ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

В’ячеслав Федорович Коренєв

До 150-річчя від дня народження художника, педагога, одного із засновників

Вінницького обласного краєзнавчого музею

(1868 – після 1920 р.)

Час летить надзвичайно швидко. Чи багато вінничан знає про видатного художника, громадського діяча, талановитого педагога В’ячеслава Федоровича Коренєва? Одесит, але більшу частину свого життя він віддав нашому місту – Вінниці. А результат? Танув у вічність і все? Хоча в нашому музеї є два його блискуче виконаних портрети – пензля Абрама Маневича в модерно-імпресіоністичному стилі та пензля Євгена Буковецького в класичному, реалістичному стилі. Красивий, вольовий, інтелігент, передова людина свого часу.

Він народився у 1868 році в Одесі. І після Одеського художнього училища закінчив Петербурзьку академію мистецтв. З 1896 року переселяється до Вінниці і працює викладачем малювання в реальному училищі. За всі роки діяльності Коренєва його авторитет у місті був настільки високий, що він користувався прихильністю у всіх верств вінницької громади.

Скористаємось спогадами очевидця – Г. В. Брілінга. У 1901 році В. Ф. Коренєва як викладача мистецтва за виявлену виняткову старанність нагороджують «наймилістивішою нагородою» – орденом, в 1903 році за самовіддану працю В. Ф. Коренєв нагороджений орденом святого Станіслава ІІІ ступеня, а в 1906-му – орденом святої Анни ІІІ ступеня.

Збереглися теплі спогади про діяльність В. Ф. Коренєва-педагога. У пам’яті учнів він залишився струнким, завжди підтягнутим, таким, що нічого не вмів робити поволі, – він не йшов, а «мчав» з учительської, так само швидко «влітав» до класу, швидко робив перекличку і починав приймати роботи або виправляти їх. Предмет малювання в училищі вважався другорядним. Але саме Коренєв зумів привернути до нього загальну увагу через професійну організацію занять. Додатково в 1907 році створив художню студію, яка базувалась на глибокій педагогічній науці.

Залишились відомості про його методику викладання. Коренєв накреслив велику програму і провадив її з величезною енергією і захопленням. У першому класі він навчав лише графіки – малювання прямих ліній, кіл, овалів, поділу на коло, малювання різних геометричних фігур, візерунків. Починаючи з другого класу, діти навчалися в спеціальному класі – в добре обладнаній величезній залі, оснащеній шторами на кронштейнах, які, обертаючись, давали можливість створити будь-яке освітлення моделі. Моделі були найрізноманітнішими – посуд: миски, глечики, чашки з малюнками різних кольорів; гіпсові орнаменти, барельєфи, опудала птахів, клаптики кольорової тканини, побутові предмети, зліпки рук, ніг, квіти, овочі.

В. Ф. Коренєв умів звернути увагу учнів на найголовніше – на весь процес створення малюнка, на всю послідовність робіт, на правильну оцінку розмірів, на вибір найкращого положення.

Перший рік його учні малювали на задану тему, потім вибирали тему самостійно. Вони не обмежувались у питаннях композиції, освітлення. Крім класних малюнків, обов’язковими були і домашні, де учням теж надавалась можливість вибору техніки, жанру. Малювали не лише олівцем та аквареллю, але й олією.

«Як навчав? Давав лише контур, тільки намічав тіні, але все це було так добре продумано, так цікаво показати, як виникає малюнок, як наносяться лінії. Це був початок справжньої систематичної школи малої академії», – писав Г. В. Брилінг.

Коренєв умів виявити і цінувати в окремих учнях справжнє художнє бачення, вмів також навчити не дуже здібних елементарного малювання, змальовувати, а головне, – вмів прищепити любов до свого предмета.

Він відшукував здібних і спрямовував їхню роботу. Його принцип – від кожного по силах, по таланту, але не нижче певної норми. Коренєв всіляко заохочував дітей. Видавав винагороди – книги, альбоми з мистецтва від себе особисто, часто влаштовував виставки кращих учнівських робіт. Його вихованці писали декорації для учнівських вечорів та вистав.

Учні В. Ф. Коренєва, Хімоні і Розенблат, стали карикатуристами. Розенблат працював у центральних газетах під псевдонімом «Розе». В образотворчому мистецтві працювали також Цехомський і Левицький.

Щодо постановки малювання Вінницьке реальне училище займало одне з перших місць. І коли у 1913 році у Києві була організована Всеросійська виставка, присвячена життю середніх навчальних закладів, Вінницьке реальне училище за організацію малювання отримало Велику золоту медаль.

Щодо художньої спадщини В. Ф. Коренєва, то більшу її частину складають етюди, написані приватно в 1890–1910 рр., коли його мистецтво здобуло можливість для вільного розвитку.

Мотиви його пейзажів (рання весна або літо) говорять про те, що писав він в основному тоді, коли звільнявся від педагогічної роботи. Коренєв нічого не любив упівсили, і тому потім, коли громадська діяльність стала забирати у нього більше часу, він уже майже не писав.

У Вінницькому обласному художньому музеї зберігається понад 50 етюдів Коренєва. Два з них – акварелі, останні – невеликі за розміром етюди олією.

В. Ф. Коренєв, як один з визначних українських пейзажистів, представляє для нас період, коли в українському пейзажі все більш помітним стає прагнення працювати на пленері, передавати яскраве сонце не завченими академічними засобами, а виходячи з власного безпосереднього враження і відчуття. Вони намагались якомога правдивіше і точніше передати натуру і разом з тим утвердити своє бачення світу. Багато в цих пошуках їм сприяли досягнення французьких імпресіоністів.

В. Ф. Коренєв вважав себе мариністом.

Художник ніколи не захоплювався епічною широтою рідної природи. Його етюди мають камерний характер. Він розкриває красу і колоритне багатобарв’я ніби випадково побачених куточків. У нього часто трапляються зображення церков, монастирів і моря. Мотивами його пейзажів слугували прості види, які він постійно спостерігав у житті і котрі приваблювали його своєю буденністю.

Зберігаючи лаконічність сюжету й широкоетюдну манеру письма, В. Ф. Коренєв наділяв пейзажі відчуттям життя. Він навіть пробував писати окремими мазками, щоб передати рух світла. У багатьох роботах відчувається вільне володіння системою пленерного живопису.

Найбільша робота «Пейзаж» (1910) зображує один з видів околиці м. Вінниці. Надзвичайна простота мотиву – в невеликій річці (вона подана по діагоналі полотна) відбивається світле небо, чергуються ділянки затіненої і освітленої призахідним сонцем, чітко позначений горизонт. У цьому творі, що зображує кінець пекучого літнього дня, фарби приваблюють напруженістю кольору, звучністю поєднань. Художник пише широко, впевнено, більш узагальнено і лаконічно, ніж в етюдах.

У процесі подальших пошуків живопис його етюдів стає складнішим, художнику відкривається шлях до більш тонкого кольору.

У багатьох роботах цього часу, представлених на пересувні виставки, виявився втрачений той глибокий соціальний пафос у відображенні життя, який завжди був властивий роботам попередніх десятиліть. Мистецтво В’ячеслава Коренєва в якійсь мірі відтворює це явище.

Діяльність Коренєва багатогранна. Він був організатором першого у Вінниці споживчого товариства, знайшовши для цього кошти і залучивши потрібних людей. Товариство мало свій будинок, і Коренєв був незмінним головою правління.

Учнівський яхт-клуб, кегельбан у садку училища, приватна ковзанка, організація влітку школи плавання на р. Буг – усе це було задумано Коренєвим ще влітку 1904 року.

Відкриття в 1910 році гуртка «Спорт», керівником якого став Коренєв, організація при ньому учнівського яхт-клубу – це неординарна на той час подія. Кожну осінь гурток організовував змагання з плавання та веслування. Відбувались велогонки та змагання для малих дітей.

Але навіть напружена педагогічна робота і спорт не могли задовольнити таку діяльну натуру. Коренєв створює добровільну аматорську пожежну команду і виявляє велику активність на пожежі на «Єрусалимці».

Коли почалась війна 1914–1918 рр., Коренєв увійшов до складу комітету Червоного Хреста і був його секретарем.

У цей час він приступає до організації музею війни 1914–1918 рр., створює виставку «Художники – воїнам», організовує відправку на фронт подарунків воїнам, а потім у травні 1915 року іде на фронт у розпорядження органів Червоного Хреста.

У цей період Коренєв бере на свій рахунок (на весь час війни) одне ліжко в госпіталі, тобто повністю оплачує його утримання.

Про особисте життя В. Ф. Коренєва відомо небагато. Жили Коренєви до 1916 року по вулиці Пушкінській і займали нижній поверх великого будинку № 19.

Дружина – Єлизавета Павлівна – була талановитим педагогом і приблизно до 1905–1906 рр. мала свою приватну школу.

У 1916 році Коренєви переїхали з вул. Петра Великого (тепер Грушевського) і зайняли другий поверх відбудованого будинку Віленського (№ 24).

В. Ф. Коренєв мав двох синів: старший Георгій був морським офіцером, молодший Леонід у 1918 році навчався в МВТУ. Політичний образ Коренєва залишився нерозкритим. У 1907–1917 рр. він викладав законодавство у сьомому класі реального училища. Цікава його реакція на революційний рух серед учнів у 1905 році. Він вважав революційно налаштованих учнів такими, що «захворіли психічно», що їх треба лікувати, виправляти, а не виганяти з училища. Вважалось, що він «крайньо правий», ніби мав зв’язки із Союзом російського народу.

В. Ф. Коренєв став першим директором історико-побутового музею, експозиція якого була розміщена в чотирьох кімнатах. Творчість Коренєва визначає рівень художнього життя на Поділлі ХІХ – початку ХХ століть, його громадська діяльність була помітним явищем, а роботи залишаються значними і вартими уваги до нашого часу.

На початку 1920 року Коренєв виїздить за кордон і, як виявилось, назавжди.

І. В. Безбах

 

 

Література

Анохіна, Л. С. З історії освіти у м. Вінниці (II пол. ХIХ – поч. ХХ ст.) / Л. С. Анохіна // Подільська старовина : наук. зб. / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 1998. – С. 91–117. – Зі змісту: [Про вчителя малювання Вінниц. реального училища В. Коренєва]. – С. 97–98.

Брилинг, Г. Коренев Вячеслав Федорович / Г. Брилинг // Історія музею в документах і спогадах : ювіл. вип. з нагоди 80-річчя заснування музею / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 1998. – С. 12–25.

Срібна мить : (поштові листівки та фот. з музейн. колекції) / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 1998. – 47 с. – Зі змісту: [Роль В. Ф. Коренєва в історії м. Вінниця]. – С. 9, 12, 15.

Брилинг, Г. Воспоминания о Вячеславе Кореневе / Г. Брилинг // Вінницький альбом. 1999 : літ.-худож. та іст.-краєзнав. альм. – Вінниця, 2000. – С. 303–312.

Петренко, О. Історію Вінниці творять вінничани : [про худож.-директорів Вінниц. обл. худож. музею, їх творчість та вклад у розбудову музейн. справи у Вінниці, зокрема про В. Коренєва] / Оксана Петренко // Поділ. телеграф. – 2001. – 27 верес. – С. 10 : іл.

Лисий, А. К. Перша ALMA-MATER технічних кадрів у м. Вінниця : [про історію Вінниц. реального училища, в контексті йдеться і про викладача В. Коренєва] / А. К. Лисий // Вісн. ін-ту історії, етнології і права. – 2006. – Вип. 4. – С. 10–13. – Бібліогр. в кінці ст.

Вінниця у спогадах : у 3 т. Т. 1 : ХІХ – поч. ХХ ст. : [збірник]. / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 720 с. : іл. – (Серія «Подільська старовина»). – Зі змісту:  [Про В. Ф. Коренєва]. – С. 418, 448, 473–482, 486, 487, 490, 492, 493, 559, 640, 650, 651, 653.

Кароєва, Л. У часі та просторі «Срібної миті» : [історія м. Вінниця за сторінками альм. «Срібна мить»] / Людмила Кароєва, Олександр Філін // Вінницький альбом : літ.-худож. та іст.-краєзнав. альм. / упоряд. В. Б. Петров. – Вінниця, 2016. – Вип. 4. – С. 381–391.

Царенко, С. Зодчий Григорій Артинов, садівник Амадей Фелібер, художник В’ячеслав Коренєв та інші зразкові «генії місць» від вінницьких Кумбар до узбережжя Криму, від Гольшан до Праги / Сергій Царенко // Міста і містечка Поділля від доби Середньовіччя до початку ХХ ст. : матеріали наук. конф. 24–25 верес. 2015 р. / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 2016. – С. 478–485 : фот.



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2018 року виповнюється
  3. В’ячеслав Федорович Коренєв
  4. Січень
  5. Василь Стус: право бути собою
  6. Лютий
  7. Березень
  8. Квітень
  9. Дух гідності.
    До 80-річчя від дня народження Анатолія Бортняка
  10. Травень
  11. Вінницький обласний краєзнавчий музей
  12. «Планета Україна» Олександра Гордієвича
  13. Червень
  14. Пам’яті колеги, друга, наставника.
    До 70-річчя від дня народження заслуженого працівника культури України Василя Федоровича Циганюка
  15. Життя як книжка…
    До 50-річчя від дня народження Тетяни Робертівни Кароєвої
  16. Подвижник Літинщини
    До 80-річчя Павла Івановича Ткачука, педагога, краєзнавця, літературознавця, етнографа
  17. Липень
  18. Класик української літератури і журналістики
    До 80-річчя від дня народження І. С. Волошенюка
  19. Та, яка перевертає гори…
    До 60-річчя від дня народження Світлани Михайлівни Василюк
  20. Культуролог, талановитий митець, умілий організатор
    До 60-річчя від дня народження С. С. Городинського, заслуженого артиста України
  21. Серпень
  22. Василь Кавун – людина-епоха
    До 90-річчя від дня народження
  23. Вересень
  24. Поет, журналіст, педагог
    До 70-річчя від дня народження Олега Валеріановича Пасічника
  25. Жовтень
  26. До поетики життєвих контрастів та ескізного одивнення Віктора Мельника
    До 60-річчя від дня народження
  27. «Два регіони – одне серце»
    До 60-річчя встановлення дружніх зв’язків між Вінницькою областю та Свєнтокшиським воєводством
  28. Народжена літати
    До 65-річчя від дня народження Н. М. Космини
  29. Листопад
  30. Одержимий любов’ю до Подільського краю
    До 60-річчя від дня народження Олександра Івановича Рогового
  31. Бережіть сторожові вогні!
    До 75-річчя від дня народження Василя Дмитровича Кобця
  32. «Я – останній корсар українського вірша…»
    До 70-річчя від дня народження М. Ф. Каменюка
  33. Професор М. М. Кравець: штрихи до ненаписаного портрета
    До 90-річчя від дня народження
  34. Грудень
  35. Боротися до останнього
    До 140-річчя від дня народження Миколи Миколайовича Болярського
  36. Ненаписаний роман українського старшини (життєпис Миколи Битинського 1971 р.)
  37. Голос української крові, українського духу
    До 130-річчя від дня народження Галини Журби
  38. Іменний покажчик ювілярів 2018 року
  39. Відомості про авторів текстових довідок
  40. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше