ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

СЕРПЕНЬ

1            75 років тому (01.08.1941) окупована територія області була поділена на румунську (Трансністрія) та німецьку (рейхскомісаріат «Україна») зони за лінією Могилів-Подільський – Бершадь. 

Література: 

Румун не німець, але все ж таки окупант : [про окупац. період, коли територія с. Джурин Шаргород. р-ну входила до складу Трансністрії] // Родинна колиска – Джурин / О. Горобець, І. Нечіпайло. – Харків, 2008. – С. 67-71.  

«Марши смерти» из Бессарабии в Транснистрию : [спогади євреїв про історію депортації їх в період Другої світової війни із Бессарабії на територію Вінниччини, яка входила в Трансністрію] // «Рожденные страдать»? Катастрофа в Украине: 1941-1944 гг. / К. Роос. – Винница, 2011. – С. 29-51 : іл.

Гальчак, С.Д. Політика румунської окупаційної влади на території північної Трансністрії / С.Д. Гальчак // Четверта Могилів-Поділ. наук.-краєзнав. конф. (28-29 верес. 2012 р.) : [матеріали конф.] / відп. ред. Л.В. Баженов. – Кам’янець-Подільський, 2012. – С. 24-43. – Бібліогр. в кінці ст. 

Погончик, Г.А. Кровоточащая рана. Холокост в Транснистрии в 1941-1944 гг. / Г. Погончик, И. Кацап ; Винниц. филиал Центра исслед. истории Подолья Ин-та истории Украины НАН Украины при Каменец-Подол. нац. ун-те им. И. Огиенко, Винниц. обл. орг. Нац. союза краеведов Украины и др. – Винница ; Нью-Йорк : Меркьюрі-Поділля, 2014. – 564 с. : фот.

2            140 років тому народився Степан Іванович Слободянюк-Подолян (02.08.1876, м. Літин, тепер смт – 15.09.1932, м. Ленінград, нині Санкт-Петербург, РФ), український художник. Навчався в Одеському художньому училищі (1899-1901). Протягом 1905-1912 рр. – вільний слухач Петербурзької Академії мистецтв, навчався у Сурикова і Сєрова. Отримав звання художника за дипломну роботу – картину «Буря і спокій. Похорон Кармелюка». З осені 1920 р. митець з сім’єю оселяється у м. Вінниця, де протягом місяця в його розпорядження було передано все, що стосувалося мистецтва. Був одним з ініціаторів заснування Вінницького краєзнавчого музею, який очолював з кінця 1920 до 1923 рр. У цей же період він завідує художньою студією, починає керувати Вільною Академією Мистецтв, організованою у Вінниці (1920) напередодні його приїзду. Творчий період митця переважно припав на час диктату соцреалізму. Справжніх творчих успіхів досяг у відтворенні легендарних сторінок історії рідного Поділля, зокрема в серії картин і портретів, присвячених У. Кармалюку. Відомі його твори: «Жіночий портрет» (1915), «Матрос з крейсера “Аврора”» (1917), «Кармелюк» (1926), «Українська дівчина» (1926), «Молдаванка» (1928), «Портрет сталевара» (1930). Передав до фонду музею свою колекцію монет, книг і картин. З 1925 р. проживав у Катеринославі (тепер Дніпропетровськ). Твори митця зберігаються у Вінницькому та Дніпропетровському художніх музеях.  

Література: 

Слободянюк-Подолян Степан Іванович // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. Кудрицького. – Київ, 1997. – С. 546-547. 

Історія музею в документах і спогадах : ювілейний вип. з нагоди 80-річчя заснування музею / Вінниц. обл. краєзнав. музей ; відп. за вип. Л.Р. Кароєва. – Вінниця : Віноблдрукарня, 1998. – 112 с. : іл. – Зі змісту: Музей в 1921-1923 рр. Слободянюк Степан Іванович. – С. 48-51. 

•             70 років від дня народження Володимира Григоровича Буткевича (02.08.1946, с. Кантелина Дашів. (тепер Іллінец.) р-ну), ученого-правника, юриста-міжнародника, доктора юридичних наук (1980), професора (1982), заслуженого юриста України (1996), державного і громадського діяча, першого судді Європейського суду з прав людини від України (1996-2008). Закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка та аспірантуру (1971). Залишився працювати на кафедрі міжнародного права і зарубіжного законодавства. З 1971 р. – асистент, старший викладач, доцент, заступник декана факультету, професор. В 1983-1988 рр. – декан факультету міжнародних відносин і міжнародного права, 1988-1990 рр. – директор Інституту міжнародних відносин і проректор, з 1985 р. – зав. кафедри міжнародного права КДУ ім. Т. Шевченка. Неодноразово очолював чи був у складі делегацій України і СРСР на міжнародних переговорах і конференціях. У 1979-1980 рр. – читав курс лекцій в Атенському університеті (шт. Джорджія, США). Читав лекції студентам і викладачам в університетах Індії, Угорщини, ФРН, Франції, Італії, Мальти, Греції, Швейцарії тощо. Академік-засновник АН ВШ України (1992). Народний депутат України ІІ скликання. Був головою Комісії з прав людини, націо-нальних меншин та міжнаціональних відносин ВР (1994-1998). З 1998 р. – суддя Європейського суду з прав людини. Головний редактор журналу «Український часопис міжнародного права» (1992-1999), науковий редактор часопису «Права людини в Україні», член редколегії журналу «Політична думка» (1994-1997). З 1992 р. – експерт ООН (підкомісія з попередження дискримінації і захисту меншин) з прав людини. Член Світового конгресу українських юристів. Автор та співавтор понад 250 наукових робіт, зокрема 11 монографій і підручників. 

Література: 

Буткевич, В.Г. Міжнародне право: основи теорії : підруч. для студ. вузів / В.Г. Буткевич, В.В. Мицик, О.В. Задорожній ; ред. В.Г. Буткевич. – Київ : Либідь, 2002. – 608 с. 

Буткевич, В.Г. Міжнародне право. Основні галузі : підруч. / ред. В.Г. Буткевич. – Київ : Либідь, 2004. – 816 с. 

Ювілей знаного вченого-правознавця, міжнародника, судді Європейського суду з прав людини Володимира Григоровича Буткевича // Право України. – 2011. – № 8. – С. 404-405. 

•             95 років тому народився Ілля Гаврилович Шульга (02.08.1921, с. Верещаки Лисян. р-ну Черкас. обл. – 05.12.1993, м. Вінниця), історик, краєзнавець, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник вищої школи України. У 1972-1993 рр. жив і працював у Вінниці. З 1972 р. очолював кафедру історії, а з 1975 р. – кафедру історії СРСР у Вінницькому державному педагогічному інституті. В останні роки життя працював професором кафедри слов’янських народів у цьому ж вузі. Досліджував соціально-економічні аспекти розвитку України й Поділля ХVІІІ-ХІХ ст., історію подільського села, сталінських репресій, голодомору на Вінниччині 20-х – початку 50-х рр. Автор понад 100 наукових праць, кількох монографій, численних статей в 10-томній «Історії України». Ілля Гаврилович відомий як громадський діяч, брав активну участь у заходах вінницької «Просвіти» за утвердження самостійності та державності України. 

Література: 

Шульга, І.Г. Усім нашим життям / І.Г. Шульга. – Одеса : Маяк, 1980. – 72 с. : іл. 

Його ж. Голод на Поділлі : до 60-річчя Голодомору 1933 р. / І.Г. Шульга. – Вінниця : Континент-ПРИМ, 1993. – 224 с.

Його ж. Людомор на Поділлі : (до 60-річчя Голодомору) / І.Г. Шульга ; ред. О. Зінченко. – Київ : Республ. асоц. українознавців, 1993. – 235 с.

Його ж. Гірка правда : нариси з історії поділ. селянства 1920-1932 років / І.Г. Шульга. – Вінниця : Віноблдрукарня, 1997. – 152 с. 

Шульга, Я. Портрет І.Г. Шульги / Я. Шульга // Тези доп. і повідомл. 19-ї Вінниц. обл. історико-краєзнав. конф. 18 лют. 1999 р. – Вінниця, 1999. – С. 91-93.

Україна була його любов’ю... : спогади про Іллю Шульгу. – Вінниця : О. Власюк, 2003. – 122 с. 

Бушмин, М.І. Ілля Шульга – історик України : нарис життя та діяльності / М.І. Бушмин, О.І. Гуржій, Л.М. Товстопят. – Черкаси, 2006. – 252 с. 

4            90 років тому народився Аполлінарій Федотович Мацевич (04.08.1926, с. Паланка, тепер с. Заозерне Тульчин. р-ну – 27.02.1996, м. Єлгава, Латвія), український прозаїк, поет, перекладач. Учасник Другої світової війни. З 1959 р. – на журналістській роботі. Закінчив заочно Літературний інститут ім. М. Горького (Москва, 1965). Дебютував у літературі 1962 р. з романом «Грозове світання». Видав близько 20 книг романів, повістей, новел, творів для дітей (поетичних і прозових). У жанрі художньо-біографічної прози створив повісті «Анатолій Свидницький» (1984), «Закувала та сива зозуля» (про композитора-земляка П. Ніщинського, 1991), яка, на жаль, залишилася в рукописі; окремі уривки з неї друкувала вінницька газета «Панорама». Подільські мотиви прозвучали також в автобіографічній повісті-спогаді про голодомор 1932-1933 рр. «Переднівок-33» (1982). Протягом 1968-1987 рр. проживав у м. Хмельницький, працював в обласній газеті «Корчагінець», очолював обласне літературне об’єднання. З 1987 р. через побутові обставини виїхав у Латвію, де в м. Єлгава помер 27 лютого 1996 р. Член СПУ (1967). 

Література: 

Добринська, Л. Він боровся за місце в літературі, проти дилетанства та підлості... Бо хотів Україні гідного життя : [до 80-річчя укр. письменника, подолянина А. Мацевича] / Л. Добринська // Місто. – 2006. – 4 серп. – 9 : фот. 

Добринська, Л. Семирічний хлопчик вижив під час голоду 1933 року. Тому і я живу – бо це був мій батько : [письменник А. Мацевич] / Л. Добринська // Місто. – 2007. – 23 листоп. – С. 6. 

Хоменко, Б. З любов’ю до митця : [повість А. Мацевича про видат. майстра слова, ученого і педагога з Поділля А. Свидницького] // У храмі рідного слова : літ.-критич. ст. / Б. Хоменко. – Вінниця, 2008. – С. 227-231. 

Каменюк, М. Псалми Аполлінарія Мацевича: у світлі древніх одкровень : / М. Каменюк // Вінниччина. – 2011. – 11 лют. – С. 2 : фот. 

5            70 років від дня народження Миколи Митрофановича Гунька (05.08.1946, с. Мізяківські Хутори Вінниц. р-ну), педагога, вчителя-методиста, відмінника освіти України, заслуженого вчителя України. Здобувши фах викладача фізики і математики у Вінницькому педагогічному інституті (1964-1968), працював учителем Качирської СШ № 1 Павлодарської області Казахської РСР. У 1969-1972 рр. викладав фізику в СШ № 30 м. Вінниця. Згодом був методистом, завідував методичним кабінетом міського відділу освіти, був директором кількох вінницьких шкіл, заступником директора міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання і профорієнтації учнів. 1985-1989 рр. працював у міському та обласному відділах народної освіти. Протягом 1989-1992, 2002-2011 рр. – заступник голови Вінницького міськвиконкому. З 2011 р. – заступник директора з навчально-виховної роботи Вінницького міського центру художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок». З 1993 р. працює за сумісництвом вчителем технологій ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 ім. М. Коцюбинського м. Вінниця, де за власною програмою викладає курс із профільного трудового навчання «Бджільництво». Організатор шкільної фотовиставки «Світ бджоли» (2005), картинної галереї «Старожитності бджільництва» (2006). М.М. Гунько – лауреат Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-98», почесний пасічник України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. 

Література:

Гунько, М.М. Бджільництво : довідник / М.М. Гунько. – Вінниця : Кн.-Вега, 2004. – 160 с. : іл. 

Його ж. Золота бджілка : розмалюй сам / М.М. Гунько ; худож. Н. Лепко. – Вінниця : Віноблдрукарня, 2005. – 24 с. : мал. 

Його ж. Життя з божою комахою : ст., надруков. в спеціаліз. період. вид. у 1991-2006 рр. / М.М. Гунько. – Вінниця : Кн.-Вега, 2006. – 116 с. : іл.

Філін, О. Добре слово про чиновника : [про заст. Вінниц. міськ. голови М.М. Гунька] / О. Філін // Независим. курьер. – 2005. – 21 груд. – С. 5. 

Волошенюк, І. Умійте дивитись в природу : [заслуж. вчитель і почес. пасічник України, заст. вінниц. мера М. Гунько вже два десятки років читає курс бджільництва у Вінниц. ЗОШ № 3, написав вісім кн. про бджіл] / І. Волошенюк // Сіл. вісті. – 2009. – 16 січ. – С. 5. 

•             70 років тому народився Володимир Михайлович Постніков (05.08.1946), актор, заслужений артист України. Закінчив Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського (1969 р.). Творчу діяльність розпочав у Сумському театрі драми й музичної комедії ім. М. Щепкіна. З 1984 р. В.М. Постніков працює У Вінницькому обласному академічному українському музично-драматичному театрі ім. М. Садовського. Він з успіхом виконує ролі як у музичних, так і драматичних виставах. Образи, створені Володимиром Михайловичем, щирі, наділені глибоко психологічними природними характерами. Актор майстерно володіє мовою, пластикою. Має вокальні дані. Усе це сприяє тому, що його герої – цікаві, життєві. Створив близько 60 образів. Серед його робіт – Ленікс у трагедії У. Шекспіра «Макбет», Каленик у музичній комедії «Майська ніч», Вільям у мюзиклі Ю. Рибчинського «Як повернути чоловіка», Виборний у музичній комедії «Наталка Полтавка», Лісовик у міфі з прадавніх часів «Лісова пісня», лікар Співі у виставі «Політ над гніздом зозулі», батько у драмі «Я б тобі небо прихилив...» та ін. Актор – майстер художнього слова, виступає на концертах, творчих зустрічах. Веде плідну роботу з популяризації театрального мистецтва.  

Література: 

Постніков, В.М. Для повного щастя йому не вистачало авто : [розмова з заслуж. артистом України, актором Вінниц. обл. акад. укр. муз.-драм. театру ім. М. Садовського В.М. Постніковим з нагодийого 60-річ. ювілею] / В.М. Постніков ; запис. В. Кирильчук // 20 хвилин. – 2006. – 30 листоп. – С. 18. 

Шуткевич, О. Сто п’ятдесят ролей і всі правдиві : [до 40-річчя творч. діяльності заслуж. артиста України В.М. Постнікова] / О. Шуткевич // Вінниц. газ. – 2006. – 24 листоп. – С. 7. 

6            80 років від дня народження Анатолія Олександровича Бабича (06.08.1936, с. Павлівка Васильків. р-ну Дніпропетров. обл. – 09.09.2015, м. Вінниця), фахівця у галузі рослинництва і кормовиробництва, доктора сільськогосподарських наук (1979), професора (1989), академіка УААН (1989), член-кореспондента Російської академії сільськогосподарських наук (1988), президента Української соєвої асоціації (1989-2002), колишнього директора Інституту кормів УААН (Вінниця) (1980-2001). Наукова діяльність присвячена створенню нових сортів, вивченню біологічних основ формування врожаю кормових культур, дослідженню проблем виробництва рослинного білка, інтенсифікації кормовиробництва, розробці технологій вирощування кормових і зернобобових культур. Співавтор виведення 19 сортів та гібридів кормових і зернобобових культур, занесених до Державного реєстру. Відзначений державними нагородами. 

Література: 

Бабич, А.О. Світові земельні, продовольчі і кормові ресурси : монографія / А.О. Бабич. – Київ : Аграр. наука, 1996. – 570 с. 

Його ж. Селекція, виробництво, торгівля і використання сої у світі / А.О. Бабич, А.А. Бабич-Побережна. – Київ : Аграр. наука, 2011. – 548 с. : рис., табл. – Бібліогр.: с. 526-547. 

Його ж. Засуха, суховій і пилова буря в період глобальних змін клімату : у 2 т. Т. 1-2 / А.О. Бабич, А.А. Бабич-Побережна. – Вінниця : Діло, 2014. 

Бабич Анатолій Олександрович. Життя і діяльність. Наукова школа : бібліогр. покажч. наук. пр. – Вінниця : ТЕЗИС, 1999. – 168 с. 

Степаненко, А.Г. Академік А.О. Бабич. І визнання, і шана, і довір’я / А.Г. Степаненко. – Вінниця : Тезис, 1999. – 170 с. 

•            75 років тому народився Петро Семенович Григорчук (06.08.1941, с. Щаслива Липовец. р-ну), історик, кандидат історичних наук, професор. Закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. З 1971 р. працював у Вінницькому державному педагогічному інституті (нині ВДПУ ім. М. Коцюбинського). Тривалий час був деканом історичного факультету, завідував кафедрою історії слов’янських народів. Підготував 5 кандидатів історичних наук. Був відповідальним редактором редколегії наукового фахового видання з історичних наук «Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського». Учасник і організатор багатьох міжрегіональних історико-краєзнавчих конференцій. Досліджує історію Поділля 20-30-х рр. ХХ ст. З історії краю опублікував понад 100 робіт. 

Література: 

Григорчук, П.С. Деякі особливості аграрних відносин в Подільській губернії на початку 20-х рр. ХХ ст. / П.С. Григорчук // Наук. зап. Серія : Історія / ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Він-ниця, 2004. – Вип. 20. – С. 212-216. 

Його ж. Особливості функціонування навчальних закладів Вінниччини в період нацистського режиму (1941-1944 рр.) / Ю.А. Зінько, П.С. Григорчук // Наук. зап. Серія : Історія / ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2004. – Вип. 7. – С. 132-146.  

Його ж. Національно-культурне будівництво на Поділлі в 20-ті рр. ХХ ст. : [період радянської влади] / П.С. Григорчук, Н.П Кузьмінець // Там само. – 2006. – Вип. 11. – С. 211-215. 

Його ж. Із історії створення надзвичайних комісій на Поділлі у 20-ті роки XX ст. / П. Григорчук // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнав. дослідж. : матеріали 21-ї Вінниц. історико-краєзнав. конф. 25-26 жовт. 2007 р. – Вінниця, 2007. – С. 227-230.

Зінько, Ю.А. Учитель, історик-науковець, наставник молоді, професор П.С. Григорчук : (до 70-річчя від дня народж.) / Ю.А. Зінько, О.А. Мельничук // Освіта на Поділлі: минуле та сьогодення : матеріали 23-ї Всеукр. наук. історико-краєзнав. конф. 20-21 жовт. 2011 р. : до 100-річчя заснування ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2011. – С. 276-278. 

Гальчак, С.Д. Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: XIX – поч. XXI ст. : монографія / С.Д. Гальчак. – 2-ге вид., допов. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2013. – 876 с. : портр. – Бібліогр. – Зі змісту: Григорчук Петро Семенович. – С. 526-528. – Бібліогр. в кінці ст. 

7            70 років від дня народження Петра Омеляновича Солов’я (07.08.1946, с. Порик Хмільниц. р-ну), педагога, вчителя-методиста, відмінника народної освіти, профспілкового діяча. Середню освіту здобув у рідному селі. Закінчив з відзнакою два факультети Вінницького педінституту: історичний та фізвиховання. Педагогічну роботу розпочав у м. Кременчук на Полтавщині учителем фізвиховання (1972-1983). Протягом 1983-1989 рр. викладав предмети за фахом у Вінницькій ЗОШ № 21, керував міським методичним об’єднанням вчителів фізкультури. 1989 р. колектив школи на альтернативній основі обрав Петра Омеляновича своїм директором. Цю посаду він обіймав до обрання в 1999 р. головою Вінницького міського комітету Профспілки працівників освіти і науки. Нагороджений нагрудним знаком Федерації профспілок України «Профспілкова відзнака» (2002). У 2012 р. йому присвоєно звання «Заслужений працівник профспілки працівників освіти і науки України. Золота відзнака». 

Література: 

Соловей, П. Ростити людей! : [голова Вінниц. міськ. орг. освітян. профспілки про її діяльність у 1995-2001 рр.] / П. Соловей // Рід. шк. – 2002. – № 3. – С. 11.

Соловей, П. «Освіта – єдина галузь, яка ще працює системно, але боюся, що влада та опозиція можуть зруйнувати і її» : [виклад виступу голови вінниц. міськ. комітету Профспілки працівників освіти і науки під час мітингу, присвяч. Дню боротьби з бідністю] / П. Соловей // Слово педагога. – 2009. – Жовт. (№ 10). – С. 2. 

Барський, М. Освітяни Вінниці одностайно обрали профспілкового лідера : [Петра Солов’я] / М. Барський // Вінниц. газ. – 2009. – 8 груд. – С. 4. 

Пустіва, В. Співпраця влади і профспілки – запорука успіху : [про Х Пленум обкому Вінниц. орг. профспілки працівників освіти і науки] / В. Пустіва // Слово педагога. – 2014. – Берез. (№ 3). – С. 2 : фот.

8            130 років від дня народження Трохима Степановича Кондрашка (08.08.1886, с. Літинка Літин. р-ну – розстріляний 30.11.1937) – педагога, члена Центральної Ради. Закінчив Чернятинську (Жмерин. р-н) учительську школу (1904). Учителював на Вінниччині. Під час Першої світової війни мобілізований до російської армії. 1917 р. на Всеукраїнському військовому з’їзді обраний членом УЦР. Як інструктор з українізації опікувався переведенням шкіл на українську мову навчання, зокрема у Сімферополі та м. Новоград-Волинський (нині Житомир. обл.), закликав селян підтримувати УНР. Зі встановленням радянської влади – на педагогічній роботі у школах м. Хмільник та Хмільницького району. У 1937 р. встиг закінчити два курси заочного відділу Вінницького педагогічного інституту. 12 вересня цього ж року був заарештований за звинуваченням в антирадянській агітації, засуджений до розстрілу. 1958 р. реабілітований. 

Література: 

Подолинний, А.М. Кондрашко Трохим Степанович / А.М. Подолинний // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2014. – Т. 14 : Кол-Кос. – С. 274 : фот.  

9            80 років від дня народження Гордія Кіндратовича Палія (09.08.1936, с. Лотівка Шепетівського р-ну Хмельницької обл.), доктора медичних наук (1975), доцента (1972), професора (1976). Закінчив Рівненську фельдшерсько-акушерську школу (1955), Чернівецький медичний інститут (з відзнакою) (1964). З 1976 р. – завідувач кафедри мікробіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, проректор з науково-педагогічної діяльності того ж ВНЗ (1980-2011). З 1994 р. – академік Академії вищої школи України. Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Зробив значний внесок у розвиток мікробіології, імунології, вірусології. Автор понад 300 наукових праць, 6 монографій, понад 60 авторських свідоцтв на винаходи, патентів, численних методичних рекомендацій, співавтор багатьох підручників, присвячених створенню нових антимікробних препаратів для профілактики й лікування інфекційних захворювань. Під керівництвом Г.К. Палія розроблено і затверджено АНД (нормативні документи, що визначають якісні та кількісні характеристики лікарських засобів…) на цілий ряд лікарських антимікробних препаратів, зокрема антисептичного препарату декаметоксину, який не має аналогів у світі. Нагороджений ювілейними медалями Д.К. Заболотного, Л.В. Громашевського, Луї Пастера, преміями М.І. Пирогова, фонду «Професіонал», знаками «Відмінник охорони здоров’я», «Винахідник СРСР», бронзовою медаллю ВДНГ СРСР та ін.  

Література та інтернет-ресурс: 

Визначний науковець і педагог : до 60-річчя від дня народж. Г.К. Палія // Інфекційні хвороби. – 1996. – № 4. – С. 59-60 : фот. 

Palіy Gordіy Kіndratovich // Dictionary of International Biography / International Biographical Centre. – Cambridge (England), 1998. – March/April – Ref. DIB 26/3, CB2 2QP. 

11           110 років тому народився Марк Львович Кац (11.08.1906, м. Снітків, нині село Мурованокуриловец. р-ну – 17.05.1990, м. Саратов, РФ), російський фізик, доктор фізико-математичних наук (1961), професор (1963), засновник оптичної освіти і науки, організатор школи лазерної фізики. По закінченні Одеського інституту народної освіти (1930) до 1941 р. працював доцентом кафедри фізики Одеського сільськогосподарського інституту, одночасно в 1938-1941 рр. очолював кафедру фізики Одеського фармацевтичного інституту і лабораторію оптики Одеського університету (1936-1941). Згодом працював у вузах Москви, Дагестану, Саратова. М.Л. Кац був засновником кафедри оптики Саратовського державного університету. Учений підготував 38 кандидатів і 2 доктори наук. Автор 256 наукових статей у галузі оптики, люмінесценції і фізики твердого тіла, 2 монографій. Його книга «Оптические квантовые генераторы», написана у співавторстві, стала першою в СРСР, присвяченою новій на той час проблемі – лазерній фізиці. Наш земляк був членом двох Рад АН СРСР: люмінесценції і спектроскопії. 

Література та інтернет-ресурс: 

Рікун, І.Е. Кац Марк Львович / І.Е. Рікун // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2012. – Т. 12 : Кал-Киї. – С. 493 : портр. 

Кац Марк Львович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rujen.ru/index.php/КАЦ_Марк_Львович (дата звернення: 17.08.15), вільний. – Назва з екрана. 

15           110 років тому (15.08.1906) у Барі відкрито реальне училище. Першим його директором був О. Циганков-Куріленко. Кількість учнів училища із 78 у 1907 р. зросла до 276 осіб у 1911 р. У 1912 р. заклад випустив у самостійне життя 12 юнаків. У 1914-1918 рр. в училищі навчався майбутній видатний український хімік, академік Юрій Делімарський (1904-1990). За період існування реального училища відбулося 8 випусків. 

Література: 

Бакалець, О.А. Барський районний історичний музей : путівник / О.А. Бакалець. – Бар ; Вінниця : Рогальська, 2014. – 44 с. : кольор. іл. – Зі змісту: [Про Бар. реальне училище]. – С. 33. 

•             75 років тому народився Василь Михайлович Кутін (15.08.1941, м. Кривий Ріг Дніпропетров. обл.), кандидат технічних наук (1973), доцент (1977), доктор технічних наук (2003), професор (2004). Закінчив Криворізький гірничорудний інститут (1962), отримавши фах інженера-електрика. Там же почав свій трудовий шлях. Протягом 1974-1977 рр. – старший викладач, доцент, 1977-1993 р. – завідувач кафедри електричних станцій Вінницького технічного інституту. З 1993 р. і по теперішній час – професор кафедри електричних станцій та систем Інституту електроенергетики, екології і електромеханіки Вінницького національного технічного університету. Основний напрямок досліджень – діагностика та відновлення електрообладнання під робочою напругою. З 1988 р. доктор технічних наук, професор В. Кутін очолює Центр підвищення кваліфікації в галузі енергетики. Має більш ніж 230 публікацій. Лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1988) за розробку і впровадження високоефективних технологій виконання ремонтних робіт під напругою на лініях електропередач напругою 330-750 кВ.

Література та інтернет-ресурс: 

Вінницький національний технічний університет. 50 років розвитку / ред. кол. (гол.) Б.І. Мокін. – Вінниця : ВНТУ, 2010. – 264 с. : кольор. фот. – Зі змісту: [ В.М. Кутін]. – С. 64, 111.  

Кутин Василий Михайлович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kutinvm.vk.vntu.edu.ua/dev (дата звернення: 19.01.15), вільний. – Назва з екрана.  

Кутин Василий Михайлович, д.т.н., професор [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ess.ineeem.vntu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=53%3An  (дата звернення: 19.01.15), вільний. – Назва з екрана.  

18           110 років тому народився Флор Євстафійович Столярчук (18.08.1906, с. Сальниця Хмільниц. р-ну – 14.08.1944, с. Підбереззя на Волині), Герой Радянського Союзу. Відзначився під час боїв за звільнення окупованої України. 

Література: 

Овеянные славой имена: Герои Сов. Союза – уроженцы Винничины : [сборник]. – 2-е изд., переработ. и доп. – Киев : Маяк, 1989. – 310 с. – Из содержания: Талант политработника : [про бойовий шлях Ф.Є. Столярчука]. – С. 81-82 : портр. 

Гальчак, С. Герої Поділля: Герої Рад. Союзу – уродженці Вінницької, Тернопільської та Хмельницької областей / С. Гальчак. – Київ : АДЕФ-Україна, 2010. – 232 с. – Зі змісту: Столярчук Флор Євстафійович. – С. 190 : портр. 

•             95 років тому народився Анатолій Петрович Буренніков (18.08.1921, м. Новоузенськ Саратов. обл., РФ – 20.08.2010, м. Вінниця), генерал-майор, учасник Другої світової війни, почесний громадянин м. Вінниця. 1939 р. вступив на навчання до Ташкентського педагогічного інституту, був сталінським стипендіатом, отримав диплом з відзнакою в червні 1941 р. разом із повісткою на фронт. Після прискореного навчання у військовому училищі, у лютому 1942 р. лейтенант Буренніков брав участь у бойових діях на Калінінському, Воронезькому, 1-му та 2-му Українських фронтах. Учасник визволення Харкова, Києва, брав участь у боях на Курській дузі, у Корсунь-Шевченківській операції, визволенні Вінниччини. За героїзм у боях з фашистами нагороджений двома орденами Великої Вітчизняної війни (І, II ступенів), трьома орденами Червоної Зірки, двома орденами Богдана Хмельницького (II, III ступенів), бойовими медалями «За бойові заслуги», «За победу над Германией» та багатьма ювілейними медалями. Після Великої Вітчизняної війни працював першим заступником Тиврівського військового комісара (1946-1976), 15 років служив військовим комісаром м. Вінниця, працював у обласному Товаристві любителів книги. Обирався депутатом Вінницької міської ради трьох скликань, був членом виконкому. 16 серпня 2012 р. на території об’єднаного міського військового комісаріату Вінницького гарнізону А.П. Буреннікову відкрито меморіальну дошку.  

Література: 

Буренніков, А. Серед героїв славні імена : [про звільнення Вінниччини від нацист. загарбників] / А. Буренніков // Вінниц. газ. – 2009. – 8 трав. – С. 5. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»). 

Гудожник, І. Погони офіцера – на все життя / І. Гудожник // Вінниц. газ. – 2006. – 17 серп. – С. 6 : фот. 

Сегеда, Ю. Мріяв полковник бути учителем / Ю. Сегеда // Вінниччина. – 2007. – 22 черв. – С. 1. 

У Вінниці відкрили меморіальну дошку генерал-майору Анатолію Петровичу Буреннікову // Новини Вінниччини. – 2012. – 22 серп. – С. 12 : іл. 

Почесні громадяни нашого міста [Вінниця, в т.ч. А. Буренніков] // Вінниц. газ. – 2012. – 7 верес. – С. 3-4. 

19           100 років тому народився Андрій Герасимович Лесник (19.08.1916, с. Гальжбіївка, тепер Ямпіл. р-ну – 02.04.1976, м. Київ), український радянський металофізик, член-кореспондент АН УРСР (з 1976). Учасник Великої Вітчизняної війни. В 1940 р. закінчив Київський університет, у 1947 р. – аспірантуру кафедри металофізики. З 1947 р. працював в Інституті металофізики НАН України, викладав у Київському університеті та Київському політехнічному інституті (1947-1954). А.Г. Лесник в Інституті металофізики у 1955-1987 рр. керував відділом фізики плівок. З 1958 р. – професор, з 1976 р. – член-кореспондент АН УРСР. Наукові праці А.Г. Лесника стосуються побудови статистичної теорії сплавів та фізики магнітних явищ. Вчений – лауреат премії ім. К.Д. Синельникова АН УРСР (1979).

Література: 

Литвинко, А.С. Застосування методів статистичної фізики у проблемах фізики металів і сплавів в наукових установах України у 50-60-ті рр. ХХ ст. / А.С. Литвинко // Питання історії науки і техніки. – 2011. – № 4. – С. 2-11. – Зі змісту: [Про діяльність А.Г. Лесника]. – С. 4, 5, 10, 11. 

20           75 років тому (20.08.1941) в Літині на Вінниччині відбувся перший масовий розстріл євреїв німецько-фашистськими загарбниками. 

Література: 

Мельник, А. У літинському «Бабиному яру» загинули тисячі людей / А. Мельник // Поділ. порадниця. – 2008. – 5 листоп. – С. 3. 

•             75 років від дня народження Марії Степанівни Кічмаренко (20.08.1941, с. Студена Піщан. р-ну), педагога, вчителя-методиста, відмінника народної освіти, заслуженого учителя Української РСР (1985). Після закінчення Немирівського педагогічного училища (1962) працювала у Вінницькій школі-інтернаті. 1969 р. закінчила філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту. В 1979-1997 рр. працювала заступником, згодом – директором ЗОШ № 22 м. Вінниця, з 1997 р. викладала українську мову та літературу. У 2004 та 2010 рр. підготувала переможців IV етапу Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, у 2010 р. – ІІІ етапу міжнародних мовознавчих конкурсів імені Петра Яцика та «Майстер української орфографії». Депутат Верховної Ради УРСР 9, 10, 11 скликань. 2004 р. була занесена на Дошку пошани Староміського району м. Вінниця. Нагороджена нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «Василь Сухомлинський» (2008). Відзначена багатьма грамотами.

Інтернет-ресурс: 

Кічмаренко Марія Степанівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://museum.edu.vn.ua/veteranu.html (дата звернення: 19.07.15), вільний. – Назва з екрана. 

•             70 років тому народився Анатолій Степанович Васюра (20.08.1946, м. Тульчин), кандидат технічних наук, професор (1993), академік Української технологічної академії (1994), відмінник освіти України (2003), заслужений працівник освіти України (2006), почесний директор Інституту автоматики, електроніки та комп’ютеризованих систем управління Вінницького національного технічного університету (2013). Закінчив у 1964 р. Вінницьку СШ № 17, в 1970 р. – Ленінградський електротехнічний інститут. З січня 1972 р. працює у Вінницькому філіалі Київського політехнічного інституту (нині Вінницький національний технічний університет): науковий співробітник, викладач. З 1980 р. – на керівних посадах університету: заступник декана, декан факультету автоматики та мікроелектроніки, проректор з навчальної роботи, директор Інституту автоматики, електроніки та комп’ютерних систем управління (2002-2013 рр). У 1999 р. А.С. Васюра виступив з ініціативою започаткування в Україні Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Системи управління і автоматики» та проведення її на базі Вінницького національного технічного університету. А.С. Васюра – автор близько 300 наукових і навчально-методичних публікацій, у т.ч. монографій, наукових статей, навчальних і методичних праць, авторських свідоцтв і патентів. Нагороджений Персональною медаллю та Почесним дипломом Кембриджського міжнародного біографічного центру на відзнаку видатних досягнень у ХХ сторіччі в галузі освіти. Має звання «Лідер України» (2011). Наш земляк занесений до Книги пошани «Україна й українці – цвіт нації, гордість країни», енциклопедії «Державні нагороди України. Кавалери та Лауреати». 

Література: 

Васюра Анатолій Степанович // Хто є хто на Вінниччині. Видатні земляки. – Київ, 2002. – С. 107 : фот. 

У ВНТУ завершилась олімпіада до Дня космонавтики: з 9 по 12 квіт. 2013 р. на базі університету відбулась 14-та олімпіада зі спеціальності «Комп’ютерні системи управління та автоматики», присвяч. Дню космонавтики // Новини Вінниччини. – 2013. – 17 квіт. – С. 2 : фот. 

24           День Незалежності України. 25 років тому (1991) Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави – України. 

Література та інтернет-ресурс: 

Порошенко, П.О. «Треба бути постійно готовими захищати незалежність» : [звернення П. Порошенка до народу] / П.О. Порошенко // Вінниччина. – 2014. – 27 серп. – С. 2 : фот. 

Онуфрійчук, І. Незалежна й єдина – наша ненька-Україна! : [24 серп. – День Незалежності України] / Інна Онуфрійчук // Освіта Вінниччини. – 2015. – 28 серп. – С. 3. 

Виступ Президента України Петра Порошенка на урочистому прийнятті з нагоди Дня Незалежності України [Електронний ресурс] / Президент України Петро Порошенко : офіц. інтернет-представництво. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-petra-poroshenka-na-urochistomu-p-35845  (дата звернення: 30.09.2015). – Назва з екрана. 

25           85 років тому народився Михайло Миронович Алексюк (25.08.1931, м. Тульчин – 10.10.2014, м. Київ), інженер-механік, доктор технічних наук (1994), альпініст, майстер спорту СРСР з альпінізму (1959), 3-разовий чемпіон СРСР (1961, 1965, 1968), 3-разовий призер чемпіонатів СРСР і 4-разовий чемпіон УРСР з альпінізму. Закінчив Київський політехнічний інститут. Працював у НДІ системи АН, захистив докторську дисертацію, професор. У роки незалежності працював у Київському університеті економіки і технології транспорту. Працював у різних комісіях Федерації альпінізму (колегія суддів, кваліфікаційна, дисциплінарна та ін.) (1960-1987). Наукові дослідження вченого – у галузі високотемпературної міцності матеріалів і конструкцій авіаційної, ракетної та атомної техніки. 

Література та інтернет-ресурс: 

Алексюк, М.М. Конструкционная прочность жаростойких материалов при высоких температурах : дис... д-ра техн. наук: 05.02.06 / М.М. Алексюк ; АН Украины, Ин-т проблем прочности. – Київ, 1993. – 446 с. 

Білошицький, П.В. Алексюк Михайло Миронович / П.В. Білошицький // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2001. – Т. 1 : А. – С. 375-376 : фот. – Бібліогр.в кінці ст. 

Ушел из жизни известный альпинист Алексюк Михаил...[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.fais.org.ua/index.php?do=category&name=news&article=78  (дата звернення: 19.05.15), вільний. – Назва з екрана. 

26           90 років тому народилася Марія Іванівна Вакалюк-Дорошенко (26.08.1926, с. Студена, нині Піщан. р-ну), українська письменниця, перекладачка. Закінчила Дрогобицький учительський інститут та Львівський педагогічний інститут (1950). Відтоді працювала редактором, від 1978 р. – зав. редакцією художньої літератури видавництва «Каменяр». Від 1994 р. – головний редактор видавництва «Плай» у Львові. Тематика повістей «Моноліт» (1968), «Важкий хліб» (1976), «Порив» (1984) – довоєнне дитинство, румунська окупація, шкільне життя. Видала кілька збірок поезії. Переклала з болгарської романи П. Славинського, К. Калчева, А. Гуляшки, Б. Райнова, І. Давидкова. 

Література: 

Кобилюх, В. У життєвих ріках краси : [про М.І. Вакалюк-Дорошенко] / В. Кобилюх // Літ. Україна. – 2007. – 22 лют. – С. 6. 

28           75 років років тому народився Яків Михайлович Куленко (28.08.1941, с. Сподахи Немирів. р-ну), скульптор, художник, член НСХУ (1982). 1962 р.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2016 року виповнюється:
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. В усьому хочеться дійти самої суті...
  5. Лютий
  6. Іван Коваль – волею долі художник
  7. Я щасливий, що живу, жив, віддавав своє серце людям...
  8. Березень
  9. Високе літо березневої душі
  10. Квітень
  11. Коли Чорногузу боляче – Гоголь ще раз перевертається в домовині…
  12. Від «золотої кельми» до «золотого пера»
  13. Чорнобиль у нашій свідомості, в серці, думках
  14. Травень
  15. Перекладач, журналіст і трішки поет…
  16. Лицар, що ніколи не розлучавсяз блокнотом і олівцем…
  17. Літописець епохи
  18. Червень
  19. Широцький Костянтин Віталійович
  20. Липень
  21. На крилах божої наснаги
  22. Серпень
  23. Вересень
  24. Жовтень
  25. Один із «грона нездоланних співців»
  26. «Я мушу встигнути...»
  27. Листопад
  28. Осіннє золото Миколи Романова
  29. Грудень
  30. Томаш Падурра – польсько-український лірник
  31. Данило Кирилович Заболотний

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше