ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2011 РОКУ

Версія для друку

Духовне щастя Марії Скрипник

До 55-річчя від дня народження Марії Василівни Скрипник

(6.05.1956)

Чиновників наш народ особливо не жалує. Їх недолюблюють, постійно критикують. Зовсім інше ставлення до начальника управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації Марії Скрипник. Шанобливе, тепле, молитовне. І справа не в тому, що зігравши за 20 років у Вінницькому обласному драмтеатрі ім.М.Садовського понад 60 ролей, ця талановита і вродлива жінка завоювала чисельну армію прихильників. Марія Василівна – справді гарний і мудрий керівник. З її ініціативи започатковано стипендії заслуженим артистам театру ім.М.Садовського та обласного театру ляльок, стипендії ветеранам культури і мистецтва. Вона – авторка креативних проектів, режисер-постановник та ведуча таких великих мистецьких заходів, як День міста, «Вінничанин Року», «Покровитель культури», фестивалю «Ми за Україну духовну», творчих звітів Вінниччини на сцені Національного Палацу «Україна». Маленький штрих: на цьогорічному Всеукраїнському фестивалі «Великодня писанка», на який до Вінниці з’їхалося 40 писанкарів з різних регіонів країни, одна майстриня зі Львова, вражена теплою атмосферою, яку створили для гостей свята, запропонувала підняти тост за чиновника. Тобто – за Марію Василівну Скрипник.

...Її шлях до визнання розпочався з невеличкого села Киселів Кіцманського району Чернівецької області. Там Марічка (дівчинка з багатодітної сім'ї, мала 4 брати та сестру) пасла череду, доїла корову, сапала і... мріяла стати актрисою. Спочатку закінчила з відзнакою Чернівецьке культосвітнє училище, а потім поїхала до Харкова вступати у театральний інститут.

– Вокал, танці, художнє читання здала на відмінно, – пригадує Марія Василівна. – Комедія, а може, трагедія сталася з етюдом. За його вимогами, все слід відтворювати мовчки. Тільки рухи, жести і міміка. Голова комісії, метр театру Лесь Сердюк дав мені завдання зобразити ситуацію, ніби загублено квиток на потяг. Спочатку я показувала, як придбала квиток, як чекаю на пероні поїзда, шукаю квиток. До цього моменту – все, як по маслу. Потім «включаю» мову до уявного провідника. Але комісія не реагує. Тоді я підлітаю до них і до Сердюка, як до справжнього начальника вокзалу, посилаю благання, сльози, крики. А він – істинний артист – підіграє. Вискочила з аудиторії, а за дверима абітурієнти в заціпенінні. Чули ж мої несамовиті волання. А я за мужність і винахідливість отримала п'ятірку і вступила до інституту без здачі гуманітарних дисциплін.

До Вінниці Марію Скрипник переманив режисер театру Віталій Селезньов. Він спеціально їздив до Харкова «купувати кадри». Дипломна робота молодої випускниці вразила його до глибини душі.

І потяглися вервечкою акторські будні. Яких тільки ролей не грала! Анну з «Камінного господаря» Лесі Українки, леді Мільфорд з «Підступність і кохання» Шіллера, головну героїню п'єси Альошина «Сімейне вогнище»... Скільки лишень сторінок тексту вивчала напам'ять! А скільки разів «рятувала» виставу, бо хтось із акторів хворів... За дві ночі тоді повністю вивчала нову роль і виходила на сцену.

– То таке щастя чути після монологу оплески..., – зізнається. – Іноді фанати виносили на сцену навіть банки з варенням. Для мене то були найдорожчі подарунки.

У1999 році Марії Скрипник присвоїли почесне звання «Заслужена артистка України», а вже наступного року запропонували посаду начальника управління культури Вінницької міськради.

– Я довго вагалася, чи варто міняти акторську кар'єру на адміністративну роботу. Зрештою, погодилась. Спершу було дуже важко. Я навіть ночами плакала. Але потім знайшла себе у тому, що готувала різні проекти і творчі звіти.

У 2007 році за високий професіоналізм Марію Скрипник нагородили орденом княгині Ольги ІІІступеня і запросили очолити управління культури Вінницької облдержадміністрацїї. Цьогоріч 12 травня – якраз два роки, як вона на цій посаді. Опікується 2199 закладами культури. Під її безпосереднім керівництвом 6,5-тисячна армія працівників культури, спільно з якими вона втілює в життя багато нових проектів. Чого вартий лише проект «Вишивана доля Вінниччини»?! Майстрині з кожного району області вишили 8-метровий рушник – оберіг нашого регіону. А ще ж «Сім чудес Вінниччини», «Мистецтво одного села», «Різдвяне диво», «Тернова хустка»... Загалом більше 10 всеукраїнських та міжнародних фестивалів. Я дуже вдячна, що останніх 2-3 роки культуру на Вінниччині фінансують не за залишковим принципом, а як пріоритетну галузь, каже Марія Василівна. Це дає можливість фінансувати з обласного бюджету 14 закладів культури: філармонію, Центр народної творчості, академічні театри, 3 бібліотеки – «Тімірязєвку», юнацьку та дитячу ім.І.Франка, краєзнавчий та художній музеї, заповідник «Буша», комунальне підприємство «Вінницякіно». Останнє, між іншим, нам, на відміну від інших областей, вдалося зберегти. Маємо фільмофонд, який налічує понад 10 тис. фільмів. Мережа кінофікації працює у 17 районах. В області 55 музичних шкіл. Кузнею культпрацівників є Вінницьке училище культури і мистецтв ім.М.Леонтовича та Тульчинське училище культури. Шкода лише, що досі нема Закону про культуру. Це великий мінус. Бо культура – це світло у нашому житті. Тим часом сільські клуби та бібліотеки у плачевному стані. Більшість з них не опалюються, у них не роблять ремонтів. І це тоді, як найбільша духовність все-таки залишається у селі. Село завжди плекало національну культуру. Коли ми на звіт у столицю привезли 8 фольклорних колективів, які на весь голос заспівали автентичну пісню – так це ж мурашки по тілу. Таке різнобарв'я голосів! Що б не було, це треба зберегти.

Велика мрія Марії Скрипник – у східній частині музею Потоцького у Тульчині, на реконструкцію якого держава протягом 5 років планує виділяти кошти, створити подільський Лувр. Має намір розмістити там близько 10 тисяч унікальних експонатів, які зараз через відсутність площ знаходяться у запасниках краєзнавчого та художнього музеїв Вінниці.

Посада у Марії Скрипник така, що робота не закінчується о 18.00, як у інших держслужбовців. Увечері починається другий етап творчого життя – вистави, концерти, зустрічі.

– Вдома вже звикли до такого режиму, – сміється Марія Василівна. – На кухні порається той, у кого є час. У нас взагалі мистецька сім'я. Чоловік Сергій – керівник оркестру Управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області та художній керівник оркестру «ВінБенд».

29-річний син Олексій теж музикант, грає на саксофоні, кларнеті. Коли я навчалася у Харкові, нас було три подруги. Домовилися, що коли народимо хлопчиків, назвемо їх Максимами. Ліда та Лариса так і вчинили. А я народила сина 30 березня – на Теплого Олекси. Чоловік дав телеграму батькам: «Вітаємо, народився Максимка». А у відповідь – «Не Максимка, а Олексій». На цьому наполягала моя бабуся. Мовляв, коли дитина народилася у день якогось святого, буде ним захищена. Я тоді вибачилась перед подругами. Зате нашу домовленість виконала внуком. Син, не знаючи цієї історії, сам назвав онучка Максимом. Йому два з половиною рочки. Коли приходить до нас, одразу біжить грати на фортепіано. Донька Олена закінчила музичну школу, гарно малює, закінчує торговельно-економічний інститут.

Так що вдома у нас теж творча атмосфера. Я настільки звикла до цього, що не можу заснути, якщо не почитаю бодай декілька віршів. Люблю Лесю Українку, Єсеніна, з місцевих поетів – Ганну Чубач, Ніну Гнатюк, Михайла Каменюка, Ніну Шаварську, Зою Красуляк. До речі, у мене, мабуть, найбільша бібліотека місцевих авторів. Усі поети Вінниччини дарують свої збірки.

Хтось сказав, що жінка – це запрошення до щастя. Щастя, яке дарує вінничанам Марія Скрипник, особливе. Бо воно – духовне.

Інна Червінчук,

головний редактор журналу «Вінничанка»

ЛІТЕРАТУРА

Скрипник, М. Плекаємо талантів діаманти. Культурно-мистецькі ініціативи Вінниччини: [про організаторів та учасн. творч. звіт. концерту «Благословенна земля моя, Вінниччина»] / М.Скрипник // Вінниччина. – 2009. – 2 жовт. – С. 2: фото. кол. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Волошенюк, Г. «Моє коріння – славні люди»: [про творч. шлях актриси Вінниц. муздрамтеатру ім.М.Садовського М.Скрипник] / Г.Волошенюк // Волошенюк Г. Все – з любові. – Вінниця: О.Власюк, 2009. – С. 100-104.

Кавка, В. Духовність – справа делікатна: [про діяльн. М.В.Скрипник – нач. міськ. упр. культури] / В.Кавка // Він-ниччина. – 2005. – 6 груд.: фото.

Чорна, Г. Левицький передав ключі від культури: [представлено нового керівника Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін. М.Скрипник] / Г.Чорна // Вінниччина. – 2008. – 13 трав. – С. 1.

...а вінничани – чудовим фольклором і народною творчістю: [про творч. звіт Вінниц. обл., автором і худож. керівником мистец. проекту, його головним реж. стала нач. Упр. культури і туризму, засл. артистка України, кавалер Ордена Княгині Ольги ІІІ ст. М.Скрипник] // Голос України. – 2009.– 6 жовт. – С. 16.

Червінчук, І. Марія Скрипник мріє створити подільський Лувр: [про нач. Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., засл. артистку України] / І.Червінчук // Вінничанка. – 2010. – № 3. – С. 8-9.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2011 РОКУ

  1. Січень - Серпень
  2. Вересень - Грудень
  3. Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України
  4. Ян Потоцький
  5. Олег Чорногуз
  6. Чорнобиль не має минулого часу
  7. Марія Василівна Скрипник
  8. День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні
  9. Ілля Гаврилович Шульга
  10. Леонід Трохимович Пастушенко
  11. Микола Олександрович Рябий
  12. Михайлина Хомівна Коцюбинська
  13. Вінницький центральний парк культури та відпочинку ім.М.Горького
  14. Всеукраїнська літературна премія ім. Михайла Коцюбинського
  15. Іменний покажчик ювілярів 2011 року

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше