ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Бібліотека в контексті світової культури, науки, інформації

Версія для друку

Вінницька філія Всенародної бібліотеки при УАН (ВУАН) як науковий центр (1920-1930)

 

Соломонова Т.Р.,

кандидат історичних наук, старший викладач

ВДПУ ім.М.М.Коцюбинського

 

За доби Української революції загинула або виявилася безгосподарною велика кількість пам’яток історії та культури. Влітку 1920 року активну участь у вивченні книжкових багатств Поділля брав представник Всенародної бібліотеки при Українській Академії наук (далі – ВБ при УАН) В.А. Камінський, який за пропозицією керівника музейно-архівного відділу Подільської губернської народної управи Ю.С. Александровича, у своєму звіті виказав думку про необхідність створення у Вінниці філії ВБ при УАН, в основу якої покласти бібліотечний та бібліографічний відділи місцевого архіва, в якому після націоналізації приватних бібліотек зібралося понад 60 тис. книжок1. Додаткове ознайомлення з цим фондом підтвердило його наукове та історико-культурне значення.

Тимчасовий комітет для створення ВБ при УАН визнав організацію філії у Вінниці доречною і 26 серпня 1920 р. звернувся до Вінницької губнаросвіти з проханням дати на це згоду2. Передбачалося створити наукову фундаментальну бібліотеку губернського масштабу, де було б “згуртовано із всього Поділля усі книжкові багатства” та закладено у відділі україніки окремий підвідділ подоліки3. Нова установа мала підпорядковуватись керівництву ВБ і стати осередком наукової роботи академічного рівня в краї.

Де-юре Вінницька філія Всенародної бібліотеки при УАН (ВУАН) (далі – ВФ) постала 23 вересня 1920 року. За наказом №806 Подільського губернського військово-революційного комітету Вінницький архів передавав бібліотеці книжки, газети, відозви, оголошення та іншу друковану продукцію, рукописи, справи, документи, портрети, малюнки, старожитності, а також весь другий поверх помешкання “Мури” (12 кімнат) з меблями4. В основу діяльності ВФ було покладено інструкцію Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української держави в м.Києві та статут цієї бібліотеки5.

Попри катастрофічну нестачу коштів, палива, освітлення, меблів, брак досвіду працівників бібліотеки, безладдя з бібліотечним фондом вже через декілька місяців – 7 березня 1921 року – вдалося відкрити читальню, де для користування стали доступними книги з україніки, російської історії, медицини, а згодом історії революції та мистецтва. Серед першочергових завдань бібліотеки були систематизація і каталогізація фонду та обслуговування читачів.

6 вересня 1921 року було затверджено перший статут ВФ6, згідно з яким передбачалося створити в її складі сім основних відділів: загальний, україніка з підрозділом подоліки, газетно-журнальний, рукописи і стародруки, сходознавство з підрозділом юдаїки, читальня та “каталоги”7. Книгозбірня адміністративно і науково підпорядковувалася ВБУ при ВУАН (з червня 1921 р. ВБ при УАН перейменовано у ВБУ при ВУАН).

24 червня 1924 року Рада ВБУ при ВУАН визнала, що етап становлення бібліотеки завершено. Було затверджено новий статут ВФ, яким передбачалося “зібрати якнайповнішу літературу по всіх науках і галузях знання всіх народів і всіх віків, всіма мовами друковану і писану; літературу українською мовою та з галузі українознавства; всю літературу, видану на території Подільського регіону, а також літературу, присвячену вивченню Поділля, де б і якою мовою не було її видано; б) утворити найзручніші для населення форми користування книжковими багатствами філії; в) збирати, реєструвати і опрацьовувати весь бібліографічний матеріал свого району”8. Нарешті було призначено постійного директора, яким став В.Д.Отамановський9, який працював у бібліотеці з грудня 1920 року.

ВФ розгорнула активну наукову діяльність. Так, 15 березня 1924 року при ній було утворено громадський Кабінет виучування Поділля, що мав співпрацювати з комісією краєзнавства ВУАН. Його завданням передбачалося гуртування місцевих дослідників-краєзнавців, збирання подоліки, популяризація краєзнавчих знань, тобто основними напрямками діяльності були бібліотечно-бібліографічний, пам’яткоохоронний, видавничий та політосвітний10. До його складу входило близько 30 фахівців з різних галузей знань.

Кабінет здійснював широкомасштабне наукове вивчення регіону, наслідком якого стали 26 окремих випусків праць (ще 8 були готові до друку у 1930 році11), понад 10 поштових листівок з місцевими краєвидами, цикли публічних краєзнавчих лекцій, доповідей його наукових консультантів, зокрема В.Д.Отамановського “Вінницька філія Всенародної бібліотеки України та її науково-краєзнавча праця”. Наукові видання, оприлюднені протягом 1924-1929 років, у комплексі мали становити своєрідну енциклопедію поділлєзнавства за розділами: природа, економіка, історія регіону; місто Вінниця та його околиці; бібліографія Поділля та його видатні уродженці. Серед авторів були кліматолог Л.Данилов, ботанік О.Савостіянов, фармаколог Л.Морейніс, інженер О.Бируля, А.Мерков, співробітники бібліотеки М.Білінський, Л.Тимошенко, М.Хращевський, Н.Співачевська, В.Рот (Вінниця), зоолог В.Храневич, історик і археолог Ю.Сіцінський (Кам’янець-Подільський), літературознавець академік С.Єфремов, економіст С.Городецький (Київ), директор бібліотеки Наукового товариства ім. Т.Шевченка історик І.Кревецький (Львів).

Бібліотекарі ВФ стали кістяком для створення бібліографічної секції Кабінету виучування Поділля, що прагнула скласти “Bibliographia Podolica”, яка мала містити: а) усю літературу про Поділля незалежно від місця її видання; б) часописи, що виходили на території краю; в) твори авторів-подолян та праці про них. Редактором кожного тематичного напрямку був певний науковий консультант Кабінету. Планувалося друкувати серію “Матеріали до історії друку та до бібліографії Поділля”. Першим її томом став історико-бібліографічний збірник “Часописи Поділля”. Другий том, присвячений продуктивним силам краю, мав виходити у трьох випусках: “Бібліографія економіки Поділля” (редактор – проф. А.Ярошевич), “Бібліографія флори Поділля” (проф. О.Савостіянов), “Бібліографія сільського господарства” (проф. С.Городецький). Третій том складався з двох випусків: історія та етнографія краю. На жаль, оприлюднено було тільки покажчик, присвячений пресі регіону, хоча є відомості, що були майже готові випуски з економіки та фольклору Поділля12.

Серед видань Кабінету виділимо працю В.Отамановського “Краєзнавство на Поділлі, найближчі його завдання та потреби й роля в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля”13. У цьому своєрідному програмному документі розкрито значення краєзнавства в соціально-економічному розвитку суспільства, історію краєзнавчих досліджень на Поділлі, завдання краєзнавчого руху, шляхи їх реалізації на прикладі Кабінету виучування Поділля. Використовуючи власний досвід, автор розробив план краєзнавчих досліджень, примірний статут і орієнтовний план роботи краєзнавчого товариства, програму накопичення та систематизації відомостей про край. Книга була цінним методичним й інструктивним посібником для краєзнавчих організацій усієї України.

Шість видань ВФ відзначені преміями Всеукраїнської комісії з преміювання наукових праць при Укрнауці Наркомату освіти, одне з них Управління соцвиху НКО УСРР визнало зразковим і запропонувало іншим округам республіки видавати подібні праці14.

Видавнича діяльність здійснювалася за рахунок бібліотеки та була неприбутковою. Збитки відшкодовувалися фінансовою допомогою окрвиконкому. Окремі праці виходили коштом зацікавлених місцевих організацій, зокрема Вінокросвіти, секції наукових робітників та окрспілки Робосу, Тульчинської, Проскурівської, Миколаївської, Першотравенської округ, за підтримкою Укрдержплану тощо.

Успіхи Кабінету виучування Поділля підкреслила ухвала ВУАН про утворення подібних закладів в Полтаві, Житомирі й Донбасі15.

Серед інших напрямків наукової діяльності ВФ слід відзначити історико-книгознавчі дослідження (спроба створення відділу стародруків і рукописів), відкриття обсерваторії, створення Кабінету виучування Європи та Америки16. Філія дбала про вивчення й охорону пам’яток, пов’язаних з видатними подолянами С.Руданським, М.Коцюбинським, П.Ніщинським, М.Пироговим, Д.Марковичем, дослідження єврейських пам’яток культури, фотографування пам’яток архітектури регіону. Вперше на Вінниччині було звернуто увагу на пам’ятки природи, наприклад, охорону вимираючого дерева береки17. Співробітники ВФ стали авторами проекту постанови про охорону пам’яток природи й старовини18. Завдяки їх зусиллям було створено фототеку з понад 200 фотографіями подільських краєвидів, пам’яток природи й старовини, які згодом передбачалося поширити у вигляді поштових листівок19.

ВФ взяла активну участь у підготовці наради наукових бібліотек України (28-31 грудня 1925 року), де йшлося про створення українського бібліографічного репертуару, топобібліографії й краєзнавчої бібліографії. В.Д.Отамановський виступив з доповіддю „Бібліографія краю (топобібліографія) як одне з основних завдань наукової книгозбірні та організація топобібліографічної праці на Україні”, в якій, зокрема, висвітлював бібліографічну діяльність філії. Крім джерелознавчої функції, складання краєзнавчої бібліографії, на його думку, мало і всеукраїнське значення, оскільки “уможливить здійснення одного з грандіозних завдань – складання української національної бібліографії”20.

Працівників книгозбірні було запрошено на Міжнародний конгрес бібліотекарів та друзів книги у Прагу21. В.Д.Отамановський побував на Всеукраїнському з’їзді краєзнавців у Харкові, для якого готував доповідь “Краєзнавство та методологія бібліотечної роботи”22.

Крім книг, бібліотека намагалася збирати інші види письмових джерел. Зокрема, у цей період у Замотина-Ширяя було придбано 17 грамот XVII-XVIII ст. за підписами І.Мазепи, Д.Апостола, І.Скоропадського, Міклашевського, Петра І23, придбано і передано до Києва архів українського громадського і державного діяча, письменника Д.Марковича24.

Особливою подією 1928 року стала організація Музею друку на основі ювілейної виставки, присвяченої 350-річчю українського друку, “Пам’яті Гутенберга” (1924)25.

Але загальнодержавні тенденції початку 30-х років до розгортання політичних репресій, припинення активності громадських товариств, посилення централізації бібліотечної справи зумовили закриття філії шляхом злиття з округовою бібліотекою ім. К.Тімірязева. Директора філії В.Д.Отамановського і вченого секретаря Л.О.Тимошенка було репресовано за справою СВУ.

В цілому, слід зазначити, що створення ВФ мало неабияке значення для подальшого розвитку культури і науки Поділля. Її організація допомогла врятувати книжкові багатства краю, створити умови для їх використання. Її діяльність сприяла розвитку краєзнавчого руху в регіоні та дослідженню краю. На початку 20-х років в Україні було декілька спроб утворити бібліотеки академічного типу у провінції (Полтаві, Черкасах), де не було навіть вищих навчальних закладів. Це розглядалося як шлях до влаштування майбутніх наукових центрів у регіонах. А ВФ стала першим вдалим свідомо реалізованим проектом створення наукової крайової бібліотеки Поділля.

ВФ не тільки була бібліотекою академічного типу з відповідними функціями, а й виконувала численні позапрофільні наукові та культурно-освітні завдання. Можна відзначити, що основний науковий напрямок діяльності філії був пов’язаний з краєзнавством, зокрема краєзнавчою бібліографією. ВФ стала центром краєзнавства на теренах Східного Поділля завдяки чималим зусиллям її провідних працівників. Керівництву філії вдалося згуртувати багатьох відомих вчених України, зацікавлених у подальшому дослідженні Поділля, створити дієздатний потужний колектив бібліотечних працівників, які зуміли впродовж короткого відрізку часу налагодити повноцінне життя установи.

Сучасна Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва, її наступниця, вдало продовжує традиції бібліогра-фування літератури з краєзнавства, разом з тим має відродити традиції філії і стати координатором краєзнавчої роботи в краї.

 

Джерела та література

 1. Державний архів Вінницької області (далі – ДАВО). – Ф. Р-254. – Оп. 1. – Спр. 15. – Арк. 278-279.

2. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського (далі – ІР НБУВ). Архів НБУВ. – Спр. 23. – Арк. 23.

3. Там само. – Арк. 33-35.

4. Там само. – Арк. 1.

5. Там само. – Арк. 3-4.

6. Там само. – Спр. 58. – Арк. 2.

7. Там само. – Спр. 23. – Арк. 14.

8. Там само. – Спр. 339. – Арк. 1.

9. Там само.

10. ДАВО. – Ф.Р-522. – Оп.1. – Спр. 38. – Арк. 32-32 (зв.).

11. Там само. – Ф.Р-256. – Оп.3. – Спр. 44. – Арк. 56.

12. Звідомлення Бібліографічної секції Кабінету виучування Поділля з 1 квітня 1926 р. до 1 квітня 1928 р. / Вінниц. філ. Всенар. б-ки України; Каб. виучування Поділля. – Вінниця, 1928. – С. ІV. – (Вип. 21).

13. Там само.

14. Отамановський В. Краєзнавство на Поділлю, найближчі його завдання та потреби й роля в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля / Вінниц. філія Всеукр. б-ки України; Каб. виучування Поділля. – Вінниця, 1926. – 13, XV с. – (Вип. 8).

15. [Отамановський В.Д.] Автобіографія ув’язненого Валентина Отамановського // Поділ. старовина: Наук. зб. – Вінниця, 1993. – [Вип.1]. – С.16-17.

16. ІР НБУВ. Архів НБУВ. – Спр. 170. – Арк.1.

17. Там само. – Спр. 129. – Арк. 26.

18. Там само. – Спр. 169. – Арк. 10.

19. Там само. – Арк. 12.

20. Отамановський В.Д. Бібліографія краю (топобібліографія) як одно з основних завдань наукової книгозбірні та організація топобібліографічної праці на Україні // Бібл. зб. – 1926. – Ч.1. – С.78-81.

21. ІР НБУВ. Архів НБУВ. – Спр. 130. – Арк. 29-30.

22. ДАВО. – Ф.Р-552. – Оп. 1. – Спр. 38. – Арк. 66.

23. ІР НБУВ. Архів НБУВ. – Спр. 58. – Арк. 3.

24. Там само. – Спр. 40. – Арк. 32.

25. Борщевська Н. Музей друку: Путівник / Вінниц. вечір. робітн. ун-т. – Вінниця, 1930. – С. 8. – (Вінниччина в екскурсіях. Вип. ІІІ). 


Регіональний інформаційний центр: нові можливості бібліотечного краєзнавства

(з досвіду ХДНБ ім.В.Г.Короленка)

 

Дмитрієва О.М.,

головний бібліотекар відділу

україніки ХДНБ ім.В.Г.Короленка

 

Політичний, економічний і соціокультурний розвиток України за останні кілька років обумовив науковий і пізнавальний інтерес її громадян до розвитку як свого, так і інших регіонів України, внаслідок чого в бібліотеках стрімко зросла кількість запитів регіонального змісту. Значно полегшити вирішення цієї задачі стало можливим завдяки реалізації Проекту МФ „Відродження” «Створення регіональних інформаційних порталів та інформаційних центрів на базі публічних бібліотек України», метою якого було інформування мешканців регіонів щодо діяльності урядових, громадських, бізнесових та інших організацій і взагалі надання актуальної інформації з питань місцевого життя. ХДНБ ім.В.Г.Короленка підключилася до участі в Проекті влітку 2004 р., в лютому 2005 р. в бібліотеці було відкрито передбачений Програмою Регіональний інформаційний центр (РІЦ).

Бібліотеки-учасниці проекту різними шляхами підійшли до створення регіональних інформаційних центрів. У ХДНБ РІЦ було створено на базі відділу україніки, оскільки одним із напрямків його роботи є бібліотечне краєзнавство. У вересні того ж року РІЦ було виділено в окремий структурний підрозділ відділу на правах сектору, його штат складає нині 3 одиниці (один головний бібліотекар, два бібліотекарі 1 категорії), розроблено організаційно-управлінську документацію (Положення про Регіональний інформаційний центр, Правила кристування РІЦ, посадові інструкції). На часі – розробка технологічної інструкції щодо створення контенту Регіонального інформаційного порталу (РІП) «Харківщина». Розташувався Центр в окремому, проте, на жаль, віддаленому від читального залу відділу приміщенні; відкритий для користувачів шість днів на тиждень (вихідний день – неділя) з 10 до 18 години, в суботу – з 10 до 17.

Вирішуючи організаційні питання, ми ретельно вивчили досвід створення подібних центрів, переважно в Росії, де приблизно з кінця 1990-х рр. при бібліотеках діють муніципальні інформаційні центри (або центри муніципальної інформації). Важливо було визначити місце Центру в обслуговуванні користувачів відділу і бібліотеки. На першому етапі було зроблено спробу виділити з підсобного фонду відділу україніки, так би мовити, «оперативну» частину, яку склали краєзнавчі довідкові видання останніх років (бізнес-каталоги, путівники, ювілейні проспекти і буклети тощо), періодичні видання, що містили місцеві офіційні документи або фактографічну інформацію (наприклад, журнал «Харьков – что, где, когда»), інформаційно-аналітичні видання Харківської ОУНБ тощо. Таким чином було зроблено спробу розмежувати обслуговування читачів: в підсобному фонді відділу мала зосередитися інформація історичного характеру, а Центр надавав би користувачам оперативну, актуальну інформацію про сучасне життя регіону. Проте особливості обліку фонду відділу, дещо різний режим роботи Центру і читального залу відділу, їх віддаленість одне від одного швидко виявили недоліки цього варіанту організації, основними з яких стали незручності в обслуговуванні користувачів та необхідність їх перенаправлення з читального залу відділу до РІЦ і навпаки, неможливість одразу задовольнити комплексний запит читача, штучний розподіл підсобного фонду. Таким чином, шляхом спроб і прорахунків ми дійшли до оптимальної моделі: обслуговування у читальному залі відділу здійснюється за допомогою традиційних друкованих документів, а в РІЦ – за допомогою електронних ресурсів (перш за все, це он-лайнові документи з мережі Інтернет і компакт-диски).

З часом, крім інформації про Харківщину, користувачам стали надавати інформацію про інші регіони України, в першу чергу, завдяки можливостям РІП «Харківщина», який створюється фахівцями Центру і є складовою частиною мережі регіональних інформаційних порталів ОУНБ. Взагалі, це була надзвичайно цікава і цінна ідея – в усіх областях України створити регіональні портали, об’єднавши їх у мережу, де передбачена можливість швидкого переходу з одного порталу на інший, наявні єдиний рубрикатор і схожий інтерфейс для полегшення пошуку необхідної інформації. Завдяки реалізації цього завдання бібліотеки спільними зусиллями змогли б репрезентувати в мережі Інтернет багатоаспектну, комплексну інформацію про свої регіони і таким чином наблизити її до віддаленого користувача, зробити більш доступною, зацікавити краєзнавчою інформацією потенційного споживача.

Поступово у Центрі запровадили також надання за допомогою мережі Інтернет правової інформації державного рівня (адже її зв’язок з такою ж інформацією регіонального рівня не потребує коментарів), потім взагалі доступ до українознавчих ресурсів. Запроваджений моніторинг обслуговування свідчить, що з точки зору тематики запитів найбільшим попитом у відвідувачів (переважно студентів) користується інформація про регіони України (загальна характеристика областей, аналіз регіональної економіки, туристичні ресурси та екологічний стан кожної області). Другим рядком у рейтингу запитів користувачів стоїть інформація про підприємства, заклади, організації – від адресної до характеристики їх діяльності. Значний інтерес викликають питання благодійності й соціального захисту, працевлаштування (пошук спонсорів, грантів на освіту і наукову роботу, додаткових джерел фінансування тощо). Великим попитом користуються також офіційні документи, доступ до яких маємо на сайтах органів влади і місцевого самоврядування.

Отже, сьогодні в Регіональному інформаційному центрі користувачам надаються електронні інформаційні послуги за профілем відділу україніки. Це, перш за все, доступ до мережевих ресурсів україно- та краєзнавчого змісту, користування фондом компакт-дисків за профілем комплектування відділу, а також надання у користування матеріалів електронних розсилок і електронних бюлетенів за вищевказаною тематикою. У приміщенні Центру користувачі також можуть одержати доступ з сайту ХДНБ до власних електронних ресурсів нашої бібліотеки – електронного каталогу (з 1996 р.), зведеного каталогу періодичних видань бібліотек Харкова (з 2000 р.), віртуальних виставок, електроних версій деяких видань ХДНБ.

До сервісних послуг РІЦ належать видрук з баз даних, копіювання на електронні носії інформації, консультації і допомога у пошуку необхідної інформації. До речі, надавати допомогу користувачам РІЦ доводиться доволі часто, і це не дивно. Якщо Інтернет-центр ХДНБ відвідують тільки ті користувачі, які мають навички роботи в Мережі, то до РІЦ часто приходять відвідувачі, перенаправлені з інших відділів бібліотеки (в першу чергу, з відділу україніки), і не всі з них взагалі вміють працювати на комп’ютері. В такому разі допомога консультантів РІЦ супроводжується рекомендацією пройти навчання в Інтернет-центрі ХДНБ.

Таким чином, основними функціональними обов’язками співробітників РІЦ є створення і підтримка в актуальному стані РІП «Харківщина» та інформаційне обслуговування відвідувачів Центру. Крім того, на них покладено виконання віртуальних довідок за спеціалізацією відділу, які перенаправляються з інформаційно-бібліографічного відділу – куратора цього напрямку роботи.

Можливості Центру органічно задіяні в проведенні масових і науково-методичних заходів відділу україніки. Вже традиційним стало проведення в РІЦ Дня фахівця для студентів історичних спеціальностей, в рамках якого їх знайомлять з можливостями і шляхами пошуку в Інтернеті фахової інформації про Харківщину, проводять огляди інтернет-ресурсів і компакт-дисків з історії України і суміжних дисциплін. День бібліотекаря-краєзнавця, який проводиться у відділі україніки, обов’язово включає відвідування Центру і знайомство з його можливостями. Для членів клубу «Краєзнавець» час від часу проводяться огляди або перегляд нових компакт-дисків, присвячених Харківщині. На базі Центру стали проходити практику студенти ХДАК за фахом «Документознавство та інформаційна діяльність», що можна розглядати як засіб залучення нового покоління до роботи в бібліотеці.

Далі хотілося б детальніше зупинитися на характеристиці того віртуального продукту, над створенням якого ми працюємо, тобто РІП «Харківщина». Як і будь який портал, РІП «Харківщина» – це перш за все каталог веб-ресурсів Харківського регіону: від персональних інтернет-сторінок місцевих діячів до тематичних сайтів і порталів, як, наприклад, «Соціальний Харків», «Харків транспортний», «Туристський Харків», «Новини харківської психіатрії». На відміну від багатьох інших порталів, РІП, що створюються в рамках проекту МФ «Відродження», дають не просто перелік регіональних сайтів за рубриками, але й передбачають їх опис для зручності користувачів. Крім переліку розділів сайту, в полі «Опис» фіксується профіль діяльності підприємства, якщо це не ясно з його назви, інколи – відомості про авторство або якісь «родзинки» сайту (так, наприклад, сайт Харківського пивзаводу «Рогань», крім інформації про підприємство, містить матеріали з історії та технології пивоваріння, культури споживання цього напою і відповідний гумор; сайт харчової торгової марки «Мівіна» наводить рецепти приготування страв тощо). Крім відображення у каталозі регіональних сайтів, корисним і цікавим, на наш погляд, є розміщення на порталі посилань на веб-ресурси, які не є власне харківськими, але присвячені Харківщині. Наприклад, посилання на віртуальну виставку на сайті Державного комітету архівів України, яка містить документи, присвячені переносу столиці України з Харкова до Києва, або розділ «Регіональні Червоні книги: Харківська область» електронної версії Червоної книги України. На початок 2007 р. каталог веб-ресурсів налічує понад 1900 посилань, і дедалі більше потребує часу і зусиль підтримка його в актуальному стані: відстеження і видалення сайтів, що припинили існування, відображення змін в URL тощо.

Другий за значенням розділ порталу – це розділ повнотекстових документів. Хоча зазвичай портали не надають повнотекстових матеріалів, знайомство з ресурсами Мережі часто свідчить про протилежне. Той же досвід вивчення веб-ресурсів говорить про те, що в мережі Інтернет важко відшукати матеріали про природні ресурси і екологічний стан регіонів, їх економічний і культурний розвиток, про підприємства, що не мають власних сайтів. Таким чином, текстовий ресурс порталу значно підвищує його інформативність і, як наслідок, корисність і популярність. На початок 2007 р. кількість повнотекстових документів порталу складає понад 700. Це інформаційні довідки про підприємства і заклади регіону, біографічні довідки почесних громадян, матеріали про природні ресурси, розташування, склад населення Харківщини, історичні довідки про населені пункти. Джерелами для поповнення цього розділу слугують офіційні сайти центральних і місцевих органів влади, друковані документи з фонду ХДНБ (часто дореволюційні), накопичений фонд виконаних письмових довідок, дослідження краєзнавців. Досить складною, але перспективною справою здається досягнення домовленостей з науковцями міста щодо розміщення на порталі їх праць, що значно підвищило б статус ресурсу. Пошук інформаційних матеріалів, набір або сканування, редагування або переклад, збереження відомостей про авторство – всі ці чинники уповільнюють створення розділу повнотекстових документів у порівнянні з каталогом веб-ресурсів.

Інші сервіси нашого ресурсу, як і ресурсів колег, є традиційними для порталів – це новини і календар подій, фотогалерея, комунікативні засоби, on-line перекладач, прогноз погоди. Загальна кількість інформаційних об’єктів (ресурсів, повнотекстових документів, новин, подій, фотографій) порталу на січень 2007 р. складає майже 3,5 тисячі.

На початку 2006 р. посилання на РІП «Харківщина» було розташовано на головній сторінці сайту ХДНБ (http://korolenko.kharkov.com), портал зареєстровано в пошукових системах. Встановлений лічильник відвідувань дає можливість вести моніторинг звернень до порталу, кількість яких весь час зростає. Аналіз цієї статистики дає цікавий результат: переважна більшість звернень до Харківського порталу надходить з інших областей України (77%), з великим відривом іде Харків (20%), далі – країни світу (3%). Наведені цифри ще раз свідчать про актуальність інформації регіонального змісту саме для мешканців інших регіонів. Робота по створенню мережі регіональних інформаційних порталів повинна продовжуватися, а її ефективність значно підвищили б методичне керівництво і ліквідація недоліків програмного забезпечення. Ця діяльність є перспективною для бібліотечного краєзнавства, майбутнє якого – у створенні корпоративних систем і формуванні єдиного інформаційного простору. В даній доповіді окреслено лише перші підсумки роботи Регіонального інформаційного центру ХДНБ ім.В.Г.Короленка, подальша діяльність в цьому напрямку обіцяє ще багато нового і цікавого. 


Краєзнавча робота Миколаївської ОУНБ ім.О.М.Гмирьова  як елемент формування позитивного іміджу бібліотеки серед місцевої громади та користувачів

 

Жевнер В.М.,

завідувачка відділу краєзнавчої літератури

і бібліографії Миколаївської ОУНБ ім.О.М.Гмирьова

 

Краєзнавство – це безцінна скарбниця історичного досвіду багатьох поколінь, всього, що у сфері матеріальної і духовної культури витримало випробування часом. Мета бібліотечного краєзнавства – зібрати, зберегти і надати користувачам документальні джерела та інформацію з історії, культури й сучасного життя краю.

Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека (далі ОУНБ) ім. О.М.Гмирьова, яка є універсальним науковим закладом, має великий досвід краєзнавчої роботи. Краєзнавство завжди було одним із провідних напрямків діяльності бібліотеки, його реалізує відділ краєзнавчої літератури і бібліографії, створений у 1995 році як окрема одиниця.

Пріоритетами краєзнавчої діяльності ОУНБ ім.О.Гмирьова є:

·           систематичне формування ядра краєзнавчих документів із різних джерел, розширення співпраці з видавництвами та видавничими центрами області;

·           удосконалення довідково-бібліографічного апарату, ведення електронного систематичного краєзнавчого каталогу, видання краєзнавчих бібліографічних посібників, створення краєзнавчих матеріалів і краєзнавчої бібліографії, зокрема в електронному вигляді;

·           розширення кола науково-дослідних розвідок;

·           популяризація краєзнавчих інформаційних ресурсів, надання різноманітної краєзнавчої інформації в системі Інтернет.

Основною вимогою бібліотеки як центру регіональної інформації є повнота та якість краєзнавчих фондів. Фонд ОУНБ формується за допомогою надходження обов’язкового безоплатного примірника від видавництв області згідно з розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 31 серпня 2005 року № 243-р „Про доставку обов’язкового безоплатного примірника документів Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці ім.О.Гмирьова”. До цього часу надходження були епізодичними, бібліотека була змушена заповнювати прогалини, купуючи місцеві видання за власні кошти та за рахунок дарунків від авторів, місцевих краєзнавців, користувачів.

Сьогодні ОУНБ ім.О.Гмирьова, яка має найбільш повну інформаційну сукупність документів, що включає як традиційні джерела первинної та вторинної інформації про Миколаївський регіон, так і новітні електронні джерела, задовольняє запити у сфері краєзнавства всіх категорій користувачів краю.

В останні роки з’явилася нова категорія користувачів: дослідники краєзнавчих джерел. Серед них – науковці, викладачі шкіл і ліцеїв, учні Малої Академії наук, студенти, які захищають курсові, дипломні, наукові роботи з історії Миколаївського регіону.

Найбільш раціональним посередником між краєзнавчими масивами інформації та користувачами є краєзнавча бібліографія, яка виконує важливу роль у забезпеченні інформаційних потреб користувачів різних груп. ОУНБ ім.О.Гмирьова видає краєзнавчі посібники різних типів і видів, зокрема методико-бібліографічні матеріали, довідники, інформаційні та інші видання. З 1964 р. видаються поточні науково-допоміжні універсальні бібліографічні покажчики «Література про Миколаївську область за ... рік», які є свого роду місцевими «літописами», тому що відображають усю друковану продукцію про край. Ось уже понад 30 років (з 1972 р.) видаються методико-бібліографічні покажчики „Рідне Прибужжя” (пам’ятні дати Миколаївщини), які висвітлюють події історії, суспільно-політичного та громадського життя області, ювілеї уродженців краю та видатних діячів, чиє життя та діяльність пов’язані з Миколаївщиною. Окрім хронологічного переліку подій, у посібнику містяться текстові довідки про найвизначніші події краю та біографічні – про видатних діячів. При підготовці цього видання бібліотека запрошує до співробітництва вчених, працівників обласного краєзнавчого музею та Державного архіву Миколаївської області. З 2006 р. „Рідне Прибужжя” видається в традиційному друкованому та електронному виглядах (із системою розділів та посилань). Для координації роботи бібліотек міста щорічно видається довідник періодичних видань, передплачених бібліотеками міста.

Чільне місце в системі краєзнавчих бібліографічних видань займають також тематичні, галузеві та персональні посібники, видання бібліографії другого ступеня тощо. Треба відмітити, що краєзнавчі бібліографічні матеріали користуються великим попитом у бібліотеках, вищих навчальних закладах та розповсюджуються серед абонентів області, через електронну пошту оприлюднюються в мережі Інтернет.

Практика показує, що сьогоднішній читач прагне отримувати оперативну інформацію. Тому з 1996 року у відділі краєзнавчої літератури і бібліографії створені та постійно поповнюються електронні фактографічні бази даних: „Знаменні і пам’ятні дати Миколаївщини”, „Миколаївщина в книгах та періодичних виданнях”, „Заклади культури на сторінках періодичних видань”, а також електронний краєзнавчий каталог, що суттєво розширило можливості відділу в інформаційному обслуговуванні користувачів, дозволило збільшити об’єм інформації. Для виконання краєзнавчих запитів користувачів відділ краєзнавчої літератури і бібліографії широко використовує інформаційні ресурси Інтернет.

У краї діє обласна програма розвитку краєзнавства на 2002-2010 роки. Керуючись цією програмою, ОУНБ ім.О.Гмирьова поставила перед собою завдання якнайповнішої акумуляції інформаційних ресурсів, створення банку даних щодо історії та сучасного стану регіону. Для забезпечення виконання цієї програми бібліотека тісно співпрацює з видавництвами, навчальними закладами, музеями, архівами, творчими та краєзнавчими осередками, громадськими організаціями, обласним навчально-методичним центром, обласним інститутом післядипломної освіти, ліцеями, гімназіями. Разом з цими установами в бібліотеці проводяться науково-практична конференція „Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження”, Аркасівські читання, Дні краєзнавчої книги, презентації та прем’єри книг, творчі та ювілейні вечори краєзнавців, письменників, інших відомих особистостей краю. Так, з 2005 року започатковано серію зустрічей з цікавими людьми різних професій „Люди твої, Миколаївщино”, засідання творчого осередку „Інтелектуальний потенціал краю” та ін. Активну участь у проведенні цих заходів беруть студенти, творча молодь, користувачі бібліотеки. За допомогою різних форм і методів бібліотекарі прагнуть донести до користувачів культурне надбання Миколаївського регіону, підтверджуючи статус обласної універсальної наукової бібліотеки як центру духовного життя, використовуючи її як місце зустрічі з краєзнавцями, вченими, письменниками, художниками.

Краєзнавча сфера – це багатоаспектна діяльність і бібліотекарям доводиться виходити за межі суто бібліотечної роботи, вивчаючи та акумулюючи нові знання, які добуваються за допомогою вивчення, виявлення та систематизації нових тем в історії краю. Великою популярністю користуються теми, пов’язані з історією монастирів і храмів області, окремих сіл, місць, вулиць та будинків, історією родоводу сімей, а також тема Великої Вітчизняної війни та екологічна.

Немає сумніву, що саме у бібліотеках необхідно акумулювати і зберігати у фондах джерела краєзнавчої інформації різних типів і видів, активно популяризувати їх серед користувачів.

Своєю стратегічною місією ОУНБ ім.О.Гмирьова вважає створення наукового підґрунтя для подальшого розвитку бібліотечного краєзнавства. Працівники відділу краєзнавчої літератури і бібліографії мають на меті й надалі вести постійний пошук нових ефективних форм роботи. Для цього передбачається систематичне вивчення та поповнення краєзнавчого фонду, ведення довідково-бібліографічного апарату, удосконалення форм і методів популяризації літератури про Миколаївщину, постійне надання практичної допомоги бібліотекам області з питань краєзнавчої діяльності. 


Бібліотека і висвітлення краєзнавчої інформації у ЗМІ

 

Довгань М.М.,

заступник директора з наукової роботи

Чернівецької ОУНБ ім.М.Івасюка

 

Чернівецька ОУНБ ім.М.Івасюка є фундатором і депозитарієм бібліотечного краєзнавства в регіоні. Робота з розповсюдження краєзнавчих знань, стимуляція інтересу читачів до краєзнавчої інформації, популяризація краєзнавчих документів у бібліотеці відбувається за допомогою різних засобів бібліотечної роботи. Щоб відповідати сучасним реаліям, бібліотека використовує як традиційні, так і нові форм


Бібліотека в контексті світової культури, науки, інформації

  1. Розділ 1
  2. Розділ 2
  3. Розділ 3
  4. Розділ 4
  5. Розділ 5
  6. Розділ 7
  7. Розділ 8
  8. Розділ 9
  9. Розділ 10

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше