ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Бібліотека в контексті світової культури, науки, інформації

Версія для друку

Книжкове зібрання родової бібліотеки баронів Шодуарів середини XVIII – початку ХХ ст. зі скарбниці історико-культурних фондів держави

(до питання реконструкції зібрання)

 

Лисенко Л.В.,

кандидат історичних наук,

науковий співробітник НБУ ім.В.І.Вернадського

 

Рід баронів Шодуарів… Ми знову повертаємось до цього історичного роду, незважаючи на той факт, що за останнє десятиліття значна кількість науковців досліджувала походження роду баронів Шодуарів, долю родової книгозбірні та їх значення і роль в історії держави. Одним з найбільш детальних досліджень по вивченню історії роду та книгозбірні є дисертаційна робота Біленького Є.А. “Архів і бібліотека Шодуарів як джерело з історії колекціонування і бібліографії в Україні ХІХ-ХХ століття” [1]. В ній широко представлені питання з історіографії, досліджені біографії всіх п’ятьох представників роду: Яна Йозефа (середина XVIII-20-ті ХІХ ст.), Антуана (1749-1824), Станіслава (1790-1858), Максиміліана (1816-1881), Івана (1858-1919) Шодуарів, оцінено їх вклад у формуванні бібліотеки, встановлено долю книгозбірні після смерті останнього власника.

Поставлені автором дисертації акценти, передусім, на рукописно-архівну частину родової бібліотеки, залишили поза увагою зібрання книг, яке є невід’ємною частиною родової бібліотеки. Дослідником зазначено про книжкову частину родової книгозбірні лише, те, що “передані до ВБУ книжки зберігаються у роззосередженому вигляді в основних фондах”[2]. Отже, дослідження цієї частини книгозбірні залишене Біленьким Є.А. для подальшого її вивчення та максимально повної реконструкції бібліотеки.

Період реконструкції забутих і маловідомих, але цінних за змістом історико-культурних фондів настав. Його початком можна вважати 90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст. З цього періоду в НБУВ проводиться активна робота по дослідженню та реконструкції повністю або частково розпорошених протягом ХХ ст. за принципом пертиненції ретроспективних бібліотечних зібрань та колекцій. Згадуючи історію формування ВБУ, маємо зазначити, що деякі цілісні бібліотеки та зібрання були подрібнені частинами, які виокремлювалися за певною ознакою видань і передавалися до спеціалізованих підрозділів ВБУ.

Ця доля не обминула і бібліотеку баронів Шодуарів. Але, перш ніж характеризувати частково реконструйовані книги з родинного зібрання Шодуарів та історію їх надходження до єдиної родової книгозбірні, слід виділити основні “переломні” моменти її утворення.

“Зародження” родової бібліотеки Шодуарів відноситься до початку ХІХ ст., в час, коли покладено початок її формування Антуаном Шодуаром, який збирав цікаві видання під час своїх численних подорожей країнами Західної Європи. При купівлі книг перевага віддавалася, передовсім, виданням з філософії, історії, географії. Після смерті Антуана частина його приватної книгозбірні була куплена лейденським професором Корнелієм Екамом, а інша – стала основою родової бібліотеки Шодуарів у Івниці. До середини ХІХ ст. збиранням родової книгозбірні в Івниці займався Станіслав Янович Шодуар. Його збирацька діяльність зосереджувалась, головним чином, на матеріалах з історії (переважали церковно-археографічні та історико-культурні пам’ятки Правобережної України) та спеціальних історичних дисциплін. До другої половини ХІХ ст. родова книгозбірня залишалась без суттєвих змін. Значні зміни тематичного складу бібліотеки спостерігаються при збирацькій діяльності наступного фондовласника – Максиміліана Станіславовича Шодуара, котрий поповнював книгозбірню родини, переважно літературою природничого характеру. З кінця ХІХ – початку ХХ ст., коли фондовласником родової бібліотеки був Іван Максиміліанович Шодуар (останній власник), книгозбірня комплектувалася, передусім, енциклопедичними та бібліографічними виданнями. В перше десятиліття ХХ ст. бібліотека Шодуарів була перевезена її останнім власником з Івницького маєтку до Житомира. В 1908 р. частина цінних і рідкісних кириличних стародруків була передана Історичному державному музею в Москві. Решта книг родової книгозбірні Шодуарів в результаті націоналізації у 1919 р. надійшла до міського музею у Житомирі. У 20-х рр. ХХ ст. – частина цінних книжок родової бібліотеки Шодуарів була зареєстрована у Волинському губернському комітеті охорони пам’яток старовини і мистецтва. Передача шодуарівської книгозбірні до ВБУ здійснювалася протягом 1931-1932 рр. з фондів Волинського Державного науково-дослідного музею. Надійшла лише частина родової книгозбірні, кількістю близько 10 000 одиниць зберігання.

Значна частина книжкового фонду була передана до основного фонду ВБУ, що формувався, як правило, на базі колекційних зібрань за пертиненцпринципом. Окрема частина книг роззосереджена по спеціалізованих відділах та інститутах НБУВ. Так, наприклад, протягом ХХ ст. колекції інкунабул, палеотипів, зібрань кириличних друків і “гражданки” Національної бібліотеки були поповнені рідкісними виданнями з родової книгозбірні Шодуарів і знаходяться нині у відділі стародруків та рідкісних видань.

Зусиллями співробітників відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ з масиву книг виділялися книжкові зібрання за провенієнцпринципом. Таким чином, завдяки екслібрисам та рукописним записам власників почала виокремлюватися частина книгозбірні Шодуарів. Виокремлені книги поряд з провенієнціями родової книгозбірні Шодуарів мають печатки та порядкові номери бібліотеки Волинського губернського комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва. Важливо також зауважити, що реконструюється цінна частина родової бібліотеки, адже лише раритетні видання відбиралися до книгосховища Волинського губернського комітету. Станом на 2000-2005 рр. у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій виділено близько 1300 одиниць зберігання бібліотеки Шодуарів з подвійними*  провенієнціями та близько 200 книг, що мають лише екслібриси чи автографи власників родової книгозбірні.

Характеризуючи книги бібліотеки Шодуарів, перш за все, слід звернути увагу на їх тематичний склад, хронологічні рамки та мовну ознаку. Характерною особливістю тематичного наповнення реконструйованої книгозбірні є те, що вона в цілому відображає інтереси і уподобання всіх фондоутворювачів родової книгозбірні, починаючи від Ануана до Івана Шодуарів.

Так, засновник домашньої бібліотеки Антуан збирав книги з філософії, наприклад: “Dasier M. Bibliotheque des anciens philosophes (Paris, 1771)”. Численні його подорожі відобразилися на змісті приватної книгозбірні. В той період фондоутворення з’являються видання, присвячені географії та історії розвитку європейських країн, а саме: “Nouvelle gиographie universelle descriptive, historique, indastrielle et commerciale des quatre parties du monde (Paris, 1802)”, “Histoire gиnиrale de Pologne (Paris, 1750)” та багато інших видань, що представляють безпосередньо бібліофільські уподобання Антуана.

Завдяки сфері професійної діяльності Станіслава Шодуара, що була пов’язана з історичними дисциплінами, родова бібліотека збагатилась виданнями з нумізматики. Саме ці книги викликають неабиякий інтерес сьогодні у істориків, книгознавців, як цінні джерела з історичної науки, наприклад, “Ewalucya monet w Polszce (Warszawa, 1766)”, “Historia numizmatum novorum (Hamburg, 1715)”, “Harduini J. Antirrheticus de nummis antiquis (Paris, 1689)” та ін.

Велика роль у формуванні родової книгозбірні належить Максиміліану Шодуару, який поповнив домашню бібліотеку виданнями з ентомології, ботаніки, медицини, і, таким чином, у значній мірі розшириив її тематичний склад. Серед реконструйованих видань можна виділити такі: “Abrиgи de l’histoire des insectes (Paris, 1764)”, “Opisanie roslin w prowincyi W.X.L. (Wilno, 1791)” та багато інших книг, що характеризують рід діяльності третього фондовласника родової бібліотеки – Максиміліана.

Останній власник Іван Шодуар додав власного штриху при формуванні родової книгозбірні. Протягом ХІХ – на початку ХХ ст. бібліотека Шодуарів поповнюється виданнями хімічного спрямування, зокрема: “Krumlowskij J. Nauka chimicyna slawnego Iakoba Spielmanna (Krakow, 1791)”, “Mineralogical nimenclature alphabetically arranged with synoptic table of the chemical analyses of minerals (Edinburg, 1814)” та рядом довідкових видань.

Принципово важливою та характерною ознакою для всіх фондовласників родової книгозбірні є те, що протягом життя вони любили книгу і були істинними бібліофілами. Поряд з власними науковими захопленнями та бібліофільськими уподобаннями у збирацькій діяльності кожного з власників бібліотеки роду Шодуарів значне місце відводилося пошуку творів художньої літератури. Серед реконструйованої книгозбірні виділяється частина видань довідкового характеру. Передусім, значне місце належить словникам з різних галузей знань (фізики, мистецтва, літератури тощо), що свідчить про різносторонність інтересів та широку обізнаність всіх фондоутворювачів родової книгозбірні.

Загалом хронологічні межі розпорошеної книгозбірні роду баронів Шодуарів охоплюють ХVI – початок ХХ ст. Хронологія реконструйованих та виділених окремим комплексом книг у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій торкається періоду кінця ХVIІ-ХІХ ст.

Досліджуючи книжкову частину родової книгозбірні Шодуарів, слід відмітити, що книги опубліковані переважно французькою, німецькою та польською мовами. Деякі примірники надруковані італійською та латинською мовами.

Отже, процес реконструкції книжкової частини родової книгозбірні баронів Шодуарів лише почався. Розпочаті археографічні, джерелознавчі, книгознавчі дослідження потребують часу і високої кваліфікації наукових співробітників відділу. Першочерговим завданням на сьогоднішній день є реконструкція книжкової частини бібліотеки Шодуарів з максимальною повнотою у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій. По-друге, – віртуальна реконструкція історико-культурного фонду баронів Шодуарів вцілому в НБУВ, враховуючи реально розподілені, але історично зв’язані між собою окремі його частини, що знаходяться у спеціалізованих підрозділах, відділах та інститутах.

  

Джерела та література

1. Біленький Є.А. Архів і бібліотека Шодуарів як джерело з історії колекційонування і біобібліографії в Україні ХІХ-ХХ ст.: Дис. канд. іст. наук: 07.00.08 /НАН України; Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського. – К., 2001. – 174 с.

2. Там само. – С. 49. 

 

 * Під словосполученням “подвійні” провенієнції мається на увазі наявність в одній книзі екслібрису (чи автографу) родини Шодуарів та печатки Волинського губернського комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва.


Місце приватних книжкових зібрань ХІХ ст. у культурному спадку держави

(на прикладі родової книгозбірні Урбановських-Стажинських із фондів НБУВ)

 

Рабчун О.С.,

молодший науковий співробітник

НБУ ім.В.І.Вернадського

 

Широкий інтерес до минулого, що особливо гостро відчувається протягом останніх десятиліть, проявляється у всіх сферах суспільства. Глибокі та всебічні знання допомагають не лише відтворювати канву історичного розвитку, але й доповнюють сьогодення цінними, значимими та важливими фактами. Не останню роль відіграють у цьому книжкові пам’ятки, що зберігаються в бібліотеках, музеях та архівах [4,68].

У Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського зберігається книжкова колекція, відома як „BIBLIOTEKA ZAHINIECKA”. Назва походить від с.Загінці (тепер Деражнянського району Хмельницької області).

Родова книгозбірня Урбановських-Стажинських [8,331] сама по собі змушує науковців сприймати її як історичну пам’ятку, що цікавить дослідників не лише матеріалізованою в книгах історичною, науковою чи культурною спадщиною минулого, а й своїм походженням, тими, іноді ледь помітними, невловимими, а при наявності ексклібрису, власницьких записів, дарчих автографів, різного роду печаток та відбитків, досить конкретними рисами, які пов’язують нас з минулими господарями, з епохою, в якій вони жили, з тими обставинами, що змусили їх збирати книги.

Книгозбірня, організатором і першим власником якої був Антон Урбановський, була типовою для приватних бібліотек початку ХІХ ст. Магнати часто були власниками архівів, бібліотек, музеїв [3]. У бібліотеці власник зібрав чималу кількість рукописних матеріалів, стародруків, книг з історії Польщі (переважно) та світу, художньої польської та світової літератури. Варто зазначити, що, організовуючи бібліотеку, Антон Урбановський переслідував, перш за все, бібліографічну мету. Він був закоханий у книгу, особливо стару [8,335].

Особова бібліотека має бути організована, на думку Поля Отле [7,57], згідно з раціональними принципами, що включають у себе окреме приміщення для зберігання книг, кошти на поповнення книгозбірні, а також час для обробки нових книг, утримання на належному рівні всієї бібліотеки. Можемо з упевненістю сказати, що усі ці принципи першим (Антоном Урбановським) та останнім (Болеславом Стажинським) власниками книгозбірні були дотримані.

Вивчення історії бібліотечних колекцій та зібрань через розробку проблем походження, шляхів комплектування, культурологічного аналізу складу є відносно новим напрямом книгознавства в Україні. Але варто відмітити, що за останнє десятиліття цей напрям набув досить широкого розповсюдження. З середини 90-х рр. минулого століття родовими, родинними та особовими книжковими зібраннями зацікавилась значна частина науковців. Так, наприклад, досліджувалися книгозбірні Станіслава Понятовського, Яблоновських, Мошинських, Мікошевського, Мнішків, Шодуарів, Хрептовичів. Дослідження історичних книжкових колекцій – важливий напрямок у книгознавчих і бібліотекознавчих студіях, у рамках яких реконструкція історії та фондів бібліотек ХІХ ст. займає чільне місце. Історична доля і діяльність людей розпорошили фонди багатьох книгозбірень, і їхні книжки опинилися сьогодні в різних відділах великих бібліотек, у різних бібліотеках, а то й у бібліотеках різних держав. Реконструкція історії та реконструкція фондів історичних бібліотек неможливі одна без одної. Вони складають дві частини єдиної мети, від повноти розкриття якої залежить повнота і доступність висвітлення нашої історії [9,165].

У реконструкції родових бібліотек можна виокремити три складові, які органічно пов’язані між собою. Їх паралельне опрацювання дає максимально повне розкриття книгозбірні. Це – біографічний, історичний та книгознавчий аспекти [9,168].

Дослідження таких книжкових зібрань, як родова книгозбірня Урбановських-Стажинських, дозволить книгознавцям та бібліотеказнавцям зменшити перелік нез’ясованих питань щодо історії регіональної бібліотечної справи, зокрема Волині та Поділля у ХІХ – на початку ХХ ст., а також допоможе введенню до наукового обігу старої книжкової культури: колекцій, котрі належали польським поміщикам і магнатам.

Біографічний аспект дає змогу прослідкувати взаємозв’язки та вплив особистості на формування бібліотеки та склад фонду. Історичний аспект висвітлює власне історію книгозбірні: умови функціонування, зміну власників, долю книжок, сучасне їх місцезнаходження та ступінь опрацювання. Книгознавчий аспект на основі книгознавчого та джерелознавчого аналізу книг висвітлює зміст бібліотечного фонду, подає його хронологічну, географічну, мовну характеристику, тематичний та видовий склад, фіксує раритетність видань.

Не можна не погодитися з В.П.Голобуцьким [1,59] у тому, що книжкова колекція сприймається як єдиний організм, неподільна сукупність, де кожна окрема книга є невід’ємною частиною того, що має назву приватна бібліотека, і будь-яке розділення, вичленення окремих частин схоже на відрубування від організму його життєвих органів. А Г.І.Ковальчук  наголошує на бібліопсихологічному моменті книжкових зібрань, кожне з яких має своєрідну ауру, котру не можна не враховувати [6,220]. Таку неповторність допомагають створити самі книги з їх змістом, оправами, порядком розташування, навіть запахом.

У книгозбірні нараховується 7 інкунабул [2], 38 палеотипів [5] та кілька альдин. Це надзвичайно цінні видання вже тільки тим, що вони збереглися до наших днів. Звичайно, деякі з цих книг зберігаються у НБУВ у кількох примірниках, але цей факт ніяк не зменшує цінності видань.

Дослідження родових бібліотек дозволяє прослідкувати вподовж значного хронологічного періоду соціокультурну роль книжки в певному суспільному стані, роль і розвиток колекціонування та бібліофільства. Родові книгозбірні промовисто говорять про коло особистих і фахових зацікавлень власників. Ці книгозбірні у певному сенсі були їхньою творчою лабораторією і тому є для дослідників джерелом до вивчення історії родів.

Вважаємо, що родова книгозбірня Урбановських-Стажинських – цінне історико-культурне надбання. Тому вона, безперечно, має бути частиною Програми збереження бібліотечних та архівних фондів. А звідси, створення електронного опису, включення до путівників по фондах, створення бібліографічного та наукового каталогів, перевидання найбільш цінних та рідкісних книг, до яких матимуть доступ читачі.

Джерела та література

1. Голобуцький В.П. Бібліотека Хрептовичів: люди, події, книги // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2000. – Вип. 5. – С. 58-71.

2. Зданевич Б.І. Каталог інкунабул. – К., 1974. – 251с.

3. Иконников В.С. Опыт русской историографии. – К., 1892. – Т. 1. Кн. 2. – С.1509.

4. Илларионова Л.И. Учёт книжных памятников-коллекций: проблемы и перспективы развития // Матеріали міжнародної наукової конференції “Історичні колекції у книгозбірнях: проблеми збереження, вивчення, реконструкції”. – О.: “Астропринт”, 2004. – С. 68-76.

5. Каталог палеотипів з фондів НБУВ НАНУ / Укл. М.А.Шамрай за уч. Б.В.Грановського та І.Б.Торбакова. – К., 1995. – 550 с.

6. Ковальчук Г.І. Книжкові пам’ятки (рідкісні та цінні книжки) в бібліотечних фондах. – К., 2004. – 644 c.

7. Отле Поль. Труды по библиотековедению. – М., 2002. – 226 с.

8. Рабчун О. Загінецька бібліотека Урбановських та Стажинських: до проблем реконструкції // Наукові праці НБУВ. – К., 2004. – Вип. 13. – С. 330-340.

9. Ціборовська-Римарович І.О. Реконструкція історії та фондів родових бібліотек: теоретичні та практичні аспекти проблеми // Матеріали міжнародної наукової конференції “Історичні колекції у книгозбірнях: проблеми збереження, вивчення, реконструкції”. – О.: “Астропринт” , 2004. – С. 165-174.


Бібліотеки та електронні ресурси в глобальному інформаційному просторі

Електронний каталог «Рідкісна книга»: досвід та проблеми створення

 

Сеник Л.Б.,

завідувачка відділу рідкісних і цінних видань

Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

 

Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва – найбільша книгозбірня області з єдиним інформаційним ресурсом.

На сьогоднішній день фонд рідкісних і цінних видань – це унікальне зібрання книг та періодичних видань.

У фонд влились документи найбільш значущих бібліотек Подільської губернії дореволюційного періоду, фрагменти власних зібрань видатних особистостей нашого краю.

Збереглися надзвичайно цінні книжкові фонди, які під час німецько-фашистської окупації були перенесені в „Мури” (нині приміщення обласного архіву).

1958 року у книгосховищі відбудованої бібліотеки було виділено рідкісні та особливо цінні видання, розпочато створення довідково-бібліографічного апарату на ці книги.

Довгий час фонди рідкісних і цінних книг були недоступними для читачів, та й для самих працівників.

У 2000 р. було прийнято рішення про створення відділу рідкісних і цінних видань як самостійного структурного підрозділу бібліотеки, визначені основні завдання і напрями його діяльності.

Організація відділу відкрила нові перспективи для вивчення та дослідження фонду стародруків, рідкісних і цінних видань, надання доступу до його документних ресурсів.

Постало питання про створення довідково-бібліографічного апарату відділу, одним з варіантів вирішення якого було створення електронного каталогу рідкісних і цінних видань на основі інтегрованої бібліотечно-інформаційної системи „Ірбіс”.

Робота з фондом рідкісних і цінних видань, зокрема бібліографічний опис, класифікація та предметизація потребує спеціальної підготовки фахівців.

Опис рідкісної книги суттєво відрізняється від опису звичайної сучасної книги.

Робота над створенням електронного каталогу тісно пов’язана з каталогізацією видань.

Перелік полів БД „Рідкісна книга” дещо обмежений та не передбачає введення всіх особливостей і параметрів кожного примірника, як, наприклад, вимагається при описі видань до „Державного реєстру національного культурного надбання”, але тут достатньо відомостей для ідентифікації того чи іншого видання з тими, що ввійдуть в даний реєстр.

В електронну базу даних „Рідкісна книга” введені найцінніші російсько- та україномовні видання, основний фонд вводиться за окремими розділами знань.

Виходячи з призначення електронного каталогу, опис видань в ньому, скоріш за все, носить розпізнавальний характер.

Інформаційно-пошукова система „Ірбіс” дає змогу поліпшити якість обслуговування користувача навіть досить специфічною інформацією.

За відсутності ДБА у відділі рідкісних і цінних видань, електронний каталог виконує роль як алфавітного та систематичного каталогів, так і окремих картотек.

Формування електронного каталогу у відділі рідкісних і цінних видань не обмежується лише ідентифікацією і описом видання, тут подаються дані, які характеризують кожен конкретний примірник.

Паралельно зі створенням електронної бази даних „Рідкісна книга” проводиться робота з організації карткового систематичного каталогу.

Основне завдання відділу в плані бібліографічно-інформаційної діяльності – укладання повних наукових описів усіх наявних примірників стародруків та рідкісних і цінних видань, вирішення якої можливе за умов використання новітніх електронних технологій.

У перспективі – детальний, попримірниковий опис усіх книжкових пам’яток.

Про науковий опис видань в умовах теперішнього функціонування відділу може йти мова, наприклад, при укладанні бібліографічних покажчиків.

Створення разом з іншими бібліотеками України зведеного каталогу рідкісних і цінних видань дало б можливість, по-перше, ідентифікувати ті видання, які викликають у нас певні труднощі; по-друге, така співпраця дасть нам широкі можливості розкриття своїх власних фондів і організації доступу до них як для вітчизняних, так і для зарубіжних користувачів, зокрема через Інтернет.

Проблема розкриття і дослідження фондів рідкісних і цінних видань регіону не замикається виключно на нашій бібліотеці.

У Вінниці існує ряд закладів, які володіють досить багатими фондами рідкісних книг та книжкових пам’яток.

Тут теж потрібна корпоративна співпраця та допомога і саме програма „ІРБІС” може забезпечити продуктивну діяльність в цьому напрямку.

Коло користувачів стародруків, рідкісних і цінних книг досить обмежене, проте і у Вінниці є читачі, вчені, бібліофіли, які цікавляться фондами відділу.

Створюючи ЕК, ми хочемо розширити коло цих людей, хочемо вийти за рамки свого регіону.


Інформаційні технології в формуванні естетичної культури особистості в умовах бібліотеки

 

Сенкевич А.В.,

завідувачка відділу

літератури та інформації з питань мистецтва

Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

 

Сьогодні світ стрімко змінюється. Найрадикальніші зміни відбуваються в інформаційній сфері суспільства і вона починає займати все більш важливе місце у житті та професійній діяльності людей.

Підключення України в глобальні процеси створення інформаційного суспільства, яке базується на активному використанні знань, поставило бібліотеки до лав володарів основних інформаційних ресурсів. Бібліотеки сьогодні стають важливими інформаційними центрами суспільства, які акумулюють і розповсюджують нові знання, відкриття і технологічні досягнення, активно сприяють формуванню в суспільстві нової інформаційної культури.

В цих умовах кожна людина повинна дбати про свій інтелектуальний розвиток. Це її обов’язок перед суспільством, в якому вона живе, і перед самим собою. Але не може бути інтелектуального розвитку без розвитку естетичного, без пізнання прекрасного, без спілкування з мистецтвом. Формування естетичної культури особистості як частини загальної духовної культури покладено в бібліотеці на відділ мистецтв.

В результаті технічної революції відбулися кардинальні зміни в художній сфері – виникло поняття «цифрові мистецтва», причому нові засоби народжують художні жанри і форми, які раніше не існували. Такі галузі, як, наприклад, тривимірна анімація, інтерактивні системи, імітація традиційних зображувальних технік, Інтернет виявили надзвичайно широкі творчі можливості. На вже традиційні художні форми – кіно, двовимірну анімацію, відеомистецтво, музику – цифрові технології сильно вплинули, сприяючи створенню нових жанрових підвидів.

Інформаційні технології містять величезний потенціал можливостей для розвитку та реалізації особистості. Наприклад, об’єднання в одному електронному продукті (web-сайт, CD та ін.) яскравих зображень витворів архітектури, скульптури і живопису та супровід цих зображень багатоаспектною текстовою інформацією, музичними творами чинять сильний емоційний вплив на користувача, розвивають його художній смак та одночасно дають можливість одержати знання в галузі культури, мистецтва, історії розвитку людства.

Бібліотекарям відділу мистецтв треба виявити ці можливості та навчитися використовувати їх у своїй роботі.

В першу чергу, – це забезпечення для наших користувачів доступу до сітьових ресурсів як локальних, так і інтернетівських. Для цього існує система електронних каталогів, баз даних і порталів. Бібліотечний ресурс – електронна картотека статей з мистецтва, ЕБД «Аудіокасети», «Відеокасети», «Компакт-диски». В перспективі у нашого відділу велика робота по переведенню (вибірково) в електронний вигляд каталогу нотних видань, а також унікальної картотеки вокальних творів, яка ведеться з 1964 року і включає біля 30 тис. назв пісень.

Дуже важливе завдання на сьогоднішній день (якщо це ще не зроблено) проаналізувати можливості Інтернету і провести змістовний відбір електронних ресурсів з питань мистецтва.

Інтернет-ресурси з питань культури і мистецтва можна умовно розділити на чотири основні групи:

1. Наукові: сайти музеїв, освітніх закладів, наукових товариств. Наприклад, дуже цікавий за змістом та за принципом представлення матеріалу сайт Державного Ермітажу (Санкт-Петербург) (http://www.hermitage.ru) . Для користувача сайт Ермітажу може служити багатющим джерелом ідей, тем, візуального та інформаційного матеріалу. На сайті розміщено розділ, що дозволяє за допомогою сучасних технологій побувати на віртуальній екскурсії, відвідати галерею тривимірних зображень, подивитись віртуальну виставку, прослухати курс лекцій у віртуальній академії.

2. Сайти журналів з мистецтва (Кіно-коло, Декоративное искусство, Мир музея, Люди и песни та багато інших). Наприклад, український журнал Кіно-коло (http://www.kinokolo.ua ) підтримує цілий національний портал про кіно, на якому можна знайти новини кіно, банк фотографій, повнотекстову електронну версію журналу, форум, де можна обговорити будь-які події з світу кіно. Заслуговує на увагу сайт українського журналу культурного опору Шо, присвячений сучасному альтернативному мистецтву (http://www.sho.kiev.ua). Сюди також можна віднести журнали і видання, які існують тільки в електронному вигляді. Таким є, наприклад, вітчизняний культурологічний проект Давление света (http://www.tisk.in.ua).

3. Авторські сайти, що висловлюють суб’єктивні теорії та демонструють особисту практику творця ресурсу. Такі сайти спрямовані на пошук однодумців, неформальну співпрацю, професійне спілкування. Прикладом цього є сайт, розташований на сервері сітьового об’єднання методистів «СОМ» (http://som.fio.ru/Resources/Moreva/st/ ). Автор сайту пропонує зібрати колекцію навчальних програм і розробки окремих уроків з образотворчого мистецтва, а також проведення семінарів і консультацій за своїми педагогічними методиками. Один з розділів сайту – огляд інтернет-ресурсів для вчителів образотворчого мистецтва, що включає в себе сайти офіційних закладів освіти, наукових інститутів, методичних об’єднань, музеїв та персональні сайти з питань мистецтва. Сюди також можна віднести сайти окремих акторів, режисерів, художників, музикантів. Наприклад, досить привабливий сайт, який носить характер самопрезентації, має улюбленець публіки російський актор С.Безруков (http://www.sergeybezrukov.ru/ ).

4. Спеціалізовані інформаційні бази для сфери естетичної освіти (словники термінів образотворчого мистецтва та колекції зображень за епохами та стилями, енциклопедичні ресурси, глосарії, сайти течій і напрямів мистецтва, сайти класичної і популярної музики, кіномистецтва). Наприклад, дуже корисний для нашої роботи сайт Нотная библиотека (http://www.nlib.org.ua ), метою якого є вільне надання користувачам Інтернету нотної літератури академічного напряму.Сайт Класична музика: mp3-архів(http://classic.chubrik.ru/ ) дає можливість прослуховувати в режимі on-line, а також скачувати різноманітну класичну музику. Є безліч аналогічних сайтів сучасної музики. Також чудовий сайт з кіномистецтва Кинопоиск (http://www.kinopoisk.ru ) – величезна база даних, де можна знайти інформацію про будь-який фільм, будь-якого актора, рецензії кінокритиків, відгуки глядачів, кіноновини, фотографії та багато іншої інформації.

В кожному відділі мистецтв повинна бути створена повноцінна сучасна медіатека. В нашому відділі назріла велика проблема стосовно фонду грамплатівок. Виникло питання: що робити з 6000 вінілових носіїв, які безповоротно застаріли в технічному відношенні, але багато з них – унікальні. Рішенням тут може бути конверсійний проект по переводу найбільш цінних грамплатівок у сучасний формат: на диски або мінідиски.

Сучасна медіатека включає в себе записи на аудіокасетах, компакт-дисках. (Бажано мати також популярні пісні в форматі «Караоке», так звані «мінусовки»). Це, також, – звукові електронні книги, такі, як, наприклад, Мудрые мысли и изречения. Це – фільми з мистецтва, а також художні фільми на відеокасетах та DVD. Причому при комплектуванні перевагу слід віддавати фільмам на DVD, вони більш якісні, крім того, диски мають різноманітні бонуси і додатки. В меню іноді входять фільм про фільм, інтерв’ю з акторами, режисером, окремі епізоди, що дуже зручно використовувати як ілюстрацію під час кінолекції або творчого вечора.

Нове покоління електронних ресурсів з мистецтва – мультимедійні CD творів образотворчого мистецтва, енциклопедії, путівники, каталоги з історії мистецтва та світової культури. Нещодавно наш відділ отримав чудову колекцію таких дисків, виданих мультимедійним видавництвом Direct MEDIA. Наприклад, диски 5000 шедевров рисунка, 5555 шедевров мировой живописи по праву можна назвати електронною базою даних – величезним зібранням західноєвропейського живопису і малюнку від Середньовіччя до початку ХХ століття. У цій же серії вийшли Искусство Японии, Искусство Древнего Египта, Искусство Китая, Барокко, Модерн, Возрождение, Орнамент та ін. Кожний з дисків містить біля 1500 тис. кольорових зображень. При максимальній насиченості інформацією користувач забезпечений варіантним та швидким пошуком. Диски наділені повноцінними мистецтвознавчими статтями з усіх розділів. Пошукова система організована за біографічними даними автора, назви твору, ключовими словами і цитатами. Якість репродукцій і функції, закладені на диску, дозволяють збільшувати твори мистецтва в будь-якому масштабі, вирізати потрібні фрагменти, використовувати різноманітні фільтри (змінювати контрастність, гаму, контур, переводити у чорно-білий варіант).

Дуже цікаві також диски, видані музеями. Новітні технології дозволили зробити інтерактивні віртуальні об’ємні екскурсії з абсолютним ефектом присутності. Таким є, наприклад, диск Прогулки по Петергофу.

В медіатеку повинні увійти CD, створені педагогами-практиками для освітньої діяльності. Найбільш яскравим і вдалим прикладом навчального електронного продукту є диск Уроки искусства, створений у Шкільному центрі Державного Ермітажу. Це 16 уроків, які знайомлять з основними художніми засобами і жанрами образотворчого мистецтва.

Сьогодні існує багато спеціалізованих комп’ютерних програм, які знайшли своє застосування у сфері музичної культури і музичного мистецтва. Тут можна виділити дві самостійні, але пов’язані між собою лінії: «Комп’ютерні технології у викладанні музичного мистецтва» та «Комп’ютерні технології в музичній творчості».

Відтворення музики з готових аудіоносіїв (касети, CD) дозволяє прослуховувати музичні твори тільки в цілому, від початку до кінця. Це не завжди зручно у вирішенні навчальних завдань. Використовуючи звукові редактори, вчитель може створювати звукові файли з фрагментів музичного твору і компонувати їх в логіці рішення проблеми, що вивчається. Таке використовування музичного матеріалу дозволить викладачеві бути більш мобільним в організації навчального процесу і зробить урок більш продуктивним і корисним для учнів. Є цікаві програми навчання гри на музичних інструментах, синтезаторі.

Вважаю, що найближчим часом бібліотекарі повинні бути готові надати таку допомогу викладачам музики, тим більше що музиканти-педагоги – одна з основних категорій наших користувачів. Тому в репертуарі програмних продуктів відділу мистецтв треба мати основні музичні редактори: програми запису та обробки звуку Adobe Audition, Sound Forge, програми нотного набору та верстання музичного тексту Finale 2003, а також, так звані, музичні конструктори E JAY, Acid, Fruity loops, які дозволять всім бажаючим складати комп’ютерну музику.

Цікавий і перспективний напрям, пов’язаний з художньою творчістю – комп’ютерна графіка. Сьогодні існує великий спектр програм – художніх редакторів, таких як Photoshop, який служить для роботи з растровими графічними файлами і дозволяє сканувати та обробляти репродукції, фотографії. Програми Illustrator та Corel Drow (малювання у векторній графіці), Painter (імітація різноманітних художніх технік). Також на допомогу комп’ютерним художникам непогано було б мати колекцію кліпартів (візуальних зображень різноманітної тематики) на дисках. Маючи в своєму активі такі програмні продукти, ми б змогли залучити до бібліотеки зовсім нову категорію користувачів-дизайнерів, а також тих, хто бажає цьому навчитися.

Декілька слів про мультимедійну програму Power Point, яка дозволяє самостійно створювати мультимедійні продукти, які називаються «Презентаціями». Ця програма дозволяє зробити доповідь чи лекцію більш наочною і цікавою. У візуальний ряд можуть включатись фрагменти тексту, репродукції, музичне оформлення, анімація, фрагменти відеофільмів. Освоєння цієї програми при наявності медіапроектора відкриває перед бібліотекарями надзвичайні перспективи і виводить на якісно новий ступінь тематичні виступи, огляди документів, презентації виставок, дні спеціаліста, дні інформації, тобто всю ту рутинну роботу, якою ми займаємось з року в рік

Тут постає питання про підвищення комп’ютерної грамотності бібліотечних працівників. Бібліотекар повинен вміти працювати не тільки з документами, але й з інформацією, яку вони містять. В ідеалі він повинен володіти технологією і методикою згортання і переробки інформації, оперувати інформаційними масивами, створювати бази даних різноманітних інформаційних ресурсів; знати типологію, ринок і рекламу інформаційних продуктів і послуг, вміти створювати і використовувати основні види баз даних та сітьових ресурсів, моделювати зміс


Бібліотека в контексті світової культури, науки, інформації

  1. Розділ 1
  2. Розділ 2
  3. Розділ 3
  4. Розділ 4
  5. Розділ 5
  6. Розділ 7
  7. Розділ 8
  8. Розділ 9
  9. Розділ 10

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше