ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Суцільні хмари обрій заступили,
Лягла на землю безпросвітна мла.
Здається, сонце вже не має сили
І годі ждати світла і тепла.
Пташок не видно, поховались звірі,
Спливає час неквапно, спроквола.
І тільки люди не втрачають віри
В нове пришестя світла і тепла.
М. Луків

Грудень

2 110 років тому народився Матвій Петрович Бронштейн (02.12.1906, м. Вінниця – 18.02.1938, розстріляний), український і російський фізик-теоретик. Закінчив Ленінградський державний університет (1930), Ленінградський фізико-технічний інститут. У листопаді 1935 р. захистив докторську дисертацію. М.П. Бронштейн відомий своїми роботами в області релятивістської квантової теорії, астрофізики, космології, квантової електродинаміки, теорії тяжіння. Він був також чудовим популяризатором науки, автором науково-популярних книг з фізики. Перекладав українську поезію російською мовою. Був арештований у серпні 1937 р. Розстріляний в 1938 р., посмертно реабілітований в 1957 р.

Література:

Бронштейн, М.П. Атомы и электроны / М.П. Бронштейн. – Москва : Наука, 1980. – 151 с. – (Б-чка «Квант» ; вып. 1).

Бронштейн, М.П. Солнечное вещество. Лучи икс. Изобретатели радиотелеграфа / М.П. Бронштейн. – Москва : Наука, 1990. – 176 с. : ил., фот. – (Б-чка «Квант» ; вып. 80).

Горелик, Г.Е. Матвей Петрович Бронштейн, 1906-1938 / Г.Е. Горелик, В.Я. Френкель ; отв. ред. Б.М. Болотовский ; АН СССР. – Москва : Наука, 1990. – 272 с. : фот. – (Науч.-биогр. сер.).

110 років тому народився Ярослав Васильович Гримайло (02.12.1906, с. Рогинці Хмільниц. р-ну – 10.04.1984, м. Харків), український письменник. Навчався в Харківському інституті народної освіти (ІНО) (1926-1930). Член ВУСПП, СПУ (1934). До війни працював у журналах «Молодняк» (1927-1934), «Піонерія» (1936-1940). У повоєнний період був кореспондентом газет «Соціалістична Харківщина», «Радянське мистецтво», «Литературная газета», очолював Харківську письменницьку організацію. Видав близько 20 книг: романів, збірок віршів, нарисів, оповідань та повістей на виробничу тематику. Писав для дітей. Низку книг Я. Гримайла перекладено російською мовою.

Література:

Гримайло, Я.В. Зачарований на Схід : роман ; Добропроходець : повість / Я.В. Гримайло. – Київ : Дніпро, 1985. – 424 с.

Мазур, В. Тобою, краю мій, живу! // Життєві обрії. – 1998. – 21 листоп.

Подолинний, А.М. Гримайло Ярослав Васильович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і допов. / упоряд. і заг. ред. А.М. Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 82-83.

Козюк, Є. Майстер величного слова : [про укр. поета і прозаїка Я. Гримайла] / Є. Козюк // Життєві обрії. – 2011. – 18 лют. – С. 4.

5 80 років тому народився Леонід Трохимович Пастушенко (05.12.1936, с. Говори, тепер Віньковец. р-ну Хмельниц. обл.), український прозаїк, поет, публіцист, журналіст, заслужений журналіст України (1993). Закінчив Вінницький педінститут. Працював у регіональних газетах, був власкором республіканських – «Комсомольское знамя», «Радянська Україна, «Демократична Україна». Автор багатьох збірок поезій, оповідань, новел та повістей, двотомника публіцистики. Лауреат обласної літературної премії ім. М. Трублаїні (1968), премії ім. П. Желюка (1986), республіканської премії ім. Я. Галана (1991). У 2010 р. отримав звання «Журналіст року» за публікації «Замах на годувальницю», «Невмирущі хохли», «Імперський мат», «Я – українець» та інші, надруковані у «Вінницькій газеті». Член НСПУ (1970).

Література:

Пастушенко, Л.Т. Гордімося національністю: розмисли публіциста / Л. Пастушенко. – Вінниця : Власюк О., 2009. – 188 с.

Його ж. Знак скорпіона, або Переосмислення міфів : розмисли на берегах життя / Л. Пастушенко. – Вінниця : Консоль, 2010. – 320 с.

Його ж. Час п’єдесталів : трилогія : у 2 кн. Кн. 1-2. – Вінниця, 2011-2012. – (Бібліотека літератури Вінниччини).

Кн. 1 : Вічний хліб : роман / Л.Т. Пастушенко. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2011. – 496 с.

Кн. 2 : Точка Архімеда ; Азбучні істини : романи / Л.Т. Пастушенко. – Вінниця : Консоль, 2012. – 360 с.

Леонід Пастушенко – прозаїк, публіцист, журналіст : (до 75-річчя від дня народж.) : біобібліогр. покажч. / уклад. Г.А. Біловус ; ред. О.Г. Поліщук ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2011. – 76 с. – (Наші видатні земляки).

7 80 років тому народився Микола Олександрович Рябий (07.12.1936, с. Заболотне Крижопіл. р-ну), прозаїк, журналіст, краєзнавець. Закінчив факультет журналістики Київського університету (1967). Працював у пресі, зокрема в редакціях газет «Вінницька правда», «Комсомольське плем’я», «Подолія». Перша книга – збірка оповідань «Тост за не впольованого оленя» – побачила світ у 1967 р. Письменник – автор ряду романів історичної тематики, упорядник книги «Павло Халебський. Країна козаків» (1995), написав коментар до неї. Він – лауреат Республіканської літературної премії ім. Михайла Коцюбинського (1994). Мова творів М. Рябого надзвичайно виразна, експресивна, багата на художні образи і поетичні знахідки. Його твори завжди користуються незмінною популярністю серед читачів. Член СПУ (1976).

Література:

Рябий, М. Микола Рябий: «Я пам’ятаю мить чудову...» : [бесіда з письменником М. Рябим] / М. Рябий ; записав В. Вітковський // Вінниц. край. – 2013. – № 4. – С. 28-32 : фот.

Родом з України – землі козаків : (до 75-річчя від дня народж. письменника М. Рябого) : біобібліогр. покажч. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад. Г.М. Авраменко ; ред. М.Г. Спиця ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця : Балюк І.Б., 2011. – 76 с. – (Письменники Вінниччини).

Вітаємо з Почесною відзнакою «За заслуги перед Вінниччиною» : [Л.Т. Гавриша, Н.Ю. Гнатюк, В.С. Муляву, П.І. Муравського та М.О. Рябого] // Вінниц. край. – 2014. – № 3. – С. 2.

8 50 років тому (08.12.1966) Указом Президії Верховної Ради УРСР відновлено Літинський район.

Література:

Літинському району – 80 // Літин. вісн. – 2003. – 12 квіт.

Кунашенко, Т. Літинський район : [тематич. добірка] / Т. Кунашенко // Подолія. – 2004. – 24 лют. : фот.

Андрощук, О.В. Доля одного району: Літинщина в адміністративно-територіальних трансформаціях ХХ ст. / О.В. Андрощук // Вінниччина: минуле і сьогодення. Краєзнав. дослідж. : матеріали XXII Всеукр. історико-краєзнав. конф. 22 жовт. 2009 р. – Вінниця, 2009. – С. 297-303.

10 195 років від дня народження Миколи Олексійовича Некрасова (10.12.1821, м. Немирів – 08.01.1877, м. Санкт-Петербург), російського поета. Раннє дитинство пройшло в с. Юзвин, нині с. Некрасове Вінницького району.

Література:

Обручев, К. К биографии Н.А. Некрасова : [история установления родины поэта] / К. Обручев // Киев. старина. – 1903. – Т. 80. – С. 176-180.

Малахов, Д. По Брацлавщине: (от Винницы до Тульчина). – Москва : Искусство, 1982. – 174 с. – (Дороги к прекрасному). – Зі змісту: [Про місце народж. поета]. – С. 91-92.

Наснажений Поділлям : до 190-річчя від дня народж. рос. письменника Миколи Олексійовича Некрасова (1821-1878) : бібліогр. список літ. / уклад. Л.І. Заря ; вступ. слово А.М. Подолинного «Микола Некрасов і Поділля» ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2011.

80 років тому народився Сергій Андрійович Гребельський (10.12.1936, м. Хмільник), журналіст, краєзнавець, член НСЖУ, заслужений журналіст України. Закінчив Одеський сільськогосподарський інститут, проте подальшу долю пов’язав з журналістикою. Працював у редакціях літинської та хмільницької райгазет, був власкором обласних газет «Вінниччина» та «Подолія». Дослідив історичне минуле Хмільника, сіл Хмільницького району: Голодьки, Терешпіль, Сальниця, Уланів, Чернятинці, Маркуші, Жданівка та ін. З краєзнавчою тематикою виступає у
місцевій пресі. Співавтор двох путівників.

Література:

Кунашенко, Т. Душа, що горить... : [до 70-річчя від дня народж. С. Гребельського, заслуж. журналіста України] / Т. Кунашенко // Погляд. – 2006. – 7-13 груд. – С. 2 : фот.

Гальчак, С.Д. Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: XIX – поч. XXI ст. / С.Д. Гальчак ; ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2011. – 788 с. – Зі змісту: Гребельський Сергій Андрійович. – С. 524.

Дмитраш, В. Невтомний журналіст із Хмільника Сергій Гребельський з роками молодіє / В. Дмитраш // 33-й канал. – 2011. – 30 листоп. – С. 17 : фот.

12 220 років тому указом Павла І від 12.12.1796 (ст. ст.) було утворено Подільську губернію з центром у м. Кам’янець-Подільський. Вінниця на довгий час стала рядовим повітовим центром губернії, через що загальмувався розвиток промисловості, торгівлі, культури тощо.

Література:

Подолія : географическій обзоръ : [кордони, місце розташування краю, річки, населення, повіти та кордони колиш. Поділля] // Циркуляръ по Кіевскому учебному округу. – 1913. – С. 229-231.

Легун, Ю. Матеріали державно-адміністративного обліку населення Подільської губернії 1795-1917 рр. / Ю. Легун // Генеалогія селян Подільської губернії : джерела / Ю. Легун. – Вінниця, 2005. – С. 155-226.

Історія адміністративно-територіального устрою Вінниччини (від найдавніших часів до сучасності) / Подільська агенція регіонального розвитку / уклад. О. Петренко. – Вінниця, 2009. – 40 с.

90 років тому народився Віктор Никонович Ємельянов (12.12.1926, м. Вінниця – 12.05.1990, м. Мінськ), архітектор. Закінчив Московський архітектурний інститут (1956), відтоді працював у Білоруському НДІ «Діпросільбуд». Наш земляк – заслужений архітектор Білоруської РСР (1985), лауреат Державної премії СРСР у галузі архітектури (1971).

Література:

Шушківський, А.І. Ємельянов Віктор Никонович / А.І. Шушківський // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2004. – Т. 9 : Е-Ж. – С. 400 : фот. – Бібліогр. в кінці ст.

13 День народження Миколи Дмитровича Леонтовича (13.12.1877, с. Монастирок, нині Немирів. р-ну – 23.01.1921, с. Марківка, нині Теплиц. р-ну), українського композитора, хорового диригента, педагога, фольклориста. На вшанування пам’яті видатного земляка у Тульчині щорічно проводиться районне свято вокально-хорового мистецтва. Раз на 5 років у жовтні-грудні проходить обласне свято хорового мистецтва «Співає Поділля», яке присвячується пам’яті М.Д. Леонтовича. У Вінниці запроваджено новий мистецький проект – фестиваль хорової музики «Асамблеї Леонтовича». Традиційні вечорниці на пошану композитора щорічно у грудні проводяться в музеї-квартирі М. Леонтовича в Тульчині.

Література:

Янчук, Б.В. Незакінчена опера : роман / Б.В. Янчук. – Київ : Рад. письменник, 1986. – 237 с.

Завальнюк, А.Ф. Микола Леонтович. Дослідження, документи, листи : до 125-ї річниці від дня народж. / А.Ф. Завальнюк. – Вінниця : Поділля-2000, 2002. – 256 с. – Бібліогр.

Леонтович Микола Дмитрович – композитор, диригент, педагог : до 130-річчя від дня народж. (1877-1921) : біобібліогр. покажч. / уклад.: Т. Марчук, О. Ніколаєць ; ред. М. Спиця. – Вінниця, 2007. – 24 с. : фот. – (Наші видатні земляки).

Деніс, М. Час жити не вибирають : оповідання / М. Деніс. – Немирів : Климко П.М., 2010. – 32 с.

160 років тому народився Микола Карпович Садовський (Тобілевич) (13.12.1856, с. Кам’яно-Костувате, тепер Миколаїв. обл. – 07.02.1933, м. Київ), український актор, режисер, театральний діяч, письменник. Неодноразово бував на Вінниччині. Його ім’я носить Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр.

Література:

Барабан, Л. Злети і трагізм Миколи Садовського : [до 150-річчя від дня народж.] / Л. Барабан // Демократ. Україна. – 2006. – 12 груд. – С. 9.

Барабан, Л. Микола Садовський: роки в еміграції : [про творчий шлях відомого актора і режисера] / Л. Барабан // Вінниц. край. – 2007. – № 3. – С. 167-174.

Барабан, Л. Микола Садовський і його театр періоду УНР / Л. Барабан // Культура і життя. – 2007. – 5 верес. – С. 2.

Семенко, Л.І. Великий корифей на Подільських сценах : [Микола Садовський (спражне ім’я – Микола Карпович Тобілевич), який зробив вагомий внесок в історію культури Поділля] / Л.І. Семенко // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнав. дослідж. : матеріали XXII Всеукр. історико-краєзнав. конф. 22 жовт. 2009 р. – Вінниця, 2009. – С. 391-397.

15 90 років від дня народження Володимира Петровича Вовкодава (15.12.1926, с. Лозни Летичів. р-ну Хмельниц. обл. – 04.03.2012, с. Кармалюкове Жмерин. р-ну, похов. у с. Курилівці), краєзнавця, фольклориста, етнографа, музеєзнавця, дослідника антифеодальної боротьби селян Поділля 20-30-х рр. ХІХ ст. Працюючи сільським фельдшером, він записав 2000 народних пісень, сотні легенд, переказів, усмішок, приказок, повір’їв, замовлянь, тлумачень снів, прізвиськ, топонімічних назв, діалектизмів, які увійшли до збірників «Весільні пісні» (1982), «Народні оповідання» (1983), «Калинова сопілка» (1989), «Український сонник» (1991), «Голод-33: народна книга-меморіал» (1991), «Євшан-зілля» (1992), «Народні повір’я» (1994) та «Подільські криниці» (1994). Видав Володимир Вовкодав і свої фольклорні записи про Устима Кармалюка «Останній гайдамака» (2001), народну сатиру на радянську владу «Правда очі коле» (2003), збірку «Людське око бачить глибоко» (2006). Він – один з ініціаторів створення і колишній директор Музею історії села Кармалюкове Жмеринського району. Співавтор історико-краєзнавчого нарису «Жмеринський край» (2003), автор багатьох публікацій про визвольну боротьбу, зокрема про отаманів Якова Гальчевського, Якова Шепеля, Хмару (Семена Харченка-Харчука), ініціатор встановлення пам’ятників У. Кармалюку в Летичеві та його рідному с. Головчинці – тепер Кармалюковому. Боровся за Українську державу в лавах Руху, «Просвіти», «Меморіалу», історичного клубу «Холодний Яр». Член НСЖУ (1996). Лауреат літературно-фольклорної премії ім. Павла Чубинського (1996), премії «За подвижництво у державотворенні» ім. полковника Армії УНР Якова Орла-Гальчевського.

Література:

Вовкодав, В. Генеалогічне дерево мого роду / В. Вовкодав // Народна культура Поділля в контексті національного виховання : зб. наук. пр. Міжнар. наук.-практ. конф. – Вінниця, 2004. – С. 69-73.

Зінєвич, О. Десять років таборів і все життя – за Україну! / О. Зінєвич // Подолія. – 2007. – 16 січ. : фот.

Подолинний, А.М. Жити Україною : [про члена оунів. підпілля, краєзнавця, фольклориста В. Вовкодава з с. Кармалюкове Жмерин. р-ну] / А.М. Подолинний // Жити Україною : ст., рец., есе / А.М. Подолинний. – Вінниця, 2007. – С. 35-38.

Його називають Кармалюківець : слово про Володимира Вовкодава : [ст., опубліков. у ЗМІ] // Лицар українського духу. – Жмеринка, 2008. – С. 163-224.

17 85 років від дня народження Віталія Афанасійовича Домарецького (17.12.1931, с. Дібровинці, нині Оратів.р-ну), фахівця у галузі харчових технологій, доктора технічних наук (1981), професора (1982), лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1998). Після закінчення інституту в 1955-1962 рр. працював головним механіком і головним інженером на Харківському пивзаводі «Нова Баварія». З 1962 р. працює в Національному університеті харчових технологій, де пройшов шлях від аспіранта до завідувача кафедри. Розробляв технології виготовлення алкогольних і безалкогольних напоїв лікувально-профілактичного призначення, а також технології та апарати для бродильної промисловості. Обґрунтував можливість застосування технічного спирту як моторного палива. Автор і співавтор понад 500 наукових праць, у т.ч. 25 підручників, навчальних посібників, довідників і монографій, 40 патентів і авторських свідоцтв. За підручник «Технологія солоду і пива» нагороджений золотою медаллю республіканського концерну «Укрпиво». Під керівництвом В.А. Домарецького захищено понад 50 докторських та кандидатських дисертацій. Він – член учених рад багатьох навчальних та науково-дослідних закладів.

Література та інтернет-ресурс:

Домарецький, В.А. Технологія солоду та пива : [підручник] // В.А. Домарецький. – Київ : Урожай, 1999. – 542 с. : рис.

Домарецький, В.А. Технологія харчових продуктів : [підручник] / В.А. Домарецький та ін. ; ред. А.І. Українець ; Нац. ун-т харч. технологій. – Київ : НУХТ, 2003. – 572 с.

[Патенти В.А. Домарецького] // База патентів України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://uapatents.com/patents/domareckijj-vitalijj-afanasijjovich (дата звернення: 15.05.15), вільний. – Назва з екрана.

Домарецький Віталій Афанасійович : (80 р. від дня народж.) : біобібліогр. покажч. друков. пр. / Наук.-техніч. б-ка НУХТ. – Київ : 2011. – 17 с. – Серія «Видатні вчені» ; Електрон. версія. – Режим доступу: http://library.nuft.edu.ua/inform/domarec.pdf (дата звернення: 17.07.15), вільний. – Назва з екрана.

18 85 років тому народилася Михайлина Хомівна Коцюбинська (18.12.1931, м. Вінниця – 07.01.2011, м. Київ), український філолог та літературознавець, письменниця, перекладачка, активна учасниця правозахисного руху «шістдесятників». Кандидат філологічних наук (1959), заслужений діяч науки і техніки України (2001), почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2008). Племінниця класика української літератури Михайла Коцюбинського (дочка його молодшого брата Хоми). Досліджувала поетику художнього твору багатьох українських письменників, зокрема у творчості наших земляків: М. Коцюбинського, В. Стуса, Г. Кочура. Лауреат цілої низки літературних премій, зокрема: премії ім. В. Стуса (1994), премії ім. М. Коцюбинського (1998), а також Національної премії України ім. Т. Шевченка (2009). Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2006). Член НСПУ (1990).

Література:

Коцюбинська, М. Листи і люди: роздуми про епістолярну творчість / М. Коцюбинська. – Київ : Дух і літера, 2009. – 584 с.

Коцюбинська, М. Книга споминів / М. Коцюбинська. – Харків : Акта, 2014. – 286 с.

Михайлина Коцюбинська: «Бути собою» : біобібліогр. нарис / авт. нарису Л. Тарнашинська ; уклад. В. Патока ; Нац. парлам. б-ка України. – Київ, 2005. – 60 с. – (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління ; вип. 9).

Кравченко, Л.В. Берегиня української літератури : [Михайлина Хомівна Коцюбинська] / Л.В. Кравченко // Краєзнавство: історичний досвід та перспективи розвитку : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. 13-15 жовт. 2010 р. – Вінниця, 2011. – С. 95-98.

19 115 років тому народився Микола Артемович Павлюк (19.12.1901, м. Гайсин – 08.03.1984, м. Одеса), український художник-живописець. Народився у м. Гайсин, у дитинстві з сім’єю проживав у селах Петрашівка, Соболівка Теплицького району. По закінченні Одеського художнього інституту (1930) протягом 50 років (1930-1980) викладав у художніх навчальних закладах Одеси і Києва. Під час Великої Вітчизняної війни брав
участь у воєнних діях, в обороні Одеси. По війні відбудовував і очолював Одеське художнє училище. Довгий час був відповідальним секретарем Одеської обласної спілки художників. Микола Артемович працював у галузі станкового живопису. Писав жанрові композиції, пейзажі і натюрморти. Основні його твори – «Царська воля», «Котовський на чолі партизанського загону», «Над Одесою сходило сонце», «Колгоспний агроном» та інші. Роботи митця зберігаються в музейних і приватних колекціях України.

Інтернет-ресурс:

[Микола Артемович Павлюк] [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.korners.com.ua/painter/11597/ (дата звернення: 15.05.15), вільний. – Назва з екрана.

[Микола Артемович Павлюк] [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://hnlib.vn.ua/?page_id=1382 : [веб-сайт Гайсинська ЦБС – Відділ культури і туризму Гайсин. РДА]. – (дата звернення: 15.05.15), вільний. – Назва з екрана.

65 років від дня народження Миколи Івановича Шпаковатого (19.12.1951, с. Котюжани Мурованокуриловец. р-ну), прозаїка. Закінчив відділ славістики філологічного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1977). Займався журналістикою, видавничою роботою, нині – генеральний директор видавничого дому «Альтернативи». Президент громадянського фонду «Центр сприяння видавництвам». Автор книг «Монологи осені» (1988), «Нічні оркестри» (1993), «Вогонь Чорнобиля» (1998). Багато друкується в періодичній пресі. Перекладає з сербської і хорватської. Зокрема переклав роман Уво Андрича «Травницька хроніка» та його твори для дітей. Член НСПУ.

Література:

Майський, К. З вірою в добро / К. Майський // Наше Придністров’я. – 1994. – 29 лют.

Подолинний, А.М. Шпаковатий Микола Іванович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упоряд. і заг. ред. А.М. Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 381.

Вони з Придністров’я: письменники Мурованокуриловец. р-ну : [збірник]. – Муровані Курилівці, 2013. – 50 с. – Зі змісту : [Про М.І. Шпаковатого]. – С. 26-27.

21 215 років тому народився Томаш Падурра (Тимко Падурра) (21.12.1801, м. Іллінці – 08.09.1871 м. Козятин, похований у м. Махнівка, нині с. Комсомольське Козятин. р-ну), польсько-український поет, композитор, революціонер. Автор відомої польсько-української пісні «Hej, sokoły» («Гей, соко́ли») (1871) (див. розширену довідку в кінці місяця).

22 День народження Насті Андріанівни Присяжнюк (22.12.1894, м. Погребище – 08.06.1987, там само), педагога, фольклористки, етнографа, краєзнавця. У 20-ті роки ХХ ст. розпочала систематичну фольклористичну роботу: записала погребищенське весілля з усіма обрядами і піснями (650 пісень), зібрала сотні пісень інших жанрів. Підсумком її творчої праці став збірник «Пісні Поділля» (1976). Значну кількість записів Н. Присяжнюк опублікувала в різних томах серії «Українська народна творчість». Щорічно у Погребищенському районі проводиться свято фольклору «Світанки над Россю», яке присвячується пам’яті видатної землячки.

Література:

Настя Присяжнюк : бібліогр. покажч. : до 100-річчя від дня народж. / уклад. О.Г. Ніколаєць ; авт. передм. А.М. Подолинний ; ред. М.Г. Спиця ; відп. за вип. А.Й. Лучко ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 1994. – 24 с.

Волошенюк, Г.Л. Народної ниви жниця Настя Присяжнюк / Г.Л. Волошенюк. – Вінниця : Консоль, 2010. – 180 с. : фот.

Кравчук, Г. «Cвітанки над Россю» : [про обл. свято фольклору пам’яті Н. Присяжнюк, що відбулося 18 черв. 2010 р. в с. Ординці Погребищ. р-ну] / Г. Кравчук, Н. Сентемон // Світлиця. – 2010. – № 2. – С. 14-16 : кольор. іл.

Скрипник, В. Музей фольклористки, де зібрано шість тисяч пісень і чотири тисячі казок : [у м. Погребище відкрито музей фольклористки Н.А. Присяжнюк] / В. Скрипник // Голос України. – 2012. – 25 жовт. – С. 20.

26 420 років тому народився Петро Могила (26.12.1596 (10.01.1597 ?), Молдавія – 11.01.1647, м. Київ), український церковний, державний і культурний діяч. Великі заслуги П. Могили перед вітчизняною культурою й освітою, в т.ч. Вінниччини. Завдяки його зусиллям та брацлавського підсудка Михайла Кропивницького у м. Вінниця на основі братської школи при Вознесенському монастирі у 1638 р. відкрито православний колегіум – філію Києво-Могилянської колегії, нині Києво-Могилянської академії, одного з найпрестижніших ВНЗ України. Водночас П. Могила підняв на якісно новий рівень викладання в церковнопарафіяльних школах, відкритих майже при кожному храмі. На середину XVII ст., за свідченнями іноземців, в Україні («країні козаків»), зокрема на Поділлі, практично всі чоловіки й більшість жінок були письменними. Церковний історик, єпископ Сильвестр Гаєвський сказав про П. Могилу: «Не просто український патріот, а велетень-патріот, що запліднив українську культуру на цілі віки вперед».

Література:

Булгак, О.В. Митрополит – просвітитель [П. Могила] (1597-1647) / О.В. Булгак // Календар знамен. і пам’ят. дат. 2002. – Київ, 2001. – І квартал. – С. 30-36. – Бібліогр.: с. 34-36.

Шевченко, В. Петро Могила : штрихи до портр. людини, діяча, богослова / В. Шевченко // Хроніка-2000. – 2004. – Вип. 60. – С. 251-270. – Бібліогр. в кінці ст.

Семака, Л. Петро Могила: митрополит київський і галицький, просвітитель, засновник Києво-Могилянської академії / Л. Семака // 100 найвідоміших українців : [збірник]. – Київ, 2005. – С. 90-98.

100 років тому (26.12.1916) хоровим колективом під керівництвом О. Кошиця з величезним успіхом було вперше виконано в Київському університеті знаменитий твір нашого земляка М. Леонтовича «Щедрик». Композитор став відомим і популярним у мистецьких колах, до його творчості зріс інтерес серед фахівців і шанувальників хорової музики, а «Щедрик» розпочав свою тріумфальну ходу країнами світу.

Література:

Леонтович – автор известного во всем мире «Щедрика». Сейчас произведение Н. Леонтовича входит в репертуар почти каждого хор. коллектива Украины // 20 хвилин. – 2006. – 17 берез. – С. 12.

Клейменова, О. Усесвіт небесної ластівки : [про пісню «Щедрик» в обробці М. Леонтовича та її шлях країнами світу. Включено англомов. версію тексту] / О. Клейменова // Віче. – 2009. – № 1-2. – С. 64-65.

«Украдений Щедрик» : [про муз. твір «Щедрик» Миколи Леонтовича] // Україна козацька. – 2012. – Січ. (№ 1-2). – С. 13 : фот.

Вербицька, Т. Як наш «Щедрик» заволодів світом : [ця давня нар. пісня з легкої руки нашого земляка М. Леонтовича стала візит. карткою Різдва в усьому світі] / Т. Вербицька // Поділ. порадниця. – 2014. – 24 груд. – С. 8.

28 150 років тому народився Данило Кирилович Заболотний (28.12.1866, с. Чоботарка, нині с. Заболотне Крижопіл. р-ну – 15.12.1929, Київ, похований у с. Заболотному), вчений-мікробіолог та епідеміолог, один з основоположників вітчизняної епідеміологічної науки (див. розширену довідку в кінці місяця).

Цього місяця виповнюється:

75 років тому (1941) створений Літинський табір військовополонених, де до березня 1942 р. померло від голоду 3200 осіб.

40 років тому (1976) став до ладу Ладижинський завод силікатної цегли (Тростянец. р-н) з проектною потужністю – 103,5 млн штук умовної цегли. Підприємство будувалося з урахуванням сучасних технологій на базі прогресивного обладнання з високим рівнем автоматизації та механізації виробничих процесів. Завод був укомплектований комплексним імпортним обладнанням (з пресами РА 550) поставки Польської Республіки. Це підприємство було єдиним у Вінницькій області, що випускало силікатну цеглу, і одним з чотирьох заводів України, що працював на високоякісному і високопродуктивному імпортному обладнанні. Основна продукція: цегла силікатна біла і кольорова різних типів, розмірів та конфігурацій в євроупаковках. Якість продукції високо оцінювана багатьма міжнародними організаціями. У 2000 р. підприємство нагороджено міжнародним призом «Арка Європи» за якість, дипломом Другої міжнародної виставки-конференції «Реструктуризація житла 2000» – за представлення сучасних матеріалів, а також «Кришталевим драконом» та відзнакою «Підприємство ХХІ століття» і почесною нагородою «Золотий ягуар». З квітня 2013 р. завод знаходиться в стадії банкрутства. Підприємство не працює.

Література:

Смажелюк, А. Анатолій Смажелюк: «Виробляємо ідеальний будівельний матеріал» : [про Ладижин. з-д силікат. цегли] / А. Смажелюк // Губернатор. – 2002. – № 12. – С. 99 : кольор. фот.

Коляса, С. Силікатний завод: погляд із іншого боку : [інтерв’ю з дир. ПАТ «Ладижинський силікатний завод» С. Колясою] / С. Коляса ; записала К. Самошевська // Нове місто. – 2014. – 20 берез. – С. 3 : фот.

Краевский, С. Затяжная война за Ладыжинский завод силикатного кирпича : [про банкрутство Ладижин. підприємства] / С. Краевский // Вінниц. реалії. – 2014. – 24 верес. – С. 5 : фот.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2016 року виповнюється:
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. В усьому хочеться дійти самої суті...
  5. Лютий
  6. Іван Коваль – волею долі художник
  7. Я щасливий, що живу, жив, віддавав своє серце людям...
  8. Березень
  9. Високе літо березневої душі
  10. Квітень
  11. Коли Чорногузу боляче – Гоголь ще раз перевертається в домовині…
  12. Від «золотої кельми» до «золотого пера»
  13. Чорнобиль у нашій свідомості, в серці, думках
  14. Травень
  15. Перекладач, журналіст і трішки поет…
  16. Лицар, що ніколи не розлучавсяз блокнотом і олівцем…
  17. Літописець епохи
  18. Червень
  19. Широцький Костянтин Віталійович
  20. Липень
  21. На крилах божої наснаги
  22. Серпень
  23. Вересень
  24. Жовтень
  25. Один із «грона нездоланних співців»
  26. «Я мушу встигнути...»
  27. Листопад
  28. Осіннє золото Миколи Романова
  29. Грудень
  30. Томаш Падурра – польсько-український лірник
  31. Данило Кирилович Заболотний

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше