Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

До поетики життєвих контрастів та ескізного одивнення Віктора Мельника

До 60-річчя від дня народження

(05.10.1958) 

Віктор Мельник – відомий не лише в Україні поет, прозаїк, перекладач, літературний критик, громадський діяч, член Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників, лавреат Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (1995), Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського (1998), Всеукраїнської премії імені Михайла Коцюбинського (2006), літературної премії імені Ярослава Дорошенка (2013) за книгу «Трильярди сонетів», Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Євгена Гуцала (2016), а також дипломант і кавалер медалі Лермонтова М. Ю. «За подвижницьку перекладацьку діяльність і популяризацію слов’янської поезії» правління Мос-ковської міської організації Спілки письменників Росії (2015).

Народився 5 жовтня 1958 в селі Краснопілці Уманського району Черкаської області, шкільництво пов’язане з Ладижинкою, що на Уманщині, де жив із матір’ю до 1975 року; саме в ранньому юнацькому віці Віктор Мельник і почав писати вірші. Вступивши на радіотехнічний факультет Вінницького політехнічного інституту, переїхав на Поділля, до Вінниці; після першого ж курсу навчання, відчувши потяг до красного письменства, обрав для отримання вищої освіти філологічний факультет Вінницько-го державного педагогічного інституту ім. М. Островського [1].  Юнацький світогляд змінила військова служба в залізничних військах (неподалік від Горького (тепер – Нижній Новгород, РФ), на Далекому Сході, у м. Свободному Амурської області). У червні-грудні 1978–1980 років працював у геологорозвідувальній експедиції радіометристом, трактористом і помічником бурового майстра в Магаданській області [3]. Із 1981 року, повернувшись до Вінниці, працював у Коло-Михайлівській восьмирічній школі, у Вінницькому районному будинку піонерів, на радіоламповому заводі, у редакції газети «Колгоспна зоря», а також старшим редактором в Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені К. А. Тімірязєва [7].

Із 1984 року, здобувши вищу освіту, Віктор Мельник пра-цює на журналістській ниві, що не перешкоджає літературно-худож-ній та науково-критичній творчості; практикує як кореспондент газет «Комсомольське плем’я» (згодом «Панорама»), «Він-ницька газета», «Вінницькі відомості», «День», «Україна молода», стає співзасновником і редактором літературно-художнього журналу «Згар» [3]. Із 2012 року – заступник редактора газети «Українська доля», прес-секретар Дніпровського екологічного прокурора, старший науковий співробітник «Книжкової палати України імені І. Федорова» ; із 2014 року – старший науковий співробітник Вінницького обласного краєзнавчого музею; із 2015 року – заступник головного редактора газети «Літературна Україна». У 2016 році обіймає посаду редактора Радіокомпанії «Місто над Бугом», із грудня 2014 року – секретар Національної спілки письменників України з регіональної політики, із вересня 2016 року – перший заступник голови Національної спілки письменників України.

Перші неоромантичні вірші Віктора Мельника, із виразними симоненківськими ідейно-тематичними акцентами, надруковані в газеті «Уманська зоря» (1975), далі – військова періодика, «Комсомольське плем’я», «Вінницька газета», «Вінниччина», «Вінницький край», «Літературна Україна», «Українська літературна газета» та ін. Віктор Мельник – автор близько півтисячі літературно-критичних статей, рецензій, передмов та портретних замальовок про митців слова рідного краю. Виступив редактором і укладачем власних поетичних збірок: «Просто вірші» (1991), «Вишуки» (1992), «Вибрані ночі» (1999, 2006), «Ескізи на воді» (2011), «Трильярди сонетів» (2011); книг віршованих літературних пародій «Кнопки для крісел» (1994), «Браття во хвості» (1997); детективного роману «Двійник невідомого контрабандиста» (2005); історико-літературного нарису «Тор Ланге. Життя і творчість» (2001); літературно-критичних збірників «Віддзеркалення» (2006), «Рефлекси» (2009), «Відближення» (2010); документалістики, публіцистики та есеїв: «Долі в інтер’єрі історії» (2006), «В пам’яті авторучки» (2007), «Тридцять кримінальних історій» (2007), «П’ятдесят кримінальних історій» (2008), «Мешканці вибуху» (2010), «Літературними стежками Поділля» (2015) [7]. Вірші Віктора Мельника перекладені англійською, іспанською, французькою, турецькою, болгарською, польською, чеською, російською, хорватською та грузинською мовами. У 2013 році в Болгарії у перекладі болгарською побачила світ збірка «Ескизи върху водата» («Ескізи на воді»).

Першим привітав талант Віктора Мельника Михайло Каменюк, а появу книг – Анатолій Бортняк; різко висловлюючись про спадковість соцреалістичного штибу в літературі України, виступаючи проти «барабанів епохи», він назвав молодого поета в рецензії на першу книгу «Просто вірші» (1991) «абсолютним Дон-Кіхотом», бо саме «дон-кіхоти зберегли краєвидам та людським замилуваним поглядам вітряки, проти яких вони нібито активно боролися» [2]. І справді внутрішня боротьба, протиріччя, контрасти, спазматичні мазки властиві його перу, разом із тим у лірику не проникла як домінанта суха публіцистичність, радше, відчутні необароко й маньєризм; про це писали в науково-критичних розвідках та в публіцистичних оглядах М. Сулима, О. Соловей, А. Подолинний, М. Потупейко, О. Шалак, М. Стрельбицький, В. Лазаренко, М. Холодний, С. Дзюба, Ю. Сегеда, І. Зелененька, В. Борецький, В. Рабенчук та ін.

Збірка «Трильярди сонетів» (2011) внесена до «Книги ре-кордів України» за «унікальну експериментальну спробу розши-рити до універсалізму традиційний поетичний арсенал класич-ної форми сонета» [4], адже складається з чотирнадцяти сонетів з єдиною системою римування із взаємозамінністю рядків, де кожний у будь-якому сонеті можна замінити іншим, тотожним за місцем у структурі будь-якого з інших творів у сонетарії (відтак кількість комбінацій, тобто усіх можливих взаємозамін рядків, становить 11 112 006 825 558 016 – понад 11,1 квадрильйона; це й опрозорює семантику назви збірки). І хоч філігранні сонетарії є в доробках Дмитра Павличка, Миколи Зерова, Максима Рильського та ін., а подолянина надихнув французький поет Ремон Кено книгою «Сто тисяч мільярдів поезій», що має подібну концепцію (із кількістю комбінацій – понад сто трильйонів). Віктор Мельник зауважив, що не наслідував французького колегу, а скористався ідеєю форми, відштовхуючись від компонування вінка сонетів); до того ж кожний із чотирнадцяти сонетів є ориґінальним, цілісним, разом із тим – компонентом цілісного світоладу з функцією взаємопроникнення, а тому читачі можуть і не вдава-тися до експериментів, колажування й алгоритмізації [4].

Ліричні твори, котрі увійшли до поетичної збірки Віктора Мельника «Ескізи на воді», справді схожі на ескізи. Форма творів (осібні катрени, двострофні поезії, астрофічні мініатюри на 8–10 рядків); загальна настроєвість, що нагадує дотики, сенсуалізм одкровень-спостережень ліричного героя (іноді – скептика, іноді – ніцшеанця) свідчать саме про це. Вірші «Ескізів на воді» є чіткими імпровізаціями, невеликими експромтами, котрі нагадують, якщо порівнювати з музичною формою, етюди й регтайми; окрім того, чималу увагу поет звернув на образи-символи води (дощ, злива, сніг, ріка, струмок) та на їхню звукову інтерпретацію. Пригадаємо тут фрагменти «З зелених думок одного лиса» Богдана-Ігоря Антонича, що є власне вершинами ескізописання в національному модерні (дохристиянське мислення в образах – ось, на нашу думку, версифікаційне продовження Богдана-Ігоря Антонича у віршах подолянина Віктора Мельника). Експресивні поезії-ескізи невимушено розбудовані навколо промовистих образів-символів, нанизаних доволі обережно, маньєристично:

Стоїть такий снігопад!

Здається, голки ялинок

В імлі вишивають сад

Хрестиками сніжинок [9, с. 29].

Розчиняючись у густих медитаціях різних років і збірок, важко визначити тематичну домінанту й видовий акцент у палітрі жанрів: це філософські й пейзажні замальовки (ескізи, шкіци, набризки, пастельки), іронічні й еротичні градаційно-бурлескні мініатюри, країнознавчі одкровення на одну строфу з питомою риторичністю або ж із чудернацьким антропоморфізмом, із улюбленими плетеннями порівнянь і метафор: «Пальчики хвиль незліченні», «Довгі хмари – як божі пейси», «І ллється дощ – прозора кров повітря», «…повітря надчутливі нерви», «Прихід весни – як вихід із тюрми». Неоромантичні візії з плином часу трапляються все рідше, змінюючи вектор до чуттєвого гносеологічного експерименту.

Подолянин із холодноярівським тембром ліричного форте не заперечує народних традицій, йдучи за протоукраїнським образотворенням, до прикладу, ототожнюючи весну з гарною молодою жінкою:

Зелену скинувши сукничку,

Весна, як в душ, у дощ ввійде,

Між пагорбів помчиться річка,

Немов струмочок між грудей [9, c. 33].

Вражає невимушена, недекларативна необароковість і делікатне одивнення в мініатюрі «Вечір. Вітру непомітний пальчик…» [9, c. 45]:

Вечір. Вітру непомітний пальчик

Мокрі струни пробує в садах,

Тихий дощ – лінивий барабанщик –

Паличками стукає об дах [9, c. 45].

Науково-критичний талант Віктора Мельника вияскра-вився в упорядкуванні книг «Микола Трублаїні. Великим сибірським шляхом. Вибрані публікації 20-х років» (2000), «Тор Ланге. Під небом Еллади» (2000), «Петро Крижанівський. У Чорнокуті. Новели» (2011), «Юрко Гринюк. В кровавому танку. Вибране» (2016), а перекладацький – у численних перекладах знакової лірики із англійської, німецької, шведської, данської, чеської, польської, латиської, болгарської, грузинської, білоруської, російської, сербської, словенської, хорватської мов, зокрема із англійської – книг Джона Фаулза «Арістос» (2003), із білоруської – збірки сонетів Фьодара Ястраба «Мозаїка буття» (2013), із болгарської – збірок поезій Анжели Димчевої «Сезони душі» (2014) та афористики «Голки вві сні» (2017), збірок віршів Бойки Драгомірецької «Animal Planet» (2014), «Читання піску» (2017), із чеської – збірки поезій Броніслави Волкової «Неприналежність» (2014), із російської – збірки віршів Валерія Латиніна «Сповідь побічного сина» (2014), із польської – збірки поезій Марека Вавжинського «На маргінесах» (2015), із хорватської – збірки поезій Діани Буразер «Час, який нам залишається» (2015). Переклад книги Джона Фаулза «Арістос» (2003) став «Книжкою року» в Україні в номінації «Софія» (Сучасна філософія та гуманітаристика) за версією аґенції «Еліт-профі» [11].

Отже, публіцистична, філологічна й філософська ойкумени постаті Віктора Мельника є, власне, формами розмислу над особливостями світотворення й відображення цього прим-хливого й делікатного розгадування і споглядання смислів у мистецтві, а також експериментом, котрий триває на рівні осягнення слов’янської белетристики, сонетної та ескізної манер, маньєристського осягнення краси жінки, неоекспресіоністського одивнення й заглиблення, котрі тривають.

І. А. Зелененька

 

Література

1. Бортняк, А. Поетичний експеримент / А. Бортняк // Вінниц. газ. – 1993. – 14 трав.

2. Бортняк, А. Просто відгук / А. Бортняк // Подолія. – 1992. – 21 трав.

3. Мельник Віктор Іванович : [біогр. довідка] // Вінниччина журналістська : журналісти нашого краю в засобах масової інформації і не тільки… : [довідник] / ВОО НСЖУ ; авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 145.

4. Дзюба, С. «Світ розламавсь, як світло об кришталь» : [про кн. В. Мельника «Трильярди сонетів»] / С. Дзюба // Укр. літ. газ. – 2013. – 6 верес. (№  18).

5. Мельник Віктор Іванович : [біогр. довідка] // З-над Бо-жої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид. / упоряд. і заг. ред. А. М. Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 221–222.

6. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2013 року : хронол. довід. / ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва ; уклад. О. Ю. Анто-нюк ; відп. за вип. Н. І. Морозова. – Вінниця, 2012. – С. 229–230.

7. Мельник, В. [Коротка біогр. довідка, добірка творів] // Квіт подільського слова : антол. творів сучас. письменників Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. – Вінниця, 2010. – С. 249–262.

8. Мельник Віктор Іванович : [біогр. довідка ; поезія] // Митці слова Вінниччини : до 45-річчя обл. орг. НСПУ : довід.-хрестомат. вид. / упоряд. А. М. Подолинний. – Вінниця, 2015. – С. 133–137 : портр.

9. Мельник, В. І. Ескізи на воді : поезії / В. І. Мельник. – Вінниця : Данилюк В. Г., 2011. – 96 с.

10. Сулима, М. Et caetera! / М. Сулима // Слово і час. – 1994. – №  4/5.

11. Сучасні письменники України : бібліогр. довід.  / упоряд. А. Гай. – Київ : Київ. обл. творче об-ня «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. – 587 c.