ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

ЛЮТИЙ

1 155 років тому (01.02.1861) у журналі «Основа» (Петербург) було надруковано знаменитий вірш нашого видатного земляка С. Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну». Це одна з небагатьох прижиттєвих публікацій класика української літератури, творча доля якого була позначена неуважним ставленням до нього тогочасної літературної громадськості. Лиш по смерті Руданського його ліричний і гумористичний талант було виявлено й належно оцінено. А вірш, у якому глибоко поєднані мотиви туги за коханою дівчиною та рідною Україною, став улюбленим у народі. 1872 р. покладений на музику Людмилою Александровою, він до наших днів вважається одним з найкращих українських романсів.

Література:

Коломицева, М. «Повій, вітре, на Вкраїну» Степана Руданського як феномен світової культури / М. Коломицева // Народна культура Поділля в контексті національного виховання : зб. наук. пр. Міжнар. наук.-практ. конф. – Вінниця, 2004. – С. 21-25.

Руданський, С.В. Повій, вітре, на Вкраїну : пер. мовами народів світу : [антологія] / С.В. Руданський ; уклад. Б. Хоменко, К. Хоменко ; авт. передм. І.М. Дзюба. – Київ : Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2003. – 320 с. : портр. – Рец.: Подолинний, А. Візитна картка України / А. Подолинний // Жити Україною : ст., рец., есе / А. Подолинний. – Вінниця, 2007. – С. 80-83.

Хоменко, Б.В. Світовий романс поета з Поділля / Б.В. Хоменко // У храмі рідного слова : літ.-критич. ст. : [збірник] / Б.В. Хоменко. – 2008. – С. 119-131. 

75 років тому народився Володимир Маркович Купчишин (01.02.1941, с. Теліжинці Старосиняв. р-ну Хмельниц. обл.), художник. Закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва, відділення інтер’єру та обладнання (1971). Працює в галузі монументально-декоративного мистецтва та у техніці різьблення по дереву. Учасник обласних та республіканських мистецьких виставок. Основні твори: «Дума про хліб» (1976), «Муза» (1977), «Пори року» (1987), «Дударик» (1996), «Ритми» (1998), «Пробудження» (2009), «Писанкове свято» (2010). Член НСХУ (1995).

Література:

Мистецтво Вінниччини: Вінниц. орг. НСХУ 30 років : альбом. – Вінниця, 2006. – Зі змісту: Купчишин Володимир Маркович.С. 43 : портр. – (Краса України Поділля).

Вінницький вернісаж : [вист. тв. митців Вінниччини] : альбом. – Вінниця, 2010. – Зі змісту: Купчишин Володимир Маркович. С. 49 : портр. – (Краса України Поділля). 

45 років тому (01.02.1971) засновано Вінницьку обласну організацію Спілки письменників України, в установчих зборах якої взяли участь голова правління СПУ Олесь Гончар та ряд провідних майстрів слова. Відповідальним секретарем обрали Дмитра Дереча, пізніше колективом керували Анатолій Бортняк, Михайло Каменюк, Володимир Рабенчук, Володимир Кузьменко… Нині організацію очолює Михайло Феодосійович Каменюк. Вінницькі письменники зробили вагомий внесок у розвиток української культури, активно виступали на захист рідної мови. Вони підтримали програму НРУ, публічно і творчо сприяли проголошенню незалежності та державності України.

Література:

Сегеда, Ю. «Многая літа, письменницька братіє!» : вінниц. орг. СПУ відзначила 40-річ. ювілей / Ю. Сегеда // Вінниччина. – 2011. – 18 берез. – С. 9 : кольор. фот.

Квіт подільського слова : вінниц. письменниц. орг. – 40 років // Літ. Україна. – 2011. – 24 берез. – С. 1-2 : фот.

Подолинний, А.М. Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України: основні етапи діяльності, постаті / А.М. Подолинний // Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2011 р. : хронол. довід. / уклад. Г.М. Авраменко ; ред.: М.Г. Спиця, Г.М. Слотюк ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця, 2010. – С. 51-54. – Бібліогр. в кінці ст. 

10 років тому (01.02.2006, смт Тиврів) засноване товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Еталон», наразі є одним із лідерів з темпів нарощування плодових насаджень не лише у Вінницькій області, але і в Україні в цілому. Загальна площа землекористування 4878 га, садів – 515 га, розсадника – 57 га. Основні напрямки діяльності: садівництво, рослинництво, рибальство, тваринництво, комплекс із зберігання фруктів та овочів.

Література та інтернет-ресурс:

Усатюк, В. Єдиний у районі інвестор, що дбає і про тваринництво! : [ТОВ «Агро-Еталон», яке очолює Г. Шафієв] / В. Усатюк // Маяк. – 2008. – 24 черв.

ТОВ «Агро-Еталон» [Електронний ресурс] // Агро-Еталон : офіц. сайт. – Режим доступу: http://agro-etalon.com.ua/ (дата звернення: 17.04.15), вільний. – Назва з екрана. 

270 років тому народився Тадеуш Костюшко (04.02.1746, селище Меречовщина у Великім Князівстві Литовськім, у складі Речі Посполитої, зараз м. Косово, Білорусь – 15.10.1817, Золотурн, Швейцарія), білоруський, польський і американський військовий і політичний діяч, учасник Війни за незалежність США, генерал армії США, національний герой Польщі і США 1794 р. Організатор і керівник польського національно-визвольного повстання, дії якого поширювались і на Вінниччину.

Література:

Деніс, М. Немирівський парк і палац: переплетіння доль. Кн. 1. За Потоцьких-Строганових / М. Деніс. – Немирів : Корзун Д.Ю., 2012. – 320 с. : кольор. іл., портр. – Зі змісту : [Про Т. Костюшка]. – С. 97: портр. 

80 років від дня народження Володимира Михайловича Матковського (05.02.1936, с. Ольгопіль, нині Чечельниц. р-ну – 03.06.2010, м. Вінниця), українського актора, заслуженого артиста України (1972), народного артиста України (1987). Після школи працював в Ольгопільському районному будинку культури інструктором-методистом. По закінченні акторського факультету Київського інституту театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого (1959) – артист Вінницького обласного муздрамтеатру ім. М. Садовського, якому віддав понад 50 років свого життя. За цей період йому вдалося створити більше 100 переконливих і яскравих образів у музичних та драматичних виставах. Він майстерно зіграв Виборного з «Наталки Полтавки», Карася із «Запорожця за Дунаєм», Остапа Палія з «Катерини», Менделя Крика з «Биндюжника і короля», Зупана з «Циганського барона», Дулітла з «Моєї чарівної леді», Філіппа з «Баядери». В операх та оперетах виконував сольні партії. Нагороджений багатьма державними нагородами.

Література:

Касіяненко, Г. Хай буде щедрим і надалі благословенний рушник долі! : [про вечір-бенефіс нар. артиста України В.М. Матковського] / Г. Касіяненко // Вінниц. газ. – 1996. – 22 лют. : портр.

Пам’яті народного артиста України В.М. Матковського : [некролог] // Независим. курьер. – 2010. – 9 черв. – С. 30. 

8 120 років тому народився Всеволод Володимирович Коломацький (08.02.1896, с. Саражинці Київ. губернії, нині Погребищ. р-ну – 13.02.1980, містечко Румбу, Чехословаччина, нині Чехія), церковний діяч, церковний архітектор, автор проектів понад 30 православних храмів у Закарпатті та Чехословаччині. Закінчив Києво-Подільське духовне училище, навчався у Київській духовній семінарії. У зв’язку із початком Першої світової війни йому не вдалося завершити навчання. В. Коломацький був мобілізований на фронт, отримав 7 бойових поранень. Носив звання юнкера, керував полком. Після завершення війни та революції, на початку 1920-х рр., опинився в еміграції у Закарпатті, яке тоді входило до складу Чехословаччини, був висвячений у сан ієрея. Не маючи архітектурної і будівельної освіти, водночас зі священицькою діяльністю будував та відновлював православні храми, виготовляв іконостаси, здійснивши величезний місіонерський подвиг на благо всієї Православної Церкви, а особливо Православної Церкви в Чехословаччині. На початку 1930-х років переїздить до Праги, згодом приймає чернечий постриг з іменем Андрія. Під час війни був депортований на примусові роботи до Німеччини, однак за станом здоров’я повернувся до Праги, таємно здійснював богослужіння. За свої праці архімандрит Андрій був нагороджений орденом святих Кирила і Мефодія II ступеня. Чеська православна церква готує документи до канонізації Всеволода (Андрія) Коломацького.

Література та інтернет-ресурс:

Мушинка, М.І. Коломацький Всеволод Володимирович / М.І. Мушинка // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2014. – Т. 14 : Кол-Кос. – С. 82 : фот.

Коломацький Всеволод Володимирович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Коломацький_Всеволод_Володимирович (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана.

9 100 років від дня народження Григорія Микитовича Олійника (09.02.1916, смт Вороновиця Вінниц. р-ну – 11.09.1953), військовика, Героя Радянського Союзу. До травня 1943 р. здійснив 296 бойових вильотів, у 67 боях збив 18 і в складі групи 2 літаки противника.

Література:

Овеянные славой имена: Герои Сов. Союза – уроженцы Винничины : [сборник]. – 2-е изд., переработ. и доп. – Киев : Маяк, 1989. – 310 с. – Из содержания: В небе десяти фронтов : [про бойові подвиги Г.М. Олійника]. – С. 187-189 : портр.

Гальчак, С. Герої Поділля: Герої Рад. Союзууродж. Вінниц., Тернопіл. та Хмельниц. обл. / С. Гальчак. – Київ : АДЕФ-Україна, 2010. – 232 с. – Зі змісту: Олійник Григорій Микитович. – С. 145 : портр. 

70 років від дня народження Івана Дмитровича Коваля (09.02.1946, с. Кирнасівка Тульчин. р-ну – 05.02.2000, там само), живописця, художника-самоучки (див. розширену довідку в кінці місяця).

12 100 років від дня народження Валентина Остаповича Речмедіна (12.02.1916, с. Андрушівка, нині Погребищ. р-ну – 07.07.1986, м. Київ), українського письменника, журналіста, краєзнавця (див. розширену довідку в кінці місяця). 

14  День народження Марії Оксентіївни Руденко (14.02.1915, с. Слобода-Яришівська, нині Могилів-Поділ. р-ну – 14.05.2003, там само), педагога, фольклористки, етнографа, краєзнавця, майстрині ужитково-декоративного мистецтва, авторки сценаріїв народних обрядів, керівника самодіяльного народного ансамблю «Горлиця», заслуженого працівника культури УРСР (1970), лауреата премії ім. П. Чубинського (1992). На вшанування пам’яті видатної землячки у Могилеві-Подільському щорічно проводиться фольклорне свято «Пам’яті Марії Руденко». З 1993 р. кожні три роки тут же проходить Всеукраїнське свято народного мистецтва. Кримський астроном М. Черних відкрив малу планету, яку назвав на честь Марії Оксентіївни Руденко – «Горлиця».

Література:

Дзюба, А.С. Марія Руденко – подільська фольклористка ХХ ст. / А.С. Дзюба // Наук. зап. Серія : Історія / ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2006. – Вип. Х. – С. 237-242.

Остапчук, Л. Пісенна спадщина Поділля у записах Марії Руденко / Л. Остапчук // Подільський фольклор у збиранні та дослідженні : тези міжнар. наук.-практ. конф. – 2006. – С. 85-89.

Подолинний, А.М. Горлиця : [про М. Руденко] / А.М. Подолинний // Жити Україною : ст., рец., есе / А.М. Подолинний. – Вінниця, 2007. – С. 31-35.

Кордонська, А. Марія Руденко – приклад для молодих : [у м. Могилів-Подільський створено Музей етнографії та нар. мистецтва ім. М.О. Руденко] / А. Кордонська // Вінниччина. – 2015. – 4 берез. – С. 6 : кольор. фот. 

17 60 років від дня народження Олени Миколаївни Андрушко (17.02.1956, с. Новосуханівка Сум. р-ну Сум. обл.), актриси Вінницького академічного обласного театру ляльок, заслуженої артистки України (2008). Закінчила лялькове відділення Дніпропетровського державного театрального училища (1977) та Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого. Творчий шлях розпочала у Дніпропетровському обласному театрі ляльок (1977-1979), згодом працювала в театрах Миколаєва, Києва, Рівного, у Рівненській обласній філармонії. З 1992 р. повернулася у Вінницький обласний театр ляльок (з 2008 р. – Вінницький академічний обласний театр ляльок), де раніше (1979) тимчасово працювала актрисою. У її творчому доробку понад 45 різнопланових, різнохарактерних ролей комічного, драматичного та ліричного плану. Учасниця багатьох міжнародних театральних фестивалів та конкурсів, на яких неодноразово була нагороджена в номінації «За кращу жіночу роль». Актриса – член Національної спілки театральних діячів України, член Міжнародної спілки діячів театрів ляльок UHIMA.

Література:

Шуткевич, О. Олена Андрушко – ляльковий віртуоз / О. Шуткевич // Вінниц. газ. – 2006. – 21 лют. – С. 16 : фот.

Коломієць, Р. Золотий ключик до країни щастя / Р. Коломієць. – Вінниця : Кн.-Вега, 2008 – 192 с.

Куц, І. Олена Андрушко 33 роки життя віддала лялькам / І. Куц // 20 хвилин. – 2012. – 21 верес. – С. 16. 

18 160 років тому народилася Софія Федорівна Русова (18.02.1856, с. Олешня, тепер Ріпкинського р-ну на Чернігівщині – 05.02.1940, м. Прага), український педагог, прозаїк, літературознавець і громадська діячка, одна з засновників українського жіночого руху. Неодноразово бувала у Вінниці.

Література:

Станович, М. «Літом у Вінниці бувало повно молоді» : [про вінниц. період життя (1909-1915) С.Ф. Русової – педагога, громад. діячки] / М. Станович // Подолія. – 2003. – 23 груд.

Вовк, С. Велика матір українських дітей : [про перебування С. Русової у Вінниці в 1918-1919 рр.] / С. Вовк // Вінниц. газ. – 2004. – 15 січ. – С. 3.

Пойда, О.А. Софія Русова і Поділля : / О.А. Пойда // Наук. зап. Серія : Історія / ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – 2006. – Вип. Х. – С. 257. – 260. 

20 День Героїв Небесної Сотні відзначається в Україні 20 лютого. Цю пам’ятну дату встановлено Указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу наших співвітчизників, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. «Небесна Сотня» – прийнята в Україні збірна назва загиблих учасників акцій протесту на Майдані. Уперше «Небесною Сотнею» полеглих учасників акцій протесту назвала поетеса Тетяна Домашенко у вірші «Небесна Сотня воїнів Майдану», який вона написала 21 лютого 2014 року.

Вінничани – Герої Небесної Сотні

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції гідності… Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) [в т.ч. вінничанам]: Брезденюку Валерію Олександровичу, Полянському Леоніду Петровичу, Шимку Максиму Миколайовичу.

(Указ Президента України «Про присвоєння звання Герой України» № 890/2014 від 21.11.2014 р.).

Брезденюк Валерій Олександрович (17.06.1963, м. Жмеринка – 18.02.2014, м. Київ, загинув на Майдані), український художник, відомий своїми малюнками на воді. Він єдиний у нашій області, хто писав роботи у незвичній техніці – фарбами на воді. Став переможцем міського конкурсу «Жмеринка має талант», був фіналістом шоу «Україна має талант». Убитий пострілом у спину вночі під час мітингу на Майдані у Києві.

Полянський Леонід Петрович (24.10.1975, м. Жмеринка – 20.02.2014, м. Київ, загинув на Майдані). Працював залізничником у Жмеринці, останні роки мешкав у Києві. Брав активну участь з початку акцій протесту на Майдані Незалежності. Був членом Самооборони Майдану. З грудня 2013 р. належав до Барської роти. Загинув внаслідок вогнепального поранення снайпером в груди. Похований на римо-католицькому цвинтарі у м. Жмеринка.

Шимко Максим Миколайович (21.10.1979, м. Вінниця – 20.02.2014, м. Київ, загинув на Майдані), історик. Учасник Клубу історичної реконструкції «Білий вовк», козак 4-ї сотні Самооборони Майдану. Загинув від кульового поранення снайпером в голову на вулиці Інститутській під час того, як намагався врятувати пораненого. Похований на Центральному міському кладовищі м. Вінниця.

Література та інтернет-ресурс:

Гуральнік, Т. Небесна Сотня... Герої не вмирають! : [про героїв Майдану – вінничан В. Брезденюка, Л. Полянського з м. Жмеринка, М. Шимка з м. Вінниця] / Т. Гуральнік // Освіта Вінниччини. – 2014. – 4 квіт. – С. 2 : фот.

Про присвоєння звання Герой України : [Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014] [Електронний ресурс] // Президент України Петро Порошенко : офіц. інтернет-представництво. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/18477.html (дата звернення: 25.11.14). – Назва з титул. екрана. 

Друга річниця (20.02.2014) початку російської збройної агресії проти України (2014-2015). Цю дату Верховна Рада визначила як день вторгнення російських військ в Україну. Також саме від цього часу надалі вестимуть відлік тимчасової окупації Криму. Враховуючи військову перевагу Російської Федерації, позицію її керівництва щодо класифікації зовнішньої військової агресії Росії як внутрішньої загрози України, з метою недопущення подальшого введення регулярних російських військ на територію України, прикритих «миротворчою місією» та реалізації «абхазько-осетинського сценарію», 14 квітня 2014 року в Україні була розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року). 27 січня 2015 р. Верховна Рада України визнала Російську Федерацію агресором. Ця неоголошена війна скалічила долі мільйонів людей України: тисячі загиблих, сиріт, переселенців, які вимушено покинули свої домівки; економічні втрати. Своїм чорним крилом події на Сході України торкнулися і мешканців Вінниччини. Четверо вінничан-учасників антитерористичної операції (АТО) стали Героями України, троє з них – посмертно.

Інтернет-ресурс:

Верховна Рада визнала 20 лютого 2014 року початком... [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://zaxid.net/news/showNews.do?objectId=1348579 (дата звернення: 15.10.15), вільний. – Назва з екрана.

Постанова ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про ...» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://legalstandart.com.ua/.../postanova-vru-pro-zayavu-verhovnoji-rady-ukra...  Постанова ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» ... (дата звернення: 15.10.15), вільний. – Назва з екрана.

Російська збройна агресія проти України (2014-2015) [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/.../Російська_збройна_агресія_проти_України...  (дата звернення: 15.10.15), вільний. – Назва з екрана.

Війна на сході України [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Війна_на_сході_України (дата звернення: 15.10.15), вільний. – Назва з екрана. 

Вінничани-учасники антитерористичної операції (АТО) – Герої України

Майборода Дмитро Олександрович (17.04.1980, м. Вінниця – 14.07.2014, с. Давидо-Микільське Краснодон. р-ну Луган. обл.), український військовик, майор. Командир екіпажу літака АН-26 456-ї окремої бригади військово-транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України (Вінниця). Указом Президента України № 917/2014 від 4 груд. 2014 р., за виняткову мужність і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі, присвоєно звання Герой України (посмертно).

Інтернет-ресурс:

Майборода Дмитро Олександрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Майборода_Дмитро_Олександрович (дата звернення: 22.07.15), вільний. – Назва з екрана. 

Могилко Костянтин Вікторович (27.05.1978, м. Вінниця – 06.06.2014, м. Слов’янськ, Донец. обл.), український військовик, підполковник. Командир літака, командир ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї окремої бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Указом Президента України № 545/2014 від 20 черв. 2014 р., за виняткову мужність і героїзм, незламність духу у боротьбі за незалежну Українську державу, вірність військовій присязі, присвоєно звання Герой України (посмертно).

Інтернет-ресурс:

Могилко Костянтин Вікторович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Могилко_Костянтин_Вікторович (дата звернення: 22.07.15), вільний. – Назва з екрана. 

Коваленко Юрій Вікторович (16.07.1977, м. Бершадь – 15.07.2014, поблизу села Провалля, Луган. обл.), український військовик, підполковник. Заступник командира загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України. Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (31 берез. 2015 р., посмертно) отримав за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі

Інтернет-ресурс:

Коваленко Юрій Вікторович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Коваленко_Юрій_Вікторович (дата звернення: 28.04.15), вільний. – Назва з титул. екрана. 

Собко Сергій Станіславович (11.07.1985, смт Літин), український військовик, підполковник Збройних Сил України. Командир механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу. Указом Президента України № 164/2015 від 23 берез. 2015 р. С.С. Собку присвоєно звання Герой України за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України.

Інтернет-ресурс:

Собко Сергій Станіславович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Собко_Сергій_Станіславович (дата звернення: 22.04.15), вільний. – Назва з екрана. 

90 років тому народився Василь Миколайович Задоянний (20.02.1926, с. Дзвониха Тиврів. р-ну – 25.04.1987, м. Київ), спортсмен (лижний спорт), тренер, педагог, заслужений тренер України (1962). Закінчив Київський інститут фізичної культури (1957), де відтоді й працював. Багаторазовий чемпіон України з лижних гонок (1949-1956). Досліджував питання підготовки кваліфікованих спортсменів з лижного спорту.

Література:

Фомін, С.К. Задоянний Василь Миколайович / С.К. Фомін // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2010. – Т. 10 : З-Зор. – С. 107 : фот. 

21 115 років від дня народження Вікторії-Марії Веркентін (21.02.1901, с. Корделівка, нині Калинів. р-ну – 02.02.1944, Польща), польського лікаря, першої жінки-радіолога у відродженій Польщі після 1918 р. Медичну освіту здобувала в Київському медичному інституті та Варшавському університеті у Польщі, куди родина переїхала у 1921 р. У 1925 р. отримала диплом лікаря. Вона – автор та співавтор 32 наукових праць, кожна з яких має значну наукову цінність. Після Другої світової війни була посмертно нагороджена орденом Відродження Польщі. Її іменем названо відділення радіології Вольської лікарні, де вона працювала до війни, а також зал в інституті радіології Медичної академії. Життя Вікторії-Марії Веркентін обірвалося у концентраційному таборі Освенцім. Символічна могила знаходиться на лютеранському цвинтарі у Варшаві. У 2011 р. в Польщі були проведені численні заходи з нагоди 110-річчя від дня її народження. 7 листопада 2014 р. в Корделівці Калинівського району відкрито меморіальну дошку на честь уродженки села Вікторії-Марії Веркентін. На території Корделівки збереглися старі будинки цукрового заводу, на одному із яких ще можна розгледіти рік побудови – 1889. За словами старожилів, в одній із будівель могла мешкати на той час сім’я директора заводу Оттона Веркентіна – батька славетної землячки.

Література:

Ciesielska M. Doktor Wiktoria Maria Werkenthin – więźniarka KL Auschwitz-Birkenau numer 64514 / M. Ciesielska // Pneumonologia i Alergologia Polska. – 2012. – T. 80, № 1. – S. 87-90.

Ave Марія! : у Корделівці народилася відома польська лікарка-радіолог Марія Веркентін, чиє життя обірвалося у концентраційному таборі Освенцім // Прапор перемоги. – 2014. – 14 черв. : фот.

Збережена пам’ять : [у с. Корделівка Калинів. р-ну відкрито мемор. дошку на честь відомої пол. лікарки-радіолога М. Веркентін] // Прапор перемоги. – 2014. – 14 листоп. : фот. 

23 70 років тому народився Петро Дем’янович Лежнюк (23.02.1946, Рівненщина), доктор технічних наук (1996), професор, академік Академії наук вищої освіти України, заслужений діяч науки і техніки України (2015), завідувач кафедри електричних станцій та систем Вінницького національного технічного університету (ВНТУ), дійсний член Всесвітньої асоціації інженерів-електриків і електронників (ІЕЕЕ). По закінченні енергетичного факультету Львівської політехніки (1970) працює на різних посадах у Вінницькому філіалі Київського політехнічного інституту (нині Вінницький національний технічний університет). 1995 р. очолив кафедру електричних станцій та систем. Протягом 2001-2006 рр. працював заступником директора з наукової роботи інституту електроенергетики та електромеханіки ВНТУ. П.Д. Лежнюк започаткував науковий напрям із застосування теорії подібності та моделювання для оптимального керування режимами електроенергетичних систем з метою зменшення в них втрат електроенергії. Під його керівництвом підготовлено понад 30 кандидатів технічних наук. Опублікував 460 наукових робіт (з них – 14 монографій, 16 навчальних посібників), створив ряд принципово нових пристроїв та комплексів програм для ЕОМ, які впроваджено в енергосистемах України і Росії зі значним економічним ефектом. Упродовж 1990-1994 рр. був депутатом Вінницької міської ради. Нагороджений двома срібними і бронзовою медалями та дипломами ВДНГ СРСР та України за розробки й винаходи.

Інтернет-ресурс:

Лежнюк Петро Дем’янович : літопис випускників [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.vuzllib.su/books/6635.../75-Лежнюк_Петро_Дем’янович (дата звернення: 26.03.2015), вільний. – Назва з екрана. 

25 145 років тому народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) (25.02.1871, м. Новоград-Волинський – 01.08.1913, м. Сурамі (Грузія), похована у м. Київ), українська письменниця, літературний критик, перекладач, громадський діяч. Лесю Українку поєднували з Вінниччиною життєві та творчі зв’язки. У м. Могилів-Подільський мешкала її сестра Ісидора, яка разом з чоловіком Юрієм Борисовим викладала на педагогічних курсах. Поетеса кілька разів гостювала у них, навіть збиралася оселитися там (за її листовним свідченням, лікарі радили важко хворій жінці проживати «не далі на північ, як Могилів-Подільський»). Пізніше тут проживала й мати Лесі Українки – Олена Пчілка та її сестра Ольга. Під час короткочасних гостювань на Поділлі поетеса занотовувала враження від мальовничої природи, записувала зразки народнопісенної творчості. Вона створила один із найкрилатіших висловів про наш край: «Красо України, Подолля…».

Література:

Родина Косачів і Поділля : літ.-краєзнав. дослідж. / авт. кол.: К.В. Завальнюк, І.М. Журавлівський, Т.В. Стецюк ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; ВОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, Держ. архів Вінниц. обл. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2011. – 104 с. : іл. – Бібліогр.: с. 94-100.

Завальнюк, К.В. Родина Косачів та Східне Поділля / К.В. Завальнюк, Т.В. Стецюк // Четверта Могилів-Поділ. наук.-краєзнав. конф. (28-29 верес. 2012 р.) / відп. ред. Л.В. Баженов. – Кам’янець-Подільський, 2012. – С. 258-268. – Бібліогр. в кінці ст. 

27 185 років тому народився Микола Миколайович Ге (27.02.1831, м. Воронеж (РФ) – 13.04.1894, х. Іванівський, тепер с. Шевченка Бахмац. р-ну Чернігів. обл.), російський живописець. Його батько, воронезький поміщик, придбав маєток у с. Попелюхи Мурованокуриловецького району, де й провів дитинство та юність майбутній художник. Сюди він приїжджав протягом усього життя. Створив серію колоритних образів подільських і чернігівських селян: «Старий селянин», «Дівчина-українка» тощо; подільські пейзажі.

Література:

Горобець, М. Художник з Попелюх / М. Горобець // Їх пам’ятає Придністров’я : історико-публіц. розповіді / М. Горобець. – Вінниця, 1993. – С. 105-108.

[Ге Микола Миколайович] // Вінниччина. – 2001. – 31 січ. – (Спец. вип. «Хочу все знати»). 

28 365 років тому (28.02.-11.03.1651) на чолі з І. Богуном велася героїчна оборона Вінниці від польського війська, керованого гетьманом Калиновським. Битва під Вінницею була важливою сторінкою у національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 рр. під проводом Б. Хмельницького. Ці події відображені на діорамі художників М.І. Ананьєва, П.І. Жигимонта, Г.І. Марченка (1969) у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.

Література та інтернет-ресурс:

Татарин, М. Перша шабля Війська Запорозького : [про І. Богуна] / М. Татарин // Подолія. – 2004. – 17 лют. : іл.

Філонов, Л. Іван Богун на відстані століть і в сьогоденні / Л. Філонов // Із плину часу : історико-докум. нариси / Л. Філонов. – Вінниця, 2006. – С. 57-60.

Федоришен, О.Ю. Факти і міфи оборони Вінниці 1651 р. / О.Ю. Федоришен // XXIV Всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конференція «Козацтво в історії України»: (до 360-річчя битви під Батогом), 1-2 черв. 2012 р. : зб. матеріалів / ВДПУ ім. М. Коцюбинського та ін. – Вінниця, 2012. – С. [82-89]. – Бібліогр. в кінці ст. ; Електронна версія. – Режим доступу: http://historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/320-oleksandr-fedoryshen-oborona-vinnyts (дата звернення: 27.01.15), вільний. – Назва з екрана. 

Лютий-березень: 

110 років (1906) з часу завершення будівництва приміщення Вінницької міської бібліотеки, нині ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва.

Література:

Вінницька ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва в контексті історії та інноваційному поступі сьогодення: Віковому ювілею Бібліотеки присвячується : монографія. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2007. – 312 с. : фот., архів. док.

Морозова, Н.І. Вінницька ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва у дзеркалі історії та інноваційному поступі сьогодення /

Н.І. Морозова // Бібліотека в контексті світової культури, науки, інформації : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Вінниця, 2007. – С. 25-41. 

70 років тому (1946) засновано Вінницький обласний клінічний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни. Його створено на базі евакогоспіталю № 5965, що розміщувався в лікувальному корпусі Вінницької обласної психіатричної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, згідно з постановою РНК СРСР від 29.08.1945 р. «Про покращення медичного обслуговування інвалідів Вітчизняної війни». У 1983 р. госпіталь розташувався в спеціально побудованому 4-поверховому лікувальному корпусі. У 2001 р. закінчено будівництво реабілітаційного корпусу госпіталю з харчоблоком, їдальнею та конференц-залою на 250 місць. На даний час у госпіталі розгорнуто 220 ліжок. Профіль ліжок: терапевтичних – 130, неврологічних – 40, хірургічних – 40, очних – 10. У госпіталі працює 45 лікарів та 149 медичних працівників середньої ланки. Усі підрозділи госпіталю обладнані необхідною найсучаснішою лікувально-діагностичною апаратурою. Заклад забезпечує планове стаціонарне оздоровлення інвалідів війни, учасників Другої світової війни, учасників бойових дій, членів сімей загиблих, зокрема в зоні АТО, та інвалідів-чорнобильців згідно з путівками.

Література:

Вінницький обласний клінічний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни // Вінницька обласна організація інвалідів Великої Вітчизняної війни та Збройних Сил України : нариси історії, пам’ятні імена : до 65-річчя Великої Перемоги над фашист. загарбниками / упоряд. В.В. Кольчак. – Вінниця, 2010. – С. 181-183.

Мамай, В. У вінницькому шпиталі лікують захисників донецького аеропорту / В. Мамай // Місто. – 2015. – 28 січ. – С. 3.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2016 року виповнюється:
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. В усьому хочеться дійти самої суті...
  5. Лютий
  6. Іван Коваль – волею долі художник
  7. Я щасливий, що живу, жив, віддавав своє серце людям...
  8. Березень
  9. Високе літо березневої душі
  10. Квітень
  11. Коли Чорногузу боляче – Гоголь ще раз перевертається в домовині…
  12. Від «золотої кельми» до «золотого пера»
  13. Чорнобиль у нашій свідомості, в серці, думках
  14. Травень
  15. Перекладач, журналіст і трішки поет…
  16. Лицар, що ніколи не розлучавсяз блокнотом і олівцем…
  17. Літописець епохи
  18. Червень
  19. Широцький Костянтин Віталійович
  20. Липень
  21. На крилах божої наснаги
  22. Серпень
  23. Вересень
  24. Жовтень
  25. Один із «грона нездоланних співців»
  26. «Я мушу встигнути...»
  27. Листопад
  28. Осіннє золото Миколи Романова
  29. Грудень
  30. Томаш Падурра – польсько-український лірник
  31. Данило Кирилович Заболотний

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше