ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Поет, журналіст, педагог

До 70-річчя від дня народження Олега Валеріановича Пасічника

(30.09.1948–01.09.2010) 

Олег Валеріанович Пасічник був неординарною, доброю, щирою, винятково творчою особистістю, людиною світлої душі та помислів.

Народився 30 вересня 1948 р. в с. Гонорівці Ямпільського району Вінницької області. У 1970 р. із відзнакою закінчив філологічний факультет Вінницького державного педагогічного інституту, працював учителем у Вінницькій СШ №  32. Служив в армії. Після звільнення у запас – консультант правління Вінниць-кої обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, із червня 1972 р. – у штаті Вінниць-кого обласного комітету телебачення і радіомовлення (редактор, старший редактор, головний редактор облтелерадіокомпанії). У 1981–1983 рр. – слухач відділення журналістики Вищої партійної школи (м. Київ). По її закінченні – консультант-методист Будинку політичної освіти обкому партії. З вересня 1991 р. обіймав посаду заступника директора з питань виховної роботи та народознав-ства Вінницької СШ №  22. У червні 1992 р. призначений помічником, керівником групи консультантів заступника голови Вінницької облдержадміністрації. Із грудня 1994 р. по серпень 1996 р. – генеральний директор Вінницького обласного об’єднан-ня телебачення і радіомовлення. У 1996–1997 рр. – керівник прес-служби управління екологічної безпеки у Вінницькій області. З 1997 р. – помічник голови облдержадміністрації, завідувач прес-служби ОДА. У квітні 1999 р. переведений в апарат Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на посаду представника Нацради у Вінницькій області. На цій посаді працював до травня 2001 р. З червня 2001 р. до липня 2008 р. – головний редактор телебачення Вінницької обласної державної телерадіокомпанії, із липня до кінця вересня 2008 р. (часу виходу на пенсію) – головний редактор обласного радіо. З вересня 2006 р. (спершу за сумісництвом) – старший викладач ВДПУ імені Михайла Коцюбинського.

Він досить впевнено почувався на неозорій ниві журналістики. Як підсумок самовідданої праці – високе визнання не лише колег і друзів, у яких користувався незаперечним авторитетом, а й держави – він один із перших серед майстрів пера Вінниччини удостоєний почесного звання «Заслужений журналіст України» (1998 р.). Його висока професійна майстерність, одержимість, організаторський талант ще й досі у пам’яті колективу облтелерадіокомпанії, де виріс у непересічного майстра своєї справи; колективу, з яким ділився здобутками й планами, радощами й болями, який успішно вів до нових творчих вершин. Як член Національної спілки журналістів України, зрілий фахівець, побував чи не в усіх куточках рідної Вінницької області, знав проблеми, тривоги і болі її мешканців, до глибини душі переймався ними. Почуте та записане у Вінниці, в «глибинці» лягало в публіцистичні рядки, пристрасним словом звучало в телерадіоефірі. Без перебільшення, його журналістські шляхи-дороги завжди пролягали до людських сердець.

Він також був чудовим навчителем, педагогом від Бога. Цей хист особливо проявився, коли в останні роки свого життя пра-цював на кафедрі журналістики тодішнього інституту філології й журналістики (нині факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха) Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Його лекції із захопленням слухали студенти – майбутні журналісти, жадібно ловлячи кожне слово, а поради та зауваження завжди виявлялись доречними, сприймались, як товариські застереження, побажан-ня, напуття, як істина в останній інстанції. Не випадково одна із його вихованок, журналістка Віталія Мазур, згадує:

«Ніколи не знала людини з такою світлою душею… У кожному з нас Олег Валеріанович умів розгледіти особистість, вишліфувати її особливі грані. У кожному він підносив усе прекрасне, особливе, вірячи у чисті помисли, які робили нас майже янголами, а він для нас був святим. Чимало заслужив добра на цій землі, чимало несподіванок приносило йому життя, але жодного дня, жодної хвилини не сходила з його обличчя добра батьківська посмішка».

Його лагідний, дещо притишений голос, здається, ще й досі звучить у студентських аудиторіях. Одна з них, в якій він особливо любив проводити спілкування з вихованцями, нині має його ім’я…

Він захоплювався поезією. Високо цінував творчість Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко, своєї землячки із Ямпільщини Ніни Гнатюк, пропагував поетичний доробок Валентини Сторожук, Тетяни Яковенко, незламного Василя Стуса. У вільну хвилину писав і сам, насамперед інтимну лірику, в якій оспівував святість справжнього кохання, материнства, неповторну вроду жінок-подолянок, велич їхньої багатої, ще не до кінця розкритої душі.

…Не молився ні Богу, ні Долі,

А сьогодні – молюся тобі!

Хай ніколи, – ти чуєш? – ніколи

Не погаснуть наші вогні!

Його турбували драматизм, нерідко калейдоскопічна мінливість жіночих доль, обурювали невігластво, підлість, зрада, що завдавали пекучого болю прекрасній статі.

Так само любив історію. Читаючи її сторінки, заглиблю-вався у далекі часи, намагаючись збагнути сутність процесів, ми-нулих подій, що впливали на історичний розвиток Подільського краю. Через власне серце пропускав болі й тривоги неньки-України. Тому в поетичних рядках акумулював захоплення незламністю духу, величчю подвигу героїв – борців за її свободу, самоствердження, щасливий поступ у майбуття, славив красу рідної землі, ратні та трудові звершення її мешканців – споконвічних гречкосіїв, хліборобів, самовідданих оборонців волі, дорогої серцю Вітчизни, яку не раз доводилось відроджу-вати із попелу та руїн, оскільки в історії Поділля, України було чимало трагічних сторінок.

Про такий лихий час, ордино-татарські посягання на наші споконвічні землі, зухвалі дії степових розбійників, котрі впродовж багатьох десятиліть здійснювали спустошливі напади на українські поселення, безпощадно грабуючи їх та поневолю-ючи мирний люд, йдеться, зокрема, в поемі «Полонянка». Твір досить емоційний, насичений почуттями головної героїні – подільської полонянки, яка потрапила в ханський гарем, але наперекір долі не втрачає гідності, переживає за долю рідної України, як і інший герой – Богдан Хмельницький, котрий організовує супротив поневолювачам, гуртує козацькі лави на боротьбу за краще майбутнє України.

За допомогою художнього слова автор подає обширний зріз тогочасного буття, переймається долею поневолених бранок:

Скільки таких достеменно

Час у піщинки зітер –

Кращих перлинок гаремів –

Наших подільських сестер?!

Невимовною була їхня туга за рідним краєм, у помислах вони постійно линули до нього:

…Пускаю на річку із вічних зірок –

Чумацького шляху – дівочий вінок.

Пливи ж, мій вінку,

Хоча й не з барвінку,

До рідного краю неси українку!..

Проте нескореність ворогам, любов до рідної землі, що їх не могли знищити різні ворожі навали та іга, дали підставу автору завершити твір на оптимістичній ноті:

Я бачу день – прийде він неодмінно,

Розквітне із прадавніх наших генів,

І захистити зможем Україну,

Її дітей – від всіх земних трагедій!

Перечитуючи художні твори, зайвий раз переконуєшся в тому, що О. В. Пасічник мав неабияке поетичне обдарування, талант неординарного дослідника, був патріотом рідної землі, постійно жив Україною в серці.

Жаль, що його життєвий шлях виявився таким коротким…

С. Д. Гальчак 

Література

Пасічник, О. Великдень наших душ : поезії / Олег Пасіч-ник. – Вінниця : Віноблдержвидав, 1998. – 31 с.

Пасічник, О. З криниці самотності : поезії / Олег Пасічник. – Вінниця : Віноблдержвидав, 1998. – 39 с.

Пасічник, О. Ми з тобою – Осені діти : поезії / Олег Пасічник. – Вінниця : Віноблдержвидав, 1998. – 31 с.

Пасічник, О. Полонянка (жертовник любові і пам’яті) : поема / Олег Пасічник. – Вінниця : Данилюк В. Г., 2011. – 76 с. : іл.

Пасічник, О. Осіння елегія... : поезія / Олег Пасічник. – Вінниця : Консоль, 2012. – 96 с. : портр.

Про нього

Добринська, Л. Він – Пасічник, а журналісти – бджоли : [до 60-річчя від дня народж. заслуж. журналіста України, метра вінниц. журналістики Олега Пасічника] / Любов Добринська // Місто. – 2008. – 26 верес. – С. 18.

Дубогрій, Т. На День знань відійшов у вічність: [про заслуж. журналіста України, викладача Олега Пасічника] / Тетяна Дубогрій // Молодіж. газ. Вінниччини. – 2010. – 15 верес. – С. 2.

Басенко, А. Всі друзі і його душа, якій не жити... : [про вечір пам’яті заслуж. журналіста України О. В. Пасічника та заснування молодіж. літ.-мистец. премії «Перша ластівка» імені Олега Пасічника] / Антоніна Басенко // Вінниччина. – 2011. – 12 жовт. – С. 11 : фот.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2018 року виповнюється
  3. В’ячеслав Федорович Коренєв
  4. Січень
  5. Василь Стус: право бути собою
  6. Лютий
  7. Березень
  8. Квітень
  9. Дух гідності.
    До 80-річчя від дня народження Анатолія Бортняка
  10. Травень
  11. Вінницький обласний краєзнавчий музей
  12. «Планета Україна» Олександра Гордієвича
  13. Червень
  14. Пам’яті колеги, друга, наставника.
    До 70-річчя від дня народження заслуженого працівника культури України Василя Федоровича Циганюка
  15. Життя як книжка…
    До 50-річчя від дня народження Тетяни Робертівни Кароєвої
  16. Подвижник Літинщини
    До 80-річчя Павла Івановича Ткачука, педагога, краєзнавця, літературознавця, етнографа
  17. Липень
  18. Класик української літератури і журналістики
    До 80-річчя від дня народження І. С. Волошенюка
  19. Та, яка перевертає гори…
    До 60-річчя від дня народження Світлани Михайлівни Василюк
  20. Культуролог, талановитий митець, умілий організатор
    До 60-річчя від дня народження С. С. Городинського, заслуженого артиста України
  21. Серпень
  22. Василь Кавун – людина-епоха
    До 90-річчя від дня народження
  23. Вересень
  24. Поет, журналіст, педагог
    До 70-річчя від дня народження Олега Валеріановича Пасічника
  25. Жовтень
  26. До поетики життєвих контрастів та ескізного одивнення Віктора Мельника
    До 60-річчя від дня народження
  27. «Два регіони – одне серце»
    До 60-річчя встановлення дружніх зв’язків між Вінницькою областю та Свєнтокшиським воєводством
  28. Народжена літати
    До 65-річчя від дня народження Н. М. Космини
  29. Листопад
  30. Одержимий любов’ю до Подільського краю
    До 60-річчя від дня народження Олександра Івановича Рогового
  31. Бережіть сторожові вогні!
    До 75-річчя від дня народження Василя Дмитровича Кобця
  32. «Я – останній корсар українського вірша…»
    До 70-річчя від дня народження М. Ф. Каменюка
  33. Професор М. М. Кравець: штрихи до ненаписаного портрета
    До 90-річчя від дня народження
  34. Грудень
  35. Боротися до останнього
    До 140-річчя від дня народження Миколи Миколайовича Болярського
  36. Ненаписаний роман українського старшини (життєпис Миколи Битинського 1971 р.)
  37. Голос української крові, українського духу
    До 130-річчя від дня народження Галини Журби
  38. Іменний покажчик ювілярів 2018 року
  39. Відомості про авторів текстових довідок
  40. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше