ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Бібліотека в контексті світової культури, науки, інформації

Версія для друку

Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва у дзеркалі історії та

інноваційному поступі сьогодення

 

Морозова Н.І.,

директор Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

Здавна наші предки шанували книжку як велику мудрість. Ще з прадавньої Софії Київської на наших землях почалося літописання і відкрилася перша збірня безцінних рукописів.

Нині бібліотека – храм знань, де зберігаються нетлінні духовні скарби. Вони живлять могутнє коріння народу вічними інтелектуальними та культурними цінностями. Історія суспільного розвитку людства супроводжу-валася декількома інформацій-ними революціями, кожна з яких впливала на способи обробки і використання інформації та сприяла кардинальній зміні суспільних відносин. Це винахід писемності, друкарства, радіо та телебачення, ЕОМ. Сьогодні людство переживає п’яту інформаційну революцію, пов’язану з формуванням і розвитком транскордонних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, що охоплюють всі континенти й одночасно впливають як на кожну людину, так і на суспільство в цілому.

Історична доля міської Гоголівської, а пізніше “Тімірязєвки”, – однієї з найбільших книгозбірень Вінницької області – протягом столітнього її існування складалася дуже непросто. За цей час змінювалися її назва, статус, функції, структура, штати. Але завжди, за всіх політичних режимів, керівництва міста, губернії, області, книгозбірня зберігала свої найкращі риси і традиції – донесення до найширших верств населення здобутків вітчизняної і світової культури, втілених у друкованому слові, демократичність і загальнодоступність, націленість на невпинний поступальний розвиток і утвердження своєї суспільної значимості як храму знань, накопичених людством.

У 1880-90-і роки Вінниця була переважно містом міщан, купців, ремісників, хоча поступово тут зростав прошарок наукової, творчої інтелігенції. 1910 року в місті проживало 80 тис. чоловік. Дедалі збільшувався потяг населення до знань, читання, культурного дозвілля.

На території Вінницької області було всього 5 бібліотек, фонд яких складав лише 15 тис. примірників.

Велику роль в створенні бібліотеки у Вінниці, відіграла численна прогресивно налаштована інтелігенція міста та представники інших верств населення, які безкорисливо допомагали їй, дарували свої домашні книжкові зібрання.

Різноманітні документи свідчать про труднощі, які довелося долати, щоб відкрити у місті публічну бібліотеку. А почалося все з того, що 7 лютого 1889 року 23 гласних Вінницької міської Думи на ім’я її Голови звертаються із заявою такого змісту: “Беручи до уваги, що м.Вінниця має потребу в упорядкованій бібліотеці і визначаючи доцільним запропонований проект учителя міського казенного двокласного єврейського училища М.Рубінштейна, маємо честь просити, Ваша високість, піддати згаданий проект обговоренню в найближчому засіданні Думи”.

Лише через 13 років на засіданні міської Думи, що відбулося 20 лютого 1902 року зазначалося: “Наближається день пам’яті великого письменника М.В.Гоголя… Відношення міського управління до пам’яті такого письменника повинно бути незвичним і йти далі влаштування урочистостей і веселощів, воно повинно намагатися увіковічнити духовну постать геніальної людини і сприяти тому, щоб залишалася в пам’яті його епоха… раціональніше всього і доцільніше покласти заснування Вінницької міської публічної бібліотеки імені Гоголя…, яка буде пам’ятником безсмертному творцеві “Мертвих душ”.

Погоджуючись з думкою міського Голови М.В.Оводова, Дума вирішила:

1. Заснувати міську публічну бібліотеку, яку назвати іменем М.В.Гоголя;

2. Облаштування бібліотеки доручити міській управі за участю гласних священика І.О.Шиповича, В.Ф.Сніжинського з запрошенням обізнаних людей…;

3. На першочергове облаштування бібліотеки асигнувати 1000 рублів;

4. На подальший розвиток бібліотеки щорічно вносити в кошторис видатків міста суму, розмір якої оприділяти при розгляді кошторису.

Рішення міської Думи (№ 466 від 9 березня 1902 року) затвердив Подільський Губернатор, надіславши своє прохання про підтримку клопотання щодо відкриття бібліотеки до Міністерства внутрішніх справ, а у Вінницю ним був посланий щойно затверджений Статут Проскурівської міської бібліотеки ім.О.С.Пушкіна, що слугував гласним І.О.Шиповичу, Є.К.Молдавському та В.А.Гаврилову основою для розробки Статуту Вінницької міської бібліотеки. За дорученням Думи 24 квітня 1902 року її члени ухвалюють прохання на ім’я міського Голови щодо надсилки губернатору тексту “Статуту міської публічної бібліотеки” для його затвердження.

31 березня 1903 року Губернатор повідомив міського голову, що схвалений Думою проект Статуту було розглянуто Департаментом загальних справ, який, внісши деякі зміни, просить членів Думи схвалити їх з тим, щоб Статут затвердити в цілому. Протоколом № 44 засідання міської Думи Статут повністю затверджено.

У вересні цього ж року Дума розглянула пропозицію комітету бібліотеки щодо виділення місця під її забудову, проект якої виготовив міський архітектор Г.Г.Артинов.

7 лютого 1906 року Розпорядчий комітет в присутності архітектора Г.Г.Артинова приймає новозбудоване приміщення міської публічної бібліотеки.

Наприкінці 1906 року Подільський Губернатор затвердив «Правила користування книгами та періодичними виданнями з Вінницької міської публічної бібліотеки імені Гоголя».

18 років минуло з часу висловленої ідеї – до втілення її в життя. 2 лютого 1907 року о 13 годині нова книгозбірня відкрила двері для почесних гостей. Зберігся текст запрошення, який наводимо з оригіналу: “Винницкий Городской Голова, свидетельствуя свое почтение г.г. членам Распорядительнаго Комитета Винницкой городской Гоголевской библиотеки о.И.О.Шиповичу, графу Д.Ф.Гейдену, А.В.Благовещенскому, С.Г.Ройзману, В.Н.Тушину и И.А.Савину покорнейше просит их пожаловать 2-го сего Февраля в 1 час дня в помещение библиотеки по поводу открытия библиотеки” (ВОДА, ф.Д-230, оп.1, од.зб.873, а.432).

Згідно з § 4 Статуту Вінницької міської Гоголівської бібліотеки завідування нею належало Розпорядчому комітету, який здійснював керівництво усіма її справами, розпоряджався майном і коштами, опікувався її комплектуванням, створенням необхідних умов для читачів. Очолив Комітет Голова міської Думи М.В.Оводов.

За три роки діяльності Гоголівської бібліотеки (1910 р.), завідувачкою якої була К.С.Вознесенська, її фонди зросли до 8,4 тис. прим. книг та 45 назв періодичних видань. Бібліотеку відвідувало понад 1,8 тис. читачів.

У 1917 році фонд бібліотеки досяг 14,6 тис. примірників, зросла і кількість читачів, а особливо відвідувань, для яких в бібліотеці влаштовувались різноманітні заходи.

Бібліотека продовжує поступово розбудовуватися. В структурі її фонду були виділені такі підрозділи: “оригінальний, перекладний, дитячий, богословський, філософський і громадський”.

Важливою подією цього періоду стала підготовча робота по створенню у Вінниці філії Всенародної бібліотеки Української Академії Наук (ВУАН), початок якій поклав наказ Подільського Губернського ревкому від 23 вересня 1920 р., в якому в пункті 2 йдеться: “…Згідно з побажанням Тимчасового Комітету для заснування Всенародньої бібліотеки при Українській Академії Наук у Києві, утворюється у м.Вінниці філія цієї бібліотеки”; пункт 3 викладено в такій редакції: “У склад цієї Всенародньої бібліотеки входить все майно, яке досі належало до Подільського Обласного Архіву у Вінниці, а саме: книжки, газети, відозви, оголошення та інші друки; крім того, рукописи, справи, різні документи, портрети, малюнки і взагалі всі старовинні речі…”, а в пункті 5 наказу читаємо: “Вінницькій філії відчинити публічну бібліотеку до читання та наукової праці згідно з інструкцією…” (ВОДА, ф. № Р-650, оп.1, од.зб.24, арк.2-2 зв.). В подальшому доля цієї бібліотеки тісно переплелася з Гоголівською і суттєво вплинула на якісний та кількісний склад фонду майбутньої головної книгозбірні області, утворивши її золотий фонд рідкісних і цінних видань. Ряд відомих українських вчених у своїх дослідженнях обґрунтовували необхідність відкриття філії саме у Вінниці. Серед них: В.А.Камінський, В.Д.Отамановський, І.О.Шипович та ін. Для вирішення організаційних питань щодо відкриття Вінницької філії ВБУ до Вінниці приїжджав Ю.О.Меженко, відомий український бібліотекознавець-бібліограф.

Створена бібліотека в м.Вінниці набула статусу філії Всенародної Бібліотеки ВУАН і працювала під її науково-адміністративним керуванням. Директором Вінницької філії у 1923 р. було обрано та затверджено Валентина Дмитровича Отамановського.

Вінницька філія ВБУ мала статус наукової бібліотеки, її фонд налічував біля 110 тис. прим., переважно наукового змісту. Вона отримувала обов’язковий примірник всіх видань України. Філія проводила наукову роботу з питань бібліотекознавства, книгознавства, бібліографії та народногосподарського профілю. Створений при ній Кабінет виучування Поділля, що об’єднував близько 30 дослідників краю з різних міст країни, швидко став науково-методичним центром краєзнавства. Він підготував і видав 26 наукових праць, в яких досліджувалися природа, економіка, історія та культура Поділля.

Цим Кабінетом була створена коротка «Енциклопедія Поділлєзнавства» в 12 випусках для вивчення продуктивних сил Поділля, а також для поглибленої українізації місцевого радянського партійного апарату. Матеріали, підготовлені науковцями, і сьогодні не втратили свого наукового потенціалу. Вони є вагомим джерелом поділлєзнавства для сучасних дослідників. Це книги про клімат, рослинність, фауну, землі та ґрунти краю, його історію, економіку, геологію та мінеральні багатства, етнографію, краєзнавство та ін.

Масштабність досліджень, їх комплексний характер, глибока науковість, значна джерельна база – характерні риси наукової і бібліографічної роботи Кабінету виучування Поділля. Саме тому Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва керувалася і керується сьогодні набутками і творчою спадщиною своїх попередників, які створили міцну базу для головних напрямків її наукової діяльності – краєзнавчої і бібліографічної роботи.

Розуміючи важливість досвіду Вінницької філії, Президія ВУАН в липні 1929 р. доручила В.Д.Отамановському розробити програму утворення подібних Кабінетів в інших регіонах України. Але 24 серпня його було заарештовано і притягнуто до кримінальної відповідальності в справі Спілки Визволення України (СВУ).

Влітку 1930 року філію було об’єднано з округовою бібліотекою, про що свідчить лист до Наркомосвіти від 1 квітня 1930 року № 801/152: “Вінницький Окрвиконком погоджується об’єднати Вінницьку Філію Всенародньої бібліотеки України з Округовою бібліотекою на таких умовах:

1/ Дві зазначені бібліотеки об’єднуються в одну округову бібліотеку ім.К.А.Тімірязєва.

2/ Термін об’єднання бібліотек 4 квартал (з 1 липня по 30 вересня ц.р.).

3/ Утримання об’єднаної округової бібліотеки в 4-ому кварталі ц.р., як і в 1930/31 р., провадиться за рахунок місцевого бюджету з дотацією Наркомосвіти в розмірі: 2966 карб. на 4-й квартал та 11865 карб. на 30/31 рік.

4/ Об’єднану бібліотеку передати в розпорядження та на бюджет Вінницької Міської Ради (як в досвідно-показовій окрузі)” (ВОДА, ф. Р-256, оп.3, од.зб.44, арк.101).

В результаті цього значно збільшується книжковий фонд Центральної округової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва. Відчутно збагатилася бібліотека рідкісними виданнями з україніки та краєзнавства, зібраними В.Д.Отамановським та його помічниками.

29 червня 1922 р. Президією Подільського Губернського виконавчого комітету було прийняте рішення “Про видання обов’язкової постанови по доставці в Центральну бібліотеку зразка видання” (ВОДА, ф. Р-925, оп.5, од.зб. 1; протокол № 22, арк.40) та “Про доставку в Центральну бібліотеку всіх друкованих видань, що вийшли на території Поділля” (там же, арк.134). Обов’язковий примірник місцевого друку набув пріоритетного значення у системі формування краєзнавчого фонду Гоголівської бібліотеки та став основою ядра фонду краєзнавчої літератури.

У 1923 році бібліотеку названо іменем К.А.Тімірязєва.

У 1925 році бібліотека ім.К.А.Тімірязєва уже офіційно визнається Центральною. У цей період була зроблена спроба перевести бібліотеку на державне утримання, але марно. Вона залишається на утриманні місцевого бюджету, що значно обмежувало її фінансові можливості.

Кошти на утримання бібліотеки поступово збільшувалися, і все ж на придбання літератури їх не вистачало. Тому директор бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва Б.С.Фарбер піднімає клопотання перед відповідними органами щодо включення бібліотеки в перелік установ для постачання обов’язкового примірника видань УСРР.

В бібліотеці влаштовувалися вечори-розповіді, літературні вечори. Через Всеукраїнську асоціацію пролетарських письменників до участі в заходах були запрошені В.Сосюра, І.Микитенко, Л.Первомайський.

Усі краєзнавчі надбання бібліотека популяризує серед трудящих мас через видання збірників, брошур, монографій, яких випущено 38 назв. Цікава ланка роботи бібліотеки є Музей друку, що його засновано 1929 року. Музей має велику кількість найцінніших експонатів-раритетів та інкунабул і проводить широку масову науково-популяризаційну роботу з історії розвитку друку. Щороку музей відвідують численні маси екскурсантів. 1932 року музей відвідало 2700 організованих екскурсантів та 1400 осіб індивідуальним порядком.

У 1932 році громадськість Вінниччини та України широко відзначила 25-річний ювілей Центральної округової бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва. Крім численних нагород, їй було надано можливість щороку отримувати з державного бюджету по 25 тис. крб. для поповнення бібліотечних фондів. Президія міської ради асигнувала з місцевого бюджету на наступний 1933 рік 30 тис. крб. на поповнення фонду і 1000 крб. на науково-дослідницьку роботу бібліотеки. Обласний відділ Наросвіти у зв’язку з ювілеєм ухвалив рішення асигнувати на збільшення фондів бібліотеки 15 тис. крб. та клопотати перед Урядом про надання бібліотеці права безкоштовного отримання всесоюзного обов’язкового примірника.

Бібліотека одержала до ювілею численні привітання від президента Академії наук УРСР, видатного українського вченого О.Богомольця.

Вітали бібліотеку також інші наукові заклади та бібліотечні установи України, органи місцевої влади, окремі наукові діячі, письменники, читачі. Враховуючи плідну роботу бібліотеки, як її оцінила Академія наук УРСР, Наркомат освіти своєю постановою визнав бібліотеку ім.К.А.Тімірязєва опорно-показовою.

На вшанування цієї значної події в культурному житті України, колектив Харківського тракторного заводу, який був шефом бібліотеки, випустив трактор з написом “25 лет Винницкой библиотеке им.К.А.Тимирязева”. (“Більшов. правда”, 1932, 12 листоп.) Варто відзначити, що ділові стосунки бібліотеки надовго закріпилися і з Вінницьким заводом тракторних агрегатів, колективу якого бібліотека надавала інформаційні послуги, організовувала масові заходи, наближаючи книгу до виробництва.

На жаль, в цей період в радянському суспільстві, а відповідно і в заходах бібліотеки, і словом не згадувалося, як про голодомор в Україні 1921-1923 рр., так і про ще більш жахливий 1932-1933 рр., які знищили мільйони українців і вразили весь світ своєю жорстокістю та безпрецедентними масштабами.

У 1934 р. Вінницькій центральній бібліотеці надано статус обласної, що покладало на неї великі завдання по керівництву діяльністю бібліотек області і вимагало відповідної матеріально-технічної бази.

 Питання щодо реконструкції бібліотеки почало вирішуватися ще в 1933 році. Зважаючи на заслуги бібліотеки, розширення масштабів її роботи, ріст книжкового фонду, Уряд УРСР виділяє кошти на добудову існуючого приміщення.

З набуттям статусу “обласної”, бібліотека ім.К.А.Тімірязєва удосконалює методичне керівництво бібліотеками області. Для надання методичної допомоги бібліотечній мережі, яка на той час розміщувалась у 80 адміністративних центрах Вінницької області, при бібліотеці було створено методичний сектор, який працював в координації з бібліотечним сектором облвно.

1936 рік можна вважати своєрідним тріумфом бібліотеки, тому що вона одержала просторий триповерховий будинок у центрі міста. Втілилась в життя заповітна мрія не одного покоління бібліотекарів. Докорінно перебудоване старе і добудоване нове приміщення було визнано пам’яткою архітектури місцевого значення.

З архівних даних стало відомо, що в 1936 році робота Вінницької обласної бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва була оцінена досить високо Бібліотечним управлінням НКП УРСР, особливо з масової роботи. А вже в наступному році вона, як одна з кращих бібліотек України, брала участь у Міжнародній виставці, що проводилася в Парижі.

З перших днів Великої Вітчизняної війни працівники Вінницької обласної бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва бібліотечними засобами широко інформували громадськість міста про події на фронтах. 20 липня 1941 року Вінниця була окупована німецько-фашистськими загарбниками. Бібліотека ім.К.А.Тімірязєва займала підвальне приміщення того будинку, що був побудований спеціально під бібліотеку, її перший поверх займала фельдкомендатура. Книгосховище знаходилося на другому поверсі (ВОДА, ф. Р-1311с, оп.2с, од.зб.20, арк.6). Книжковий фонд, який розміщувався на першому поверсі було перенесено в підвал, частину книг за вказівкою окупаційних властей радянські військовополонені вивезли до інших бібліотек. Але багато бібліотечних книг фашисти вивозили на берег Бугу і спалювали. Два дні курсували автомашини з таким вантажем! Настали дуже важкі, трагічні дні в історії нашого міста і, безперечно, Вінницької обласної бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва.

За два дні до визволення м. Вінниці фашисти 18 березня 1944 р. спалили основне приміщення бібліотеки по вул. Леніна, 73 з усіма книгами, майном, каталогами та іншою документацією. Навіть капітальні стіни, перекриття і фундаменти були зруйновані на 50-65 відсотків. З прекрасної бібліотеки залишився чорний скелет.

В повоєнні роки бібліотека поступово починає відбудовуватися. Треба з вдячністю згадати тодішню міську владу і облвиконком за те, що бібліотека не лише була відбудована, але й значно розширена порівняно з тією, якою вона була до війни. До старого відродженого приміщення надбудовано 4-й поверх і поруч з головним приміщенням збудовано книгосховище приблизно на 600 тис. томів. Таким чином, відроджена бібліотека стала значно більшою і зручнішою від попередньої. ЇЇ було відкрито у 1955році. Великої поваги і шани за відродження бібліотеки заслуговує її колишній директор Герой Радянського Союзу Іван Митрофанович Філіповський.

Авторитет обласної бібліотеки серед мешканців міста стрімко зростає, що підтверджується кількісними показниками її читачів, число яких в цей період досягло 14,7 тис.

Подих ідеологічної відлиги 60-х років відчувався повсюдно. В бібліотеці організовуються цікаві зустрічі з письменниками: Ю.Збанацьким, А.Хорунжим, О.Ковінькою, Д.Білоусом, М.Зарудним, Л.Пастушенком, Г.Усачем, В.Юхимовичем. Проводилися читацькі конференції за творами А.Головка, В.Сосюри, М.Бажана. Особливо цікавою була конференція за новим романом О.Гончара “Перекоп”, який друкувався в 1957 р. в журналі “Вітчизна”. Різноманітність заходів, залучення до них місцевих і столичних письменників заохочувало до дискусій інтелігенцію, студентів, учнів. Тому конференції і літературні вечори були досить багатолюдні, активні і цікаві.

1959 р. умовно можна назвати роком впровадження на Вінниччині відкритого доступу до книжкових фондів.

В цьому ж році в читальному залі розпочато обслуговування читачів за замовленнями, які складалися на основі даних про книги, взятих читачами з каталогів. Цей процес значно поліпшував і прискорював знаходження книг, привчав читачів до самостійного пошуку необхідної інформації за допомогою каталогів.

26 січня 1966 р. видається наказ Міністра культури УРСР № 5н “Про заходи поліпшення діяльності обласних бібліотек Української РСР”. В ньому позитивно оцінено роботу Вінницької обласної бібліотеки, яка на той час обслуговувала понад 10 тис. спеціалістів народного господарства і наукових працівників. Це був найвищий показник з усіх обласних бібліотек України, а всього бібліотека тоді обслуговувала 20,0 тис. читачів, яким видавала щорічно 417,1 тис. книг.

Статут Вінницької обласної наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва був затверджений обласним управлінням культури 12 липня 1966 року.

Наказом Міністра культури УРСР затверджено примірну структуру обласної бібліотеки.

29 листопада 1966 р. наказом директора бібліотеки № 91 була введена в дію нова структура з існуючим на той час штатом.

В цьому ж документі І.М.Філіповський звернувся до управління культури з проханням виділити на 1967 рік асигнування на введення додатково 12 посад бібліотекарів для відкриття відділів технічної і сільськогосподарської літератури, сектору статистичного обліку читачів та додаткових посад у діючих відділах, передбачених штатним розписом на 1967 рік.

Можна вважати, що з 1966 р. бібліотека повністю утвердилася як науково-методичний і бібліографічний центр для бібліотек всіх відомств Вінниччини.

1966 р. – Вінницьку обласну наукову бібліотеку було визначено експериментальною базою по впровадженню ББК у всіх бібліотеках колишнього Союзу.

З 1966 року і в подальші роки у ВОУНБ відкриваються відділи:

·  обробки літератури та організації каталогів;

·  технічної літератури;

·  патентної літератури;

·  обслуговування працівників сільського господарства;

·  МБА і ЗА;

·  сектори іноземної та краєзнавчої літератури з питань культури та мистецтва, НОП.

Таким чином, із завершенням структурної перебудови у 1972 р. в бібліотеці функціонували відділи: комплектування з сектором книгообміну, обробки літератури і організації каталогів, книгозберігання, міський абонемент, читальних залів та періодики, патентно-технічної літератури, обслуговування працівників сільського господарства, нотно-музичної літератури, МБА, бібліографічний, науково-методичний та сектор іноземної літератури.

При бібліотеці ім.К.А.Тімірязєва в цей час функціонувало бібліографічне об’єднання фахівців відомчих бібліотек м. Вінниці, яке опікувалося координацією цього напрямку роботи.

З 1989 р. бібліотека почала отримувати Всесоюзний обов’язковий платний примірник документів (понад 6 тис. одиниць щорічно).

У 1989 р. розпочався перехід бібліотеки на нові умови господарювання, впровадження додаткових платних послуг.

У 1987 р. перейшли до систематизації нових надходжень за цифровим варіантом таблиць ББК, а 1990 р. завершили переведення каталогів бібліотеки на таблиці ББК для обласних бібліотек. Вінницька книгозбірня була першою обласною бібліотекою в СРСР, яка здійснила таку складну роботу.

В 1986 р. бібліотекою було обслужено 30335 читачів та 1177 абонентів МБА, що на 855 читачів більше плану. 61,6 відсотків читачів становили спеціалісти народного господарства. Книговидача складала майже 573 тис. прим., відвідування – близько 157 тис.

Протягом 2006-2007 рр. удосконалюється система замовлення документів через різні джерела комплектування. Вперше придбання книжкової продукції здійснювалося у відповідності до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Впроваджуються новітні технології для оперативної обробки документів, передачі видань до відповідних структурних підрозділів, розкриття їх для користувачів через систему каталогів, картотек у тому числі електронних.

До бібліотеки в цей період надійшло 19937 примірників видань на різних носіях інформації, з них:

· 9872 прим. книжкової продукції;

· 6739 прим. журналів;

· 2953 підшивок газет;

· 373 прим. інших видів (нот, кінофотофонодокументів, CD, DVD).

Придбання нових документів здійснювалось, в основному, за рахунок бюджетних коштів:

· 311,8 тис. грн. витрачено на закупівлю 7186 прим. книг;

· 330,0 тис. грн. – на передплату періодичних видань.

Крім того, до бібліотеки надійшло 1203 прим. за рахунок доброчинних коштів в сумі 21,5 тис.грн.

Продовжувалася робота по удосконаленню системи забезпечення бібліотеки місцевим обов’язковим примірником, в результаті якої вона отримала 550 прим. книг краєзнавчого характеру на суму 8,7 тис.грн.

В порівнянні з попередніми роками дещо збільшився основний показник поповнення фондів. Кількість нових надходжень за 2006 рік складала 9872 прим., в той час, коли в попередні роки надходило 6-8 тис. нових видань.

 Вперше в практичній діяльності був запроваджений новий економічний механізм – придбання документів через тендерні торги.

Право на комплектування нашої бібліотеки на тендерних торгах виборола фірма “Альфа – Прес”, яка стала основним джерелом постачання нових видань до бібліотеки протягом 2006 року.

Проте, така система придбання документів поки що не забезпечує якості та оперативності формування фонду.

Тому використовувалися інші механізми та джерела комплектування фонду. Працівники бібліотеки брали участь в очному комплектуванні через систему книгарень, видавництв, книжкових ярмарків. Це дало можливість придбати актуальну літературу поточного року, яка відповідає запитам користувачів.

Продовжувалася робота по залученню благодійних фондів для забезпечення документами інформаційного центру “Вікно в Америку” при відділі літератури іноземними мовами. Впродовж року через гуманітарні джерела надійшли 320 прим. книжкової продукції та 50 аудіовізуальних видань. Серед цих надходжень заслуговують на увагу такі книги: “Електронний бізнес і путівник початківця”, “Етнічні видання в сучасній медицині”, “Мікробіологія”.

Активізувалася діяльність працівників відділу рідкісних та цінних видань, які не лише продовжували упорядковувати наявні фонди колекцій, рукописів та стародруків, але й комплектували фонди новими цінними документами. Серед них, слід назвати унікальне видання “Україна – козацька держава”, яке бібліотека придбала через Київське видавництво “Емма” за 1800 грн. Не менш цінними є придбанні такі видання, як : “Грошові знаки та монети України”, а також книга авторів Родичкін І. і Родичкіна О. “Старовинні монети України”.

На якість комплектування та розподіл документів між структурними підрозділами впливала робота групи комплектування фондів, яка аналізувала замовлення і виносила різні пропозиції на розгляд ради по комплектуванню, враховувалися і пропозиції бібліотек різних систем та відомств.

Протягом 2006 року бібліотекою обслужено 38 558 читачів, видано 784 086 документів різних типів і видів на різних носіях інформації, записалось 17 305 читачів.

Поповнення бібліотечних фондів по області:

· надійшло 19 900 документів загальною вартістю 630 000 грн.;

· передплачено 1000 назв періодичних видань на суму 553 328 грн.

Вінницька ОУНБ зробила передплату на 960 назв на загальну суму 230 000 грн.

Важливим і пріоритетним завданням сьогоднішньої бібліотечної справи є впровадження комп’ютерних технологій, створення електронних ресурсів та організація доступу користувачів бібліотек до світової інформаційної мережі Інтернет. В області комп’ютеризовано всі обласні, центральні районні, 3 сільські бібліотеки, придбано 30 ксероксів, а 15 бібліотек підключено до мережі Інтернет. Загальна кількість комп’ютерів становить 119 ПК.

Таким чином, на початку ХХІ ст. у бібліотечно-інформаційній сфері особливої актуальності набула проблема визначення її ролі та місця в суспільстві, що стрімко змінюється. Така ситуація обумовлена двома чинниками. Один з них – необхідність переходу від “епохи Гутенберга”, коли основний обсяг знань людства зберігався в документах та паперових носіях, до ери електронних інформаційних комунікацій. Однак, більш важливим є другий чинник: зростаючі вимоги суспільства до науково-інформаційного забезпечення, його сталого розвитку. Саме ця обставина потребує кардинального переосмислення основ бібліотечної справи та створення нової парадигми діяльності бібліотечно-інформаційних інституцій з урахуванням реалій сьогодення.

У нинішніх умовах не потрібні докази, що парадигма інформаційного обслуговування, яка базується тільки на основі паперових носіїв, уже застаріла, і їй на зміну приходить інша, – яка заснована на електронному представленні найрізноманітнішої інформації, що тиражується у необмеженій кількості і є миттєво доступною через Internet незалежно від часу і місцезнаходження користувача.

Мусимо констатувати, що поряд з тим позитивним, що напрацьовано в цій царині, є ще ряд невирішених проблем:

· інформаційні та телекомунікаційні технології ще недостатньо впроваджуються у діяльність бібліотек, особливо сільських;

· залишається проблемним придбання єдиного програмного забезпечення по створенню електронних баз даних для районних бібліотек, а також їх підключення до швидкісного каналу мережі Інтернет;

· проблема підготовки кадрів. За останні 15 років до бібліотек області не прийшли на роботу спеціалісти зі стаціонарною вищою бібліотечною освітою. Це є ще одним підтвердженням того, що професія бібліотечного працівника залишається недостатньо престижною і з низьким рівнем заробітної плати.


В президії конференції:

зліва направо: А.І.Левицький, начальник управління культури та туризму Вінницької облдержадміністрації, Н.І.Морозова, директор ВОУНБ ім.Тімірязєва, О.Г.Домбровський, голова Вінницької облдержадміністрації, Т.І.Вилегжаніна, генеральний директор Національної парламентської бібліотеки України

 

Учасники Всеукраїнської науково-практичної конференції, м.Вінниця, 2007 р.

 

 Виїзне засідання, м.Бар, 2007 р.

 

Зліва направо: І.О.Шевченко, нач. відділу заступник директора Департаменту мистецтва  і регіональної політики, Г.Д.Куделя, заст. начальника управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації, О.І.Помилуйко, заст. голови Барської районної ради, Н.І.Морозова, директор ВОУНБ ім.Тімірязєва, Л.О.Кирилюк, директор комунального закладу Барська районна бібліотека, м.Бар, 2007 р.

 

Виїзне засідання м.Тульчин, 2007 р.

 

Виїзне засідання с.Іванів Калинівського р-ну, 2007 р.

 

Посадка дерев на острові "Кемпа", м.Вінниця, 2007 р.

 


ВИСТУПИ УЧАСНИКІВ КОНФЕРЕНЦІЇ

Бібліотеки та бібліотечна справа у часі і просторі (історія, сьогодення, перспективи розвитку)

 

Скарбниця духовності

(До 100-річчя з дня заснування ВОУНБ ім.К.А.Тімірязєва)

 

Завальнюк К.В.,

кандидат історичних наук, провідний спеціаліст

Державного архіву Вінницької області,

Стецюк Т.В.,

провідний спеціаліст відділу

у справах релігій Вінницької облдержадміністрації

 

 “Книги – морська глибина:

 Хто в них пірне аж до дна,

 Той, хоч і труду мав досить,

 Дивнії перли виносить.”

                                   І.Я.Франко

 

У відомого російського поета, лауреата Нобелівської премії 1933 р. Івана Буніна (1870-1953) є чудові рядки, які яскраво підкреслюють значення друкованого слова для земної цивілізації:

 «Молчат гробницы, мумии и кости, –

 Лишь слову жизнь дана:

 Из древней тьмы, на мировом погосте,

 Звучат лишь Письмена».

У цьому зв’язку, напевне, зайве нагадувати, що споконвіків хранителями “письмен” були бібліотеки, – особливі заклади, які уособлювали живий, нерозривний зв’язок поколінь у часі та просторі, їх нестримний поступ до вершин досконалості людського духу. “Бібліотеки – не просто хранилища земної мудрості, це своєрідні рятівні острови, де кожен, відштовхнувши дешеві заманки буднів і свят, пов’яже свою долю зі світом гострого розуму, радості відкриття, сили взаємозбагачення – світом цивілізованої культури” [1]. Ці слова належать колишньому директору Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, заслуженому працівнику культури України В.Ф.Циганюку, який багато зробив для вивчення історії краю та розвитку його культури.

На жаль, у бурхливому потоці часу загубилися свідчення існування цих своєрідних храмів знання і духовності на території нашого краю у найдавніші епохи, хоча апріорі ми й можемо допускати наявність таких центрів ще у мешканців стародавньої Оріяни, волхвів славних у віках уличів і тиверців, книжників княжої доби, козаків – характерників та просвітителів ХУІІІ ст. Окремої розмови заслуговують і приватні книгозбірні польської шляхти, які досліджувала музеєзнавець та краєзнавець Т.Р.Соломонова. Особливо славились своїми фондами бібліотеки Холоневських у Яневі (до 10 тис. томів), Якубовських у Люлинцях (до 30 тис. прим.), Твардовських у Махнівці (38 тис.), Станіслава Щенсного Потоцького у Тульчині та ін. [2, с. 67-70]. Чимало безцінних книг із цих колекцій безслідно згинуло після драматичних подій громадянської війни та іноземної інтервенції, а також було вивезено за кордон. Лише завдяки зусиллям таких ентузіастів та подвижників, як Ю.С.Александрович, В.А.Камінський, В.Д.Отамановський та ін. частину із цих багатств вдалося врятувати для нащадків, і нині вона складає суттєву частину книжкового багатства сучасної Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім.К.Тімірязєва.

Свій офіційний “родовід” ця справжня перлина знань та духовності на території нашого краю виводить із 2 (15) лютого 1907 р. Саме того дня у приміщенні новозбудованої бібліотеки, яка отримала ім’я творця безсмертних “Вечорів на хуторі біля Диканьки”, “Ревізора” та “Мертвих душ”, о 13-й годині відбулося її урочисте відкриття. На цьому заході, як свідчить архівний документ, був присутній увесь тогочасний бомонд, зокрема члени розпорядчого комітету Вінницької міської Гоголівської бібліотеки: протоієрей І.О.Шипович, граф Д.Ф.Гейден, О.В.Благовіщенський, С.Г.Ройзман, В.М.Тушин, І.О.Савін [3, арк.432].

Окрасою нової бібліотеки, збудованої за проектом архітектора Г.Г.Артинова, були ікони просвітителів Кирила й Мефодія та Нестора-літописця, а також гіпсовий бюст М.В.Гоголя. Нараховувала бібліотека на цей час 6423 книги, для яких місцевий палітурник П.Завельбанд зробив на корінцях спеціальне тиснення.

Душею книгозбірні, її невтомним упорядником та дбайливим доглядачем була перша бібліотекарка К.С.Вознесенська, яка працювала на своїй посаді аж до 1919 року [4, с.78].

Після утвердження більшовицького режиму на Вінниччині Гоголівська бібліотека наказом Подільського губревкому по відділу народної освіти від 28 серпня 1920 р. була націоналізована. Разом з цим держава брала на облік усі приватні бібліотеки, а також книги, що були власністю окремих осіб [5]. Відповідно до нових віянь змінювалась і назва бібліотеки, яка отримала статус міської центральної бібліотеки, а з утворенням округів – центральної округової. Крім цього, бібліотеці було присвоєно ім’я визначного російського вченого К.А.Тімірязєва (1843-1920). Ще донедавна вважалося, що це перейменування відбулося у 1925 р., однак, дослідження краєзнавця І.М.Журавлівського дозволяють перенести дату такого перейменування на два роки назад. Зокрема, у невеликій замітці в “Рабоче-крестьянской газете” за 20 листопада 1923 р. йшлося про масові заходи у Вінниці по вшануванню пам’яті К.А.Тімірязєва, серед яких і був вечір пам’яті вченого, проведений Губсоцвихом. Закінчувалась замітка


Бібліотека в контексті світової культури, науки, інформації

  1. Розділ 1
  2. Розділ 2
  3. Розділ 3
  4. Розділ 4
  5. Розділ 5
  6. Розділ 7
  7. Розділ 8
  8. Розділ 9
  9. Розділ 10

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше