ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2011 РОКУ

Версія для друку

Берегиня української літератури

До 80-річчя від дня народження

Михайлини Хомівни Коцюбинської

(18.12.1931)

Коцюбинська Михайлина Хомівна – літературознавець, критик, перекладач, племінниця Михайла Михайловича Коцюбинського. Народилася вона 18 грудня 1931 року у Вінниці, в тому самому будинку і, навіть, у тій же кімнаті, що й великий український письменник-класик Михайло Коцюбинський, ім’ям якого пишається Україна.

Дитинство і рання юність її минали в атмосфері специ-фічній – в атмосфері його літературно-меморіальних музеїв: перші три роки життя – у Вінниці, далі – в Чернігові. Мати, Катерина Яківна Бедризова, кримська вірменка за походженням, росіянка за мовою і освітою, пов’язавши свою долю з Хомою Михайловичем Коцюбинським, молодшим на 7 років братом Михайла Коцюбинського, почала активно українізуватися. Батько Михайлини був людиною практичною і, напрочуд, енергійною, талановитим господарником; він кожну справу, за яку брався, доводив до пуття. Тож не дивно, що заслугою саме Хоми Михайловича було створення музеїв старшого брата у Вінниці і Чернігові.

Щасливо й наповнено минали дитячі роки Михайлини Хомівни – серед цікавих людей, які приходили в музей, у розкішному садку, де все буяло, квітло й росло, серед книжок, від яких її неможливо було відірвати. Прекрасна музейна атмосфера сприяла всебічному розвиткові маленької Михайлинки, яка вже у восьмирічному віці частенько заглядала в енциклопедії, намагаючись знайти відповідь на питання, що її особливо цікавили, вивчала французьку мову.

А далі – війна. Почалась тяжка, напівголодна місячна подорож на Схід, що мала на меті прибитися до столиці Башкирії Уфи, куди було евакуйовано Академію наук і письменників. Тоді вдалося вивезти практично всі експонати музею з Чернігова.

Перші шкільні враження були невеселі – холодні класи, радість від шматка чорного хліба, який давали на сніданок. Та на все життя зберегла Михайлина Коцюбинська теплі спогади про свою першу вчительку в Уфі – Євстолію Лаврентіївну Перескокову.

Повернувшись із евакуації, Михайлина Коцюбинська продовжила навчання в одній із Чернігівських шкіл. Головним було справжнє систематичне вивчення української мови, чого бракувало в Уфі. Як завжди, багато читала – світової, російської класики, любов до якої – Толстой, Чехов, Блок – зуміла прищепити мати. З пожадливістю неофіта поглинала українську літературу – все, що траплялося. Саме тоді по-справжньому відкрила для себе Т.Шевченка, П.Куліша, Л.Українку, О.Кобилянську. Твори Михайла Коцюбинського знала досконало і дуже любила. Влітку, коли було багато відвідувачів, допомагала екскурсоводам.

1949 року, закінчивши школу із золотою медаллю, Михайлина Коцюбинська стала студенткою українського відділення філологічного факультету Київського університету ім. Т.Г.Шевченка. Вона багато читає, стає членом наукових гуртків, виступає з доповідями на семінарах, студентських конференціях.

По закінченню Київського університету ім. Тараса Шев-ченка (1954 р.) Михайлину Хомівну залишили в аспірантурі на кафедрі історії української літератури. Під керівництвом академіка О.І.Білецького вона працює над дисертацією «Поетика Шевченка і український романтизм», яку успішно захистила 1958 року. Це були роки нагромадження знань, естетичного вироблення, створення культурних передумов для самостійного творчого життя.

До Інституту літератури Михайлина Хомівна потрапила восени 1957 року після закінчення аспірантури на відділ теорії літератури. Тут зустрілася зі своїми ровесниками, з якими об’єднувала спільність інтересів, умови виховання та перспектива, що відкривалась.

У 60-ті роки особливу роль у становленні Михайлини Хомівни Коцюбинської відігравав Євген Сверстюк. Довгі бесіди з ним, обговорення його статей і виступів, просто присутність його багато важили в її житті. Тоді ж увійшов у її життя і Василь Симоненко.

Саме в цей час набирав обертів шестидесятницький ренесанс. У Києві почав діяти Клуб творчої молоді «Сучасник», який об’єднував розрізнених досі однодумців з різних творчих галузей – літераторів, художників, музикантів, театральних діячів. Головними об’єднуючими постатями були Іван Світличний, Алла Горська, Віктор Зарецький, Лесь Танюк.

Участь Михайлини Хомівни у роботі клубу розпочалася з підтримки організованих художниками протестів проти нищення архітектурних пам’яток старовини у Чернігові. Тим часом «поетичне відродження» початку 60-х на очах політизувалося. У повітрі висіло тривожне передчуття. Кожен культурний захід, кожна неофіційна акція наштовхувалися на перепони. Репресії, які прокотилися серед української інтелігенції, позначилися і на долі Михайлини Коцюбинської. Почалася процедура виключення її з партії, що розтяглася більш, як на півроку.

У червні 1966 року, поклавши партійний квиток на стіл, Михайлина Хомівна, вийшовши з обкому партії, зітхнула з полегшенням, почувалася щасливою і вільною, хоч добре знала, що означало в той час виключення з партії. Вона давно була готова скинути з себе тягар партквитка, поводилася незалежно й намагалася пояснити мотиви своєї поведінки, довести, що вчинила правильно.

У серпні арештували Світличного – на той час він уже не працював в Інституті. У вересні відбулася відома акція в кінотеатрі «Україна», коли на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» Іван Дзюба повідомив про арешти серед української інтелігенції і за закликом В.Чорновола, підтриманим В.Стусом, на знак протесту встало чимало людей, серед яких і Михайлина Коцюбинська. Подія набула великого розголосу.

В Інституті, де далі працювала Коцюбинська у відділі шевченкознавства, атмосфера була напруженою, тому довелося звільнитися.

1968-й рік. Опинившись «на вулиці», без засобів існування, з 7-річною дитиною на руках, Михайлина почала пошуки якоїсь роботи, якогось заробітку, та це було нелегко. Хоч би куди вона зверталася – всюди було глухо. Згодом, за клопотанням товаришки з Канади Марії Скрипник, вдалося влаштуватися на роботу у видавництво «Вища школа» у відділ уніфікації наукової термінології, де вона займалася літературним редагуванням з ухилом у суто термінологічну роботу.

Там Михайлина Хомівна пропрацювала 18 років. Це були роки утисків, наклепів і постійних стресів, роки повної ізоляції від світу наукового й літературного – за цей час у друк не прорвалося жодного слова, а книжки вилучали з бібліотек.

10 січня 1972-го почалася широкомасштабна репресивна кампанія проти українських інакодумців. У тому всьому треба було жити, працювати, підтримувати одне одного. Перші два місяці після початку репресій Михайлину Хомівну не чіпали – потім «згадали» і почали регулярно викликати на допити до КГБ. Розпочався перший раунд двобою з органами.

Другий раунд настав, коли І.Дзюба виступив з покаянною статтею, і Михайлина Хомівна написала йому з цього приводу листа. Причому домовилася з одним знайомим, що той цього листа передасть йому у нього вдома просто в руки. Утім, хто міг передбачити, що саме в цей час у Дзюби вдома був хтось із КДБ і того листа одразу й забрали.

Репресивний зашморг навколо Михайлини Хомівни почав тугіше затягуватися 1977 року у зв’язку з арештами членів Гельсинської групи, до якої вона формально не належала, але активно спілкувалася з деякими її членами. 23 квітня 1977 року було зроблено обшук і знайдено примірник відозви Гельсинської групи.

1988-го Михайлина Коцюбинська вступила до Спілки письменників. Перешкод тоді вже не існувало ніяких, навпаки, було сприяння.

З 1992 року вона систематично працює у відділі рукописних фондів Інституту. Формування архіву В.Стуса праця – нелегка, але радісна. Увінчалася успіхом – маємо дев’ять книг Стусової спадщини. Крім підготовки до друку Стусового доробку, Михайлина Хомівна опрацьовувала епістолярний архів З.Геник-Березовської та О.Ольжича.

Реальною і вагомою ознакою змін у суспільстві було те, що М.Коцюбинську в 1987 році випустили за кордон – до Чехословаччини. З того часу й почалися численні відрядження за кордон з виступами в університетах та доповідями на міжнародних конференціях у Польщі 1988 року, Парижі –1990, Канаді – 1992, Великобританії – 1993.

Михайлина Хомівна Коцюбинська продовжує плідно працювати. У 1990 році побачила світ її монографія «Етюди про поетику Шевченка». Опублікувала низку статей про «шістдесятників», Павла Тичину тощо. 1993 року вийшла друком книжка вибраної поезії французького поета Жака Превера «Видовище», де більшість перекладів, а також передмова належить М.Коцюбинській. Перекладає з англійської (вірші канадської поетеси Полін Джонсон).

У 2003 році вийшла в світ книга «Листи до Михайла Коцюбинського» в 4-х томах, де Михайлина Хомівна була відповідальним редактором. У 2004 – 2-х томне видання «Мої обрії», а в 2006 – «Книга споминів».

Наша землячка – лауреат Шевченківської премії, премій імені В.Стуса, О.Білецького, М.Коцюбинського, О.Теліги, фундації Антоновичів.

На протязі всього свого життя Михайлина Хомівна ніколи не забувала свою маленьку батьківщину. Завжди підтримувала зв’язки з Вінницьким музеєм М.Коцюбинського. Неодноразово приїздила на Великодні читання, приурочені дню смерті письменника, які проводилися у Вінниці, Бару, на святкування 70-річчя відкриття музею 8 листопада 1997 року. На жаль, останнім часом здоров’я не дозволяє Михайлині Хомівні багато подорожувати, вона все рідше і рідше буває в музеї, але взаємозв’язок підтримується по телефону. Вона постійно передає у фонди книги, рукописи, фото, цікавиться сьогоднішнім життям Вінницького музею М.М.Коцюбинського.

Л.В.Кравченко, науковий працівник

Вінницького літературно-меморіального

музею М.М.Коцюбинського

ЛІТЕРАТУРА

Основні твори М.Х.Коцюбинської

Поет: передмова // Стус, В. Твори: в 4 т., 6 кн. / В. Стус. – Л.: Просвіта, 1994. – Т.1, кн. 1. – С. 7-39.

Слово про батька: (Спогади про Хому Михайловича Коцюбинського): (Рукопис. 11.05.1997 р.). – 5 с.

Самособоюнаповнення: [інтерв'ю] / М.Х.Коцюбинська; Н.Білоцерківець // Укр. культура. – 2001. – № 11-12. – С. 2-4.

Мої обрії: монографія: у 2 т / М.Х.Коцюбинська. – К.: Дух і Літера, 2004. – Т.1. – 336 с.; Т. 2. – 386 с.

Коли король голий – треба про це говорити: [інтерв’ю] / М.Х.Коцюбинська; У.Глібчук // Дзеркало тижня. – 2004. – 26 черв. – С. 13.

Вітер з України і наші екзистенційні зусилля: нариси, есе / М.Коцюбинська. – К.: Києво-Могилянська академія, 2005. – 30 с.: фото.

А де був би Василь Стус?: [інтерв’ю] / М.Х.Коцюбинська; Т.Антипович // Подолія. – 2005. – 20 трав. – С. 4: фото. – (Спец. вип. газ. «П'ятниця»).

Книга споминів / М.Коцюбинська. – К.: Акта, 2006. – 297 с.

Про М.Х.Коцюбинську

Бондаренко, С. Мірило моралі: [до 75-річчя від дня народж. М.Коцюбинської] / С.Бондаренко // Погляд. – 2007. – 22-28 лют. – С. 4: фото.

Горинь, В. Відкритий урок Михайлини Коцюбинської / В.Горинь // Дзвін. – 2004. – № 8. – С. 157-158.

Костенко, Л. Хочеться надії: виступ з нагоди вручення М.Коцюбинській премії ім. Олени Теліги / Л.Костенко // Укр. культура. – 2001. – № 4-5. – С. 4-5.

Лауреатів Шевченківських премій – 2005 визначено: [Указом Президента України від 8 берез. 2005 р. № 452 М.Х.Коцюбинській присвоєно Нац. премію України ім. Тараса Шевченка 2005 р. за кн. «Мої обрії» // Демокр. Україна. – 2005. – 11 берез. – С. 3.

Михайлина Коцюбинська: «Бути собою»: біобібліогр. нарис / Нац. парлам. б-ка України; авт. нарису Л.Тарнашинська; уклад. В.Патока. – К.: [б.в.], 2005. – 60 с. – (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління; вип. 9).

Павленко, Н. Над «Книгою споминів» з Михайлиною Коцюбинською / Н.Павленко // Дзвін. – 2008. – № 5-6. – С. 152-154.

Сверстюк, Є. Над книгою М. Коцюбинської: літ. огляд / Є.Сверстюк // Кур'єр Кривбасу. – 2007. – № 212-213. – С. 338-339.

Тарнашинська, Л. Михайлина Коцюбинська: мистецтво залишатися собою: [про життєв. і творч. шлях відом. літературознавця] / Л.Тарнашинська // Березіль. – 2005. – № 10. – С. 159-178.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2011 РОКУ

  1. Січень - Серпень
  2. Вересень - Грудень
  3. Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України
  4. Ян Потоцький
  5. Олег Чорногуз
  6. Чорнобиль не має минулого часу
  7. Марія Василівна Скрипник
  8. День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні
  9. Ілля Гаврилович Шульга
  10. Леонід Трохимович Пастушенко
  11. Микола Олександрович Рябий
  12. Михайлина Хомівна Коцюбинська
  13. Вінницький центральний парк культури та відпочинку ім.М.Горького
  14. Всеукраїнська літературна премія ім. Михайла Коцюбинського
  15. Іменний покажчик ювілярів 2011 року

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше