ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2009 РОКУ

Версія для друку

ТРАВЕНЬ

2 травня – 90 років від дня народження Миколи Юхимовича Тарновського (1919 -2002), українського прозаїка.

М.Ю.Тарновський народився в с. Олександрівка, тепер Тростянецького району в родині селян-бідняків. Закінчив Тульчинський педагогічний технікум та Вищі літературні курси при Літературному інституті імені М.Горького.

До 1941 р. вчителював, служив у війську. Учасник Другої світової війни. Після демобілізації працював у редакціях газет «Вінницька правда», «Закарпатська правда», журналу «Жовтень». У 60-70-ті рр. мешкав у Вінниці, згодом у Львові. Автор романів: «Шляхами братів» (1950), «Ранок над Ужем» (1952), «Крутогора» (1957), «День починався неспокійно» (1963), «Вирок»(1965), «Зовуть мене розбійником»(1989), повістей: «Квіти на морозі» (1966), «Дев’ятий вал»(1970), «Кому не сниться спокій» (1987), «Золоті верби» (1979), «Спинися, хвилино» (1984) та ін., збірки поезій «Бурхливий плин» (1973).

Про письменника

Васильченко, М. Трилогія земляка / М.Васильченко // Комс. плем’я. – 1982. – 15 черв.

Сало, І. Миколі Тарновському – 70 / І.Сало // Літ. Україна. – 1989. – 24 серп.

Бортняк, А. Довга нива Миколи Тарновського / А.Бортняк // Вінниц. газ. – 1999. – 8 трав.

Подолинний А.М. Тарновський Микола Юхимович / А.М.Подолинний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001. – С. 337.

* * *

3 травня – 170 років від дня народження Тадеуша Грохольського (1839-1913), польського живописця та графіка.

Тадеуш Грохольський народився в с. П’ятничани Вінницького повіту (нині в межах Вінниці). Навчався у Петербурзі, Парижі, Кракові (у Я.Матейко).

У 1964-1970 рр. працював в Одесі. З 1870 р. мешкав у своїх подільських маєтностях. Багато часу присвячував громадській діяльності. Разом з братом Станіславом заснував у Вінниці 1880 р. Перше позичковоощадне товариство (Селянський банк). Був віце-головою Вінницької філії Подільського сільськогосподарського синдикату.

У 1908-1909 рр. виконував обов’язки попечителя практичної школи садівництва і сільського господарства в с. Гуменному Вінницького повіту. Кілька разів обирався присяжним засідателем у Вінницькому повіті.

Творча спадщина Т.Грохольського охоплює релігійні полотна (зокрема для Стрижавського костьолу написав картину “Христос”), автопортрет, портрети членів родини, місцевих селян, копії шедеврів європейського малярства, зокрема Тиціана, Мурільйо, Бонна. Широко відомі його твори: «Параска», «Дівчинка в народному одязі» (обидві – 1871), «Українка», «Селянка» (80-ті рр. ХІХ ст.). У1881-1901 рр. Т.Грохольський брав участь у виставках Товариства мистецтва в Кракові, Варшаві, Парижі, а на виставці польського малярства у Львові 1894 р. отримав срібну медаль.

Довідку див.:

Колесник, В. Грохольський Тадеуш / В.Колесник // Колесник, В. Відомі поляки в історії Вінниччини: біогр. слов. – Вінниця, 2007.– С.148-149. 40

* * *

6 травня – 110 років тому народився Лев Борисович Каплан (1899-1972), український художник-графік. Уродженець Могилева- Подільського.

1929 р. закінчив Харківський художній інститут, навчаючись у М.Шалонова, О.Кокеля, М.Федорова. В 1919-1920 рр. брав участь у “Вікнах УкрРОСТА”. Автор фронтових замальовок (1941-1945). У 1953-1954 рр. виконав серію картин “Типи, що йдуть у минуле”. 1960 р. ілюстрував збірку гумору “Україна сміється”, пізніше малював агітплакати. Працював у сатиричних журналах “Червоний перець” (1927-1934), “Перець” (з 1943).

Довідки див.:

Каплан Лев Борисович // Митці України. – К., 1992. – С.288.

Палийчук, Б. Поэт и власть: [спогади, в т.ч. про роботу худож. в ред.фронт. газ. “Красная армия”] / Б.Палийчук// Радуга. – 1999. – № 1.– С.37-114.

* * *

8 травня – 270 років від дня народження Станіслава Трембецького (1739-1812), польського поета, перекладача.

Народився в Ястшембниках Сандомирського воєводства (Польща). З 1802 р. проживав у Гранові (тепер Гайсинського району). В 1804-1812 рр. Трембецький мешкав у маєтку Потоцького в Тульчині. Тут він написав найвідоміший свій твір – поему “Софіївка”(1806), в якому йдеться про знаменитий Уманський парк та його власників Потоцьких. Її переклав К.Рилєєв (1821), А.Міцкевич написав до неї коментарі (1822). Помер у Тульчині 1812 р., де й похований.

ЛІТЕРАТУРА

Трембецький, С. Софіївка: поема: [фрагм.] / С.Трембецький; пер.Ю.Буряка // Хроніка 2000/2001. – № 41/42. – С.545-557.

* * *

Колесник, В. Трембецький Станіслав / В.Колесник // Колесник, В. Відомі поляки в історії Вінниччини: біогр. слов. – Вінниця, 2007. – С.781-784.

Подолинний, А. Трембецький Станіслав / А.М.Подолинний // З- над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., перероб. ідоп. – Вінниця, 2001. – С.345.

* * *

10 травня – 130 років від дня народження Симона Васильовича Петлюри (1879-1926), українського політичного державного діяча, публіциста, літературного критика.

С.В.Петлюра народився в Полтаві. Член Революційної української партії (РУП) з 1900 р., згодом увійшов до складу УСДРП. Важливою ділянкою його партійної роботи булоредагування видань «Селянин», «Вільна Україна», «Слово», працював у редакції газети «Рада», дописував до журналів «Україна», «Украинская жизнь». На 1-му Всеукраїнському військовому з’їзді (1917) обраний головою Українського Генерального комітету, у Центральній Раді – Генеральним секретарем військових справ, у Директорії – Головним отаманом.

2 лютого 1919 р. Директорія та Уряд Української народної республіки переїжджають зі столичного Києва до Вінниці (переїзд стратегічно був передбачений і підготовлений Петлюрою ще восени 1918 р.).

Міністри В.Винниченко і В.Чеховський жили у тодішньому респектабельному готелі «Савой». А про штаб-квартиру головного отамана Петлюри, якою став особняк заможного єврейського фабриканта Боруха Львовича, знають серед сучасних вінничан одиниці. Можливо тому, що столицею України Вінниця була недовго.

Проте відомо, що саме в наше місто Симон Петлюра в’їхав тоді на білому коні та саме з балкона штаб-квартири приймав урочисті паради з попами, молебнем, дзвонами, всіма петлюрівськими «аксесуарами».

Вийшовши з партії «соцдеків», 11 лютого 1919 р. у Вінниці Петлюра взяв на себе повну відповідальність керівника Директорії, у складі якої на цей час залишилося більше половини його однодумців.

У Вінниці часів Директорії будувалась українська державність: встановлювалися дипломатичні відносини з іншими державами, зміцнювалась армія, проводились аграрна та освітня реформи. Саме з Вінниці розпочалася реалізація закону України про державність української мови у всіх сферах освіти і життєдіяльності. Тут С.Петлюра видав указ про заборону єврейських погромів.

За дорученням Петлюри в березні 1919 р. у Вінниці під орудою К.Стеценка і О.Кошиця терміново була організована Українська республіканська хорова капела, яка виїхала в гастрольне турне по країнах Європи та Америки, аби світ нарешті почув, що «є на земній кулі незалежній держава – Україна». На її спорядження було виділено близько одного мільйона гривень.

На жаль, втілити в життя всі свої універсали С.Петлюра не встиг.

Готуючись до 130-річчя від днянародження Симона Петлюри, Вінницька організація СПУ звернулась до громадських організацій Вінниччини з пропозицією спорудити йому в одному з історичних місць Вінниці, пов’язаних з діяльністю Директорії, пам’ятник.

Місцева влада підтримала ініціативу вінницького осередку товариства «Просвіта» щодо встановлення до 90-річчя УНР (2009) у Вінниці меморіальної дошки з написом «У цьому будинку в 1919 році знаходилась канцелярія отамана Директорії Симона Петлюри».

Симон Петлюра має повернутися у свою подільську столицю.

Про С.Петлюру

Завальнюк, К. Симон Петлюра – воїн духу та честі: [про діяча визвольн. руху в Україні, в т.ч. про його перебування у Вінниці] / К.Завальнюк // Вінниц. газ. – 2004. – 27 трав. – С.6.

Рабенчук, В. Він з природи вождів, що закладали династії / В.Рабенчук, М.Марущак // Вінниччина. – 2008. – 22 трав. – С.5; 29 трав. – С. 2. – (Спец. вип. «Хочу все знати»).

Масловський, М. Зустріч С. Петлюри в Могилеві-Подільському і Ямполі в 1920 р./ М. Масловський // Тези доповідей п’ятнадцятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. 14 трав.1996 р. – Вінниця, 1996.– С.52.

Петлюра повернеться у свій вінницький штаб // Вінниччина. – 2008. – 19 квіт. – С.5.

* * *

12 травня – 90 років тому народився Зиновій Мануйлович Грузман (1919-1999), літературознавець, педагог.

З.М.Грузман народився на Житомирщині. По закінченні Київського державного університету з 1947 р. працював у Вінницькому державному педінституті.

Він автор понад 90 наукових публікацій, присвячених переважно дослідженню творчості П.Тичини, ряд робіт присвятив Т.Шевченку, М.Бажану, Л.Левицькому та ін.

Грузман – співавтор історичного нарису «Вінницький державний педагогічний інститут» (Вінниця, 1992), виступав також як літературний критик. З 1997 р. З.М.Грузман – професор Вінницького педагогічного інституту.

Помер 12 січня 1999 р. у Вінниці.

Про вченого

Кимак, Л. Два золоті ювілеї: [про проф. Вінниц. пед. ін-ту З.М.Грузмана з нагоди 50-річчя його наук. і викладац. діяльн.] /Л. Кимак, Л.Кароєва // Панорама. – 1997. – 19 берез.

Хоменко, Б. В. Грузман Зиновій Мануйлович / Б.В.Хоменко // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини.– 2-е вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001. – С.89.

* * *

14 травня – 100 років від дня народження Микити Яковича Діброви, Героя Соціалістичної Праці (1909-2005), колишнього голови колгоспу ім. К.Маркса с. Красносілка Крижопільського району.

Народився М.Я.Діброва в с. Голубече Крижопільського району. В 1924-1928 рр. працював робітником на залізниці. Потім – на різних роботах в колгоспі у рідному селі.

В 1932-1934 рр. – червоноармієць будівельного полку Московського військового округу.

Після служби Микита Якович очолив бригаду місцевого колгоспу „Комунар». Учасник фінської (1939-1940 pp.) та Другої світової воєн, отримав тяжке поранення, несумісне з подальшою службою в армії.

Одразу ж після визволення району у березні 1944 р. Микиті Яковичу було запропоновано очолити, а точніше, відродити колгосп в рідному с.Голубече. Невдовзі піднімав післявоєнне господарство вже в с.М.Кісниця.

У 1946 р. Микита Якович знову обирається головою колгоспу в с.Голубече. Але вповні його талант організатора сільськогосподарського виробництва розкривається на посаді голови колгоспу ім.К.Маркса с.Красносілка Крижопільського району, який він очолював у 1950-1985 рр.

Піднімати господарства і в одному, і в другому, і в третьому селі доводилося буквально з руїн. Про техніку в повоєнних селах не було й мови, в плуги впрягали корови. Невистачало людей: в селах лише жінки та немічні старики.

За цих умов він знаходить ресурси, а головне – вселяє в людей віру. І відбувається чудо – за кілька років на красносільських пагорбах урожайність пшениці з 6 центнерів зростає до 50 ц/га, а цукрові буряки з часом дають по 500 ц/га.

Багатшав колгосп, заможнішими ставали селянські садиби: благоустрій, нові будівлі прикрашали село – і скрізь відчувалася рука Микити Яковича, його дбайливе господарське око. Красносілка перетворюється в школу передового сільськогосподарського досвіду, а М.Я. Діброву по праву іменують народним академіком. До нього їхали не лише з господарств району. На базі колгоспу ім. К. Маркса регулярно проводилися районні, обласні семінари. Цілий ряд уславлених керівників сільгоспвиробництварайону тієї доби з гордістю називали себе його учнями. М.Я.Діброва – Герой Соціалістичної Праці, кавалер найвищих державних відзнак, делегат декількох партійних з’їздів та Всесоюзного форуму колгоспників, незмінний впродовж десятиріч голова колгоспу ім.К.Маркса, багаторазовий учасник виставок досягнень народного господарства, депутат районної ради ряду скликань.Він був і завжди буде гордістю і славою Крижопільщини, всього Подільського краю.

ЛІТЕРАТУРА

Публікації М.Я.Діброви

Виконаємо свої соціалістичні зобов’язання: розповідь голови к-пу ім. К.Маркса с.Красносілка Крижопіл. р-ну, Героя Соц. Праці М.Я.Діброви / М.Я.Діброва; зап. В.Ф.Бродський. – Вінниця, 1958. – 9 с.

Так починався наш крок: [з історії к-пу с.Красносілка Крижопіл.р-ну] / М.Я.Діброва // Сіл. новини. – 1980. – 5 лют.

В авангарді змагання / М.Я.Діброва // Сіл.новини. – 1981.– 10 верес.

Вірні своїй традиції / М.Я.Діброва // Вінниц. правда. – 1983. – 13 трав.

Про М.Я.Діброву

Шкляр, В. Патріарх подільської ниви: докум. повість: [про М.Я.Діброву] / В.Шкляр // Вітчизна. – 1983. – № 11.– С.84-111; № 12.– С.59-89.

Шкляр, В.М. Під ключем журавлиним: докум. повість / В.Шкляр. – К.: Веселка, 1985. – 136 с.

Андрущенко, В. Патріарх подільської ниви: до 90-річчя від дня народж. Героя Соц. Праці [М.Діброви] / В. Адрущенко // Вінниччина. – 1999. – 19 трав.– (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Байда, С. Його вустами говорить історія: [про М.Я. Діброву] / С.Байда // Сіл. новини. – 2003. – 1 лют.

[Про прототипа гол. героя тв. В. Яворівського «Оглянися з осені» Героя Соц. Праці М.Діброву] // Літ. Україна. – 1979. – 27 лип.

Яворівський, В. Державність хліба і душі: публіцист. роздуми / В.Яворівський // Вітчизна. – 1982. – № 1. – С.133-141.

* * *

16 травня – 55 років від дня народження Тетяни Василівни Яковенко (1954), української поетеси, літературознавця, громадського діяча.

Т.В.Яковенко народилася в с. Соболівка Теплицького району Вінницької області в родині службовців. Закінчивши 1971 р. місцеву середню школу, вчителювала в школах сіл Теплицького району.

Вищу освіту здобувала у Вінницькому педагогічному інституті (1977). Опісля (1977-1982) працювала секретарем Теплицького райкому комсомолупо роботі з шкільною молоддю. З 1983 р. Тетяна Василівна розпочала викладацьку роботу у рідному інституті.

По закінченні аспірантури при Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України захистила кандидатську дисертацію (1987), здобувши звання кандидата філологічних наук. З 1994 р. вона – доцент кафедри світової літератури, з 1999 – доцент кафедри української літератури Інституту філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

З 1990 р. поетеса керує міською літературно-мистецькою студією для школярів при Вінницькому Палаці для дітей та юнацтва «Мережка». Під керівництвом Т.Яковенко з 1995 р. працює літературно-мистецька студія «Вітрила» при Інституті філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Друкуватися почала з 1963 р. Авторка збірок віршів: «Совість» (1986), «Любов вам до лиця» (1987), «Щоденна Батьківщина» (1990), «Автопортрет з конваліями» (1992), «Кольорова ніч» (1998), «Книги псалмів»(2003), «Пісня над піснями» (2004), «Книга Екклезіястова» (2005) та більше п’ятдесяти наукових статей з питань перекладу та сучасного літературознавства. Вірші Тетяни Яковенко увійшли до «Антології української поезії другої половини XX століття» (Київ, 2001). З 1988 р. Т.Яковенко – член НСПУ.

Поетеса – лауреат багатьох премій: молодіжної літературно-мистецької ім. М.Трублаїні (1976), обласної молодіжної літературно-мистецької «Кришталева вишня» (2002), Всеукраїнської літературної імені Михайла Коцюбинського (2003), Всеукраїнської літературної «Благовіст» (2003), Всеукраїнської літературно-мистецької ім. Є.Гуцала (2004), обласної літературно-мистецької ім. Марка Вовчка (2007). Творча, громадська діяльність Т.В.Яковенко відзначена багатьма грамотами, подяками.

Т.В.Яковенко – член бюро Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України та комісії по присудженню Всеукраїнської літературної премії імені М.Коцюбинського. Вона – відмінник освіти України (1992), заслужений працівник культури України (2004), депутат Вінницької обласної ради, голова постійної комісії з питань освіти, культури та духовного відродження, голова Вінницької  обласної літературно-мистецької краєзнавчої організації «Велика рідня».

Про поетесу

Бортняк, А. Духовне подвижництво Тетяни Яковенко / А.Бортняк // Подолія. – 2003. – 22 січ.

Тетяна Яковенко: [біогр. поетеси; вірші. Є фото] // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини. – Вінниця, 2006. – C. 239-246.

Тетяна Яковенко: [про творчість поетеси] // Подільські криниці: хрестоматія з л-ри рід. краю. – Вінниця, 2006. – Вип. 3. – C. 578 - 603: фото.

Хоменко, Б. В. Яковенко Тетяна Василівна / Б.В.Хоменко // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001. – С.390.

* * *

20 травня – 210 років тому народився Оноре де Бальзак (1799-1850), французький письменник-класик. У 1850 р. побував у Немирові.

Доля класика французької літератури Оноре де Бальзака тісно пов’язана з подолянкою – графинею Евеліною Ганською. Він двічі приїжджав в Україну, перебував у її маєтку у с. Верхівня з 13 вересня 1847 р. по 2 лютого 1848 р. і з 29 вересня 1848 по 25 квітня 1850 р. Тут письменник приступив до роботи над другою частиною твору «Золотий бік сучасної історії» та ін.

У березні 1850 р. відбулося вінчання Бальзака з Е.Ганською. У цьому ж році вони здійснили подорож до Немирова, де їх приймав у своєму маєтку Б.Потоцький. Історичний роман «Шуани» Бальзака переклала українською мовою Т.М.Воронович, яка народилася в смт Піщанка на Вінниччині.

ЛІТЕРАТУРА

Омельченко, Т. Любовь и страсть Оноре де Бальзака / Т.Омельченко // Жен. журн. – 2005. – № 7.– С. 138-144.

Стронгина, Н. Украинская страсть Бальзака / Н.Стронгина // Академия. – 2002. – № 3. – С. 58-61.

Подільський, Е. Романтикою кохання покликаний / Е.Подільський // Вінниччина. – 1999. – 27 берез. – (Спец. вип. “Зоряна криниця”); Уряд. кур’єр. – 1999. – 11 верес.– С.8-9.

Рекрут, Я. Останнє кохання Бальзака: [про перебування його в Немирові та Погребищі] // Робітн. газ. – 1999.– 26 трав.

Телефус, Т. Подільська жінка у долі Оноре де Бальзака / Т.Телефус // Вінницький альбом. 1999: літ.-худож. та істор.-краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С.50-56.

* * *

Цього місяця виповнюється:

50 років з часу заснуванняу Вінниці ВАТ “Керамік” (1859).

Цегельний завод м.Вінниці був закладений у травні 1859 р. та майже століття він працював лише у літній період, тому що цегла виготовлялася ручним способом. За допомогою форм вона висихала на відкритих галявинах та випалювалася під відкритим небом. Глину для виготовлення цегли копали на території заводу.

У 1902-1905 рр. були зведені дві кільцеві та дві сушильні печі, що дозволяло заводу працювати з ранньої весни до осінніх заморозків.

На відновленому після Другої світової війни цегельному заводі переважала важка ручна праця, технології залишалися на рівні початку століття, а випуск цегли за сезон сягав до 7 млн. штук.

Тільки в 1949 р. почалося будівництво камерної сушки, що дало можливість підприємству працювати цілорічно та збільшити випуск цегли до 17 млн. штук.

У 1960 р. розпочалося будівництво тунельних сушил, і вже через 4 роки випускали щорічно більше 40 млн. штук цегли. Встановили нові  преси, електровагонки, замість кінцевих печей будувалися тунельні. Завдяки впровадженню цих технологій на підприємстві була частково ліквідована важка ручна праця.

В середині 60-х рр. збудовано плиточний цех із випуску фасадної плитки потужністю 135 тис. м2 на рік.

Розквіт виробництва цегельного заводу припадає на 80-ті роки, коли починається установка нового обладнання, вдосконалення нових технологій, розвиток соціальної сфери. Наприкінці 80-х рр. обсяг виробництва сягнув 48-49 млн. штук цегли в рік.

Сьогодні в штаті підприємства – досвідчені інженери і спеціалісти, що при сучасних методах виробництва дає можливість збільшувати виготовлення якісної цегли, поліпшувати умови праці робітників одного з найстаріших підприємств обласного центру.

Про підприємство

Безуглий, Ю. Вінницький «Керамік» знають повсюди / Ю.Безуглий // Панорама. – 2001.– 24 листоп.

Степанов, В. І гетьман з булавою: [вироби ВАТ «Керамік»] / В.Степанов // Подолія. – 2001.– 19 груд.

Кулініч, О.М. ВАТ «Керамік»: проблеми, перспективи… / О.М.Кулініч; кор. Ю.Безуглий // Панорама. – 2002. – 22 трав.

Уразовська, Л. Вінницький «Керамік» розбудовує столицю: [про успіхи ВАТ «Керамік» та його інвестора фірму «Владімір»] / Л.Уразовська // Вінниц. відом. – 2002.– 21 серп. – С.4.

Литвенюк, О. Замість заводу «Керамік» – житловий масив «Владимирський»: [перспективи майбутнього з-ду] / О. Литвенюк // RIA. – 2008. – 19 берез. С. 5.

* * *

75 років – Могилів-Подільській міській бібліотеці для дітей (1934).

Одна з найстаріших бібліотек міста Могилева-Подільського –дитяча бібліотека бере свій початок від травня 1934 р., коли на базі дитячого відділу міської центральної бібліотеки обласний відділ народної освіти відкрив самостійну міську дитячу бібліотеку з окремим штатом і бюджетом. ЇЇ першим завідувачем був Р.Г.Шейвехман, який працював до початку війни. Напередодні війни фонд бібліотеки нараховував  близько 20 тис. примірників видань.

В роки війни бібліотека працювала під керівництвом Олени Володимирівни Завадської, за цей період фонд її різко зменшився до 3033 книг та 269 брошур. У липні 1944 р. в бібліотеці було зареєстровано лише 47 читачів. Уже в 1947 р. фонд книгозбірні збільшився до 5806 облікових одиниць, її послугами користувалося близько 1000 юних могилівчан.

Працюючи на посаді завідуючої бібліотекою до 1949 р. О.В.Завадська вивела її в число кращих в області. 1948 р. за високі показники в роботі бібліотека була нагороджена Грамотою Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР.

До 1953 р. дитяча бібліотека знаходилася в одному приміщенні з бібліотекою для дорослих. Згодом їй було виділено окреме приміщення по вул. Червоноармійській, що дало змогу організувати диференційоване обслуговування учнів молодшого та середнього і старшого шкільного віку. На цей час роботу бібліотеки забезпечували 5 бібліотечних працівників.

1958 р. під дитячубібліотеку виділяється 8 кімнат першого поверху житлового будинку загальною площею157 кв.м. по вул. Мельника (тепер Володимирська). Тут бібліотека працює і сьогодні. 1962 р.бібліотека реорганізовується з районної бібліотеки для дітей та юнацтва в районну бібліотеку для дітей. 1997 р. бібліотека реорганізована в міську дитячу бібліотеку, яка стала комунальною власністю міста.

Сьогодні вона стала справжнім бібліотечно-бібліографічним, краєзнавчим центром для дитячого населення м. Могилева-Подільського. ЇЇ бібліотечний фонд нараховує понад 26 тис. примірників видань. Належний довідково-пошуковий апарат, сучасні форми обслуговування – все це привертає увагу читачів-дітей, кількість яких щорічно зростає. Нині бібліотека обслуговує понад 2400 дітей, яким видається більше 48 тис. прим. Штат бібліотеки – 4 працівники.

ЧЕРВЕНЬ

3 червня – 60 років від дня народження Михайла Петровича Стрельбицького (1949), українського поета, літературознавця, літературного критика.

У Вінниці поет мешкає з 1980 р. Спочатку був на творчій роботі, а, починаючи від 1991 р., – працює на кафедрі культурології, мистецтва та дизайну Вінницького національного технічного університету.

Друкуватися почав з 1969 р. У пресі видрукував понад 300 статей з проблем художньої літератури. Окремими виданнями вийшло 14 збірок віршів та поем, монографічне дослідження про творчість Олеся Гончара «Проза монументального історизму» (1988).

Найпомітніші поетичні збірки М.Стрельбицького: “Незрубай-дерево” (1976), “ Звертання” (1979), “Три тополі” (1981), “Прощання з морем” (1983), «Сторожовий вогонь» (1988), “Версія Прометея” (1990), “Під небом Коновалюка” (2000), «Гальчевський: поема з  героєм» (2003), «Наука вдячності» (2006) та ін. Його твори друкувалися в літературних збірниках, періодичних виданнях.

Бере активну участь у громадському житті, зокрема у діяльності товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка.

Михайло Стрельбицький – лауреат літературних премій: Республіканської в галузі літературно-художньої критики ім. О.І.Білецького, журналу “Дружба народов” за кращу публікацію року (1978), імені Михайла Коцюбинського (1989), імені Михайла Стельмаха (2007). Член СПУ з 1979 р.

Про М.Стрельбицького

Вовкодав, В. Феномен Михайла Стрельбицького / В.Вовкодав // Вінниц. край. – 2004. – № 1. – С.151-152.

Пастушенко, Л. Іменізація сущого, або Гротескове бароко Стрельбицького / Л.Пастушенко // Вінниц. край. – 2007.– № 4. – С.187-193.

Звірик, А. “Все переважено на терезах калини” / А.Звірик // Вінницький альбом.1999: літ.-худож. та історико-краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С.103-105.

Михайло Стрельбицький: [біогр. поета] // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини. – Вінниця, 2006. – С. 162.

Перші лауреати премії Стельмаха: [серед інших –М.Стрельбицький] // Вінниц. край. – 2007. – № 4. – С. 2.

* * *

6 червня – 210 років від дня народження Олександра Сергійовича Пушкіна (1799-1837), великого російського поета, прозаїка, драматурга. У 1820-1824 рр. бував на Вінниччині.

Життя і творчість великого російського поета О.С.Пушкіна позначені багатоманітними зв’язками з Україною і, зокрема, Поділлям. У 1820-1824 рр. він здійснив 19 подорожей по Україні, в тому числі кілька разів відвідав Тульчин, Брацлав, Липовець, Борщагівку та інші подільські села й містечка.

Особливо вабив поета Тульчин, з яким пов’язано написання окремих його творів, зокрема «Євгеній Онєгін».

Фактів і легенд про сліди Пушкіна на Вінниччині є чимало. Пушкін і В.Раєвський, декабрист, прийнятий у 1820 р. в Тульчині до «Союзу благоденствия». Поет і Ян Потоцький, визначний польський письменник, що народився, жив і помер на Поділлі, автор роману «Рукопис,  знайдений у Сарагосі», сюжетні мотиви якого Пушкін використав у своїй творчості.

Коли поет подорожував Поділлям, то, звичайно, не міг навіть і припустити, що один з місцевих кріпаків, художник Василь Тропінін, стане автором чи не найкращого його портрета. Адресати пушкінської лірики – красуні С.Кисельова, Є.Воронцова, К. Собанська та інші, життя яких пов’язане з Поділлям.

1975 р. в Тульчині відкрито музей декабристів, ряд експонатів якого присвячено Пушкіну. У цьому місті встановлено погруддя Пушкіна, його ім’ям названо вулицю, школу. Твори О.С.Пушкіна українською мовою перекладали поети, родом з Вінниччини, в т.ч. С.Руданський,  В.Свідзинський.

О.С.Пушкін і Вінниччина

Анцибор, А. Кароліна Ржевуська й Олександр Пушкін: стор. майбут. кн. / А.Анцибор // Пульсуючі джерела. – 2008. – 24 лип., 12 серп., 21 серп., 12 верес., 24 верес. – (Далі буде).

Гальчак, С.Д. Пушкін у Борщагівці [нині Погребищ. р-ну] / С.Д.Гальчак // Пульсуючі джерела. – 2008. – 24 лип. С. 4.

Маніленко, П. Пушкін про Ольгопіль / П.Маніленко // Вінниц. газ. – 2003. – 13 трав.

Подолинний, А. М. Кілька епізодів з життя і творчості Пушкіна / А.М.Подолинний // Подолинний, А.М. Жити Україною: статті, рец., есе. – Вінниця, 2007.– С.55-60.

Подолинний, А. Олександр Пушкін / А.Подолинний // Подільські криниці: хрестоматія з л-ри рід. краю – Вінниця, 1994. – Вип.1. – С.379-381.

Пушкін і Придністров’я: [Могилівський край у тв. поета] // Краяни. – 2005. – 28 лип.– C. 4.

Смолякова, Г. Пушкин и Подолье / Г. Смолякова // Вінницький альбом,1998: літ. - худож. альм. – Вінниця, 1999. – C. 15 -17.

* * *

6 червня –100 років від дня народження Івана Михайловича Сікала (1909-1975), українського актора, режисера, народного артиста УРСР.

Народився Іван Михайлович Сікало на Чернігівщині.

Вперше наші земляки побачили Івана Михайловича у виставах Ізмаїльського театру, який гастролював на Вінниччині у 1948 р., коли у місті над Бугом завершувалася відбудова зруйнованого німцями приміщення театру. Тоді й відбулося злиття двох театрів – Вінницького й Ізмаїльського. І саме на новій сцені судилося розквітнути в повній мірі блискучому таланту Івана Сікала. Він досконало володів акторською професією, хоча й не мав спеціальної освіти.

У нього була блискуча пам’ять. Він знав багато віршів, гуморесок, анекдотів, був гарним оповідачем. Він відтворював характери сценічних героїв настільки точно, що вони поставали перед очима глядачів природними і правдивими.

За виконання ролі Щупака у виставі за драмою М.Зарудного “Мертвий бог” І.Сікало отримав звання народного артиста. Різнобічність його акторського таланту відзначали театральні митці і критики у Києві, Москві, Ленінграді, Баку та інших містах, де гастролював вінницький театр. Працював актор у Вінницькому обласному музично-драматичному театрі до 1964 р.

На жаль, він не знімався ні в кіно, ні на телебаченні, й тому його роботи залишилися лише у спогадах глядачів.

Про митця

Вітавський, К. Все життя на сцені / К.Вітавський // Вінниц. правда. – 1979.– 5 черв.

Нович, М. Народний артист / М.Нович // Вінниц. правда. – 1960. – 2 груд.

Телятникова, С. Актор від Бога / С.Телятникова // Вінниччина. – 1999. – 12 черв.; Вінницький альбом.1999: літ.-худож. та істор.- краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С. 91-92: фото.

* * *

9 червня – 60 років від дня народження Антоніни Іванівни Сторожук (1949), педагога, етнографа, фольклориста.

А.І.Сторожук народилася в с. Новосілка Мурованокуриловецького району. Закінчила Тульчинськекультосвітнє училище (1967), Вінницький педагогічний інститут (1972). Викладала в Лисичанському педагогічному училищі, Барській музичній школі.

З відкриттям Барського педагогічного училища (тепер гуманітарно-педагогічний коледж ім. М. Грушевського) (1984) працює викладачем на відділенні „Мистецтво” та за сумісництвом у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. Михайла Коцюбинського на кафедрі теорії музики та інструментальної підготовки. Відмінник народної освіти, делегат 1-го з’їзду вчителів України. Кандидат мистецтвознавства (2001). З 2006 р. має вчене звання – доцент.

Антоніна Іванівна автор понад 50-ти наукових статей з проблем фольклору та етнографії, серед яких цінні дослідження про календарну та родинну обрядовість Східного Поділля, про автентичну пісню Подільського краю тощо. Перша її книга „Калинове намисто” (1993 ), де вміщено народознавчі новели, розповіді про сучасні народні звичаї та обряди. Автор посібника з музики та народознавства «Луна співучої душі» (1996). Її перу належать монографія «Климент Квітка: Людина-педагог-вчений» (1998), навчальні посібники «Чудові миттєвості дитинства» (2003), «Музичний фольклор Східного Поділля: історичний аспект творення, регіональні особливості природи народного співу» (2007).

А.Сторожук – організатор самобутнього ансамблю автентичного співу «Голоси предків» при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі. Лауреат фестивалю української пісні «Буковинський жайвір» у Чернівцях (1994).

Про А.І.Сторожук

Завальнюк, К. Збирач народної пісні / К.Завальнюк // Вінниччина. – 2000. – 29 січ. – (Спец. вип. газ. «Золота криниця»).

Подолинний, А.М. Сторожук Антоніна Іванівна / А.М.Подолинний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001. – С.326.

* * *

13 червня – 70 років тому народився Володимир Андрійович Глова (1939), педагог, письменник.

В.А.Глова народився в с. Вознівці, тепер Жмеринського району.  Навчався в школі-інтернаті в Могилеві-Подільському, згодом у Києві.

З 1966 р. вчителював в с.Кармалюкове Жмеринського району. Вищу освіту здобув на заочномувідділенні філологічного факультету Вінницького педагогічного інституту (1970). Відмінник народної освіти України.

Вірші почав писати ще в школі. Публікувався з 1958 р. У Могилеві-Подільському його вчителями були І.Глинський та С.Тельнюк, у Києві – Д.Білоус. В.А.Глова – автор збірок «Кольори життя» (1999) та “Сповідь” (2000), «Що в серці збереглось» (2006). Добірки віршів друкувалися в “Літературній Україні”, обласних газетах, збірниках “Калиновий цвіт” (Жмеринка, 1991), “Благовіст” (Вінниця, 1992), “Гроно” (Жмеринка, 1994).

Про письменника

Вовкодав, В. «Майбутнім душу я бентежу»: [про зб. В.Глови «Збираю по крупиночці слова»] / В.Вовкодав // Колорит. – 2004. – 7 серп.

Хоменко, Б.В. Глова Володимир Андрійович / Б.В.Хоменко // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001. – С.67.

* * *

23 червня – 120 років від дня народження Анни Андріївни Ахматової (Горенко) (1889-1966) – російської поетеси, родом з Одеси. Її доля пов’язана і з Поділлям.

А.Ахматова і Поділля

Гнатюк, М. Анна Ахматова на Поділлі / М.Гнатюк // Комс. плем’я. – 1989. – 27 черв.

Єгурнова, Л.З. Ганна Ахматова й Поділля / Л.З.Єгурнова // Тези одинадцятої Вінницької обласної історико- краєзнавчої конференції. 3 верес. 1992 р. – Вінниця, 1992. – С.78-79.

Колеснікова, А. Анна Ахматова бувала на Поділлі / А.Колеснікова // 33 канал. – 2006. – 30 серп. – С. 8.

[Про портрет Анни Ахматової роботи Натана Альтмана] // Долгополов, И. Мастера и шедевры. – М.: Изоискусство, 1988. – С. 38-40.

Яницька, Н. «В той час я гостювала на Землі …»: [Поділля і А.Ахматова] / Н.Яницька // Жінка. – 2000. – № 3. – С.9.

* * *

25 червня – 80 років тому народився Іван Остапович Гонтар (1929-1995), український поет, уродженець с.Біляни Мурованокуриловецького району.

Довідку див.:

Подолинний, А. Гонтар Іван Остапович / А.Подолинний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001. – С.73.

Подолинний, А. Гонтар Іван Остапович / А.Подолинний // ЕСУ. – К., 2006. – Т.6. – С.141: фото.

* * *

28 червня – 100 років тому народилася Галина Василівна Вігурська (1909-1990), українська перекладачка.

Г.В.Вігурська народилася. в с. Люлинці, тепер Калинівського району.  Після закінчення семирічки та дворічної агропромшколи працювала бібліотекарем, агрономом, вихователькою у дитячому садку.

1936 р. закінчила інститут педагогічного дошкільного виховання при Київському університеті. В 1939 -1941 рр. була літпрацівником газети «Радянська освіта». В роки Другої світової війни працювала в госпіталі на Уралі.

По війні повернулася до журналістської діяльності в газетах «Київська правда», «Радянський спорт». З 1952 р. перейшла на творчу роботу. Відома передусім як перекладачка зі слов’янських мов.

У її перекладах вийшли: з білоруської мови – трилогія «На розстанях» Якуба Коласа (1958), роман «Коли зливаються ріки» П.Бровки (1961), повість «Альпійська балада» В. Бикова (1969), тетралогія «Тривожне щастя» І.Шам’якіна (1975), а також окремі твори Янки Бриля, К.Крапиви, М.Линькова, В.Козька; з болгарської – роман «Любов» А.Гуляшки (1958); з польської – п’єса «Моральність пані Дульської» Г. Запольської (1957) та ін.

Вігурська надрукувала спогади про Якуба Коласа, ряд статей на тему українсько-білоруських культурних зв’язків. Член СПУ з 1962 р.

Про Г.В.Вігурську

Герасимчук, В. Галині Вігурській – 80 / В.Герасимчук // Літ. Україна. – 1989. – 3 серп. – С.5.

Подолинний, А. Вігурська Галина Василівна / А.Подолинний// З- над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001. – С.48-49.

Півторак, Г.П. Вігурська Галина Василівна / Г.П.Вігурська // ЕСУ. – К., 2005.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2009 РОКУ

  1. Видатні постаті Вінницького краю, вшанування яких в області відзначається щорічно
  2. СІЧЕНЬ - ЛЮТИЙ
  3. БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ
  4. ТРАВЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ
  5. ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ
  6. ВЕРЕСЕНЬ - ЛИСТОПАД
  7. ГРУДЕНЬ

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше