ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

ВЕРЕСЕНЬ 

1            95 років тому (01.09.1921) відкрито Вінницьку профшколу для середнього медичного персоналу. Статус медичного училища навчальний заклад отримав у 1954 р. З 1994 р. це – Вінницький медичний коледж ім. академіка Д.К. Заболотного. 

Література: 

Тарасюк, В.С. Вінницький медичний коледж ім. акад. Д.К. Заболотного / В.С. Тарасюк, З.П. Бєлова. – Вінниця : Віноблдрук., 2001. – 103 с. : портр., кольор. іл.

 Разанова, Ю. Вінницькому медичному коледжу – 90 / Ю. Разанова // Вінниччина. – 2011. – 2 листоп. – С. 8 : кольор. фот. 

Андрієвський, І.Ю. Майбутніх Амосових, Єлізарових та Федорових плекають у Вінницькому медколеджі / І.Ю. Андрієвський // Вінничанка. – 2013. – № 6. – С. 16-17 : кольор. фот. 

•             80 років з часу відкриття (01.09.1936) Могилів-Подільського медичного училища (нині Могилів-Подільський медичний коледж (з 2005 р.)), одного з найстаріших навчальних закладів на Поділлі. Першим директором був М.Д. Шенфельд. За 4 довоєнних роки у стінах закладу підготовлено 562 медичних працівники. Сьогодні Могилів-Подільський медичний коледж – вищий навчальний заклад, який готує молодших медичних спеціалістів зі спеціальностей: «Лікувальна справа», «Сестринська справа», «Стоматологія», «Акушерська справа». Щорічно зі стін коледжу випускається 150 висококваліфікованих спеціалістів, які працюють у різних лікувально-профілактичних закладах України та ближнього зарубіжжя. Як структурний підрозділ Могилів-Подільського медичного коледжу на його базі працює медико-біологічний ліцей. Перші 23 випускники-ліцеїсти у 2010 р. отримали атестати про повну загальну середню освіту, 20 з них стали студентами вищих навчальних закладів. 

Література: 

Купренюк, А. Могилів-Подільському медичному коледжу – 70 / А. Купренюк // Освіта Вінниччини. – 2006. – 27 листоп. – С. 4.

Наконечна, Т.М. Весняна толока у Могилів-Подільському медичному коледжі / Т.М. Наконечна // Поділ. мед. газ. – 2008. – 18 квіт. – С. 4. 

У постійному творчому пошуку : [про Могилів-Поділ. мед. коледж] // Слово Придністров’я. – 2009. – 5 черв. – С. 6. 

Костецька, В. Могилів-Подільський медичний коледж – гарант високого професіоналізму / В. Костецька // Вінниччина. – 2011. – 28 жовт. – С. 7 : фот. 

•             60 років з дня заснування (01.09.1956) Тульчинської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів – ліцею Вінницької обласної Ради. Приміщенню школи 160 років. Колись тут було жіноче єпархіальне училище, педагогічне училище, інститут народної освіти. У 1908-1917 р. тут працював М.Д. Леонтович. Саме тут він написав невмирущі «Щедрик», «Дударик» і ін. Неподалік школи знаходиться музей М.Д. Леонтовича. Тульчинська школа-інтернат була започаткована в числі перших 10 шкіл-інтернатів України. З 1 вересня 1979 р. школі був наданий статус школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. 2009 р. школу перейменовано в Тульчинську спеціалізовану загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів – ліцей Вінницької обласної Ради. На даний час в школі навчається 300 дітей. Навчально-виховний процес забезпечують 156 працівників. За роки свого існування навчальний заклад закінчило понад 3 тис. учнів, у тому числі 108 – із золотою медаллю, 49 – зі срібною.

Література: 

Андрущенко, В. Для них – один на світі інтернат, одна свята і рідна мати : [про Тульчин. шк.-інтернат] / В. Андрущенко // Вінниччина. – 2000. – 19 трав. 

Щіпківська, М. Дім, в якому є тепло і любов / М. Щіпківська // Тульчин. край. – 2001. – 20 жовт.  

Було свято в інтернаті в благословеннім Тульчині : [репортаж з відзначення 50-річчя заснування закл.] // Тульчин. край. – 2006. – 25 жовт. 

Варварук, Л. Життєва історія кожної нашої дитини – складна і зворушлива : [про долі вихованців Тульчин. шк.-інтернату] / Л. Варварук // Тульчин. край. – 2009. – 16 січ. 

•             50 років тому (01.09.1966) відкрито Погребищенське медичне училище. 2005 р. заклад перейменовано в Погребищенський медичний коледж. Він готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» з напрямку «Медицина» за спеціальностями: «Лікувальна справа», «Сестринська справа», «Акушерська справа». Коледж знаходиться на одній території з районною лікарнею, що дає змогу максимально оптимізувати навчально-виховний процес. Його забезпечують 32 навчальних кабінети, 10 лабораторій та 14 навчальних кімнат у відділеннях лікарні.  

Література:

Подільський, Е. Повчитися у надросян : [про візит очільників ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації Вінниччини до Погребищ. мед. коледжу] / Е. Подільський // Колос. – 2013. – 14 черв. – С. 1. 

Гаврилюк, О. Надросся скликає романтиків : [про Погребищ. мед. коледж] / О. Гаврилюк ; запис. Е. Подільський // Вінничанка. – 2013. – № 10. – С. 18-19 : кольор. фот. 

Маценко, М.І. На варті здоров’я – завжди ви завзято, вам шана й уклін, люди в білих халатах : [про театраліз. урочистості в Погребищ. мед. коледжі з нагоди Дня мед. працівника] / М.І. Маценко // Колос. – 2014. – 18 черв. 

2            70 років тому народився Володимир Васильович Бадюк (02.09.1946, с. Слобода-Межирівська Жмерин. р-ну), педагог, відмінник освіти України, заслужений працівник освіти України (2007). Закінчив Кам’янець-Подільський педагогічний інститут (1977), здобувши фах учителя історії. Розпочав педагогічну діяльність на посаді майстра виробничого навчання, 6 років був викладачем і протягом 15 років – заступником директора з виховної роботи Вінницького ПТУ № 4. З 1995 р. працює в управлінні освіти і науки Вінницької облдержадміністрації: інспектор відділу загальної середньої школи, професійно-технічної освіти, заступник, перший заступник начальника управління. Під його безпосереднім керівництвом здобули статус вищих 10 професійно-технічних училищ, цілий ряд ПТНЗ стали лауреатами міжнародних освітянських виставок, нагороджені медалями та почесними дипломами. За ініціативи В.В. Бадюка в 2007 р. розроблено регіональну «Програму підготовки кваліфікованих робітників на 2007-2010 рр.», успішно реалізується програма комп’ютеризації навчальних закладів, створено експериментальні педагогічні майданчики з проблем: «Науково-методичне забезпечення державного стандарту освіти для підготовки кваліфікованих робітників з комп’ютерної техніки» та «Адаптація учнів в умовах професійно-технічного навчального закладу». Депутат Вінницької обласної ради 4-го та 5-го скликань. Заступник голови постійної комісії обласної Ради з питань роботи з молоддю, спорту і туризму. Нині він – директор Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти. Відзначений багатьма нагородами.

Література та інтернет-ресурс:

Бадюк, В. У пошуках нового : [деп. обл. ради, заст. нач. упр. освіти і науки облдержадмін. про досягнення в галузі] / В. Бадюк // Панорама. – 2003. – 16 трав. – (Спец. вип. газ. «Країна знань»).

Честь і гордість Вінниччини : [держ. та уряд. відзнаки землякам з нагоди 75-річчя утворення області, в т.ч. В. Бадюку] // Подолія. – 2007. – 3 берез.

Бадюк Володимир Васильович [Електронний ресурс] // Книга педагогічної слави України. – Режим доступу: www.kps-ua.net/2010/vinnicka/badyuk-volodimir-vasilovich  (дата звернення: 14.05.15), вільний. – Назва з екрана. 

•             70 років тому народився Анатолій Ісаакович Крим (02.09.1946, м. Вінниця), український російськомовний прозаїк, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України (2005). Закінчив Хмельницьке музичне училище (1965), Літературний інститут ім. М. Горького у Москві (1974). Працював на Чернівецькій студії телебачення (1975-1981). Член НСПУ (1979), секретар 2004-2011 рр. Від 1982 р. – на творчій роботі. Переважна більшість творів Крима написана російською мовою. Він – автор романів «Выбор», «Граница дождя», «В ожидании мессии», «Вибране»; збірки оповідань «Чакона», хоча в першу чергу відомий як драматург. Його п’єси з великим успіхом йдуть на сценах понад 30 театрів України, а також країн близького зарубіжжя. За сценаріями А. Крима знято низку художніх фільмів на українських та російських кіностудіях. Окремі твори письменника перекладено українською, англійською, болгарською, польською, італійською, сербською, вірменською та іншими мовами. З 1990 р. А. Крим почав пробувати свої сили в бізнесі. З часом очолив ряд фірм, які займаються різною діяльністю, в тому числі сільським господарством, виробництвом, створив 200 робочих місць, у бюджет держави сплачено податків понад мільйон гривень. За заслуги з відродження духовності в Україні нагороджений орденом Святого Архистратига Михаїла УПЦ Київського патріархату. Відзначений Міжнародною літературною премією ім. Ю. Долгорукого (2010). 

Література: 

Крым, А.И. Сочинения : в 2 т. / А.И. Крым. – Одесса : Зодиак, 2006.

Т. 1 : В ожидании Мессии : роман ; Рассказы о еврейском счастье. – 720 с.

Т. 2 : Чакона : повесть ; Рассказы ; Пьесы. – 748 с. 

Його ж. Труба : роман / А.И. Крым. – Киев : Ярославов Вал, 2010. – 320 с. 

Його ж. Завещание целомудренного бабника : пьесы / А.И. Крым ; [ред. С. Кобринская]. – Київ : Укр. письменник, 2011. – 446, [1] с., [8] л. фотоил. 

Крим, А. Анатолій Крим: «Талант – не товар, його не можна купити...» : [інтерв’ю] / А. Крим ; розмову вів С. Бондаренко // Літ. Україна. – 2010. – 24 листоп. 

Барабан, Л. Анатолій Крим – драматург / Л. Барабан // Культура і життя. – 2006. – 23, 24 трав. – С. 3 ; Пульсуючі джерела. – 2009. – 12 берез. – С. 2. 

3            65 років тому народилася Наталія Іванівна Поклад (літ. ім’я Наталка Поклад) (03.09.1951, с. Маньківка Бершад. р-ну), українська поетеса, етнограф, публіцист, перекладач. Закінчивши Балтське педучилище, вчителювала у рідному селі та в сусідній Джулинці Бершадського району. Заочно здобула вищу освіту на філологічному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. З 1972 р. – на видавничій і науковій роботі в Києві. Працювала у видавництвах, журналі «Київ», Інституті українознавства Київського університету ім. Тараса Шевченка. Автор поетичних книжок «Акценти», «День сповіді», «Обереги надії», «Ритуальний танець волі», «Горить свіча у чорних водах», «Молоде сонце», «Всупереч», «Всього-на-всього життя»; книг для дітей «Хрущикова наука», «Абетка». Записала від своєї матері Галини Аксентіївни Чечельницької й видала фольклорне видання «Маньківське весілля» – древній весільний обряд на Поділлі. У співавторстві з М.П. Кононенком створила посібник з українознавства «Слово». Входила до першого правління Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка (1988-1991), була серед тих, хто відроджував в Україні Союз українок. Пише лірику, вірші для дітей, перекладає, займається фольклористикою. Багато її віршів присвячено рідному Поділлю. Лауреат літературних премій ім. Є. Маланюка (1993), ім. М. Коцюбинського (1999), «Благовіст (2000), ім. Наталі Забіли, «Березоль» (2012). Член СПУ (1988). 

Література: 

Сторожук, В.П. Поклад Наталка Іванівна : [біогр. довід.] / В.П. Сторожук // Вінниччина фольклорна : довідник / уклад.: А.М. Подолинний, Т.О. Цвігун. – Вінниця, 2004. – С. 62-63 : фот. 

Шевчук, Ф. Наталка Поклад: Треба відійти від принципу «моя хата скраю» / Ф. Шевчук // Вінниччина. – 2010. – 12 трав. – С. 12 : фот. 

Шевчук, Ф. Творчий вечір Наталки Поклад : [відбувся у НСПУ] / Ф. Шевчук // Бершад. край. – 2012. – 8 лют.

4            5 років з часу відкриття (04.09.2011) фонтана ROSHEN, єдиного в Україні і найбільшого в Європі плаваючого фонтана, побудованого в руслі річки Південний Буг у Вінниці, біля острова Фестивальний (Кемпа). Цей дивовижний витвір інженерного мистецтва – подарунок Кондитерської Корпорації ROSHEN місту Вінниці та всій Україні. Фонтан ROSHEN – це злітаючі вгору під музику потужні струмені води в супроводі світлових та лазерних ефектів, а також відеопроекції на величезному водному екрані. За оцінками експертів, він входить у десятку кращих і видовищних фонтанів світу. Висота центрального струменя досягає 65-70 м, розмір водного проекційного екрану – приблизно 16 м у висоту і 45 м в ширину, фронтальний розліт води – 140 м. Унікальність проекту ROSHEN полягає в тому, що фонтан використовує воду «живої» ріки, на відміну від більшості фонтанних систем, які монтуються в штучних басейнах з системами очистки води. Для вінницького фонтанного шоу використані суперпотужні світлодіодні ліхтарі, які дозволяють робити дуже яскраве і видовищне підсвічування, досягаючи різних ефектів. На відміну від більшості фонтанів в Україні, у фонтана ROSHEN є рухливі елементи, які обертаються навколо своєї осі, за рахунок чого динамічно змінюється кут нахилу струменів води. Звукова потужність аудіосистеми – 3840 Вт. Ще одна унікальна особливість фонтана – «зимуюча технологія», завдяки якій у зимовий період конструкція занурюється під лід, на дно річки Південний Буг. Фонтан – частина комплексного проекту з реконструкції набережної річки Південний Буг біля Вінницької кондитерської фабрики ROSHEN. У рамках проекту була укріплена берегова лінія довжиною 700 м, зроблена пішохідна зона і зона відпочинку, встановлена система вуличного освітлення, амфітеатр для перегляду фонтанного шоу. Для установки фонтану були проведені роботи з розчищення русла річки Південний Буг в обсязі 28000 куб. м ґрунту. В історії України це перший соціально-культурний проект такого масштабу, який був реалізований за гроші приватної компанії. 22 квітня 2012 р. урочисто відкрився другий сезон роботи фонтану, і була представлена нова шоу-програма. До відкриття на фонтані було встановлено три додаткових лазерних системи, що значно збільшує кількість спецефектів і дозволяє зробити шоу-програму різноманітною. 

Література: 

Скрипник, В. Фонтан у Вінниці входить у десятку найбільш видовищних у світі / В. Скрипник // Голос України. – 2011. – 6 верес. – С. 7.  

Гусак, О. «Реабілітація» фонтаном : [фонд Порошенка організував бійцям – учасникам антитерорист. операції, які лікуються у Вінниц. військ.-мед. центрі, перегляд шоу фонтана у м. Вінниця] / О.  

Гусак // Вінниц. газ. – 2014. – 19 серп. – С. 3 : фот. 

Топ-10 достопримечательностей [Украины, в т.ч. светомузык. фонтан «Рошен»] // Корреспондент. – 2015. – № 2. – С. 10-17. 

6            75 років тому народився Феодосій Максимович Гуменюк (06.09.1941, с. Рибчинці Хмільниц. р-ну), живописець, графік і педагог, професор (1993), заслужений діяч мистецтв України (1995), народний художник України (2009), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1993). Член СХРФ (1988), НСХУ (1993). Працює в галузі станкового живопису та графіки. Навчався у Дніпропетровському художньому училищі. Закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І.Ю. Рєпіна (1971). У 1992 р. повернувся в Україну. З 1993 р. Феодосій Гуменюк викладає у Національній академії образо-творчого мистецтва і архітектури, очолює навчально-творчу майстерню історичного живопису. Наш земляк – учасник багатьох обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок (від 1966 р.). Основні твори історичної тематики: «Вірність Україні» (1972), «Гетьман Дорошенко» (1975), «Гонта і Залізняк» (1976), «Гайдамаки» (1979), «Гетьманська молитва» (1981), «Маруся Чурай» (1986), «Писанка. Всеношна» (1990), «Освячення криниці» (1991), «Портрет гетьмана Сагайдачного» (1991), «Кобзар Вересай» (1994), «Мазепа і Карл ХІІ» (1995) та ін. 

Література та інтернет-ресурс: 

Феодосій Гуменюк : альбом / ред.-упоряд. А. Маричевська. – Київ : Сіті Прес Компані, 2010. – 224 с. : кольор. іл., портр. 

Голяк, М. Ожива історія на полотнах Феодосія Гуменюка / М. Голяк // Правда Украины. – 2008. – 13 марта. – С. 9 : фот.

Ващенко, М. І в холодному місті над Невою він не забував про Україну : [про Ф. Гуменюка] / М. Ващенко // Життєві обрії. – 2013. – 6 верес. 

Гуменюк Феодосій Максимович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: www.uk.wikipedia.org/wiki/Гуменюк_Феодосій_Максимович (дата звернення: 14.05.15), вільний. – Назва з екрана. 

7            75 років від дня народження Антоніни Миколаївни Буги (07.09.1941, с. Нова Гута Летичів. р-ну Хмельниц. обл.), педагога, заслуженого учителя УРСР (1985), вчителя-методиста (1988). Педагогічний фах отримала в Уманському державному педагогічному інституті ім. П.Г. Тичини (1963-1969). З 1963 р. вчителювала в школах Хмельницької, Херсонської та Вінницької областей. З 1989 р. педагогічна діяльність Антоніни Миколаївни пов’язана з ЗОШ І-ІІІ ступенів № 20 м. Вінниця. Протягом 1993-2002 рр. вона обіймала посаду заступника директора СЗШ № 20. Має низку нагород і відзнак. 

Інтернет-ресурс: 

Імена в освіті міста. Буга Антоніна Миколаївна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.vmuo.edu.vn.ua/index/index_ua.php?cid=80&lng... (дата звернення: 05.08.15), вільний. – Наз-ва з екрана. 

12           85 років тому (12.09.1931) для увічнення пам’яті письменника-земляка М. Коцюбинського у Вінниці відкрито перший в області звуковий кінотеатр його імені на 750 місць. Автор проекту – архітектор В.М. Риков. Йому належить також проектування залізничного вокзалу в м. Жмеринка. 

Література: 

Закінчено новий кінотеатр : [про завершення у Вінниці буд-ва нового кінотеатру на 750 місць] // Ленін. шлях. – 1931. – 5 верес. – С. 4. 

Риков Валеріан Микитович // Подільські джерела : альманах. – Вінниця, 2012. – № 4 : Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості. – С. 128 : портр. ; [фот. буд-ва кінотеатру]. 

Антонюк, О. Риков Валеріан Микитович / О. Антонюк // Без минулого немає майбутнього : із історії м. Жмеринка / О. Антонюк. – Вінниця, 2013. – С. 229-230 : фот. 

Новосад, К. Історія центральної вулиці міста [у м. Вінниця, в т.ч. кінотеатру ім. М. Коцюбинського] / К. Новосад // Він-ниц. газ. – 2014. – 25 лип. – С. 8 : кольор. фот. 

13           80 років від дня народження Олександра Романовича Гижі (13.09.1936, с. Юзефівка, нині с. Йосипівка Козятин. р-ну), прозаїка, публіциста, журналіста, історика, члена СПУ (1968), священика церкви християн віри євангельської – п’ятидесятників. Працював ливарником-формувальником на військовому заводі № 45 у Вінниці, цукроваром на Юзефо-Миколаївському цукровому комбінаті (Козятин. р-н), шахтарем, перебував на військовій службі. Закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (1970). Тривалий час був на журналістській роботі, зокрема очолював відділ прози в редакції журналу «Україна». В 1991-1993 рр. редагував християнський журнал «Добра вість». П’ять років Олександр Гижа поклав на відтворення тексту Біблії рідною мовою, стільки ж – на порівняння та усунення різноманітних різночитань. Працював на кіностудії ім. О. Довженка – писав кіносценарії. Автор повістей та оповідань «Двісті метрів до сонця» (1967), «Щербаті дні середи» (1969), «Круглий поворот» (1972), «Знайомі з вересня» (1976), «Короткий полдень в январе» (рос. переклад, 1978), «Ніч літньої повені» (1979), «Покличте мене тривоги» (1980 р., у співавт.); роману «Житні плачі» (1990). Події Другої світової війни він відтворив у повістях «Гарячий сніг» (1970), «Невідомий плацдарм» (1981). Його історичний роман «Облога Кармалюка» (1993) про легендарного подільського месника, написаний на основі копіткої 10-літньої роботи в архівах, документально розкриває історію антикріпосницького руху на Поділлі у ХVІІІ-ХІХ ст.  

Література та інтернет-ресурс: 

Гижа, О. Четвертований храм / О. Гижа // Київ. – 2009. – № 7-8. – С. 39-69 ; № 9. – С. 31-94.

Біблія українською мовою – переклад Олександра Гижі... [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrbible.at.ua/load/zavantazhiti...oleksandra_gizhi/7-1-0-185 (дата звернення: 30.04.15), вільний. – Назва з екрана. 

Гижа Олександр Романович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: uk.wikipedia.org/wiki/Гижа_Олександр_Романович (дата звернення: 30.04.15), вільний. – Назва з екрана. 

Зарицький, П.А. Наш земляк переклав Біблію : [про О.Р. Гижу – прозаїка, публіциста, журналіста, історика] / П.А. Зарицький // Вісн. Козятинщини. – 2015. – 19 лют. – С. 5 : фот. 

Перебийніс, П. Грішне заклання Святого Письма : доля Біблії в сучас. перекладі О. Гижі / П. Перебийніс // Літ. Україна. – 2014. – 11 груд. – С. 7. 

14           110 років тому народився Олександр Софонович (Софронович) Пащенко (14.09.1906 с. Лука, тепер Немирів. р-ну – 13.06.1963, м. Київ.), український художник-графік, заслужений діяч мистецтв УРСР (1943), народний художник УРСР (1960), професор (1947), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1954). Дитячі роки провів у с. Саїнка Могилів-Подільського р-ну. Працював на цукровому заводі. З 1923 р. – завіду-вач клубу та секретар комсомольського осередку в с. Бохоники Вінницького р-ну. Закінчив Київський художній інститут (1932). Працював переважно в техніці кольорової гравюри і в жанрах архітектурного та індустріального пейзажу. Мав персональні виставки, брав участь у республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставках. Від 1946 р. був викладачем, від 1947 р. – професором Київського художнього інституту, а в 1955-1963 рр. – його ректором. Перше визнання прийшло до Пащенка на виставці українських художників, що відкрилася 1937 р. до ювілею революції 1917 р. Серія гравюр з альбому «Київська сюїта» привернула увагу не тільки виконавською майстерністю, але й поетичністю образів одного з найкрасивіших, як вважав художник, міст світу. Тож Пащенко до кінця життя доповнював «Київську сюїту» новими сюжетами. Шевченківська тема також присутня в творчості художника. В 1939 р. він створив портрет поета Т. Шевченка та проілюстрував його поему «Сон». Потім були рисунки із серії «По Шевченківських місцях». До 100-річчя від дня народження Кобзаря художник видав альбом «Т.Г. Шевченко. Дванадцять ліногравюр. 1861-1961», який містив естампи, створені протягом 1943-1961 рр. Художник створив чимало колоритних пейзажів, зокрема й подільських. Був відзначений державними нагородами. 1969 р. у Києві, на будинку по вул. Шовковичній, 10, в якому в 1945-1963 рр. жив і працював Олександр Пащенко, відкрито гранітну меморіальну дошку (автор – скульптор І.В. Макогон). 

Література: 

Виставка творів Олександра Софроновича Пащенка : каталог. – Київ : Держвидав. образотв. мистецтва і муз. літ., 1957. – 46 с. : іл.

Владич, Л.В. Александр Софронович Пащенко / Л.В. Владич. – Москва : Сов. художник, 1957. – 91 с. : ил., 1 портр. 

Говдя, П.І. Олександр Софронович Пащенко / П.І. Говдя. – Київ, 1964. 

Пащенко Олександр Софронович // Шевченків. слов. : у 2 т. – Київ, 1977. – Т. 2. – С. 86. 

Олександр Пащенко : спогади про художника / упоряд. І.М. Блюміна. – Київ : Мистецтво, 1990. – 144 с. : іл. 

Горобець, М. Митець із Саїнки / М. Горобець // Їх пам’ятає Придністров’я : іст.-публіц. розповіді / М. Горобець. – Вінниця, 1993. – С. 108-109.

15           90 років тому народився Василь Федорович Кондратюк (15.09.1926, с. Лип’ятин Хмільниц. р-ну – 27.10.1991, м. Львів), майстер художньої кераміки. Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1965). Протягом 1968-1991 рр. завідував керамічним цехом Львівської експериментальної керамічно-скульптурної фабрики. Учасник всеукраїнських (від 1964), всесоюзних (від 1968) художніх виставок. Для творчості Кондратюка характерні узагальнення та геометризація форм, виразний динамічний рух силуетних ліній і ритмічних укладів, оригінальні пластичні знахідки, вдале використання технологічних ефектів. Виготовляв з кам’яної маси та шамоту посуд у вигляді тварин і птахів («Лев», «Олень», «Кінь», «Цап», «Півень», «Баран», «Жирафа», «Птах»), набори для напоїв, вази («Пава», «Гуцул», «Гуцулка»). Співавтор декоративного панно для Рівненської АЕС (1985), декоративних ваз для Московського університету міжнародних відносин (1987). Член СХУ (1967). 

Література: 

Сорокіна, І. Василь Кондратюк / І. Сорокіна // Образотворче мистецтво. – 2007. – № 2. – С. 50-51.

Голубець, О.М. Кондратюк Василь Федорович / О.М. Голубець // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2014. – Т. 14 : Кол-Кос. – С. 266 : фот.  

•             90 років тому народився Едуард Адольфович Руппельт (15.09.1926, с. Соболівка Теплиц. р-ну – 18.11.2001, там само), художник-скульптор, відмінник народної освіти (1987). По війні закінчив художньо-графічний факультет Орловського державного педагогічного інституту. В 1952-1986 рр. працював у Соболівській середній школі вчителем образотворчого мистецтва і креслення. Учасник обласних, республіканських та всесоюзних виставок народної творчості. Автор ескізів герба та прапора смт Теплик та пам’ятного значка, присвяченого його 500-річному ювілею, та емблеми. Почесний громадянин Теплика. Автор проекту меморіалу Слави в с. Соболівка. 

Література: 

Таланти твої, рідна земля: [до 85-річчя від дня народж. Руппельта Едуарда Адольфовича] / уклад. С.В. Соловей ; Теплиц. ЦРБ. – Теплик, 2011. – 8 с. : іл. 

17           День народження Михайла Михайловича Коцюбинського (17.09.1864, м. Вінниця – 25.04.1913, м. Чернігів), українського письменника-класика, громадського діяча. Щорічно у вересні в літературно-меморіальному музеї письменника у Він-ниці проводяться Дні М.М. Коцюбинського. Заснована Всеукраїнська літературна премія ім. Михайла Коцюбинського (1981). 

Література: 

Потупейко, М.М. Михайло Коцюбинський : ранній період життя і творчості / М. Потупейко. – Київ : Рад. письменник, 1964. – 184 с. : портр. 

Левада, О.С. Родина Коцюбинських : кіноповість / О.С. Левада. – Київ : Мистецтво, 1970. – 153 с. 

Інтелігент з душею сівача : вінниц. письменники про М. Коцюбинського / упоряд. В.П. Сторожук. – Вінниця : Континент-ПРИМ, 2005. – 48 с. : іл., фот. 

Сприйняття сучасниками творчості Михайла Коцюбинського : матеріали Першої всеукр. наук. конф. «Осінні читання» / ред. кол. В.Ф. Панчук [та ін.]. – Вінниця, 2010. – 115 с. 

Любацька, Л.В. Ласкава зірка України : життя і творчість М. Коцюбинського в спогадах сучасників / Л. Любацька. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2011. – 256 с. : іл., портр. 

Літописець краю рідного : літ.-мист. краєзнавство : до 150-річчя від дня народж. М.М. Коцюбинського / за ред. Л.М. Юхнович. – Вінниця : Вінниц. обл. друк., 2014. – 172 с. : фот. 

•             50 років від дня народження Лариси Анатоліївни Сарафинюк (17.09.1966, м. Вінниця), доцента (2002), доктора біологічних наук (2011), професора (2012). Після закінчення природничо-географічного факультету Вінницького державного педагогічного інституту ім. М. Островського протягом 1988-1995 рр. працювала старшим лаборантом кафедри анатомії і фізіології інституту, асистентом кафедри анатомії, фізіології та основ медичних знань (1995-1996) того ж ВНЗ. Упродовж 1996-1999 рр. навчалася в аспірантурі при науково-дослідному центрі Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Старший викладач (1999-2001), доцент (з 2001 р.) кафедри анатомії і фізіології ВДПУ ім. М. Коцюбинського та за сумісництвом – старший науковий співробітник, доцент науково-дослідного центру ВНМУ ім. М.І. Пирогова. З 2011 р. – в. о. завідувача, завідувач кафедри фізичного виховання, лікарського контролю і лікувальної фізкультури ВНМУ ім. М.І. Пирогова. Автор понад 150 наукових та навчально-методичних праць, із них 8 – навчально-методичні посібники, статей у фахових виданнях, 4 патентів на винаходи. 

Література та інтернет-ресурс: 

Сарафинюк, Л.В. Вікові та статеві особливості ехокардіографічних розмірів серця здорових міських підлітків / Л.В. Сарафинюк, Ю.Г. Шевчук // Вісн. морфології. – 2002. – Т. 8, № 2. – С. 356-360. 

Качан, В.В. Теоретичні і практичні аспекти спортивної медицини : навч.-метод. посіб. / В.В. Качан, Л.А. Сарафинюк, О.В. Лежньова ; Вінниц. НМУ ім. М.І. Пирогова, каф. фізвиховання, фіз. реабілітації та спорт. медицини. – Вінниця, 2011. – 116 с. – Бібліогр.: с. 113-114.  

Сарафинюк Лариса Анатоліївна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vnmu.edu.ua/ajax/department/11/teacher/1191 (дата звернення : 21.03.2013). – Назва з екрана. 

20           65 років з дня народження Валентина Антоновича Тишецького (20.09.1951, смт Крижопіль), художника, члена НСХУ (1993). 1978 р. закінчив Московське художнє училище «Пам’яті 1905 р.» (нині Інститут живопису, скульптури та художньої педагогіки). Працює художник у галузі станкового живопису. У його роботах відчутний дух нашого південного Поділля. «Польові квіти і трави», «Лютий. Сонячний день в лісі», «Голубече. Грудень», «Коні», «Дика м’ята», «Прянощі Поділля», «Серпень», «Флокси», «Перший сніг» – темою всіх цих його картин став пейзажний живопис. Учасник багатьох міжнародних мистецьких виставок, конкурсів живопису. Мав персональні виставки у Вінниці (2011) і Львові (2012). У 2009 р. – переможець конкурсу «Людина року» в номінації «Митець» (м. Вінниця). У 2010 р. твір автора включено до альбому «Українське образотворче мистецтво початку XXI століття». Його роботи знаходяться у багатьох куточках світу: Ізраїль, США, Канада, Італія. Крім створення картин, Валентин Тишецький займається художнім оформленням книг місцевих поетів та прозаїків. Це збірки Наталі Струтинської «Освідчення», Олега Губернатора «Пори року», Олени Гандзюк «Зелена заметіль», Михайла Ясипенка «На хвилях щастя», Григорія Сміщука «Батькова слава», Миколи Гринчука «Шлагбауми долі», Євгена Годованого «Затихаючі звуки полонезу» та ін. Живе й працює в Крижополі. 

Література:

Тишецький, В.А. Той, що прагне дозріти до простоти : [інтерв’ю з худож. В.А. Тишецьким] / В.А. Тишецький // Вінничанка. – 2012. – № 7. – С. 8-9 : кольор. фот. 

Тишецький, В.А. «Моєї любові до України можна торкнутись руками», – каже живописець Валентин Тишецький : [інтерв’ю] / В.А. Тишецький ; записала А. Трошкова // Вінниччина. – 2012. – 23 листоп. – С. 9 : кольор. фот. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»). 

Рябий, М.О. Бути під сонцем : лірич. повість [про В. Тишецького] / М. Рябий ; Сонячний майстер з княжого міста : переднє слово поета / М. Каменюк ; [фоторепродукції худож. тв.] / В. Тишецький. – Вінниця : Едельвейс і К, 2012. – 336 с. : кольор. іл., фот. – (Видатні митці Вінниччини ; вип. 1). 

21           День народження Петра Івановича Ніщинського (21.09.1832, с. Неменка, нині Іллінец. р-ну – 16.03.1896, с. Ворошилівка, нині Тиврів. р-ну), композитора, педагога, поета, перекладача. 1875 р. створив на власний текст музичну картину «Вечорниці» як вставну сцену до драми «Назар Стодоля» Т. Шевченка, з якої широко відомий чоловічий хор «Закувала та сива зозуля». Автор обробок українських народних історичних пісень, романсів, перших перекладів українською мовою творів Софокла, Гомера. Щороку в Тиврівському районі проводиться районне пісенне свято на вшанування пам’яті видатного земляка. Раз у два роки проходить обласне мистецьке свято «Пісенні крила сивої зозулі», яке присвячується пам’яті П.І. Ніщинського.  

Література: 

Пархоменко, Л.О. Петро Ніщинський / Л. Пархоменко. – Київ : Муз. Україна, 1989. – 64 с. : іл. – (Творчі портр. укр. композиторів).

Композитор, поет-перекладач : бібліогр. покажч. : до 180-річчя від дня народж. П.І. Ніщинського (21.09.1832-16.03.1896) / уклад. Г.М. Авраменко ; ред.: О.Г. Поліщук, М.Г. Спиця ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця : Балюк І.Б., 2012. – 64 с. – (Наші видатні земляки). 

•             170 років (21.09.1846) відтоді, як за розпорядженням Петербурзької комісії для розгляду стародавніх актів, вивчення старожитностей краю Тарас Шевченко був відряджений до Київської, Подільської та Волинської губерній. Його завданням було записування народних легенд, переказів, історичних пісень, описи й змалювання давніх будівель, архітектурних пам’яток. У цій мандрівці поет відвідав десятки міст і сіл теперішньої Вінничини: Хмільник, Уланів, Плисків, Брацлав, Серби, Могилів-Подільський, Муровані Курилівці та ін. Оглянув місця, пов’язані з козацтвом і гайдамацтвом, з народним месником Устимом Кармалюком. Побачене й почуте викликало глибокі роздуми про долю рідного народу, дало образи й мотиви для художніх творів (поеми «Гайдамаки», «Варнак», низка віршів, повісті «Художник», «Прогулянка із задоволенням і не без моралі», відповідні записи в «Щоденнику»). Подорож Т.Г. Шевченка по нашому краю навіки пам’ятна подолянам. 

Література: 

Коваль, О. Тарас Шевченко на Вінниччині : присвяч. 200-річчю від дня народж. Т.Г. Шевченка / О. Коваль. – Гнівань ; Вінниця : Консоль, 2013. – 48 с. : фот. 

Т.Г. Шевченко і Вінниччина : бібліогр. покажч. : 200-річчю від дня народж. Кобзаря присвячується / уклад. Г.М. Авраменко ; вступ. ст. Б.В. Хоменка, нова ред. ст. А.М. Подолинного ; наук. ред.  

А.М. Подолинний ; ред. О.Г. Поліщук ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця : Консоль, 2013. – 304 с. 

Роговий, О.І. Тарасові шляхи Вінниччини / О.І. Роговий ; відп. за вип. В.С. Липко. – Липовець, 2014. – 20 с. : іл. 

Деніс, М. Шевченко – історик-археолог, або Тарас Григорович на Брацлавщині / М. Деніс. – Вінниця : Корзун Д.Ю., 2014. – 328 с. : портр., іл.

•             80 років від дня народження Леоніда Павловича Смольського (21.09.1936, с. Нова Синявка Старосиняв. р-ну Хмельниц. обл.), лікаря, кандидата медичних наук (1970), відмінника охорони здоров’я (1980), заслуженого працівника освіти України (2003). Закінчив Вінницький державний медичний інститут ім. М.І. Пирогова (1960), де й залишився працювати: в.о. асистента (1961-1963), асистент (1963-1976), доцент кафедри анатомії (з 1977 р.). Був заступником декана педіатричного факультету (1977-1980), деканом з роботи з іноземними студентами (1980-1985). з 1987 р. – заступник декана медичного факультету № 1. Коло наукових досліджень – порівняльно-анатомічний аспект будови м’язів нижніх кінцівок людини та вплив екстремальних факторів на репродуктивні органи. Автор 65 наукових праць, 17 раціоналізаторських пропозицій, співавтор 2 методичних посібників і двотомного підручника для студентів медичних ВНЗ «Анатомія людини». Заступник редактора університетської газети «Молодий медик». Нагороджений почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я України. 

Інтернет-ресурс: 

Смольський Леонід Павлович – Книга педагогічної слави... [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kps-ua.net/2010/vinnicka/smolskij-leonid-pavlovich (дата звернення: 30.04.15), вільний. – Назва з екрана. 

24           200 років від дня народження Михайла Корнійовича Чалого (24.09.1816, Новгород-Сіверський – 19.02.1907, м. Київ), українського педагога, громадсько-культурного діяча, біографа Т.Г. Шевченка. Після закінчення Київського університету (1844) він розпочав викладацьку діяльність спочатку у Вінниці, а протягом 1845-1852 рр. викладав у Немирівській гімназії. 

Література: 

Дець, В. Славою овіяне ім’я : [про учителя Немирів. гімназії М.К. Чалого] / В. Дець // Прибуз. новини. – 2007. – 17 лют.

Деніс, М. Немирівський парк і палац: переплетіння доль. Кн. 1. За Потоцьких-Строганових / М. Деніс. – Немирів : Корзун Д.Ю., 2012. – 320 с. : кольор. іл., портр. – Зі змісту: Михайло Чалий. – С. 273-274. 

Подолинний, А.М. Чалий Михайло Корнійович / А.М. Подолинний // Тарас Шевченко і Вінниччина : імен. слов.: до 200-річчя від дня народж. Тараса Шевченка / А.М. Подолинний ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2012. – С. 96-97. 

•             80 років від дня народження Анатолія Павловича Крись-Пугача (24.09.1936, с. Прислуч Полон. р-ну Хмельниц. обл.), відомого вченого, організатора охорони здоров’я, провідного фахівця дитячої ортопедії та травматології, доктора медичних наук (1978), професора (1992). Після закінчення з відзнакою Житомирської фельдшерсько-акушерської школи Анатолій Павлович без екзаменів був зарахований студентом Вінницького медичного інституту, отримував персональну (Сталінську) стипендію. З відзнакою закінчив інститут, аспірантуру на кафедрі анатомії. Згодом працював заступником головного лікаря і травматологом Гайсинської районної лікарні (1963-1965). З 1965 р. творча, науково-практична та громадська діяльність нашого земляка пов’язана з Українським НДІ травматології та ортопедії. Вивчає вплив несприятливих чинників довкілля на виникнення та перебіг вроджених і набутих захворювань опорно-рухової системи, проблеми дитячого травматизму, пологов


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2016 року виповнюється:
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. В усьому хочеться дійти самої суті...
  5. Лютий
  6. Іван Коваль – волею долі художник
  7. Я щасливий, що живу, жив, віддавав своє серце людям...
  8. Березень
  9. Високе літо березневої душі
  10. Квітень
  11. Коли Чорногузу боляче – Гоголь ще раз перевертається в домовині…
  12. Від «золотої кельми» до «золотого пера»
  13. Чорнобиль у нашій свідомості, в серці, думках
  14. Травень
  15. Перекладач, журналіст і трішки поет…
  16. Лицар, що ніколи не розлучавсяз блокнотом і олівцем…
  17. Літописець епохи
  18. Червень
  19. Широцький Костянтин Віталійович
  20. Липень
  21. На крилах божої наснаги
  22. Серпень
  23. Вересень
  24. Жовтень
  25. Один із «грона нездоланних співців»
  26. «Я мушу встигнути...»
  27. Листопад
  28. Осіннє золото Миколи Романова
  29. Грудень
  30. Томаш Падурра – польсько-український лірник
  31. Данило Кирилович Заболотний

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше