ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Класик української літератури і журналістики

До 80-річчя від дня народження І. С. Волошенюка

(03.07.1938–14.03.2017)

 

Народився 3 липня 1938 року у глибинному подільському селі Ометинці, за 25 км від Немирова. В Ометинцях 16 ставків, давнє скіфське городище, сади, поля, бджоли, жовті кульбаби, млин і навіть легендарний матрос Петро Кішка, який тут народився у 1828 році і помер у 1882 р. «Село, як село, але для мене найкраще і найдорожче», – пише Іван Волошенюк.

Немає такої теми, такої грані життя, яких би не торкнулось перо Івана Степановича.

Всі сторінки життя, рідного народу постають з його повістей, оповідань і нарисів в усій своїй повноті і незаперечній об’єктивності. Автор відтворює події настільки дзеркально, що мимоволі відчуваєш учасником їх і задаєшся питанням: «А як би вчинив я?» Культ справедливості, людяності і чесності – чітко прозирає з кожного його твору. Наприклад, в оповіданні «Страх і совість» він благає не безчестити могил невинних людей, щоб народ знав правду і щоб над страдницькими могилами ніхто ніколи не глумився, щоб у цьому краї, сплюндрованому брехнею і безсоромно-аморальною ідеологією, існували живі душі, які, всупереч усьому, залишаються невмирущими».

Кажуть, що письменники – «лікарі душ людських». Чи лікував душі наш автор? – Авжеж.

– Люди ходили до нього, як у церкву, як до останньої інстанції, – згадує В. М. Паламарчук, редактор газети «Він-ниччина». – Кожен зі своїм відчаєм, шукаючи справедливості.

– Іван Волошенюк більше слухав, ніж говорив, – каже Микола Рябий, прозаїк.

Найкраща якість людини – вміння співпереживати. Кожен його герой пройшов через його серце і душу і ліг на стоси паперу для того, щоб ми з вами їх пам’ятали, щоб не забували того, що діялось на нашій землі у звироднілому ХХ столітті, заради того, щоб це жахіття більш ніколи не повторювалось: «І жертви, і стукачі, і герої, і зламані, і незламні ходять нині по одній землі... А тепер такий час, що всі наші совісті повинні об’єднатися в одну нормальну совість, щоб нам було соромно на тому світі, коли зустрінемося з духом нещасних, яких замучили ні за що».

Іван Степанович Волошенюк ніколи не ховав свою совість і не чинив, як «багато знайомих, які старалися не спілкуватися з тим, хто шукає правди і справедливості, і боязко не озирався на всі боки – чи нема «хвоста», який “фіксує”». Він віншує Франца Михайловича Мацюка за мужність і безстрашшя у пошуку прав-ди: «Низький уклін тобі, Людино, яка переборола страх, знайшла у собі мужність боротися за правду тоді, коли її ще всі боялись або стріляли у неї ненависними очима, намагалися загнати назад у ті лабета, які вдалося скинути... І якщо бодай одна третина з нас буде жити за цим виміром – не впізнаємо світу: а якщо тільки самотні Мацюки, – то горе нам і тій молодій державі...».

Оповідання «Страх і совість» автор написав у лютому 1992 року, коли тільки здіймалась на ноги молода рідна держава. Це було як застереження усім, і молодим, і старшим.

Майже через 20 років Іван Волошенюк дасть інтерв’ю, в якому з сумом зізнається:

– Я працював 30 років журналістом у Радянському Союзі, на зламі двох епох. Що я здобував, що втрачав? У любові до людини здобував. Тоді не існувало свободи слова, проте в радянські часи преса набувала ваги влади – на критику реагува-ли дуже гостро! Сьогодні роль журналіста – змаліла. Пресу перестали поважати. Ніхто не реагує на цю свободу слова. Хоч кричи на все горло – ніщо не рухається вперед...

Письменник Олександр Філін бачить відмінність нашого автора від інших у тому, що «Волошенюк ніколи не писав не своє. Залишався собою за будь-якої системи. Це людина, яка постійно росте. Він постійно в русі».

Найбільше я пишаюсь таким вчинком Волошенюка – Людини: коли один державний муж, враховуючи його авторитет, попросив, готуючись до участі у виборній кампанії, написати про себе статтю, пропонуючи Івану Волошенюку за це квартиру, – з почуттям власної гідності батько відповів: «Я не зраджу своїх читачів. Це не до мене!».

Він не куплявся і не продавався. «Іван Степанович Волошенюк ніколи не прогинав свого хребта», – каже голова обласної Національної спілки журналістів України Василь Миколайович Паламарчук.

У такого могутнього духа ніжна – жіноча, ні, скоріше – дитяча душа...

– Волошенюк бачить світ очима дитини, – каже Петро Гордійчук, прозаїк. – У Івана Степановича є талант подати людину у 3D-форматі, навіть у чотиризначному вимірі – ще й у розрізі часу.

– Коли поїде у відрядження, – каже перший слухач його творів і вражень, дружина Галина Леонтіївна, – знаю, що всю ніч будемо говорити.

Про працелюбність автора і швидкість написання матеріа-лів ходили легенди.

Свої теми ніколи не жалкував для колег. Однак поки ті збиралися – він вже й з’їздив, і опублікував статтю.

– Його працездатності дивуюся й досі, – каже Галина Леонтіївна Волошенюк. – Щодня о восьмій починає писати і пише, поки має силу, постійно відчуваючи у цьому потребу.

– Вінницьку область об’їздив не один раз, – згадує Василь Миколайович Паламарчук. – Коли був радіожурналістом, – не одну ніч висидів у лісі: солов’їв писав на диктофон.

Він бачить світ очима закоханої дитини, яку виховували дві самотні самовіддані жінки: матір – Марфа Євтихівна та бабуся – Меланія Матвіївна, переливаючи свою жіночу ніжність у його вразливе відкрите серце. Саме їм він присвятив найкращі свої твори: «Три пелюстки любові», «Реквієм», «Де журавка ходила», «Дорога через тишу».

Був у дитинстві Івана Волошенюка учитель біології Василь Павлович Дзюба. Це він зронив у його чутливу душу слова, які заквітли у ній розмаїттям кольорів: «Грицики – яка це чудова квітка», – немов розмовляв з рослиною учитель. «Він навчив мене, як читати красу і як любити природу».

Своїми книгами «Від трави і солов’їв», «Котилося літо» навчає усіх нас «В краплі роси побачити світ, а в сльозі – характер долі».

Поетеса Олена Вітенко назвала цю книгу «неповторною зіркою на нашому літературному небосхилі».

– Любити землю – найбільша релігія Івана Волошенюка, – пише професор філології Анатолій Мусійович Подолинний.

– Цю книгу повинна мати кожна вчителька, кожна матір. Читати або диктувати диктанти, аби діти писали перекази, щоб відкрилася перед ними велич Божого світу, який описує поетичною мовою Іван Волошенюк.

Читайте твори Івана Волошенюка. Тут пахощі трав і співи солов’їв, у них – душа українського народу, у них – жертвенна безумовна відданість матері своїм дітям, у них – вірність і повага сина до матері і батьківщини, у них незгасна впродовж десятиліть любов до коханої людини, у них наша справжня історія. Його твори проходять крізь душу, адже, пишучи їх, автор не раз плакав над долею своїх героїв.

Однак найбільший з усіх шести талантів, які подарував йому Бог – це надзвичайна любов до людини. Поетесі Ніні Гнатюк належить одна з таких характерних фраз про І. С. Волошенюка: «Ви зронили зерна любові у душі тих людей, яких вивищили своєю добротою та увагою».

А Володимир Рабенчук із захопленням додає: «Бог обдарував його такою добротою, такою людяністю, такою глибокою любов’ю... Я такої доброї людини ні в літературі, ні в житті – не знаю». Анатолій Мусійович Подолинний називає І. С. Волошенюка «магнітом, покладеним серед стружки. Іван Степанович – намагнічений любов’ю до людей».

Сам автор вважає:

– Не можна стати справжнім письменником, якщо ти не любиш людей... Все моє життя з осені 1960 року – це журналіс-тика і похідна від неї – література...

60 років журналістського стажу, за який він має премію Костянтина Гришина, Золоту медаль журналістики, звання «заслужений журналіст України». Літературний доробок – більш ніж 30 книг, за які отримав: літературну Всеукраїнську премію імені Михайла Коцюбинського за книги повістей і оповідань «Дорога через тишу» і «Барвінок холоду не чує». За книгу «Літо приємних зустрічей» отримав республіканську премію двічі Героя Соціалістичної Праці Пилипа Желюка і почесне звання мешканця села Тиманівки за найкращий твір на сільську тематику. Премії імені Євгена Гуцала удостоївся за книгу «Від трави і солов’їв», а премії імені Михайла Стельмаха – за повість «Партитура вроди».

За видатні заслуги у сфері інформаційної служби став президентським стипендіатом.

І сьогодні, перебуваючи на пенсії, Іван Степанович продовжує невтомно працювати кожного дня:

– Волошенюк – подвижник на літературній ниві, який не лише сам пише, але й спонукає, стимулює і підтримує інших, – каже редактор журналу «Вінницький край» Вадим Миколайович Вітковський. – Іван Степанович – школа журналістики і літератури.

– Геній, трудяга, літературний кит, на якому тримається і література, і творчість всієї України. Людина – супер, з якою знаюсь десятиліттями: прекрасний товариш, друг, – констатує Сергій Гальчак, професор, керівник краєзнавчої спільноти Вінницької області.

З чого народжується справжній письменник?! З «дитинної відданості та безмежної любові матері», яка жодного разу не вдарила. З вчителя біології, який навчив бачити навколишній світ. З відданості власної дружини, яка завжди підтримує, дає поради і ділить навпіл його враження, з якою їм більш ніж півстоліття ніколи не буває сумно і завжди є про що поговорити. З друзів молодості, яких, на жаль, вже нема, але навіть згадка про яких – зігріває душу і… – з величезної нескінченної любові до людей, закохавшись в яких одного разу, – захотілось навіки закарбувати в слові цих велетнів українського духу і наповнити цією ж енергією любові, гордості і щемом своїх читачів.

Н. І. Андрійчук

Розширена довідка подана у лютому 2017 р.

 

Література

Твори письменника

Волошенюк, І. Немирівська трагедія : суб’єктивне есе на теми героїзму і жлобства / Іван Волошенюк. – Вінниця : Власюк О., 2002. – 238 с.

Волошенюк, І. Гіркий полине... : повісті й розвідки / Іван Волошенюк. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2009. – 320 с.

Волошенюк, І. Печалі неосвячених могил : повісті, нариси, оповідання / Іван Волошенюк. – Вінниця : Консоль, 2011. – 360 с.

Волошенюк, І. Від трави і солов’їв... : чарівна краса природи – поетикою прози / Іван Волошенюк. – Вінниця : Консоль, 2012. – 232 с. : іл.

Волошенюк, І. Зустріти любов : вибране / Іван Волошенюк. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2013. – 592 с. : іл. – (Бібліотека літератури Вінниччини).

Волошенюк, І. Душа моя – Ометинці / Іван Волошенюк. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2013. – 248 с. : іл.

Волошенюк, І. Марія й Опанас, проза і Парнас. Спроба відвертого життєпису / Іван Волошенюк. – Вінниця : Балюк І. Б., 2015. – 268 с. : іл.

Волошенюк, І. Партитура вроди : повість у новелах : [сторінки життя заслуж. працівника культури України, дир. Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва Н. І. Морозової] / Іван Волошенюк. – Вінниця : Балюк І. Б., 2015. – 100 с. : кольор. фот.

Волошенюк, І. Мій письменницький гербарій / Іван Волошенюк. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2016. – 364 с. : фот. – (Бібліотека літератури Вінниччини). 

Про письменника

Волошенюк, І. [Автобіографія 27.10.2004] / Іван Волошенюк // Поділ. криниці : хрестоматія з літ. рід. краю. – Вінниця, 2006. – Вип. 3. – С. 403 –435 : фот.

Подолинний, А. М. Волошенюк Іван Степанович : [коротка біогр. довідка] / А. М. Подолинний // Енциклопедія Сучас. України (ЕСУ) / ред. М. Г. Железняк. – Київ, 2006. – Т. 5: Вод-Гн. – С. 119 : фот.

Рябий, М. «Котилося літо»: і докотилося до 70-річчя Іванового Волошенюкового кола / М. Рябий // Вінниччина. – 2008. – 3 лип. – С. 2 : фот.

Паламарчук, В. М. Натхнення від мами і солов’їв : до 75-річчя від дня народж. журналіста і письменника І. С. Воло-шенюка / В. М. Паламарчук // Знаменні і пам’ятні дати Віннич-чини 2013 року : хронол. довід. / ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. – Вінниця, 2012. – С. 189–193. – Бібліогр. в кінці ст.

Андрійчук, Н. Український генофонд письменства і журналістики : [про заслуж. журналіста України, члена НСПУ, автора понад двох десятків книг – І. С. Волошенюка] / Н. Андрій-чук // Вінничанка. – 2013. – №  4. – С. 16–17 : кольор. фот.

Літописець людських доль [Електронний ресурс] : до 75-річчя від дня народж. І. С. Волошенюка : бібліогр.  покажч.  / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва ; уклад. Т. В. Котуз ; ред.: Г. М. Авраменко, О. Г. Поліщук ; відп. за вип. Н. І. Морозова. – Вінниця, 2013. – (Наші видатні земляки). – Електрон. версія. – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/publications/2013/litopusets_liydskuh_dol.html (дата звернення: 08.10.16), вільний. – Назва з екрана.

Зарицький, П. А. Він любив Україну і своїх героїв : [про письменника і журналіста Івана Волошенюка] / П. А. Зарицький // Вісн. Козятинщини. – 2017. – 23 берез. – С. 8 : фот.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2018 року виповнюється
  3. В’ячеслав Федорович Коренєв
  4. Січень
  5. Василь Стус: право бути собою
  6. Лютий
  7. Березень
  8. Квітень
  9. Дух гідності.
    До 80-річчя від дня народження Анатолія Бортняка
  10. Травень
  11. Вінницький обласний краєзнавчий музей
  12. «Планета Україна» Олександра Гордієвича
  13. Червень
  14. Пам’яті колеги, друга, наставника.
    До 70-річчя від дня народження заслуженого працівника культури України Василя Федоровича Циганюка
  15. Життя як книжка…
    До 50-річчя від дня народження Тетяни Робертівни Кароєвої
  16. Подвижник Літинщини
    До 80-річчя Павла Івановича Ткачука, педагога, краєзнавця, літературознавця, етнографа
  17. Липень
  18. Класик української літератури і журналістики
    До 80-річчя від дня народження І. С. Волошенюка
  19. Та, яка перевертає гори…
    До 60-річчя від дня народження Світлани Михайлівни Василюк
  20. Культуролог, талановитий митець, умілий організатор
    До 60-річчя від дня народження С. С. Городинського, заслуженого артиста України
  21. Серпень
  22. Василь Кавун – людина-епоха
    До 90-річчя від дня народження
  23. Вересень
  24. Поет, журналіст, педагог
    До 70-річчя від дня народження Олега Валеріановича Пасічника
  25. Жовтень
  26. До поетики життєвих контрастів та ескізного одивнення Віктора Мельника
    До 60-річчя від дня народження
  27. «Два регіони – одне серце»
    До 60-річчя встановлення дружніх зв’язків між Вінницькою областю та Свєнтокшиським воєводством
  28. Народжена літати
    До 65-річчя від дня народження Н. М. Космини
  29. Листопад
  30. Одержимий любов’ю до Подільського краю
    До 60-річчя від дня народження Олександра Івановича Рогового
  31. Бережіть сторожові вогні!
    До 75-річчя від дня народження Василя Дмитровича Кобця
  32. «Я – останній корсар українського вірша…»
    До 70-річчя від дня народження М. Ф. Каменюка
  33. Професор М. М. Кравець: штрихи до ненаписаного портрета
    До 90-річчя від дня народження
  34. Грудень
  35. Боротися до останнього
    До 140-річчя від дня народження Миколи Миколайовича Болярського
  36. Ненаписаний роман українського старшини (життєпис Миколи Битинського 1971 р.)
  37. Голос української крові, українського духу
    До 130-річчя від дня народження Галини Журби
  38. Іменний покажчик ювілярів 2018 року
  39. Відомості про авторів текстових довідок
  40. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше