ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2009 РОКУ

Версія для друку

ГРУДЕНЬ

2 грудня – 140 років тому народився Олександр Іванович Ющенко (1869-1936), український психіатр, академік НАН України.

Народився О.І. Ющенко на Сумщині в сім’ї селянина. По закінченню медичного факультету Харківського університету (1893) проводив велику практичну і дослідницьку роботу в лабораторіях і клініках видатних діячів  медичної науки П.І.Ковалевського, В.М.Бехтєрєва та І.П.Павлова.

1897 р. О.І.Ющенко переїжджає у Вінницю і влаштовується на роботу в окружній психоневрологічній лікарні на посаду молодшого ординатора. Олександру Івановичу були притаманні чуйне, доброзичливе ставлення до хворих. 1901 р. він виїжджає в Петербург. Після революції вчений плідно працює в галузі психіатрії, активно займається педагогічною та громадською діяльністю.

1930 р. його призначають директором Українського інституту клінічної психіатрії та соціальної психогігієни, а 1932 р., з входженням цього інституту до складу Всеукраїнської психоневрологічної академії, вчений обирається членом її президії, працює директором клініки неврозів.

О.І.Ющенко написав близько 120 наукових праць. Був одним із засновників біохімічного напряму в психіатрії. 1929 р. одержує звання заслуженого діяча науки, а у 1934 р. його обирають дійсним членом Академії наук УРСР.

З нагоди 40-річного ювілею науково-лікарської, педагогічної та громадської діяльності академіка за клопотанням громадськості у 1934 р. Вінницькій обласній психіатричній лікарні було присвоєно ім’я Олександра Івановича Ющенка, яке вона носить і донині.

ЛІТЕРАТУРА

Бахтин, А. « В ее произведениях разлита грусть...»: [про перебування на Вінниччині психіатра О.Ющенка та його дружини письменниці Стефанії Караскевич-Ющенко] / А.Бахтин // Вінниц. відом. – 2007. – 16 серп. – С.9.

Бережний, В. Що то за Ющенко, ім’я якого носить психлікарня? Чи не родич? / В.Бережний // Здоров’я. Події. Час. – 2006. – 4 січ. – С. 5, 30.

Пустовіт, О. Чому у психлікарні імені Ющенка не хворіють на Ющенка ?: [історія Вінниц. психлікарні] / О.Пустовіт // Місто. – 2007. – 19 жовт. – С.6.

Сафо, В.М. З історії лікарні ім. Ющенка / В.М.Сафо // Панорама. – 1993. – 9 черв.

* * *

5 грудня – 75 років тому (1934) було створено Якушинецьке професійне училище соціальної реабілітації (Вінницький район), колишня дитяча колонія для перевиховання педагогічно запущених підлітків, спеціальне професійне училище.

* * *

7 грудня – 30 років (1979) з часу відновлення Оратівського району.

З другої половини ХІХ ст. Оратів – центр Оратівської волості Липовецького повіту. Оратів – районний центр Подільської губернії з березня 1923 р. В 1932 р. район відійшов до Київської області, з 10 січня 1939 р. – до Вінницької. 30 грудня 1962 р. Оратівський район розформований та входить до складу Іллінецького району. 7 грудня 1979 р. Указом Верховної Ради УРСР район відновлено. u1044 До його складу входить смт Оратів – адміністративний центр Оратівського району, віддалений від обласного центру на 90 км і на 180 км від Києва, 12 км від найближчої залізничної станції. В складі району – 53 сільських населених пункти.

Район розташований в північно-східній частині Вінницької області. Межує з Погребищенським, Липовецьким, Іллінецьким районами   Вінниччини та з Київською і Черкаською областями. Територія району складає 872 кв. км.

На території району проживає більше 27 тис. чол. У національному складі переважають українці (95%). Мешкають тут також росіяни, поляки, євреї та представники інших національностей.

Корисні копалини: граніт, буре вугілля, торф, пісок, глина. Біля села Якимівка знаходяться поклади титано-цирконієвої сировини.

Клімат помірно-континентальний (середня температура +6,8°С), грунти – глибокі та опідзолені чорноземи. Найбільші річки: Жива і Роська – басейн Дніпра та Гірський Тікич – басейн Південного Бугу, а ще – Вишнева, Скиба.

Лісові масиви району, переважно дубово-грабові ліси, становлять близько 5000 га.

Загальна земельна площа Оратівщини – 87,2 тис. га, з них сільськогосподарські угіддя займають 72,5 тис. га, в тому числі рілля – 61,6 тис. га, багаторічні насадження – 0,8 тис. га, сінокоси – 1,4 тис. га, пасовища – 8,6 тис. га. В районі вирощують пшеницю, жито, ячмінь, горох, кукурудзу, просо, гречку. З технічних культур – цукрові буряки, ярий та озимий ріпак, соняшник.

Загальна протяжність автомобільних шляхів району складає 315,4 км, у тому числі з твердим покриттям – 252,5 км (82 %). Через його територію пролягають автобусні маршрути обласних сполучень Оратів-Вінниця, Оратів-Київ. Довжина залізничного шляху, що проходить через територію району, – 43 км. Є залізничні станції – Оратів, Фронтівка, Скоморошки. По території району проходить магістральний газопровід “Уренгой –  Помари – Ужгород”.

Найбільшими промисловими підприємствами району є Оратівський молокозавод ВАТ «Вінницямолоко» та ЗАТ «Скоморошківський цукровий завод».

У районі масштабними темпами здійснюється будівництво об’єктів соціальної сфери. Щороку вводиться в дію від 3,5 до 4,2 тис. кв. м житла, від 30 до 36 км газових мереж. До ряду населених пунктів прокладено газопроводи. Торговельна мережа району складається із понад сотні  підприємств торгівлі. Протяжність ліній телефонного зв’язку – 1400 км.

В населених пунктах Оратівщини функціонує розгалужена мережа закладів соціально-культурної сфери. На території району знаходиться 113 пам’яток історії та культури.

ЛІТЕРАТУРА

Оратівський район // Регіони Вінницької області. 2006. – Вінниця, 2007. – C.132-136.

Оратівський район: освіта, культура, мистецтво // Обрії Оратівщини. 2007. – 1 берез.

Горбунь, О. Оратівський район: [темат. добірка про минуле і сьогодення р-ну]/ О.Горбунь // Подолія. – 2004. – 27 квіт. – С.2.

Кавун, М. Оратівському району – чверть столітя: [щодо створення р-ну та про його сьогодення] / М.Кавун // Вінниччина. – 2005. – 25 груд. C. 1. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Угода між райдержадміністрацією, райрадою, спілкою роботодавців, підприємців, координаційною радою профспілок району на 2007-2009 рр. // Обрії Оратівщини. – 2007. – 15 берез.

Покорнюк, П. Якщо керівник має план: [про соц.-екон. розв. р-ну] / П.Покорнюк; зап. О. Чебан // Урядов. кур’єр. – 2007. – 25 трав. C.6.

Золотом писані імена: [про знаменит. людей р-ну] // Обрії Оратівщини. – 2007. – 23 серп.

Оратівський район: повоєнні роки відродження: [з історії р-ну] // Обрії Оратівщини. – 2007. – 22 лют.

Стратегія економічного розвитку району на період до 2015 року // Обрії Оратівщини. – 2008. – 31 січ.

Яковишена Л. Впровадженя у життя земельної реформи: [про розпаювання землі та майна на Оратівщині] / Л. Яковишена // Обрії Оратівщини. – 2006. – 27 лип.

Козлов В. Усім смертям на зло: [газифікація Оратівщини ] / В.Козлов // Обрії Оратівщини. – 2007. 17 трав.

Козлов, В. Про стан та перспективи розвитку будівництва в районі / В.Козлов // Обрії Оратівщини. 2007. – 26 лип.

Опалюк, А.М. Схаменімося – ще не пізно: [еколог. ситуація на Оратівщині] / А.М.Опалюк //Обрії Оратівщини. – 2008. – 20 берез.

Вербова, З. Рівняймося на кращих: [про найкращу територ. громаду Оратівщини] / З.Вербова // Обрії Оратівщини. – 2007. – 5 черв.

Про виконання цільових програм з питань розвитку культури [в р-ні] // Обрії Оратівщини. 2006. – 13 лип.

* * *

10 грудня – 65 років тому (1944) було відкрито Вінницькийпрофесійний кулінарний ліцей.

Довідку див.:

Вінницький професійний кулінарний ліцей // Довідник навчальних закладів м. Вінниці та Вінницької області. 2007-2008. – К., 2007. – С.44.

* * *

10 грудня – 150 років від дня народження Ю.Й.Сіцинського    (1859-1937), українського історика, археолога, етнографа, мистецтвознавця, культурно-освітнього діяча, знавця і дослідника Поділля, в т.ч. Вінниччини.

Життя і діяльність Юхима (у хрещенні Єфим) Йосиповича Сіцинського пов’язані з Поділлям, у тому числі з Вінниччиною.У 20-х рр. він був активним членом Кабінету вичування Поділля Вінницької філії Всенародної бібліотеки при ВУАН. Йому належить дослідження «Нариси з історії Поділля», виданого у Вінниці 1926 р під грифом Кабінету.

Наукова спадщина Ю.Й.Сіцинського і сьогодні є актуальною для дослідників краю і потребує детального вивчення і популяризації.

Про Ю.Й.Сіцинського

Сіцинський і Поділля // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю. – Хмельницький, 1994. – Ч. 1. – С. 57 -73.

Трем біцький, А. М. Євфимій Сіцінський – книгознавець, бібліотекар, бібліограф: бібліографія / А.М. Трембіцький // Наукові записки. Сер. «Історія» / ВДПУ імені Михайла Коцюбинського.– Вінниця, 2003. – Вип. 6. – С. 26-36.

Трембіцький, А. М. Є.Й. Сіцінський – організатор краєзнавчого руху і регіональних досліджень: [на Поділлі] / А.М. Трембіцький // Студії Кам’янець-Подільського Центру дослідження історії Поділля. – Кам’янець-Подільський, 2005. – Т. 1. – С. 76-102.

Трембіцький, А.М. Історія Могилівщини та інших регіонів Вінниччини в працях Є.Сіцинського / А.М. Трембіцький // Друга Могилів-Подільська краєзнавча конференція. – Могилів-Подільський; Кам’янець-Подільський, 2006.– С. 56-65.– Бібліогр.: 46 назв.

* * *

22 грудня – 120 років тому народився Натан Ісаєвич Альтман (1889-1970), російський живописець, графік, художник театру. Уродженець м. Вінниці.

Довідку див.:

Орлов, Виталий. Известный художник из Винницы [Натан Альтман] / Виталий Орлов // Подольский еврейский альманах. – Винница, 2002. – № 2. – С. 107-116.

* * *

28 грудня – 100 років тому народився Василь Митрофанович Борщевський (1909, с.Новоселівка, нині Пологівського району Запорізької області – 1993), український педагог, літературознавець і громадський діяч.

З ім’ям В. М. Борщевського пов’язано немало важливих подій у культурно-освітньому і літературному житті повоєнної Вінниччини, з якою він поріднився після повернення з фронту.

З 1945 р. читав студентам щойно відновленого Вінницького педагогічного інституту різні курси лекцій з історії української літератури. А через рік (1946) очолив кафедру українського письменства, керував нею (з перервою у 1948-1949 рр.) по 1990 р. 1965 р. йому присвоєно вчене звання професора.

Перу Василя Митрофановича належить близько 70 статей і нарисів переважно ювілейного характеру, рецензій на нові твори письменників-земляків та на вистави Вінницького обласного музично-драматичного театру ім. М. Садовського.

Виступив як співавтор і відповідальний редактор підручника «Українська література» (1953) для 9-го класу, який зі змінами й доповненнями витримав 31 видання, хрестоматії з літератури для цього ж класу (1955-1986), підручника «Українська література» для учнів середніх спеціальних навчальних закладів (4 видання, 1963-1976). Видав також посібники для вчителів «Вивчення творчості В.Стефаника в школі» (1954, у співавторстві), «Вивчення творчості Максима Рильського в школі» (1958, 1962, 1970), «Вивчення творчості М.М. Коцюбинського в школі» (1964, 1975) тощо. Багато праць літературознавця адресовані переважно учнівській і студентській молоді.

Він один із організаторів ряду обласних, міжрегіональних та республіканських конференцій, присвячених творчості українських письменників, зустрічей членів кафедри української літератури і студентів з відомими письменниками і дослідниками художнього слова.

Тривалий час він був науковим кореспондентом Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР і членом редколегії республіканського збірника «Методика викладання української мови і літератури у школі».

Протягом 1966-1979 рр. він очолював на громадських засадах Вінницьку організацію Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури, був причетний до заснування і діяльності ряду самодіяльних музеїв та увічнення пам’яті видатних діячів культури та історії України, брав участь у традиційних «літературних суботах» М. Коцюбинського u1074 в музеї письменника, організував низку екскурсій студентів-філологів по місцях, зв’язаних з життям і діяльністю наших славетних земляків.

Він співавтор та упорядник краєзнавчих збірників «Літературно-мистецька Вінниччина» (1969), «Краса України – Поділля» (1972), «У дорозі молодій і вічній. Спогади про Миколу Трублаїні» (1977) та ін. Лауреат Всеукраїнської премії ім. М.Коцюбинського (1933) посмертно.

Б. Хоменко

ЛІТЕРАТУРА

Праці В.М.Борщевського

Підручники і навчальні посібники; Праці з історії української літератури, методики викладання, краєзнавства, суміжних галузей мистецтв // Василь Митрофанович Борщевський: бібліогр. покажч. / Вінниц. ДОУНБ ім. К.А.Тімірязєва; Вінниц. держ. пед. ін-т ім М.Островського; уклад. Л.М.Шпильова; авт. передм. С.А.Крижанівський – Вінниця, 1990. – С.8-23. – ( Вчені нашого краю).

Про вченого

Крижанівський, С. Народився вчителем / С.Крижанівський, П.Перебийніс // Літ. Україна. – 1990. – 25 січ.

Антонюк, Є.М. Борщевський Василь Митрофанович / Є.М.Антонюк // ЕСУ. – К.,2004.– С.378: фото.

Подолинний, А.М. Борщевський Василь Митрофанович / А.М.Подолинний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001. – С.33-34.

Василь Митрофанович Борщевський: бібліогр. покажч. / Вінниц. ДОУНБ ім. К.А.Тімірязєва; Вінниц. держ. пед. ін-т ім М.Островського; уклад. Л.М.Шпильова; авт. передм. С.А.Крижанівський – Вінниця,1990. – 24 с. – ( Вчені нашого краю).

Цього місяця виповнюється:

360 років (1649) від початку повстання селян і козаків під проводом Данила Нечая проти польсько-шляхетського гноблення.

ЛІТЕРАТУРА

Кілівнік, Т. Герой визвольної війни українського народу, наш земляк, брацлавський полковник – Данило Нечай / Т. Кілівнік // Бар. Барська земля – крізь призму століть. Перша міжнар. наук.-практ. конф. – Бар, 2008. – С. 157-161

Ладижан, В. «Один з найголовніших бунтівників». Так поляки називали легендарного Данила Нечая: [про діяльн. Д. Нечая, повстан. ватажка періоду Визвол. війни 1648-1654 рр.] / В. Ладижан // Поділ. зоря. – 2005. – 16 лют.: фото пам’ятника.

Мовчанюк, Григір. Поклін Данилові Нечаю: [урочистості біля пам’ятника у с. Красне Тиврів. р-ну] / Григір Мовчанюк // Вінниччина. – 2003. – 4 берез.

2009 РОКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ:

240 років від дня народження Антонія Петровича Жмійовського (Змієвський; 1769-після 1834), українського і польського актора, драматурга, антрепренера.

Був антрепренером і директором тульчинського театру родини Потоцьких. Професійними й аматорськими силами він щороку ставив у  Тульчині за творами французьких та польських письменників (комедії, водевілі, навіть драми й опери), крім оновлених старих, по кільканадцять нових вистав.

Як антрепренер дбав про репертуар, ставив вистави і сам брав у них участь: “Гамлет” У.Шекспіра, “Генріх VІ на полюванні” В.Богуславського (роль Фердінанда Кокля), “Жалко вусів” П.Дмушевського (роль Бомби). Автор п’єс “Чумак-чародій”, “Ловля упиря”, “Чародійка з Вісли”, “Шкода зачіски”, “Художник від бідності, або Картина з картин” та ін. 

Довідки див.:

Колесник, В. Жмійовський Антоній Петрович / В.Колесник // Колесник, В. Відомі поляки в історії Вінниччини: біогр.слов. – Вінниця, 2007. – С.224-225.

Жмійовський Антоній Петрович // Мистецтво України: біогр. довід. – К.,1997. – С.241.

* * *

180 років від дня народження Андрія Івановича Димінського (1829-1915), українського фольклориста і етнографа.

А.І.Димінський народився 1829 (за іншими даними – бл.1826) р. в с. Борщівці, тепер Могилів-Подільського району. 1840 р. закінчив Кам’янець-Подільську повітову школу, склав іспит на право нижчої медичної практики. Подальшу освіту здобував самотужки, працював фельдшером, з 1850 р. – писарем по селах і містечках Поділля.

Систематичні дослідження народного побуту і культури розпочав з 1849 р. У 50-ті рр. налагодив зв’язок з Російським географічним товариством, Комітетом грамотності, Подільським статистичним комітетом. Автор розвідок: “Побут селян Кам’янецького і Проскурівського повітів”, “Забобонні обряди при спорудженні хати в Кам’янець-Подільській губернії” та ін. За зібрані ним матеріали Російське географічне товариство нагородило його бронзовою медаллю.

Димінський записав 2,5 тис. народних пісень, 2 тис. казок, 2 тис. прислів’їв та приказок, загадок, описав селянські марновірства та забобони. Співробітничав з етнографами u1055 П.Чубинським, М.Драгомановим, І.Рудченком, які опублікували частину його записів, Подільським єпархіальним історико-статистичним комітетом. Для українського юриста-вченого О.Кістяківського збирав присуди сільських судів, матеріали про звичаєве право на селі тощо.

У 70-90-х рр. зазнав переслідувань з боку властей за сподвижництво в українському національному русі, вів нужденне життя.

Оскільки зібрані Димінським матеріали мало публікувалися, то більшість його рукописів сьогодні зберігаються в ІМФЕ України. Тільки з 20-х рр. ХХ століття була визнана і високо оцінена праця А.І.Димінського. У 1928 р., завдяки турботам А.Кримського, вийшли двома випусками його “Казки та оповідання з Поділля в записах 1850-1860-х рр.” (упоряд. і авт. вступ. сл. М. Левченко).

Про А.І.Димінського

Берека, В.Є. Краєзнавчий доробок А.І.Димінського: [про фольклорно-етногр. спадщину Поділля в збірках Димінського] / В.Є.Берека // Краєзнавство. – 2003. – № 1/4. – С. 123.

Завальнюк, К. Незвичайні записки Андрія Димінського (1829-1905) / К.Завальнюк // Поділ. зоря. – 2003. – 16 лип. С. 4.

Шалак, О. Українські народні пісні, записані А.Димінським на Поділлі / О.Шалак // Подільська старовина: наук. зб. / Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця,1993. – С.389-395.

Димінський Андрій Іванович // Знаменні і пам’ятні дати 1994 року: (бібліогр. покажч.). – Вінниця, 1994. – С.81-82.

Подолинний, А. М. Димінський Андрій Іванович / А.М.Подолинний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001.– С.100; Вінниччина фольклорна: довід. – Вінниця, 2004. – С. 26-27.

* * *

140 років з часу заснування І.О.Ваховичем першої друкарні у м.Вінниці (1869), нині – Відкрите акціонерне товариство «Вінницька обласна друкарня».

Про друкарню

ВАТ «Вінницько обласна друкарня: Історія та сучасність»: до 135-річчя заснування. – Вінниця: Книга-Вега, 2004. – 152 с.: іл.

Бодлєв, М. «Плоттер – не родич Гаррі Поттера, але його можливості справді фантастичні»: [дир. ВАТ «Вінницька обласна друкарня» про п-во] / М.Бодлєв // Вінниччина. – 2003. – 12 серп.

Миколайчук, Л. 135 років друкарській справі на Вінниччині і 60 літ її лідеру Миколі Федоровичу Бодлєву: [тематич. стор. про п-во «Вінницька обласна друкарня» та її кер.] / Л. Миколайчук // Панорама. – 2004. – 29 трав.: фото.

* * *

110 років тому розпочало практичну діяльність Подільське товариство сільського господарства й сільськогосподарської промисловості (1899).

Розпочавши свою роботу, Товариство активно працювало до 1918 р. Кількість членів Товариства в різні роки коливалася від 500 до 700 чол. В його складі працювало кілька секцій, які відповідали за свій напрямок роботи.

На зборах Товариства піднімалися питання, що стосувалися найістотніших потреб сільського господарства Подільської губернії.

Червоною стрічкою через всю діяльність Подільського товариства проходила дослідницька робота. Вона здійснювалася в різних маєтках губернії за рахунок власників і значною мірою на їх розсуд. Безсумнівно, це приносило користь. Власники маєтків, де були засновані дослідні станції, сплачували по 150 крб., за що отримували безоплатно потрібне насіння і добрива.

Кількарічна робота на дослідних ділянках дозволила шляхом поширення досвіду підняти врожайність зернових на 20-30 відсотків, цукрових буряків та їх цукристості, картоплі. Виконання рекомендацій Товариства істотно впливало на покращення цих показників. Спільними зусиллями вдалося забезпечити винокурну промисловість губернії, що вийшла на перше місце в Росії, картоплею.

Товариство активно займалося дослідницькою роботою в галузі тваринництва, зокрема конярства, птахівництва, наданням допомоги кустарній промисловості губернії, організацією пенсійного забезпечення працівників своєї сфери, підготовкою кадрів, організацією кооперативної справи.Товариство організовувало щорічні сільськогосподарські виставки у Вінниці, брало участь у Міланській виставці 1906 р., демонструючи сорти пивоварного ячменю, за що одержало срібну медаль та подяку.

З 1899 р. воно мало свій друкований орган «Справочный листок Подольского общества сельского хозяйства», щорічно видавалися «Праці» Товариства, тобто звіти різних секцій (усього їх було 11), які нагромадили чималі фактичні дані. Ці матеріали широко використовувалися землевласниками і підприємцями.

Діяльність Товариства принесла велику користь тим галузям сільського господарства, яким займалося. За значної урядової підтримки вона стала б ще більшою.

ЛІТЕРАТУРА

Воловик, О. Діяльність Подільського товариства сільського господарства й сільськогосподарської промисловості наприкінці ХІХ- на початку ХХ ст. / О.Воловик // Тези доповідей і повідомлення вісімнадцятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. 3 лют. 1998. – Вінниця,1998. – С.41-42.

Колесник, В. Подільське товариство сільського господарства і сільськогосподарської промисловості (1896-1918): іст. нарис / В.Колесник. – Вінниця: Розвиток, 2007. – 160 с., іл.: Бібліогр.: с.127-146.

80 років Могилів-Подільському державному краєзнавчому музею (1929).

До війни музей знаходився в приміщенні малої культової споруди по вул. Покровській, займав один зал. Німецько-румунські окупанти знищили колекцію музею. У післявоєнні роки співробітники почали формування нової збірки.

Впродовж ХХ ст. музей змінив декілька приміщень. Знаходився він у церкві О.Невського та св. Миколая. Сьогодні музей розташований по вул. Володимирській в архітектурній споруді початку XX ст. (1905 р.) в колишньому приміщенні головного будинку купця Гальперіна.

До наших днів зібрано й збережено 22,6 тис. музейних предметів, серед яких є досить цікаві та рідкісні. З них до основного фонду входять 18275 одиниць, науково-допоміжного – 3327 одиниць.

Майже всі експонати музею зібрано жителями міста та сіл району. В 1991 р. музей придбав колекцію мінералів (1276 од.) у колекціонера В.П.Афанасьєва, 1990 р. місцевий колекціонер Г.Ю.Бронштейн подарував свою колекцію картин – творів українських, російських, грузинських, вірменських художників (108 од.).

Чималий інтерес становлять збірки археологічних пам’яток, нумізматики, фалеристики та зброї. Колекція зброї Могилів-Подільського краєзнавчого музею відповідає певному історичному етапу життя Поділля і загальнолюдської історії. Сюди входять: зброя часів Визвольної війни 1648-1657 рр., Першої та Другої світових воєн.

Цікавою є етнографічна збірка, зокрема селянського домашнього начиння, подільського одягу, колекція предметів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва місцевих авторів.

Всі ці матеріали представлені в розділах: “Природа і археологічні знахідки на території Могилівщини”, “Військова історія нашого краю від ХVІ ст. до середини ХХ ст.”, “Етнографія Поділля”. У виставковому залі постійно експонуються окремі колекції із фонду музею. Щороку музей відвідує близько 3 тис. чоловік.

Про музей

Вартанович, Н. «Є щось святе у слові край»: [про краєзн. музей] / Н.Вартанович, Л.Мельник // Сл. Придністров’я. – 2000. – 25 лют.

Трошкова, А. Подих історії / А.Трошкова // Вінниччина. – 2003. – 28 трав. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Главацька, Г.Дім, де живе історія: [про Могилів-Поділ. краєзн. музей] / Г.Главацька // Краяни. – 2007. – 17 трав. С. 6.

* * *

30 років Ольгопільському народному краєзнавчому музею (1979).

Організатором і першим директором його став учитель місцевої школи Я.Кифоренко. Музейна колекція нині нараховує майже 1800 предметів.

Із фондових колекцій найбільший інтерес викликає етнографічна збірка, характерна для найпівденнішого району Вінницької області. Чимало відомих людей відвідало народний музей. Серед них – відома українська співачка Раїса Кириченко, яка була надзвичайно зворушена побаченим. Артисти зі Львова залишили у книзі відгуків такий запис: «Дякуємо тим, хто зберігає нашу пам’ять».

Знімальна група Українського телебачення: «Дякуємо щирим, талановитим людям, які створили цей чудовий музей». Є тут теплі відгуки його організаторам і творцям від колишнього жителя Ольгополя, дипломата М. Д. Поляничка, який багато років працював у США, представляючи Україну в ООН.

Не раз вдавалися до послуг сільського музею і журналісти «Чечельницького вісника». Та й нинішня його завідуюча М.Кифоренко, яка успішно продовжує благородну справу свого чоловіка, часто сама готує для преси цікаві матеріали з історії району.

Вона веде велику дослідницьку роботу, збирає нові експонати, історичні документи, свідчення очевидців чи учасників минулих подій, розшукує цікавих, неординарних людей, веде з багатьма активну переписку. Люди приносять сюди стародавні речі, зброю, посуд, документи... Торік, наприклад, такими ентузіастами були передані в музей кам’яні ядра, якими колись турки обстрілювали Ольгопіль.

Щороку музей відвідує більше 7 тис. осіб.

Про музей

Коноваленко, В. Іменем сільського вчителя: [про музей с.Ольгопіль Чечельниц. р-ну] / В.Коноваленко // Земля Поділ. – 1992. – 21 січ.

Кифоренко, М. І. Музей служить людям: [про краєзн. Музей с.Ольгопіль Чечельниц. р-ну ] / М.І.Кифоренко // Подолія. – 2004. – 17 берез.

Павлюк, С. Про Ольгопільський краєзнавчий музей Чечельницького району / С. Павлюк // Подолія. – 2004. – 6 лип.

* * *

30 років з часу відкриття міжколгоспного санаторію “Зелена діброва” (Крижопільський район), тепер ТОВ «Дитячий санаторій “Зелена діброва”» (1979).

Спеціалізація санаторію: захворювання опорно-рухової, серцево-судинної, нервової систем, органів дихання та інші соматичні захворювання. Матеріальна база санаторію – це два спальних корпуси на 150 ліжок кожний, ванне, грязеве, фізіотерапевтичне відділення, корпус лікувальної фізкультури тощо.Усі приміщення підключені до центрального тепловодопостачання і каналізації.

Для дітей у клубі санаторію функціонують бібліотека з читальним залом, відеозал, зал комп’ютерних ігор, зали настільного тенісу і більярду. На території санаторію обладнано ігрові і спортивні майданчики, відкрито плавальний басейн.

Щоденно для дітей проводяться дискотеки, тематичні вечори, конкурси, концерти, екскурсії.

* * *

20 років санаторію “Авангард” (1989), який було створено на базі Немирівського будинку відпочинку.

У самому центрі Поділля на території старовинного дендропарку площею 86 га (пам’ятник садово-паркового мистецтва), колишнього помістя княгині М. Г. Щербатової, в 1921 р. була заснована одна з перших оздоровниць України, в якій покращували своє здоров’я близько 1,7 млн. відпочиваючих.

Сьогодні санаторій «Авангард» – це багатопрофільна лікувально-оздоровча установа з комплексом реабілітаційних відділень: післяопікове, патології вагітних, пульмонологічне і для потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС.

Санаторій має власні рекреаційні ресурси (радонову воду, кліматичні фактори), привозні мінеральні води (типу «Нафтуся»), багаточисельні комп’ютерні діагностичні системи, сучасне фізіотерапевтичне обладнання і медичні технології. Деякі з них унікальні: плазмофорез, синглетнокиснева терапія, акустичний вібромасаж легень, оригінальні методики лікування: фізкультури, психотерапії, біоенергодіагностики, гірудотерапії, електропунктурної діагностики по Фолю, рефлексотерапії та ін.

Лікувально-діагностичне відділення і картинна галерея розміщені в замку М. Г. Щербатової (пам’ятник архітектури ХІХ ст.).

Невід’ємною складовою частиною оздоровлення є дієтичне харчування, шестиразове для дітей і чотириразове для дорослих по системі попереднього замовлення страв. Дві зали їдальні вільно вміщають в одну зміну всіх відпочиваючих. В корпусах санаторію розміщені одно- і двомісні номери зі всіма зручностями і номери «Люкс».

До послуг відпочиваючих: сучасний Будинок культури з кіноконцертним залом на 600 місць, бібліотекою і читальним залом; танцювальний і спортивний майданчики, власна картинна u1075 галерея.

Санаторій пропонує великий вибір туристичних маршрутів: в Скіфське городище (VІ -VІІ ст. до н. е.), музей декабристів у Тульчині, музей-садибу М.І.Пирогова у Вінниці, Вінницький обласний краєзнавчий музей, Уманський парк «Софіївка», літературний музей в Немирові, ставку «Вервольф» під Вінницею.

ЛІТЕРАТУРА

Немирівський санаторій «Авангард» – справжня кузня здоров’я // Здоров’я. Події. Час. – 2004. – 6 жовт. С.26.

Галаченко, О. О. Ви – приклад всім в країні санаторіям: [Немирів. санаторій «Авангард»] / О.О.Галаченко; розмову вела Т.Демиденко // Прибуз. новини. – 2005. – 23 берез.

Маніленко, П. Першим в Україні: [Немирів.санаторій «Авангард» розробив і впровадив систему упр. якістю послуг згідно з міжнар. стандартом] / П.Маніленко // Вінниц. газ. – 2005. – 29 верес. С. 4.

Демедюк, І. У санаторій «Авангард» приїздять за досвідом: [на базі ДП «Санаторій «Авангард» відбулася наук.-практ. конф. «Сучасні методи радонотерапії в санаторно-курортному лікуванні»] / І.Демедюк // Прибуз.новини – 2005. – 19 жовт.

Цього року виповнюється:

• 835 років від часу (1174) першої письмової згадки про с.Погоріла, нині с.Дружба Мурованокуриловецького району.

• 750 років відтоді, як (1259) монголо-татарські завойовники відвоювали Поділля в Данила Галицького, було створено Подільський улус.

• 575 років від часу (1434) утворення Подільського воєводства (частково на території сучасної Вінниччини) внаслідок угоди між Великим князівством Литовським і Польщею.

• 575 років від часу (1434) першої письмової згадки про с.Дзвониха Тиврівського району.

• 570 років від часу (1439) першої письмової згадки про с.Вербовець Мурованокуриловецького району.

• 550 років від часу (1459) першої письмової згадки про м.Бершадь.

• 440 років від часу (1569) першої письмової згадки про с.Ободівка Тростянецького району.

• 380 років від часу (1629) першої письмової згадки про сс. Сумівка Бершадського району; Білки, Неменка, Красненьке Іллінецького району; Капустяни Тростянецького району; м. Гнівань Тиврівського району.

• 380 років від часу (1629) проведення першого перепису населення Брацлавщини.

• 275 років від часу (1734) першої письмової згадки про с.Козятин, нині Козятинського району та с.Піщана, нині смт Піщанка.

• 250 років від часу (1759) першої письмової згадки про с. Ширмівка Погребищенського району.

• 200 років від дня народження К.Полухтовича (1809-1852), польського астронома. Спостерігав і описав сонячне затемнення 1851 р. у Брацлаві, нині смт Немирівського району.

• 180 років від дня народження М.П.Барбота де Марні (1829-1877), дослідника геології Поділля.

• 140 років від дня народження Ф.С.Присяжнюка (1869-1949), українського педагога, поета-аматора, уродженця с. Грабівці (нині с.Червоне Барського району).

• 135 років (1874) відтоді, як Козятину надано статус міста.

• 120 років (1889) загальноосвітній школі І-ІІІ ст. с. Кропивна Хмільницького району.

• 110 років(1899) з часу виходу в світ новели М.Коцюбинського «В путах шайтана».

• 100 років (1909) ЗОШ І-ІІІ ст. №1 м.Жмеринки.

• 100 років (1909) Паланській ЗОШ І-ІІ ст. Томашпільського району.

• 90 років (1919) Бершадській центральній районній бібліотеці.

• 90 років (1919)Тиврівській районній бібліотеці для дорослих.

• 90 років (1919)Тиврівській районній бібліотеці для дітей.

• 90 років (1919) Жмеринській центральній районній бібліотеці.

• 80 років (1929) відтоді, як став до ладу Вінницький плодоовочевий завод.

• 80 років (1929) відтоді, як розпочав роботу щебеневий завод в с.Райгород Немирівського району.

• 80 років (1929) відтоді, як в м. Хмільнику на річці Південний Буг побудовано електростанцію.

• 75 років (1934)Жмеринській міській бібліотеці для дітей.

• 70 років (1939) Барській районній бібліотеці для дітей.

• 60 років (1949) Крижопільській районній бібліотеці для дітей.

• 40 років (1969) відтоді, як у Хмільнику відкрито монумент Слави воїнам громадянської та Другої світової воєн.

• 25 років(1984) Яланецькій ЗОШ І-ІІІ ст. Томашпільського району.

• 20 років (1989) відтоді, як з ініціативи голови агрофірми «Колос» А.Царюка було відкрито народний музей історії с.Баланівка Бершадського району.•

15 років з часу (1994) відкриття в с. Чеснівка Хмільницького району першого на Вінниччині пам’ятника Лесі Українці.

• 10 років (1999) музею ветеранів Афганістану м.Гайсин.

• 10 років (1999) з часу відкриття у смт Брацлав Немирівського району пам’ятника Данилу Нечаю, українському козацькому діячу, брацлавському полковнику.


Довідкове видання

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини

2009 року

Хронологічний довідник

Укладач, комп’ютерний набір: Г.М.Авраменко

Комп’ютерна верстка, оригінал-макет Н.В. Спиця

Редактор М.Г. Спиця

Відповідальна за випуск Н.І. Морозова

Підписано до друку14.11.2008.Формат 60х84/16

Папір офсетний. Умов. друк. арк. 6.25. Тираж 100 прим.

Друк ПП Балюк І.Б.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2009 РОКУ

  1. Видатні постаті Вінницького краю, вшанування яких в області відзначається щорічно
  2. СІЧЕНЬ - ЛЮТИЙ
  3. БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ
  4. ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ
  5. ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ
  6. ВЕРЕСЕНЬ - ЛИСТОПАД
  7. ГРУДЕНЬ

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше