ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Відданий бібліотечній справі
До 75-річчя від дня народження
Андрія Йосиповича Лучка
бібліотекознавця, колишнього директора Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва,
заслуженого працівника куль

Версія для друку

У РІДНИХ СЕРЦЯХ ЖИТИМЕШ ВІЧНО…

«Без тебе, коханий, лечу з одним крилом…»

Зустріч з Андрієм мені подарував лютий 1961 р., коли він, студент Харківського бібліотечного інституту, приїхав до нас на практику разом з іншими студентами, які родом із Вінниччини. Я в той час працювала секретарем-друкаркою і навчалася заочно в Тульчинському культосвітньому училищі. Коли він зайшов до кабінету директора, ми розговорилися і зрозуміли, що зустрілися назавжди. Щоранку Андрій заходив до мене. Приносив букетик підсніжників або фіалок, а щоб у вестибюлі не побачили цього, він ховав їх у рукав пальто. Всі вечори ми проводили разом: ходили в кіно, на концерти, до театру. Перед від’їздом він запропонував мені вийти за нього заміж.

У червні я закінчила технікум, а він – інститут. По телефону Андрій попросив мене звернутися до директора, щоб той надіслав до інституту запит про майбутнє призначення його на роботу до нашої бібліотеки, тому що його направляють до Києва у республіканську історичну бібліотеку. Але уже з 2 серпня Андрій працював у бібліотеці ім. К.А.Тімірязєва.

Ось так і почалося наше спільне сімейне життя, яке тривало 48 років.

Спочатку у нас не було житла, тому І.М.Філіповський, на той час директор бібліотеки, дозволив тимчасово оселитися у бібліотеці на четвертому поверсі в маленькій кімнаті. А в травні 1967 р. ми отримали квартиру.

Життєвою метою Андрія, яку він озвучив на нашій весільній вечірці, було: народити сина, щоб зберегти прізвище, посадити сад і збудувати будинок. Він реалізував сповна свої життєві цілі.

Андрій був людиною дуже розумною, ніжною, уважною, завжди турботливою за сім’ю та роботу. Коли у 1967 році в нас народився син, матеріальний стан сім’ї був досить скрутний. Щоб підзаробити чоловік працював позаштатним кореспондентом у редакціях обласного радіо та в газеті «Вінницька правда». Досить часто виходили його статті та передачі на радіо про роботу бібліотеки, огляд книг, розповіді про письменників, а на радіо навіть брав участь у передачах «Театр перед мікрофоном».

З його допомогою я навчалася спочатку на вечірньому факультеті загальноосвітніх дисциплін Вінницького педагогіч-ного інституту, а в 1967 р. закінчила Київський інститут культури.

У бібліотеці мені довелося пройти шлях від молодшого бібліотекаря книгосховища до завідуючої відділом МБА. 1995 р. я вийшла на заслужений відпочинок, а він залишився працювати ще чотири роки.

Коли у 1974 р. Андрій Йосипович став директором обласної бібліотеки, то запропонував мені перейти працювати до іншої книгозбірні, проте я не погодилася.

Так і продовжувалося наше спільне життя, яке пройшло як одна мить. Ми завжди були разом, але не надокучали один одному. У кожного з нас були свої обов’язки.

Хвороби, операції й у нього, й у мене та інші життєві негаразди ми стійко переживали разом.

Син Олег ріс під пильним наглядом татка. Закінчив школу, інститут, відслужив у армії, а потім одружився.

Раді були двом онучкам, які дуже любили дідуся. У вихідні дні вони приходили до нас, співали, танцювали. Обидві гарно малювали та дарували свої малюнки нам. Дідусь дарував їм цікаві книжки, іграшки. У нас була дуже щаслива сім’я.

Після виходу на пенсію у 1999 р. Андрій Йосипович приділяв особливу увагу праці на дачі. Його було обрано головою нашого садового колективу. Вирощував багаті врожаї яблук, картоплі, помідорів та інших культур. Збудував будиночок, скляну теплицю, в якій ми вирощуємо огірки й нині.

А в будинку, де ми мешкали, його обрали старшим у під’їзді. Він вирішував усі питання мешканців із ЖЕКом, адже будинок був новий і проблем було достатньо.

Андрій захоплювався шахами. Часто брав участь у міських та обласних змаганнях, був кандидатом у майстри спорту з шахів. В останній тиждень свого короткого життя завоював звання чемпіона області серед людей похилого віку. Йому присвоїли звання майстра спорту з шахів. Однак порадіти цьому йому не судилося.

Він був людиною різносторонньою. Дуже любив свого собачку Чарлі, з яким весь вільний час гуляв по проспекту Космонавтів, а той був безмежно відданий своєму господарю.

Взимку ми любили ходити до лісу, кататися на лижах, насолоджуватися засніженими деревами, вдихаючи свіже морозне повітря. Навіть в останній день Андрієвого життя були на прогулянці в лісі. Незнайома жінка сфотографувала нас тоді, а через тиждень принесла фотографію, пояснюючи, що любувалася нашою гармонійною парою. Вона була дуже вражена, що Андрія вже не було…

Ніхто не передбачав, що так раптово закінчиться його життя. Помер він уві сні 3 лютого 2009 р. Місяць лютий нас об’єднав і розлучив. Я була дуже щаслива з ним, а зараз почуваюся нещасливою та одинокою як птах, що продовжує летіти, але вже з одним крилом…

В.В.Лучко,

дружина, ветеран ВОУНБ ім. К.А.Тімірязєва

* * *

Пам’ятаю Андрія Йосиповича з дитинства, коли він ще зустрічався з моєю тіткою Валею (Валентиною Вацлавівною). Я часто бувала в домі дідуся й бабусі і чомусь завжди першою його помічала, коли він приходив на побачення, ну й, звісно, зразу ж повідомляла про це Валю.

Не раз бувала у них в гостях і в новій квартирі на

вул. Космонавтів, коли вони уже жили разом. Запам’яталася надзвичайна гостинність дядька Андрія. Варто було тільки до них зайти, як тут починалося частування. З балкона один за другим він приносив різні вишукані напої власного виробництва зі свого саду – соки, вина з винограду, зелених, спілих яблук, різноманітних ягід. Обов’язково потрібно було все скуштувати і поділитися враженнями. А враження були найкращі, тому що все було і справді дуже смачне.

Андрій Йосипович – господар із великої літери. Він так тішився своєю дачею, яку вони доглядали разом із Валентиною Вацлавівною! Що вони тільки не вирощували на невеликому клаптику землі, з якою любов’ю він доглядав за кожним деревом, кожним кущиком! Маючи велику любов до землі та сільськогосподарської науки, він вичитував, виписував різні поради, як краще виконати ті чи інші роботи, коли ліпше посіяти, посадити, обробити, підживити. А скільки відер води переносив для поливу городини! Земля відповідала господарям гарними врожаями всього, що б вони не посіяли чи не посадили.

Давав поради всім, хто їх потребував. Він завжди був готовий допомогти у важкий час і рідним, і колегам, і сусідам – енергії вистачало на всіх. Незадовго до трагічного дня Андрій Йосипович пообіцяв приїхати і допомогти нам правильно зробити обрізку дерев у саду. Але, на жаль, не судилося...

Безмежно любив і тішився своїми онучками. Водив їх до дитячого садочка, до школи, на заняття з танців та малювання. Допомагав їм робити уроки, використовуючи не тільки шкільні підручники, але й книги з власної бібліотеки. Віка й Вероніка, в свою чергу, відповідали дідусеві великою любов’ю і повагою.

Ще одне велике захоплення – шахи, без яких він не уявляв свого життя. Кожна перемога під час турнірів приносила йому велике емоційне задоволення.

Таким ми пам’ятаємо нашого дядька та колишнього директора «Тімірязєвки», з яким я особисто пропрацювала понад два десятиліття і якому завдячую вибором професії свого життя.

В.М.Коцюбська,

зав. сектором газетної періодики

ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва

Посвящается Андрею Иосифовичу

на годовщину ухода в мир жизни после жизни

В морозный день – сегодня ровно год –

Ушел он тихо-тихо, не простившись,

Освободился от земных забот,

Оставив всех нас в шоковом затишье.

Награда праведной душе – такой уход,

Что так легко покинула планету

И вознеслась в безбрежный небосвод,

А добрые дела – нет-нет – не канут в лету.

Спокойно пребывай, родной Андрей,

В краю невидимом, поэтами воспетом,

А по молитвам жены, сына и друзей

Тебе воздастся все, и ты услышишь это.

В сердцах друзей есть место для тебя

И светлая любовь заменит боль утраты

Лишь потому, что жил ты, всех любя,

И будешь вечно жить в делах своих крылатых.

А.М.Михайлова,

соседка

31 января 2010 года

ОСНОВНІ СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ІНТЕРВ’Ю, РОЗДУМИ

(повні тексти та фрагменти)

А.Й.Лучко

Якщо взятися дружно

У наші дні змістовна систематична пропаганда літератури не може проводитися силами бібліотек однієї системи, як це було раніше, коли всі видання методично-бібліографічних посібників здійснювали тільки обласні бібліотеки для дорослих і дітей. Довгий час лишалися осторонь і приділяли мало уваги бібліографії медичні, технічні бібліотеки та бібліотеки вищих учбових закладів у Вінницькій області. Кожна з них вела певну роботу. Але часто велика праця, затрачена на складання деяких бібліографічних видань, виявлялася малоефективною, бо найширші кола читачів масових бібліотек не мали змоги користуватися ними.

Необхідно було налагодити координацію роботи бібліотек усіх відомств, яка передбачає усунення паралелізму, раціональне використання сил для розвитку галузевої і краєзнавчої бібліографії, створення змістовного довідково-бібліографічного апарату, кваліфікованої пропаганди бібліографічних знань.

За цю відповідальну справу взялася обласна міжвідомча бібліотечна рада ще в 1961 році. Для початку до складу ради ввели завідуючих бібліотеками інститутів: педагогічного – З.Шелягову, медичного – І.Сліпака, директора наукової медичної бібліотеки Г.Премислєр.

Але справжній контакт у роботі був налагоджений після організації щомісячних семінарів бібліотечних працівників м. Вінниці. Планувалися вони так, щоб з обміном досвіду чи консультаціями виступали працівники профспілкових і відомчих бібліотек. На семінарах багато уваги приділялося рекомендаційній бібліографії. Цікаві огляди про розвиток літератури й мистецтва неодноразово проводив кандидат філологічних наук, завідуючий кафедрою літератури педінституту В.Борщевський. Запрошували також істориків, працівників музеїв, лекторів обкому КП України.

Найтісніша дружба з бібліотеками всіх відомств встановилася після організації університету культури, який працює ось уже третій рік*. Програма університету різноманітна, спрямована передусім на допомогу бібліотекарям у підвищенні фахового рівня.

Під час консультацій, бесід та занять в університеті виявляли, які матеріали найбільш потрібні в роботі, хто і чим може допомогти в їх складанні. Все це послужило основою для вироблення єдиного плану видань методично-бібліографічних матеріалів, за яким ми працюємо три роки.

Але попередньо довелось ознайомитися з діяльністю всіх великих профспілкових, відомчих і бібліотек вищих учбових закладів. Цікавилися станом бібліографічної роботи, з’ясовували, над якими темами вони бажають працювати.

На основі зібраних матеріалів та річних планів обласних і районних бібліотек складено зведений план видань методично-бібліографічних матеріалів, що включає 30 робіт різного типу: методичні листи і консультації, бібліографічні покажчики, пам’ятки-листівки і брошури з досвіду роботи. План передбачає не тільки координацію, але й кооперування бібліотек у підготовці окремих посібників.

Отже, тепер у виконанні єдиного плану беруть участь, крім обласних, також бібліотеки інститутів, наукові – медична і технічна, обкому профспілки державних установ, а також чотири районні. Організовуючи цю роботу, ми враховували спеціалізацію великих бібліотек по одній чи кількох галузях.

З метою підвищення якості, конкретизації і поглиблення науково-методичної та бібліографічної роботи міжвідомча бібліотечна рада визначила провідні напрями для головних бібліотек області.

Обласній бібліотеці імені К.Тімірязєва доручено вивчення питань бібліотекознавства і бібліографії, пропаганду суспільно-політичної, сільськогосподарської, атеїстичної літератури і творів з питань мистецтва. Обласна бібліотека для дітей імені І.Франка веде повністю комплекс діяльності бібліотек різних відомств і організацій з дітьми. Щодо обласних бібліотек – наукової медичної та медичного інституту, то вони займаються пропагандою природничо-наукової і медичної літератури.

Зважаючи на необхідність посилення популяризації літератури з питань техніки, було вирішено об’єднати зусилля центральної науково-технічної бібліотеки Подільського раднаргоспу та центральної міської бібліотеки імені Т.Шевченка. Бібліотека педагогічного інституту імені М.Островського взяла на себе обов’язки бібліографування художньої літератури.

Контроль і допомогу в справі випуску методично-бібліографічних видань покладено на методичну раду обласної бібліотеки імені К.Тімірязєва.

У співдружності з педінститутом наш бібліографічний відділ підготував до друку бібліографічний покажчик «Письменники Вінниччини». Тут зібрано короткі бібліографічні дані про всіх літераторів, які жили і творили в нашій області, подається бібліографія видань їх творів. Посібник став добрим помічником для бібліотекарів, літературознавців, учителів, учнів у вивченні історії розвитку літератури на Вінниччині.

Щорічно, починаючи з 1957 року, обласна бібліотека видає покажчик «Література про Вінницьку область за (такий-то) рік». На перший погляд це видання ніби й не становить нічого особливого, але цінність його велика. Зібрані в ньому матеріали допомагають партійним і господарським організаціям у виконанні народногосподарських планів, знайомлять з історією, економікою, культурою області.

Бібліотечні працівники використовують їх для організації книжкових виставок, виготовлення бібліотечних плакатів, вітрин, присвячених рідному краю, а також для поповнення картотек «Вивчай свій край».

При виданні цих покажчиків ми звертаємося по допомогу до інших бібліотек. Наприклад, науково-медична – готує велику роботу з історії охорони здоров’я Вінниччини. Адже вона має повнішу бібліографію літератури з медицини. Ми уточнюємо, що саме слід включити в покажчик для масового читача, заповнюємо прогалини. З викладачами педагогічного інституту радимося, складаючи розділи про культуру і мистецтво.

Оригінальне видання «Маяки Вінниччини». У ньому добре поєднано розповідь про видатних майстрів урожаїв і організаторів колгоспного виробництва з рекомендацією літератури про їх досвід роботи. Кожний плакат цієї серії – готовий бібліографіч-ний огляд і своєрідний трудовий паспорт новатора.

Велику й цікаву роботу провели ми у 1961-1962 роках по організації огляду-конкурсу на кращий краєзнавчий плакат і альбом. Разом з обласним управлінням культури розробили його умови і ознайомили працівників бібліотек усіх відомств. Перший тур огляду проводився у районах. Потім 126 кращих плакатів і 17 альбомів надійшли на обласний.

Переможців огляду – бібліотеку с. Курилівці Жмеринського району нагороджено комплектом бібліотечного обладнання, чотирьох сільських бібліотекарів – значком «Пропагандист книги» і 36 чоловік – грамотами обласного управління культури. Виставка експонувалася на семінарах бібліотечних працівників, а потім разом із обласною дитячою бібліотекою ми видали «Каталог» кращих плакатів виставки з 20 фото тиражем 1200 примірників. Розрахунок такий, щоб вистачило на всі масові бібліотеки.

Комісія огляду-конкурсу постановила надрукувати тиражем 5000 примірників плакат «Люби і знай свій рідний край», який був кращим на виставці. Тепер його мають усі бібліотеки, клуби і школи області. При безпосередній участі нашого бібліографічного відділу краєзнавчий музей видав масовим тиражем плакат про письменників «Вони жили і творили на Вінниччині».

Організація спільними силами видавничої роботи – це тільки перший крок у великій справі. Необхідна ще копітка робота по координації комплектування, передплаті періодики, створенню довідково-бібліографічного апарату. Але координація видавничої справи натрапляє на ряд труднощів, адже навіть у деяких великих бібліотеках немає кадрів, з якими можна разом підготувати якийсь змістовний матеріал. Іноді той чи інший покажчик місяцями затримується у видавництві чи друкарні. А несвоєчасно виданий матеріал втрачає свою актуальність. Дуже складна паперова проблема. Треба було б, щоб Державний комітет Ради Міністрів УРСР по пресі якось допоміг її вирішити.

Не чути поки що й доброго досвіду у координації, тому кожний діє на свій розсуд. У 1963 році республіканська бібліотека імені КПРС створила зведений план видань обласних бібліотек. Це корисне починання. Час уже мати й наукові рекомендації щодо організації цієї роботи та більш узагальненої практики. Сподіваємося, що бібліотечні працівники висловлять свою думку з цього приводу, поділяться досвідом на сторінках журналу «Соціалістична культура».

* 2012 року університет культури “Книга і суспільство” відмітив свій піввіковий ювілей.

Передрук зі скороченнями

з журналу «Соціалістична культура»,

1965, № 3, с. 36-37.

Професія і покликання

Роздуми про фах бібліотекаря

Історія залишила нам багато чудових прикладів шанобливого ставлення видатних діячів науки й культури до професії бібліотекаря. Берг і Крилов, Стасов і Лобачевський, Короленко і Павлик, працюючи в бібліотеках, вважали, що це для них найкращий спосіб доносити світло знань до народу. Не випадково М.Г.Чернишевський ототожнював посаду бібліотекаря «публічки» з посадою професора університету.

Професія бібліотекаря є сьогодні такою ж масовою і необхідною, як фах вчителя, лікаря, агронома, інженера. Надто вже величезним став книжковий океан, щоб по ньому відважився вирушити в «плавання» перший-ліпший читач без досвідчених лоцманів – бібліотекарів.

Розмову про справжніх подвижників бібліотечної справи хочеться почати роздумами про покликання і талант до цієї справи.

Перш ніж стати господарями книжкових багатств, переважна більшість з нас тепер закінчує спеціальний учбовий заклад – середній або вищий. Часто – те й друге. Але оцінюють нашу роботу по-різному.

Справжній бібліотекар – пропагандист і організатор, педагог і психолог, книгознавець і читець. Чим більше він знає, тим більше до нього горнуться, поважають люди. Адже вони вбачають у ньому досвідченого наставника. Як тільки читач помітить, що переріс бібліотекаря, що той залишився у вчорашньому дні, – прощавай довір’я.

Та не лише знаннями завойовується довір’я. Щоб читач потягнувся до бібліотеки, повірив порадам її працівника, треба любити читача, бачити, чим він живе, розуміти його інтереси. Все це не приходить само собою.

У роботі з людьми наша професія близька до педагогічної. Проте педагог має на кожний учбовий рік програму, постійний контингент учнів. Бібліотекареві значно важче, бо «програму» доводиться складати окремо для кожної людини, підшуковувати ключі до її нахилів, розкривати перед нею світ ширший, багатший, ніж побачений у школі.

Секрет педагогічної майстерності – в умінні переконувати, а не нав’язувати. А щоб переконати, необхідно глибоко знати духовне життя людини, вірити їй і викликати взаємне довір’я.

І якщо ти пішов працювати за покликанням, то жити треба так, щоб кожний наступний день заставав тебе в дорозі пошуків. Отже, праця бібліотекаря – це щоденне навчання. Чим стараннішими й вимогливішими до себе будемо ми учнями, тим більше довірятимуть нам люди.

Та ніде правди діти – не все так вдається, як говориться. Майже в кожній бібліотеці є десятки читачів, яким складають, пропонують рекомендовані списки літератури. А чи кожний із бібліотекарів має чітку систему читання? В переважній більшості відповідь була б негативною. І це не якесь дріб’язкове питання. Тут криється мірило якісної діяльності бібліотек, ефективність кожного масового заходу, виховний вплив закладу культури. Не можна оцінювати роботу бібліотекаря лише за цифровими показниками. Слід пильніше придивитися сьогодні до нормування роботи бібліотечних працівників. Адже сам процес роботи з читачами безперервний. Бібліотекареві потрібний час і для самопідготовки, щоб бути ознайомленим у різних галузях наук. Тому доводиться працювати й тоді, коли читача немає.

Мабуть, слід подумати про чітку систему самоосвіти бібліотечних кадрів. А поряд з цим – кожних п’ять-десять років проводити переатестацію фахівців.

У буденних турботах бібліотекарі часом забувають, що, відкинувши девіз – старанно і щодня вчитися, – вони, по суті, зрікаються своєї професії. Ретельніший контроль, вимогливість до практиків у їх самоосвіті, безумовно, дадуть відчутний результат.

В той же час ми повинні знати дуже багато: про космічні польоти і шепіт колоска в літню пору, про нові досягнення кібернетики і хімії, про завжди хвилюючі, непояснені енциклопедіями проблеми кохання і дружби. Всі багатства можна відкривати у книгах. Тож треба дивитися вперед, жити значно багатшим духовним життям, ніж звичайний читач. Лише тоді кожний новий ранок застане нас у путі.

Дехто міркує іноді, що бібліотекарем може бути кожна освічена, хоча і не дуже багата знаннями, людина. Мовляв, вона може «пристосуватися» до спокійної, інтелігентної професії. Звичайно, майстерність вимагає ерудиції, таланту. Та без любові до своєї професії, без творчого горіння ці якості нічого не дадуть.

Тільки добрий майстер уміє по-справжньому гордитися власним фахом. Гордість теж має завойовуватися добрими справами, інакше вона перетвориться в дрібненьку похвалу.

З кожним роком збагачується наше життя. Розвиваються люди, їх інтелектуальні інтереси. Мільйони трудящих беруть активну участь у громадському житті. Нестримний потяг до знань в народі. Все це вимагає збагачення методів і форм роботи бібліотек.

Отже, потрібно ґрунтовно перебудувати систему підготовки бібліотечних кадрів. Але всі, так звані, спеціальні вимоги поступаються перед головнішою – покликанням до благородної, скромної професії бібліотекаря. Без покликання він не стане справжнім вихователем, не заслужить людської шани і довір’я, перетвориться у сторожа біля книг, омертвить їх могутню силу.

Передрук зі скороченнями з журналу

«Соціалістична культура», 1966, № 1, с. 34-35.

Соединяя теорию с практикой

С каждым годом в библиотеки приходят сотни молодых специалистов. У большинства из них хорошая подготовка. Но ведь этого мало. Нужен и опыт. Надо изо дня в день совершенствовать педагогическое мастерство, овладевать сложным искусством воспитания людей.

Мы часто говорим: «Дифференцированный подход…». При этом обычно подразумевается лишь обслуживание читателей. Но ведь этот принцип важен и при повышении деловой квалификации библиотекарей. Это мы учли, организуя университет передового опыта библиотек. В нем занимается 120 сотрудников областных, городских, профсоюзных и специальных библиотек.

В первые годы (1962-1963) в учебный план университета включались только теоретические лекции. Правда, на первых порах такая организация работы оправдывала себя. Лекции были полезны, они расширяли кругозор библиотекарей. Но увлечение одной теорией не дало желаемых результатов. Нам хотелось придать университету и другие функции – не только повышать идейно-политический и общекультурный уровень слушателей, но и их деловую квалификацию.

Перестроить работу нам помогли опытные библиотековеды Киевской, Одесской и Харьковской научных библиотек И.М.Кириллов, М.И.Самарина, Н.М.Рева, П.Х.Беляева, Ф.Ф.Максименко, О.И.Вовчок.

В 1964 году мы переименовали свой университет. В программу его включили, кроме лекций, обзоры литературы, анализ работы с отдельными видами литературы в библиотеках Винницы, научно-практические конференции («Роль библиотек в повышении культурно-технического уровня рабочих»), обмен опытом.

Перестройка университета способствовала активизации его слушателей. Однако мы еще не испытывали полного удовлетворения. Как добиться того, чтобы университет отвечал интересам каждой категории библиотекарей?

Мы выделили несколько секций: работников массовых библиотек; детских и школьных; технических; медицинских. Общетеоретические лекции читаются для всех слушателей. А затем даются консультации по секциям. Здесь анализируются отдельные мероприятия, устраиваются практикумы, ведется обмен опытом в соответствии с задачами того или иного типа библиотек.

Иногда занятия проводятся в лучших городских библиотеках. Это дает возможность на месте знакомить слушателей с передовым опытом библиотек. Таким образом, университет превратился в хорошую школу повышения квалификации и трибуну пропаганды передового опыта.

Преимущество университета перед обычными семинарами неоспоримо. Мы приглашаем на занятия опытных библиотековедов даже из других городов. Семинар, естественно, не смог бы этого делать.

Сочетая теорию с практикой, мы добились того, что, например, планы библиотек стали содержательнее, оживилась пропаганда литературы. Есть успехи и в руководстве чтением. В библиотеках шире внедряются профильные картотеки, картотеки читательских интересов.

Изучая отчеты

Ежегодно в областные библиотеки стекаются десятки отчетов. Нередко отчеты эти подшивают и тут же забывают о них. Но правильно ли это? Какой толк от документов, положенных под спуд?

Винницкая областная библиотека систематически изучает отчеты районных, городских и сельских библиотек. Анализируя их, мы, тем самым, извлекаем богатый материал для выводов и обобщений, показываем библиотекарям их достижения и досадные промахи.

Анализ годовых отчетов (этим занимаются и методический, и библиографический отделы) дает картину организации библиотечного обслуживания населения, состояния книжных фондов, пополнения их, рассказывает о пропаганде общественно-политической, естественнонаучной, атеистической, сельскохозяйственной, технической, искусствоведческой литературы, справочно-библиографической и краеведческой работе, организационно-методической работе районных библиотек.

К анализу обычно прилагаются таблицы, характеризующие сеть библиотек, работу по доведению книги до каждой семьи, состав книжных фондов и читателей, книговыдачу – общую и по отделам, обращаемость фонда и отдельных частей его, среднюю читаемость, нагрузку на каждую библиотеку и отдельных работников. В каждом разделе мы отмечаем, над какими задачами работали библиотеки, что практически сделано, какие достигнуты успехи. Но главная наша цель – вскрыть недостатки и наметить способы их устранения. Чтобы установить, что изменилось за год, мы иногда возвращаемся к замечаниям, сделанным по предыдущим отчетам. Используем и материалы проверок. Особое внимание уделяем выполнению приказов управления культуры, постановлений президиума обкома союза работников культуры, решений междуведомственного и методического советов.

Как правило, наши замечания – не беспристрастные отписки, а документы острые, взволнованные. Они заставляют думать о способах улучшения работы, вносить в нее дух творчества. Наши анализы отчетов становятся достоянием не только работников библиотек, но и райкомов партии, райисполкомов, отделов культуры.

Мы даем не только общий анализ состояния библиотечного дела, но и по отдельным, более частным вопросам. К этой работе мы привлекаем заведующих отделами, главных и старших библиотекарей, шефствующих над районными библиотеками.

Анализируя деятельность библиотек, мы сравниваем их показатели со средними показателями по области и республике. Итоги обсуждаются на областных совещаниях и семинарах.

Работа с отчетами способствует улучшению использования методических и библиографических материалов, рациональному размещению сети библиотек, доведению книги до каждой семьи, до каждого трудящегося.

Анализ расширяет наши возможности выявлять передовой опыт, шире пропагандировать его. Он позволяет теснее соединять организационные и методические функции областных, центральных, городских и районных библиотек.

Передрук зі скороченнями з журналу

«Библиотекарь», 1966, № 12, с. 48-49.

Видеть перспективу

Наша Винницкая область – это Черноземье. Еще до того, как довелось увидеть новый фильм «Надежда и опора», уже завоевавший общественное признание, прочитал в журнале сценарий, привлеченный именем одного из его авторов, публициста Юрия Черниченко, всегда остро, «в самую точку», пишущего о сельском хозяйстве. И поразила там реплика ученого-практика, своими руками вырастившего более полусотни урожаев: «Всегда помните о главном, о сохранности чернозема! Нам принадлежит половина черноземов планеты! По сравнению с этой биологической мощью все Братски и Усть-Илимы – ничто!». При излишнем, быть может, полемическом запале близок мне пафос старого агронома, страстное его отношение к земле. Чернозем копился сотни веков, а при неумелом, небрежном хозяйствовании (разрастание оврагов, выветривание) может погибнуть за несколько лет.

Трудно найти более емкую тему, если библиотечный работник подойдет к ней творчески, с настоящей заинтересованностью. «Аграрная» проблема сохранения чернозема, приумножения богатств неизбежно перерастает в проблему социальную, нравственную: что получили мы от отцов, что завещаем детям, какой передадим им землю? Наша область славится своими черноземами, вопросы их рационального использования – в плане работы любой библиотеки, от сельского филиала до областной. Но всегда ли удается преодолеть узость технологического подхода, шагнуть за рамки чисто информационной подачи материала? Между тем, время требует такой перестройки. Значит, это и качественно иной уровень деятельности сельской, районной библиотеки: углубление содержания информационной работы, поворот от прикладных узкопроизводственных тем к важной социальной проблематике.

Поворот этот дается не просто. Вот об этом и хотелось бы поговорить сегодня с коллегами. Поделиться не только конкретным опытом, но и сомнениями: что мешает вести работу по-настоящему объемно, в полную силу?

Пропаганду Продовольственной программы мы начали, используя уже немалый опыт обслуживания агропромышленных комплексов. Можно сказать, что именно в сфере информационно-библиографической деятельности винницкие библиотекари особенно чувствуют свою профессиональную силу, влияние: сложилась определенная система, совершенствуются методы работы, ее формы, растет эффективность. Одна из составляющих системы – четкая периодичность поступления информации к читателю: раз в квартал – бюллетеней «Новости науки и техники», «Новые книги по вопросам сельского хозяйства» и других подобных изданий; раз в месяц – тематических списков новых книг; раз в десять дней – ежедекадных информационных списков «Винниччина на страницах центральной и республиканской прессы»; раз в неделю – организация выставок новых поступлений. На этой основе ведется как регулярное оповещение специалистов, так и проведение комплексных мероприятий – дней информации, информационных недель, выставок специальной литературы, просмотров.

Кому предназначается информация? Доскональное знание «экономической карты» своего района, хозяйства считаем обязательным для библиотекаря, пропагандирующего сельскохозяйственную литературу.

Перспективным в этом отношении является проведение дней информации по предварительным заявкам от предприятий и хозяйств.

«Когда, где» – эта временная и географическая дислокация имеет еще и то значение, что облегчает обмен оперативной информацией. Почему-то так повелось, что даже проявив недюжинную активность при подготовке выставки литературы, на самом мероприятии библиотекарь лишь пассивно отмечает. А если представить, что день информации – это не только то, что библиотека предлагает специалистам, но и специалисты – библиотеке? Например, мы широко практикуем информирование работников сельскохозяйственных опытных и селекционных станций, УкрНИИ кормов, других научных учреждений. Но ведь такие встречи – прекрасный предлог регулярно узнавать о «последних новостях» науки, что называется, из первых рук, знакомиться с выпущенной здесь экспресс-информацией, листками БНТИ, еще до того, как они пройдут многомесячные мытарства тиражирования и попадут в библиотеку «законным» путем. Взяв на заметку такую «горячую», нужную сельским специалистам информацию, «завербовав» ученых в качестве консультантов-докладчиков, библиотекари стараются оперативно сообщить о перспективных новинках, заинтересовать ими хозяйства, напрямую связывая НИИ и колхоз на выездных мероприятиях – днях информации и тематических просмотрах «в глубинке».

Своевременное информирование агропромышленных комплексов дает значительный экономический эффект. В агропромышленных комплексах только за истекшее полугодие оповещалось о новых поступлениях более 150 абонентов – специалистов хозяйств – по 30 темам. Системой ИРИ пользуются у нас также 166 научных работников, рационализаторов. А всего областная библиотека информирует индивидуально 583 абонента, интересующихся тремя сотнями тем. Эти внушительные цифры выглядят еще весомее, если учесть высокую действенность системы. Обратная связь с каждым читателем – непременное условие существования ИРИ – позволяет установить коэффициент «точности попадания» информации, достигающий 90 процентов. Наш девиз в этой работе: «Любой заказ села должен быть выполнен». Естественно, активизировалась в связи с такой постановкой вопроса и деятельность МБА.

Обращение библиотеки к производственным проблемам не означает их искусственного сужения до рамок одних только информационных, «деловых» потребностей. Не является и сельский труженик просто потребителем информации. Его «среда» – отношения в трудовом коллективе, общественная деятельность, нравственная, психологическая атмосфера в хозяйстве, методы решения проблем, их масштаб – разве не богатейший это материал для разговора в библиотеке? Разговора, сопрягающего литературу и жизнь, конкретные ситуации и те, что анализируются в публицистике.

Но готов ли сельский библиотекарь к такому разговору? Не на житейском уровне, а во всеоружии знания социальной психологии, педагогики, законов общения? Меня поразило наблюдение коллеги: когда библиотеки обмениваются опытом, они не могут вдосталь наговориться обо всем, только не о читателе… А ведь действительно так! Если это не привычный обзор, читка, когда библиотекарь говорит, а аудитория внимает, создается впечатление, что мы боимся, не умеем вести диалог с читателем, крупно ставить проблему для публичного обсуждения.

И здесь нельзя не сказать об очень беспокоящем нас кадровом вопросе. На многое ли способен не опытный, без специального образования работник? А ведь в последние годы процент библиотекарей со специальным образованием на селе не увеличивается, а уменьшается. Уже сегодня почти триста библиотекарей-пенсионеров должны были бы уйти на заслуженный отдых, но их некем заменить. Наивно было бы полагать, что в ближайшее десятилетие удастся обеспечить все сельские филиалы специалистами с высшим образованием. По крайней мере, в нашей области это нереально.

* * *

Наша библиотека носит имя К.А.Тимирязева. Вот кто умел безраздельно владеть аудиторией! Выдающийся ученый был и блестящим популяризатором науки. Его публичные выступления никогда не были простым повторением одного и того же материала, но пополнялись такими новыми фактами, которые были бы интересны и наиболее важны для данной категории слушателей. Как точ


Відданий бібліотечній справі
До 75-річчя від дня народження
Андрія Йосиповича Лучка
бібліотекознавця, колишнього директора Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва,
заслуженого працівника куль

  1. Зміст
  2. Яскравий представник бібліотечної професії
  3. Його життя – взірець служіння Книзі, Бібліотеці
  4. Напередодні 75-річного ювілею знаного діяча культури
  5. У РІДНИХ СЕРЦЯХ ЖИТИМЕШ ВІЧНО…
  6. До свята – ще б оптимізму та підтримки
  7. Перелік основних видань і публікацій А.Й.Лучка

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше