ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

ЧЕРВЕНЬ 

1            85 років тому народилася Марія Федорівна Гавриш (01.06.1931, м. Вінниця – 10.11.2001, м. Київ), спортсменка (плавання). Чемпіонка СРСР 1946, 1951, 1952 рр. Учасниця ХV Олімпійських ігор (Гельсінкі, 1952). Одинадцять років виступала у складі збірної СРСР. 14 разів перевищувала рекорди СРСР. Багаторазова чемпіонка та рекордсменка України. Переможниця багатьох міжнародних змагань. Майстер спорту. Виступала за спортивне товариство «Динамо».

Література:

Лозовський, І.Р. Олімпійці та зірки спорту Вінниччини: історія, факти, люди : зб. нарисів : у 2 т. Т. 1, кн. 1-2 / І.Р. Лозовський. – Вінниця : Логос, 2001. – 816 с. – Зі змісту: Гавриш Марія Федорівна. – С. 98-103.

Його ж. Мрія збулася : [про М.Ф. Гавриш] / І.Р. Лозовський // Спортивні таланти Поділля (історія, факти, люди) : зб. нарисів / І.Р. Лозовський. – Вінниця, 2002. – Т. 2. – С. 26-28 : портр.

Його ж. Щастя та негаразди першої учасниці Олімпійських ігор з Вінниччини Марії Гавриш / І.Р. Лозовський // Панорама. – 2004. – 16 черв. : фот. 

2            90 років від дня народження Віталія Гнатовича Западнюка (02.06.1926, с. Тростянчик Тростянец. р-ну – 20.07.1998, м. Київ, похов. у рід. селі), фармаколога, публіциста, доктора медичних наук (1967), професора (1972). Учасник Другої світової війни. Закінчив Львівський медичний інститут (1950), де й працював до 1963 р. Відтоді – до 1992 р. керував лабораторією геріатричної фармакології, був провідним науковим спеціалістом Інституту геронтології АМНУ (Київ) (1992-1998). Досліджував вікові особливості дії ліків. Розробив цілу низку геріатричних препаратів для уповільнення процесів старіння. Автор публікацій про видатних земляків, зокрема Д. Заболотного «Царить в законі розбійня: невідомі сторінки з життя академіка Данила Заболотного» (Київ, 1999, № 3-4).

Література:

Андріанова, Л.Ф. Западнюк Віталій Гнатович / Л.Ф. Андріанова // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2010. – Т. 10 : З-Зор. – С. 225 : фот.

Западнюк, А. Він любив людей і рідний край : [про укр. вченого В.Г. Западнюка, уродж. с. Тростянчик Тростянец. р-ну] / А. Западнюк // Тростянец. вісті. – 2005. – 20 лип. 

5            70 років тому народився Борис Володимирович Михайловський (05.06.1946, м. Ямпіль), педагог, відмінник освіти УРСР (1987), заслужений працівник народної освіти України (1992). По закінченні Чернівецького державного університету (1970) працював у школах Ямполя і Ямпільського району. Був на комсомольській і партійній роботі. Завідував відділом освіти Ямпільського райвиконкому, очолював відділ освіти райдержадміністрації (1984-2000). За його керівництва у 1986 р. відкрито дві лабораторії професійної орієнтації школярів (с. Дзигівка, м. Ямпіль), а в 1988 р. – психологічну службу при районному методичному кабінеті. Загалом за роки діяльності Б.В. Михайловського відкрито 5 нових шкіл. Згодом він завідував кабінетом школознавства Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (2001-2002), працював начальником управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації (2002-2006). З 2006 р. – заступник директора Вінницького будівельного технікуму. Неодноразово нагороджувався грамотами Міністерства освіти і науки України та обласної державної адміністрації.

Інтернет-ресурс:

Михайловський Борис Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kps-ua.net/2010/vinnicka/mihajlovskij-boris-volodimirovich (дата звернення: 19.07.15), вільний. – Назва з екрана. 

6            75 років від дня народження Анатолія Миколайовича Овчарука (06.06.1941, с. Березівка Бершад. р-ну), ученого в галузі металургії, доктора технічних наук (1997), професора (1998), академіка ВШ АНУ (2006). Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут (1968). Автор понад 220 наукових праць. Лауреат Державних премій України у галузі науки і техніки (1988, 1998), премії ім. Ярослава Мудрого (2006). Постійно підтримує зв’язки із земляками.

Література:

Маніленко, П. Подарунок професора : [півмільйона на церкву у с. Березівка Бершад. р-ну пожертвував землякам проф. А. Овчарук] / П. Маніленко // Вінниц. газ. – 2008. – 8 серп. – С. 8. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»).

Маніленко, П.В. Сіль землі. Академік з Березівки : [про А.М. Овчарука] / П.В. Маніленко // Добридень, Березівко! : історико-краєзнав. нарис / П.В. Маніленко. – Вінниця, 2011. – С. 30-39 : портр.

Овчарук, А. Життя нашого покоління : (зі спогадів-роздумів) / А. Овчарук // Добридень, Березівко! : історико-краєзнав. нарис / П.В. Маніленко. – Вінниця, 2011. – С. 40-46 : іл. 

7            130 років тому народився Костянтин Віталійович Широцький (Шероцький) (псевдонім К. Ладиженко) (07.06(26.05).1886, с. Вільшанка-Бершадська Ольгопіл. повіту, нині Крижопіл. р-ну – 13.09.1919, с. Білоусівка Тульчин. р-ну), український мистецтвознавець, етнограф, фольклорист, краєзнавець, професор (з 1917 р.) (див. розширену довідку в кінці місяця).  

•             90 років тому народився Анатолій Дмитрович Базилевич (07.06.1926, м. Жмеринка – 30.06.2005, м. Київ), український художник-графік, заслужений діяч мистецтв УРСР (1969), народний художник України (1993), член СХУ (1956). Працював у царині книжкової та станкової графіки. По закінченні Харківського художнього інституту (1953) проживав у Києві, співпрацював із видавництвами «Молодь», «Веселка», «Дніпро», «Мистецтво», «Радянський письменник», «Радянська школа» (Київ), «Прапор» (Харків), з редакцією діафільмів «Укркінохроніки». Від 1956 р. брав участь у всесоюзних, республіканських і міжнародних виставках. Мав персональні виставки (Київ; 1961, 1996). Автор ілюстрацій до багатьох творів Т. Шевченка, малюнків для кількох поштових листівок з українськими народними піснями на слова Тараса Шевченка. Брав участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря» (Київ, 1964). Оформив видання «Малий Кобзар» (Київ, 1969). Відомий також ілюстраціями до видань творів Марка Вовчка, Степана Руданського, Михайла Стельмаха. Він став першим лауреатом гуманітарної премії «Визнання» в номінації «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво».

Література:

Перевальський, В. Істинно народний : слово про Анатолія Базилевича / В. Перевальський // Образотворче мистецтво. – 2005. – № 4. – С. 38-45.

Югов, В. Неперевершений ілюстратор безсмертних книг : [нотатки про творчість худож. А. Базилевича] / В. Югов // Голос України. – 2006. – 9 груд. – С. 12-13 : фот.

Сом, М. Його [А. Базилевича] називали співавтором Котляревського / М. Сом // Літ. Україна. – 2011. – 23 черв. – С. 15-16.

Антонюк, О. Базилевич Анатолій Дмитрович / О. Антонюк // Без минулого немає майбутнього : із історії м. Жмеринка / О. Антонюк. – Вінниця, 2013. – С. 231-232 : фот. 

9            90 років від дня народження Олександра Григоровича Назаренка (09.06.1926, с. Війтівці Липовец. р-ну – 18.03.2015, м. Вінниця), живописця, заслуженого художника України (2009). Закінчив московську та вінницьку художні студії. Працював у галузі станкового живопису. Був учасником обласних, республіканських та міжнародних виставок. Основні твори: «Подолянка» (1971), «Медсестра Л. Ліпко» (1972), «Роки навчання Г. Сковороди» (1972), «До рідного дому» (1975), «Інспектор Яросіченко» (1977), «У шпиталі» (1985), «Осінній ранок» (2008), «Центральний парк у м. Вінниця» (2009).

Література:

Олександр Григорович Назаренко // Мистецтво Вінниччини : альбом / Вінниц. орг. НСХУ. – Вінниця, 2006. – С. 52-53 : іл. – (Краса України Поділля)

Назаренко Олександр Григорович // Вінницький вернісаж : альбом : вист. тв. митців Вінниччини… / Вінниц. орг. НСХУ. – Вінниця, 2010. – С. 62. – (Краса України Поділля). 

10           115 років тому народився Гнат Трохимович Танцюра (10.06.1901, с. Зятківці, нині Гайсин. р-ну – 12.11.1962, м. Гайсин), фольклорист, етнограф, педагог, краєзнавець Поділ-ля. Закінчив Зятковецьку семилітню трудову школу, педагогічні курси в м. Гайсин, заочно Вінницький інститут соціального виховання (1933). Викладав українську мову та літературу в школах сіл Клебань Тульчинського району, Зятківці Гайсинського району та м. Гайсин. Понад 40 років свого життя присвятив науковій діяльності. Він записав, упорядкував за темами близько п’яти тисяч пісень, 929 казок, легенд та анекдотів, 1536 прислів’їв та приказок, 615 загадок, 144 танці, сотні замовлянь, голосінь, повір’їв, рецептів народної медицини, народних прикмет, понад 200 записів дитячого фольклору. Створив монографію «Весілля в селі Зятківцях» (800 пісень, 144 танці) і двотомну працю «Історія села Зятківці». Увесь його творчий доробок зберігається в окремому фонді Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії Наук України і чекає подальшого дослідження. Найбільш плідною була 12-річна праця вченого з народною співачкою Я.М. Сивак (Явдоха Зуїха). У Гайсинському районі щорічно проводиться обласне свято фольклору ім. Г. Танцюри, з 2001 р. кожні 5 років у червні – Всеукраїнський фестиваль-конкурс автентичних колективів на приз Г. Танцюри. 10 березня 1990 р. у м. Гайсин було урочисто відкрито його музей-садибу.

Література:

Танцюра, Г.Т. Весілля в селі Зятківцях : монографія / Г.Т. Танцюра ; упоряд.: Л.О. Єфремова, М.К. Дмитренко. – Київ : Ред. часопису «Народознавство», 1998. – 404 с. – (Б-чка часопису «Народознавство»).

Його ж. Записки збирача фольклору / Г.Т. Танцюра. – Вінниця : Вінниця, 2001. – 100 с.

Його ж. Зятківці : історико-соціол. нариси / Г.Т. Танцюра. – Київ : Віпол, 2007. – 536 с. : іл.

Дмитренко, М.К. Гнат Танцюра : до 100-річчя від дня народж. / М.К. Дмитренко. – Київ ; Вінниця : Охорона праці, 2001. – 48 с.

Сентемон, Н. Барвисте свято юних голосів, так можна назвати традиційне обласне свято фольклору ім. Г. Танцюри, яке відбулося 8 черв. 2013 р. в с. Зятківці Гайсин. р-ну / Н. Сентемон // Світлиця. – 2013. – № 2. – С. 10-13 : кольор. фот.

•             85 років тому народився Степан Михайлович Литвин (10.06.1931, с. Головчинці, тепер Кармалюкове Жмерин. р-ну), український поет, перекладач, видавець, журналіст. Навчався в Чернятинському плодоягідному технікумі (Жмеринський р-н) та Бердянському технікумі виноградарства й виноробства. Закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка (1954). Перші вірші опублікував 1950 р. в газеті «Вінницька правда». Працював учителем, журналістом на Донбасі, в Криму. Як редактор столичних видавництв «Дніпро» та «Радянський письменник» підготував до друку близько 200 книг вітчизняних і зарубіжних авторів. З січня 1984 р. завідував відділом у редакції газети «Літературна Україна». Мотиви творчості С.М. Литвина – історичне минуле українського народу, краса природи, інтимна лірика, спадкоємність поколінь, які відображені у цілій низці його поетичних збірок, що вийшли друком в Україні. Працює також у галузі поетичного перекладу. Перекладав твори білоруських, болгарських, грузинських, російських поетів. Лауреат літературної премії ім. В. Сосюри (1997). Член СПУ (1959). Член СЖУ (1972).

Література:

Подолинний, А. Високоліття Степана Литвина : [75-річчя від дня народж.] / А. Подолинний // Вінниччина. – 2006. – 9 черв. – С. 5.

Подолинний, А.М. «Рідне Поділля совість мою виміря!» : [про творчість С.М. Литвина] / А.М. Подолинний // Жити Україною : ст., рец., есе / А.М. Подолинний. – Вінниця, 2007. – С. 209-213. 

11           80 років від дня народження Олексія Івановича Порошенка (11.06.1936, с. Саф’яни Ізмаїл. р-ну Одес. обл.), українського господарника, політичного діяча, новатора сільськогосподарського виробництва, заслуженого працівника сільського господарства України (2001), Героя України (2009). Фах інженера-механіка механізації трудомістких процесів у сільському господарстві здобув у Львівському сільськогосподарському інституті. По завершенні навчання працював інженером Держтехнагляду у м. Болград Одеської області. З 1962 р. – головний інженер Болградського районного об’єднання «Сільгосптехніка». У Болграді народився його другий син Петро – майбутній Президент України. 1974 р. Олексій Іванович переїхав до м. Бендери Молдавської РСР, де працював протягом 1974-1983 рр. на Бендерському дослідницькому експериментально-ремонтному заводі. З 1983 р. у Тирасполі очолив спеціалізовану пересувну механізовану колону (СПМК-7) тресту «Молдсільгоспмонтаж». 1992 р., після здобуття незалежності України і у зв’язку з війною у Придністров’ї, емігрував до Києва. Того ж року став заступником генерального директора АТ «Біржовий дім «Україна», 1993 р. – заступником генерального директора ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн». У 1998 р. Олексій Порошенко став гендиректором концерну Укрпромінвест. Депутат Вінницької обласної ради (2006-2010). Член постійної комісії з питань агропромислового комплексу. За визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку агропромислового комплексу, запровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур у 2009 р. отримав звання Герой України. Має багато інших урядових нагород.

Література та інтернет-ресурс:

Дробчак, Г. Переконлива арифметика : [про роботу концерну «Укрпромінвест», що орендує на Вінниччині понад 70 тис. га орних земель, розповідає його дир. О. Порошенко] / Г. Дробчак // Сіл. вісті. – 2006. – 9 черв. – С. 1, 5 : фот.

Олексій Порошенко б’є рекорди! : [про роботу підприємств компанії «Укрпромінвест»: ЗАТ ПК «Поділля», ДП «Новофастівське» і ПК «Зоря Поділля»] / підгот. О. Кобильченко // Вінниччина. – 2007. – 20 лип. – С. 2.

Кривоніс, О. Многая літа, Олексію Івановичу : [до 75-річчя Героя України, ген. дир. концерну «Укрпромінвест», деп. обл. ради О.І. Порошенка] / О. Кривоніс // Вінниччина. – 2011. – 22 черв. – С. 2 : фот.

Годун, С. Перший мільйон – від Порошенка : [запущено в дію і отримано перший млн цукру на Городків. цукр. з-ді] / С. Годун // 33-й канал. – 2012. – 19 верес. – С. 18 : фот.

Покровитель культури 2012 року : [від Томашпіл. р-ну – О.І. Порошенко] // Томашпіл. вісн. – 2013. – 11 січ.

Завальний, М. Як на довгій ниві... : [про О.І. Порошенка] / М. Завальний // Собор. – 2014. – № 2. – С. 10 : фот.

Порошенко Олексій Іванович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Порошенко_Олексій_Іванович (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана. 

12           65 років тому народився Юрій Іванович Костенко (12.06.1951, с. Нова Ободівка, нині Тростянец. р-ну), український політичний діяч, кандидат технічних наук (1986). По закінченні Запорізького машинобудівного інституту (1973) працював на різних посадах в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАНУ, захистив кандидатську дисертацію «Плазмова обробка металів» (1986). Народний депутат України (1990-1994, 1994-1995, 1998-2002, 2002-2006, 2007-2012). 1992-1995 рр. – міністр охорони навколишнього природного середовища України; 1995-1998 рр. – міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Один із засновників Народного Руху України (за перебудову) (з 1989). Протягом 1998-1999 рр. був заступником голови НРУ, а в 1999-2003 рр. – головою Українського Народного Руху. 2003-2013 – голова Української народної партії. Член Всесвітньої академії мистецтв і науки. Майстер спорту з альпінізму. Автор понад 35 наукових робіт.

Література та інтернет-ресурс:

Горбань, С.М. Костенко Юрій Іванович / С.М. Горбань // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2014. – Т. 14 : Кол-Кос. – С. 708 : фот.

Костенко Юрій Іванович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Костенко_Юрій_Іванович   (дата звернення: 25.03.15), вільний. – Назва з екрана. 

15           80 років тому народився Петро Юхимович Бенделіков (15.06.1936, Могилів. обл., Білорусь – 23.11.2014, м. Вінниця), партійний і державний діяч. Закінчив Київський політехнічний інститут. З 1958 р. проживав на Вінниччині. Працював спочатку в системі профтехосвіти, згодом став директором профтехучилища. Був заступником голови Ленінського та головою Замостянського райвиконкомів м. Вінниця. Очолював Замостянський райком партії, обласне управління профтехосвіти, працював уповноваженим у справах релігій при облвиконкомі. Петра Юхимовича неодноразово обирали депутатом Вінницької міської та Вінницької обласної рад.

Література:

Бенделіков Петро Юхимович (1931-2014) // Вінниц. газ. – 2014. – 28 листоп. – С. 3.

16           110 років від дня народження Федора Семеновича Танасієнка (16.06.1906, с. Джулинка Бершад. р-ну – 1995), фахівця в ефірноолійній галузі СРСР, кандидата технічних наук. Автор 4 винаходів (створив безперервно діючі апарати для переробки зернових та квітковотрав’янистої сировини). Мав 10 патентів. Опублікував 121 науково-дослідну роботу, в т.ч. 5 книг. Його монографія «Ефірні олії, їх зміст і склад у рослинах» і сьогодні незамінний посібник для студентів, наукових працівників, інженерів і біохіміків. Керував лабораторією технології у Всесоюзному науково-дослідному інституті олійних і ефірних культур. Нагороджений орденом «Знак Пошани», кількома медалями. До останніх днів свого життя цікавився життям Джулинки, Бершадщини.

Література:

Маніленко, П. Джулинка всміхається століттям : історико-краєзнав. нарис / П. Маніленко. – Вінниця : Вінниц. газ., 2009. – 367с. – Зі змісту: Троянда, лаванда, шавлія… : [про Ф.С. Танасієнка]. – С. 125-128. 

19           135 років тому народився Володимир Павлович Островський (19.06.1881, с. Рейонка Грубешів. повіту на Холмщині – 07.04.1950, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ), український письменник, педагог, журналіст, видавець, громадський діяч. У 1917-1919 рр. учителював у Вінниці. Тут під час Української революції (1917-1920 рр.) активно сприяв розвою національної освіти, науки, культури. Організував літературний і театральний гуртки, заклав перший в Україні шкільний кооператив. Створював лікнепи, викладав у приватній гімназії для дорослих, писав і видавав підручники. Певний час був редактором газети «Шлях», яка виходила у Вінниці в 1919 р. і була закрита після поразки УНР. Емігрував до Польщі. У 30-х рр. переслідувався польською владою як український сепаратист, після війни перебував під пильним наглядом енкаведистів. З 1946 р. ім’я письменника як «українського буржуазного націоналіста» було викреслене з історії літератури. За спеціальним розпорядженням Головліту всі твори письменника були заборонені, книжки вилучені з бібліотек і знищені. Ім’я В.П. Островського стало відоме новим поколінням читачів лише в останні роки.

Література та інтернет-ресурс:

Горак, Р. Повернення Володимира Островського / Р. Горак // Дзвін. – 1991. – № 11. – С. 56-59.

Завальнюк, К. Вінницькі стежини письменника-холмщака / К. Завальнюк // Панорама. – 2001. – 24 жовт.

Подолинний, А. Островський Володимир Павлович / А. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. слов. Вінниччини / упоряд. і заг. ред. А.М. Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 251-252.

Малюта, О.В. Островський Володимир Павлович / О.В. Малюта // Енциклопедія історії України / НАН України ; Ін-т історії України. – Київ, 2010. – Т. 7 : Мі-О. – С. 679 : портр. – [Електронна версія]. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ostrovskyj_Volodymyr  (дата звернення: 21.04.2015), вільний. – Назва з екрана. 

20           95 років тому народилася Ганна Йосипівна Ланда (20.06.1921, м. Вінниця – 24.12.2000, там само), український мистецтвознавець, культурно-освітня діячка. У повоєнний період вона, працюючи у Вінницькій обласній філармонії, була засновником просвітницької діяльності закладу, віддала цій роботі 35 років свого життя (1950-1985). На її особистому творчому рахунку було 7 тисяч концертів на 144 теми. 25 років вона була членом художньої ради філармонії. Нагороджена багатьма грамотами та медалями. Ганна Йосипівна закладала підвалини музичного абонемента школяра, який починався на базі Вінницького органного залу. Її життєвим кредо було: «З музики жити неможливо, треба жити нею».

Література:

Гненний, М. Музичні лекторії / М. Гненний // Культура і життя. – 1972. – 19 листоп.

Гордійчук, П. На зустріч з музикою : [про перший цикл абонемент. концертів для школярів Вінниці в залі орган. та камер. музики, організ. артистами обл. філармонії та групою лекторів на чолі з Г.Й. Ландою] / П. Гордійчук ; фот. В. Осьмушка // Комс. плем’я. – 1985. – 10 груд.

Курков, Г. Свята до музики любов : [про Г.Й. Ланду] / Г. Курков // Вінниччина. – 1996. – 25 черв.

Курков, Г. Життя в музиці : [до 75-річчя від дня народж. Г.Й. Ланди] / Г. Курков // Подолія. – 1996. – 27 черв. 

22           100 років тому народився Андрій Іванович Гуменюк (22.06.1916, с. Левківка, тепер Погребищ. р-ну – 21.03.1982, м. Київ), український музикознавець і фольклорист, доктор мистецтвознавства (1971), професор (1976). У 1949 р. закінчив диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії, в 1952 р. – аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії, де й працював з цього ж року. 1958-1971 рр. – старший науковий співробітник. 1971-1982 рр. – завідувач кафедри народного хорового співу в Київському інституті культури. Автор досліджень, книг, брошур, статей, упорядник збірок «Українські народні танцювальні мелодії» (1955), «Українські народні музичні інструменти» (1967), «Український народний хор» (1968), «Хрестоматія пісень для народного хору» (1973) та ін. Один із співавторів багатотомного видання «Украинское народное творчество».

Література:

Сидоренко, Н.Н. Гуменюк Андрей Иванович / Н.Н. Сидоренко // Музыкальная энциклопедия. – Москва, 1974. – Т. 2. – С. 103.

Гальчак, С.Д. Із когорти славних / С.Д. Гальчак // Земля над Россю / С.Д. Гальчак. – Вінниця, 1995. – С. 11.

Подільський, Е. Родом з калинового Надросся : [А.І. Гуменюк] / Е. Подільський // Колос. – 2011. – 12 трав. – С. 6. 

•             75 років з початку подій Другої світової війни на території Вінниччини (22.06.1941).

Література та інтернет-ресурс:

Вінниччина у Великій Вітчизняній війні (1941-1945) : бібліогр. покажч. / Вінниц. ДОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 1984. – 84 с.

Бранько, Я.А. Подвиги воїнів Червоної Армії на Вінниччині в липні 1941 р. / Я.А. Бранько // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнав. дослідж. : матеріали XXIІ Всеукр. історико-краєзнав. конф. 22 жовт. 2009 р. – Вінниця, 2009. – С. 434-439.

Роки ідуть – пам’ять живе : Вінниччина у Другій світовій війні [Електронний ресурс] : бібліогр. покажч. / уклад.: Г.М. Авраменко, О.Ю. Антонюк, О.М. Зелена ; авт. передм. «Вінниччина в період нацистського геноциду та визволення її від гітлерівських загарбників» С.Д. Гальчак ; ред. С.В. Лавренюк ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2015. – 368 с. – (До 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни). – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/publications/2015/roku_idyt_pamiat_guve.html  (дата звернення : 08.05.15), вільний. – Назва з екрана.  

•             75 років тому народився Петро Трохимович Саблук (22.06.1941, с. Потоки Жмерин. р-ну), доктор економічних наук (1990), професор (1992), академік УААН (1993), заслужений діяч науки і техніки України (1993), Герой України (2004). Закінчив факультет економіки та організації сільського господарства Української сільськогосподарської академії (1963). З 1988 р. і донині – директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». У 1994-1996 рр. – віце-прем’єр-міністр з питань АПК, перший віце-прем’єр-міністр України з питань агропромислового комплексу України, з 1996 р. – член Вищої економічної ради при Президентові України. Опублікував понад 800 наукових праць, зокрема близько 70 монографій, довідників і посібників, брошур і підручників. Наш земляк сформував сучасну наукову школу економістів-аграрників ринкового спрямування. Веде плідну роботу з підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації. Під його керівництвом захищено 30 докторських і 44 кандидатських дисертацій. Він – головний редактор міжнародного науково-виробничого журналу «Економіка АПК» (з 1994 р.), член редколегій журналів «Вісник аграрної науки», «Облік і фінанси АПК», «Агроінком». Лауреат премії ім. О. Шліхтера АНУ (1992). Нагороджений орденом «Знак Пошани», орденом князя Ярослава Мудрого V (1998), IV (2001) ступенів.

Література та інтернет-ресурс:

Степаненко, А. Щедра нива академіка Саблука / А. Степаненко // Вінниччина. – 2001. – 20 черв. : портр. – (Спец. вип. «Хочу все знати»).

Саблук Петро Трохимович : [дир. Нац. наук. центру «Інститут аграрної економіки», член МГО «Вінницьке земляцтво у місті Києві»] // Славетна Вінниччина. – Київ, 2006. – Вип. 1. – С. 136.

Петро Саблук : біографія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://danevich.kiev.ua/index.php/info/item/741-петро_саблук (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана. 

23           70 років від дня народження Леоніда Мойсейовича Булата (23.06.1946, с. Довжок Ямпіл. р-ну), лікаря-педіатра, доктора медичних наук (1994), доцента (1995), професора (2001), відмінника охорони здоров’я. Випускник Вінницького медичного інституту (1975). Кілька років працював у Літинській районній лікарні. З 1977 р. – робота у Вінницькому медичному інституті: від клінічного ординатора до завідувача кафедри пропедевтики дитячих захворювань та догляду за хворими дітьми ВНМУ ім. М.І. Пирогова (від 1996 р.). Основні напрямки наукових досліджень: діагностика і немедикаментозна терапія органів дихання й травлення у дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Автор численних наукових праць, раціоналізаторських пропозицій. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Література:

Булат, Л.М. Діагностика, прогнозування та немедикаментозна терапія захворювань органів дихання і травлення у дітей, що зазнали радіаційного впливу : дис... д-ра мед. наук : 14.00.09 / Л.М. Булат; Вінниц. мед. ін-т ім. М.І. Пирогова. – Київ, 1994. – 335 с.

Лайко, Л.І. Булат Леонід Мойсейович / Л.І. Лайко // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2004. – Т. 3 : Біо-Бя. – С. 573 : фот.  

26           60 років тому народилася Олена Григорівна Яворська (26.06.1956, смт Крижопіль), природознавець, музеєзнавець, краєзнавець, ветеран НРУ. 1978 р. закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю «біолог-ботанік». Протягом 1980-1994 рр. працювала у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. З 1995 р. – начальник Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області. З 2005 р. – заступник міністра охорони навколишнього природного середовища України. Згодом повернулася на попереднє місце роботи, де працювала до 2008 р. Досліджує природно-заповідний фонд Вінниччини, охорону біологічного різноманіття, стан навколишнього природного середовища. Голова Вінницької обласної екологічної асоціації «Зелений світ Поділля». Автор багатьох публікацій на природоохоронну та краєзнавчу тематику.

Література:

Яворська, О. Довкілля – наш дім / О. Яворська // Панорама. – 2004. – 29 груд.

Її ж. День Землі: як це було на Вінниччині вперше : [22 квіт. – Міжнар. день Землі] / О. Яворська // Вінниччина. – 2010. – 21 квіт. – С. 4.

Її ж. Железная леди, сражающаяся за природу Винничины : [інтерв’ю про стан природи та природоохорон. діяльність на Вінниччині] / Е.Г. Яворская ; беседу вел И. Заиковатый // Вінниц. реалії. – 2012. – 4 квіт. – С. 8-9 : портр.

Знайомтесь: 55 найвпливовіших людей на Вінниччині. За даними опитування проведеного «Подолією» серед своїх найавторитетніших читачів : [короткі біогр. відом., в т.ч. про О. Яворську] // Погляд. – 2007. – 6 жовт. – С. 2-5 : фот.

•             90 років тому народився Павло Олександрович Левицький (26.06.1926, c. Григорівка, Херсон. обл. – ?.02.2000, м. Вінниця), художник, скульптор, член НСХУ (1992). Учасник Другої світової війни. Закінчив Сімферопольське художнє училище (1955), Харківський художній інститут, відділення скульптури (1962). Учасник обласних та всеукраїнських виставок з 1974 р. Працював на Вінницькому художньо-виробничому комбінаті (1962-2000). Створив ряд станкових та монументальних скульптур, пам’ятних знаків, зокрема Меморіальний комплекс в честь загиблих воїнів у боях за визволення м. Вінниця (1972), скульптурні композиції «Материнство» (Палац урочистостей, м. Він-ниця, 1974), «Клятва партизан» (1974), меморіальний пам’ятний знак жертвам Голокосту (1977, м. Гайсин), погруддя Герою Радянського Союзу І.В. Бевзу (1982, м. Вінниця). Відзначений державними нагородами. Лауреат обласної премії ім. М. Трублаїні (1975). Станкові твори та ескізи до пам’ятників зберігаються у Вінницькому художньому музеї, Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, музеї Вінницького національного технічного університету.

Література:

Монументальне мистецтво у творчості художників Він-ниччини : альбом / Вінниц. орг. НСХУ. – Вінниця, 2009. – 119 с. – (Краса України Поділля). – Зі змісту: [Павло Олександрович Левицький]. – С. 4, 14, 118.

Вінниччина історична в образотворчому мистецтві = History of Vinnytsia Region in Fine Arts / Вінниц. обл. орг. Нац. спілки художників України ; упоряд. Л.Н. Гринюк. – Вінниця : Консоль, 2011. – 171 с. : кольор. фот. – Зі змісту: [Павло Олександрович Левицький]. – С. 116. 

27           85 років від дня народження Валентини Костянтинівни Сєркової (27.06.1931, с. Жуково Дубровського р-ну Брян. обл. (Росія)), лікаря-нефролога, доцента (1977), доктора медичних наук (1987), професора (1989), заслуженого діяча науки і техніки України (2003). Закінчила з відзнакою Вінницький медичний інститут (1955), аспірантуру (1958) й залишилася працювати в інституті. Пройшла трудовий шлях від асистента (1958-1975) до завідувача (1988-2006), з 2006 р. – професора кафедри факультетської терапії ВНМУ ім. М.І. Пирогова. Автор понад 300 наукових праць, раціоналізаторських пропозицій, автор і співавтор 10 монографій, 5 навчальних посібників. Створила вінницьку наукову школу нефрологів. Вона – відмінник охорони здоров’я України, відмінник освіти України. Наукові дослідження: проблеми внутрішніх хвороб, клінічна кардіологія. За свою працю відзначена багатьма нагородами. У 2011 р. Указом Президента України В.К. Сєрковій було призначено довічну державну стипендію.

Література:

Сєркова, В.К. Професор Сєркова: «Треба бути об’єктивним, навіть якщо студент не подобається тобі як людина» : [інтерв’ю] / В.К. Сєркова ; спілкувалась В. Родінкова // Молодий медик. – 2001. – № 14. – С. 4.

Сєркова Валентина Костянтинівна : біобібліогр. покажч. / упоряд. Л.В. Сухарєва, Н.М. Струтинська, О.Г. Процек ; ВНМУ ім. М.І. Пирогова, наук. б-ка. – Вінниця, 2002. – 31 с.

28           45 років тому (28.06.1971) у Вінниці відбулося урочисте відкриття пам’ятника М.І. Пирогову. Ця подія була приурочена 100-річчю Товариства Червоного Хреста. Автори пам’ятника – скульптори Н. Дерегус, Л. Сабанєєва, архітектор А. Корнєєв.

Література:

Зонова, І. Пам’ятники світового значення на Вінниччині [зокрема М.І. Пирогову] / І. Зонова // 33-й канал. – 2015. – 6 трав. – С. 10 : фот.

Ученому, врачу : [відкриття пам’ятника М.І. Пирогову у Вінниці] // Правда Украины. – 1971. – 29 июня ; Комсомол. знамя. –1971. – 29 июня.

Петренко, А. Великому громадянинові – вдячні нащадки : у Вінниці відкрито пам’ятник М.І. Пирогову / А. Петренко // Комсомол. плем’я. – 1971. – 1 лип. 

29           125 років тому народився Петро Порфирович Відибіда-Руденко (духовне ім’я – Палладій) (29.06.1891, с. Стрільчинці Брацлав. повіту Київ. губернії, нині Немирів. р-ну – 01.09.1971, м. Нью-Йорк), український православний архієпископ, кооператор, державний та церковний діяч. Початкову освіту здобув у Стрільчинецькій церковно-парафіяльній школі, 1902 р. продовжив навчання в Тиврівському духовному училищі, котре закінчив 1909 р. і вступив на фізико-математичний факультет Київського університету. Деякий час жив у Сибіру, в 1913 р. в Томську отримав «білий квиток», тобто звільнення від служби в армії. Повернення на Поділля у другій половині 1914 р. збіглося із початком Першої світової війни. Не маючи можливості працювати на священицькій ниві, долучився до праці в кооперації. Допоміг започаткувати в кінці 1914 р. Стрільчинецьке кредитне товариство, почав працювати у Губернській касі дрібного кредиту як практикант з кооперації. 1915 р. читав лекції на кооперативних курсах Губернської земської управи, для всіх охочих вони проводилися безкоштовно у Гайсині, Тульчині та Могилеві-Подільському. Після організації Подільського союзу кредитних і ощадно-позичкових товариств у вересні 1915 р. голова правління Д. Маркович запросив його на посаду ревізора-інструктора. За його участю було створено кооперативне видавництво «Воля», часописи «Подільська воля», «Бюлетень Союзбанку», поширювалася всеукраїнська газета «Народна Воля», інші національно орієнтовані видання. У той же час продовжував навчання, закінчивши Кам’янець-Подільську духовну семінарію і математичний факультет Університету Св. Володимира у Києві в 1915 р. П. Відибіда-Руденко – активний діяч ТУП (Товариство Українських Поступовців), член УЦР (Українська Центральна Рада). Від листопада 1918 р. – завідувач фінансового відділу УНР (Українська Народна Республіка), від 1919 р. – заступник міністра фінансів УНР. Після особистої трагедії (смерть дружини) на початку 20-х рр. – священик на Волині, член Духовної консисторії. Від 1934 – в еміграції у Польщі, Німеччині. З 1950 р. П. Відибіда-Руденко – у США, де у 1951 р. створив і очолив Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ) в екзилі.

Література та інтернет-ресурс:

Жуковський, А.І. Відибіда-Руденко Петро / А.І. Жуковський // Енциклопедія сучасної України (ЕСУ). – Київ, 2005. – Т. 4 : В-Вог. – С. 494.

Завальнюк, К. Життя в ім’я України / К. Завальнюк. – Вінниця : О. Власюк, 2005. – 128 с. – Зі змісту: [Про діяльність П. Відибіди-Руденка на посаді голови правління Союзбанку Він-ниці в 1918 р.]. – С. 22-24.

Дмитрієнко, М.Ф. Відибіда-Руденко Палладій / М.Ф. Дмитрієнко // Енциклопедія історії України / НАН України ; Ін-т історії України. – Київ, 2003. – Т. 1. – С. 504-505. – іл. ; Електрон. версія. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vydybida_R  (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана.

Кооперативна та державницька діяльність П.П. Відибіди на Поділлі у добу українських національно-визвольних змагань (1914-1920 рр.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-11144.html  (дата звернення: 30.03.15), вільний. – Назва з екрана. 

•             110 років тому народився Іван Данилович Черняховський (29.06.1906, с. Оксанино Уман. повіту Київ. губернії (нині Черкас. обл.) – 18.02.1945, біля м. Мельзак, тепер м. Пенажно, Польща), військовик, радянський полководець, генерал армії, двічі Герой Радянського Союзу. Був четвертою дитиною в сім’ї залізничника. Дитинство і юність його пов’язані з с. Вербова та смт Вапнярка Томашпільського району. З 1914 по 1919 р. навчався у Вапнярській залізничній школі (сьогодні Вапнярська ЗОШ № 1). Після смерті обох батьків від тифу (1920) влаштував


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2016 року виповнюється:
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. В усьому хочеться дійти самої суті...
  5. Лютий
  6. Іван Коваль – волею долі художник
  7. Я щасливий, що живу, жив, віддавав своє серце людям...
  8. Березень
  9. Високе літо березневої душі
  10. Квітень
  11. Коли Чорногузу боляче – Гоголь ще раз перевертається в домовині…
  12. Від «золотої кельми» до «золотого пера»
  13. Чорнобиль у нашій свідомості, в серці, думках
  14. Травень
  15. Перекладач, журналіст і трішки поет…
  16. Лицар, що ніколи не розлучавсяз блокнотом і олівцем…
  17. Літописець епохи
  18. Червень
  19. Широцький Костянтин Віталійович
  20. Липень
  21. На крилах божої наснаги
  22. Серпень
  23. Вересень
  24. Жовтень
  25. Один із «грона нездоланних співців»
  26. «Я мушу встигнути...»
  27. Листопад
  28. Осіннє золото Миколи Романова
  29. Грудень
  30. Томаш Падурра – польсько-український лірник
  31. Данило Кирилович Заболотний

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше