ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Володимир Рабенчук – український поет, прозаїк, публіцист і кінодраматург

Версія для друку

Управління культури і туризму

Вінницької обласної державної адміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека

ім. К.А. Тімірязєва

 

Наші видатні земляки

Володимир Рабенчук – український поет, прозаїк, публіцист і кінодраматург

(До 70-річчя від дня народження)

 

Бібліографічний покажчик

 

Вінниця, 2014


УДК 816:929

ББК 91.9:83

Р 12

Відповідальна за випуск Н.І. Морозова,

директор Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва,

заслужений працівник культури України

Володимир Рабенчук – український поет, прозаїк, публіцист і кінодраматург : до 70-річчя від дня народж. : бібліогр. покажч. / уклад.: О.М. Зелена, В.С. Рабенчук ; ред.: Г.М. Авраменко, С.В. Лавренюк ; відп. за вип. Н.І. Морозо-ва ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2014. – 100с. – (Сер. «Наші видатні земляки»).

Бібліографічний покажчик присвячений 70-річчю від дня народження видатного українського письменника, поета, про-заїка, кінематографіста та публіциста Володимира Семеновича Рабенчука.

До покажчика включено видання окремих збірок, творів, опублікованих у збірниках, альманахах, періодичних виданнях, а також рецензії на них; публіцистика, фільмографія ювіляра. У виданні висвітлено перекладацьку діяльність письменника, представлено його як упорядника, редактора, рецензента видань подільських авторів. Ці матеріали розміщені у хронологічному порядку їх друку. В окремому розділі подано публікації про життєвий і творчий шлях письменника.

Видання розраховане на літературознавців, педагогів, студентську і учнівську молодь, бібліотечних працівників, краєзнавців та всіх шанувальників творчості В.С. Рабенчука.

© Вінницька ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, 2014

Від укладача

Бібліографічний покажчик «Володимир Рабенчук – український поет, прозаїк, публіцист і кінодраматург» є першою спробою найповнішого об’єднання першоджерел публікацій творів видатного українського письменника та кінодокументаліста Володимира Семеновича Рабенчука більше як за 50 літ його творчого ужинку.

Видання не претендує на повноту і всеохопність. І хоча першовитоки поезії, прози і публіцистики Володимира Рабенчука в нашому виданні датуються шістдесятими роками минулого століття, окремі публікації тих початкових джерел, на жаль, залишились, як то кажуть, за кадром. Це стосується нечисленних поезій і статей, оприлюднених у республіканській газеті «Тинеримя Молдовей» («Молодь Молдови»), Дондюшанській, Дрокієвській та Оргеєвській районних газетах 1961-1962 років. А також у газеті Прикарпатського військового округу «Слава Родины» 1963 і початку 1964 років.

Покажчик складається з текстової та бібліографічної частини. Його відкриває вступна стаття відомого українського письменника, журналіста, автора багатьох збірок гумору та сатири О.Ф. Чорногуза «Тулиш лице до лиця – а не виходить народу»: роздуми над антиімперською поезією Володимира Рабенчука». Далі подається розділ, присвячений відгукам відомих діячів про ювіляра та його творчість.

Перші чотири розділи покажчика укладені у хронологіч-ному порядку, а останній – в алфавітному, так що читачам буде дуже легко і зручно орієнтуватись у насиченій бібліографії автора. Бібліографічна частина складається з п’яти розділів:

  • Твори В.С. Рабенчука.
  • Упорядник, редактор, рецензент видань.
  • В. Рабенчук як український кінодраматург.
  • Про життя і творчість Володимира Рабенчука.
  • Довідкові та бібліографічні матеріали.

До першого розділу включені твори В.С. Рабенчука та рецензії на них, що подані за схемою: «Окремі видання», «Художні твори в збірниках, альманахах, періодичних виданнях», «Публіцистика, інтерв’ю» та «Переклади В.С. Рабенчука».

Володимир Рабенчук упорядкував та відредагував значну кількість літературних альманахів і збірок поезій різних авторів. Другий розділ присвячений саме цьому виду діяльності.

Третій розділ розкриває письменника як кінодраматурга. На кіностудії «Укртелефільм» за його сценаріями знято близько 20 документальних кінофільмів про видатних діячів та мальовниче Поділля.

У четвертому розділі подана література про життя та творчість В. Рабенчука.

До п’ятого розділу включені довідкові та бібліографічні матеріали про ювіляра.

Дане видання супроводжує допоміжний Іменний покажчик, де вказані номери відповідних бібліографічних описів. Номе-рами, взятими у круглі дужки, позначені матеріали, присвячені тій чи іншій особистості. У додатку до покажчика подано список нагород, звань та літературних премій В.С. Рабенчука.

При підготовці цього матеріалу використовувалися дер-жавні літописи газетних та журнальних статей, краєзнавчий довідково-бібліографічний апарат і ЕБД (електронні бази даних) «Тімірязєвки» та мережа Інтернет. Опрацьовано матеріали із особистого архіву, люб’язно наданого Володимиром Семеновичем Рабенчуком. Видання ілюстроване фотоматеріалами.

Відбір матеріалів закінчено в травні 2014 року.

Включені у видання матеріали здебільшого переглянуто de visu.

Пропонований бібліографічний покажчик продовжує серію «Наші видатні земляки». Він розрахований на широке коло користувачів – літературознавців, педагогів, бібліотечних працівників, краєзнавців, студентську та учнівську молодь, усіх, хто цікавиться творчістю цього талановитого письменника та кінематографіста.

Відгуки та побажання надсилайте на адресу:

21100 м. Вінниця, вул. Соборна, 73,

Вінницька ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва

Відділ краєзнавства

Тел.: (0432) 56-28-24

«ТУЛИШ ЛИЦЕ ДО ЛИЦЯ – А НЕ ВИХОДИТЬ НАРОДУ»:

роздуми над антиімперською поезією Володимира Рабенчука

Для мене література завжди, як незвідані материки. Адже за кожним іменем письменника – свій індивідуальний світ, який ти при черговому знайомстві відкриваєш і дивуєшся його красотам, оригінальності, певним несподіванкам. Написана серцем поезія стоїть в особливому ряду. Не знаю чому, можливо, за складом свого ліричного характеру, я її, Поезію, сприймаю щоразу, як диво прозріння.

Саме такі дещо романтичні думки на мене навіяла книжка поезій Володимира Рабенчука «Сходження на вулкан» (Вінниця. ДП «Вінницька картографічна фабрика», 2009). Чесно скажу, я спочатку просто пробіг по сторінках очима, але несподівано зупи-нився. Зупинився на рядках вірша під назвою «Велич карлика»:

Сяду на трон – і дровець наламаю! –

Вищиться карлик, але не росте.

Сяду на трон над-улусним Мамаєм:

Все мені, кляті хохли, віддасте!

Грюкнули, бачте, улусу дверима!

Вп’єтесь свободою ви досхочу…

Величчю Риму ввійду я до Криму!

Вентилі газові – позолочу!

Дуже близька моїй публіцистиці за антиімперським духом поезія все ж змусила мене 2010 року не тільки здригнутись, а й засумніватись в актуальності такого відверто сумного пророцтва. «Перебір! Не може бути такого! – подумалось. – Поетам властиві емоційні перебільшення як почуттів, так і відчуття загроз».

Так подумалось, але далі, з 29-ої сторінки і до 224-ої, я прочитав книгу, як то кажуть, до останньої титли. Тема ворожої агресії і окупації раптом постає й у вірші «Тріумф гичкоїдів»: замасковані під космополітизм продажні телевізійні ЗМІ п’ятої колони з телеекранів день і ніч сурмлять:

…Нема чим стріляти

По лихому, як сич, москалю.

Дуже й дуже, дрібненькі, раденькі,

Що нема чим, отак, як тоді…

…Бо лишився нагай таки в «Брата»:

Всі ракети у «Брата» в хліві!

І це, ще раз наголошую, що опублікував ці вірші Володимир Рабенчук лише у 2009 році, а написав набагато раніше – у першому десятилітті незалежності.

Я сьогодні думаю про цю пересторогу з якоюсь особливою гіркотою, коли ворог уже плюндрує українську землю. І коли він її густо скроплює українською кров’ю. Бо перекошене безпричинною люттю обличчя окупаційної орди вимальовується в поезії В.Рабенчука в реальному сьогодні не просто з перезагостреної поетичної інтуїції. Цей поетичний малюнок, зрошений життєвою правдою, має більш ніж піввікові корені. Мені, хто розпочинав своє життя з професійної кар’єри військо-вого, це розкриває вірш «Мій взвод», вміщений у цій же книзі. У 60-их роках минулого століття початкуючий поет і водночас старший сержант В.Рабенчук командував артилерійським взводом на території окупованої радянськими імперіалістами Угорщині. Автобіографічний вірш дає живу уяву про той взвод «зведенюків з Башкирії й Кавказу, узбецьких селюків, не мазаних намазом, безбожних москалят, лютуючих з нічого».

Для них я «западняк» –

«Петлюровець» по мові…

Бо, крім Петлюри, ще

Я родич і Бандері…

Я так любить хотів

Тоді свій взвод прищавий!..

Так люблять ще катів,

Яким усе прощають.

Так, виховані «у комункатівнячках совкі руского міра» та онуки з правнуками «героїв» багатолітніх сафарі по відстрілу «петлюрівщини й бандерівщини» як в українській визвольній боротьбі, так і в її духовності, ні на мить не дали спокою Україні за всі її роки «бутафорної волі на короткій прив’язі». Всі нібито українські влади за всі двадцять три роки незалежності лише запопадливо прислуговували внутрішній окупації, не спроміг-шись за цей час навіть прийняти Закон про сфери функціонування державної української мови, який міг би убезпечити державу від видачі першого паспорта тим, кому з малолітства спадково прищеплюється демонічна ненависть до української Конституції, культури і мови – основних чинників об’єднання нації. Закон, який би заборонив бути чиновником без знання державної мови та змусив би національну освіту за бюджетні гроші ростити собі не «рускоматючних граждан для визволяння їх лукавим «Братом» від терору українською духовністю», а на українському ґрунті ростити націю з різних народів. Але тільки з тих, які здатні поважати, визнавати і підтримувати українську державу за конституційними нормами і цивілізованими стандартами світу. Лише держави-самовбивці так патологічно і безвільно тлумачать демократію, як присмоктані до України вождики. І за гроші українського народу «не просто вирощують, а викохують йому та примножують внутрішніх ворогів». Саме й тому знахабнілі «завійних сніговиць переповзенці / не плачуть українським алфавітом, / не моляться вкраїнськими слізьми…» І поет недарма зображує свій український народ в образі багатовікового вихідця з полону:

Іду з полону й справа, видко, в тім, –

Чим довше йду – тим дальшає мій дім…

А тим часом ті, хто не приніс на предковічні козацькі землі українського Сходу навіть жменьки московських земель у кишені, вже істерично женуть навіть насильно русифікованих українців, але вірних державі, з рідної землі Гуляй-Поля на Західну Україну. Так, внутрішні окупанти за підтримки зовнішнього ворога розпочали втілення давньої московсько-імперської мрії – «загнати українців у львівську ізольовану резервацію», схожу на ті, які мають індійські племена… «Рускій мір» заповнює безопірний «український світ», який майже у всіх сферах життєдіяльності і духовності катастрофічно зменшується так швидко саме за підтримки «безвладних українських влад». То з ким же будувати українську націю, коли дегенерованим правнукам легендарного Байди «ловиться оком тільки чуже»?

Байдині кобзи мовчать…

Плодить сліпих Байдючат,

Мов кроленят, Байдучиха.

От ви, обличчя, й такі,

Що малювати вас страшно!

…Тулиш лице до лиця –

А не виходить народу!

«Я жив, коли пісні мої вмирали / й текли пустелі з українських душ»/ – оглядає поет ніби з космічної висоти свого 70-річчя багатостраждальну українську землю, щастю і волі якої присвятив сотні публіцистичних, поетичних, десятки прозових творів і документальних кінофільмів. В той же час антиімперська поезія Володимира Рабенчука пройнята непохитною вірою у свій непереможний народ і в те, що «… в Слово упаде імперський меч/ – Й розкришиться на дрібно-зерні друзки».

І мене взяло за душу. Я не часто читаю поезію. Але, якщо я вже читаю усю поетичну книжку, то сам собі кажу, займаючись самопереоцінкою, вона того варта. Колись таке піднесене окрилення душі я ще відчував після першого прослуховування і прочитання поезій Василя Симоненка та Миколи Вінграновського, яких я розкрив у далеких шістдесятих роках в Ірпінському Будинку творчості. Ми тоді провели незабутню поетично-прозову ніч у кімнаті Вінграновського, після чого на душі побільшало і сонця, і простору, і розуміння високої місії поезії у духовному рості нації.

Мав я і маю щастя бути посвяченим у творчі глибини багатьох видатних українських поетів, якими б мала пишатися не просто українська нація, а й світ, від якого досі штучно ізольована найкраща наша національна поезія. Після зосередженого прочитання збірок В.Рабенчука «Сходження на вулкан», «Свята Тетяна мирроточить», «Мріяння зорі», «Травневі смолоскипи», «Громові дерева» ловлю себе на слові, що українська поезія, мабуть, сильніша української прози. У ній є щось таке, чого нема в інших поезіях світу, як і, звичайно, може не бути того, що є в інших. І це закономірне явище. Але, якщо я зустрічаю рядки не тільки глибоко мислячі, але й музично оформлені, пластичні і ритмічно свіжі, у мене, як і в автора рецензованої книги, з’являється віра і в безсмертя нашої мови, і в чарівну силу поезії, спроможної зцілити дух народу. Бо ж, як заявляє поет: «Є у нас, крім біцепсів, ще й дух / – Лиш вдихнути ми його зуміймо»/.

Саме на такі художні роздуми надихнула мене поезія Володимира Рабенчука. Читаючи його пророчу книжку, ім’я якої я вже вище згадував, раптом відкрилось, що наша критика, як і соціологія разом зі службою політичних прогнозів і надзвичайних ситуацій безпробудно сплять або інколи проходять із заплю-щеними очима там, де їх якраз треба розплющити. І допомогти це зробити значній частині суспільства, враженої духовною сліпотою. Бо ж такий наш світ пригнічуваної української духовності: якщо автор не займається самопі-аром, то його мудрих іскрометних перлин в першу чергу «не помічають» колеги. Хоча велика кількість читачів при цьому їх не тільки цитує, а й вивчає і навіть співає… У цьому не раз переконувався на спільних з Володимиром Рабенчуком багатолюдних зустрічах із читачами.

Мій подільський земляк не тимчасовий яскравий метеорит в українській літературі. Піввіку він плідно пра-цює в журналістиці, поезії, прозі, дитячій літературі і в документальному кіно. А це сотні яскравих публіцистичних творів. Понад двадцять книг поезії, прози, есеїв, казок та гумору для дітей у його творчому доробку. Понад двадцять унікальних видань – антологій, збірників і збірок, в тому числі і спогадів про таких видатних поетів, як Володимир Забаштанський та Анатолій Бортняк – упорядкував, відредагував і видав письменник. За своїми сценаріями створив понад три десятки документальних кінофільмів, які «бачили» український телеекран, але в бібліографічному покажчику перераховує лише ту кінодокументалістику, яку вважає найбільш досконалою.

«Доросла» поезія і проза Володимира Рабенчука заслуго-вують якнайсоковитіших епітетів за її метафоричну оригіналь-ність, невимушену і нештучну образність й усміхнену легкість думки як у зображенні високих почуттів любові, так і трагікоміч-них жахів колгоспного рабства й ідеологічного ґвалтування нації. Особливо повісті «Луцишина спідниця», «Дві Гані», «Тінь перста вказівного» та «Золота рибка в українському акваріумі», які ще колись мають стати серйозним предметом дослідження і справжнім відкриттям для українського літературознавства.

Але мені не хочеться ставити останню крапку у цій статті, не згадавши дитячої літератури письменника. Поетичні книги гумору для дітей «Вчитель дощової води», «Ой, ходить слон коло вікон», «ПродоВОВчий магазин», «Пригоди шилохвостої», «Горіховий готельчик» – це щось особливе: смішний і повчальний гумор, зрозумілий і близький дітям як молодшого, так і середньо-го й старшого шкільного віку, яскраве художнє оформлення книг робить їх неповторними й надзвичайно актуальними у справі виховання юної гілки нації. І зовсім не боюсь забутого слова «виховання», коли дивлюсь на дитячу літературу В.Рабенчука очима теми своєї статті – роздуми над антиімперською сутністю його творчості. Літературна інтерпретація древньої української «Казки про найвидатнішого дурня» у виконанні автора змушує наймасовіші аудиторії не тільки до сліз сміятися, а й проектувати казкові ситуації на українську сучасність і здивовано… прозрі-вати. У далекому 1992 році письменник вперше опублікував прозову казку «Квіточка і Чобіт», у якій Квіточка – це, звичайно ж, Україна. А Чобіт – російський розтоптувач української волі, краси, правди і гідності. Власне, написав про те, що коїться в Україні сьогодні. У цій казці так гідно опоетизовано всеперемож-ний український патріотизм, що дивуюся, чому за цією казкою досі не створено антиімперського мультфільму? Не поставлено спектаклю? Спимо, заколисані блаженною вірою, що «ми – свої! / Нас москаль не зачепить. / Бо й самі ми напівмоскалі».

У дитячих книгах автора стільки тепла, образності і романтизму, що їх хочеться читати й перечитувати та вчити по них будувати внутрішній світ людської любові, доброти, працелюбства, вірності, терпіння і стійкості. Робити якраз те, що ми самі собі, окрім внутрішніх і зовнішніх окупантів, заважаємо робити. Одна з таких книжечок, уже датованих 2014 роком, має назву «Трояндове серце» (Вінниця : Книга-Вега, 2014). У цій книжечці трьохсотлітня «безвирійна екстремістка Ворона» не тільки відвойовує у зажерливих канібаляток свій пташиний майдан, але й навчає діток, як його боронити. А поряд у вірші «Школа Майдану» постає й Майдан революційного очищення і мужності, чому не навчають у сучасній школі. Школяр, який «ніби набої, складав бруківку» і бачив як «гинули хлопці в нерівній борні», приходить до щирого переконання:

Я тепер рідну країну нікому

в рабство дрімуче уже не віддам.

Правді і волі у рідному домі

вчить безкоштовно безсмертний Майдан.

Імперська окупація очима дитини у вірші «Кримська захисниця» змушує ще раз здригнутись. І уже не від авторського передвістя, а від реальності, конкретизованої всього кількома художніми деталями:

…Бо там вже й хвилі моря заговорять

зарозумілим словом окупації…

Ще й куля наготована у скроню

і україночці, і кримському татарину,

хто «добрий день» а чи «салям» уронить.

Зубами…в Крим! Без жодного патрончика

російський чобіт місить мокру гальку.

І лиш відважна дівчинка з балкончика

жбурнула в окупанта сиву ляльку.

Безхмарне життя і рівненька творча дорога – це не про Володимира Рабенчука. І хоча автор в одному з віршів пише: «наламалось квіток тих в житті, / ніби дров…», колос його долі повнозерний і «наскрізно пахне пісенними подільськими вітрами», від яких він ніколи не ховався у житті за спини інших. Багатий творчий ужинок письменника і публіциста відзначений десятком престижних літературних премій. Автор нагороджений медалями та почесними відзнаками різних років. Він почесний громадянин села Тиманівка Тульчинського району і рідного села Зозів – Липовецького… Заслужений працівник культури України. Та найбільше визнання цього багатопрофільного й різножанрового письменника і яскравої особистості мені якось відкрилось у Крижопільській районній бібліотеці на Вінниччині. Бібліотекарі показали книжечку Володимира Рабенчука «Малечий сміховик» видання 2010 року. А на ній вже ніде й відмітки ставити про нового читача. Та й сама повноколірна весела книжечка, видана на цупкому папері, була уже зачитана так, що ледь трималась обкладинки… Оце і є та найвища народна слава українського письменника, яку уже ніяка зловісна сила не спроможна зупинити.

Олег Чорногуз

Кількома рядками про творчість ювіляра

Справжнім поетом Володимира Рабенчука робить народ-ність… Не густо прикладів, коли молоді літератори наважу-ються вимірятись в жанрі поеми. Похвально, що В. Рабенчуку виявилось це по плечу. Трагічне, вузлувате, як коріння дерев, письмо твору з стефанівським лаконізмом… В гурті вінницьких літераторів з’явилося ще одне яскраве ім’я, принесене на крилах червоного вітру правди.

М. Каменюк

(Рад. життя, 1975)

«За всіх скажу, за всіх переболію»… Саме цією якістю з дев’яти нових книг «Маяка» 1975 р. позначена лише збірка Володимира Рабенчука «Червоний вітер».

М. Стрельбицький

(Прапор, 1976, № 3)

Між всіх поетичних книг «Маяка» 1975 р. вирізняється і цілісністю авторського сприйняття дійсності, і лаконічністю та змістовністю віршованої мови книжка В.Рабенчука «Чер-воний вітер».

І. Зуб

(Вітчизна, 1976, № 9)

Молодий український побратим із Вінниці Володя Рабенчук так щиро зігрів теплом свого серця переклади моїх віршів укра-їнською мовою, що вийшло краще, ніж я написав в оригіналі.

К. Кулієв

(виступ на святі «Дружба народів – дружба літератур». Немирів, 1978 р.)

Добрі творчі перспективи вбачаються мені в поезії чітко окресленого громадянського голосу Володимира Рабенчука, що звучала на республіканському семінарі молодих письменників 1983 року.

П. Осадчук

(Літ. Україна, 24.11.1983)

Всевладно, пануюче, наскрізно продувають «Стремління» Володимира Рабенчука подільські вітри, що пахнуть хлібом і вишневими садками.

М. Каменюк

(Вінниц. правда, 8.12.1983)

Володимир Рабенчук має неабиякий хист поета-публіцис-та. Маємо справу з дуже талановитим поетом, творцем неквапливим і чесним, розважливим, непоступливим у своїх почуттях. Не за жанром, а за станом душі, він завжди йде по «межовій» емоційній грані, полюбляючи вірш сюжетний, відкритий, атакуючий.

В. Яворівський

(з Рекомендації на вступ до Спілки письменників, 11.12.1983)

Ти, безперечно, Володю, поет. Але ж треба берегти свою душу від «комсомольсько-паровозного» мудрування! Очистишся, як лісове джерельце, настраждаєшся – і тільки тоді сам ста-неш джерелом для спраглих….

М. Вінграновський

(виступи з поетом, 1983 р.)

Дитино моя, як же ти чесно і сонячно пишеш! Як же ти багато робиш для національної духовності! Тільки нема тобі правди в Україні, як більшості українським письменникам останніх сторіч….

В. Забаштанський

(вислови під час зйомок фільму про поета, 1994 р.)

Ти, Володю, неповторний поет, блискучий публіцист та ще й рідкісна людина із загостреним почуттям справедливості… Тож допоможи інваліду Віталію Буняку із Бершаді: він бідніший за саму бідність….

В. Яворівський

(Вінниц. газ., 24.10.2002)

Слово його, мов рослинка, що пробиває асфальтну товщу людської байдужості, і прагне своїми тендітними пагонами дотягтись до рятівної душі сонця.

П. Зарицький

(Вісн. Козятинщини, 21.07.2004)

Дорогий Володимире Семеновичу! Дякую Вам за книжки: проза цікава, а поезія запашна. Навіть пошкодував, що відійшов від лірики і вшніпився в отой гемонський гумор.

П. Ребро

(з листа від 28.07.2007)

Шановний Володимире Семеновичу! Видавши книгу спогадів про Володимира Забаштанського, Ви зробили чергову велику справу. «Блискавка з темряви» допоможе молодим українцям побачити, що може людина, яка живе ідеєю служіння Вітчизні.

І. Дзюба

(з листа від 1.09.2010)

Володимир Рабенчук – визнаний в Україні упорядник окремих літературних видань та альманахів.

М. Каменюк

(з публ. у пресі, 2010 р.)

По телеканалу «Культура» кілька разів дивилась лише закінчення вашого фільму про Володимира Забаштанського «Світло по той бік ночі». Та нещодавно передали мені ваш диск – і дивлюсь тепер фільм повністю. Дивлюсь, плачу і сміюсь… Мені здається, що цей фільм дивиться разом зі мною і Володя, бо завжди відчуваю, що стоїть за спиною… Я не можу наспасибитись Вам і за чудову книгу про нього, і за цей фільм, що уміщає все його життя разом з моїми слізьми і муками.

О. Забаштанська, дружина поета

(з листа від 10.02.2011)

Вельмишановний Володимире! Дякую за прекрасну книгу спогадів про незабутнього Толю Бортняка. Книжка дає багатовимірне уявлення про видатного поета і великого українця. Бажаю нових творчих перемог усім «реформам» на зло. Завжди пам’ятай, що:

У час історичних збурень

страшнішої сили немає,

як наділений владою дурень,

що палець на кнопці тримає.

П. Осадчук

(з листа, 2011 р.)

Яка філігранність, яка витонченість, яке органічне поєднання і думки, і змісту, і ілюстративного матеріалу у книзі про Анатолія Бортняка «На громах настояний скарбник», яку ти, Володю, так майстерно упорядкував і відредагував. Спасибі тобі за цей живий пам’ятник у Слові великому поетові і вірному українському сину!

Д. Кононенко

(з листа, 2011 р.)

Велике спасибі Вам, Володимире Семеновичу, за чудову книгу спогадів про Володимира Забаштанського «Блискавка з темряви». Нехай Господь сторицею віддячить Вам за титанічну працю. А як чекала цієї книжки Ольга Василівна (дружина В. Забаштанського – прим. упоряд.)! Вона нею так задоволена, що читає-перечитує щодня, дякує Вам і приказує: «От, якби цю книжечку побачив Володя!».

Л. Зінчук, вдова поета С. Зінчука

(з листа від 20.02.2012)

З Володимиром Рабенчуком ми народилися майже в один день. От і пише він майже так, як я: серце завмирає в захопленні і мимоволі виступають сльози…..

І. Волошенюк

(з виступу на своєму ювілеї, 2013 р.)

1. Твори В.С. Рабенчука

Дмухаю, мов на кульбабчин пух,

я на вірші ці не безнадійно:

є у нас, крім язиків, і дух,

лиш вдихнути ми його зуміймо!

В. Рабенчук, 1993.

Мотали свій час лише корбою зради,

тож зрада нарешті і зрадила й нас…

В. Рабенчук, 2005.

Сяду на трон – і дровець наламаю! –

Вищиться карлик, але не росте.

Сяду на трон над-улусним Мамаєм:

Все мені, кляті хохли, віддасте!

Грюкнули, бачте, улусу дверима!

Вп’єтесь свободою ви досхочу…

Величчю Риму ввійду я до Криму!

Вентилі газові – позолочу!

В. Рабенчук, 2009.

1.1. Окремі видання

1975

1. Червоний вітер : поезії / В. Рабенчук. – О. : Маяк, 1975. – 28 с. – Рец.: Шаховський, С. І форма і зміст хай будуть відповідні / С. Шаховський // Дніпро. – 1974. – № 4. – С. 145-148 ; Гарматюк, А. Крок у поезію / А. Гарматюк // Комс. плем’я. – 1975. – 14 черв. ; Димчак, О. Перша книжка / О. Димчак // Під прапором Леніна. – 1975. – 10 лип. ; Каменюк, М. Правда червневого вітру / М. Каменюк // Рад. життя. – 1975. – 16 серп. ; Стрельбицький, М. З чим римується слово «збірка»? / М. Стрельбицький // Прапор. – 1976. – № 3. – С. 97-100.

1980

2. Вітрило ранку : вірші / В. Рабенчук. – О. : Маяк, 1980. – 51 с. – Рец.: Каменюк, М. (Листопад, М.). Інтерв’ю з життя / М. Каменюк (М. Листопад) // Комс. плем’я. – 1980. – 15 трав. ; Гарвасюк, В. Вітрило неспокою / В. Гарвасюк // Маяк комунізму. – 1980. – 7 жовт.

1983

3. Стремління : поезії / В. Рабенчук. – О. : Маяк, 1983. – 71 с. – Рец.: Стрельбицький, М. (Осатюк, М.). «Для твоїх лиш призначую вуст» / М. Стрельбицький (М. Осатюк) // Комс. плем’я. – 1983. – 29 листоп. ; Каменюк, М. Стрімке «Стремління» / М. Каменюк // Вінниц. правда. – 1983. – 8 груд.

1985

4. Одного колоса зерна : нариси / Н. Гнатюк, В. Рабенчук. – О. : Маяк, 1985. – 128 с. : іл. – Рец.: Кобець, В. Колоски до обжинкового вінка / В. Кобець // Вінниц. правда. – 1986. – 14 січ.

1987

5. Весільний поїзд : поезії / В. Рабенчук. – К. : Молодь, 1987. – 80 с.

1994

6. Травневі смолоскипи : поезії / В. Рабенчук. – Вінниця : Вид-во Вінниц. орг. СПУ, 1994. – 80 с. – Рец.: Бортняк, А. Магія правди / А. Бортняк // Вінниц. газ. – 1994. – 18 листоп.

2004

7. Космина та його родина : казка / В. Рабенчук. – Вінниця : Віноблдрук., 2004. – 12 с.

8. Мріяння зорі : вибране / В. Рабенчук. – Вінниця : Континент-ПРИМ, 2004. – 312 с.

2006

9. Підсніжники для Юлі : памфлети / В. Рабенчук. – Він-ниця : Кн.-Вега, 2006. – 8 с. : іл.

10. Тінь перста вказівного, або Дожити б до Івана Купала : худож. проза ; публіц. / В. Рабенчук. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2006. – 304 с. – Рец.: Мельник, В. Мить причетності / В. Мельник // Поділ. зоря. – 2007. – 18 січ. – С. 11.

2008

11. Луцишина спідниця : повість / В. Рабенчук. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2008. – 62 с.

12. Свята Тетяна мирроточить : поезії / В. Рабенчук. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2008. – 192 с.

2009

13. Сходження на вулкан : поезії / В. Рабенчук. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2009. – 224 с. – Рец.: Яковенко, Т. Сходження на вершину болю / Т. Яковенко // Літ. Україна. – 2009. – 9 лип.

2010

14. Всетерпелюк : казка про найпершого зрячого кобзаря / В. Рабенчук. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2010. – 16 с.

15. Вчитель дощової води : гумор для дітей / В. Рабенчук. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2010. – 12 с. : іл.

16. Пригоди шилохвостої : вірші для дітей / В. Рабенчук. – Вінниця : Консоль, 2010. – 24 с.

2011

17. Казка про найвидатнішого дурня : для дітей мол. та серед. шк. віку / В. Рабенчук. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2011. – 12 с.

2012

18. З Ікаром у серці : худож.-докум. роман / В. Рабенчук. – Вінниця : Рогальська І.О., 2012. – 294 с. – Рец.: Яковенко, Т. «Не обпалило сонце мені крил...» / Т. Яковенко // Вінниц. край. – 2013. – № 2. – С. 154-155 ; Романова, О. Книга про земляка, любов до рідного краю / О. Романова // Труд. слава. – 2014. – 19 груд.

19. Ой, ходить слон коло вікон : гумор для дітей / В. Рабен-чук. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2012. – 24 с.

20. Притчі во язицех : для дітей, які хочуть стати дорос-лими / В. Рабенчук, О. Чорногуз. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2012. – 56 с.

2013

21. Продововчий магазин : гумор для дітей / В. Рабенчук. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2013. – 24 с.

2014

22. Трояндове серце : лірич. вірші для дітей / В. Рабенчук. – Вінниця : Кн.-Вега, 2014. – 26 с.


Володимир Рабенчук – український поет, прозаїк, публіцист і кінодраматург

  1. Частина 1
  2. Частина 2
  3. Частина 3
  4. Частина 4

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше