ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



З невичерпних подільських криниць
До 70-річчя від дня народження
Анатолія Подолинного
Біобібліографічний покажчик

Версія для друку

Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації  

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва

 

Наші видатні земляки 

З невичерпних подільських криниць

 

До 70-річчя від дня народження

Анатолія Подолинного 

Біобібліографічний покажчик

 

Вінниця, 2010


ББК 91.9:83

УДК 016:929

З-11

 

 

Відповідальна за випуск Н.І.Морозова,

директор Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва 

 

З невичерпних подільських криниць: до 70-річчя від дня народж. Анатолія Подолинного: біобібліогр. покажч. / Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва; уклад. Г.М.Авраменко; ред. М.Г.Спиця; відп. за вип. Н.І.Морозова. – Вінниця, 2010. – 56 с. – (Наші видатні земляки).

 

Біобібліографічний покажчик виходить до 70-річчя науковця, критика, поета і громадського діяча, професора Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського Анатолія Мусійовича Подолинного.

У покажчику представлено основні праці та художні твори автора, публікації про його діяльність. Матеріал подано у хронологічній послідовності. У межах року на початку в алфавітному порядку представлено описи книг, а потім публікації в періодичних виданнях.

Покажчик розрахований на представників владних структур, освітян, студентів та учнів, працівників культури, в т.ч. бібліотекарів, а також усіх, хто цікавиться мистецтвом слова, проблемами рідної мови, культури, історією свого краю. 

 

© Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва


 Від укладача 

Благословенна Вінницька земля подарувала світові цілу низку відомих діячів у галузі культури, літературознавства, мовознавства, письменників, сівачів “доброго, розумного, вічного”. Серед них – Анатолій Мусійович Подолинний.

Літературознавець, фольклорист, критик, поет, член Національної спілки письменників України, лауреат кількох літературних премій, голова Вінницького осередку Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, громадський діяч, заслужений працівник культури України Анатолій Мусійович Подолинний народився 1 травня 1940 року в с.Шипинках Барського району.

На його рахунку щедрий ужинок підготовлених самостійно чи у співпраці з колегами по перу довідкових, хрестоматійних, антологічних видань, передмов до поетичних збірок талановитих подолян, рецензій, статей, зокрема до “Української літературної енциклопедії” (УЛЕ), “Енциклопедії сучасної України” (ЕСУ) тощо.

Протягом багатьох років учений плідно співпрацює з Вінницькою ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, бере активну участь у її соціокультурних заходах: літературних вечорах, наукових конференціях, презентаціях, Стусівських читаннях, популяризуючи українську літературу, творчість письменників Вінниччини, рідне слово.

Анатолій Мусійович часто виступає науковим консультантом при підготовці фахівцями бібліотеки бібліографічних покажчиків, щорічних календарів “Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини”, подає до них змістовні літературознавчі статті, присвячені життю і діяльності наших видатних земляків.

Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва пропонує науковцям, педагогам, студентам, учням, бібліотечним працівникам, усім, кого цікавить доля рідного слова, історія, культура свого краю, біобібліографічний покаж-чик “З невичерпних подільських криниць”. Підготовлено його на відзначення 70-річчя від дня народження Анатолія Мусійовича Подолинного. Цим виданням бібліотека складає свою вдячність за співпрацю і шану вченому з нагоди ювілею.

У покажчику подано основні літературознавчі праці та художні твори А.М.Подолинного, рецензії на них, а також публікації про творчу діяльність ученого.

Дане видання продовжує серію біобібліографічних посібників “Наші видатні земляки”, започатковану Вінницькою ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва майже 30 років тому.

Відкриває покажчик розділ “Слово про ювіляра”, на початку якого – вступна стаття професора Вінницького державного педагогічного університету О.М.Куцевол “Літературознавець і письменник”.

До розділу включено також статтю вінницького вченого-літературознавця, професора Б.В.Хоменка “Три музи Анатолія Подолинного”, яка поглиблює розповідь про педагогічну, наукову й поетичну діяльність нашого земляка. Доповненням до цих статей слугують також уривки із рецензії М.П.Стрельбицького “Жанр і стиль енцикло-педичні” на збірку статей, рецензій, есе А.М.Подолинного “Жити Україною” (2007), інші відгуки на видання вченого, листи відомих діячів України.

Далі матеріали видання подані у розділах:

– Творчість А.М.Подолинного (вибрана бібліографія);

– Публікації про наукову, літературну та громадську діяльність А.М.Подолинного.

У першому розділі матеріали розміщені в хронологічній послідовності виходу їх у світ. У межах кожного розділу на початку в алфавітному порядку представлено книги, а потім публікації з періодичних видань. У цьому ж розділі подано рецензії на окремі видання.

У другому розділі публікації також розташовані в хронологічній послідовності їх появи у світ.

Дане видання супроводжує допоміжний Іменний покажчик, де вказані номери відповідних бібліографічних описів. Номерами, взятими в круглі дужки, позначені матеріали, присвячені тій чи іншій особі. В Іменному покажчику представлено творчість А.М.Подолинного і як упорядника, перекладача, рецензента.

Біобібліографічний покажчик ілюстрований фотоматеріалами.

Відбір матеріалу для видання закінчено в лютому 2010 року.


Слово про ювіляра  

Літературознавець і письменник 

Професор Подолинний А.М. належить до небуден-них людей, котрі своєю обдарованістю, інтелектом, професіоналізмом й особистісною яскравістю вражають і захоплюють, позитивно впливають на всіх, хто має щастя спілкуватися з ним. Він є прикладом сумлінного, цілеспрямованого, непоступливого й негучного служіння високій меті – охороні українського слова, розбудові національної школи.

Народився Анатолій Мусійович Подолинний 1 травня 1940 р. у сім’ї хліборобів у с.Шипинках Барського р-ну на благодатній вінницькій землі. Він належить до покоління “дітей війни”, котрі рано подорослішали, чиї перші дитячі враження були пов'язані зі сльозами матерів, що чекали з виру воєнного лихоліття їхніх батьків, розрухою, голодом і важкою працею. Напевно, ті нелегкі часи закарбували в генетичній пам'яті Анатолія Мусійовича найважливіші моральні вартощі: повагу до людини праці, порядність, гостре відчуття справедливості й надійність.

Як і батьки-трудівники, юнак після закінчення середньої школи обирає хліборобську професію, вступає до сільсько-господарського технікуму в Молдові. Далі кілька років працює бригадиром у колгоспі й радгоспі, однак у серці жила заповітна мрія – пов'язати своє життя з літературою, рідним словом, недарма ж ще підлітком почав писати вірші, зачитувався книгами майстрів красного письменства. Саме це спонукало Анатолія кардинально змінити свою життєву дорогу.

У 1961 р. він вступає на філологічний факультет Вінницького педінституту, після його закінчення (1966 р.) учителює в Ялтушківській середній школі Барського району. Згодом працював методистом, ученим секретарем Вінницької обласної організації Товариства пам’яток історії та культури.

З 1976 р. Анатолій Мусійович – на кафедрі україн-ської літератури рідного інституту (тепер університету), де пройшов шлях від асистента до професора. Успішно захистив у 1981 р. дисертацію “Герой української радян-ської пригодницької повісті 30-х років і творчість Миколи Трублаїні”, здобувши вчений ступінь кандидата філологічних наук. 1985 р. А.М.Подолинний отримав учене звання доцента, а в 1998 р. – звання професора університету.

Плідно працює А.М.Подолинний на науковій ниві, досліджує окремі проблеми нової і новітньої літератури, життя і творчість літераторів Вінниччини, виступає з рецензіями та публіцистичними статтями, видає посібники для школи. Активно дописує до Української літературної енциклопедії та Енциклопедії сучасної України. Автор багатьох наукових, науково-популярних, методичних публікацій, історико-краєзнавчих путівників, нарисів, перекладів. Видав кілька збірок віршів: “В нас дорога довга...” (Вінниця, 2005) та ін.

Анатолій Мусійович – член Національної спілки письменників України з 1999 р. Бере участь у діяльності низки громадських організацій. Значну увагу надає роботі з молоддю: підготував 1 кандидата наук, упродовж багатьох років очолював літературну студію (“Вітрила”), що діяла на філологічному факультеті ВДПІ.

Нагороджений багатьма грамотами Вінницької обласної держадміністрації, управління освіти і науки облдержадміністрації, медаллю “Будівничий України” Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім.Т.Шевченка (2008); має почесні звання “Заслужений працівник культури України” (2001), “Відмінник освіти України” (2004). Він – лауреат літературних премій: “Кришталева вишня” (1998), імені Дмитра Нитченка (2003), Михайла Коцюбинського (2004), Євгена Гуцала (2007).

Ольга Куцевол,  доктор педагогічних наук, професор,  зав. кафедри методики філологічних дисциплін  ВДПУ ім.м.Коцюбинського


Три музи Анатолія Подолинного

Як не прикро, але серед тих, хто причетний до літератури, цього духовного храму кожного народу, і досі трапляються люди, котрі люблять не стільки рідне письменство, скільки себе в ньому. Свої знання, здібності і красномовство, уміння жонглювати цитатами спрямовують лише на самозвеличення та милування собою. Сама ж література, як згусток болю і страждань народу, як вияв величі і безсмертя його душі, їм байдужа. Немало є й сірих, бездарних заробітчан на цій святій ниві.

Та не перевелися, на щастя, справжні ентузіасти рідного слова, люди талановиті й одержимі любов'ю до його найвищих надбань, щирі й безкорисливі трудівники і творці. До них належить наш земляк – професор Вінницького педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського Анатолій Мусійович Подолинний. Громадськість Вінниччини знає його не тільки як вдумливого педагога, викладача української літератури, а й як непересічного вченого-літературознавця, фольклориста і краєзнавця, поета і критика. І за що б не брався цей чоловік, – працює з повною віддачею, пам’ятаючи морально-етичну настанову великого українця Михайла Драгоманова: “Чесне діло потребує чистих рук”. Життєвий шлях Анатолія Мусійовича не багатий на зовнішні події, зате позначений глибокими і складними колізіями духовного характеру. Його біографія, кажучи словами І.Франка, – то поважний перелік зробленого ним.

Анатолій як селянський син змалку почав пізнавати гірку правду життя, твердо засвоїв народну мудрість: праця– то не лише джерело існування, а й моральності, соціальної сутності людини. Зі шкільних років, у міру своїх сил, допомагав родині зводити кінці з кінцями. Його особистість і світогляд формувалися в добу, коли суспільство жило, м’яко кажучи, за химерним принципом – думало одне, говорило друге, а робило третє. Але ні лицемірна офіційна мораль, ні барабанний оптимізм того застійного часу на фоні загальних злиднів і безправ’я не заглушили доброго серця й допитливого розуму юнака. Виплекані віками народні поняття про добро і зло, про правду і кривду, про совість і порядність брали гору...

Працюючи в рідному університеті, глибоко й емоційно розкриває він майбутнім учителям секрети поетичної творчості, підкреслює високе суспільне призначення художнього слова, тим паче, що йдеться про літературу, яка понад тисячоліття несе на своєму прапорі ідеї гуманіз-му, свободи і братерства людей праці, жертовної любові до народу, до України. Сказати ж усю правду про це не завжди було просто. Та він її казав у тій чи іншій формі.

Турботою про юне покоління, зокрема про освітян, позначена й науково-дослідницька і видавнича діяльність нашого краянина. Його численні публікації в періодичній пресі, виступи на наукових та науко­во-методичних конференціях, на шевченківських та інших літературних святах, як правило, ґрунтуються на яскравих і цікавих фактах, висвітлюють невідомі або малодосліджені сторінки літературного життя, позначені оригінальністю думки, новим освітленням того чи іншого питання.

Багатьом учителям-словесникам, учням і студентам стали в пригоді упорядковані Анатолієм Мусійовичем й оснащені необхідним науковим апаратом збірники, хрестоматії та антології.

Надзвичайно вимогливий до себе, він – людина слова і діла. Про це свідчить хоча б такий факт. На початку 1990-х ро­ків Вінницьке обласне управління культури виступило з цінною ініціативою – створити своєрідну енциклопедію літературно-мистецького, культурно-освітнього та громад-ського життя області – від давнини до сучасності – в 7 томах.

Під керівництвом тодішнього заступника начальника управління культури В.Ф.Циганюка відбулася нарада з цього питання великої групи творчої інтелігенції міста. Усіх захопила ідея – показати світові внесок Вінниччини у скарбницю історії та культури українського народу. Було сформовано авторський колектив, визначено відповідальних редакторів кожного тому, докладно обговорено усі деталі майбутньої роботи.

Зрештою один лише Анатолій Мусійович, якого обрали відповідальним редактором тому про літераторів області, одразу ж приступив до роботи. Перегорнув гори довідково-енциклопедичних, краєзнавчих, літературознавчих видань, склав словник персоналій, розподілив обов'язки між членами редколегії й авторами і сам узявся за перо. Левова частка роботи лягла на плечі редактора. У 1998 р. вийшов з друку літературний словник Вінниччини під промовистою назвою “3-над Божої ріки”, згодом читачі одержали друге, доповнене і доопрацьоване видання цієї конче потрібної широкому загалові книги. З 697 уміщених у ній статей 422 написав А.Подолинний. Він же упорядкував і здійснив загальне редагування усіх матеріалів.

Незабаром вчений уклав і видав оригінальну антологію “Стоголосся”, у якій представлено твори 100 поетів Вінниччини XX ст. Друге, доповнене видання під назвою “Антологія XX століття. Сто поетів Вінниччини за сто років” вийшло у 2003 р. в Києві за участю Ніни Гнатюк і відзначене 2004 р. літературною премією ім. Дмитра Нитченка.

Творче обдарування Анатолія Мусійовича, мабуть, найяскравіше розкривається в поезії. З дитячих літ людину і світ сприймає він крізь призму образного мислення. Його вразлива душа, напоєна чарами народної пісні, казки й легенди, шукала самовираження в слові. Вірші почав писати ще в школі, але друкувати їх не наважувався. Лише віднедавна у місцевих видавництвах почали виходити його книжки лірики та вірші для дітей.

Виступає А.Подолинний переважно в жанрі пейзажної та медитативної лірики, пише й твори громадянського змісту. Домінують у них світлі, сонячні барви, озвучені то “піснею ранковою”, то “плескотом криничної води”, то щирим усміхом дівочим, то “дзвонами весни”. Душа ліричного героя, його настрої і поривання перебувають у єдності з природою рідного краю, яка постає в яскравих персоніфікованих образах. У тому світі краси й доцільності шукає він – і знаходить! – гармонію і сенс життя. По-справжньому багата словесно-образна й мелодико-інтонаційна палітра поета. Вартий уваги хоча б вірш “Переліт”. Рельєфну картину готування шпачиної зграї до відльоту у вирій він вдало порівняв з велелюдним народним весіллям і гамірним ярмарком, відтворивши калейдоскоп кольорів, звуків, пахощів, руху. Цей сповнений динаміки малюнок, овіяний елегійним смутком прощання з літом і рідним краєм, завершують проникливі рядки:

Яке чуття – прощальне, але світле,

В останніх цих переспівах пташиних!

Яка жага дорожньої молитви!

Який порив у небо – як у вічність!

Не раз звертається Анатолій Мусійович до образу народної пісні, персоніфікує її й підносить до рівня символу безсмертя і нездоланності її творця. Духом шевченківської естетики пронизаний, зокрема, глибоко патріотичний вірш “У Немирові на концерті”:

Нездоланна пісне,

маєво розкішне,

ми з тобою вічні,

як тополі-свічі.

В нас дорога довга

і років – без ліку,

ми такі – від Бога,

ми таки – навіки.

Лірика поета тяжіє до конкретики образної системи та сюжетності, а отже, до ліро-епосу. Думається, що йому до снаги такі складні жанри, як поема чи балада, риси яких відчутні в ряді його творів.

Окремо слід сказати про вірші, адресовані маленьким читачам. У них Анатолій Мусійович виявляє розуміння дитячої психології. Як правило, оперує алегоричними образами та персоніфікаціями, що спираються на реалії народного побуту та фольклорну поетику. Його твори будять у малечі добрі почуття до всього сущого на Землі – природи, людей, України, її мови і культури. Знову ж таки тут переважає одухотворена пейзажна лірика. Автор часто вдається до невимушеної діалогічної форми викладу, як-от у чудовому вірші “Дощик”:

– Дощику, де ти?

–  Я тут

срібну мережку плету.

– Дощику, де ти?

– Я там

вуса змиваю вівсам.

– Дощику, де ти?

– Я скрізь

сіюсь на ниву й на ліс.

Гарним подарунком дітям стала згадана вже збірка “Є така птиця”. Її склали віршовані загадки, написані на народній основі; їхні сюжети і образи, як сказано в анотації до книжки, відтворюють передусім дивовижний світ природи, отже, допомагають юним читачам глибше збагнути і відчути багатство й красу нашої землі, виховують у них спостережливість, кмітливість, збагачують знання рідної мови. Деякі з цих творів, якими А.Подолинний продовжив традиції Леоніда Глібова як дитячого письменника, поєднують у собі жанрові ознаки загадки і скоромовки. Ось хоч би у такій:

У полі добро

в добро забрело.

Надійшов Іван

і бігцем погнав

добро із добра

до свого двора.

(«Теля і збіжжя»)

Товариськість, почуття гумору, незвичайна працьовитість, готовність допомогти колезі, підтримати творчий вогник у студента, літератора-початківця – визначальні риси вдачі Анатолія Мусійовича. Він завжди в роботі, завжди не має часу, поспішає. Але встигає скрізь і в усьому – не лише в службових, творчих і громадських справах, а й у родинних – як дбайливий батько двох славних синів, як однодумець і помічник своєї люблячої дружини Ірини Парамонівни, досвідченої вчительки української мови і літератури, яка майже 40 років працювала в школі. А ще ж упродовж скількох років, хоч як був перевантажений невідкладними справами, поспішав на вихідні дні до рідного села, щоб підтримати недужу стареньку матір – обробити город, нарубати дров, одвезти харчі...

Ще у XVIII ст. великий український мислитель і поет Григорій Сковорода дійшов мудрого висновку: щастя людини в “сродній” праці, тобто діяльності, котра відповідає її душевному покликанню, природним здібностям і нахилам на користь суспільству. Анатолій Мусійович знайшов своє щастя у праці в ім'я України. На цьому шляху довелось йому зазнати, кажучи словами м.Коцюбинського, і “ласкавої” опіки компетентних органів, і недовіри, та він упевнено робив своє чесне діло і продовжує його нині.

Борис Хоменко, професор ВДПУ ім. м.Коцюбинського 


Жанр і стиль енциклопедичні 

Упродовж десятиліть писавши багато для енциклопедій та хрестоматій, професор Вінницького педуніверситету Анатолій Подолинний виробив, слава Богу, не т.зв. «професорський» (багатослівно-невиразний), а енциклопедичний стиль письма. Лаконізм, чіткість, прозорість викладу в устремлінні до всеохопності та вичерпності з’ясування природи оцінюваних явищ і проблем – в основі цього стилю. Відповідно й жанр енциклопедичної статті стає для нього домінуючим. Настільки, що й у рецензіях на літературні новинки (а бувають це, як правило, книжки не найзнаменитіших, не найвидатніших навіть авторів, бо головний критерій рецензентського вибору послідовно простежується один – земляцький) міряє п. Подолинний животрепетну матерію літературного процесу все тим же аршином – енциклопедичної розважливості.

Книжка, про яку оце мова («Жити  Україною»), зібрала кращі зразки й виявила кращі риси означеної дослідницької своєрідності; зібрала настільки повно, що й кілька статей, виконаних у співавторстві (з Б.Хоменком, О.Безверхим, К.Завальнюком, Іриною Подолинною) на її сторінки потрапили...

...Зрозуміло, що до найбільш викінчених, культурологічно вагомих його розвідок належать ті, де фактаж – свій: зібраний, пережитий, випробуваний часом, й що не менш прикметно – здобутий у тривалому конкретному спілкуванні з конкретними особистостями-постатями. Нариси про подільських фольклористів – Настю Присяжнюк, Гната Танцюру, Марію Руденко, Володимира Вовкодава в цім сенсі у нього і для нього на першому місці. Рецензії на нові книжки, окреслення лаконічних персоналій літераторів, з якими спілкувався, спілкується (а це передовсім Анатолій Бортняк, Василь Кобець, Володимир Забаштанський, Володимир Прилипко, Петро Перебийніс, Степан Литвин, Віктор Мельник та ін.) цей ряд гідно доповнюють.

Особливе місце займають нотатки про поета Ореста Корсовецького, людини мужньо-незламної, з додатком його, Корсовецького, автобіографічних споминів, на прохання А.Подолинного написаних. В цім разі п.Подолинний продовжує, літературознавчу лінію свого вчителя Б.В.Хоменка: ініціювати, підохочувати й навіть по-доброму провокувати адресатів на спомини й творчість. Лінія, варта, щоби її продовжувати постійно: хтозна, можливо, це якраз те, що згодом дослідники назвуть однією з прикмет вінницької філологічної школи?

З не меншою віртуозністю виконує А.Подолинний лаконічні етюди на документальній основі у жанрі, що його колись називали «причинок до теми». Найяскравіше – про листування В.Стуса. А ще два таких “причинки” – “На конвеєрі смерті. Невідоме про Василя Земляка” та “У “рідній стороні” Василя Земляка” – можуть прислужитися витворенню глибшої концепції розуміння як Землякового доробку, так і того явища, яке я для себе іменую Великою Сублімацією найуспішніших українських письменників доби СРСР. Пропоную нині ці дві статті увазі м.Слабошпицького, від якого, Землякового шанувальника, очікуватиму (вже цілком у дусі Б.Хоменка – А.Подолинного!) вагомої монографії про автора “Лебединої зграї”.

Десятки більш лаконічних, переважно довідкового спрямування, матеріалів з цієї книжки п. Подолинного вияскравлюють десятки ж постатей українських, російських, єврейських літераторів та культурних діячів, з Поділлям так чи інакше пов’язаних. Варіант довідника! Такі ж статті, як “Добре ім’я краще багатства” (у співавторстві з Іриною Подолинною), “У своїй хаті своя правда”, “Що ми? Чиї сини? Яких батьків?”, являють нам хист неабиякого полеміста у захисті цінностей національної ідентичності українців. 

Михайло Стрельбицький, поет, критик, літературознавець


З невичерпних подільських криниць
До 70-річчя від дня народження
Анатолія Подолинного
Біобібліографічний покажчик

  1. Слово про ювіляра
  2. Про творчість А.М.Подолинного кількома рядками...
  3. Творчість А.М.Подолинного
  4. Публікації про наукову, літературну та громадську діяльність А.М.Подолинного
  5. Фотоматеріали
  6. Іменний покажчик

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше