ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



“Для нього світлом було слово”
До 70-річчя від дня народження
Володимира Омеляновича Забаштанського

Версія для друку

Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва

Наші видатні земляки

 

“Для нього світлом було слово”

До 70-річчя від дня народження

Володимира Омеляновича Забаштанського

Бібліографічний покажчик

 

Вінниця, 2010

 


 

ББК 91.9:83

УДК 016:929

Д 52

 

Відповідальна за випуск Н.І.Морозова,

директор Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

 

“Для нього світлом було слово”: до 70-річчя від дня народж. Володимира Омеляновича Забаштанського: бібліограф. покажч. / Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва; уклад. Т.П.Кристофорова; ред.: М.Г.Спиця, П.І.Цимбалюк; відп. за вип. Н.І.Морозова. – Вінниця, 2010. – 48 с. – (Наші видатні земляки).

Бібліографічний покажчик виходить до 70-річчя від дня народження уродженця Вінницького краю, відомого українського поета, перекладача і громадського діяча Володимира Омеляновича Забаштанського. У виданні представлена творчість поета-земляка: збірки поезій, окремі вірші, переклади, публіцистичні статті, а також публікації про життєвий і творчий шлях письменника.

Видання розраховане на літературознавців, освітян, бібліотечних працівників, краєзнавців, студентську і учнівську молодь та всіх, кого цікавить творчість видатних діячів літератури подільського краю.

© Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва, 2010


Зміст

Від укладача

Крупка В. Поетичне місіянство Володимира Забаштанського

1. Творчість Володимира Омеляновича Забаштанського

1.1. Збірки поезій

1.2. Твори в періодичних виданнях, збірниках, альманахах

1.3. Переклади

1.4. Публіцистика

2. Література про життя і творчість поета

3. Довідкові видання

4. Вшанування пам’яті поета-земляка


Від укладача

Багатий наш Вінницький край скарбами землі, історичними подіями та видатними людьми. Вагоме місце у цій плеяді знаменитостей займає талановитий поет, перекладач, громадський і літературний діяч – людина “складної долі”, Володимир Омелянович Забаштанський. Народився він 5 жовтня 1940 р. в с.Браїлові Жмеринського району і був наймолодшим серед п’ятьох дітей в сім’ї, де батько, Омелян Олексійович Забаштанський, працював у кам’яному кар’єрі, а мати, Настя Данилівна, – у радгоспі. Після закінчення семирічки Володимир навчався у Макіївському будівельному училищі на маляра. Згодом працював маляром, кочегаром, робітником у радгоспі і каменярем у гранітному кар’єрі. 24 серпня 1958 р., внаслідок вибуху у кар’єрі, 18-річний юнак залишився без очей і рук. Ця трагедія перевернула усе його життя. Два роки лікувався у Київському науково-дослідному інституті ортопедії і травматології. Тут він знайомиться з відомим письменником Євгеном Кравченком, який першим допоміг хлопцеві повірити в себе, зрозуміти, що життя продовжується.

Забаштанський залишається у Києві. Він закінчує з відзнакою середню школу робітничої молоді, а згодом і філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Навчаючись, почав писати вірші, які друкувалися у періодичних виданнях, і відразу ж привернули до себе увагу любителів поезії та професійних критиків.

У темних окулярах, з дружиною Ольгою або друзями, які постійно супроводжували його, він відвідував літературні вечори, багато спілкувався з людьми і писав. Впродовж 1960-1990-х років багатотисячними тиражами виходили збірки віршів Володимира Забаштанського. Про визнання Забаштанського як поета говорить і те, що ще на початку своєї творчості за збірку “Моя вузькоколійка”(1973), він отримав літературну премію ім.М.Островського (1974). А з часом за збірку “Запах далини” (1982) його було удостоєно Державної премії імені Тараса Шевченка (1986). Крім того, твори поета перекладені різними мовами світу.

Багато уваги Володимир Омелянович приділяв громадському життю. Активною була його діяльність як члена (з 1967 р.) Національної Спілки письменників України. Забаштанський користувався авторитетом як керівник Республіканської літературної школи-студії творчої молоді “Кобза” (1968-1993 рр.). Часто відвідував рідний Браїлів, де до нього безперервним потоком йшли земляки, щоб висловити слова вдячності за його подвижницьку працю, а також поділитися своїми проблемами та здобутками. За сприяння поета-земляка було споруджено пам’ятник браїлівчанам, загиблим у роки війни, надавалася допомога музею П.І.Чайковського та Н.фон Мекк.

За плідну літературну діяльність і велику громадянську мужність Володимир Омелянович нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (1997), цього ж року йому присуджено міжнародну премію фундації Антоновичів (США). Крім того, Забаштанський нагороджений орденом “Знак пошани” (1982), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України (1991), удостоєний літературної премії ім. Володимира Булаєнка (1998) та літературної премії ім. Володимира Свідзинського (2002), яку отримала вдова письменника.

2 грудня 2001 р., на 62-му році життя, перестало битися серце людини надзвичайної мужності і непересічного таланту, відомого письменника і громадського діяча Володимира Омеляновича Забаштанського.

Поезія Забаштанського життєва і правдива, вона хвилює, вона сучасна. Його твори проникнуті глибоким патріотизмом і гуманізмом, величезною любов’ю до рідного краю. У багатьох своїх віршах він виступає як ніжний лірик, що також приваблює багатьох любителів цього жанру.

19 жовтня 2008 р. у подільському селищі Браїлів, на батьківщині видатного земляка Володимира Забаштанського, відкрився його літературно-меморіальний музей. Саме тут стартувало поетичне свято “Браїлівська осінь Володимира Забаштанського”, яке зібрало сотні прихильників і шанувальників творчості народного поета-кобзаря.

Володимир Омелянович Забаштанський в житті і творчості був втіленням незламного характеру, неймовір-ного зусилля волі, нестримної жаги до життя...

5 жовтня 2010 р. Володимиру Омеляновичу виповнилося б 70 років. Вшановуючи пам’ять поета-земляка, Вінницька обласна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва підготувала бібліографічний покажчик “Для нього світлом було слово”. Пропоноване видання продовжує серію бібліографічних посібників “Наші видатні земляки”. Воно включає поетичні твори В.О.Забаштанського, його переклади, публіцистику, літературу про його життя та творчість, надруковані в періодичних та довідкових виданнях.

Творчий шлях поета висвітлений у вступній статті викладача кафедри української літератури ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського Віктора Крупки “Поетичне місіянство Володимира Забаштанського”.

Бібліографічні описи творів автора першого розділу покажчика розміщені в хронологічній послідовності і поділяються на такі підрозділи:

Творчість Володимира Омеляновича Забаштанського:

  • Збірки поезій
  • Твори в періодичних виданнях, збірниках, альманахах
  • Переклади
  • Публіцистика

Матеріали наступних розділів “Література про життя і творчість поета”, “Довідкові видання” та “Вшанування пам’яті поета-земляка” розташовані в алфавітному порядку.

Покажчик розрахований на науковців, учителів, бібліотекарів, краєзнавців, студентів, всіх кого цікавить творчість наших видатних діячів літератури.

Відбір матеріалу завершено 31 липня 2010 року.


ПОЕТИЧНЕ МІСІЯНСТВО

ВОЛОДИМИРА ЗАБАШТАНСЬКОГО

Володимир Забаштанський як особистість, що синхронно зреалізовувала мистецьку діяльність і сформовані громадянські переконання, пройшов складний шлях самоідентифікації, самореалізації художника слова. Оригінальність його творчого доробку обумовлена кількома чинниками: цілісністю характеру (своєрідністю внутрішнього світу, поліфункціональністю внутрішньої біографії), перипетіями драматичної долі та активністю реакцій на колізії соціального життя. Проте пафос його творчості більш глибокий і особистісний, аніж оспівування системи і служіння їй.

Народився Володимир Забаштанський в селищі Браїлів Жмеринського району Вінницької області в родині бутолома-каменяра 5 жовтня 1940 р. Через матеріальну скруту до школи пішов у дев’ять років. Рано починає трудовий шлях: закінчивши сім класів місцевої школи, працює в радгоспі, у кар’єрі, а згодом їде на Донбас. Через юний вік у шахтах йому працювати не дозволяють, тому вступає до Макіївського будівельного училища, де навчається на маляра-штукатура. Приїхавши додому у відпустку, хлопець потрапляє у скрутну ситуацію: внаслідок нещасного випадку він втрачає руки, стає незрячим. Юнака відправляють до Київського інституту ортопедії й травматології, де він проходить курс стаціонарного лікування. Саме тут він знайомиться з поетом-фронтовиком Євгеном Кравченком та його найближчими друзями, під впливом яких починає серйозно писати вірші.

Перша поезія “Щоб мирні ранки уставали” була опублікована у 1961 році. Цю дату вважають початком творчої діяльності Володимира Забаштанського. Як повноцінний учасник літературного процесу, він не відразу вписався у творче річище громадсько-мистецького життя. Його письменницьке учнівство тривало майже десятиліття, припавши на час навчання молодого майстра слова у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. Цей період біографії позначений викристалізуванням поетичного дару, коли до мистецьких здібностей особистості приєдналися здобуті наполегливою самоосвітою світоглядні та інтелектуальні компоненти, без яких неможливо уявити собі творчість В.Забаштанського. Загалом самореалізація поета відбувалася під впливом суспільно-філософського шістдесятницького руху, який почав пускати паростки ще наприкінці 1950-х та в першій половині 1960-х років.

Найбільший вплив на творчість В.Забаштанського справили такі лідери культурно-політичного життя України, як Ліна Костенко, В.Симоненко, Д.Павличко, І.Драч, Б.Олійник, М.Вінграновський, чия творчість була позначена оновленням художніх форм, пафосом романтизованого гуманізму, пожвавленням неонародницьких тенденцій та усвідомленням тяглості національних цінностей. Про бурхливі колізії цих років В.Забаштанський напише: “Я пам’ятав недруковані вірші Василя Симоненка, Івана Драча, Бориса Олійника, не кажучи про Дмитра Павличка і Ліну Костенко, а один рядок Миколи Вінграновського, як огненна стріла, пронизав наші душі і всю атмосферу тих літ”. Відомо, що тоді всі митці і письменники мали бути слугами народу. Микола Вінграновський перший не згодився з цим: “Я не слуга, я – син свого народу”.

Без перебільшення можемо визнати, що Володимир Забаштанський – поет кобзарського чину. Справді, певні алюзії виникають мимовільно: переважна більшість мандрівних поетів-співців України приходила до кобзи, підірвавши здоров’я, найчастіше – втративши зір. Особливе місце серед кобзарства займали сліпі воїни, що втратили зір у боях чи полоні, та незалежно від долі, всі вони служили народові України, його пам’яті та славі. У творах кобзарів домінувала історико-патріотична тематика, хоча вони не залишали без уваги інших жанрів, тому палітра мотивів у них була значно розмаїтішою, ніж у їхніх побратимів з інших країн. Знову ж таки можна говорити про В.Забаштанського як про своєрідного спадкоємця українських кобзарів, які були об’єднуючою генетичною ланкою зв’язку між різними поколіннями українського народу, цементували національну пам’ять і, таким чином, давали українству можливість відчути своє генетичне “Я”, ментальний характер, історичний дух. Проте активізація діяльності народних поетів-співців спостерігається тоді, коли в суспільстві виникає потреба осмислення нової політичної та особистісно-світоглядної ситуації, а відтак її мистецького відтворення, – такі історичні зрушення відбулися і в 1960-1990 рр. ХХ ст.

Відповідно, Володимир Забаштанський є таким не тільки завдяки постійним борінням чи певним зовнішнім рисам, а й тому, що за своєрідністю творчого обдарування є підтвердженням сучасного кобзаря, сформованого національно-дидактичними пріоритетами художньо-естетичних та соціально-політичних колізій свого часу. Як поет кобзарської долі, він не претендує на винятковість в культурно-історичному просторі України, однак цілковито усвідомлює свою поетичну місію.

Митець не приховує відданої любові до своєї рідної землі, спочатку втіленої в образ “малої Батьківщини”, водночас наближуючись до Маланюкової традиції викривального зображення Вітчизни. Справжні патріоти, як не парадоксально, відчували себе начебто між двома Українами – “реальною” та “ідеальною”, що відтворила поезія шістдесятників.

Поет при відсутності зору мав справді реально чуттєві можливості сприймати довколишній світ, що полягали в загостренні окремих факторів людського феномену бачити так (як це не парадоксально звучить), як насправді бачити неможливо.

М.Стрельбицький визначає екзистенційно-творчі константи Долі, Сонця, Норову, які окреслюють В.Забаштанського як кобзаря, що не тільки не нарікав на своє життя, а й завжди намагався своєю поетичною творчістю бути потрібним суспільству:

“Комусь там перед згубою за крок

Плече підставив мій рядок.

Лиш голуб цей хупавими крильми

І розірвав облогу тьми” чи

“Та я не схилився і перед судьбою,

Пішов, але й інших повів за собою ”.

Почасти така патетика та динамізм життєтворчого феномена (життєтворчість вважаємо екзистенційною домінантою незрячого митця) могли здаватися факторами соцреалістичного дискурсу, тому й до сьогодні культивується думка про Володимира Забаштанського як про типового представника соціалістичного реалізму. Проте треба зазначити, що той тип українського літературного дискурсу увібрав усі, кращі й гірші, риси пафосності мистецтва. Твір міг бути інтерпретований так, що цілеспрямовано вибудовується політична міфологізація в осерді масової свідомості і, таким чином, постає, як зазначає Є.Добренко, “колективне несвідоме маси, яка вбачає у міфі обґрунтування слушності своїх сподівань, бажань, ненависті і т.д.”. Певною мірою, Володимир Забаштанський завдячує своєму поетичному народженню системі, на естетичних принципах та ідеалах якої була сформована його творчість, що постала як цілком самобутнє літературне явище в діахронному зрізі 1960-1990 років ХХ століття. Проте пафос його творчості більш глибокий і особистісний, аніж оспівування системи і служіння їй.

Аксіоматичними для творчості В.Забаштанського стали рядки з його поезії “Сонячні пісні” – домінанти поетового світовідчуття, світосприйняття та реалізації свого життєвого світу:

З людьми я завжди йшов, проте скажу

(Не про чуття, звичайно, йдеться зайшле),

Чим жив, про те писав нехай не завше,

Про що писав – і досі тим живу.

Це, власне, той постулат художнього мислення автора, що окреслює його творчість як сталу субстанцію, крізь призму її постає екзистенційно індивідуальна форма буття – життєтворчість. У цьому своєрідність індивідуума Володимира Забаштанського як людини, митця, громадянина, що свідчить про цілісність різновекторних характеристик, вони й окреслюють тонку межу між внутрішнім світом автора, поезією та суспільством (про останню буттєву площину говоримо крізь призму світовідчуття та світосприйняття власне поетом).

Цілісність системи не є сумою її готових частин, не є чимось наперед даним, її можна осягнути лише через творче відкриття певного прихованого принципу, який лежить в основі розвитку ситуації. Тут варто зазначити і про таку особливість художнього мислення митця слова, як дифузійність інтимного та громадянського, яка полягає в природній потребі сповіді як особливої форми саморефлексій фізично обмеженої творчої особистості. Ізольованість, певна відірваність від соціального оточення, постійна самотність призводять до сповідального характеру художніх переживань, оскільки тільки таким чином поет відчуває своєрідну близькість, створює атмосферу інтимних взаємин духовного спілкування з читачем, а це, в свою чергу, окреслює особистісно-громадянський характер його кобзарського чину.

Життєва доля занурює поета в горнило літературно-громадської діяльності 1960-1980-х років і створює передумови для “сонячних пісень”, а значить і для поетичного місіянства. Воно ж прикметне внутрішнім дидактизмом інтимного та національного спрямування, яскраво окреслює кобзарство Володимира Забаштанського як світоглядно-мистецьку домінанту його творчого феномена.

Віктор Крупка,

викладач кафедри української літератури

Вінницького державного педагогічного університету

ім. Михайла Коцюбинського


1. Творчість Володимира Омеляновича Забаштанського

1.1. Збірки поезій

1967

Наказ каменярів: лірика. – К.: Рад. письм., 1967. – 55 с.

Рец.: Мельник, В. Зігрійте душі – це ж пилає серце! / В.Мельник // Друг читача. – 1967. – 1 серп.; Олійник, Б. Малюю впевнено добу / Б.Олійник // Літ. Україна. – 1967. – 13 жовт. – С. 3.; Бортняк, А. Про людей і про життя / А.Борт-няк // Вінниц. правда. – 1967. – 17 листоп. – С. 3.; Таран, А. З людьми / А.Таран // Ранок. – 1968. – № 1. – С. 14.; Савченко, Б. Життєвий гарт / Б.Савченко // Комс. гарт. – 1968. – 5 січ.; Мельник, В. Наказ виконується / В.Мельник // Робіт. газ. – 1968. – 8 січ. – С. 4.; Середин, В. Гарячий камінь / В.Середин // Київ. правда. – 1968. – 10 січ.; Лисенко, В. Прорив крізь пітьму / В.Лисенко // Вітчизна. – 1968. – № 4. – С. 200-202.; Мороз, Л. Школа поетичного гарту / Л.Мороз // Дніпро. – 1968. – № 5. – С. 144-146.; Карпюк, А. Проба корчагінського гарту / А.Карпюк // Зміна. – 1968. – 7 трав.; Мельник, В. “Руки піднесені до клятви” / В.Мельник // Літ. Україна. – 1968. – 28 трав.

1971

Віра в людину: поезії. – К.: Молодь, 1971. – 70 с.

Рец.: Чухліб, В. Якщо віриш в людину / В.Чухліб // Друг читача. – 1971. – 12 жовт.; Коваль, В. В серці справжня віра / В.Коваль // Дніпро. – 1972. – № 3. – С. 148-149.

1973

Моя вузькоколійка: поезії. – К.: Молодь,1973. – 88 с.

Рец.: Бойченко, В. Корчагінський гарт / В.Бойченко // Молодь України. – 1974. – 29 черв.; Бортняк, А. Зелені вогні / А.Бортняк // Вінниц. правда. – 1974. – 10 серп.; Кащук, Н. Пружні рейки поезії / Н.Кащук // Дніпро. – 1974. – № 12. – С. 144-146.; Охріменко, В. З корчагінського племені / В.Охріменко // Комс. плем’я. – 1974. – 5 листоп.; Слабошпицький, М. Закон живої пам’яті / М.Слабошпицький // Літ. Україна. – 1974. – 16 серп. – С. 3.

1975

Гранітні краплі: вибрані вірші / передм. Б. Олійник. – К.: Дніпро. – 1975. – 134 с.

Рец.: Кагарлицький, М. Слово громадянської лірики / М.Кагарлицький // Вітчизна. – 1975. – № 4. – С. 207-210.; Скрипник, А. Карбовано і мужньо / А.Скрипник // Літ. Україна. – 1975. – 16 верес.; Скрипник, А. З скарбниці людяності / А.Скрипник // Деснян. правда – 1976. – 29 лют.

1977

Крицею рядка: поезії для середн. шк. віку. – К.: Веселка, 1977. – 30 с.

1978

Сині скелі: поезії. – К.: Молодь, 1978. – 186 с.

Рец.: Присовский, Е. Трагизм борьбы, рождающий победу: [рец. на кн. В.Забаштанского “Синие скалы”] / Е.При-совский // Дружба народов. – 1979. – № 11. – С. 253-254.

1981

Вага слова: поезії / передм. П.Перебийніс. – К.: Молодь, 1981. – 112 с.

Рец.: Седик, А. Щедрість душі, мужність творчості / А.Се-дик // Літ. Україна. – 1981. – 2 черв. – С. 6.; Стадник, С. “Вага слова” / С.Стадник // Вінниц. правда. – 1981. – 7 лип.; Стадник, С. Слово вагоме, мужнє / С.Стадник // Зірка. – 1981. – 25 лип.; Кагарлицький, М. Криниця його рядка / М.Кагарлицький // Дніпро. – 1982. – № 1. – С. 137-141.; Тельнюк, С. Справжня вага слова / С.Тельнюк // Літ. Україна. – 1982. – 4 лют. – С. 3; Брюховецький, В. Щоб слово полум’яним було / В.Брю-ховецький // Молодь України. – 1982. – 7 лют.; Ткачук, М. Висока місія слова / М.Ткачук // Рад. освіта. – 1982. – 12 лют. – С. 4.; Мельник, В. Преодоление / В.Мельник // Комс. знамя. – 1982. – 7 лют.; Присовский, Е. Рецензия на собрание стихов Владимира Забаштанского “Вес слова” / Е.Присовский // Лит. обозрение. – 1983. – № 4. – С. 65.

1982

Запах далини: поезії. – К.: Дніпро, 1982. – 171 с.

Рец.: Кононенко, П. Народність коріння і крони / П.Ко-ноненко // Молодь України. – 1986. – 1 берез. – (На здобуття Держ. премії УРСР ім. Тараса Шевченка).

1986

Треба стояти: поезії. – К.: Рад. письм., 1986. – 101 с.

Рец.: Загрійчук, А. Стояти за людину / А.Загрійчук // Комс. плем’я. – 1986. – 17 лип.; Ковалів, Ю. “Словами мовлячи простими...” / Ю.Ковалів // Літ. Україна. – 1987. –

12 лют. – С. 7.; Ткаченко, А. Вогонь діткливої душі / А.Тка-ченко // Дніпро. – 1987. – № 1. – С. 134-137.

1987

Жага життя: поезія для середн. та старш. шк. віку. – К.: Веселка, 1987. – 86 с.

1988

Мужністю завдячую тобі: вибране. – К.: Молодь, 1988. – 248 с.

1990

Браїлівські балади. – К.: Рад. письм., 1990. – 94 с.

Древо роду: поезії / передм. І.Дзюби. – К.: Дніпро, 1990. – 397 с.

1994

Вереснева земля: поезії. – К.: Укр. письм., 1994. – 87 с.

1999

Найкревніша рідня: поезії. – К.: Укр. письм., 1999. – 93 с. – (Сучасна укр. л-ра).

Рец.: Бортняк, А. “Та хіба ж ми духом кволі?!”/ А.Бортняк // Вінниц. газ. – 1999. – 16 листоп. – С. 4.; Логвиненко, О. І воля має свої дефіцити / О. Логвиненко // Літ. Україна. – 2000. – 27 квіт. – С. 5.

2000

Браїлівські балади. – К.: Укр. письм., 2000. – 128 с.

Свічечкою слова: вірші та балади. – Жмеринка: Вінниця, 2000. – 448 с.

 

1.2. Твори в періодичних виданнях, збірниках, альманахах

1961

Щоб мирні ранки уставали: [вірш] // Молодь України. – 1961. – 10 січ.

1962

Лист до вчителя: [вірш] // Рад. освіта. – 1962. – 31 берез.

1963

Вартовий; Ми полем ішли; Битва з каменем: [вірші] // Молодь України. – 1963. – 5 січ.

1964

Битва з каменем; Кар’єри; Скеля: [вірші] // Вітчизна. – 1964. – № 6. – С. 95-96.

Вам цього не збагнути; Синові; Монолог вишні: [вірші] // Літ. Україна. – 1964. – 5 черв.

Відвертість; “Лежать на лежанці важкими кря-жами...”; Монолог млина; Пожежа: [вірші] // Дніпро. – 1964. – № 8 – С. 71-73.

Динаміт серця: [вірш про М.Островського] // Молода гвардія. – 1964. – 29 верес.

Розквітло щастя: [вірш] // Молодь України. – 1964. – 21 квіт.

Розмова з батьком: [вірш] // Колгосп. село. – 1964. – 20 листоп.; Україна. – 1964. – № 48. – С. 3.

1965

Балада про капусту: [вірш] // Дніпро. – 1965. – № 8. – С. 90.

В театрі; Монолог млина; Розмова з батьком: [вірші] // Вітрила. Вірші. Байки. Новели. Гуморески. Мініатюри: альм. – К., 1965. – С. 96-99.

В театрі; Вода; Музі: [вірші] // Молода гвардія. – 1965. – 22 жовт.

Каменотес; Балада про вухналі: [вірші] // Літ. Україна. – 1965. – 13 лип.

Підлога; Балада про капусту: [вірші] // Молода гвардія. – 1965. – 6 лют.

Похорон пастуха: [вірш] // Зміна. – 1965. – № 1. – С. 21.

1966

Відвертість: [вірш] // Молода гвардія. – 1966. – 23 берез.

Зникають межі: [вірш] // Молода гвардія. – 1966. – 16 листоп.

Півні; В театрі; Віра: [вірші] // Дніпро. – 1966. – № 4. – С. 15.

Світе мій; “По подвір’ї молодиця бігала...”; Спогад: [вірші] // Ранок. – 1966. – № 11. – С. 11.

1967

Колядки; Понеділок: [вірші] // Молода гвардія. – 1967. – 3 січ.

Корчагінці: [вірш] // Молода гвардія. – 1967. – 10 груд.

Похорон пастуха; На студентських канікулах: [вірші] // Вітрила. Вірші. Оповідання. Переклади: альм. – К., 1967. – С. 57-59.

Хлопцям буремних літ: [вірш] // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 3.; Молодь України. – 1967. – 26 берез.

Червона жалоба; “Гуляй по світу, мій коню карий...”: [вірші] // Літ. Україна. – 1967. – 22 серп.

1968

Вазон: [вірш] // Ранок. – 1968. – № 2. – С. 3.

Віра в людину: [вірш] // Молодь України. – 1968. – 17 листоп.; Літ. Україна. – 1968. – 1 трав.

Перший сніг; Тугі вузлища; Віра в людину: [вірші] // Дніпро. – 1968. – № 11. – С. 7-8.

Спогади; Батько: [вірші] // Ленін. правда. – 1968. – 10 берез.

1969

Пісня: [вірш] // Ранок. – 1969. – № 4. – С. 19.

1970

Віра в людину: [вірш] // Наддніпр. правда. – 1970. – 12 квіт.

Любіть людину; Не обмини мене: [вірші] // Ранок. – 1970. – № 9. – С. 3.

Хлопцям буремних літ; Банти голубі: [вірші] // Ленін. прапор. – 1970. – 4 квіт.

Червона жалоба; Свічка; Мати; Лікарю; Боги: [вірші] // Дніпро. – 1970. – № 12. – С. 9-11.

1971

Днина: [вірші] // Вітчизна. – 1971. – № 7. – С. 16-17.

Зміст: “Відстаю, не вистою і не відстою...”; Поділля; Телефон; “Хтось помер, вінки несуть із хвої...”.

Корчагінці: [вірш] // Друг читача. – 1971. – 16 листоп.

Хата; Потік: [вірші] // Україна. – 1971. – № 22. – С. 8.

1972

Битва за людину; Моя вузькоколійка; Ну, як же це так?: [вірші] // Літ. Україна. – 1972. – 10 жовт.

Хлопцям буремних літ: [вірш] // Вінниц. правда. – 1972. – 12 груд.

1973

Гранітна людина; Знання; Повоєнні зими: [вірші] // Ранок. – 1973. – № 4. – С. 7.

Каменотеси: [вірш присвяч. коростиш. каменотесам Житомир. обл., що брали участь у спорудж. мавзолею В.І.Леніна] // Дніпро. – 1973. – № 10. – С. 36-37.

1974

Дорога; Комсомол; Прапор: [вірші] // Дніпро. – 1974. – № 9. – С. 7-8.

1975

Про каменотеса: [вірш] // Вічний вогонь: поезії. – К., 1975. – С. 52-53.

1976

Крицею рядка; Лист; Кам’яні; Пісня: [вірші] // Дніп-ро. – 1976. – № 2. – С. 14-15.

1977

Моя вузькоколійка: [вірш] // Дніпро. – 1977. – № 1. – С. 23-24.

Озон; Хлопець; Снага слова; Стежка; Журба; Катюша: [вірші] // Вітчизна. – 1977. – № 9. – С. 13-17.

Хлопцям буремних літ: [вірш] // Жовтн. сурми. – К., 1977. – С. 49.

1978

Дерево роду; Роздум; Щиро: [вірші] // Дніпро. – 1978. – № 4. – С. 9-11.

Комсомол; Моя вузьколійка; Відвертість; Руки; Балада про вухналі; Віра в людину; Колядки; Капуста; Думка про сусіда: [добірка віршів] // Дніпрові райдуги: антол. молодої поезії України. – К., 1978. – С. 137-148.

1979

Ярославка; Роздум; Брат; Весільна балада; Поєдинок; Стремено; Сонячні пісні: [вірші] // Дніпро. – 1979. – № 12. – С. 2-5.

1980

Початки гарту; Закон борні; Рятівникові; Вага слова; Все-таки легше; Син каменяра; Коли?: [вірші] // Ранок. – 1980. – № 4. – С. 14.

Про каменотеса: [вірш] // Перемога: вірші поетів України про Велику Вітчизняну війну. – К., 1980. – С. 260.

Триптих Леніну // Навіки в серці народнім. – К., 1980. – С. 179-181.

1981

Відвертість: [вірш] // Косміч. акорд. – К., 1981. – С. 68-69.

Доля: [вірш] // Хліб і пісня: вірші поетів України про колгосп. село і його трударів. – К., 1981. – С. 46.

Найдорожче: [вірш] // Батьківщині. – К., 1981. – С. 50.

Снага слова: [вірш] // Міряємо час на п’ятирічки. – К., 1981. – С. 41-42.

1982

Далеч; З вікна душі; Дума Шевченка в царському казематі; Дві старості: [вірші] // Ранок. – 1982. – № 2. – С. 13.

Найдорожче: [вірш] // Наша батьківщина. – К., 1982. – С. 82.

Хлопець: [вірш] // Вічно молодий. – К.,1982. – С. 85-86.

Хлопцям буремних літ: [вірш] // Україна. – 1982. – № 51. – С. 8.

1983

Завжди зі мною; Пісня; Краснопера птаха; Художник; Останній вечір; Телефонний дзвінок; Гостя; Розум: [добірка віршів] // Дніпро. – 1983. – № 1. – С. 3-6.

Трудне і пречисте слово: [вірші] // Україна. – 1983. – № 6. – С. 13.

1984

Перемога; Скресла вода; Монолог ломовика; Синів-ська балада; Балада безвісти; Скеля: [вірші] // Україна. – 1984. – № 28. – С. 8-9.

“По землі іду з тобою гордо...”: [вірші] // Вінниц. правда – 1984. – 21 лип.

Зміст: Завжди зі мною; Перемога; Стремено.

“Хотів би, як з матір’ю поговорити...”; Далеч; Балада зустрічі; Весільна балада: [вірші] // Комс. плем’я. – 1984. – 23 серп.

1985

З книжки “Треба стояти”: [вірші] // Поезія-85. – К., 1985. – Вип. 2. – С. 5-15.

Зміст: Завжди зі мною; Перемога; Балада безвісти; Телефонний дзвінок; Плавець; Останній вечір; Скресла вода; Монолог ломовика; Голуб; Скеля; Береза; Гостя.

З нової книги: [добірка віршів] // Літ. Україна. – 1985. – 8 серп. – С. 4.

Зміст: До Вітчизни; Балада зимових ночей; Балада безвісти; Сон; Дорога; Балада покари; Дума Шевченка в казармі Новопетровського укріплення; Камінні слова; Іронія; Ромен; Балада тягла; Балада про біду; Треба стояти; Вогонь душі.

Дерево роду; Кам’яні; Віра; Світе мій: [вірші] // Комс. плем’я. – 1985. – 7 листоп.

Розмова з батьком: [вірш] // Україна. – 1985. – № 4. – С. 11.

Щоб людям дорога обновами всміхалась: [добірка віршів] // Київ. – 1985. – № 2. – С. 10-14.

Зміст: Голуб; Весна; Тружденне безсилля; Неділя; Плавець; Береза; Тугі вузлятка; Остання дума Шевченка; “Скільки, справді, жебраків марних...”; “Не в одній ощадкасі, браток...”; “Допоки вперто жертви прагнеш ти...”.

1986

Балада сповіді; Балада безвісти: [вірші] // Сіл. вісті. – 1986. – 13 жовт.

Балада сповіді; Дорога; Вогонь душі: [вірші. Кор. біогр.] // Комс. плем’я. – 1986. – 4 берез.

Дві старості; Щастя; Вогонь душі: [вірші] // Друг читача. – 1986. – 12 черв. – С. 5.

Присяга: [вірш] // Друг читача. – 1986. – 2 черв. – С. 1.

Співачка досвітніх вогнів: поезії про Лесю Українку / вступ. сл. О.Т.Гончара; упоряд.: К.М.Шпак, Ю.М.Кругляк. – К.: Рад. письм., 1986. – 239 с.: портр.

Із змісту: Забаштанський, В.О. Лесин вогонь: монолог: [вірш]. – С. 81.

1987

З чуття своєї правоти: [вірші] // Київ. – 1987. – № 6. – С. 3-11.

Зміст: Погоня; Балада про самосуд; Балада про голову рогатого скота; Балада “Сталося”; Балада про репнуті шибки; Лісове.

Стоять и бороться: [вірш] // Радуга. – 1987. – № 11. – С. 56-59.

Треба стояти; Сон; Світе мій: [вірші] // Мир тобі, Земле. – К.: 1987. – С. 361-362.

1988

Стосиле древо: [вірші] // Україна. – 1988. – № 20. – С. 16-17.

Зміст: Відповідь Кармелюка; Доля; Кара; Ділове запитання; Злочин; Залізний порт; Бахусові обійми; Покута; Квітневе.

Пам’яті Платона Воронька // Літ. Україна. – 1988. – 4 груд. – С.5.

Із змісту: Забаштанський В.О. Діброва: [вірш].

1989

Війна: [вірш] // Радуга. – 1989. – № 11. – С. 8-9.

Коріння болю: [добірка віршів] // Дніпро. – 1989. – № 4. – С. 2-6.

Зміст: Балада про старого учителя; Сльоза; Діброва; Сябрам; Шлях; Коріння; То хто ж він?; Жайвір; Пушкін; Чистота; Жаль; Літні ямби.

Сябрам: [вірш] // Комс. плем’я. – 1989. – 19 серп.

1990

Жолудина: [вірш] // Радуга. – 1990. – № 4. – С. 7.

Правду говорити: [вірш] // Комс. плем’я – 1990. – 8 верес.

1991

Вистоять-таки; Воли; Капуста: [вірші] // Золотий гомін: укр. поезія світу. – К.,1991. – С. 86-88.

Мури; Розбрат; Грабові гілляки; Тукаю: [вірші] // Літ. Україна. – 1991. – 19 лип. – С. 4.

Всім потроху і собі...: [вірші] // Дніпро. – 1991. – № 3. – С. 2-3.

1992

Дробарка; “Хай ми породи різної...”; Янголи; “По однім шляху – по одному...”: [вірші] // Літ. Україна. – 1992. – 5 берез. – С. 6.

Не дай нам зрабитись, Тарасе!: [добірка віршів] // Дніп-ро. – 1992. – № 6/7. – С. 176-177.

“Тільки б вистоять. Тільки б сьогодні...”: [вірші] // Го-лос України. – 1992. – 1 груд. – С. 13.

Зміст: Дивина; Хрест; Право; Згадав би...; Тримаюся; Дзвін.

1993

Стражденна мати: [вірш про голодомор] // Літ. Україна. – 1993. – 16 верес.

“Тільки б вистоять. Тільки б сьогодні...”: [вірші] // Дніпро. – 1993. – №2/3. – С. 2-4.

1994

Буде правда не лукава: [вірш] // Київ. – 1994. – № 1. – С. 35-40.

Гострі характеристики: [байки] // Вінниц. газ. – 1994. – 22 лют.

Державна воля – радість і печаль...: [вірш] // Дніпро. – 1994. – № 1. – С. 2-5.

Народне усе...; Мури; Максимові Кривоносу: [сатир. вірш] // Вінниц. газ. – 1994. – 20 верес.

Не вір, моя нене...: [вірш] // Вінниц. газ. – 1994. – 14 трав.

Слово матері: [вірш] // Літ. Україна. – 1994. – 24 лют. – С. 1.

1995

Надійся; Загреба; Змани; Прозріння; Лаври; Неза-мінні: [вірші] // Укр. сл.: хрестоматія укр. л-ри та літератур. критики ХХ ст. Кн.4. – К.: Рось, 1995. – С. 564-566.

Студена балада: [поезія] // Вінниц. газ. – 1995. – 3 берез.

Терпіння, непокора і любов: [вірш] // Дніпро. – 1995. – №1. – С. 2-4.

1996

Балада нещастя: [вірш] // Вечір. Київ. – 1996. – 20 листоп. – С. 4.

Засторога: [вірш] // Подолія. – 1996. – 30 лип.

Лоскотання пером: [пародії на вірші Л.Талалая, М.Лукова, Г.Чубач, Т.Коломієць] // Київ. – 1996. – № 3/4. – С. 176-179.

У казармі: [вірш] // Вінниц. газ. – 1996. – 7 берез.

“Щодня із думами трудними...”: [вірш] // Дніпро. – 1996. – №1/2. – С. 2-6.

1997

Може, збудеться...: [вірш] // Київ. – 1997. – № 11/12. – С. 2; Літ. Україна. – 1997. – 22 січ. – С. 6.

Не здайся, моя нескоро!: [вірші, є біогр. довідка] // Київ. – 1997. – № 1/2. – С. 62-73.

Нові поезії: [вірші] // Сучасність. – 1997. – № 11. – С. 52-58.

Зміст: Стомився; Не обмануть; Голяки; Добром; Фортеця; Балада не забути; Балада глуму; За літами; Найкревніша рідня; Може, збудеться...

Ранок Наливайка: [вірш] // Вінниц. газ. – 1997. – 22 квіт.

Сніги бездонні: [поезії] // Вітчизна. – 1997. – № 11/12. – С. 106-116.

1999

Зі збірки “Найкревніша рідня”: [вірші] // Вінниц. газ. – 1999. – 16 листоп.

Зміст: Собор; Не оглядайся; Трава; Дідова притча.

Найкревніша рідня; Надійся!; Весело; Кручі; Сяйво; Може збудеться...; Рвони; Балада татарського зілля; Содом; Залежність; Зрада; Покути золоті: [добірка віршів] // Час. – 1999. – 22-29 січ. – С. 13.

2000

Молитва: [вірш] // Слово і час. – 2000. – № 12. – С. 3.

Молитва; Залишися Україною; Мета; Собор: [поезія] // Дивослово. – 2000. – № 10. – С. 57.

Балади // Сучасність. – 2000. – № 10. – С. 62-67.

Троїцька балада; Балада страму; Найкревніша рідня; Стомився; Може збудеться...; Балада пісні: [вірші] // Дніпро. – 2000. – № 9/10. – С. 71-76.

На тирлищах кривавих перепуть: [вірші] // Вітчизна. – 2000. – № 9/10. – С. 2-12.

Золотючі свічі: [вірші] // Київ. – 2000. – № 9/10. – С. 17-24.

Балада полкова: [вірш на пошану поета Д.Білоуса] // Дивослово. – 2000. – № 4. – С. 64.

Собача балада: [вірш] // Київ. – 2000. – № 1/2. – С. 21.

2001

Білоус, Д. Незабутній Василь [Сидоренко, білорус. поет] / Д.Білоус // Київ. – 2001. – № 7/8. – С. 152-155.

Із змісту: [вірш В.Забаштанського пам’яті поета]. – С. 154-155.

Глибина духу: [вірш] // Вінниччина. – 2001. – 27 черв. – С. 6. – (Спец. вип. газ. “Хочу все знати”).

На сторожі: [вірш] // Літ. Україна. – 2001. – 23 серп. – С. 1.

Дерево роду; Сльоза; Синівське; Перші кроки; Камінні слова; Жолудина; Братерське; Ранок Наливайка; Молитва: [добірка віршів] // Поділ. криниці / упорядкув., вст. сл., біогр. довідки та матеріали до літ. карти А.М.Подолин-ного. – Вип. 2. – Вінниця: Аквілон, 2001. – С. 409-416.

2002

На сторожі: [вірші] // Ж-ст України – 2002. – №1. – С. 17.

Покоління відходить за пруг...: [поезії] // Дніпро. – 2002. – № 3/4. – С. 23-26.

Зміст: На сторожі; Воздай; Невже; Аліна; Корінь; По тому; Балада про барбоса.

Я бачив те, про що писав Кобзар: [уривок з майбутньої книги “Тарас Шевченко у моєму житті”] // Літ. Україна. – 2002. – 28 листоп. – С. 3.

Дитинство; Печія; Балада нещастя; “Гудків не чути вже, не видно й диму”; “А я радію, сестро, в темнині...”: [поезія; кор. біогр. довідка] // Стоголосся: поет. антол. Вінниччини ХХ ст. / упорядкув., вст. сл., біогр. довідки А.М.Подолинного. – Вінниця, 2002. – С. 241-246.

2003

Дитинство; Печія; Балада нещастя; “Гудків не чути вже, не видно й диму”; “А я радію, сестро, в темнині...”: [поезія; кор. біогр. довідки] // Сто поетів Вінниччини за сто років: антол. ХХ ст. / упорядкув., вст. сл., біогр. довідки: А.М.Подолинний, Н.Гнатюк. – К.: Преса України, 2003. – С. 229-234.

2006

Воля; Стомився: [вірші, кор. біогр.] // Веселому роду нема переводу: гумор і сатира. – Вінниця: О.Власюк, 2006. – С. 50-52.

Жмеринська балада; Троїцька балада: [поезія; кор. біогр. довідка] // Миле серцю Поділля: поет. антол. – Вінниця: Книга-Вега, 2006. – С. 48-50.

2010

Хата; Все-таки легше; Повоєнне літо: [вірші] // Сл. Просвіти. – 2010. – Ч.8. – С.12.

 

1.3. Переклади

1967

Дам’янов, Д. Якби не було вогню: поезії / Д.Дам’янов. – К.: Молодь, 1967.

Зміст: Сині скелі: [вірш] / пер. з болг. В.О.Забаштанського.

1970

Дам’янов, Д. Одноденка: [вірш] / Д.Дам’янов; пер. з болг. В.О.Забаштанського // Дніпро. – 1970. – № 6. – С. 71.

1972

Байки / Езоп; пер. з грец. В.О.Забаштанського, А.Чердаклі – К.: Веселка, 1972. – 124 с.

1973

Откровенность: [стихи] / пер. с укр. Ю.Денисова // Дружба народов. – 1973. – № 10. – С. 146-150.

Содерж.: Откровенность; Ребятам огненных лет; Моя узкоколейка; Петухи; Наказ каменоломов; Мальвы; Хата; Часовой.

Послевое


“Для нього світлом було слово”
До 70-річчя від дня народження
Володимира Омеляновича Забаштанського

  1. Частина 1
  2. Частина 2

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше