а із замученими у вінницьких концтаборах військовополоненими мартиролог жертв становить понад 205 тис. чол.

Виняткова жорстокість окупаційної влади зумовлювалася також наявністю на вінницькій землі надсекретних нацистських об’єктів – ставок А.Гітлера «Вервольф» та Г.Герінга «Штайнбрух». Прилеглі до них райони були перенасичені охоронними та каральними підрозділами СД, СС, гестапо, вермахту. Найменший супротив нещадно придушували.

Обезлюднюючи території, гітлерівці спалювали цілі села (42 із них, у тій чи іншій мірі, зазнали трагічної долі білоруської Хатині), насильно вивезли на нацистську каторгу 78 650 мешканців області (з урахуванням Монастирищенського району, який до 1954 р. перебував у складі Вінницької області).

Кривавий розбій та насилля нацистські загарбники поєднували з вандалізмом, руйнуванням, грабежами виробничо-господарських, соціально-культурних об’єктів, а, відступаючи, вдалися до тотального мародерства.

Значна частина Вінниччини, в межах штучного адміністративно-територіального утворення, що отримало назву «Трансністрія», перебувала під контролем Румунії – німецького спільника в агресивній війні. Хоча румунський окупаційний режим, у порівнянні з німецьким, був дещо ліберальнішим, проте у грабунках, жорстокому ставленні до поневоленого населення він мало чим відрізнявся від порядків, встановлених на територіях, контрольованих гітлерівцями.

Тому визволення Вінниччини від німецько-фашистських та румунських окупантів Червоною армією було сприйняте мешканцями області з невимовною радістю, сердечною вдячністю.

Визвольні бої на території Вінницької області тривали 99 днів (з 20 грудня 1943 р. до 28 березня 1944 р. включно). Визволення відбувалось у два етапи. Під час першого – в період проведення Червоною Армією Житомирсько-Бердичівської наступальної операції – військами 1-го Українського фронту в кінці грудня 1943 р. – першій половині січня 1944 р. від гітлерів-ців були звільнені північно-східні райони області. В середині січня – на початку лютого 1944 р. ворог перейшов у контрнаступ. Єдине, що вдалося тоді досягти гітлерівцям, – дещо відтіснити наступаючі війська від Вінниці.

Другий, заключний етап визволення Вінниччини від нацистських окупантів, припав на проведення у березні 1944 р. військами 1-го Українського фронту Проскурівсько-Чернівець-кої наступальної операції, а військами 2-го Українського фрон-ту – Умансько-Ботошанської, і став результатом їх успішного здійснення. Всього у боях за визволення Вінницької області, включаючи Житомирсько-Бердичівську наступальну операцію, безпосередньо чи частково, брали участь війська тринадцяти армій обох фронтів: 6 загальновійськових, 5 танкових, 2 повіт-ряних. Пліч-о-пліч з ними проливали кров у визвольних боях бійці та командири 1-ї Чехословацької бригади під командуван-ням Героя Радянського Союзу Л.Свободи. Наступаючі армії розгромили близько 20 ворожих дивізій, знищили і взяли у полон 95 тисяч гітлерівських солдатів і офіцерів.

Вели у бій визволителів прославлені полководці: Г.К.Жу-ков, І.С.Конєв, М.Ф.Ватутін, К.С.Москаленко, М.Ю.Катуков, М.П.Каманін та ін.

Найбільш кровопролитні бої точилися за переправи через річки Південний Буг та Дністер, за стратегічно важливі Козятинський, Жмеринський, Вапнярський залізничні вузли, населені пункти: Вінницю, Бар, Берізки-Бершадські, Гайсин, Дашів, Джулинку, Жмеринку, Калинівку, Комсомольське, Немирів, Ладижин, Уланів, Хмільник, Цибулів, під Липовцем, де в другій половині січня 1944 р. відбулася найбільша на території області танкова битва.

Незважаючи на весняне бездоріжжя та водопілля, що додавали труднощів наступаючим військам, моральний дух воїнів-визволителів був високим, вони сміливо йшли в бій, були готовими до самопожертви.

Вінницька земля стала місцем масового героїзму. Тут повторили подвиг О.Матросова рядовий О.В.Полін і єфрейтор Г.Т.Ткаченко, у критичну хвилину бою кинулись із гранатами під ворожі танки і ціною власного життя зупинили їх гвардії єфрейтор С.В.Тартиков із далекого Алтайського краю і старший сержант І.І.Жеребцов із Пензенської області, гвардії лейтенант М.П.Сьомак із Погребища. У кровопролитному поєдинку під Цибулевом група розвідників винищувально-протитанкового полку під командуванням українця, гвардії майора І.І.Загряд-ського, знищила 5 ворожих БТРів і захопила бойовий прапор противника. Білорус, механік-водій танка, старшина В.М.Гінтовт був у складі танкової роти, яка прорвалася на залізницю Вінниця-Жмеринка, перерізала її та утримувала зайнятий рубіж 4 доби. У боях із 24 грудня 1943 р. до 16 січня 1944 р. екіпаж танка знищив 18 гармат, 15 танків, 40 автомашин, 17 кулеметних гнізд, значну кількість живої сили противника. Тут вели своїх підлеглих у бій із ворогом командири-подоляни І.Н.Бойко, Т.П.Абрамов, А.П.Касян. Визволяли рідний край Герої Радянського Союзу, командири взводів, молодші лейтенанти: уродженець с. Лучинець Мурованокуриловецького району Г.Г.Бондар, чия ратна доблесть на вінницькій землі відзначена орденом Олександра Невського, та уродженець с. Хрінівка Липовецького району І.І.Оленич. У небі над Вінниччиною громили ворога уславлені повітряні аси, тричі Герої Радянського Союзу, І.М.Кожедуб та О.І.Покришкін, майбутній космонавт, двічі Герой Радянського Союзу Г.Т.Береговий, двічі Герой Радянського Союзу А.В.Ворожейкін, Герої Радянського Союзу, уродженці Іллінеччини В.А.Гелета, Г.Л.Шимко, уродженець с. Демидівка Тростянецького району І.Г.Могильчак.

За ратні подвиги, проявлені під час звільнення рідної землі від нацистських загарбників, майже 150 солдатів і офіцерів удостоєні звання Героїв Радянського Союзу, а двоє визволителів стали Героями Російської Федерації (посмертно; уже після розпаду СРСР). Найбільше серед Героїв Радянського Союзу росіян та українців, в тому числі п’ятеро уродженців Вінницької області. Причому І.Н.Бойко удостоєний почесного звання Героя Радянського Союзу двічі. У когорті нагороджених – також 6 білорусів, 2 – комі, а також адигеєць, алтаєць, осетин, татарин, тувинець. Тому подвиг на вінницькій землі – багатонаціональний. Особливо багато серед удостоєних медалями «Золота Зірка» солдатів та офіцерів 40-ї та 52-ї загальновійськових, 1-ї, 2-ї, 6-ї танкових, 2-ї та 5-ї повітряних армій.

Визволяли область також три майбутні повні кавалери ордена Слави. Два з них – уродженці Вінниччини (М.П.Костенко, О.Й.Янковський).

Більш ніж двадцятьом військовим частинам та з’єднан-ням, що особливо відзначились у боях на вінницькій землі, присвоєно почесні найменування «Вінницьких», «Жмеринських», «Вапнярських», «Дністровських». На честь подвигу визволителів Вінницької області, визнання їхніх заслуг перед Вітчизною столиця Москва 5 разів салютувала від імені Батьківщини.

Наступальному пориву визволителів у значній мірі сприяла активна боротьба проти гітлерівців у тилу ворога радянських партизанів та підпільників. На бойовому рахунку патріотів – понад 34 тисячі знищених окупантів та їхніх найманців, велика кількість пущених під укіс військових ешелонів, підірваних мостів, розбитої техніки.

Мужню боротьбу вінничан очолювали відомі ватажки народних месників: Я.І.Мельник, Д.Т.Бурченко, М.І.Владимиров, В.Є.Нижник, А.Г.Кондратюк, А.К.Микитенко, І.Д.Мединський, А.В.Кузнєцов, О.Н.Кравченко, С.І.Олійник, В.Ф.Слюсаренко, Ю.Т.Посвятенко, П.Т.Кугай, Т.М.Шкрабоцький та багато інших.

Подвиг партизанів теж був багатонаціональним. Так, у складі трьох найбільших на Вінниччині партизанських з’єднань билися з ворогом (напередодні зустрічі з Червоною армією): у кавалерійській бригаді ім. В.І.Леніна – 504 українці, 444 росіян, 16 білорусів, 74 представники інших національностей; у 2-й партизанській бригаді ім. Й.В.Сталіна – 1 711 українців, 762 росіян, 216 євреїв, 28 татар, 23 грузини, 22 білоруси, 4 поляки, представники інших національностей; у Вінницькому партизанському з’єднанні – 900 українців, 282 росіяни, 88 білорусів, 111 представників інших національностей.

Крім радянських партизанів і підпільників, в області періодично заявляла про себе ще одна політична сила – націоналістичне підпілля, яке розраховувало на руїнах СРСР здійснити українську національну революцію, домогтися незалежності України. На Вінниччині воно виявило себе перш за все як антирадянське, і лише у решті сегменту діяло як антинацистське.

Досить вагомим є внесок місцевого населення, яке, сповідуючи принципи патріотизму, й на окупованій території усвідомлювало себе невід’ємною частиною радянського народу. Воно не скорилося ворогові: саботувало заходи окупантів, самовіддано рятувало поранених та полонених воїнів-червоноармійців, ризикуючи власною безпекою, надавало найширшу підтримку підпільникам та партизанам, активно примножуючи їхні ряди. Всіляко допомагало Червоній Армії. Безпрецедентною виявилася його турбота про армію-визволительку після звільнення області від нацистських загарбників.

Патріотизм радянських людей, у поєднанні з мужністю, масовим героїзмом, здатністю до самопожертви, виявився вирішальним фактором перемоги над гітлеризмом.

Боротьба з ворогом була жертовною. У ній гинули як ті, хто йшов у бій під червоними знаменами та комуністичними переконаннями в серці, так і ті, хто сповідував ідеї соборності України. Двадцять п’ять Героїв Радянського Союзу, два Герої Російської Федерації віддали своє життя за визволення Він-ниччини. Полягли у битві з ворогом за свободу рідного краю також місцеві герої-підпільники І.В.Бевз, Л.С.Ратушна, партизанський комісар П.К.Волинець.

Світлу пам’ять про тих, хто віддав життя у битві з ворогом, необхідно зберегти нинішнім і прийдешнім поколінням. Ми повинні знати про кожну краплю крові, кожну сльозу, пролиті нашим нескореним народом, про його подвиг у титанічній боротьбі з гітлеризмом, в т. ч. на подільській землі, якими б трагічними не були сторінки цієї боротьби, про його вирішальний внесок у Перемогу.

Визволення Вінниччини – вікопомна, немеркнуча подія для всіх мешканців області минулого, теперішнього й прийдешніх поколінь.

С.Д.Гальчак

Література

Вінниччина в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) : зб. док. і матеріалів / Парт. архів Вінниц. обкому КП України, Вінниц. обл. держ. архів. – О., 1971. – 307 с.

Вінничани на Великій Вітчизняній : кн. спогадів жителів міста над Бугом про свою молодість, опалену війною. Т. 1-4. – Вінниця : Віноблдрукарня, 1999-2005.

Вінничани – творці Перемоги : альбом / ред. І.С. Гамрець-кий. – Вінниця : Віноблдрукарня, 2005. – 96 с.

Вінниця у вирі Другої світової війни.1941-1945 // Вінниця : іст. нарис / голов. ред. А.М. Подолинний. – Вінниця, 2007. – С. 198-233.

Переможці: учасники бойових дій Другої світової і Великої Вітчизняної воєн, які померли в повоєнний період, та ті, що проживають на території області. Т. 1-6 : Вінницька область. – Вінниця : ДП «Держ. картогр. ф-ка», 2007-2012. – (Книга Пам’яті України).

Вінниччина у роки Великої Вітчизняної війни 1941- 1945 рр. : [карта] / гол. ред. В. Любченко. – 1:300 000. – Вінниця : ДП «Держ. картогр. ф-ка», 2010.

Гальчак, С.Д. Герої Поділля: Герої Рад. Союзу – уродж. Вінниц., Тернопіль. та Хмельниц. обл. / С.Д. Гальчак. – К. : АДЕФ-Україна, 2010. – 232 с. : портр.

Гальчак, С.Д. Визволення Вінниччини від нацистських загарбників (20 груд. 1943 р. – 28 берез. 1944 р.) : монографія / С.Д. Гальчак. – 3-тє вид., допов., перероб. – Вінниця : Консоль, 2010. – 420 с. : іл. – Бібліогр.: с. 402-418.

Жизнь в оккупации. Винницкая область. 1941-1944 гг. / Ин-т истории Украины, АН Украины, Гос. архив Винницкой области ; сост. В.Ю. Васильев [и др.]. – М. : РОССПЭН, 2010. – 855 с. – (Док. сов. истории).


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2014 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2014 року виповнюється
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Антоній В’ячеславович Крейчі
  5. Лютий
  6. Незгасна ватра митрополита
  7. Феномен Сергія Гальчака
  8. Ярослав Івашкевич – подолянин, класик польської літератури
  9. Березень
  10. Дослідник духовного життя українського селянства
  11. Немеркнучий подвиг
  12. Академічний ансамбль пісні і танцю «Поділля»
  13. Квітень
  14. Скульптор Володимир Смаровоз
  15. Травень
  16. Тадеуш (Тадеуш Пжемислав Міхал) Ґрохoльський
  17. Червень
  18. До 65-річчя від дня народження М.П.Стрельбицького
  19. Липень
  20. До 100-річчя від дня народження П.І.Муравського
  21. Серпень
  22. До 75-ліття від дня народження В.Є.Селезньова
  23. До 75-річчя від дня народження А.М.Пачевського
  24. Вересень
  25. Анатоль Свидницький – попередник Михайла Коцюбинського в літературі
  26. Пошуки симетрії справедливості у несправедливому світі
  27. Жовтень
  28. Народної культури оберіг
  29. Листопад
  30. Український лицар-отаман Я.В.Гальчевський
  31. Слово про Родіона Скалецького
  32. Грудень
  33. Фольклористка Настя Присяжнюк
  34. Відомості про авторів текстових довідок
  35. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше