ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2008 РОКУ

Версія для друку

Управління культури і туризму

Вінницької обласної державної адміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва

 

  

 

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ

ВІННИЧЧИНИ 2008 РОКУ

 

 Хронологічний  довідник

 

 

Вінниця

2007


ББК 92.5(4УКР-4ВІН)

З-72

 

 Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2008 року: Хронолог. довідник / Уклад.: О.Ніколаєць, Т.Кристофорова; Ред. М.Спиця; Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва. – Вінниця, 2008. – 64 с.

 

В даному хронологічному довіднику вміщено інформаційний матеріал до ювілейних дат 2008 року з минулого і сьогодення Вінниччини.

Видання розраховане на різні категорії читачів, які зацікавлені у вивченні та поширенні краєзнавчих знань.

 © Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва


Від укладачів

 

Шановні читачі! Пропонуємо вашій увазі черговий випуск календаря-щорічника “Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2008 року”. Його мета – надати представникам владних структур, культурно-освітніх установ, викладачам, журналістам, краєзнавцям, студентам, учням, широкому колу читачів довідковий матеріал про важливі події в історії області, ювілеї видатних уродженців краю та діячів, які життям і діяльністю пов’язані з Вінниччиною.

Відкривається календар розділом «Видатні постаті Вінницького краю, вшанування яких в області проводитьcя щорічно».

Дати подані за новим стилем. Якщо у джерелах є розбіжності, перевага надавалась інформації з фундамен-тальних енциклопедично-довідкових видань. Неточності можливі у датуванні подій, що відбувались до лютого 1918 року, оскільки джерела не завжди розрізняють старий і новий стилі.

Радимо бібліотекарям використати пропоноване видання для відзначення дат, які пов’язані з історією та культурою певного району, міста, села. Більш широку інформацію про ювілейні дати Вінниччини можна отримати у відділі літератури та інформації з питань краєзнавства (тел. (0432) 32-40-54), де до ваших послуг – зведений краєзнавчий каталог, картотеки, електронні бази даних: «Література про Вінницьку область», «Персоналії», довідкові видання та фонд краєзнавчої літератури.

З переліком знаменних і пам’ятних дат державного та світового значення, українських професійних та великих народно-релігійних свят на 2008 рік ви зможете ознайомитися на сайті нашої бібліотеки.

За додатковою інформацією про дати державного та світового значення звертайтесь у відділ довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування (тел. (0432) 35-11-04). У ці ж відділи просимо надсилати укладачам календарів свої зауваження та пропозиції.

Наша адреса:

21100, Вінниця, вул.Соборна, 73

Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

E-mail: admin@library.vn.ua

http://old.library.vn.ua


Видатні постаті Вінницького краю,

 вшанування яких в області відзначається щорічно

Січень

6   Народився Василь Семенович Стус (1938, с.Рахнівка Гайсин. р-ну, – 1985), український поет, прозаїк, перекладач, критик, літературознавець, правозахисник.

В цьому році вся прогресивна громадськість відзначатиме 70-річчя від дня його народження. На Вінниччині планується низка заходів з цього приводу.

Довідку про В.С.Стуса див. на стор. 13.

·    Народився Степан Васильович Руданський (1834, с.Хомутинці, нині Калинів. р-ну, – 1873), український поет-класик, перекладач, фольклорист.

Народився в сім’ї священика. Після закінчення Шаргородської духовної бурси навчався у Кам’янець-Подільській духовній семінарії (1849-1855). Творчу діяльність почав як поет-романтик, захоплювався фольклористикою, етнографією. На основі подільського народного епосу створив у 1851-1854 рр. балади “Вечорниці”, “Упир”, “Розбійник”. Упорядкував двотомний рукописний збірник “Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С.В.Р.” (1852), збірку “Копа пісень” (1861), здійснив етнографічний опис “Подольське весілля” (1862). Нині в рідному його селі діє народний музей, споруджено пам’ятник поетові, традиційними стали Дні гумору і сатири на Вінниччині, присвячені Руданському. Відзначається це свято в Хомутинцях і Калинівці в день народження автора «Співомовок». Засновано літературну премію ім.С.Руданського (1994).

Лютий

14   Народилася Марія Оксентіївна Руденко (1915, с.Слобода-Яришівська, нині Могилів-Поділ. р-ну, – 2003, с.Слобода-Яришівська), українська фольклористка, етнограф, краєзнавець, педагог, майстриня народного живопису та витинання.

В 30-х роках закінчила Тульчинську педагогічну школу, згодом – Вінницький учительський інститут. Працювала учителем, активно займалась фольклорно-етнографічним вивченням краю. Передала в ІМФЕ АН України записи понад 1000 народних пісень, стільки ж прислів’їв і загадок, 200 казок та легенд, близько 200 повір’їв, чимало народних прикмет, голосінь, небилиць й ін. Частина її фольклорних зібрань увійшла до книг “Ігри та пісні”, “Колядки та щедрівки”, “Весілля”, “Народні оповідання” та ін. Авторка ряду сценаріїв обрядових свят, зібрала 54 зразки народної вишивки, розмальовувала хати. Самобутня майстриня паперових витинанок, які демонструвалися на виставках в Україні та за її межами, відзначені нагородами. Учасниця всеукраїнських та обласних фольклористичних конференцій, ініціатор І Всеукраїнського свята витинанки (1993). Будинок Марії Руденко з численними фольклорно-етнографічними колекціями перетворено на народний музей. Заслужений працівник культури УРСР (1970), лауреат премії імені П.Чубинського (1992). На її честь Міжнародний центр малих планет при астрофізичному інституті США назвав відкриту кримськими астрологами зірку “Горлиця” (за назвою очолюваного нею самодіяльного ансамблю).

Березень

1   Народилася Явдоха Зуїха (Явдоха Микитівна Сивак) (1855, с.Кущинці, нині Гайсин. р-ну, – 1935, с.Зятківці того ж р-ну), українська народна співачка, фольклористка.

Народилася у кріпацькій сім’ї, була неписьменною. Винятково обдарована, наділена феноменальною пам’яттю і тонким естетичним чуттям, вона успадкувала вражаючі за обсягом і художньою цінністю скарби народної поезії і, збагативши їх своєю думкою, творчою уявою, передала наступним поколінням. Володіла хорошим природним голосом і своєрідною манерою виконання. Учень і послідовник співачки Г.Т.Танцюра записав зі слів Я.Зуїхи 1008 народних пісень, близько 400 прислів’їв і приказок, 156 казок та інші фольклорно-етнографічні матеріали. Найбільше кохалася вона в піснях, кращі з яких склали великий том «Пісні Явдохи Зуїхи» та частково вміщені у серійному виданні “Українська народна творчість”.

Травень

7  Народився Петро Ілліч Чайковський (1840-1893), російський композитор-класик.

Закінчив 1865 року Петербурзьку консерваторію, 1866-1878 рр. – професор Московської консерваторії. На запрошення Н.Ф. фон Мекк упродовж 1878-1888 рр. жив і працював у м.Браїлові, нині смт та с.Сьомаки, нині Жмеринського району. Він полюбив навколишні краєвиди, місцевих селян, написав тут низку прекрасних музичних творів. Це засвідчують його листи до Надії Філаретівни: “...В моем портфеле теперь масса эскизов. Я написал, кроме скрипичных пьес, шесть романсов, около дюжины фортепианных пьес, альбом маленьких пьес для детей, большую сонату, всю литургию Иоанна Златоуста…» (1878). «…Я провел ряд незабвенных для меня дней, я испытал в Браилове столько самых чистых, светлых наслаждений, я так много упивался прелестями здешней симпатичной природы, мне было так хорошо, привольно, что дни эти навсегда останутся в моей памяти светлым чарующим воспоминанием…» (1878).

24  Народився Михайло Панасович Стельмах (1912, с.Дяківці, нині Літин. р-ну – 1983), український поет, прозаїк, драматург, громадський діяч, академік АН УРСР, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1981), член СПУ з 1940 р.

Михайло Стельмах належить до чудової плеяди митців, яких вигодувало своїм насущним хлібом і виплекало своєю поезією багате історичними подіями, літературними традиціями, народно-поетичними скарбами наше чарівне Поділля. Закінчив Вінницький інститут соціального виховання. Учителював на Вінниччині, учасник другої світової війни. Працював в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Починав як поет, але основна спадщина – великі прозові полотна. Характерні риси творів Стельмаха – глибоке проникнення в психологію селянина, мовностилістичне багатство, міцний зв’язок із класичними традиціями. Народна поезія мала великий вплив на всю творчість письменника. Він співавтор підручників для вищих навчальних закладів.

30   Народився Федір Григорович Верещагін (1910-1996, м.Вінниця), український режисер, народний артист СРСР (1977).

Закінчив 1941 року Київський інститут театрального мистецтва. У 1948-1986 рр. – головний режисер Вінницького обласного музично-драматичного театру ім. М.Садовського. Директор і головний режисер народний артист СРСР Ф.Г.Верещагін за свою майже 40-річну діяльність у Вінницькому театрі здійснив на його сцені постановку понад 130 вистав, серед яких спектаклі “Перевертень” О.Кіцберга, “Весна”, “Веселка” і “Мертвий бог” М.Зарудного, “Поема про любов” Г.Мусрепова, “Люди не ангели” І.Стаднюка, “Кавказьке крейдяне коло” Б.Брехта, “Третя патетична” М.Погодіна та багато інших відзначено дипломами Всесоюзних та республіканських фестивалів драматичного мистецтва.

Червень

10   Народився Гнат Трохимович Танцюра (1901, с.Зятківці, нині Гайсин. р-ну, – 1962, м.Гайсин), український фольклорист, етнограф, педагог, краєзнавець Поділля.

З юнацьких років захопився збиранням фольклору. На початку збирацької діяльності опанував нотну грамоту і гру на скрипці. Після закінчення педагогічних курсів у Гайсині вчителював у рідному селі. У 1928 р. вступив до Харківського музично-драматичного інституту, який змушений був кинути через хворобу. Закінчив заочно мовно-літературний факультет Вінницького інституту соціального виховання, учителював. Спадщина його багата й різноманітна в жанровому плані. У 1950 р. упорядкував і передав ІМФЕ АН України 2650 народних пісень, понад 1000 з яких він записав в односельчанки Явдохи Зуїхи, 928 казок, 1536 прислів’їв, 615 загадок, 800 весільних пісень, 200 записів дитячого фольклору. Гнат Танцюра – автор великої і цінної фольклористично-етнографічної праці “Весілля в селі Зятківцях” (вийшла друком у 1997 р.), з його спадщини видано «Українські народні пісні в записах Гната Танцюри (2001). Народні традиції, звичаї, фольклор Поділля склали основу творчості Г.Т.Танцюри. Про Танцюру мало сказати, що він перебував у найтіснішому зв’язку з рідним народом. Він виріс з народного кореня і жив, не відриваючись від нього. У Гайсині функціонує музей-садиба його імені, традиційним стало обласне фольклорне свято на приз Гната Танцюри.

Вересень

17  Народився Михайло Михайлович Коцюбинський (1864, м.Вінниця, – 1913), український письменник-класик, громадський діяч.       

Дитинство і юність письменника минули в селах і містечках Поділля – у Барі, Кукавці, Шаргороді, Станіславчику, Пикові. Закінчив 1880 р. Шаргородське духовне училище, заробляв для себе та рідні репетиторством. У 1891 р. їде у село Лопатинці (тепер Шаргородського району), де протягом двох років учив дітей бухгалтера цукроварні. У Лопатинцях склалися сприятливі умови для літературної праці. Тут він спілкується з селянами, молоддю, розгортає культосвітню роботу, активно збирає місцевий фольклор і вивчає побут села. Поділля посіло вагоме місце у творчості М.Коцюбинського, який зобразив побут подільських селян у ранніх оповіданнях і повістях “Харитя”, “Ялинка”, “П’ятизлотник”, “На віру” та ін. Він написав етнографічну статтю “Вироби селянок з Поділля на виставці в Чікаго” (1892). З ініціативи Вінницької організації СПУ 1981 р. засновано обласну, а з 1993 р. Всеукраїнську літературну премію ім.М.Коцюбинського. Ім’я письменника носить Вінницький державний педагогічний університет.

21  Народився Петро Іванович Ніщинський (1832, с.Неменка, нині Іллінец. р-ну, – 1896, с.Ворошилівка, нині Тиврів. р-ну), український композитор, поет- перекладач, педагог.

Народився в сім’ї дяка. Дитячі і юнацькі роки провів у Києві. В 1842 р. П.Ніщинський був зарахований до Києво-Софійського духовного парафіяльного училища, після закінчення початкового курсу його було переведено до Києво-Подільського духовного училища. Навчаючись у бурсі, співав одразу в трьох хорах, єдиною розрадою для нього в ці роки була музика. 1849-го року – вступає до Київської семінарії, з 1850 р. – півчий церкви російського посольства в Афінах, 1856 р. закінчив філологічний та богословський факультети Афінського університету, здобув ступінь магістра наук, деякий час викладав грецьку мову в столиці Греції та на Кіпрі. В 1857-1860 рр. учителював у Петербурзі, 1860 р. переїхав до Одеси, де викладав грецьку і російську мови, музику та співи, виступав у пресі як критик і публіцист, збирав і обробляв українські народні пісні, організовував аматорські хорові та драматичні гуртки. Дуже плідними у творчому відношенні були роки, проведені ним у місті Ананьєві на Одещині (1875-1882). Це був час його захоплення музикою і театром. 1875 р. створив на власний текст музичну картину з народного життя “Вечорниці” як вставну сцену до 2-ї дії драми “Назар Стодоля” Т.Шевченка. Вперше виконаний того ж року єлизаветградським артистичним гуртком, твір набув самостійного значення. Широко відомий чоловічий хор з “Вечорниць” – “Закувала та сива зозуля”. П.Ніщинський – автор перших перекладів українською мовою творів Софокла і Гомера. Помер у дочки на Вінниччині. 1911 р. за ініціативою композитора К.Стеценка шанувальники його таланту поставили на могилі у Ворошилівці пам’ятник.

28  Народився Олексій Григорович Луцишин (1922, с.Крищинці Тульчин. р-ну, – 2001, м.Вінниця), гончар, заслужений майстер народної творчості.

Першим учителем Олексія був батько Григорій, який 5-річного хлопчика прилучав до сімейної справи – гончарства. Уже з 10-ти років Олекса працював за гончарним кругом. Гончарське мистецтво Олексій Луцишин переймав не лише у сім’ї, а й від інших майстрів-односельців. Особливий вплив на його професійне становлення справив сусід, вже відомий на той час заслужений майстер народного мистецтва, член Спілки художників України Іван Тарасович Гончар. В 1944-ому він пішов на фронт і перша персональна виставка молодого подільського гончара відбулася у госпіталі в молдовських Фалештах. Після війни жив і працював у рідному селі. У 1955 р. сімейство Луцишиних переїздить до Вінниці, де працював малярем, муляром, столяром тощо. З серпня 1975 року робота з глиною стала його основним заняттям. Талановитий майстер був прийнятий на роботу до художньо-виробничих майстерень Вінницького відділення Художнього фонду УРСР на посаду художника-кераміста, а з травня 1979 р. – гончара-формувальника п’ятого розряду. Тут він пропрацював до виходу у 1983 році на пенсію. Але і після цього митець не полишає улюбленої справи. У своїй домашній майстерні працелюб точив на крузі ужитковий посуд, ліпив традиційну народну іграшку, з чим виїздив на різноманітні ярмарки, виставки. О.Г.Луцишин за свою працю отримав багато нагород. Указом Президії Верховної Ради України від 21 липня 1988 р. присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України. 15 квітня 1992 р. Олексія Григоровича було прийнято до Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Все своє свідоме життя майстер присвятив збереженню та відродженню гончарських традицій, мав чимало учнів. Вже перебуваючи на пенсії, викладав кераміку у 1990-1992 рр. у Вінницькому міському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, 1993-1997 рр. – Вінницькому вищому художньому професійно-технічному училищі № 5. Жодна мистецька акція у місті чи області не відбувалась без славетного подільського гончара. Він був учасником 50 обласних виставок народного мистецтва Вінниччини, усіх музейних свят, різноманітних зустрічей, фестивалів, народознавчих заходів. 

Жовтень

5  Народився Володимир Омелянович Забаштанський (1940, смт Браїлів Жмерин. р-ну, – 2001), український поет, перекладач, громадський діяч, лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1986).

Після Браїлівської семирічки закінчив 1957 р. будівельну школу в Макіївці на Донеччині. Працював підручним кочегаром на цукроварні, робітником в радгоспі, каменярем у гранітному кар’єрі. 1958 р. внаслідок трагічного випадку на виробництві втратив зір і руки. Два роки лікувався в Київському ортопедичному інституті. Потім вступив до школи робітничої молоді Києва, яку закінчив із золотою медаллю. 1969 р. з відзнакою закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка. Протягом 25 років керував літературною студією “Кобза” при журналі “Дніпро”. Як поет дебютував 1961 р. У наступні роки видав низку поетичних збірок громадянської та інтимної лірики. За плідну літературну діяльність і велику громадянську мужність нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступ. (1997), цього ж року йому присуджено міжнародну премію фундації Антоновичів (США). Член СПУ з 1967 року. Забаштанський – поет. Поет, явлений природою, нашою дійсністю, а не волею якогось випадку. Почерк Забаштанського впізнається з першого рядка, з першого слова, поет звіряє паперові тільки те, що перекипіло в душі, що може повідати людям лише він і ніхто інший. Поет гранично чесний перед собою і читачем, наділений почуттям високої відповідальності за своє покликання, свою літературну працю.

Листопад     

21  Народився Володимир Максимович Перепелюк (1910-2000, смт Вороновиця Вінниц. р-ну), український кобзар, фольклорист.

Початкову освіту отримав у лікнепі, наймитував, служив у війську, закінчив бібліотечні курси у Кам’янці-Подільському (1934). Працював завідуючим бібліотекою Вороновицького сільськогосподар-ського технікуму. Наприкінці 30-х поклав на музику і виконував вірш Т.Г.Шевченка «Немає гірше, як в неволі…». Учасник першої республіканської наради народних співців і поетів (1939). Співав у Державному українському народному хорі (1944-1970). Автор багатьох пісенних творів, опублікував документальну розповідь “Повість про народний хор”, твори для дітей. В.М.Перепелюк виконував пісні у фільмах: “Поема про море”, “Сліпий музикант”. З 70-х років жив у Вороновиці, виступав з грою на кобзі та співом. Думи і пісні друкував в багатьох збірках сучасної усної народної творчості. Останні роки працював над великою автобіографічною повістю “Вийшов кобзар із Поділля”. У Вороновиці встановлено йому пам’ятний знак, проводиться Всеукраїнське свято кобзарського мистецтва «Струни вічності».

23    Народився Родіон Андрійович Скалецький (1899, с.Михайлівка, нині Бершад. р-ну – 1984), український композитор, хоровий диригент, фольклорист.

Закінчив Ольгопільську двокласну школу (1916), де серед інших дисциплін опанував також основи теорії музики, гармонії та диригування. Навчався в Одеському інституті народної освіти, де самотужки поглиблював знання з музики. Викладав українську мову й співи в кооперативному й педагогічному технікумах Тульчина, в Ольгопільській школі. Відродив засновану М.Леонтовичем народну хорову капелу в Тульчині, очолював її в 1926-1932 рр., був організатором і керівником численних хорів. У грудні 1933 р. Р.Скалецького заарештовано, безпідставно звинувачено в контррево-люційній діяльності й на кілька років вислано за межі України. Після другої світової війни тривалий час працював у Вінницькому інституті удосконалення вчителів, школі № 3 ім.М.Коцюбинського, керував секцією самодіяльних композиторів в обласному Будинку народної творчості. З 1959 р. – відповідальний секретар відділу Музично-хорового товариства України. Автор пісень – переважно хорових, побудованих на фольклорній основі, а також складних акапельних творів, пісень для ансамблів та солістів. Творчість Скалецького спирається на музично-пісенний фольклор Поділля, на класичні традиції української музичної культури. Усього ж з уст народу він записав на Вінниччині 320 пісень, серед них 146 – весільні. У 20-30-х рр. записав текст і музику весілля в рідному селі (опублікував у виданні «Весілля» К., 1970). Він автор чи співавтор підручників з музики та співів для загальноосвітніх шкіл. У Вінниці ім’ям Р.Скалецького названо вулицю, на якій тривалий час жив композитор.

Грудень

13  Народився Микола Дмитрович Леонтович (1877, с.Монастирок, нині Немирів. р-ну – 1921, с.Марківка, нині Теплиц. р-ну), український композитор, хоровий диригент, педагог, фольклорист.

Дитинство композитора пройшло в селі Шершнях Вінницького повіту (нині Тиврівський район), де батько отримав посаду настоятеля місцевої парафії. У 1887 р. його віддали на навчання до Немирівської гімназії. Закінчивши підготовчий клас цієї гімназії, вступає до Шаргородської бурси, а з 1892 по 1899 рр. навчається в Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Після закінчення семінарії працював учителем музики та арифметики в Чуківській школі, викладав хоровий спів у Тиврівському духовному училищі, організував дитячий хор. На цей період припадає вихід його «Першої збірки пісень з Поділля». З 1902 по 1904 рр. працював вчителем церковно-вчительської школи у Вінниці. 1904 р. в Петербурзі склав екстерном екзамени й отримав свідоцтво регента. З 1908 по 1919 рр. Леонтович викладав співи у Тульчинському єпархіальному училищі. Загинув трагічною смертю від кулі чекіста. У жанрі хорової музики його спадщина своєю майстерністю і неповторністю сягає вершин світового музичного мистецтва. Найціннішим у його спадку є хорові мініатюри. Тематика їх багата і різноманітна. Загалом в його доробку близько 200 народних хорових творів. Палкі прихильники творчості композитора 1922 р. заснували на Поділлі філію Музичного товариства імені Леонтовича, його ім’я носила Вінницька хорова капела. В місті Тульчині композитору за проектом скульптора Г.Н.Кальченко та архітектора А.Ф.Ігнатенка споруджено пам’ятник. Його ім’я носить Вінницьке державне музичне училище (нині училище культури і мистецтв).

22   Народилася Настя Андріанівна Присяжнюк (1894, м.Погребище – 1987, там само), українська фольклористка, етнограф, краєзнавець, педагог.

Закінчила двокласну школу, працювала на цукроварні, потім в Одесі – на цукрозаводі та канатній фабриці. Брала участь у революційному русі, за що тричі була засуджена. У 1917 р. в Києві склала екстерном іспити на звання вчительки, з цього часу працювала в школі. Закінчила Кам’янець-Подільський інститут народної освіти, навчалася в аспірантурі при кафедрі української мови Київського університету. У 30-ті роки зазнала репресій. Записувати фольклор почала з 1917 рр. У 20-ті рр. Н.А.Присяжнюк, маючи зв’язок з Етнографічною комісією і Кабінетом музичної етнографії Академії наук України, розпочала систематичну фольклористичну роботу: записала погребищенське весілля з усіма обрядами і піснями (650 пісень), зібрала сотні пісень інших жанрів, працювала на ниві етнографії та краєзнавства. Усе зібране надсилала до Києва. Значну кількість записів подільської фольклористки надруковано в кількох томах серії “Українська народна творчість”. Головним підсумком її життя став збірник «Пісні Поділля» (1976). Десятки років Н.Присяжнюк працювала позаштатним співробітником ІМФЕ ім.М.Т.Рильського АН України, де зберігаються її рукописні фольклористичні та етнографічні записи, її записи є також у Вінницькому обласному державному архіві та обласному краєзнавчому музеї.



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2008 РОКУ

  1. Видатні постаті Вінницького краю,
    вшанування яких в області відзначається щорічно
  2. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2008 року (січень - липень)
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2008 року (серпень - грудень)

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше