ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Професор М. М. Кравець: штрихи до ненаписаного портрета

До 90-річчя від дня народження

(24.11.1928–20.07.2011)

 

У 2018 р. виповнюється 90 років від дня народження док-тора історичних наук, професора Миколи Миколайовича Кравця.

Професор Кравець народився 24 листопада 1928 р. у селянській родині в селі Бабичі Білгорайського повіту на Холмщині, яка на той час, як і нині, входила до складу Польської держави. 

Здобув середню освіту в Грубешівській учительській семінарії (1942–1944 рр.). Звідти виніс знання української історії, німецької мови та вміння грати на скрипці.

Родина, як і переважна більшість українських сільських родин, була багатодітна. У 1942 р. Микола втрачає Маму, яка помирає. 

Він один із дітей родини найбільш за все любив читати та вчитися. У 1943 р., за споминами самого проф. Кравця, він пише свій перший твір – оповідання про запорожців «За порогами», яке, на жаль, не дійшло до наших днів. У цей же час юний Микола Кравець стає членом молодіжного осередку ОУН, прилучаючись тим самим до визвольної боротьби українців за здобуття власної держави. 

У 1944 р. родину Кравців у рамках підписаних умов поміж УРСР та ПНР (про переселення поляків та українців) депортують із Польщі до України. Родина оселяється на Дніпропетровщині, у м. Апостолове. Злидні, голод, – ось що бачить юний Микола у совєтській Україні. У 1945 р. закінчує навчання в Нікопольському педучилищі та вчителює у Новомар’янівській середній школі.

Тяжкі матеріальні умови змушують шукати кращої долі деінде. І в 1946 р. Микола Кравець приїздить до Луцька. Тут розпочинає навчання на історичному факультеті педінституту, який закінчує у 1948 р. Згодом, у 1949 р., продовжує навчання у Львівському педінституті. Протягом 1948–1949 рр. вчителює у с. Галичани Берестейського району Волинської області. А в 1949–1952 рр. вчителював, а згодом став директором школи у м. Берестечко. У цей же час стає членом КПРС. За словами М. М. Кравця, членство у партії мало допомогти йому в реалізації наукових планів. На Волині Микола Кравець одружується.

У цей час відбувається подія, яка визначає подальше життя М. Кравця. У Львові на нараді вчителів історії середніх шкіл Микола Кравець знайомиться з відомим українським істориком, учнем проф. М. Грушевського, який також по батьківській лінії походив із Холмщини, Іваном Петровичем Крип’якевичем (1886–1967). Мабуть, сильне враження справив молодий учитель історії на вченого, якщо вже 1952-го року Микола Кравець вступає до аспірантури Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, де відділ історії України очолював власне проф. І. П. Крип’якевич.

У аспірантурі Микола Кравець пише дисертацію «Борьба трудящихся Волыни против социального и национального гнета за воссоединение с УССР в 1921–1939 гг.» та захищає її в 1954 р. І. П. Крип’якевич, який вже на той час є директором Інституту, залишає молодого фахівця працювати в Інституті на посаді наукового співробітника. Надалі поміж академіком І. П. Крип’якевичем та М. М. Кравцем існують дуже добрі взаємини. У цей же час працює над книгою «Нариси з історії робітничого руху в Західній Україні в 1921–1939 рр.» (Київ, 1959). 

Друга половина 1950-х – перша половина 1960-х рр. у житті Миколи Кравця характерна інтенсивною працею над доктор-ською дисертацією на тему «Селянство Північної Буковини та Східної Галичини у другій половині XIX ст.», яку він захищає в 1965 р., маючи 37 років. Роком раніше виходить його книга «Селянство Східної Галичини та Північної Буковини у другій половині XIX ст.» (Київ, 1964). Здавалося, перед молодим доктором наук відкривається неймовірне наукове майбутнє. У 1968 р. М. Кравець очолює кафедру історії України історичного факультету Львівського державного університету ім. Івана Фран-ка. А вже у 1969 р. Микола Кравець здобуває звання професора.

Молодий професор стає улюбленцем студентів-істориків. Він не є совєтським викладачем з точки зору як розуміння місії професора історії в університеті. Заохочує молодь до вивчення української історії, зокрема звертає увагу на козацьке минуле України. Завдяки старанням та позиції проф.  М. М. Кравця та проф. Я. П. Кіся створюється студентський науковий гурток історії України. Що, звісно, багато кому, і зокрема на історичному факультеті Львівського університету, було не до вподоби. Ініціативні два професори, як і студенти-гуртківці, попадають під пильне око КҐБ. Над проф. М. М. Кравцем, який видає чергову свою монографію «Іван Франко як історик України» (Львів, 1971), згущуються хмари. За словами сина Анатолія, Миколі Кравцю міг загрожувати арешт. Саме тому швидко та інкогніто проф. Кравець виїжджає зі Львова до Чернівців, де очолює кафедру історії СРСР та УРСР історичного факультету тамтешнього університету. 

Слід наголосити, що фактично допоміг оперативно, як можна здогадуватись, вирішити питання переїзду тодішній ректор Львівського університету проф. М. Г. Максимович.

Коли проф. Кравець вже був у Чернівцях, студентів із оточення професора, які входили у тому числі до нелегальної організації, що протестувала в березні 1973 р. проти заборони святкувати Шевченківські дні, допитували у КГБ і вимагали подати свідчення проти проф. Кравця.

У Чернівцях професор не довго затримався, оскільки львівські ходаки, зокрема такі, як одіозний викладач Львівського університету Р. М. Бродський, офіцер КҐБ, лютий українофоб та прислужник комуно-більшовицького режиму, приїздили до Чернівців і запитували, як тут могли працевлаштувати націоналіста. Одного разу в Чернівцях у проф. Кравця, один із «колег» запитав, чому він був присутній на похороні академіка Крип’якевича... На що проф. Кравець відповів: «Я не міг не бути, бо це мій вчитель».

Проф. Кравець був змушений шукати нове місце праці. Завдяки знайомству із проф. Шульгою, а згодом і його стараннями перед ректором Вінницького державного педагогічного інституту, проф. Кравець влітку 1975 р. переїздить до Вінниці, де отримує квартиру та посаду завкафедрою загаль-ної історії історичного факультету. Віднині професору ніколи не дозволять викладати українську історію.

Професор намагався впровадити на факультеті академічні стандарти. Приміром, запрошував проф. Я. П. Кіся на тижневі заняття з палеографії.

М. М. Кравець підтримував наукові та особисті контакти із такими відомими українськими істориками, як Я. Р. Дашкевич, Ф. П. Шевченко, Я. Д. Ісаєвич, І. Л. Бутич, В. В. Голобуцький, М. П. Ковальський.

У вінницький період життя насамперед зорганізував та регулярно проводив Вінницьку історично-краєзнавчу кон-ференцію. Фактично вона стала формальною та неформальною можливістю зустрічей істориків, філологів, краєзнавців, які були не згодні із офіційною совєтською історичною наукою. М. М. Кравець не мав власної школи в класичному розумінні цього слова. Але він дав шлях у наукове життя ряду істориків, чиї праці є значимими в українській історіографії, зокрема А. Л. Зінченку, Ю. К. Савчуку, О. А. Коляструк. 

У 1990-ті рр. виходять друком його монографії «Роль Запорізької Січі у визвольній боротьбі українського народу» (Вінниця, 1998), «Нариси з історії селянства Північної Буковини на початку ХХ ст.» (Вінниця, 1998). Протягом останніх восьми років життя проф. М. М. Кравець видав 13 томів художньої літератури (під псевдонімом Микола Кравченко). У фокусі уваги історика стали сюжети української політичної історії XVII ст., періоду української революції 1917–1921 рр., Другої світової війни та боротьби УПА, історії українського селянства ХХ ст. Левова частина оповідань цього багатотомного видання має автобіографічний характер, зокрема представлено дитинство, львівський період (зокрема взаємини із І. П. Крип’якевичем), чернівецький та вінницький. 

Помер у Вінниці у власному помешканні на вул. Гоголя. 

Похований на міському кладовищі у с. Лука-Мелешківська. Архів професора після смерті його син Анатолій передав до фондів Державного архіву Вінницької області. Зібрання містить сотні листів від родини, друзів, колег-істориків, які є важливим джерелом не тільки життя та творчості проф. М. М. Кравця, але й української історії та культури другої половини ХХ ст.

Проф. М. М. Кравець, як і багато інших українських істориків, в умовах тоталітарного режиму не мав мож-ливості реалізуватися вповні як фахівець головно із двох причин. Українська гуманітарна наукова сфера була упереваж ізольована від вільного світу. Це унеможливлювало науковий діалог із закордонними колами істориків, пізнання нових методологічних підходів у вирішенні дослідницьких завдань. І, врешті, в СССР чи не єдиним методологічним підходом у істо-ричній науці був марксистсько-ленінський, що безпрецедентно звужувало діапазон як дослідницьких проблем, так і спосо-

бів їх вивчення. Перебуваючи в культурному, мовному, ментальному гетто проф. Кравець поставив акцент не на формування наукової школи (що вимагало організаційної, фінансової підтримки та ресурсів і на що професор не міг розраховувати з різних причин), а на генерування української інтелігенції, вчителя зі свідомістю національного первня у своїй праці та житті. В умовах русифікації проф. Кравець таким чином у міру своїх сил та можливостей боровся проти комуно-більшовицької системи та її політичних імперативів.

В. П. Перкун

 

Література

Ткаченко, А. Відомий дослідник історії Поділля [М. М. Кра-вець] / А. Ткаченко // Тези доп. і повідомл. 18-ї Вінниц. обл. іст.-краєзнав. конф. 3 лют. 1998 р. – Вінниця, 1998. – С. 85–86. 

Зінько, Ю. А. Визначний український учений, історик, педагог : [Микола Миколайович Кравець, д-р іст. наук, проф. ВДПУ, з нагоди 80-літ. ювілею] / Ю. А. Зінько // Педагог. – 2008. – Листоп. (№  3). – С. 4.

Коляструк, О. Інтелігент. Науковець. Учитель. Керівник : [до 80-річчя проф., д-ра іст. наук ВДПУ ім. М. Коцюбинського М. М. Кравця] / О. Коляструк // Вінниц. газ. – 2008. – 2 груд. – С. 5.

Кравчук, О. Подвижництво Миколи Кравця : вінниц. період у наук. творчості визнач. укр. історика [до 80-річчя] / Олександр Кравчук // Пульсуючі джерела. – 2008. – 24 листоп. – С. 5.

Калитко, С. Л. Микола Кравець : людина, вчений, патріот / С. Л. Калитко, О. М. Кравчук // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. / гол. ред. П. Т. Тронько. – Кам’янець-Подільський, 2010. – Т. 16 : Матеріали круглого столу «Освіта, культура і просвітницький рух на Поділлі». 22 жовт. 2010 р. – С. 286–294.

Баженов, Л. В. Вчений-історик М. М. Кравець завжди в пам’яті і серці моїм / Л. В. Баженов // Освіта на Поділлі: минуле та сьогодення : матеріали ХХІІІ Всеукр. наук. іст.-краєзнав. конф. 20–21 жовт. 2011 р. : до 100-річчя заснування ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2011. – С. 333–337.

Зінченко, А. Спогад про вчителя й товариша / Арсен Зінченко // Освіта на Поділлі: минуле та сьогодення : матеріали ХХІІІ Всеукр. наук. іст.-краєзнав. конф. 20–21 жовт. 2011 р.: до 100-річчя заснування ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2011. – С. 337–339.

Неприцький, О. А. Спогади про доктора історичних наук, професора М. М. Кравця / О. А. Неприцький // Освіта на Поділлі: минуле та сьогодення : матеріали ХХІІІ Всеукр. наук. іст.-краєзнав. конф. 20–21 жовт. 2011 р. : до 100-річчя заснування ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2011. – С. 344–345.

Гальчак, С. Кравець Микола Миколайович / Сергій Галь-чак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: XIX – поч. XXI ст. : монографія / Сергій Гальчак. – 2-ге вид., допов. – Вінниця, 2013. – С. 619–620. – Бібліогр. в кінці ст.

Стеблій, Ф. І. Кравець Микола Миколайович : [історик, д-р іст. наук, проф.] / Ф. І. Стеблій // Енциклопедія Сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2014. – Т. 15 : Кот-Куз. – С. 116 : портр.

Іванович, Ю. Послідовники продовжують справу Мико-ли Кравця : [у Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва відбулася Akademia М. М. Кравця, д-ра іст. наук, проф.] / Юрій Іванович // Вінниц. газ. – 2016. – 23 верес. – С. 15 : фот.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2018 року виповнюється
  3. В’ячеслав Федорович Коренєв
  4. Січень
  5. Василь Стус: право бути собою
  6. Лютий
  7. Березень
  8. Квітень
  9. Дух гідності.
    До 80-річчя від дня народження Анатолія Бортняка
  10. Травень
  11. Вінницький обласний краєзнавчий музей
  12. «Планета Україна» Олександра Гордієвича
  13. Червень
  14. Пам’яті колеги, друга, наставника.
    До 70-річчя від дня народження заслуженого працівника культури України Василя Федоровича Циганюка
  15. Життя як книжка…
    До 50-річчя від дня народження Тетяни Робертівни Кароєвої
  16. Подвижник Літинщини
    До 80-річчя Павла Івановича Ткачука, педагога, краєзнавця, літературознавця, етнографа
  17. Липень
  18. Класик української літератури і журналістики
    До 80-річчя від дня народження І. С. Волошенюка
  19. Та, яка перевертає гори…
    До 60-річчя від дня народження Світлани Михайлівни Василюк
  20. Культуролог, талановитий митець, умілий організатор
    До 60-річчя від дня народження С. С. Городинського, заслуженого артиста України
  21. Серпень
  22. Василь Кавун – людина-епоха
    До 90-річчя від дня народження
  23. Вересень
  24. Поет, журналіст, педагог
    До 70-річчя від дня народження Олега Валеріановича Пасічника
  25. Жовтень
  26. До поетики життєвих контрастів та ескізного одивнення Віктора Мельника
    До 60-річчя від дня народження
  27. «Два регіони – одне серце»
    До 60-річчя встановлення дружніх зв’язків між Вінницькою областю та Свєнтокшиським воєводством
  28. Народжена літати
    До 65-річчя від дня народження Н. М. Космини
  29. Листопад
  30. Одержимий любов’ю до Подільського краю
    До 60-річчя від дня народження Олександра Івановича Рогового
  31. Бережіть сторожові вогні!
    До 75-річчя від дня народження Василя Дмитровича Кобця
  32. «Я – останній корсар українського вірша…»
    До 70-річчя від дня народження М. Ф. Каменюка
  33. Професор М. М. Кравець: штрихи до ненаписаного портрета
    До 90-річчя від дня народження
  34. Грудень
  35. Боротися до останнього
    До 140-річчя від дня народження Миколи Миколайовича Болярського
  36. Ненаписаний роман українського старшини (життєпис Миколи Битинського 1971 р.)
  37. Голос української крові, українського духу
    До 130-річчя від дня народження Галини Журби
  38. Іменний покажчик ювілярів 2018 року
  39. Відомості про авторів текстових довідок
  40. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше