ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Боротися до останнього

До 140-річчя від дня народження Миколи Миколайовича Болярського

(02.12.1878–19.10.1939)

 

У сузір’ї видатних лікарів, організаторів охорони здоров’я на Вінниччині яскравою зіркою сяє ім’я Миколи Миколайовича Болярського, видатного хірурга-новатора, уролога, анатома, клініциста, доктора медицини (1910), професора (1934).

Микола Миколайович Болярський народився 2 грудня 1878 року на хуторі Дерновський, за іншими даними – в селі Ольховське Шадринського повіту Пермської губернії (нині Шадринський район Курганської області) в родині вчи-теля. Закінчив з відзнакою у 1906 році медичний факуль-тет Юр’ївського університету (нині Тартуський університет).  Працював у земській лікарні у с. Скородне Старооскольського повіту Курської губернії. Незадовільний стан земської медици-ни спонукав молодого лікаря вести наполегливу боротьбу з місцевою владою за збільшення кількості ліжок у лікарні, за поліпшення якості стаціонарної допомоги, за належну організацію медичної допомоги при пологах тощо. 

У 1907 році Микола Болярський за порадою свого родича, професора військово-медичної академії І. П. Коровіна переїздить до Петербурга, де було більше можливостей для професійного зросту й наукової діяльності. Тут влаштовується на роботу до хірургічного відділення Обухівської лікарні. Працює багато й наполегливо: щоденно відвідує анатомічний театр, закріплюючи таким чином свої знання з анатомії та удосконалюючи оперативну техніку; понаднормово чергує в лікарні; асистує та самостійно виконує операції. Вчителями Миколи Болярського були найкращі на той час хірурги: професори Л. Г. Стуккей, Г. Ф. Цейдлер, І. І. Греков, Б. М. Хольцов. У 1910 році успішно захистив дисертацію на тему «К вопросу о травматических повреждениях печени». У роки Першої світової війни Микола Болярський очолював Кауфманський шпиталь №  1, який у 1917 р. перебазувався до м. Вінниці й розмістився на території психоневрологічної лікарні. Працю в шпиталі лікар поєднував з роботою в Пироговській лікарні. У вересні 1917 року шпиталь було розформовано. Незважаючи на неодноразові запрошення професорів І. І. Грекова та Б. М. Хольцова повернутися до Петербурга, Микола Болярський залишається у Вінниці. У 1918 р. був обраний завідувачем хірургічного відділення, згодом – головним лікарем Пироговської лікарні, на території якої й мешкав. Був надзвичайно працьовитим і скромним. Прокидався рано-вранці й до початку робочого дня обходив усі від-ділення. Вимагав від персоналу, щоб незалежно від часу гос-піталізації хворий був ретельно обстежений і одразу ж отримав відповідне лікування. Багато уваги приділяв господарським питанням, зокрема, зумів створити велике підсобне господарство, внаслідок чого вдалося поліпшити харчування хворих. Завдяки організаторським здібностям, професійному вмінню й авторитету Миколи Миколайовича Пироговська лікарня стала зразковим лікувальним закладом на 500 ліжок із спеціалізованою медичною допомогою і достатньою кількістю кваліфікованих лікарів.

Микола Болярський був блискучим хірургом. Під час операції вимагав цілковитої тиші. Оперував швидко, вправно, витончено. Загалом, за час своєї діяльності хірург виконав близько 35 тисяч оперативних втручань. «Праця хірурга не легка, – казав Микола Миколайович, – але яке це щастя – бачити врятованого тобою хворого». «Сам працював з повною відданістю, того вимагав від колег, учнів. Служіння людям – ось для нього головне. Микола Миколайович як хірург брався за найскладніші операції. Доки є хоча б один шанс врятувати людину, його слід використати і боротися до останнього», – згадував асистент кафедри факультетської хірургії Вінницького медичного інституту Е. Е. Штейнгарт. Хірург-новатор виконував різноманітні й складні хірургічні втручання, починаючи з операцій черевної порожнини й закінчуючи операціями на серці й мозку; вперше застосував коров’ячий ріг як пластичний матеріал при лікуванні несправжніх суглобів при переломах, один із перших почав застосовувати ранню операцію при гострому апендициті; запропонував глухе зашивання операційної рани при деструктивному апендициті та власний метод фіксації опущеної нирки за допомогою клаптя широкої фасції стегна тощо. М. М. Болярський – один із вітчизняних піонерів серцево-судинної хірургії. Тактовний, чуйний і добропорядний лікар мав беззаперечну повагу і любов населення. Він брав активну участь в організації хірургічної допомоги у Вінницькій області, сприяв розширенню мережі лікувальних установ та покращенню медичної допомоги сільському населенню.

М. М. Болярський – один із засновників Вінницького медичного інституту, перший заступник директора з науково-навчальної та адміністративно-господарської частини, перший завідувач учбової частини інституту, згодом перший декан цього ВНЗ. Організував кафедру госпітальної хірургії й очолив кафедру факультетської хірургії. Був чудовим педагогом. Лекції професора Болярського, що відтворювали останні досягнення медицини, вирізнялися глибоким змістом, доступністю, чіткістю, ясністю викладу та мали популярність не лише серед студентів, а й серед лікарів. Професор уважно спостерігав за роботою студентського хірургічного гуртка, засідання якого часто проводив сам. Студенти його обожнювали.

У 1934 році М. М. Болярському було присвоєно вчене зван-ня професора. Під його керівництвом було підготовлено декілька дисертаційних праць, присвячених практичним питанням меди-цини, надруковано чимало наукових статей у фахових медичних часописах. М. М. Болярський – автор 58 друкованих праць, понад 50 доповідей на Пироговських, Всесоюзних, українських з’їздах хірургів і засіданнях наукових товариств. Напрямками його наукових досліджень були серцево-судинна хірургія; лікування травматичних ушкоджень печінки; хірургія жовчних шляхів; лікування апендициту, перитоніту, сечостатевих нориць; кісткова пластика, питання урології, ін. Розробляв питання травматології, питання травматизму в сільськогосподарському виробництві; розглядав профілактику як складову частину системи охорони здоров’я. З ім’ям М. М. Болярського пов’язаний також розвиток онкології на Вінниччині.

Незважаючи на величезну зайнятість, М. Болярський лікувальну, педагогічну й наукову роботу поєднував з громадською діяльністю. Як позаштатний інспектор брав активну участь в організації хірургічної допомоги на Вінниччині, багато сил доклав для розширення мережі лікувальних закладів та покращення допомоги сільському населенню. Був членом Вінницької міської ради декількох скликань, головою Вінницької філії Всесоюзного хірургічного товариства, організатором і головою Вінницького Пироговського наукового лікарського товариства. Він першим забив тривогу з приводу збереження останків геніального хірурга Миколи Пирогова. У листі до свого вчителя І. І. Грекова М. Болярський повідомляв про необхідність обстеження фахівцями труни з останками і вжиття заходів для їх збереження. «До останнього часу питання про могилу Пирогова не піднімалося. Багато хто навіть не знали, як і де похований Микола Іванович. Честь нагадати про останки Пирогова і підняти тривогу з приводу загрози їх руйнування належить лікареві М. М. Болярському, голові лікарського товариства м. Вінниці», – писав І. І. Греков у своїй праці «Про останки Пирогова». М. М. Болярський спільно з професором Г. М. Гуревичем клопотали про створення у Вінниці музею Миколи Пирогова. «Пирогов належить не тільки тій країні, в якій він народився, він належить світовій хірургії, і справа честі наших хірургів, прямих послідовників М. І. Пирогова, увічнити його пам’ять. Кращим пам’ятником Пирогову є створення з будинку, де він жив, музею історії хірургії», – писали вони в одному із листів до обласної влади.

В останні роки свого життя, передчуваючи невідворотність війни, вчений пише ряд наукових праць з військово-польової хірургії: «Вогнепальні поранення черепа у воєнний час», «Вогнепальні поранення шийного відділу спинного мозку», «Судинний шов при пошкодженнях великих судин», «Пошкодження та поранення печінки», «Лікування гнійного запалення колінного суглоба травматичного походження» тощо.

Микола Болярський був високоосвіченою, здібною, ерудованою й доброзичливою людиною. Мав чудову пам’ять, досконало володів вісьмома іноземними мовами. Надзвичайно скромно оцінював результати своєї діяльності. Боровся з популізмом і хабарництвом.

Микола Миколайович не мав особливо міцного здоров’я. Ще в студентські роки переніс міокардит, до якого згодом приєдналися приступи стенокардії, розвинулася серцева недостатність. Асистент Е. Е. Штейнгарт згадував: «Пожежа в морфологічному корпусі й очікування війни сильно подіяли на Миколу Миколайовича. Він одразу якось осунувся, почав страждати на задуху і болі за грудиною. Додався страх за сім’ю. Важко було вже підніматися на поверхи клінік. Але Микола Миколайович продовжував працювати. Я бачив його стан і часом радив не оперувати хворих. Але як міг Микола Миколайович не бути біля хворого і не надавати йому допомогу? Він не шкодував себе і до останнього дня зберігав працездат-ність. І настала розв’язка…».

19 жовтня 1939 року Микола Болярський пішов із життя… За спогадами сучасників, незважаючи на сильний дощ, провести улюбленого лікаря в останню путь прийшли десятки тисяч вінничан. Миколу Миколайовича було поховано на території Пироговської лікарні.

…Життя й діяльність легендарного хірурга, його відданість справі, гуманізм і безкорисливість мають слугувати прикладом для нинішнього й кожного наступного поколінь лікарів. 

О. А. Юрчишина

Література

Штеренберг, Р. И. Профессор Николай Николаевич Болярский – видный отечественный хирург / Р. И. Штеренберг // Новый хирургич. архив. – 1958. – №  3. – С. 122–123.

Болярская, В. Н. Жизнь и деятельность Николая Николаевича Болярского / В. Н. Болярская // Вестн. хирургии. – 1962. – №  8. – С. 101–105.

Нечипорук, В. Вчений, педагог / В. Нечипорук // Молодий медик. – 1992. – 28 верес. (№  18).

Веденко, Б. Високе покликання / Б. Веденко // Медицина Вінниччини. – 1996. – Трав. (№  5). – С. 5.

Нагорний, Ю. Подвиг лікаря Болярського / Ю. Нагорний // Вінниччина. – 2007. – 3 берез. – С. 6. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Боржієвський, А. Ц. Професор Микола Миколайович Болярський – видатний український хірург і уролог / А. Ц. Боржієвський, Ц. К. Боржієвський, І. І. Мітюк [та ін.]. – Львів, 2008. – 76 с. : фот.

Антощук, К. Ф. Внесок професора Болярського М. М. у розвиток медицини м. Вінниці і створення Пироговського меморіалу / К. Ф. Антощук, М. І. Юкальчук // Вісн. морфології. – 2014. – Т. 20, №  2. – С. 529–531 : фот.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2018 року виповнюється
  3. В’ячеслав Федорович Коренєв
  4. Січень
  5. Василь Стус: право бути собою
  6. Лютий
  7. Березень
  8. Квітень
  9. Дух гідності.
    До 80-річчя від дня народження Анатолія Бортняка
  10. Травень
  11. Вінницький обласний краєзнавчий музей
  12. «Планета Україна» Олександра Гордієвича
  13. Червень
  14. Пам’яті колеги, друга, наставника.
    До 70-річчя від дня народження заслуженого працівника культури України Василя Федоровича Циганюка
  15. Життя як книжка…
    До 50-річчя від дня народження Тетяни Робертівни Кароєвої
  16. Подвижник Літинщини
    До 80-річчя Павла Івановича Ткачука, педагога, краєзнавця, літературознавця, етнографа
  17. Липень
  18. Класик української літератури і журналістики
    До 80-річчя від дня народження І. С. Волошенюка
  19. Та, яка перевертає гори…
    До 60-річчя від дня народження Світлани Михайлівни Василюк
  20. Культуролог, талановитий митець, умілий організатор
    До 60-річчя від дня народження С. С. Городинського, заслуженого артиста України
  21. Серпень
  22. Василь Кавун – людина-епоха
    До 90-річчя від дня народження
  23. Вересень
  24. Поет, журналіст, педагог
    До 70-річчя від дня народження Олега Валеріановича Пасічника
  25. Жовтень
  26. До поетики життєвих контрастів та ескізного одивнення Віктора Мельника
    До 60-річчя від дня народження
  27. «Два регіони – одне серце»
    До 60-річчя встановлення дружніх зв’язків між Вінницькою областю та Свєнтокшиським воєводством
  28. Народжена літати
    До 65-річчя від дня народження Н. М. Космини
  29. Листопад
  30. Одержимий любов’ю до Подільського краю
    До 60-річчя від дня народження Олександра Івановича Рогового
  31. Бережіть сторожові вогні!
    До 75-річчя від дня народження Василя Дмитровича Кобця
  32. «Я – останній корсар українського вірша…»
    До 70-річчя від дня народження М. Ф. Каменюка
  33. Професор М. М. Кравець: штрихи до ненаписаного портрета
    До 90-річчя від дня народження
  34. Грудень
  35. Боротися до останнього
    До 140-річчя від дня народження Миколи Миколайовича Болярського
  36. Ненаписаний роман українського старшини (життєпис Миколи Битинського 1971 р.)
  37. Голос української крові, українського духу
    До 130-річчя від дня народження Галини Журби
  38. Іменний покажчик ювілярів 2018 року
  39. Відомості про авторів текстових довідок
  40. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше