ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2013 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Непомітно, от так і холодна зима підкрадеться,

Снігом білим, іскристим сповиє усе навкруги.

В.Кравець

Грудень

2 75 років від дня народження Костянтина Андрі-йовича Лазаренка (02.12.1938, с.Чуків, нині Немирів. р-ну – 29.12.1998, м.Немирів), українського поета, перекладача, журналіста. Закінчив факультет журналістики Київського університету (1970). Працював у пресі, друкувався з 1959 р. Автор збірок «Ластівки над вікном» (1979), «Материна пісня» (1985), «Сонцем сад проміниться» (1990). Писав також оповідання, виступав як літературний критик і перекладач віршів кабардинських та російських поетів.

Література:

Хоменко, Б.В. Лазаренко Костянтин Андрійович / Б.В.Хо-менко // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і доп. / упорядкув. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 189.

Лазаренко Костянтин Андрійович // Вінниччина журна-лістська: ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки…: до 50-річчя утворення НСЖУ: громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В.Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 126.

Минуло 70 років від дня народження і 10 років з дня смерті поета, журналіста, краєзнавця, нашого земляка і колеги Костянтина Лазаренка // Прибуз. новини. – 2009. – 1 січ. – С. 6.

4 100 років від дня народження Костянтина Олександровича Вітавського (04.12.1913, м.Старокостянтинів, нині Хмельниц. обл. – 08.05.1992, м.Вінниця), художника театру. Учасника Другої світової війни. Закінчив Кам'янець-Подільську художньо-декоративну школу прикладного мистецтва (1931), Московський заочний народний університет мистецтв (1934). Працював художником 3-го Вінницького колгоспного театру (1933-1938), Вінницького пересувного театру ім. Т.Шевченка (1938-1941). У 1944-1988 рр. – художник-постановник, головний художник Вінницького українського музично-драматичного театру ім. М.Садовського, де художньо оформив вистави: «За тих, хто в морі» (1946) та «Розлом» (1949) Б.Лавреньова, «Сон князя Святослава» І.Франка (1954), «Оптимістична трагедія» В.Вишневського (1956), «Всіма забутий» Н.Хікмета (1958), «Веселка» (1958), «Антей» (1961), «Острів твоєї мрії» (1963) М.Зарудного. Створював описово-узагальнений зоровий образ вистави з домінуванням найхарактерніших рис епохи та побуту, застосував живописно-ілюзорні елементи разом із об'ємно-просторовими архітектурними деталями; лаконічну композицію поєднано з урочистим звучанням колориту. 1983 р. створив музей історії театру.

Література:

Габелко, В.Т. Вітавський Костянтин Олександрович / В.Т.Га-белко, С.В.Фицайло // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2004. – Т. 4. – С. 620.

Фицайло, С. Благословенний таланом і талантом: [про К.О.Вітавського] / С.Фицайло // Вінниччина. – 2003. – 5 груд.

5 90 років від дня народження Олександра Івановича Бугайова (05.12.1923, с.Жданівка, нині Хмільниц. р-ну – 17.04.2009, м.Київ), доктора педагогічних наук (1984), професора (1986), заслуженого діяча науки і техніки України (1991). Закінчив Київський педагогічний інститут (1956). Працював: учителем (1956-1961); у Міністерстві освіти УРСР (1961-1965); доцентом Київського педагогічного інституту (1965-1973); завідуючим лабораторією Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України (від 1973). Наукова діяльність: дослідження теорії й методики викладання фізики в школі, розроблення змісту і структури шкільної фізичної освіти. Брав участь у створенні концепції диференційованого підходу до вивчення шкільних навчальних дисциплін та фізичної освіти в школах України, Державного стандарту шкільної фізичної освіти. Автор чинних програм, навчальних планів і підручників з фізики та астрономії для середніх загальноосвітніх шкіл.

Література:

Березівська, Л.Д. Бугайов Олександр Іванович / Л.Д.Бере-зівська // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2004. – Т. 3. – С. 511.

6 120 років від дня народження Миколи Оверковича Битинського (06.12.1893, смт Літин – 24.12.1972, м.Торон-то, Канада), ученого-геральдиста, художника, військового та громадського діяча. Закінчив педагогічні курси та художньо-промислову школу в Кам’янці-Подільському. Учасник Першої світової війни. У роки визвольних змагань в Україні займав старшинські посади в українському війську. Учасник боїв за вільну Україну (1939). Після Другої світової війни перебував у Німеччині, з 1951 р. жив у м.Торонто, де викладав на курсах українознавства ім. Г.Сковороди та на курсах ім. І.Котляревсько-го. Був членом Української Вільної Академії наук, Братства Святого Володимира та інших громадських організацій.

Література:

Завальнюк, К.В. Битинський Микола Оверкович / К.В.Заваль-нюк // Енцикл. сучасної України (ЕСУ). – К., 2003. – Т. 2. – С. 607-608: портр.

Кучерук, О. Микола Битинський – геральдист, історик, митець [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/uashch/2006_11/S398-419.pdf   (дата звернення 10.05.2012). – Назва з екрана.

8 80 років від дня народження Івана Ілліча Мітюка (08.12.1933, с.Модринець Хрубещовського повіту, Польща – 11.08.2011, м.Вінниця), хірурга, доктора медичних наук (1975), професора (1976). Закінчив Вінницький медичний інститут імені М.І.Пирогова (1956). Головний лікар і завідуючий хірургічним відділенням Верхнянської лікарні м.Лисичанськ Луганської обл. (1956-1960), ординатор хірургічного відділення (1960-1963), завідувач торакального відділення 2-ї міської лікарні (м.Вінниця, 1963-1965), асистент кафедри торакальної хірургії Львівського медичного інституту (1965-1967), головний хірург Вінницького обласного відділу охорони здоров’я і асистент кафедри госпітальної хірургії Вінницького медичного інституту (1967-1968), доцент кафедри торакальної хірургії і анестезіології і, одночасно, заступник декана лікувального факультету (м. Львів) (1968-1973), доцент кафедри дитячої хірургії Львівського медичного інституту (1973-1974). Завідувач кафедри госпітальної хірургії Вінницького національного медичного університету імені М.І.Пирогова (1975-2007). З 2007 р. – професор кафедри госпітальної хірургії цього навчального закладу. Був головою Вінницького обласного наукового товариства хірургів, членом редакційної ради журналів «Клінічна хірургія», «Шпитальна хірургія», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Автор понад 200 наукових праць, 25 винаходів.

Література:

Мітюк І.І.: [про нього, є фото] // Професор Микола Миколайович Болярський – видатний український хірург і уролог / А.Ц.Боржієвський, Ц.К.Боржієвський, І.І.Мітюк [та ін.]. – Л., 2008. – C. 75.

13 День народження Миколи Дмитровича Леонтовича (13.12.1877, с.Монастирок, нині Немирів. р-ну – 23.01.1921, с.Марківка, нині Теплиц. р-ну), українського композитора, хорового диригента, педагога, фольклориста. У 1887 р. навчався у Немирівській гімназії. Закінчивши підготовчий клас цієї гімназії, вступає до Шаргородської бурси, а з 1892 по 1899 рр. навчається в Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Після закінчення семінарії працював учителем музики та арифметики в Чуківській школі, викладав хоровий спів у Тиврівському духовному училищі, організував дитячий хор. На цей період припадає вихід його «Першої збірки пісень з Поділля». З 1902 по 1904 рр. працював учителем церковно-вчительської школи у Вінниці. 1904 р. у Петербурзі склав екстерном екзамени й отримав свідоцтво регента. З 1908 по 1919 рр. Леонтович викладав співи у Тульчинському єпархіальному училищі. Загалом в його доробку близько 200 народних хорових творів. Палкі прихильники творчості композитора 1922 р. заснували на Поділлі філію Музичного товариства імені Леонтовича, його ім’я носила Вінницька хорова капела. У м.Тульчині композитору за проектом скульптора Г.Н.Кальченко та архітектора А.Ф.Ігнатенка споруджено пам’ятник. Його ім’я носить Вінницьке училище культури і мистецтв. Також у Вінниці запроваджено новий мистецький проект – фестиваль хорової музики «Асамблеї Леонтовича». Щорічно у грудні проводяться традиційні вечорниці у музеї-квартирі М.Леонтовича у Тульчині.

Література:

Леонтович Микола Дмитрович: композитор, диригент, педагог.: біобібліогр. покажч. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва; уклад.: Т.Марчук, О.Ніколаєць; вступ. ст. А.Завальнюка; ред. М.Спиця. – Вінниця, 2007. – 24 с. – (Наші видатні земляки).

14 80 років від дня народження Петра Панасовича Палія (14.12.1933, с.Козлів Могилів-Поділ. р-ну), українського поета. У 1953 р. закінчив Яришівську середню школу, в 1958 р. – факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Кілька років перебував на засланні в Сибірі, що, як пише сам автор, «не пов’язане з творчістю, а з молодістю і нестійкістю». З 1964 р. працював на Буковині, де понад 20 р. – в обласній газеті «Радянська Буковина». Друкується з 1950 р. Автор кількох збірок: «Пісня з Карпат» (1958), «Березіль» (1967), «Повнодення» (1972), «Живу тобою, радосте» (1980), «Син» (1991), «А за Брусницею, а за криницею» (1996), «Прощання з птицями» (1998). Відзначений літературною премією ім. Д.Загула, що присуджується Чернівецькою організацією СПУ. Член СПУ з 1988 р.

Література:

Подолинний, А.М. Палій Петро Панасович / А.М.Подолин-ний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і доп. / упорядкув. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 256-257.

21 85 років від дня народження Миколи Васильовича Білкуна (21.12.1928, с.Привороття, нині с.Подільське Кам'янець-Поділ. р-ну Хмельниц. обл. – 17.06.1995, м.Київ), українського прозаїка, учасника Другої світової війни. У 1950 р. закінчив фельдшерську школу у Вінниці, працював дільничним фельдшером. Закінчив Вінницький медінститут (1957). З 1958 р. почав працювати в журналі «Перець», був його відповідальним редактором. Згодом у видавництві «Радянський письменник» – заступник головного редактора. Друкується з 1952 р. Ще проживаючи на Вінниччині, видрукував збірку гуморесок «Старший друг» (1955), книгу нарисів «Золоті руки» (1955), повість «Валерій Коваленко» (1957). Працював переважно в жанрах гумору та сатири. Член СПУ з 1959 р.

Література:

Подолинний, А.М. Білкун Микола Васильович / А.М.Подо-линний // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – Т. 2. – К., 2003. – С. 799.

Подолинний, А.М. Білкун Микола Васильович / А.М.Подо-линний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і доп. / упорядкув. і заг. ред. А.М.Подолинно-го. – Вінниця, 2001. – С. 24-25.

22 180 років від дня народження Марка Вовчка (справ-жнє ім’я Вілінська Марія Олександрівна; інші псевдоніми – Я.Канонин, Українка) (22.12.1833, маєток Єкатерининське, Єлецького повіту на Орловщині – 10.08.1907, хутір Долинський, нині у межах м.Нальчик, Кабардино-Балкарії, Російської Федерації), українського прозаїка, фольклористки. Народилася у дворянській родині українсько-польського походження, виховувалася в приватному пансіоні у Харкові (1845-1846), потім жила в м.Орел. Одружившись із ученим-фольклористом О.М.Марковичем, переїхала в кінці серпня 1855 р. до Немирова. Записувала фольклорні твори різних жанрів, вивчала народну мову, звичаї в селах: Ковалівка, Гунька, Мухівці, Велика Бушинка. У 1857 р. у Санкт-Петербурзі вийшла перша її збірка творів про важку долю українського селянства «Народні оповідання». Протягом 1859-1867 рр. жила за кордоном (в Німеччині, Парижі). У 1867 р. повернулася в Росію. Проживала в Петербурзі, на Кавказі. Протягом 1885-1893 рр. – в Україні. У Немирові діє літературно-меморіальний музей Марка Вовчка (див. у кінці місяця розширену довідку).

Інтернет-ресурс:

Марко Вовчок. Життя і творчість (1833-1907): до 175-річчя від дня народж. [Електрон. ресурс]: бібліогр. покажч: / уклад.: Г.М.Авраменко, Б.В.Хоменко; вступ. ст. «Зоря, що зійшла на Поділлі» Б.В.Хоменка; ред. М.Г.Спиця; відп. за вип. Н.І.Морозо-ва – Вінниця: [б. в.], 2008. – 60 с.– (Наші видатні земляки). – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/publications/2009/Vovchok.html (20.12.2011). – Назва з екрана.

  • 100 років від дня народження Сави Филимоновича Манзія (22.12.1913, с.Осіївка Бершад. р-ну – жовтень 05.10.2008), вченого, доктора біологічних наук, професора. Після Устянської семирічної школи вступив до Красносільського зоологічного технікуму, а далі – до Київського ветеринарного інституту, який закінчив із відзнакою. Здібного студента помітили і залишили для наукової роботи при кафедрі анатомії сільськогосподарських тварин. Та успішну наукову кар’єру на деякий час перервала служба в армії з 1939 по 1947 рр., участь у Великій Вітчизняній війні, з якої він повернувся з бойовими нагородами. Після повернення до Києва С.Ф.Манзій працював в Інституті зоології АН УРСР. Захистив кандидатську і докторську дисертації. У 1964 р. створив першу в СРСР порівняльно-морфологічну лабораторію біоніки. Наш земляк опублікував 190 робіт, які є новим і вагомим внеском у науку. За успіхи у науковій, науково-організаційній і громадській роботі Сава Филимонович нагороджений орденом «Знак Пошани», Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, медалями.

Інтернет-ресурс:

Манзій Сава Филимонович [Електрон. ресурс]: [бібліогр. довід.]. – Режим доступу: http://nubip.edu.ua/node/5424 (20.12.2011). – Назва з екрана.

• День народження Насті Андріанівни Присяжнюк (22.12.1894, м.Погребище – 08.06.1987, там само), української фольклористки, етнографа, краєзнавця, педагога. Закінчила двокласну школу, працювала на цукроварні, потім в Одесі – на цукрозаводі та канатній фабриці. Записувати фольклор почала з 1917 рр. У 20-ті роки Н.А.Присяжнюк, маючи зв’язок із Етнографічною комісією і Кабінетом музичної етнографії Академії наук України, розпочала систематичну фольклористичну роботу: записала погребищенське весілля з усіма обрядами і піснями (650 пісень), зібрала сотні пісень інших жанрів, працювала на ниві етнографії та краєзнавства. Усе зібране надсилала до Києва. Значну кількість записів подільської фольклористки надруковано в кількох томах серії «Українська народна творчість». Головним підсумком її життя став збірник «Пісні Поділля» (1976). Її записи є також у Вінницькому обласному державному архіві та обласному краєзнавчому музеї. Щорічно в Погребищенському районі проводиться свято фольклору «Світанки над Россю».

Література:

Настя Присяжнюк: до 100-річчя від дня народж.: біобібліогр. покажч. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва; уклад.: О.Ніколаєць; вступ ст. А.Подолинного; ред. М.Спиця; відп. за вип. А.Лучко. – Вінниця, 1994. – 25 с. – (Наші видатні земляки).

Волошенюк, Г. Народної ниви жниця Настя Присяжнюк. – Вінниця, 2010. – 180 с.

25 90 років від дня народження Бориса Наумовича Хандроса (25.12.1923, с.Озаринці, нині Могилів-Поділ. р-ну – жовтень 2006, м.Київ), журналіста, публіциста, кіносценариста, педагога, учасника Другої світової війни. Закінчив Київський університет (1950). Дослідив за архівними джерелами життя та діяльність видатного педагога С.А.Калабаліна, в т. ч. період його перебування на Вінниччині. Відомий як дослідник теми голодомору, висвітлюючи її на матеріалах Вінниччини. Автор кіносценаріїв документальних фільмів «Смертні листи», «Історія одного млина» та ін.

Література:

Шлеймович, М.С. Хандрос Борис Наумович / М.С.Шлеймович // З-над Божої ріки: літ. біобліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і доп. / упорядкув. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 354-355.

Гальчак, С. Хандрос Борис Наумович / С.Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С.Галь-чак. – Вінниця, 2011. – С. 728-729.

28 70 років (28.12.1943) з часу звільнення м.Козятин від німецько-фашистської окупації. Наприкінці 1943 р. німці зосередили в Козятині великі військові сили. Крім залізничного вузла, тут знаходилися склади військового майна і зброї. Підступи до міста були надійно блоковані. Та війська 1-го Українського фронту, зокрема 1-ї танкової армії, розвиваючи наступ, наблизилися до міста і 28 грудня оволоділи ним. За даними розвідки, в районі міста та залізничної станції готувались до оборони підрозділи трьох піхотних, двох танкових та однієї артилерійської дивізій, чотири полки, шість охоронних батальйонів та інші частини – всього біля 3 тис. чоловік. Нелегкою ціною дісталося визволення міста героям-гвардійцям. 413 солдат і офіцерів навіки спочивають у братській могилі по вулиці 8-й Гвардійській, названій на честь визволителів-танкістів. Серед них – командир розвідувального підрозділу, ст. лейтенант Георгій Іванович Бесарабов. Його ім’я присвоєно одній із вулиць міста. За блискуче проведену операцію по визволенню залізничної станції Козятин і проявлені героїзм командирам-танкістам, підполковнику Івану Никифоровичу Бойку, лейтенанту Володимиру Миколайовичу Підгорбунському, лейтенанту Петру Пилиповичу Гриболєву, старшині Михайлу Івановичу Бушилову присвоєно звання «Герой Радянського Союзу». Імена героїв увіковічені в назвах міських вулиць. У 1977 р. Вищому професійному училищу № 17 залізничного транспорту при-своєно ім’я І.Н.Бойка та встановлено погруддя героя-визволи-теля. З 1965 р. ім’я Героя Радянського Союзу – В.М.Підгорбунського присвоєно школі-інтернату, де функціонує «Музей Бойо-вої Слави» визволителів.

Література:

Бранько, Я. Битва за Козятин: загадки історичної хронології: до 65-річчя визволення Вінниччини / Я.Бранько // Він-ниччина. – 2008. – 25 груд. – С. 2. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Вільчинська, З. То коли ж звільнили Козятин? / З.Віль-чинська // Вісн. Козятинщини. – 2009. – 26 берез. – С. 6.

Кривов, Л. На Козятинському напрямку: до 67-ої річниці визволення міста / Л.Кривов // Вісн. Козятинини. – 2010. – 23 груд. – С. 6.

29 125 років від дня народження Галини Журби (Домбровська Галина Маврикіївна); інші псевдоніми – Гемень Жмурко, Маврикій Іден (29.12.1888, хутір Олександрія, біля с.Соболівка, нині Теплиц. р-ну – 09.04.1979, Філадельфія, США), української письменниці, мемуаристки. Народилася у польській шляхетській сім’ї, отримала домашню освіту. З 1912 р. жила в Києві, з 1919 р. – працювала редактором Всевидаву, в 1920 р. емігрувала до Польщі. Перебувала у таборі полонених українських вояків у Тарнові, потім жила у Рівному, Здолбунові, Львові. Під час Другої світової війни виїхала до Америки. Перша збірка оповідань «З життя» вийшла в Одесі (1909), друга – «Похід життя» – в Києві (1919). Роман «Доктор Катіоні», що побачив світ у Кракові, став популярним серед української еміграції. Вона – одна із засновників об’єднання українського письменництва в еміграції «Слово» (Нью-Йорк, 1957 р.). У США працювала в жанрах мемуарної літератури. 14 вересня 2012 відкрито літературно-меморіальний комплекс «Хутір Галини Журби» поблизу с. Соболівка Теплицького району.

Література:

Подолинний, А.М. Журба Галина / А.М.Подолинний // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2009. – Т. 9. – С. 691.

Подолинний, А.М. Журба Галина / А.М.Подолинний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і доп. / упорядкув. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 116-117.

31 95 років від дня народження Ольги Іванівни Копайгородської (31.12.1918, м.Тульчин – 2009, м.Тульчин), краєзнавця, історика, музеєзнавця, директора Тульчинського краєзнавчого музею. На даній посаді працювала з 1950 по 1988 рр. Автор багатьох публікацій з історії Тульчинщини, в тому числі путівників по рідному місту та музею, дослідниця біографій видатних людей, життя яких тісно пов’язане з Подільським краєм. Завдяки її зусиллям у Тульчині відкрито квартиру-музей М.Д.Леонтовича. Нагороджена орденом Дружби народів, Почесний громадянин м.Тульчина.

Література:

Гальчак, С. Копайгородська Ольга Іванівна / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С.Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 562.

Цього місяця виповнюється:

  • 135 років від дня народження Сави Романовича Христича (1878, с.Ободівка, нині Тростянец. р-ну – 1929), українського художника. З дитинства захоплювався малюванням та ліпниною. У 1909 р. закінчив повний курс Київського художнього училища. З 1910 по 1916 р. жив у Польщі і викладав креслення та малювання у Полоцькій жіночій гімназії. Через сімейні обставини 1921 р. повернувся на батьківщину, в Ободівку. До 1924 р. працював у Бершадському музеї ім. професора Антоновича. До 110-річниці від дня народження Т.Г.Шевченка закінчив мармурове погруддя Кобзаря і подарував його рідному селу. На жаль, велика частина творчого доробку майстра розпорошена по світу та не збережена в єдиній галереї.

Література:

Кучер, О. З дитинства захоплювався малюванням / О.Ку-чер // Тростянец. вісті. – 2007. – 18 квіт. – С. 3.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2013 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладача
  2. 2013 року виповнюється
  3. Лядовський Свято-Усікновенський скельний чоловічий монастир
  4. Із небуття – в сьогодення. До 180-річчя від дня народження українського художника Яна Засідателя
  5. КП «Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління»
  6. Бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського – 100 років!
  7. Вінницька обласна наукова медична бібліотека
  8. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  9. Сильвестер Ґроза (Венжик-Ґроза)
  10. «Тут ми починали...». До 125-літнього ювілею українського режисера та актора Г.П.Юри
  11. Лютий
  12. Тендітна жінка з… характером. До 55-річчя від дня народження історика, краєзнавця О.А.Коляструк
  13. Видатний краєзнавець Поділля. До 120-річчя від дня народження В.Д.Отамановського
  14. Березень
  15. Грані таланту В'ячеслава Постернака
  16. Честі не зрадив своєї До 140-річчя від дня народження військового діяча Я.Г.Гандзюка
  17. Політик, добродій, поет душею. До 60-річчя від дня народження А.С.Матвієнка
  18. Квітень
  19. Феномен Василя Земляка
  20. Травень
  21. Червень
  22. Владислав Городецький – людина-легенда
  23. Липень
  24. Серпень
  25. Вересень
  26. Жовтень
  27. Листопад
  28. Високий політ Василя Кобця
  29. Із серцем Слово нарівні. До 65-річчя від дня народження українського письменника М.Ф.Каменюка
  30. Грудень
  31. Прислів’я та приказки Немирівського краю у «Народних оповіданнях» Марка Вовчка
  32. Відомості про авторів текстових довідок
  33. Іменний покажчик ювілярів 2013 року
  34. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше