:
Українське козацтво – складне і багатогранне явище. Про козаків і козацтво написано багато праць – художніх і наукових, великого і малого формату, про них згадували середньовічні хроніки і літописи, вони оспівані у народних піснях і думах. Згадки про героїчну козацьку добу зберегли для нащадків численні пам’ятки історії і культури. Йому належить особливе місце в історії України ХУІ-ХУІІІ ст. Воно визначене тим , що в часи пробудження українського народу та виборювання ним свободи й незалежності козацтво виступило провідною силою визвольних змагань, навколо якої згуртувалися інші верстви і групи суспільства.
Однак цьому передувало понад століття напруженої внутрішньої еволюції козацької спільноти, коли вона з громади вояків-уходників перетворювалася на представника національних інтересів. Саме цьому періоду, першим ста рокам існування козацтва, присвячена книжково-ілюстративна виставка з циклу заходів «Козацтво як український феномен», розроблених на виконання «Національної програми відродження та розвитку українського козацтва на 2007-2012 р. р. ».
У запорожців було чимало попередників і сучасників в різних кінцях світу, які багато в чому нагадували їх. Спираючись на загальновідомий матеріал про життя , звичаї традиції козаків ми зробили спробу порівняти їх з аналогічними явищами всесвітньо-історичного процесу.
Козацтво – це своєрідний прояв військово-лицарської культури середньовічної Європи, який своїм корінням сягає сивої давнини. З лицарством Європи козацтво зв’язують сімейно-родинний принцип організації братства; морально-етичний лицарський кодекс поведінки; інститут кобзарів-труверів; специфічне відношення до жінки; релігійність, культ Діви Марії Покрови. Давніми елементами лицарської культури, що сягають корінням у ІУ-ІІІ тисячоліття до н. е. і простежуються також у козаків є культ меча (шаблі), коня, червоного кольору, перевертні, характерники-берсеркри і т. ін.
Запорізьке лицарське братство, ті засади, на яких воно діяло, мало великий вплив на формування української нації. Січ була своєрідною «лабо -раторією» козацької демократії не тільки для України, а й для усієї Східної Європи.
«Лицарство України… Висвячене віками і традиціями, воно прийшло до нас із лицарства княжих дружин; із духовно-просвітницької святості літописно-монастирських келій; від звитяжного – в блиску і славі – істинно лицарського служіння народу своєму невмирущих козаків.»
Б.Сушинський.
Поява нового – чи не цього найбільш
за все шукає наш дух у минулому!
Й. Хейзінга
Блок, Марк. Феодальне суспільство. – К.: ВД «Всесвіт», 2002. - 528 с.
Блок, Марк. Рицарство // Блок М.Феодальне суспільство. – К.: ВД «Всесвіт», 2002. – С. 322-330
Вандич, П. Ціна свободи: історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. – К.: Критика, 2004. – 463 с.
Дейвіс, Н. Європа. Історія. – К.: Освіта, 2001. – 1463 с.
Кардини, Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М.: Прогресс, 1987. – 367 с.
Косенко, Л. Вільні військові спільноти у світовій історії // Косенко Л. Козаки: лицарський орден України: Факти, Міфи. Коментарі. – Х., 2007. – С. 9-42
Порьяз, А. Мировая культура: Средневековье. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. – 479 с.: ил.
Сушинський, Б. Всесвітня історія лицарства. – Одеса: ВД ЯВФ, 2005. – 635с.
Тайны, скрытые забралом: энциклопедический путеводитель по истории рыцарства. – М., 2002. – 416 с.
Хайзинга, Й. Осень Средневековья. – М.: Наука, 1988. – 54 с.
Україна силою свого географічного і геополітичного
становища перебувала під перехресними впливами
азійсько-кочового, орієнтально-візантійського та
європейського світів, по-різному інтегруючи впливи
кожного з них. І все ж вирішальним вектором її
соціокультурної і політичної орієнтації була
Європейська цивілізація.
Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватикану та унії (Х - поч. ХУІІ ст.): зб. док. і матеріалів / упоряд. Є.А. Гринів. – К.: Наук.думка, 1988. – 288 с.
Війни і мир, або «Українці – поляки: брати / вороги, сусіди…» / за ред. Л. Івшиної. – К.: Факт, 2004. – 560 с.
Ілюстрована енциклопедія України: в 3 т. / авт. тексту О. Кучерук. – К.: Спалах, 2004. – Т. 1: Від найдавнішого часу до кінця 18 ст. – 216 с.: іл.
Люблінська унія 1569 р. – шлях куди? // Війни і мир, або «Українці – поляки: брати / вороги, сусіди…» / за ред. Л. Івшиної – К.,2004. – С. 17- 68.
Наливайко, Д. Очима Заходу: рецепція України в Західній Європі ХІ - ХУІІІ ст. – К.: Основи, 1998. – 578 с.
Наливайко, Д. Козацька християнська республіка (Запорізька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках). – К.: Дніпро, 1992. – 495 с.
Нудьга, Г. Республіка козаків. – К.: Варта, 2005. – 199 с.
Русина, О. Україна під татарами і Литвою. – К.: Альтернативи, 1998. – 320 с.
Сушинський, Б.І. Всесвітня козацька енциклопедія: ХУ – початку ХХІ століть. – Одеса: ВД «ЯВФ», 2007. – 570с.
Терещенко, Ю. І. Україна і європейський світ: нариси історії від утворення Старокиївської держави до кінця ХУІ ст. – К.: Перун, 1996. – 496 с.
Україна ХУІІ ст. між Заходом та Сходом Європи. Матеріали 1-го українсько-італійського симпозіуму 13-16 вересня 1994 р. – Київ - Венеція, 1996. – 600 с.
Фігурний, Ю. С. Паралелі між культурою козаків та пізньоседньовічного лицарства Західної Європи // Ю.Фігурний. Історичні витоки військової культури українського козацтва. – К., 1997. – С. 100-106.
Чухліб, Т. В. Правобережна Україна у сфері геополітичних інтересів країн Східної та Південно-Східної Європи (60-ті роки ХУІІ - поч. ХУІІІ ст.). – К.: Б. в., 1995. – 24 с.
Яковенко, Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – Вид. 2-ге, перероб. та розшир. – К.: Критика, 2005.– 582 с.
… поява козаків – це свого роду компроміс із Полем, де саме
життя витворило буферну смугу, на якій поєдналися навички
виживання в Полі з орієнтацією на цінності осілого світу…
Яковенко Н.
Балушок. В. Україна флібустьєрська? // Наука і суспільство. – 2004. – № 3-4. – С. 37-41.
Бантыш-Каменский, Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. – К.: Час, 1993. – 656 с.: ил.
Боєчко, В.Ф., Чабан, А.Ю. Роль порубіжних територій у процесі ґенезису козацтва // Укр. іст. журн. – 1999. – № 2. – С. 48-62.
Віліна, Альберто. Реляція про походження та звичаї козаків // Київська старовина. -– 1999. – № 5. – С.64-69
.Вілінов, Ю. Хортиця – острів у філіграні епох і шляхів. – Запоріжжя: Поліграф, 2005. – 208 с.
Вілсон, Е. Козаки: оборонці Дикого поля, оборонці віри // Е.Вілсон. Українці: несподівана нація. – К., 2004. – С. 102-123.
Голубоцький, В. Поява козацтва // В.Голубоцький. Гомін, гомін по діброві: історичні розвідки про Запорізьких козаків. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 21-31.
Залізняк, Л. Історичні корені українського козацтва як різновиду європейського лицарства // Л.Залізняк. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994. – С. 163-180.
Залізняк, Л. Про козаків, аріїв та їхню прабатьківщину // Старожитності. – 1992. – № 5. – С. 1,3.
Залізняк, Л. Українське лицарство княжої доби та козацьких часів // Л.Заліз-няк. Нариси стародавньої історії України. – К.,1994. – С. 180-188.
Залізняк, Л. Чи були запорожці європейським лицарством? // Старожитності. – 1991. – № 4. – С. 9.
Істрія українського козацтва: нариси: у 2-х т. / ред. В.Смолій. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2006-2007.
Т.1. – 800 с.: іл.
Т.2. – 724 с.: іл.
Косенко, Л. Виникнення Запорізької спільноти // Л.Косенко. Козаки: лицарський орден України: Факти. Міфи. Коментарі. – Х., 2007. – С. 43-58.
Козацька цивілізація // М.Горєлов, О. Моця, О. Рафальський. Цивілізаційна історія України. – К., 2005. – С. 238-262.
Леп’явко, С. Обози на південь, або Польсько-українські відносини в світлі теорії Великого Кордону // Війни і мир, або «Українці – поляки: брати/вороги, сусіди…» /за ред. Л. Івшиної. – К., 2004. – С. 29-39.
Маркевич, М. Історія Малоросії. – К.: Ін Юре, 2003. – 664 с.
Моця, О.П. Дружинники – козаки – лицарі //Археологія. – 2004. - № 1. – С. 99-110.
Нудьга, Г. Питання походження козацтва // Г. Нудьга. Республіка козаків. – К., 2005. – С. 6-14.
Стороженко, І. Перша Запорозька (Базавлуцька) січ кінця ХУІ – перш. пол. ХУІІ ст. // Київська старовина. – 2005. – №1. – С. 35-59.
Сушинський, Б. Всесвітня історія лицарства / Б.Сушинський. – Одеса, 2005. – Із змісту: [Лицарство України]. – С. 360-560.
Українське козацтво: мала енциклопедія. – К.: Ґенеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. – 568 с.: іл.
Фігугний, Ю.С. Історичні витоки українського лицарства: нариси про зародження і розвиток козацької традиційної культури та національне військове мистецтво в українознавчому вимірі. – К.: Стилос, 2004. – 308с.
Шудря, М. За тридев’ять земель…(Запоріжжя і Мальтійський орден) //Запорожці: до історії козацької культури. – К.,1993. – С. 242-252.
Яковлєва, Н. Перші сто літ козаччини // Ґенеза. – 1914. – № 2. – С. 108-119.
Яворницький, Д. Із української старовини. – К.: Веселка, 2001. – 176 с.: іл.
Запорізька Січ – суто українська модель
середньовічного лицарського Ордену, в якій
войовничість народу й потреби самозахисту
найідеальніше поєднувалися з його жертовною
волелюбністю і природним аристократизмом духу.
Сушинський Б.
Апанович, О. Козацькі літописці // Неопалима купина. – 1995. – № 5-6. – С. 171-186.
Апостолов, А. Запорожье. Страна и народ // С.Шумов, А.Андреев. История Запорожской Сечи. – Киев – Москва, 2003. – С. 132-189.
Артюх, Л. «Хліб та вода – козацька їда » // Український світ. – 1993. – № 3. – С. 18-19.
Балушок, В. Ініціації Запорізьких козаків // Слово і час. – 1994. – № 6.– С. 69-76.
Бадьо, О.Традиція українського бойового мистецтва // Український світ. – 1996. – №1-3. – С. 18.
Гайдай, Г. Козацький суд // Український світ. – 1996. – №-3. – С. 20-21.
Гайдук, С. Козацькі двобої на лицарських традиціях // Берегиня. – 2007. – №2. – С. 20-24.
Голубоцький, В. Запорізьке козацтво. – К.: Вища школа, 1994. – 539 с.
Драгоманов, М. Про українських козаків, татар та турків. – К.: Дніпро1994.– 45 с.
Зайченко, В. Вишивка козацької старшини // Родовід. – 1995. – № 3. – С. 91-98.
Залізняк, Л. Образ воїна-звіра в козацькій міфології // Пам’ятки України. – 1991. – № 5. – С.40-46.
Запорожці: до історії козацької культури. – К.: Мистецтво, 1993. – 400 с.: іл.
Косенко, Л. Козаки: Лицарський орден України: Факти. Міфи. Коментарі. – Х.: ВД «Школа», 2007. – 576 с.
Лавров, Ф.І. Кобзарі: нариси з історії кобзарства України. – К.: Мистецтво, 1980. – 254 с.
Леп’явко, С. Козацькі війни кінця ХУІ ст. в Україні. – Чернігів: Селянська думка, 1996 – 284 с.
Лицом к лицу с огненным смерчем Востока: борьба украинского казачества с Крымским ханством и Османской империей. – К.: Б. в., 1993. – 65 с.
Макаров, А. Лицарі бароко //А. Макаров. Світло українського бароко. – К., 1994. – С. 105-143.
Макульський, К. Шаровари – не просто штани. Це бойовий обладунок // Пік – 2000. – № 21. – С. 29-30.
Махун, С. Козаки - найманці на службі європейських держав // Наука і суспільство. – 2003. – № 5-6. – С. 12-13.
Мосіяшенко, В.А. Козацька система тілесного виховання //В. Мосіяшенко. Українська етнопедагогіка. – Суми: ВТД «Університецька книга», 2005. – С. 71-73.
Нудьга, Г. Листування запорожців з турецьким султаном. – К.: Вид. АН України, 1963.– 68 с.
Пастернак, А. Козацьке чорнило // Наука і суспільство. – 1992. – № 10-12. – С.39.
Пастернак, А. Ще як були ми козаками…[козацькі розваги] // Наука і суспільство. – 1998. – № 7-8. – С. 53-56.
Плохій, С. Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерновій Україні. – К.: Критика, 2005. – 496 с.
Попович, М. Козаччина як культурне явище // М.Попович. Нариси історії культури України. – К., 1999. – С.159-170.
Скальковський, А.О. Походження та устрій запорозького військового товариства // А.О. Скальковський Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. – Дніпропетровськ: Січ, 1994. – С.23-217.
Тоїчкин, Д. Українська козацька шабля ХУІІ-ХУІІІ ст.: морфологічні типи й осередки виробництва // Військово-історичний альманах. – 2006. – № 2. – С.104-138.
Фігурний, Ю.С. Історичні витоки військової культури українського козацтва – К.: Братство, 1997. – 122 с.
Чуб і чуприна // Український світ. – 1996. – № 1-3. – С.19.
Чайковський, А.Я. Запоріжжя: історична розвідка // А. Чайковський. Сагайдачний. – К., 1993. – С. 531-561.
Шокало, О. Козак-Мамай: образ українського лицаря // Український світ. – 1996. – № 1-3. – С. 26.
Щербак, В. Козацтво і православ’я // Київська старовина. – 1993. –№ 5. – С. 71-77
Яворницький, Д. Вольності Запорізьких козаків. – Дніпропетровськ: Січ, 2002. – 359 с.
Було життя осяяне красою,
Любов і честь цінились над життя.
І що там смерть з великою косою?
Мужчина, лицар, сонячне дитя!..
Л. Костенко
Андрущенко, В., Федосов, В.Запорізька Січ як український феномен. – К.: Заповіт, 1995. – 172 с.
Булфинг, Т. Средневековые легенды и предания о рыцарях. – Екатеринбург: У-Фактория, 2006. – 528 с.
Григор’єв-Наш. Істрія України в народних думах та піснях. – К.: Веселка, 1993. – 271 с.: іл.
Збірник козацьких літописів: Густинський; Самійла Величка; Граб’янки. - К.: Дніпро, 2006. – 976 с.: іл.
Кащенко, М.П. Хортиця в героїці і легендах. – Дніпропетровськ: Січ, 1991. – 150 с.
Наливайко, Д.С. Козацька християнська республіка (Запорізька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках). – К.: Дніпро, 1992. – 495 с.
Плісецький, М.М. Українські народні думи. Сюжети, образи. – К.: Кобзар, 1994. – 362 с.
Савур -Могила: Легенди та перекази нижньої Наддніпрянщини. – К.: Дніпро, 1990. – 261 с.
Словінський, М. І сьогодні – Хортиця! // Віче. – 2007. – №17 (вересень). – C. 68-76.
Супруненко, В. По козацькому сліду // Міжнародний туризм. – 2005. – № 4. – С. 86-91.
Україна – козацька держава: ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітлинах / керівник проекту В.Недяк. – К.: ПП «ЕММА», 2004. – 1216 с.
Українські козацькі пісні / упоряд. О.С.Олійників. – Одеса: Маяк, 2003. – 116 с. |