ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

ЛИПЕНЬ 

1            70 років тому народилася Валентина Спиридонівна Козак (01.07.1946, с. Нові Безрадичі Обухів. р-ну Київ. обл.), українська поетеса. Закінчила Вінницький педінститут (1971). Працювала в редакції вінницької обласної молодіжної газети «Комсомольське плем’я» (від 1966 р.). В 1971 р. перейшла на посаду завідуючої корпунктом радіогазетної реклами. Керувала письменницьким клубом «Світлиця-Оберіг» у Вінниці. Працювала в обласному Товаристві української мови ім. Т. Шевченка. Від 1994 р. вела на Вінницькому обласному телебаченні авторську фольклорну програму, була референтом, відповідальним секретарем об’єднання сатириків і гумористів Київської обласної організації НСПУ. Член Конгресу української інтелігенції та руху «За духовне відродження України». Вірші почала писати з дитинства. Авторка кількох збірок поезії про красу рідного краю, його минувшину і сьогодення. Опанувала жанр думи, балади; працює також у жанрі гумору і сатири, літературної пародії. Видала збірки «Сурми серця» (1975), «Чисті роси» (1981), «Поклик літа» (1988), «Кобзарівна», «Гарячі Барви» (1988), «Ще сміються в Україні» (1996), «За Україну молюсь», «Ваше сміхородіє» (2011), «Чорно-біла доля» (2012), «Барвінок на три голоси: хронікально-документальний поезофольк» (2013). Автор книг для дітей: «Де росте пшоно?», «Алфавіт-садоцвіт», «Колосочкова сорочка», «Пригоди Мишенятка у пошуках зернятка». На її вірші композитори С. Сабадаш, Р. Скалецький, В. Ткаченко та інші створили низку пісень. Окремі твори перекладено балкарською, білоруською, кабардинською, молдавською та російською мовами. В. Козак – лауреат літературної премії ім. М. Трублаїні (1983), Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. С. Руданського (1996). Член НСПУ (1979). 

Література та інтернет-ресурс: 

Балинська, Л. «Я вибрала тебе сама, дорого...» : [про творчість В. Козак] / Л. Балинська // Вінниччина. – 1996. – 29 черв. 

Черемис, В. Валентина Козак, або Тов. жінки! / Л. Черемис // Літ. Україна. – 1996. – 12 груд. 

Козак Валентина Спиридонівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: www.uk.wikipedia.org/wiki/Козак_Валентина_Спиридонівна (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана. 

3            70 років тому народився Павло Григорович Щегельський (03.07.1946, с. Ошихліби Кіцман. р-ну Чернівец. обл.), український поет, прозаїк, член НСПУ (1974) та Асоціації українських письменників (1999). Дитинство і юність пройшли в с. Кисляк Гайсинського р-ну. 1972 р. закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Працював на будівництві шляхів, у газеті «Сільські вісті», літконсультантом кабінету молодого автора СПУ, потім – у журналах «Сучасність», «Київська старовина» та «Ятрань». Перші публікації з’явилися у гайсинській районній газеті 1965 р. 1973 р. побачила світ перша збірка поезій «Напруга». П.Г. Щегельський – автор численних книг, серед яких – романи «Зустрічаємось на Хрещатику» (1982), «Ранні яблука» (1982), «Двоє» (1985), «Притулок для подорожнього» (1989), «Діловари», «Летіла птаха», «Полювання на гомо сапієнс» (1992), «Хата-читальня» (2004) та низки оповідань. Його твори перекладено білоруською, російською, польською, англійською, німецькою, туркменською, вірменською та іншими мовами. П. Щегельський працює також у галузі комп’ютерної графіки як дизайнер та художник-оформлювач книжок. У його доробку близько ста оформлених книг. Павло Григорович – лауреат Всесоюзної премії «Золоте перо» (1985), Всеукраїнської премії «За талант і громадянську мужність» (2003), премії ім. Остапа Вишні. 

Література та інтернет-ресурс: 

Щегельський, П.Г. Хата-читальня : роман / П.Г. Щегельський. – Київ : Фенікс, 2004. – 288 с.  

Туркевич, В. Людина талановита, мужня : [про поета-земляка П. Щегельського] / В. Туркевич // Трибуна праці. – 2007. – 13 січ. 

Щегельський Павло Григорович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: www.uk.wikipedia.org/wiki/Щегельський_Павло_Григорович (дата звернення: 16.05.15), вільний. – Назва з екрана. 

7            110 років тому народився Давид Демидович Копиця (07.07.1906, с. Слобода, нині у складі м. Хмільник – 15.12.1965, м. Київ), український літературознавець, критик, кіносценарист, член СПУ (1940). Навчався на Вищих педагогічних курсах у м. Вінниця (1922-1924), у м. Кам’янець-Подільський – ІНО (1924-1926, нині Хмельниц. обл.). 1930 р. закінчив філологічний факультет Харківського педагогічного інституту професійної освіти, потім аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка. У 1932-1938 рр. – редактор Всеукраїнського фотокіноуправління. У кінці 1930-х рр. – член редакційної колегії ювілейного (до 125-річчя) видання Кобзаря – повної збірки поезій Тараса Шевченка (разом із О. Корнійчуком, П. Тичиною, М. Рильським, Ф. Редько). Учасник Другої світової війни (полковник, командир полку на Ленінградському фронті, був п’ять разів поранений). Від 1945 р. жив у Києві. Був директором Київської кіностудії ім. О.П. Довженка, редактором журналу «Вітчизна». Досліджував творчість Т. Шевченка, І. Франка, опублікував статті про Я. Галана, О. Корнійчука, Н. Рибака та ін. Автор сценаріїв документальних стрічок: «Максим Рильський» (1961), «Розповіді про Шевченка» (1963); художніх фільмів: «Коні не винні» (1956), «Пе-коптьор!» (1957). 22 вересня 1971 р. у Києві на будинку по вулиці Пушкінській 1-3/6, де жив письменник у 1953-1965 рр., встановлено бронзову меморіальну дошку з горельєфом Д.Д. Копиці (скульптор А.В. Німенко, архітектор А.Ф. Ігнащенко).  

Література: 

Давид Копиця – митець і громадянин : спогади, листи, творча спадщина / уклад.: О. Довгоп’ят, В. Василашко. – Київ : Вітчизна, 2006. – 335 с. : фот. 

Михалиця, О. Давид Копиця – митець і громадянин / О. Михалиця // Життєві обрії. – 2011. – 1 лип. – С. 3. 

Горбатюк, В. Від проданих черевиків – до «втомленого лева» : [про укр. літературознавця і критика Д. Копицю] / В. Горбатюк // З-під трави забуття: подільські шляхи укр. письменників / В.

Горбатюк. – Хмельницький, 2011. – С. 134-138 : портр.  

•             90 років від дня народження Фросини Іванівни Міщенко (07.07.1926, с. Новоселівка Гайсин. р-ну), майстрині гончарного мистецтва, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України з квитком № 1, заслуженого майстра народної творчості України (1995). Любов до найдревнішого мистецтва – гончарства зародилася з дитинства, у значній мірі завдяки братам матері – дядькам-гончарам Якову та Якиму Герасименкам, які розкрили їй свої секрети роботи з глиною. З 1948 р. вона вже самостійно виготовляла посуд, іграшки. Тарелі, кухлі, куманці, миски, кумедні фігурки з глини, виготовлені майстринею, зачаровують барвами, дарують гарний настрій. Її роботи експонувалися у Вінниці, Києві, Полтаві. Високу оцінку їм дали жителі Німеччини, Канади, Чехословаччини. Фросина Іванівна Міщенко виростила цілу когорту талановитих майстрів: Т. Шпак, В. Живко, Т. Дмитренко. Вироби майстрині були представлені на творчому звіті «Мистецтво одного села» у Києві в Українському домі.  

Література: 

Міщенко, Ф. З мого дитинства : [спогади] / Ф. Міщенко // Нар. мистецтво. – 2002. – № 3-4. – С. 31 : кольор. фот. 

Вдовцов, М. Самородок / М. Вдовцов // Вінниччина. – 2009. – 25 верес. – С. 13 : портр. 

Подолян, Н. У Фросини Міщенко – квиток заслуженого майстра народної творчості України № 1 / Н. Подолян // Вінничанка. – 2010. – № 4. – С. 7. 

Горбунь, О. Жива легенда Поділля / О. Горбунь // Світлиця. – 2011. – № 3. – С. 10-11 : кольор. іл. 

Волошенюк, І.С. Народжена у День Папороті... / І.С. Волошенюк // Орли зграями не літають / І.С. Волошенюк. – Вінниця, 2012. – С. 100-107 : фот. 

12           125 років від дня народження Розалії Григорівни Горської (Файнберг) (12.07.1891, м. Брацлав, нині смт Немирів. р-ну – 04.08.1984, м. Ленінград, нині Санкт-Петербург), оперної співачки (лірико-колоратурне сопрано), педагога, заслуженої артистки РРФСР (1933). Закінчила Немирівську гімназію (1909). Із золотою медаллю закінчила Петербурзьку консерваторію (1913) і отримала в нагороду іменне фортепіано, а також премію Михайлівського палацу в розмірі 1200 крб. Такої нагороди співаки удостоювалися лише один раз на 15-20 років. Співала в багатьох оперних театрах світу, де її виступи завжди проходили з величезним успіхом. Репертуар співачки включав 35 партій. Більша частина її творчого життя пов’язана з оперними театрами Ленінграда. Записала кілька грамплатівок. 

Література: 

Карлінер, П. Соловей России : [про опер. співачку Р. Горську (Р.Г. Файнберг. 1891-1984)] / П. Карлінер // Винницкая Иерусалимка. – Вінниця, 2003. – Січ. 

Карлинер, П. «Соловей России» : [Розалия Григорьевна Файнберг (Горская)] / П. Карлинер // Подол. евр. альм. – 2003. – № 3. – С. 84-87.

14           60 років тому народився Володимир Іванович Петренко (14.07.1956, с. Вівсяники, Козятин. р-ну), історик, архівіст, краєзнавець, кандидат історичних наук (2010), заслужений працівник культури України (2007), член НСЖУ (2002). 1981 р. закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту. З 1982 р. вчителював у школах м. Вінниця. Відмінник освіти України (1999). З січня 1994 р. працює на різних посадах у Державному архіві Вінницької області: начальником формування НАФ і діловодства, старшим науковим співробітником (з 2010 р. – за сумісництвом). Завідувач кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Вінницького кооперативного інституту. Дійсний член Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам’янець-Подільському національному університеті. В.І. Петренко досліджує політичні, соціально-економічні процеси на Поділлі 20-30-х рр. ХХ ст. Він – один із авторів-упорядників збірника документів та матеріалів «Голод та голодомор на Поділлі 1920-1940 рр.», тому «Національна Книга Пам’яті жертв голодомору 1932-33 рр. Вінницька область». Автор монографії «Більшовицька влада та українське селянство у 20-30-х рр. ХХ ст.: причини, технології, наслідки Голодомору-геноциду за матеріалами Поділля».  

Література:

Петренко, В. Геноцид голодом на Вінниччині (Поділлі) у 1932-1933 роках: передумови, причини та наслідки / В. Петренко // Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.  

Вінницька область. / Укр. ін-т нац. пам’яті ; авт.-упоряд.: В. П. Лациба [та ін.]. – Вінниця, 2008. – С. 7-64 ; Пульсуючі джерела. – 2008. – 21 серп. – С. 6 ; 12 верес. – С. 6 ; 13 жовт. – С. 6 ; 27 жовт. – С. 6.  

Його ж. Дружба перевірена часом : [про зародження дружби між регіонами Вінниччини та Келец., нині Свєнтокшист., воєводством (Польща)] / В. Петренко // Вінниччина. – 2008. – 14 трав. – С. 2 : фот. 

Його ж. Замість Вінниці мав бути Ферстенштадт – без вінничан : окупац. режим на Вінниччині 1941-1944 рр. / В. Петренко // Вінниччина. – 2011. – 20 лип. – С. 11 : фот. ; 22 лип. – С. 13 : фот.

Його ж. Репресії мирного населення у роки «великого терору» / В. Петренко // Вінниччина. – 2012. – 23 листоп. – С. 13 : фот. 

Гальчак, С.Д. Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: XIX – поч. XXI ст. / С.Д. Гальчак ; ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2011. – 788 с. – Зі змісту: Володимир Іванович Петренко. – С. 699-702. – Бібліогр. в кінці ст. 

15           60 років тому народився Олександр Сергійович Донець (15.07.1956, с. Верхівка Тростянец. р-ну), архітектор, член НСАУ (1987); від 1994 р. – член президентської Ради НСАУ і член Київського правління. Закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту (1980). Відтоді працював у інституті «Київпроект». Від 1993 р. – постійний керівник Персональної творчої архітектурної майстерні «Донець», нині компанія ПП «Творча архітектурна майстерня “Донець”». Проектує громадські будівлі, житлові комплекси у Києві. Лауреат низки премій НСАУ та Держбуду України.  

Інтернет-ресурс: 

Архитектор Донец Александр Сергеевич [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archunion.com.ua/arch/a-0045.html (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана. 

Персональна творча архітектурна майстерня «О. Донець» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.who-is-who.ua/main/page/robotodavci2006/176/160 (дата звернення: 30.04.15), вільний. – Назва з екрана. 

•             50 років від дня народження Людмили Володимирівни Прокопчук (15.07.1966, м. Шверин (НДР)), кандидата філологічних наук (2001), доцента кафедри стилістики української

мови й журналістики. У 1984 р. закінчила Вінницьке педагогічне училище. З цього ж року працювала за фахом в дошкільних закладах області, учителювала. Закінчила в 1990 р. Вінницький державний педагогічний інститут ім. М. Островського, нині ВДПУ ім. М. Коцюбинського, де тепер працює на різних посадах: асистент, старший викладач, доцент. У 2006-2009 рр. – на посаді завідувача кафедри стилістики і культури мови. За її ініціативи було створено кабінет української діалектології. Людмила Володимирівна – автор понад 80 наукових публікацій у журналах, фахових збірниках наукових праць, співавтор підручника «Синтаксис української мови», понад 20 навчально-методичних посібників. Вона активно займається громадською роботою. Відзначена нагородами Вінницької обласної державної адміністрації та обласної Ради, Вінницького обласного управління освіти, грамотами та подяками ВДПУ. 

Література: 

Прокопчук, Л. Структурно-семантичні параметри порівняльних конструкцій у творах Михайла Коцюбинського / Л. Прокопчук // Наук. зап. Серія : Філологія / ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2005. – Вип. 7 : До 140-річчя від дня народж. М. Коцюбинського. – С. 220-224.

Її ж. Порівняння в художньому мовленні Є. Гуцала / Л. Прокопчук, О. Басенко // Філол. студії : зб. наук. ст. / ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2006. – Вип. 4. – С. 165-168.

Її ж. Порівняльні конструкції в поезії Анатолія Бортняка / Л. Прокопчук // Літературне краєзнавство Поділля в системі сучасної освіти: стан, проблеми, перспективи : (матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., Вінниця, 22 берез. 2011 р.) : зб. наук. пр.: до 100-річ. ювілею ВДПУ ім. М. Коцюбинського / голов. ред. О.М. Куцевол. – Вінниця, 2011. – С. 320-323. – Бібліогр. в кінці ст.

19           75 років тому (19.07.1941) німецько-фашистські війська увійшли у Вінницю. 

Література: 

Галіцин, І. Я бачив смерть 22-го червня : [спогади вінничанина про перший день ВВВ] / І. Галіцин // Вінниц. правда. – 1991. – 7 трав. 

Окупація. 19 лип. 1941 р. гітлерів. війська окупували Вінницю, а до кінця місяця – територію області : [сторінки історії] // Вінниц. правда. – 2002. – Лип. (№ 18). 

Бранько, Я. Коли була окупована Вінниця в липні 1941 року : (маловідомі сторінки боїв на Вінниччині) / Я.А. Бранько // Подільська старовина : наук. зб. / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 2008. – Вип. 4. – С. 350-354. – Бібліогр.: с. 354. ; Вінниччина. – 2008. – 22 лип. – С. 3. 

Павлов, І. Під час оборони Вінниці у нас не було жодного танка : [спогади почес. громадянина Вінниці, полковника у відставці] / І. Павлов, запис. В. Скрипник // Голос України. – 2010. – 25 лют. – С. 8-9. 

20           60 років тому народилася Любов Павлівна Шаламай (20.07.1956, с. Івча Літин. р-ну), вишивальниця (див. розширену довідку в кінці місяця). 

21           110 років тому народився Прокіп Каленикович Романенко (21.07.1906, с. Сосонка, нині Вінниц. р-ну – 17.08.1965, там само), новатор колгоспного виробництва, голова колгоспу «Ленінський шлях» Калинівського (нині Вінницького) району. У 30-х рр. працював бригадиром будівельників і рільничої бригади, головою споживчого товариства і головою виконкому сільської ради (1930-1937). У період голодомору 1932-1933 рр., ризикуючи власним життям, як міг захищав рідне село від свавілля заготівельних бригад, ініціював відкриття дитячого садка, де годували дітей, які потерпали від голоду. Завдяки його зусиллям, у с. Сосонка не було тотального голоду. Учасник Другої світової війни, був важко поранений. У повоєнний період 1944-1950 рр. знову був головою сільської ради, а протягом 1950-1959 рр. – головою колгоспу. Під керівництвом П.К. Романенка колгосп щорічно отримував високі врожаї сільськогосподарських культур і домігся успіхів у розвитку тваринництва. Двічі був удостоєний звання Герой Соціалістичної Праці: 28.08.1952 р. – за високі врожаї насіння кок-сагиз; 26.02.1958 р. – за успіхи у розвитку сільського господарства. Нагороджений багатьма орденами і медалями. Його бюст встановлений у центрі с. Сосонка, а ім’ям названо одну з вулиць села. 

Література: 

Ружинський, Т. Прокіп Романенко / Т. Ружинський. – Київ : Держсільгоспвидав УРСР, 1960. – 81 с. – (Двічі Герої Соціалістичної Праці). 

Працею звеличений : біобібліогр. покажч. / уклад. В.Я. Середюк ; вступ. ст. «З славного роду хліборобського» В.В. Чернія ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2006. – 26 с. 

Веприцька, Т. Дві Зірки – дві високих нагороди... : [про П.К. Романенка] / Т. Веприцька // Поділ. зоря. – 2011. – 21 лип. – С. 3 : фот. 

[Дата народження за метричною книгою Михайлівської церкви с. Сосонка за 1906 р.] // ДАВіО. – Ф. Д-904. – Оп. 21. – Спр. 79. – Арк. 216 зв. 217.  

25           95 років від дня народження Аркадія Васильовича Сороки (25.07.1921, м. Вінниця – 03.09.2010, там само), художника-живописця, заслуженого художника України (1980), народного художника України (2009). Учасник Другої світової війни, мав бойові нагороди. Митець працював у жанрі історико-тематичної картини, а також натюрморту, портрета та батальної діорами. Його доробок налічує понад 500 творів. Серед основ-них – «М. Пирогов у хворого Некрасова» (1982), «В. Порик – національний герой Франції» (1985), «Останній сніг» (1988), «Свято Івана Купала» (1990). Твори митця знаходяться в музеях Вінниччини, зокрема в Меморіальному музеї М.І. Пирогова, Ямпільському художньому музеї, музеях Донецька, Івано-Франківська, Луганська, Тернополя, Хмельницького, Чернігова, а також у приватних галереях і колекціях за кордоном. Член СХУ (1967). 

Література: 

Єрмольєв, В. Майстер тематичної картини [А.В. Сорока] / В. Єрмольєв // Вінницький альбом. 1999 : літ.-худож. та історико-краєзнав. альм. – Вінниця, 2000. – С. 409-410. 

Плахотнюк, Л. Заслужений художник України Аркадій Сорока: «На вступних іспитах я отримав двійку» : [про вінниц. худож. А. Сороку] / Л. Плахотнюк // 33-й канал. – 2004. – 7 січ. – С. 8.

Сорока Аркадій Васильович : біографія окремої особи // Художник України. – 2006. – № 2. – С. 2-15. 

28           90 років від дня народження Михайла Стані-славовича Добжинського (справж. ім’я – Збіґнев; 28.07.1926, с. Ходорків, нині Попільнян. р-ну Житомир. обл. – 08.12.1988, м. Вінниця), фахівця у галузі електроенергетики, доктора технічних наук (1985), професора (1986). На довгі роки (1937-1988), як сина репресованого, доля закинула його в Сибір, де він здобув освіту, працював на залізниці, в НДІ енергетики. Учасник Другої світової війни. У Вінниці вчений протягом 1986-1988 рр. працював завідувачем кафедри електропостачання промислових підприємств і сільського господарства Вінницького політехнічного інституту. Досліджував питання застосування техніки високих напруг. Лауреат Державної премії СРСР у галузі науки і техніки (1985). 

Література: 

Власюк, А.І. Добжинський Михайло Станіславович / А.І. Власюк, А.М. Подолинний // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2008. – Т. 8 : Дл-Дя. – С. 94 : фот. – Бібліогр. в кінці ст. 

31           130 років тому народився Борис Романович Шерр (31.07.1886, м. Немирів – ?), український піаніст, педагог. Закінчив Немирівську гімназію, Одеську консерваторію. Працював концертмейстером у Вінниці, викладав. З 5 березня 1947 р. до 20 серпня 1958 р. був директором дитячої музичної школи (нині Вінницька музична школа № 1). Борис Романович став справжньою фортепіанною легендою міста, шанованою людиною в мистецькому світі за багатогранну музичну ерудицію, високу загальну культуру. 1959 р. (за певних обставин) був відправлений на пенсію. Дожив до 70-х років ХХ століття і до останнього дня займався з учнями за своєю унікальною методикою викладання.  

Література та інтернет-ресурс: 

Вінницька дитяча музична школа № 1. 80 років. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2013. – 236 с. – Зі змісту: [Шерр Борис Романович]. – С. 14 : фот. 

Шерр Борис Романович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vinmuz.ucoz.ua/photo/8-1-0  (дата звернення: 30.04.15), вільний. – Назва з екрана.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2016 року виповнюється:
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. В усьому хочеться дійти самої суті...
  5. Лютий
  6. Іван Коваль – волею долі художник
  7. Я щасливий, що живу, жив, віддавав своє серце людям...
  8. Березень
  9. Високе літо березневої душі
  10. Квітень
  11. Коли Чорногузу боляче – Гоголь ще раз перевертається в домовині…
  12. Від «золотої кельми» до «золотого пера»
  13. Чорнобиль у нашій свідомості, в серці, думках
  14. Травень
  15. Перекладач, журналіст і трішки поет…
  16. Лицар, що ніколи не розлучавсяз блокнотом і олівцем…
  17. Літописець епохи
  18. Червень
  19. Широцький Костянтин Віталійович
  20. Липень
  21. На крилах божої наснаги
  22. Серпень
  23. Вересень
  24. Жовтень
  25. Один із «грона нездоланних співців»
  26. «Я мушу встигнути...»
  27. Листопад
  28. Осіннє золото Миколи Романова
  29. Грудень
  30. Томаш Падурра – польсько-український лірник
  31. Данило Кирилович Заболотний

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше