ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2011 РОКУ

Версія для друку

Миколі Рябому ─ 75!

(7.12.1936)

Це, здається, Віктор Гюго сказав, що літературу роблять не люди, а воли, котрі працюють по 16-18 годин на добу. Втім, важливо не те, хто сказав, важливо, що це не перебільшення. Я знаю одного з таких «волів». У грудні йому буде 75. У літературі він 50 років. Видав за цей час тільки окремими книжками 15 романів і 11 повістей, а ще ж добрий десяток не дійшов до видавничих конвеєрів – їх друковано в популярних журналах. треба сказати і про сотні нарисів, публіцистичних статей і розвідок, розкиданих знову ж таки на шпальтах часописів. Дивовижну плодючість автора ні в якому разі не можна назвати поспіхом – на літератур-них текстах Миколи Рябого, їх абсолютній досконалості і витонченості вчаться українські письменники, всі без винятку, бо це – талант першого ряду, класик, майстер, видатний архітектор великих романних композицій.

Обдарований тонкою спостережливістю, своєрідним баченням і рідкісною пам’яттю, він убирає і зберігає довколишній світ у цілковитій поліфонічності його динаміки, мови, барв, тіней, відтінків. Один з найколоритніших письменників своєї доби, що однаково впевнено почувається в спокійній елегії розважливої розповіді, бурхливих діалогах, публіцистичних відступах, вибухових спалахах гротеску, в гуморі, доведеному до якості шедевру.

Микола Олександрович з тих письменників, котрі прийшли в літературу з журналістики. Існує думка, що ця обставина в багатьох випадках шкідливо позначається на якості – звичка писати швидко, не дуже вимогливо, без проникнення в психологію явищ і характерів. Тим часом Миколі Рябому журналістика дала передусім всебічне знання життя і мудру ощадливість фантазії, застережену цим знанням від перебільшень. Точність пера – головний вимір його літературного хисту.

На рахунку письменника такі відомі романи, як «Берег», «Вікна», «Великий літній трикутник», «Вогнище», «Ще не вмерла Україна», «Облава на озброєного вовка», «Земледухи», «Хто як Бог?», «Малою кров’ю», «Хата без рушників», «Калина над прірвою», «Як з’їсти живу кицьку, аби не подряпала горла», «Золота колиска». Осібно він ставить щоденник секретаря вселенського патріарха Макарія ІІІ Павла Халебського «Україна – земля козаків», яку упорядкував, оснастивши такими багатими коментарями, що книга витримала чотири перевидання. Популярність її пояснюється ще й тим, що це живе свідчення того, якою була Україна «від Рашкова до Путивля» у 1654-1656 роках.

Письмо Миколи Рябого в усіх іпостасях і вимірах густе, з найбагатшою в українській літературі мовою. Недарма Олесь Гончар у лютому 1986 року писав:

«На Ваших «Земледухів» звернув увагу ще в журнальній публікації, бо кому ж не припадуть до душі оці самобутні подільські характери і такий своєрідний гумор, де також промовляє Поділля, і така багатюща, справді народна мова. Ваш роман для мене – це ніби генетичний розвиток Землякової художньої прози, і мовиться це, ясна річ, не в розумінні наслідування. У Вас своя інтонація, своя стилістика, а виходи в історію, де йдеться, скажімо, про часи Тимоша Хмельницького, просто блискучі…»

Миколу Рябого неможливо перехвалити – він знає об’єми і розміри свого таланту, неможливо також збити з обраного шляху: література – його покликання, щастя, хрест і Голгофа одночасно. Він не може не писати. Навіть тоді, коли його не друкували, він усе одно не випускав пера з рук і перо це вібрувало з постійною наснагою і неперебутньою височиною таланту. Ще влітку він міг давати собі якийсь перепочинок, працюючи в городі чи на будівництві, а коли наставала осінь, завмирала природа, вибували і вичахали яскраві кольори, починалися дощі, Микола сідав за стіл, за зошит, за друкарську машинку – це його пора. Характерно, що він не сідає за сторінку, дві, три – йому треба зразу двадцять. А пишеться Рябому до знемоги, а інколи навіть до втрати свідомості – такий потужний здвиг творчої потенції. Мало в нашій літературі схожих на нього трудівників!

Точність його письма ще і в тому, що письменник багато вміє. Власне, такого, як він, селянина, ще треба пошукати. Він на «відмінно» знає практичне городництво, кухню, уміє покласти камінь, цеглу, постелити підлогу, зробити вікно, зв’язати крокви, він власними руками спорудив два будинки. Ці споруди схожі на його повісті і романи – оригінальні, цікаві і досконалі, все у них відшліфоване і продумане до найменшої детальки.

Сільське життя Микола вважає повнокровнішим і багатшим від міського – на твоїх очах народжується, живе і вмирає квітка, плід, домашня тварина, пташка, її пісня, все це ти бачиш, все це проходить через душу, наповнює, залишає сліди, формує враження, збагачує незмірно. А ще – поряд з тобою – пісня, друге, не менш високе, ніж література, вміння і покликання Миколи Рябого. Пісень він знає тисячі. Причому – в повному обсязі. За столом, в компанії – це камертон, перший голос, маестро. Пам’ятаю, якогось року, коли ми заочно навчалися на факультеті журналістики університету імені Шевченка, завалилися в гості до земляка, оперного співака, заслуженого артиста України Андрія Іщенка, добряче посиділи (був якраз Великдень), співати в хаті було затісно, ми вибралися на Володимирську гірку, Микола з Андрієм почали з «Реве та стогне», одразу зібрався, певне, з тисячний або й більший хор, а позаяк на чолі стояли два такі співуни, пісня ладилась, це було дуже красиво і, коли міліціонери приходили наводити порядок, то жодному з них не хотілося втручатися, будь-яке слово на цьому тлі було б нерозумним, міліція не знаходила іншого рішення, як самій прилучитися до хору. Це було логічним продовженням порядку. На все життя в моїй пам’яті ті співи в центрі Києва!

Література і пісня, вважаю, здружили і зблизили Миколу Рябого з Григором Тютюнником, Володимиром Яворівським, Тарасом Мельничуком, зі співаками й музикантами Дрогобича і Трускавця, бо саме там, біля б’юветів «Нафтусі», Микола «зачепився» за єдину в Радянському Союзі консерваторію пісні під відкритим небом, саме там освоїв цілу енциклопедію мелодій і текстів січових стрільців, саме ця полум’яна пристрасть надихнула його на велику книгу «Золота колиска», яка вийшла якраз під сімдесятип’ятилітній ювілей письменника. Я був одним з перших читачів цієї книжки і якоюсь мірою причетним до її народження, бо мав насолоду слухати Миколу, а іноді й підспівувати – повірте, ця свята причетність, дорога моєму серцю.

У маленькій замітці не скажеш всього. Та, власне, така мета й не ставилася. Просто хотілося в переддень високого ювілею ще раз привернути увагу до видатної постаті нашої літератури, відомого, знаменитого, багатогранного і невичерпного Миколи Рябого, який сягнув своїх безперечних вершин, ставши автором цілої низки книжок, кожна з яких якщо й не ставала явищем, то була близькою до цього. Доброго, Миколо Олександровичу, тобі здоров’я і довгого віку на радість родині і всім нам!

Іван Волошенюк, письменник

ЛІТЕРАТУРА

Творчість письменника

Земледухи: роман / М.Рябий. – К.: Рад. письм., 1985. – 455 с.

Облава на озброєного вовка: роман / І.А.Безуглий, М.О.Рябий. – К.: Рад. письм., 1986. – 350 с.

Берег: роман; Вікна: роман / М.Рябий. – К.: Дніпро, 1987. – 484 с.

Умерти в мертвому селі: повість про Голодомор / М.Рябий // Київ. – 1993. – № 11. – С. 25-50.

Ще не вмерла Україна: роман / М.О.Рябий. – К.: Укр. письм., 1994. – 286 с.

Над вертепом звізда ясна: Три новели з дивосвіту / М.О.Ря- бий. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 1999. – 79 с.: портр.

Хто як Бог: роман / М.О.Рябий; авт. передм. Г.П.Мовча-нюк. – Вінниця: Віноблдрукарня, 2000. – 520 с.

Житіє праведника Федора: лірич.-драм. повість про Собідка та його Катерину / М.О.Рябий. – Вінниця: Віноблдрук., 2000. – 128 с.: іл.

Калина над прірвою: іст. роман-дилогія з циклу «Земле-духи» / М.Рябий. – К.: Фенікс, 2008. – 584 с.: іл.

Халебський, П. (Булос Ібн аз Заїм аль Халябі). Україна – земля козаків: подорожній щоденник / П.Халебський; авт.передм., упоряд. М.Рябий. – 2-е вид., доп. – Вінниця: Континент-ПРИМ, 2005. – 284 с.: іл. – (Настільна кн. українця).

Український дух, що переважує ординську кількість: [про діяльність Українських Січових Стрільців та Української Галицької армії на території Подільської губернії з 1918 р.] / М.Рябий // Літ. Україна. – 2005. – 5 трав. – С. 3; 12 трав. – С. 3.

Батько і донька – одна доля: [про госп-во с.Липівка Томашпіл. р-ну та його кер. С.Мельник] / М.Рябий // Він-ниччина. – 2006. – 4 січ. – С. 2.

А яблука падають...: ювіл. есе на три частини і четверту післям.: [про творч. профіль письм.-земляка В.Яворівського] / М.Рябий // Літ.Україна. – 2007. – 25 жовт. – С. 1,4.

Березовий хрест: іст. роман: [є кор. біогр. довідка про автора, фото] / М.Рябий // Вінниц. край. – 2008. – № 1. – С. 41-128; № 3. – С. 71-136.

Різдвяна кутя, якої ще ніхто не куштував: З мисливських історій: [оповід.] / М.Рябий // Літ. Україна. – 2008. – 10 січ. – С. 8.

Таємниця народження бурштину: штрих до портр. худож. Ю.Кізімова / М.Рябий // Вінниц. край. – 2009. – № 1. – С. 76-102.

Про письменника

Волошенюк, І. «Над прірвою» – так назвав свій останній роман Микола Рябий / І.Волошенюк // Сіл. новини. – 2006. – 24 листоп. – С. 3.

Волошенюк, І. Сільські «ідилії» Миколи Рябого / І.Воло-шенюк // Вінниччина. – 2005. – 25 жовт.

Козак, С. Калина над прірвою: [про презентацію кн. вінниц. письм. М.Рябого «Калина над прірвою» у Києві] / С.Козак // Літ. Україна. – 2009. – 2 квіт. – С. 2: фото.

Листопад, М. «Калина над прірвою» та «Країна козаків»...: [творч. звіт у НСПУ, м.Київ] / М.Листопад // Соціаліст Він-ниччини. – 2009. – 20 лют. – С. 7: фото.

Микола Рябий: [Біографія прозаїка. Розд. з роману «Хто як Бог»] // Квіт подільського слова: антол. творів сучас. письм. Вінниччини. – Вінниця: ДП ДКФ, 2006. – С. 137-161.

Струтинська, Н. З України – землі козаків: [про письм. М.О.Рябого та упорядков. ним кн. «Україна – земля козаків»] / Н.Струтинська // Сіл. новини. – 2006. – 9 груд.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2011 РОКУ

  1. Січень - Серпень
  2. Вересень - Грудень
  3. Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України
  4. Ян Потоцький
  5. Олег Чорногуз
  6. Чорнобиль не має минулого часу
  7. Марія Василівна Скрипник
  8. День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні
  9. Ілля Гаврилович Шульга
  10. Леонід Трохимович Пастушенко
  11. Микола Олександрович Рябий
  12. Михайлина Хомівна Коцюбинська
  13. Вінницький центральний парк культури та відпочинку ім.М.Горького
  14. Всеукраїнська літературна премія ім. Михайла Коцюбинського
  15. Іменний покажчик ювілярів 2011 року

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше