ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Літописець епохи

До 75-річчя від дня народження

заслуженого журналіста України Анатолія Гончара

(23.05.1941) 

На схилі довгого земного шляху уродженка Одеси Анна Ахматова, переживши дві світові війни, кілька революцій, голодоморів, репресій, без пафосу підсумовувала свою біографію: «Я була свідком подій, яким не було рівнозначних». Її молодший сучасник Анатолій Гончар, як й усі ми, був свідком не менш карколомних подій нашої історії на зламі тисячоліть, проте став її скрупульозним літописцем.

Народившись на Літинщині біля річки Згар, Анатолій Гончар рано відчув покликання до письменства і, здавалося, був приречений стати хронікером колгоспного ладу в районних газетах цукрового Донбасу – Вінниччини. Але йому судилося інше.

Строкова служба в армії і згодом тривала офіцерська кар’єра відкрили йому неоглядні географічні обрії і глибини людських душ, а доля завжди кидала його в епіцентри найцікавіших подій сучасної історії. Він був свідком введення радянських військ у непокірну Чехословаччину в 1968-му, ядерних випробувань на заполярному архіпелазі Нова Земля, передреформаторських зрушень у соціалістичній Польщі та у ще роз’єднаній Німеччині, розгортання радянської армади в Афганістані. І завжди писав, незважаючи на те, командирську чи журналістську посаду він тоді обіймав. Тисячі підготовлених і надрукованих матеріалів різних жанрів – статті, нариси, новели, оповідання, есеї, репортажі, інтерв’ю, інформаційні замітки та щоденникові нотатки; кілометри рядків, стоси газет з багатотисячним накладом.

Він став переможцем багатьох літературних конкурсів, а його оповідання «Хліб» у 1984 р. здобуло приз Спілки письменників СРСР та всесоюзного щотижневика «Неделя». І дописався Анатолій Гончар, він же – Анатолій Згар, до звання «Заслужений журналіст України».

Позаду армійська служба, тривалі творчі відрядження протяжністю у десятки тисяч кілометрів. Анатолій Григорович давно повернувся на рідне Поділля. До скону вірний журналістиці, він пише і друкується в центральній і регіональній пресі. Його матеріали вже понад півстоліття з’являються друком на Вінниччині. Але зажив собі слави він не цим.

Анатолій Гончар зібрав, упорядкував, а фактично першим написав і видав в Україні книгу «Чорний тюльпан» з біографіями і нарисами про 168 земляків-подолян, загиблих у 90-ті на неоголошеній війні в Афганістані. Згодом вийшли друком ще шість його публіцистичних книг про «афганців» Вінниччини, у т. ч. том спогадів «У складі Обмеженого контингенту» з двома документальними повістями про свій Афган. Майже два десятиліття він був головою Вінницької організації Спілки ветеранів Афганістану, копіткою своєю працею допомагав родинам загиблих, а також живим, був серед ініціаторів встановлення у 1995 р. в Центральному міському парку пам’ятника побратимам (скульптор Ю. Козерацький), створення у місті над Бугом Музею воїнів-інтернаціоналістів.

Афганська тема так чи інакше присутня майже в усіх книгах Анатолія Гончара. А їх він написав вже понад два десятки, кожна – змістовний фоліант обсягом майже півтисячі сторінок. У його доробку краєзнавча розвідка про свій родовід «Коріння, або Ми – діти України», відзначена Подільською літературно-мистецькою премією «Кришталева вишня», а також хроніки сьогодення «На зламі епох» і «В полоні криз». Кожна в чотирьох (!) томах з багатим фактажем, роздумами про гірке минуле і сподіваннями на краще майбутнє. А ще є книга художньо-публіцистичних оповідань і нарисів, автобіографія…

Дехто закидає Анатолію Григоровичу, що його писання надто егоцентричні, у них світ обертається навколо автора. Таке є. Так воно має бути! Публіцист Анатолій Гончар, як молюск, пропускає крізь себе воду, вирощуючи свої перлини. І ще є тому пояснення: він, як справжній журналіст, офіцер, людина честі, говорячи вагоме «Я», бере на себе відповідальність за кожне сказане слово, достовірність усякої події, свідком і учасником якої він був.

Такий висновок я зробив, спільно пропрацювавши з Анатолієм Григоровичем в газеті Військово-Повітряних сил «Крила України». Тоді з’ясувалося, що він був командиром армійського агітаційного загону і вводив його в Афганістан, а я, молодий офіцер-перекладач східних мов, через дев’ять років повертався з агітзагоном на батьківщину, про що мій старший товариш не забарився згадати у черговій своїй книзі.

У моторного і життєрадісного Анатолія Гончара на виході кілька нових книг і безліч творчих планів, тому що наше життя не дає нам розслабитись. І у цього бурхливого життя є свій літописець, наш сучасник – Анатолій Гончар.

А.В. Стебелєв 

Література:

Сегеда, Ю. Шістнадцята книга полковника Гончара вийшла друком до 50-річчя його творчої журналістської діяльності : [про презентацію кн. «Коріння, або Ми – діти України», яка відбулася у Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва] / Ю. Сегеда // Вінниччина. – 2011. – 1 черв. – С. 11 : фот.

Сегеда, Ю. Ювілейна книга полковника Гончара : [«Мій 70-й травень»] / Ю. Сегеда // Вінниччина. – 2012. – 12 груд. – С. 9.

Паламарчук, В. Перший почесний громадянин – журналіст / В. Паламарчук // Вінниччина. – 2013. – 20 листоп. – С. 12.

Іванович, Ю. Афганський літопис Анатолія Гончара : [про нову кн. «В составе ограниченого контингента», присвяч. загиблим та живим учасникам бойових дій в Афганістані] / Ю. Іванович // Вінниц. газ. – 2014. – 1 січ. – С. 7. 

Літо буяє, гуляє вітер,

Легкий, привітний, до болю рідний.

То щось шепоче він, то враз співає…

Зелень пахуча дощу жадає.

Дощ не бариться – він поспішає

Всіх напоїти щиро й задаром

З пахощів літніх духмяним узваром.

Л. Вигрівач

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2016 року виповнюється:
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. В усьому хочеться дійти самої суті...
  5. Лютий
  6. Іван Коваль – волею долі художник
  7. Я щасливий, що живу, жив, віддавав своє серце людям...
  8. Березень
  9. Високе літо березневої душі
  10. Квітень
  11. Коли Чорногузу боляче – Гоголь ще раз перевертається в домовині…
  12. Від «золотої кельми» до «золотого пера»
  13. Чорнобиль у нашій свідомості, в серці, думках
  14. Травень
  15. Перекладач, журналіст і трішки поет…
  16. Лицар, що ніколи не розлучавсяз блокнотом і олівцем…
  17. Літописець епохи
  18. Червень
  19. Широцький Костянтин Віталійович
  20. Липень
  21. На крилах божої наснаги
  22. Серпень
  23. Вересень
  24. Жовтень
  25. Один із «грона нездоланних співців»
  26. «Я мушу встигнути...»
  27. Листопад
  28. Осіннє золото Миколи Романова
  29. Грудень
  30. Томаш Падурра – польсько-український лірник
  31. Данило Кирилович Заболотний

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше