Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

Поезіє, ти іскра між словами

Відгуки про творчість поета

Інтим у Перебийноса авжеж «шістдесятницький»: піднесений і просвітлений. Сприймаються ці вірші як виклик духовній спустошеності й тілесній розгнузданості… Але у світі, де «є пісня про волю, а волі нема», не може бути й безхмарного кохання. Тому й непевність, сум, тривога.

Володимир Базилевський, письменник (Київ)

 

У Петра Перебийноса відчувається повна відповідальність перед читачем... перед часом, епохою.

Платон Воронько, письменник (Київ)

 

Багато гарного та важливого Ви помітили в житті і справді поетично про це сказали. І відкрили ось нам, читачам, славну річечку Мурашку, – я й не знав, що така є на планеті...

Олесь Гончар, письменник,
перший лауреат Національної премії
України імені Тараса Шевченка (Київ)

 

Петро схожий на птаха, якого намагалися підбити, але він вижив, і не здався, і живе.

Іван Драч, Герой України, письменник,
лауреат Національної премії
України імені Тараса Шевченка (Київ)

 

Ідуть літа, біжать літа,
А муза завжди молода.
Тепло, добро і серця жар.
Такий його Вітчизні дар.

Василь Домчин, письменник (Житомир)

 

Символ «Коридору» [драми] надається для чудового сценічного втілення – це символ цілої епохи.

В’ячеслав Медвідь, письменник-прозаїк (Київ)

 

Послідовний у своїх поетичних та ідейних спрямуваннях, поет примножує ті кращі здобутки, що напрацьовані вітчизняною і світовою культурою. Він переконливо сказав про минуле, та ще доскіпливіше одухотворяє світ, якого жадає нація. Його поетична прогностика є цінною за своєю національною спрямованістю.

Григір Мовчанюк, письменник (Вінниця)

 

Поет може прозоро, без витіюватості розповісти про найсвятіше – про отчу землю, про її красивих серцем людей. І водночас застерегти, що те найсвятіше має народжувати не лише законне почуття гордості, а й усвідомлення відповідальності за оборону і примноження його.

Борис Олійник, Герой України, український поет (Київ)


 

До сьогодні залишається Петро Перебийніс вірним сином вишневої Слободи, час від часу вертається на тиху пристань життя. Він завжди є бажаним гостем для педагогів і учнів Слободо-Шаргородської школи, неодноразово ділився із ними секретами творчості, дарував незабутні хвилини зустрічі зі словом. Збірки із його дарчими надписами відкривають поетичний світ перед багатьма юними односельцями… Навіки поєднані односельці зі своїм поетом єдиною великою любов’ю до свого села:

Нам світить рідна Слобода –
Моя колиска і планета!

А. Нагребецький, історик, краєзнавець,
почесний краєзнавець України
(Шаргородський р-н Вінницької обл.)

 

Петро Перебийніс міряє час словом краси і правди. В його «поетичній обсерваторії» світу і людей домінує час прекрасний і непроминущий, візія, до кінця не пізнана і загадкова – вічність… Його поезія – це величний гімн на честь і славу прекрасної України.

Міколай Оніщук, письменник (Варшава)

 

Петро Перебийніс – поет своєрідний, в якійсь мірі навіть «поет-в-собі», принаймні не з тих, що полюбляють «співати» в якомусь популярному хорі… його спів радше схожий на задушевну сольну партію… у тій компанії, де люблять свою рідну, українську пісню.

Леонід Пастушенко, український прозаїк, публіцист (Вінниця)


 

За природою таланту П. Перебийніс – лірик, для якого найбільш органічні класичні форми вірша. Але й верлібр для нього також легкодоступний. Верлібр для нього – це «скорочена» лапідарна форма розмови, яка відкриває вільні простори асоціативним полям, активізує уявлення реципієнта.

Тарас Салига, письменник, журналіст (Львів)


 

У прекрасному вірші «Стою у центрі родоводу» поет ось так позиціонує себе у часі:

Стою, допоки Всесвіт не погас, –
праправнук і прапрадід водночас.

Гадаю, з такого усвідомлення свого місця в часі й народжується жадоба наповнити своє тривання в історії важливим етичним змістом, виправдати своє існування, зрештою, відчуття своєї життєвої місії.

Ось тут, мені здається, і треба шукати той універсальний зміст, який несе в собі поезія Петра Перебийноса.

Михайло Слабошпицький,
український прозаїк, критик (Київ)

 

Світ у творчій концепції Петра Перебийноса – константа наскрізь трагічна, людина з’являється в ньому для випробувань. Вистояти, не зломитися, не піддатися злу – її головне завдання.

П. Сорока, письменник (Тернопіль)

 

Перебийніс не пориває до бою. Він дивиться у глибини явищ і життя… змушує нас по-новому глянути на світ і людину.

Ганна Черінь,письменниця (Флорида, США)