ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2016 року 

СІЧЕНЬ 

130 років тому (01.01.1886) уперше був опублікований у львівському журналі «Зоря» (1886, № 1) роман нашого земляка Анатолія Свидницького «Люборацькі». Твір, написаний на подільському матеріалі, спрямований проти гноблення українського народу з боку польсько-католицького духовенства і російсько-імперської адміністрації. Завдяки психологічному, гостросоціальному роману, надрукованому з ініціативи Івана Франка через 20 років після смерті автора, ім’я А. Свидницького вписане в сузір’я класиків української літератури.

Література:

Дацюк, І. Історизм в романі А.П. Свидницького «Люборацькі» / І. Дацюк // Тези доп. 16-ї Вінниц. обл. історико-краєзнав. конф. 11 лют. 1997 р. – Вінниця, 1997. – С. 33-35.

Василенко, В. Старе гніздо і молоді птахи : [про просвітниц., громад. й культур. діяльність Анатолія Свидницького] / В. Василенко // Вінниц. газ. – 2012. – 11 трав. – С. 8.

Хоменко, Б.В. Автор першого соціального роману в українській літературі / Б.В. Хоменко // Пам’ятаймо тую славу! : ст., рец., есе / Б.В. Хоменко. – Вінниця, 2012. – С. 79-84. 

100 років тому народився Анатолій Якимович Коваленко (01.01.1916, м. Могилів-Подільський – 17.09.1995, м. Київ), фахівець у галузі фізичного виховання та спорту, тренер з легкої атлетики (багатоборство), заслужений тренер України (1966), СРСР (1972). Від 1944 р. обіймав різні посади у Київському інституті фізичної культури. Був членом президії Федерації легкої атлетики України (1950-1990), старшим тренером збірних команд України (1950-1982) і СРСР (1968-1976). Досліджував тему управління тренувальним процесом спортсменів у легкоатлетичних багатоборствах.

Література:

Фомін, С.К. Коваленко Анатолій Якимович / С.К. Фомін // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2013. – Т. 13 : Киї-Кок. – С. 434 : портр. 

70 років від дня народження Раїси Петрівни Піскун (01.01.1946, с. Пагурці Хмільниц. р-ну), вченого в галузі медичної біології, доктора біологічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України. Закінчила біологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1971). Пройшла шлях від асистента (1974), старшого викладача (1982) до завідувача кафедри медичної біології (1993) Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Раїса Петрівна активно сприяє впровадженню інноваційних технологій у навчальний процес. Учасник конференцій і з’їздів з питань методики навчання та виховання майбутніх лікарів. Вона – член спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій, редакційної ради фахового журналу «Вісник Вінницького національного медичного університету». Автор (співавтор) 30 методичних і навчальних посібників, збірників тестів і задач, 218 наукових статей.

Література:

Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова : матеріали з історії ун-ту / під ред. В.М. Мороза. – Вінниця, 1994. – Зі змісту: [Про Р.П. Піскун]. – С. 31, 42, 43, 73, [257 : фот].

Піскун Раїса Петрівна // Кафедрі фармакології ВНМУ – 70 років / уклад.: Г.І. Степанюк, Н.І. Іванова. – Вінниця, 2007. – Зі змісту: [Про Р.П. Піскун]. – С. 82-83, [155 : фот.].

Степанюк, Г.И. Винницкая школа фармакологов / Г.И. Степанюк, А.О. Яковлева, Н.И. Иванова ; под. общ. ред. Г.И. Степанюка ; авт. предисл. В.М. Мороз ; Винниц. НМУ им. Н.И. Пирогова. – Винница, 2013. – Зі змісту: [Про Р.П. Піскун]. – С. 16, 37-44 : фот.  

65 років тому народився Микола Никифорович Дорош (01.01.1951, с. Воронівці Хмільниц. р-ну), педагог, історик, краєзнавець, директор Воронівської СЗОШ І-ІІІ ст. Хмільницького району. Досліджує історію населених пунктів Хмільницького району Вінниччини, Поділля. Автор багатьох публікацій, близько 30 книг історичної тематики, серед яких – «Історичні сторінки Хмільницького краю» (2002), «Хмільницькі світовиди» (2002), «Зламані колоски» (2003), «Святиня над Сниводою» (2006), «Чорні покоси» (2007), «Запланований мор» (2008), «Битва на Синій воді 1362 р.» (2011), «Витоки. Призабуті сторінки нашої історії. Хмільницький район», «Снивода – в житті моїм і долі» (2012), «Древній Уланів – на перехресті віків і шляхів» (2012) та ін. Почесний громадянин Хмільницького району, почесний краєзнавець України.

Література:

Гальчак, С.Д. Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: XIX – поч. XXI ст. : монографія / С. Гальчак. – 2-ге вид., допов. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2013. – 876 с. : портр. – Зі змісту: Дорош Микола Никифорович. – С. 549-550. – Бібліогр.

Медведєва, І. Сенсаційне історичне відкриття : [зробив відомий у Хмільниц. р-ні дослідник, краєзнавець М. Дорош] / І. Медведєва // Вінниччина. – 2010. – 29 січ. – С. 7.

Степанюк, В.А. Треба боротись і вперед іти : [ст. про творчість М. Дороша, розробки уроків за його кн., сценарій до дня пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років, огляд його творчості, літ.-муз. композиції] / В.А. Степанюк // З мукою-любов’ю до землі / В.А. Степанюк. – Вінниця, 2011. – С. 38-97 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.

60 років тому народився Микола Костянтинович Дмитренко (01.01.1956, с. Зятківці Гайсин. р-ну), письменник, фольклорист, етнограф, доктор філологічних наук (2006). Працював у теплицькій районній газеті (1973-1974, 1979-1980). Закінчив Київський університет (1979). Відтоді працює в ІМФЕ НАНУ: від 2003 р. – зав. відділу фольклористики. Редактор-засновник часопису «Народознавство» (1993). Друкується від 1971 р. Автор низки повістей та оповідань. Упорядник ряду збірників фольклору, зокрема «Українські народні пісні в записах Гната Танцюри» (2001). Один з авторів посібника «Уроки з народознавства» (1995). Член НСПУ (1994).

Література:

Українські міфи, демонологія, легенди / упоряд. М.К. Дмитренко. – Київ : Муз. Україна, 1992. – 144 с.

Уроки з народознавства / упоряд. М.К. Дмитренко. – Київ : Народознавство, 1995. – 224 с.

Танцюра, Г.Т. Весілля в селі Зятківцях : монографія / Г.Т. Танцюра ; упоряд.: Л.О. Єфремова, М.К. Дмитренко. – Київ : Ред. часопису «Народознавство», 1998. – 404 с. – (Б-ка часопису «Народознавство»).

Українські народні пісні в записках Гната Танцюри / упоряд. М.К. Дмитренко. – Київ : Асоц. етнологів, 2001. – 542 с. – (Українська народна творчість).

Гальчак, С.Д. Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: XIX – поч. XXI ст. : монографія / С. Гальчак. – 2-ге вид., допов. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2013. – 876 с. : портр. – Зі змісту: Дмитренко Микола Костянтинович. – С. 546-547. – Бібліогр. 

175 років від дня народження Костянтина Петровича Михальчука (02.01.1841, с. Зозулинці, тепер Козятин. р-ну – 20.04.1914, м. Київ), українського мовознавця-діалектолога, етнографа, громадського діяча. У 1856-1858 р. навчався в Житомирській чоловічій гімназії. Протягом 1859-1863 – в Київському університеті. Перед Польським повстанням 1863 р. змушений був залишити навчання в університеті; від 1867 р. до кінця життя працював бухгалтером Київського пивоварного заводу. Основоположник української діалектології. Досліджував проблеми української діалектології, історії української мови, українського правопису, методології лінгвістики. В етнографічних та мовознавчих працях К.П. Михальчука широко представлено подільський регіон.

Література:

Шевельов, Ю.В. Портрети українських мовознавців / Ю. Шевельов. – Київ : КМ Академія, 2002. – 132 с. : іл. – Зі змісту: Кость Михальчук / Гр. Шевчук (Ю.В. Шевельов). – С. 94-125 : портр.

Зозуляк, К. Вистраждане ім’я видатного вченого : [К. Михальчука] / К. Зозуляк // Дзвін. – 2009. – № 3-4. – С. 124-126 : фот. – Бібліогр. в прим.

Гальчак, С.Д. Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: XIX – поч. XXI ст. : монографія / С. Гальчак. – 2-ге вид., допов. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2013. – 876 с. : портр. – Зі змісту: Михальчук Костянтин Петрович. – С. 678. 

135 років від дня народження Павла Степановича Мельника (05.01.1881, с. Балин Літин. р-ну – 07.01.1961, с. Горбівці Літин. р-ну) – вчителя, талановитого художника, музиканта, організатора першого у Літинському районі жіночого духового оркестру, селекціонера. Закінчив духовну семінарію, музичну школу по класу скрипки. Воював, був писарем у генштабі, а потім комендантом у місті Львові. Досконало володів кількома іноземними мовами: німецькою, англійською, французькою, польською, латинською. Все життя збирав Павло Степанович різні музичні інструменти, дарував їх своїм учням. Безграмотних дітей і дорослих навчав музиці. Хори Павла Степановича виборювали завжди перші місця у районі і області. Більшість музикантів у оркестрі були дівчата, а тому й назвали його жіночим. Захоплювався він ще й садівництвом та городництвом. Тричі їздив у Тамбовську область до Мічуріна за виноградними чубуками, живцями малини. Вирощував понад 20 сортів винограду, 15 сортів картоплі, багато сортів золотистої смородини, абрикосів, персиків, інших культур. Кавуни та дині, хоча і вважаються південними, але вчитель зміг вирощувати їх у подільському кліматі. У місцевому колгоспі за його технологією вирощували баштанні культури, які у великій кількості вивозилися в держпоставки. Під час голодомору Мельник врятував односельчан – збирав насіння картоплі і дітей навчив це робити. А потім весною його посіяли і зібрали урожай, врятувавши від смерті дітей і дорослих. До 1951 р. Павло Степанович ще вчителював у Вінниковецькій школі, потім вийшов на пенсію, але справи своєї не покидав.

Література:

Смірнова, Л. Усе село – музикальне / Л. Смірнова // Рад. життя. – 1979. – 24 берез. – С. 3.

Мельник, П. Пам’ять серця / П. Мельник // Літин. вісн. – 2000. – 21 лип. – С. 4.

Тимчишин, В. Сад його життя / В. Тимчишин // Літин. вісн. – 2004. – 18 груд.

Щепілова, Н. Мудрого учителя надбання / Н. Щепілова // Літин. вісн. – 2013. – 3 жовт. – С. 4. 

110 років тому народився Ізраїль Юхимович Верцман (05.01.1906, м. Могилів-Подільський – 1992), радянський літературознавець, мистецтвознавець, кандидат філологічних наук (1940). У 1930 р. закінчив ВХУТЕМАС (Вищі художньо-технічні майстерні), з того ж року почав друкуватися. Учасник Другої світової війни. У повоєнний час викладав історію зарубіжної літератури і естетики у Воєнно-морській академії (Ленінград, 1945-1947), ВДІКу (1947-1952), Алма-Атинському педагогічному інституті (1952-1954). Протягом 1954-1970 рр. працював науковим редактором у видавництві «Советская энциклопедия», брав участь у створенні «Краткой литературной энциклопедии». Його авторству належать статті та монографії про ідеологію та реалізм епохи Просвітництва – Л. Стерн, Ж.-Ж. Руссо, Вільяма Шекспіра, Д. Дідро, Й. Гете. Член СП СРСР (1970). Нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями.

Література та інтернет-ресурс:

Верцман, И.Е. Жан-Жак Руссо / И.Е. Верцман. – Москва : Гослитиздат, 1958. – 271 с. ; 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : Худож. лит., 1976. – 310 с.

Верцман, И.Е. Гамлет Шекспира / И.Е. Верцман. – Москва : Худож. лит., 1964. – 143 с.

Верцман, И.Е. Проблемы художественного познания // И.Е. Верцман. – Москва : Искусство, 1967. – 342 с.

Верцман Ізраїль Юхимович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Верцман_Ізраїль_Юхимович  (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана. 

6   День народження Степана Васильовича Руданського (06.01.1834, с. Хомутинці, нині Калинів. р-ну – 03.05.1873, м. Ялта), українського поета-класика, перекладача, фольклориста, громадського діяча. Щорічно в області проводяться заходи із вшанування пам’яті нашого славетного земляка. Починаючи з 1981 р., на його батьківщині в с. Хомутинці проходить районне свято сатири і гумору. Обласне свято ім. С. Руданського проводиться раз на два роки. Всеукраїнське літературно-мистецьке свято ім. С. Руданського – один раз у 5 років у м. Калинівка. Засновано Всеукраїнську літературну премію ім. Степана Руданського (1994). З ініціативи відомого гумориста-сатирика А. Гарматюка у березні 1998 р. створено громадське творче об’єднання – Вінницький курінь гумористів ім. Степана Руданського.

Література та інтернет-ресурс:

Лунає сміх над рідним краєм : худож.-докум. нарис про Всеукр. свято сатири і гумору / уклад. М.І. Катічева ; Калинів. ЦРБ. – Калинівка, 2010. – 8 с. : кольор. іл.

Єфімов, А.О. Мій земляк Степан Руданський : вшанування пам’яті / А.О. Єфімов ; Співомовки / С.В. Руданський. – Сімферополь : Доля, 2013. – 252 с. : іл.

Бабій, В. Пам’ятник Степану Руданському стане візитівкою Калинівки : 180-річ. ювілей видат. сміхотворця зібрав у райцентрі майже 20 тис. гостей / В. Бабій // Вінничанка. – 2014. – № 2. – С. 10-11 : кольор. фот.

Віннічук, А.П. Подільськими стежками Степана Руданського / А.П. Віннічук // Перша Шаргородська наукова історико-краєзнавча конференція : матеріали конф., 17-18 жовт. / голова редкол. С Д. Гальчак. – Вінниця, 2014. – С. 203-208.

«І я знов живий світ оглядую…»: до 175-річчя від дня народж. С.В. Руданського (1834-1873) [Електронний ресурс] : бібліогр. покажч. / уклад.: Л .Борисенко, Л. Заря, О. Кізян, Б. Хоменко ; вступ. ст. Б. Хоменка ; Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Електрон. текст. дані (66 файлів, 1 папка: 30093312 байт). – Вінниця : Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, 2009. – 1 електрон. оптич. диск (CD-ROM) ): в контейнері 14х12,5. – Систем. вимоги: Pentium-II ; 128Mb RAM ; Windows 95/98/NT. – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/publications/2009/rudansk (дата звернення: 08.11.12), вільний. – Назва з контейнера. – (Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва). 

День народження Василя Семеновича Стуса (06.01.1938, с. Рахнівка Гайсин. р-ну – 04.09.1985, Кучино Перм. обл., Росія. 1989 р. перепохов. у Києві), поета, перекладача, прозаїка, літературознавця, правозахисника, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1993, посмертно), Героя України (2005, посмертно). З 1989 р. на вшанування пам’яті поета-правозахисника в області щорічно у січні проводяться Стусівські читання, а у Вінниці біля пам’ятника В. Стусу, відкритого 2002 р. на площі його імені, вони проходять у вересні, в день загибелі поета.

Література та інтернет-ресурс:

Життя, покладене на вівтар України : до 70-річчя від дня народж. Василя Семеновича Стуса – поета, правозахисника, людини (1938-1985) : метод.-бібліогр. матеріали / ВОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад.: А. Якущенко, О. Ніколаєць, М. Ревенко ; ред. М. Спиця. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2007. – 64 с. : кольор. іл. – (Наші видатні земляки).

«І в смерті з рідним краєм поріднюсь» : Василь Стус і Вінниччина / упоряд.: Н. Гнатюк, Т. Ковальський. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2011. – 528 с. : кольор. фот.

Постать Василя Стуса над плином часу: 70-річчю від дня народж. присвячується (1938-1985) : бібліогр. покажч. / Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва; уклад.: Г.М. Авраменко, О.М. Зелена, М.Г. Спиця ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2008. – 240 с. – (Наші видатні земляки). – Електрон. версія вид. – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/publications/2008/Stus2008.html (дата звернення: 08.11.12), вільний. – Назва з екрана. – (Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва). 

75 років тому народилася Ганна Танасівна Чубач (06.01.1941, с. Плоске Мурованокуриловец. р-ну), українська поетеса, визначна громадська діячка, заслужений діяч мистецтв України, член СПУ (1971). 1968 р. закінчила Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова, 1973 р. – Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. Максима Горького в Москві. Працювала в редакціях газети «Літературна Україна» та журналу «Дніпро». Авторка понад 40 книжок, більше 200 естрадних пісень. Кілька книг поетеси адресовані дітям: «Вивчаймо самі», «Сонячна абетка», «Алфавітні усмішки», «Жук малий і волохатий», «Черепаха Аха», «Прикмети – не секрети» та інші. Дітям полюбилися її вірші, скоромовки, лічилки для дошкільнят і молодших учнів. Нині малята залюбки вивчають у садочках і школах літери за її абетками та весело-виразні вірші. Твори поетеси перекладено багатьма мовами народів світу. Ганна Чубач – лауреат премій імені Павла Усенка, Євгена Гуцала, Марусі Чурай, Міжнародної премії «Дружба». На Поділлі поетесу називають «Подільською журавкою». Мешкає у Києві, підтримує постійні зв’язки з Вінниччиною.

Література та інтернет-ресурс:

Бакуменко, О.Д. Ганна Чубач : літ. портр. / О. Бакуменко. – Київ : Альтерпрес, 2011. – 70 с. : фот. – (Літ. галерея).

«В життя іду, неначе в пісню» : біобібліогр. покажч. до ювілею поетеси, дит. письменниці Г.Т. Чубач / Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад.: О. Кізян, Л. Борисенко ; авт. ст.: «Мовою серця» І. Дзюба, «Ганна Танасівна Чубач – поетеса, заслужений діяч мистецтв України» Н. Гнатюк ; ред. М. Спиця ; відп. за вип. Н. Морозова. – Вінниця : Балюк І.Б., 2010. – 88 с. – (Наші видатні земляки). – Електрон. версія вид. – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/publications/2010/Chubach.html (дата звернення: 08.11.12), вільний. – Назва з екрана. – (Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва). 

70 років від дня народження Анатолія Івановича Маліванчука (06.01.1946, м. Шаргород), майстра спорту міжнародного класу з більярдного спорту, «Короля більярду», чемпіона СРСР з більярдного спорту по «Московській піраміді», семикратного чемпіона України, призера понад 40 змагань з більярдного спорту. Він виявився найкращим у Чемпіонаті Європи 2008 р. серед 47 учасників- ветеранів більярдного спорту з 7 країн світу. І сьогодні А.І. Маліванчук є більярдистом України № 1. Проживає у Шаргороді.

Література:

Ковтун, А. Більярдист № 1 України : [про А. Маліванчука] / А. Ковтун // Шаргородщина. – 2012. – 15 трав. – С. 1.

Катеринич, А. Легенда Шаргорода – Іван Маліванчук / А. Катеринич // Вінниччина. – 2014. – 1 серп. – С. 8 : кольор. фот.

Нагребецький, А. Іменами багата земля Шаргородська / А. Нагребецький. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2014. – 364 с. : фот. – Зі змісту: Маліванчук Анатолій Іванович. – С. 30-31. 

8 80 років від дня народження Анатолія Яковича Янченка (08.01.1936, м. Немирів – 2014), українського критика, поета, прозаїка. Учителював, працював у районних газетах Вінниччини, був заввідділом критики газети «Літературна Україна», завідувачем редакції критики видавництва «Дніпро», заступником головного редактора журналу «Дніпро». Автор повістей «Постріли в пісню», «Завтра буде день»; збірок гумору і сатири «На українському Олімпі», «Козу водили»; багатьох літературно-критичних статей, оглядів, рецензій у періодичних виданнях. Член СПУ (1978).

Література:

Янченко, А. Завтра буде день : повісті / А. Янченко. – Київ : Рад. письменник, 1984 . – 285 с.

Його ж. На українському Олімпі, або Наші хлопці і одна... : епіграми, пародії / А. Янченко ; худож. В. Солонько. – Київ : Наш час, 1996. – 66 с.

Його ж. Толока : оповідки, кіноповість, повість для дітей / А. Янченко. – Київ : Сучас. письменник, 2008. – 272 с.

Анатолій Янченко : [некролог] // Літ. Україна. – 2014. – 18 верес. – С. 7 : фот. 

9 60 років від дня народження Валерія Валентиновича Прусса (09.01.1956, м. Вінниця), українського артиста, актора Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. М. Садовського, народного артиста України (див. розширену довідку в кінці місяця). 

10 120 років тому народився Борис Соломонович Шкляр (10.01.1896, Борисів Мінської губернії, Білорусь – 1961, м. Вінниця), український лікар, вчений, педагог, професор Вінницького медінституту (1941), засновник терапевтичної школи. Випускник медичного факультету Київського університету (1921). 1934-1941 рр. – засновник і завідувач кафедри пропедевтичної терапії Вінницького медичного інституту. Брав участь у забезпеченні евакуації цього навчального закладу (1941). У повоєнний період (1944-1961) тут і працював: зав. кафедрою пропедевтичної терапії (1944-1950), зав. кафедрою факультетської терапії (1950-1961). Борис Соломонович – автор 67 наукових праць, низки монографій та навчальних посібників. Підручник «Діагностика внутрішніх хвороб» витримав 6 видань і дотепер залишається одним із найкращих для вивчення пропедевтики – основ клінічної грамотності кожного лікаря. Під керівництвом Б.С. Шкляра захищено 15 кандидатських та докторських дисертацій, виконано і надруковано понад 120 наукових праць. У м. Вінниця на будинку, де жив учений, встановлено меморіальну дошку його пам’яті.

Література:

Шкляр, Б.С. Диагностика внутренних болезней : учеб. пособие / Б.С. Шкляр ; под ред. М.Б. Шкляра. – 6-е изд., стереотип. – Киев : Вища шк., 1972. – 645 с. : рис.

Борис Соломонович Шкляр (1896-1961) : 100-летию со дня рождения посвящается / ВМУ им. Н.И. Пирогова ; сост. М.С. Гаврик ; предисл. Ю.М. Мостового. – Винница, 1996. – 127 с.

Сафронов, К. Сердечна подяка скульптору Анатолію Бурдейному : [у Вінниці відкрито мемор. дошку видат. укр. терапевту, проф. Б.С. Шкляру] / К. Сафронов // 33-й канал. – 2006. – 15 берез. – С. 28 : фот.

80 років тому народився Микола Федорович Шпортун (10.01.1936, с. Пісочин Липовец. р-ну), культуролог, організатор і діяч культури на Вінниччині, заслужений працівник культури України (1993). Закінчив Харківський державний інститут культури в 1965 році. Основне становлення М.Ф. Шпортуна як керівника, господарника та організатора культурно-освітньої роботи відбулося саме на Немирівщині, де в 1972-2001 рр. він очолював районний відділ культури. За час його керівництва відбулося зміцнення матеріально-технічної бази закладів культури. Так, за його ініціативи та безпосередньої участі в Немирові були побудовані районний Будинок культури (1990 р.) та музей «Літературна Немирівщина» (1989 р.). М.Ф. Шпортун опікувався спорудженням Будинків культури в селах Вовчок, Велика Бушинка, Джуринці, Стрільчинці, бібліотеки в с. Чуків. Зробив вагомий внесок у будівництво культурно-спортивного комплексу в с. Ковалівка. Особливу увагу він приділяв розвитку художньої самодіяльності в районі. Багатьом колективам були присвоєні почесні звання «народний» та «зразковий». Серед них – хоровий колектив, чоловічий та жіночий вокальні ансамблі районного Будинку культури, Ковалівський, Вишковецький фольклорні ансамблі, Ситковецький камерний хор та ін. На сьогоднішній день Микола Федорович працює завідувачем методичного сектору РБК та співає у хорі ветеранів міста Немирова. Нагороджений медалями «За доблесну працю» (1970), «За трудову відзнаку» (1986). У 1982 р. нагороджений Знаком Міністерства культури СРСР та ЦК профспілки працівників культури «За досягнення в самодіяльній художній творчості».

Література:

Шпортун, М. Вони досягли високої мистецької зрілості : [в Немирові пройшов ІV обл. фестиваль-конкурс «Народні музики Поділля»] / М. Шпортун // Прибуз. новини. – 2014. – 10 лип. – С. 5 : фот.

Його ж. Різдвяне диво: [обл. фестиваль нар. творчості у Вінниці] / Микола Шпортун // Прибуз. новини. – 2015. – 1 січ. – С. 1 : фот.

Його ж. Хорова капела Новий рік зустрічає : [про колектив Немирів. РБК] / М. Шпортун // Прибуз. новини. – 2015. – 1 січ. – С. 8 : фот. 

12 190 років тому народився Ян Ландвер (12.01.1826, м. Прага – 1863 ?), чеський віолончеліст, диригент, композитор, педагог. У 50-х рр. 19 ст. – викладач музики і керівник оркестру в маєтку Потоцького у м. Немирів. Перебував у колі демократично настроєної інтелігенції міста, що гуртувалася навколо Марковичів: письменниці Марії Олександрівни (Марко Вовчок) та її чоловіка, фольклориста Опанаса Васильовича Марковича. 1857 р. допомагав їм у підготовці та постановці вистави за п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка»; готував музичне оформлення, оркестрував. Написав кілька пісень на подільські теми.

Література:

Гамкало, І. Ландвер Ян / І. Гамкало // Мистецтво України : біогр. довід. – Київ, 1997. – С. 354.

70 років від дня народження Анатолія Семеновича Шевченка (12.01.1946, м. Маріїнськ Кемеров. обл., РФ), художника-живописця. Навчався у Каунаському художньому технікумі. Член НСХУ (1993). Учасник обласних, республіканських, всеукраїнських, міжнародних виставок, кількох персональних виставок у Вінниці. Учасник живописних пленерів у м. Хмільник, с. Степашки Гайсинського р-ну. Працює у широкому жанровому спектрі станкового живопису. Основні твори: «Біля воріт раю» (1994), «Вечеря по-вінницьки» (1995), «Дощ у Вінниці» (2002), «Зустріч» (2006), «Джульєтта працює в банку» (2002), «Набережна» (2010), «Вечірнє місто» (2010). Проживає у м. Вінниця.

Література:

Мистецтво Вінниччини: Вінницькій орг. НСХУ 30 років : альбом / упоряд. Л. Гринюк. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2006.– 96 с. : кольор. іл., кольор. фот.– Зі змісту: Шевченко Анатолій Семенович. – С. 88. – (Краса України Поділля).

Вінницький вернісаж: вист. тв. митців Вінниччини з нагоди 35-річчя створення Вінниц. обл. орг. НСЖУ. – Вінниця : Консоль, 2010. – 96 с. : кольор. іл. – (Краса України Поділля). – Зі змісту: Шевченко Анатолій Семенович. – С. 21. – (Краса України Поділля).

Вінниччина історична в образотворчому мистецтві = History of Vinnytsia Region in Fine Arts / Вінниц. обл. орг. Нац. спілки художників України ; упоряд. Л.Н. Гринюк. – Вінниця : Консоль, 2011. – 171 с. : кольор. фот. – Іменний покажч.: с. 168-171. – Зі змісту: Шевченко Анатолій Семенович. – С. 150-151. 

13 140 років тому народився Валентин Михайлович Гаккебуш (13.01.1876, м. Могилів-Подільський) (за іншими даними – 1881, м. Немирів) – 16.10.1931, м. Київ), український лікар-психіатр, доктор медицини, професор (1918). 1904 р. закінчив Московський університет. Працював лікарем-психіатром у полтавській і харківській лікарнях, потім асистентом клініки нервових і психічних хвороб Харківського медичного інституту. З 1918 р. і до кінця життя працював у Київському медичному інституті, завідував кафедрою психіатрії (з 1925 р.). Керував клінікою психоневрологічного санаторію в Києві. У 1923 р. був одним з організаторів створення Київського психоневрологічного інституту (нині Інститут нейрохірургії АМНУ), з 1927 р. очолив його. Вивчав атеросклероз судин головного мозку, нервово-психічні розлади, пов’язані з травмою, проблеми судової психіатрії, дитячої психіатрії, організації психіатричної допомоги, зокрема патронажу психічно хворих та трудової терапії. У 1925 р. разом з Б. Маньковським заснував журнал «Радянська психоневрологія» (спочатку під назвою «Сучасна психоневрологія»).

Література та інтернет-ресурс:

Гаккебуш Валентин Михайлович (1881-1931) // Психиатрия. – 2011. – № 2. – С. 61 ; Електрон. версія. – Режим доступу: http://www.psychiatry.ru/siteconst/userfiles/file/PDF/2406/Psy%2002-2011.pdf (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана.

Гаккебуш Валентин Михайлович [Електронний ресурс] : біографія // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Гаккебуш_Валентин_Михайлович (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана. 

75 років від дня народження Ганни Леонтіївни Волошенюк (Галини Касіяненко) (13.01.1941, с. Ометинці Немирів. р-ну), педагога, журналіста, фольклориста, краєзнавця. Закінчила Вінницький державний педагогічний інститут. Понад 20 років працювала у Вінницькому обласному товаристві охорони природи, згодом у вінницьких ЗМІ. Активно популяризує в пресі творчі здобутки відомих фольклористів, народних майстрів, митців області, зокрема Н.А. Присяжнюк, В. Перепелюка. Суцвіття вінницьких талантів, з якими Г. Волошенюк довелося спілкуватися декілька років, коли працювала у «Вінницькій газеті» та «Вінниччині», представлені у її збірнику «Все – з любові» (Вінниця, 2009).

Література:

Волошенюк, Г.Л. Жити, щоб малювати, або Слово про Івана Коваля / Г. Волошенюк. – Вінниця : Власюк О., 2006. – 100 с. : фот., іл.

Її ж. Все – з любові / Г. Волошенюк. – Вінниця : Власюк ; Одеса, 2009. – 304 с. : фот.

Її ж. Народної ниви жниця Настя Присяжнюк / Г. Волошенюк. – Вінниця : Консоль, 2010. – 180 с. : фот.

Її ж. Червоне – то любов, а чорне – то журба / Г. Волошенюк. – Вінниця : ВНТУ, 2012. – 372 с. : фот.

Перепелюк, В.М. Кобзарські щоденники Володимира Перепелюка, 1951-1955 рр. / В. Перепелюк ; підгот. Г. Волошенюк. – Вінниця : Балюк І.Б., 2014. – 348 с. : фот. 

14 80 років від дня народження Анатолія Панасовича Гарматюка (14.01.1936, с. Мигалівці Бар. р-ну – 28.01.2006, м. Вінниця), українського поета, гумориста, сатирика, автора 22 книг, виданих за його життя. З 1972 р. мешкав у Вінниці. Працював у Держстандарті, а з 1975 по 1991 рр. завідував кабінетом молодого автора Вінницької організації СПУ. Член НСПУ (1982). Лауреат республіканських літературних премій ім. Степана Олійника (1985) та ім. Микити Годованця (1990), обласної літературної премії ім. Степана Руданського (1994), міжнародної премії в конкурсі «Байка – 2001». Він – переможець Всеукраїнського конкурсу на кращу байку в 2002 р. Організовував літературні свята в області на честь письменників-земляків С. Руданського, М. Коцюбинського, М. Стельмаха. Твори А. Гарматюка друкувалися в найпопулярніших українських художніх журналах, газетах, колективних збірниках, окремі з них перекладено багатьма мовами народів світу. Надбання письменника представлене у Повному зібранні його творів у 10 томах, що виходить з 2010 р.

Література:

Гарматюк, А.П. Повне зібрання творів : у 10 т. [Т. 1-7] / А.П. Гарматюк ; упоряд. і прим. Н.М. Гарматюк. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2010-2013.

У серцях людських... : у 2 т. Т. 1-2 / упоряд. і прим. Н.М. Гарматюк. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2012. – Т.1. –560 с., Т. 2. – 560 с.

Подільський сміхотворець : біобібліогр. покажч. : до 75-річчя від дня народж. А.П. Гарматюка / уклад. Г.А. Біловус ; ред. М.Г. Спиця ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; ВОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця : Балюк І.Б., 2011. – 63 с. – (Наші видатні земляки). 

15 150 років тому народився Артемій Григорович Готалов-Готліб (15.01.1866, Могилів-Подільський повіт (за іншими даними – м. Кам’янець-Подільський) Поділ. губернії – 27.07.1960, м. Одеса), педагог, фахівець з проблем зарубіжної педагогіки та загальної історії. 1892 р. закінчив Новоросійський університет в Одесі. Викладав у гімназіях Черкас, Одеси, Санкт-Петербурга, Ялти, Пскова. Був співробітником редакції Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона та автором десятків ґрунтовних статей з історії освіти і всесвітньої історії. 1920 р. Артемій Григорович взяв участь у створенні Одеського інституту народної освіти, де викладав всесвітню історію та історію педагогіки. У 1927-1940 працював у інститутах Москви, Харкова, Києва. 1940 р. йому без захисту дисертації було надано вчене звання доктора педагогічних наук. Цього ж року А. Готалов-Готліб став професором Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. З-під пера вченого вийшло понад 200 праць – монографій, статей, заміток, рецензій, популярних брошур. Автор праць з історії та педагогіки: «Ранній італійський гуманізм», «Історія політичних учень на Заході в середні віки», «Педагогічна освіта в Європі й Америці», «Про естетичне виховання в середній школі». Сучасні вчені високо оцінюють внесок нашого земляка в педагогічну науку.

Література та інтернет-ресурс:

Сухомлинська, О.В. Готалов-Готліб Артемій Григорович (1866-1960) // Українська педагогіка в персоналіях : навч. посіб. : у 2 кн. / за ред. О.В. Сухомлинської. – Київ, 2005. – Кн. 2 : ХХ ст. – С. 303-307. – Бібліогр.: с. 307 (2 назви).

Готалов-Готліб Артемій Григорович [Електронний ресурс] : біографія // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Готалов-Готліб_Артемій_Григорович (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана. 

65 років тому народився Анатолій Леонідович Загрійчук (отець Анатолій) (15.01.1951, м. Жмеринка – 08.02.2014, там само), український письменник, священик, педагог. Випускник Вінницького педагогічного інституту. Вчителював у школах Жмеринського району, викладав у профтехучилищі в смт Браїлів. Працював директором Жмеринського районного будинку творчості школярів і юнацтва, який також розташовувався у Браїлові. 1995 р. прийняв сан священика Української православної церкви. Протоієрей (від 2004 р.). Служив на парафіях Шаргородського району (в с. Лозова та с. Писарівка). З 2000 р. – настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці с. Демидівка та храму святителя Василія Великого с. Могилівка Жмеринського району. Автор кількох поетичних збірок, в основному філософської та релігійної тематики, роману та прозових творів, у тому числі документально-біографічних, перекладів та інтерпретацій стародруків, краєзнавчих нарисів, віршів для дітей. За життя автора побачили світ два томи «Вибраного» (з анонсованих чотирьох). Член НСПУ (1996).

Література:

Загрійчук, А.Л. Вибране : у 4 т. Т. 1-2 / А. Загрійчук. Вінниця : Діло, 2012.

Т. 1: Поезії. – 320 с.

Т. 2 : Поеми ; Переклад «Слова о полку Ігоревім» ; Вірші для дітей. – 320 с.

Волошенюк, І. Єдиний у двох іпостасях : [поет-священик А. Загрійчук] / І. Волошенюк // Вінниччина. – 2001. – 31 січ.

Мельник, В. Ілюстрація до любові : [про творчість А. Загрійчука] / В. Мельник // Віддзеркалення : із літ. критики / В. Мельник. – Вінниця, 2006. – С. 29-33. 

16 100 років тому народився Григорій Якович Усатий (16.01.1916, с. Мала Жмеринка Жмерин. р-ну – 26.09.1966, м. Жмеринка), Герой Радянського Союзу. Відзначився в боях за річку Одер.

Література:

Овеянные славой имена: Герои Сов. Союза – уроженцы Винничины : [сборник]. – 2-е изд., переработ. и доп. – Киев : Маяк, 1989. – 310 с. – Из содержания: Через все испытания : [про бойовий шлях Г.Я. Усатого]. – С. 268-270 : портр.

Гальчак, С. Герої Поділля: Герої Рад. Союзууродж. Вінниц., Тернопіль. та Хмельниц. обл. / С. Гальчак. – Київ : АДЕФ-Україна, 2010. – 232 с. – Зі змісту: Усатий Григорій Якович. – С. 204 : портр. 

95 років від дня народження Івана Івановича Зайця (16.01.1921, с. Рудка Царичан. р-ну Дніпропетров. обл. – 02.07.2007, м. Вінниця), вченого-історика, археолога, краєзнавця, музеєзнавця. Протягом 70-х рр. був директором Вінницького обласного краєзнавчого музею. З 1980 р. працював у Вінницькому державному педагогічному інституті (тепер ВДПУ ім. М. Коцюбинського). Був професором кафедри історії слов’янських народів. Досліджував пам’ятки трипільської культури Східного Поділля. Опублікував близько 100 робіт, зокрема монографію «Трипільська культура на Поділлі». Ветеран Великої Вітчизняної війни, органів державної безпеки.

Література:

Заєць, І.І. Трипільська культура на Поділлі / І.І. Заєць. – Вінниця : Тезис, 2001. – 179 с. – (Витоки).

Його ж. Далеке і близьке : світлини пам’яті / І.І. Заєць. – Вінниця : Тезис, 2004. – 480 с. : портр.

Його ж. Витоки духовної культури українського народу / І.І. Заєць. – Київ : Аратта, 2006. – 328 с. : іл. – Бібліогр.: с. 272-275.

Пам’яті професора Зайця Івана Івановича : [статті] // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження : матеріали ХХI Вінниц. наук. історико-краєзнав. конф., 25-26 жовт. 2007 р. / ред. Ю.А. Зінько. – Вінниця, 2007. – С. 13-64.

Косаківський, В.А. І.І. Заєць – дослідник трипільської культури на Поділлі / В.А. Косаківський, В.С. Рудь // Освіта на Поділлі: минуле та сьогодення : матеріали ХХІІІ Всеукр. наук. історико-краєзнав. конф. 20-21 жовт. 2011 р. : до 100-річчя заснування ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2011. – С. 301-310.  

18 150 років тому народився Григорій Митрофанович Давидовський (18.01.1866, с. Мельня, тепер Сум. обл. – 13.04.1952, м. Полтава), український хоровий диригент, композитор і педагог. У 1919-1921 рр. проживав у м. Вінниця, де в умовах війни війська УНР з московськими загарбниками заснував та був керівником хорової капели, ініціював створення Вінницької народної консерваторії.

Література:

Семенко, Л.І. Музика в


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2016 року виповнюється:
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. В усьому хочеться дійти самої суті...
  5. Лютий
  6. Іван Коваль – волею долі художник
  7. Я щасливий, що живу, жив, віддавав своє серце людям...
  8. Березень
  9. Високе літо березневої душі
  10. Квітень
  11. Коли Чорногузу боляче – Гоголь ще раз перевертається в домовині…
  12. Від «золотої кельми» до «золотого пера»
  13. Чорнобиль у нашій свідомості, в серці, думках
  14. Травень
  15. Перекладач, журналіст і трішки поет…
  16. Лицар, що ніколи не розлучавсяз блокнотом і олівцем…
  17. Літописець епохи
  18. Червень
  19. Широцький Костянтин Віталійович
  20. Липень
  21. На крилах божої наснаги
  22. Серпень
  23. Вересень
  24. Жовтень
  25. Один із «грона нездоланних співців»
  26. «Я мушу встигнути...»
  27. Листопад
  28. Осіннє золото Миколи Романова
  29. Грудень
  30. Томаш Падурра – польсько-український лірник
  31. Данило Кирилович Заболотний

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше