Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

Ненаписаний роман українського старшини (життєпис Миколи Битинського 1971 р.)

До 125-річчя від дня народження М. О. Битинського

(06.12.1893–24.12.1972)

Микола Оверкович Битинський (1893–1972) – один з найвідоміших дослідників українських символів, геральдики та уніформології, офіцер Армії Української Народної Республіки, автор низки нагород УНР, серед яких – Хрест Симона Петлюри та Воєнний хрест, уродженець містечка Літин, що на Вінниччині. Рішенням депутатів Вінницької міської ради № 71 від 25.12.2015 р. вулиця Уборевича була перейменована на честь Миколи Битинського.

Публікуючи його власноруч створений короткий життєпис (або curriculum vitae), принагідно зауважимо, що документ надрукований Миколою Битинським у червні 1971 р. для Товариства подолян – організації, що об’єднувала українців-уроджен-ців Поділля за кордоном. Оригінал документа зберігається в Архіві-музеї ім. Д. Антоновича Української Вільної Академії Наук у США (м. Нью-Йорк) в іменному фонді «Битинський Микола» за номером 338. Цифрові копії частини документів цього фонду потрапили до Вінниці у 2012 р. завдяки пану Юрію Легуну – директору Державного архіву Вінницької області. Нині вони стали невід’ємною складовою медіаколекції Вінницького історичного товариства та Центру історії Вінниці. Пунктуація та орфографія тексту правлена частково (технічні помилки і т. д.).

Із супровідного листа Товариству подолян, який також зберігається у вищезазначеному фонді, Микола Битинський характеризує свою автобіографію як неповну, «…бо, прикладом, із своєї педагогічної, мистецької й літературної праці я багато дечого і не згадав…», хоча далі зазначає про вибір найголовніших фактів свого життєвого шляху для цього тексту. Усі факти, що залишились поза життєписом, Микола Оверкович сміливо називає «…підставою до якогось пригодницького роману, якого, до речі, я не збираюся писати». 

Сподіваємось, що публікація автобіографії Миколи Битинського стане ще одним кроком до повернення пам’яті про вінничан за кордоном – Великих і незнаних.

 

Микола Оверкович Битинський

Curriculum Vitae

/короткий життєпис/

Микола Битинський народився 24-го листопада 1893-го року в повітовому місті Літині на Поділлю в Великій Україні /колишній Російській імперії/

Батько – Оверкій Тимофієвич Битинський, рангом Губернський Секретар, посадою начальник пошти м. Новоселиці в Басарабії, народився в священика м. Літина Т. Битинського 1862 року; помер в м. Могилеві на Поділлю 1900 року.

Мати – Євгенія Георгієвна Битинська-Левицька, народи-лася в домі священика с. Клембовки на Поділлю Г. Левицького 1868 року; померла в м. Парафієвці на Чернігівщині 1918 року.

ОСВІТА /ЗАГАЛЬНА/

А /Початкова/ народня школа, потім Міська школа /Городскоє училіще/ в м. Кам’янці Подільському – 1904–1908 рр.

Б /Середня/ матуральні курси в м. Празі Чеській 1923–1924 рр. /Атестат дозрілости/.

В /Висока/ – Український високий педагогічний інститут імени Михайла Драгоманова в Празі Чеській; відділ Історично-Літературний. /Диплом педагога середніх шкіл з викладанням історії загальної й української, історії мистецтва й археології у всіх клясах/. 1924–1929 рр.

ОСВІТА /ФАХОВА/

А/ Художньо-промислова школа – Відділ малярства по клясу художників В. Розвадовського й К. Роота – в м. Кам’янці Подільському – 1908–1912 рр.

Б/ Двохрічні Педагогічні Курси в м. Кам’янці Подільському 1912–1914 рр. / Свідоцтво вчителя Початкових Народніх Шкіл.

ОСВІТА ВІЙСЬКОВА:

А/ Військова старшинська школа /прапорщиків/ в м. Оранієнбаумі біля Петрограду від 1 січня 1916 р. по 26 квітня 1916 р. з рангом прапорщика піхоти.

Б/ Інженерний курс /саперний відділ/ при штабі 17-ої пішої 5 Армії Російських Військ у Двінську 2/VІ - 1/ІХ. 1916

В/ Військово-вчительський курс при штабі Головної Шкільної Управи Армії Української Народньої Республіки в м. Кам’янці Подільському лютий-квітень 1919 р. /Свідоцтво старшини Національної Освіти в Українському Війську/.

ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРАТОР-СЬКІЙ АРМІЇ

А/ Вступив до війська в 27-й піший запасовий полк у Кременчузі в Україні при наборі по жеребку на правах козака в листопаді 1914 року по січень 1915 року.

Б/ В 9-му Фінляндському стрілецькому полку на фронті у війні проти австрійців козаком від січня по грудень 1915 року.

В/ В 2-гій Оранієнбаумській Школі прапорщиків юнаком від 1-го січня по 26-го квітня 1916 року.

Г/ В 188-му Запасовому полку в Орлі молодшим старшиною з квітня 1916-го по липень 1916 р.

Д/ В 66-му пішому Бутирському ген. Дохтурова полку 17 дивізії 5-ої Армії у війні проти германців молодшим старшиною від липня 1916 р. по Січень 1917 р.

Е/ В 17-й Інженерній дивізійній Роті молодшим старшиною від січня по червень 1917 року. / В командировці на практиці від червня по вересень 1917 р. /

Є/ В тому ж 66. піш. Бутирському /по командировці/ з червня по серпень молодшим старшиною з червня по вересень 1917 р.

Ж/ В тому ж 66. Бутирському полку Начальником Саперної Команди від вересня по листопад 1917 року, коли відбув в Україну.

ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА В АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НА-РОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

/Був на учоті в Гайсинського повітового Воїнського Начальника з січня 1919 р. по березень 1919 р./

А/ 1919 рік:

Вступив по мобілізації до 2-го Інженерного куреня в Вінниці молодшим старшиною. Переведений до Військово-Вчительського Куреня в м. Кам’янці Подільському в березні; по закінченні того куреня вступив до 1-го Рекрутового Полку Армії УНР молодшим старшиною в квітні; Призначений Начальником Інженерної сотні того ж полку в липні. Призначений Командиром сотні Бойового Куреня І-го Рекрутового Полку в листопаді. В боях того куреня проти Добровольчої Армії Денікина був полонений під Проскуровом і втік з того полону в листопаді. Захоплений Польським військом 2-го грудня в Кам’янці та інтернований в Польщу м. Ланцут 13-го грудня.

Б/1920 рік:

Вступив до 6-го Технічного Куреня VI. Січової Стрілецької дивізії молодшим старшиною для доручень 1-ої Саперної сотня куреня в березні; Призначений Командиром 1-ї Саперної сотні 6. Технічного куреня з І-го листопада згідно нових штатів переформованого куреня, затверджених Головним Отаманом Військ УНР в вересні.

Затверджений в ранг поручника 24 жовтня 1920 р. Наказом Головної Команди Військ УНР ч. 45 зі старшинством з 10-го травня 1917 р.

У ВІЙНІ УКРАЇНИ З МОСКОВСЬКИМИ БОЛЬШЕВИ-КАМИ БРАВ УЧАСТЬ У БОЯХ ПРОТИ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В СКЛАДІ VI СІЧОВОЇ СТРІЛ.  ДИВІЗІЇ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ Й ПОЛЬЩІ З ЧЕРВНЯ ПО ЛИСТОПАД 1920 Р. 

В складі VI Січової див. інтернований в Польщі 22-го листопада.

1921-рік:

На інтернації перебував у таборах в Олександрові Куявському й в Щипіорні біля Каліша.

В утвореному при 6 Технічному курені старшинському вишколі був призначений лектором по муштрових занятіях 25-го січня.

Був обраний до складу Гонорової Ради членом-представником від Технічного куреня VI Січової стріл. Дивізії в таб. Олександров 23/І. Призначений Начальником Культ. Освіт. Відділу VI. Січової стіл. див. і заступником Культ. Освіт. Відділу Групи інтернованих українських військ в таборі Олександрово 17 березня.

Підвищений із поручників у сотники зі старшинством з 10 листопада 1918 року / Наказ Головн. Команди Військ УНР від 20/IV 1921 р. ч. 32. Переведений до складу Штадиву на посаду Начальника Культ. Освіт. Від. VI. Січової стріл. Дивізії 31-го Травня.

Звільнився з інтернації й відправився до Праги Чеської на студії. В жовтні 1923 року.

НА УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ ПОЗА VI. ДИВ. АРМІЇ УНР

Перебував в рядах Карпатської Січі в м. Білках на Закарпат-тю в часі вчителювання в місцевій Українській Державній гімна-зії й брав участь у війні Карпатської України з мадярами в 1941 р.

Вступив до Української Національної Армії в команді ген. П. Шандрука на посаду старшого старшини Штабу Армії 20 лютого 1945 р. В той же період служби підвищений в таборі Ашаффенбург у Німеччині із Сотників до рангу Майора Армії УНР. 

Згідно з наказом Військового Міністерства УНР призначений Начальником Загального Відділу Персональної Управи Міністерства в таборі Ді-Пі в Майнц-Кастель 3-го червня 1948 року /в Німеччині/.

На внесок Вищої Військової Ради Урядом УНР /в Екзилю/ підвищений з Майорів до рангу Підполковника зо старшинством від 30 вересня 1930 року. / Наказ 3-го Червня 1948 р. Ч. 3, п. 3/.

Призначений Військовим Ресортом В.О. УНРади в еміграції на Голову нагрудного нагородного «Хреста Симона Петлюри» й «Воєнного Хреста» на Канаду в 1964-му році.

КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ЧИННІСТЬ

Учитель Народньої Школи в с. Карбівка Гайсинського повіту на Поділлю в 1914–1915 роках. В листопаді 1915 р. закли-каний на службу в російському Війську.

Учитель Української Народньої Школи в с. Демшині Кам’янецького повіту в 1918–1919-тих роках.

Викладач на Курсах Українознавства для козаків у таборі Олександрово й Щипіорно в Польщі в 1921–1922 рр.

Учитель Історії України та малювання й креслення в старших клясах Української Реальної Школи в таборі інтерно-ваних у Щипіорно в Польщі в 1923

Учитель малювання та Історії Українського Мистецтва в малярській студії табору Щипіорно в 1922–2923 рр.

Учитель Української мови й Літератури в Українській Державній Гімназії в м. Білках у Карпатській Україні в І-VІ клясах у 1939 р.

Учитель середніх шкіл по таборах Ді-Пі в Німеччині в 1945–50-х роках. Викладав: Всесвітню Історію, Історію України, Історію Мистецтва, Філософську Преподевтику, Архео+логію, Малювання й Креслення в старших клясах Гімназій в Ашаффен-бурзі, Майнц-Кастелі, Еттлінгені та в Реальній Школі в Байройті.

Учитель Малювання й Креслення в Українській Господарській Школі в таб. Ашаффенбурзі 1947 р.

Викладач Історії Українського Війська та Геральдики на Курсах Українознавства для дорослих в таборі Ашаффенбург в 1945–6 рр.

Учитель Теорії й Історії Мистецтва в Малярській Школі в таборі Ашаффенбург в 1946 р.

Учитель Історії Мистецтва на п’ятирічних Курсах Українознавства імени Григория Сковороди в Торонті в 1954–1966-их роках.

Учитель Історії України та Історії Українського Мистецтва на Курсах Українознавства імени Івана Котляревського в Торонті Канада в 1957–1959 рр.

Викладач Психології, Логіки, Філософії та Історії Педагогіки на Українських Педагогічних Курсах при Катедрі св. Володимира в Торонті в 1960 р.

Написав конспективний підручник з Історії Українського Мистецтва – «Архітектура» й «Українське Малярство» для Курсів Українознавства в 1958 р. /Видано друком дирекцією Курсів Українознавства ім. І. Котляревського в Торонті 1960–1970 рр.

СУСПІЛЬНО-ГРОМАДСЬКА ЧИННІСТЬ

Експедитор і Книговод в Управі Музею Визвольної Боротьби України в Празі Чеській 1939–1942 рр.

Приватна митецька праця – малярство і графіка – в Празі 1930–1942 рр.

Член Союзу Українських Журналістів і Письменників у Празі 1934–1938 рр.

Робітник-чорнороб на примусовій праці в Германії на заводі зброї «Рейнметал-Борсіг» в Берліні 1942–1945 рр.

Член Спілки Українських Журналістів на чужині в таборі Майнц-Кастель, Германія 1947 р.

Член Спілки Українських Науковців на чужині в таборі Байройт Германія 1947–1948 рр.

Член Німецького Малярського Товариства в Байройті, Германія 1948 р.

Директор Українських Курсів Українознавства імени І. Котляревського в Торонті 1950–1958 рр.

Член Головної Виховної Ради Об’єднання Демократичної Української Молоді в Торонті, Канада /«ОДУМ»/ 1955–1960.

Член політичної партії «Український Національно Державний Союз» /Заснована в таборі Майнц-Кастель 1948 року/ від 1948 р.

Основоположник і Секретар Українського Воєнно-Історичного Інституту в таб. Майнц-Кастель, Германія, 1948 р.–1968 р.

Директор того ж Інституту по смерті голови Його ген. М. Садовського в Канаді, 1968–1970 рр.

Член Генеалогічно-Геральдичного Товариства в Америці, з 1950-х років

Член Українського Товариства Подолян з 1960-тих років

Член Української Вільної Академії Наук в Канаді /член-співробітник/ з 1970 року.

Член військової організації в еміграції – Союзу Бувших Українських Вояків у Канаді від 1951 р. і член Управи тієї організації 1956–9 р. в 5-й Станиці в Торонті.

Член Генеральної Управи Союзу Бувших Українських Вояків у Канаді у Торонті в 1960-тих роках.

УЧАСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ

ЧАСОПИСИ:

Співробітник – «Нове Життя» неперіодичний часопис; видання Культ. Освіт. Відд. VI Січової стріл. дивізії в таборі інтернованих в Олександрові, Польща 1920–1922 рр.

Редактор того ж часопису в таборі Щипіорно 1923 р.

«Український сурмач» двотижневик об’єднаних сусідніх таборів інтернованих вояків Армії УНР в Каліш-Щипіорно 1922–1923 рр.

Редактор того ж часопису в 1923 р.

«Стрілець» двохтижневий часопис ІІІ Залізної стріл. дивізії в таборі Каліш 1922–1923 рр.

«Ukrajina» / «Украйіна» – чеською мовою / видання Українського Громадського Комітету в Празі в 1924 р.

«Вісті» – видання Музею Визвольної Боротьби України. Прага, Чехія 1939–1942 рр.

Від часу прибуття до Канади співробітничав у часописах в різних роках: – «Наш Вік», Торонто; «Український Робітник» /потім «Батьківщина» /, «Вістник», Вінніпег; «Прометей», Дітройт; «Мета», Мюнхен; «Наша Батьківщина», Нью-Йорк; «Канадійський Фармер», Вінніпег, «Український Голос», Вінніпег; «Вільне Слово», Торонто.

ЖУРНАЛИ:

«Зірниця», таб. Олександрів-Польща. 1921 р. «На руїнах» табір Олександрів-Польща 1922. «Релігійно Науковий Вісник», таб. Щипіорно Польща. 1922. «Тризуб», Париж, 1934. «Гуртуймося», Прага, 1933. «Вільне Козацтво – Вольноє Казачество», Прага 1931. «Чорноморець» – журнал кубанської Молоді, Прага, 1940. «За Державність», Варшава. «Українська Думка, Чернівці, Румунія, 1933. «Віра й Культура» /потім – «Наша Культура»/, Вінніпег. «Філятеліст», Нью-Йорк. «Нові Дні», Торонто. «Самостійна Україна», Чікаго. «Новий Літопис», Вінніпег. «Бюлетень» Союзу Бувш. Українс. Вояків /потім «Дороговказ» /, Торонто.

ЗБІРНИКИ:

«В Громі і Бурі» – збірка власних віршів; табір Щипіорно, Польща – 1922 р.

«Наша Батьківщина Україна» – /козацька енциклопедія/ Щипіорно, 1922

«Базар» – присвята 359 українським Героям-Мученикам, розстріляним у Базарі на Волині в 1921 році. Збірник додано в 10-ту річницю події.

«Рід та Знамено» – генеалогічно-геральдичний збірник. Видано в таборі Еттлінген; друковано в Франкфурті, Германія. 1949 р. 

«Сенотаф» – збірник присвячений 40-вим Роковинам Базарської Трагедії, Торонто 1961 рік.

---------------

ДОДАТОК. Найвидатніші мистецькі праці.

/Витяг з загального реєстра власних праць/

1. Альбом уніформ Українського Війська доби визвольної боротьби. 186 таблиць, Кольорових малюнків і рангових відзнак усіх частин військ і фльоти часів Центр. Ради, Гетьманату, Директорії й УНР. Прага, 1941 р.

2. Альбом гербів усіх Земель України. 42 кольор.  таблиці.  Прага, 1939 р.

3. Альбом гербів Земель і міст Галичини. 12 кольор.  таблиць. Прага, 1940 р.

4. Альбом родових гербів Гетьманів України. 20 кольор.  таблиць.  Прага, 1941. /З портретами гетьманів у медальонах і з віньєтами/.

5. Державні Відзнаки України. 5 кольор. табл. Друковані в обкладинці. Прага/.

6. Проекти надгробків – Президента Білоруської Народньої Республіки Кречевського у Празі. – Українських робітників, поляглих від бомбування в Ашаффенбурзі – Полковн. Фролову в Літомишлі /Чехи/. – Др. Плітасові й свящ. Пе Білонові в Бавн-Бруку, Америка – Єписк. Платонові, с. Підгайному, полк. Олександ. Петлюрі, полк. Омельченкові й сотн. О. Савченкові /спільний надгробок/ в Торонті.

7. Нагрудні військові Орденські Відзнаки – «Хрест Симона Петлюри» і «Воєнний Хрест» Армії УНР і мистецькі грамоти до них.

8. Військові й організаційні прапори й печатки /до 25 штук/.

9. Нагрудні метальові й нашивні організаційні відзнаки.

10. Державні Інсигнії України – Геральдична розвідка.

11. Герби – Київський Архистратиг і Галицький Лев.  Геральдичне дослідження.

12. Український Національний Прапор – Геральдичне дослідження.

13. Іконостасні Ікони в Церкві св. Андрія Первозванного в Торонті.

14. /Література/: у Збірнику «Сенотаф» – «Сузір’я Лицарів», балада; «На Брамі України», поема. «Ангол Помсти», містична поема.

15. «Могила» – оповідання; «Крашанка Марії Магдалини» – оповідання; «Скривавлена сорочка» – сценічний образ /Диптіх/.

16. Великопосні Мотиви: «Страсний Четвер» і «Велика П’ятниця» – вірші.

 

Микола Битинський

Торонто, червень 1971 р.

 

Подав О. Ю. Федоришен