ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Василь Кавун – людина-епоха

До 90-річчя від дня народження

(14.08.1928–08.08.2009)

 

Три роки тому, 8 серпня 2009 року, пішла із життя легендарна особистість, людина, з іменем якої пов’язані найвищі здобутки у сільському господарстві СРСР – країни, яка вже стала історією. А історію творили люди – руками і розумом таких, як він, Герой Соціалістичної Праці Василь Михайлович Кавун. І сам він став вагомою складовою частиною історії. Його прізвище без зусиль можна знайти в усіх енциклопедіях останніх десятиліть, – і не тільки вітчизняних, а й зарубіжних.

...Мені пощастило – я познайомився з ним тоді, коли він на початку дев’яностих років повернувся у свою рідну Шляхову, яку колись вивів на найвищу орбіту, коли господарство на чолі з ним здобуло честь представляти усю аграрну галузь величезної країни на Всесвітній виставці у канадському Монреалі. До того я багато чув про Василя Михайловича, читав, захоплювався ним. І не тільки я, а й більшість жителів Вінниччини гордилися ним, по праву називали своїм земляком, незважаючи на те, що малою батьківщиною Кавуна було село Кобринове Тальнівського району на Черкащині.

Він ніколи не забував своєї колиски, своєї рідної землі, батька й неньку. Уже на схилі літ у своїй книзі «Пам’ятай: перед тобою – Людина» Василь Михайлович згадував про велику родину, в якій виріс (одинадцятеро дітей!), про мудрі уроки матері, Марії Семенівни, та батька, Михайла Корнійовича. Запали в душу татові слова, які він не раз повторював своїм дітям: «Пам’ятай, сину, або слухай, доню, – у спілкуванні ніколи не забувай, що перед тобою – людина, поспішай їй робити добро – чи щирим вітанням навіть з незнайомцем, чи вже тим, щоб піднести до хати коромисло з уже непідйомними для бабусі цебрами, чи поцікався, чому твоя сусідка часто у сльозах, а доярки повертаються до тебе спинами, коли ти раптом зайшов до них у перерву – вони соромляться, що нічим пригостити старшого, бо в їхніх мисках тільки картоплина в «мундирі» та півогірка».

Де б не доводилося працювати Василеві Михайловичу, які б високі посади не обіймав, він завжди дотримувався цього простого, але мудрого життєвого кредо. І при першій нагоді прагнув допомогти людям, робив це не з примусу, а за велінням серця. Усі ми пам’ятаємо, якими нелегкими були дев’яності роки. Саме тоді він знову приїхав у Шляхову. І хоч усім було сутужно, він знаходив можливість надати допомогу тим, хто найбільше її потребував.

У ті роки при кожній нашій зустрічі я прагнув розпитати Василя Михайловича якнайбільше (на жаль, не мав тоді диктофона), ми навіть домовилися про те, що знайдемо час і можливість зустрічатися довше, аби найбільше записати його розповідей і зробити з них цікаву книгу. Його книга вийшла значно пізніше, але, на жаль, так багато прожитого і пережитого ним не увійшло в те видання. Скажімо, про зустріч В. М. Кавуна з президентами багатьох держав світу, про спілкування з маразматичними членами Політбюро ЦК КПРС, про його унікальні поїздки у десятки країн земної кулі, і, звичайно ж, про свою роботу – іноді рутинну, але таку потрібну людям. Звичайно, він не обминув у наших розмовах і болючої для себе теми, коли знаний партійний (тоді означало – фактичний) лідер Житомирської області змушений був добровільно подати у відставку. Тоді, у кінці 80-х років, з ініціативи Горбачова проти Василя Михайловича було розгорнуто цілу кампанію – у пресі з’явилося більше трьох десятків публікацій, у яких його ім’я і справи безпідставно паплюжилися. Така була «гласність» – якомога болючіше вколоти, незважаючи на все те добре, що він зробив для області. Дехто на хвилі тих брудних статей навіть зробив собі кар’єру, став депутатом.

Добрі справи не забуваються.

Час показав, хто є хто.

У квітні 2010 року Житомирська обласна рада ухвалила рішення про увічнення пам’яті В. М. Кавуна. Згідно з цим документом було здійснено такі заходи: встановлено меморіальну дошку на будинку, де він проживав, його іменем названо вулицю в Житомирі, школу №  22 та встановлено бюст на її подвір’ї, видано книгу спогадів про Василя Михайловича.

…Його трудова біографія почалася у колгоспі рідного села, де він школярем під час літніх канікул працював на різних роботах. Після закінчення школи вступив до Уманського сільськогосподарського інституту. А потім у його житті були М’якохід, трохи попрацював у Теплицькому районі. І з 1958 року його доля нерозривно пов’язана зі Шляховою, де він очолив укрупнений із трьох господарств колгосп. І саме тут розкрився його талант агронома, керівника, організатора виробництва. Господарство налагодило співпрацю з науковцями, засівали поля перспективними районованими сортами культур. Потужно розвивалося тваринництво. За високі досягнення голова був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці.

Шляхова стала всесоюзною школою передового досвіду. Сюди неодноразово приїздив керівник партії та уряду Микита Хрущов. І, звісно ж, аграрії з інших куточків країни, журналісти, письменники, кінематографісти.

Василеві Михайловичу тоді пропонували різні високі посади і у Вінниці, і у Києві, та він постійно відмовлявся, бо вважав, що більше користі принесе фахівець на місці. І лише в 1970 році його вдалося вмовити, і він з посади голови колгоспу пересідає в крісло голови Вінницького облвиконкому. Працював, як звик, сумлінно, дуже багато зробив для області. Можливо, трудився б на теренах Вінниччини й далі, якби не перший секретар обкому партії. Тут процитую авторитетну Вікіпедію:

«Амбітний і чванливий чоловік В. М. Таратута... звик був до того, що на засіданнях бюро, пленумах обкому партії за ним завжди залишалося останнє вирішальне слово. З приходом до керівництва області В. М. Кавуна ця ситуація стала дещо змінюватися. Принциповий і розважливий В. М. Кавун міг піднятися та сказати, що ситуація насправді, приміром, складаєть-ся не так, як її малюють і возвеличують партійні органи. Добити-ся навіть зміни прийнятого рішення. Ця відвага і прямолінійність В. М. Кавуна диктувалися йому високим авторитетом відомого в СРСР господарника і чесної, справедливої людини.

В. М. Таратута не раз скаржився своїм партійним зверхни-кам на те, що йому важко в області чітко проводити «лінію пар-тії», оскільки цьому іноді перешкоджав член ЦК КПРС, депутат Верховної Ради СРСР, Герой Соціалістичної Праці В. М. Кавун, який підходить з позиції не партійної доцільності, а власної оцінки подій. Тому було прийнято рішення розвести в просторі В. М. Таратуту і В. М. Кавуна. Останнього обрали першим секретарем Житомирського обкому партії».

Саме з іменем В. М. Кавуна пов’язані найбільші успіхи сусідньої області в соціально-культурному розвитку. Найперше, тут збудували сотні кілометрів доріг із твердим, найперше асфальтовим, покриттям. Багато зроблено для облаштування та благоустрою обласного центру, міст і сіл області.

На шістьох партійних з’їздах Василя Михайловича обирали членом ЦК КПРС. Був депутатом Верховної Ради СРСР п’ятьох скликань, причому з 1962 по 1974 рік був членом Президії Верховної Ради СРСР. Одне скликання був народним депутатом незалежної України. Саме на цей період припадає важлива і пам’ятна подія для нашого району – на Бершадщину прийшов природний газ.

Василь Михайлович, крім високого звання Героя Праці, був нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора. Перший володар почесної відзнаки «За заслуги перед Житомирщиною».

Уже кілька років як Василь Михайлович відійшов за земні обрії. Та він залишається живим у своїх ділах, живим у людській пам’яті.

Ф. Х. Шевчук

(Передрук з газ.: Бершад. край. – 2012. – 8 серп.)

 

Література

Кавун, В. М. Рациональное ведение хозяйства / В. М. Кавун. – Москва : Сельхозиздат, 1963. – 207 с.

Кавун, В. М. Посівам гречки – широкий простір / В. М. Кавун, В. З. Качур. – Одеса : Маяк, 1968. – 61 с. : фот., табл.

Кавун, В. М. Наш цукровий Донбас / В. М. Кавун. – Одеса : Маяк, 1972. – 155 с. : іл.

Кавун, В. «Пам’ятай: перед тобою – Людина!» : док. повість / В. Кавун ; голов. ред. О. П. Гусєв. – Київ : ЕКМО, 2005. – 272 с. : іл.

* * *

Костін, І. І. Нове ім’я : нарис [про В. М. Кавуна] / І. І. Костін. – Київ : Рад. письменник, 1961. – 40 с. – (Україна сьогодні).

Петльований, В. У Шляховій : нарис / Віталій Петльований. – Київ : Держлітвидав України, 1962. – 59 с. : іл.

Шевчук, Ф. Життєве кредо Василя Кавуна : [про книгу «Пам’ятай: перед тобою – Людина!» В. М. Кавуна] / Ф. Шевчук // Вінниччина. – 2005. – 13 верес. : фот.

Маніленко, П. Талант хлібодара : [до 80-річчя Героя Соціаліст. Праці В. Кавуна] / П. Маніленко // Вінниц. газ. – 2008. – 14 серп. – С. 6.

Мельник, В. Людина, яка створила Шляхову : [В. М. Кавун] / В. Мельник // Демократ. Україна. – 2009. – 13 серп. – С. 2.

Живий у пам’яті людській : [спогади про В. М. Кавуна] / редкол.: С. М. Рижук [та ін.]. – Житомир : Полісся, 2011. – 189 с. : фот. – (Славетні імена Житомирщини).

Погончик, Г. Бершадщина: з минулого – у майбутнє / Григорій Погончик ; Центр дослідж. історії Поділля Ін-ту історії України НАНУ при Кам’янець-Поділ. нац. ун-ті ім. І. Огієнка, Вінниц. філ., Вінниц. обл. орг. Нац. спілки крає-знавців України. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2013. – Зі змісту: [Кавун Василь Михайлович]. – С. 893–894 : портр.

Шевчук, Ф. Три ювілеї Василя Кавуна / Федір Шевчук // Портрети / Федір Шевчук. – Вінниця, 2013. – С. 27–31 : портр. 


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2018 року виповнюється
  3. В’ячеслав Федорович Коренєв
  4. Січень
  5. Василь Стус: право бути собою
  6. Лютий
  7. Березень
  8. Квітень
  9. Дух гідності.
    До 80-річчя від дня народження Анатолія Бортняка
  10. Травень
  11. Вінницький обласний краєзнавчий музей
  12. «Планета Україна» Олександра Гордієвича
  13. Червень
  14. Пам’яті колеги, друга, наставника.
    До 70-річчя від дня народження заслуженого працівника культури України Василя Федоровича Циганюка
  15. Життя як книжка…
    До 50-річчя від дня народження Тетяни Робертівни Кароєвої
  16. Подвижник Літинщини
    До 80-річчя Павла Івановича Ткачука, педагога, краєзнавця, літературознавця, етнографа
  17. Липень
  18. Класик української літератури і журналістики
    До 80-річчя від дня народження І. С. Волошенюка
  19. Та, яка перевертає гори…
    До 60-річчя від дня народження Світлани Михайлівни Василюк
  20. Культуролог, талановитий митець, умілий організатор
    До 60-річчя від дня народження С. С. Городинського, заслуженого артиста України
  21. Серпень
  22. Василь Кавун – людина-епоха
    До 90-річчя від дня народження
  23. Вересень
  24. Поет, журналіст, педагог
    До 70-річчя від дня народження Олега Валеріановича Пасічника
  25. Жовтень
  26. До поетики життєвих контрастів та ескізного одивнення Віктора Мельника
    До 60-річчя від дня народження
  27. «Два регіони – одне серце»
    До 60-річчя встановлення дружніх зв’язків між Вінницькою областю та Свєнтокшиським воєводством
  28. Народжена літати
    До 65-річчя від дня народження Н. М. Космини
  29. Листопад
  30. Одержимий любов’ю до Подільського краю
    До 60-річчя від дня народження Олександра Івановича Рогового
  31. Бережіть сторожові вогні!
    До 75-річчя від дня народження Василя Дмитровича Кобця
  32. «Я – останній корсар українського вірша…»
    До 70-річчя від дня народження М. Ф. Каменюка
  33. Професор М. М. Кравець: штрихи до ненаписаного портрета
    До 90-річчя від дня народження
  34. Грудень
  35. Боротися до останнього
    До 140-річчя від дня народження Миколи Миколайовича Болярського
  36. Ненаписаний роман українського старшини (життєпис Миколи Битинського 1971 р.)
  37. Голос української крові, українського духу
    До 130-річчя від дня народження Галини Журби
  38. Іменний покажчик ювілярів 2018 року
  39. Відомості про авторів текстових довідок
  40. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше