ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

ТРАВЕНЬ 

2            75 років тому народився Едуард Микитович Гречко (02.05.1941, с. Василівка Тиврів. р-ну), фахівець у галузі напівпровідникових перетворювачів електромагнітної енергії, доктор технічних наук (1990), професор (1992). Закінчив Київський політехнічний інститут (1967). Відтоді до 1988 р. працював в Інституті електродинаміки АН УРСР, далі – в Інституті проблем енергозбереження (нині Інститут загальної енергетики) НАНУ. Від 1994 р. – професор Вищої інженерної школи (м. Зелена Гура, Польща).

Література:

Футорний, Г.П. Гречко Едуард Микитович / Г.П. Футорний // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2014. – Т. 6 : Го-Гю. – С. 414 : фот.  

4            140 років тому народився Максим Іванович Вдовиченко (Гаврилюк) (04.05.1876, с. Зозівка, нині Липовец. р-ну – 02.02.1929, Оден-ле-Тіш, Франція), український письменник-перекладач. Навчався у дяка. Закінчив двокласну школу в Липовці. У 1897 р. переїхав до м. Київ. Друкувався в журналах та антологіях «Літературно-науковий вісник», «Нова Громада», «Розвага», «Шершень», «Акорди» та ін. Брав участь в українському визвольному русі 1917-1920 рр., воював у армії С. Петлюри. У 1920 р. емігрував до Польщі, працював на хімічній фабриці в Гайнівці. Потім переїхав до Франції, брав активну участь у житті української громади. Автор збірки віршів «На хвилях смутку» (1911), надрукованих у періодиці поезій, перекладів О. Пушкіна, В. Короленка, А. Міцкевича, М. Конопніцької.

Література:

Вдовиченко, М.І. Вірші / М.І. Вдовиченко // Акорди : антол. укр. лірики від смерті Шевченка / упоряд. І. Франко. – Київ : Веселка, 1991. – С. 318. – Репринт. вид.

Його ж. На хвилях смутку : зб. віршів / М. Вдовиченко. – Київ : Хвилі, 1911. – 94 с.

Погребенник, Ф. Невідомий поет Максим Гаврилюк-Вдовиченко : пошуки за його біографією і творами // Березіль. – 1997. – № 7-8. – С. 186-189.

Імена, повернуті на Батьківщину : бібліогр. покажч. / ВДОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад.: Г.М. Авраменко, О.І. Кізян ; автор біогр. довідок А.М. Подолинний ; відп. за вип. А.Й. Лучко. – Вінниця, 1998. – 45 с. – (Наші видатні земляки). – Зі змісту: Максим Вдовиченко. – С. 3-4.

Подолинний, А.М. Максим Вдовиченко / А.М. Подолинний // Жити Україною : ст., рец., есе / А.М. Подолинний. – Вінниця, 2007. – С. 125-127. 

5            75 років тому народився Іван Петрович Гулько (05.05.1941, с. Володіївці Бар. р-ну), фахівець у галузі садівництва, доктор сільськогосподарських наук (1994), професор (1997). Закінчив Українську сільськогосподарську академію (1975). Працював на дослідних станціях садівництва; завідував кафедрою плодоовочівництва, зберігання та перероблення сільськогосподарської продукції Львівського аграрного університету (1995-2003). Основний напрям наукових досліджень – господарсько-біологічні властивості клонових підщеп яблуні. Лауреат премії ім. Л. Симиренка АН УРСР (1988).

Література:

Різель, С.А. Гулько Іван Петрович / С.А. Різель // Енциклопедія сучас. України (ЕСУ). – Київ, 2014. – Т. 6 : Го-Гю. – С. 611 : фот.  

6            60 років від дня народження Марії Василівни Скрипник (06.05.1956, с. Киселів Кіцман. р-ну Чернівец. обл.), актриси, заслуженої артистки України (1999), кавалера ордена княгині Ольги ІІІ ступеня (2000). З 1980 р. вона пов’язала свою долю з Вінницьким обласним музично-драматичним театром ім. М. Садовського, тепер Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М. Садовського. Зіграла понад 60 ролей, серед яких – незабутні донна Анна («Камінний господар» Лесі Українки), міс Кейсуел («Мишоловка» А. Крісті), Віра Миколаївна («Сімейне вогнище» С. Альошина), Тетяна («Любов при свічках» Н. Птушкіної), леді Мільфорд («Підступність і кохання» Ф. Шиллера). Як ведуча провела велику кількість ювілейних вечорів, бенефісів, презентацій і музичних концертів («Свято душі», «Музико, не покинь мене»), вечорів романсу. З 2000 р. Марія Василівна на посаді начальника управління культури міської ради. Протягом 2008-2015 рр. вона очолювала управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації. М.В. Скрипник – співавтор сценаріїв та ведуча творчих звітів Вінниччини на сцені Національного палацу «Україна» в м. Київ, зокрема: «Подільське гроно калинове» (1999), «Тобі, Україно, щедрує Поділля» (2001), «Краса України Поділля» (2003), режисер-постановник звітного концерту Вінницької області «Благословенна земля моя, Вінниччина» (2009). Автор мистецьких проектів і режисер-постановник великих загальноміських та обласних заходів: «В моєму серці Вінниця», «Покровитель культури», «Ми за Україну духовну», «Скарби Поділля», «Вишивана доля Вінниччини» (45 вишивальниць області вишили 8-метровий рушник), «Різдвяне диво», «Великодня писанка». Марія Василівна – автор створення відеопроектів «Сім чудес Вінниччини», «21 Перлина», «Мистецтво одного села». З квітня 2015 р. М.В. Скрипник обіймає посаду заступника директора ВОАУМДТ ім. М. Садовського.

Література:

Волошенюк, Г. «Моє коріння – славні люди» : [про твор. шлях акторки Вінниц. муздрамтеатру ім. М. Садовського М. Скрипник] / Г. Волошенюк // Все – з любові / Г. Волошенюк. – Вінниця, 2009. – С. 100-104.

Волошенюк, І. Народжена на Буковині : [про нач. упр. культури і туризму Вінницької облдержадмін., заслуж. артистку України М.В. Скрипник] / І. Волошенюк // Світлиця. – 2011. – № 2. – С. 8-15 : кольор. іл.

Гасюк, В. Подільські амазонки, «Бібліоміст» і збереження своєї автентичності: про це і чимало іншого йшлося на прес-конф. нач. упр. культури і туризму облдержадмін. М. Скрипник, за участю дир. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва Н. Морозової, обл. краєзнав. музею – К. Висоцької та обл. центру нар. творчості – Т. Цвігун / В. Гасюк // Вінниччина. – 2013. – 27 листоп. – С. 3 : фот.

Топ-100 впливових жінок Вінниччини : список (в т.ч. М.В. Скрипник) складений з урахуванням побажань читачів журналу «Вінничанка» : [до Міжнар. жіночого дня 8 Березня. 2014] // Вінничанка. – 2014. – № 3. – С. 10-11. 

7            День народження Петра Ілліча Чайковського (07.05.1840, с-ще при Камсько-Воткінському з-ді Вятської губ., тепер м. Воткінськ, Удмуртія (Росія) – 06.11.1893, Петербург), російського композитора-класика. Його ім’я тісно пов’язане з іменем подолянки Н.Ф. фон Мекк, яка своєю безкорисливою допомогою, по суті, врятувала митця для Росії і всього світу. Вона виплачувала йому щорічну субсидію в розмірі шести тисяч карбованців. П.І. Чайковський упродовж 1878-1888 рр. періодично жив і працював у її маєтку в м. Браїлів (нині смт) та с. Сьомаки (нині Жмеринського р-ну). Тут він створив низку своїх безсмертних творів, зокрема оперу «Орлеанська діва», Симфонію № 4, ряд романсів, серед яких – шедевр «Средь шумного бала» та ін. На вшанування пам’яті композитора та його меценатки в Браїлові 1979 р. створено музей. Саме тут, у Браїлові, в далекому 1993 р. розпочались музичні асамблеї, присвячені творчості геніального композитора. Пізніше в обласному центрі було започатковано Міжнародний музичний фестиваль ім. П.І. Чайковського та Н.Ф. фон Мекк, який щорічно проводиться у травні.

Література:

Гороховський, А. Чайковський у Браїлові [Жмерин. р-н] / А. Гороховський // Дзвін. – 2009. – № 5-6. – С. 101-103.

Антонюк, О. Браїлівські зустрічі П.І. Чайковського / О. Антонюк // Без минулого немає майбутнього : із історії м. Жмеринка / О. Антонюк. – Вінниця, 2013. – С. 210-211 : фот.

Зонова, І. Там, де народжувались мелодії Чайковського... : XІ Міжнар. муз. фестиваль ім. П.І. Чайковського і Н.Ф. фон Мекк завершився двадцятими «Браїлівськими музичними зустрічами» / І. Зонова // 33-й канал. – 2013. – 29 трав. – С. 18 : фот.

Кадочнікова, Л.О. Петро Ілліч Чайковський як культурний і краєзнавчий феномен Вінниччини / Л.О. Кадочнікова // Роль краєзнавства у соціально-економічному і культурному розвитку регіону : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 10-12 жовт. 2012 р. – Вінниця, 2013. – С. 167-168. 

•             100 років від дня народження Єлизавети Іванівни Маковської (07.05.1916, м. Пирятин Полтав. обл. – 30.06.2003, м. Вінниця), лікаря-патологоанатома, патоморфолога, доктора медичних наук (1959), професора (1966). Закінчила з відзнакою 1-й Київський медичний інститут (1939), аспірантуру (1941). З 1964 р. працювала лікарем-патологоанатомом Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова. Упродовж 1987-1990 рр. Є.І. Маковська – професор кафедри патологічної анатомії Вінницького медичного інституту (нині ВНМУ ім. М.І. Пирогова). Автор понад 100 наукових праць, зокрема 1 монографії, численних раціоналізаторських пропозицій. Була головою Вінницького обласного наукового товариства патологоанатомів. Нагороджена орденом «Знак Пошани», 5 медалями, зокрема «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945), знаком «Відмінник охорони здоров’я».

Література:

Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова : матеріали з історії ун-ту / під ред. В.М. Мороза. – Він-ниця, 1994. – Зі змісту: [Про Є.І. Маковську]. – С. 62, 64, [254: фот.].

Державна установа «Інститут медицини праці АМН України»: люди та події : 1928-2008 рр. : календар пам’ят. дат / упоряд. Ю.І. Кундієв, Д.В. Варивончик. – Київ : Авіценна, 2008. – Зі змісту: [Про Є.І. Маковську]. – С. 29 : фот.

Архів ВНМУ. – спр. 1188 Т. ІІ : К-П. – С. 274-352. 

•             45 років тому (07.05.1971) у смт Вороновиця Вінницького району було засновано Музей авіації ім. О. Можайського, нині це Вороновицький музей історії авіації та космонавтики О.Ф. Можайського.

Література:

Вороновицький музей історії авіації та космонавтики України // Вінниччина музейна : довідник / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 2008. – С. 25-27.

Завальнюк, Є. Музей історії авіації та космонавтики у Вороновиці / Є. Завальнюк // Космос далекий і близький / Є. Завальнюк ; ред. К. Завальнюк. – Вінниця, 2013. – С. 14-21 : кольор. фот. 

8            25 років тому (08.05.1991) у м. Немирів було відкрито музей «Літературна Немирівщина». Нині його колекція нараховує біля 700 предметів. Щорічно музей відвідує понад 6 тис. осіб. Основу колекції складають предмети, що розкривають творчі долі літераторів, які народилися чи перебували на Немирівщині, зокрема М.О. Некрасова, Марка Вовчка, З. Тулуб, М. Трублаїні, сучасних українських письменників М. Луківа, Г. Усача, А. Гудими, В. Кузьменка, І. Волошенюка та ін. На базі музею створено літературно-мистецький клуб «Сузір’я», засідання якого, як правило, присвячуються визначним датам в історії української літератури.

Література:

Уроки в... музеї : [про музей «Літературна Немирівщина»] // Вінниччина. – 2007. – 16 січ. – С. 4.

Музей «Літературна Немирівщина» // Вінниччина музейна : довідник / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 2008. – С. 41-43 : фот.

Дем’яненко, В. На тих картинах маки оживають... : [у музеї «Літературна Немирівщина» представлена персон. вист. вишитих картин Ж. Калити з с. Чукова Немирів. р-ну] / В. Дем’яненко // Вінниччина. – 2012. – 23 листоп. – С. 9 : кольор. фот. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця») ; Прибуз. новини. – 2012. – 29 листоп. – С. 5. 

11           65 років від дня народження Володимира Тимофійовича Осьмушка (11.05.1951, с. Попівці Бар. р-ну), фотохудожника, заслуженого журналіста України (1995). Закінчив Вінницький ДПІ ім. М. Островського та Московський заочний народний університет мистецтв. Протягом 1977-2005 рр. – фотокореспондент газети «Комсомольське плем’я» («Панорама»), далі на цій же посаді у часописі «Вінниччина». Друкується в республіканській пресі. Учасник та дипломант вітчизняних і міжнародних фотосалонів в Англії, Бразилії, Гонконгу, Польщі, Румунії, Сінгапурі. Член Вінницького фотоклубу «Обрій». Член НСЖУ (1980). Лауреат творчих конкурсів.

Література:

Осьмушко Володимир Тимофійович // Вінниччина журналістська : журналісти нашого краю в засобах масової інформації і не тільки… / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 164 : фот.

Дідур, Л. Фотообрії Вінниччини : [про заснування Вінниц. обл. орг. Нац. спілки фотохудожників України] / Л. Дідур // Вінниц. край. – 2010. – № 4. – С. 92-99 : фот. 

12           175 років тому народився Станіслав Філіп Якуб Кжижановський (12.05.1841, Петербург (Росія) – 31.03.1881, м. Варшава (Польща)), польський історик, археолог, колекціонер. 1852-1856 рр. навчався у Немирівській гімназії. Автор праць «Геральдичний словник для допомоги в археологічних пошуках…», «Тульчин», «Костьол П[ресвятої] Д[іви] Марії в Могилеві над Дністром», «Покажчик населених пунктів Брацлавського воєводства» та ін. Крім того, у рукописі залишив 6-томне дослідження про Брацлавщину, на жаль, сьогодні втрачене.

Література:

Колесник, В. Кжижановський Станіслав Філіп Якуб / В. Колесник // Відомі поляки в історії Вінниччини : біогр. слов. / В. Колесник ; Вінниц. обл. краєзнав. музей, Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, Краєзнав. т-во «Поділля». – Вінниця, 2007. – С. 272-274.

Гальчак, С.Д. Краєзнавці Східного Поділля / С.Д. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. XIX – поч. XXI ст. / С.Д. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 423-755. – Бібліогр. в кінці ст. – Зі змісту: Кжижановський Станіслав Філіп Якуб. – С. 593-594.

13           65 років тому народився Петро Григорович Гордійчук (13.05.1951, с. Долиняни Мурованокуриловец. р-ну), український перекладач, журналіст (див. розширену довідку в кінці місяця). 

15           100 років тому народився Давид Іванович Герасимчук (15.05.1916, с. Великий Острожок Хмільниц. р-ну – 27.04.1978, похов. у м. Житомир), Герой Радянського Союзу. Відзначився у боях за м. Кенігсберг (нині м. Калінінград, РФ).

Література:

Овеянные славой имена: Герои Сов. Союза – уроженцы Винничины : [сборник]. – 2-е изд., переработ. и доп. – Киев : Маяк, 1989. – 310 с. – Из содерж.: Отвага и мудрость : [про бойов. шлях Д.І. Герасимчука]. – С.72-74 : портр.

Гальчак, С. Герої Поділля: Герої Рад. Союзу – уродженці Вінницької, Тернопільської та Хмельницької областей / С. Гальчак. – Київ : АДЕФ-Україна, 2010. – 232 с. – Зі змісту: Герасимчук Давид Іванович. – С. 56 : портр. 

16           60 років тому (16.05.1956) наказом Міністерства сільського господарства № 344 було утворено Тульчинський технікум ветеринарної медицини завдяки об’єднанню двох навчальних закладів. Внаслідок реорганізації у 2009 р. Тульчинський технікум ветеринарної медицини став структурним підрозділом Білоцерківського національного аграрного університету (БНАУ). За роки своєї діяльності технікум дав путівку в життя близько дев’яти тисячам випускників. Серед них – найвідоміші випускники навчального закладу: Ф. Кирилюк – віце-президент Академії суспільних наук України, доктор, професор; М. Скічко – доктор ветеринарних наук, директор Щолківського біокомбінату Московської області; В. Позур – доктор біологічних наук, заступник декана біологічного факультету Національного університету ім. Т. Шевченка; Б. Криштофорова – доктор ветеринарних наук, професор, завідувачка кафедри Кримського державного аграрного університету; В. Власенко – академік Медико-технічної академії наук України, професор, доктор біологічних наук, завідувач кафедри мікробіології Вінницького національного аграрного університету; В. Базилян – доктор біологічних наук, зав. лабораторією Одеського національного університету; Г. Щуревич – директор інституту післядипломної освіти Білоцерківського національного аграрного університету, кандидат ветеринарних наук та ін.

Література та інтернет-ресурс:

Маслова, Л. У світлі золотого ювілею : [про Тульчин. технікум ветеринар. медицини] / Л. Маслова // Тульчин. край. – 2006. – 18 січ. – С. 3.

Моркляк, М. Тульчинському ветеринарному – п’ятдесят! / М. Моркляк // Тульчин. край. – 2006. – 13 верес.

Тульчинський технікум ветеринарної медицини БНАУ [Електронний ресурс] : офіц. інформ. сайт. – Режим доступу: http://veterinary.net.ua/page/administraciya-tehnikumu  (дата звернення: 19.01.15), вільний. – Назва з екрана. 

17 (30?)              День народження Федора Григоровича Верещагіна (17(30?).05.1910, м. Миколаїв – 21.05.1996, м. Вінниця), українського режисера, народного артиста СРСР (1977), почесного громадянина м. Вінниця. У 1948-1986 рр. – головний режисер Вінницького обласного музично-драматичного театру ім. М. Садовського (нині Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М. Садовського). Ф.Г. Верещагін нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора, бойовими орденами і медалями. На фасаді театру, якому він віддав майже 40 років свого життя, встановлено меморіальну дошку. Поруч пролягає вулиця його імені.

Література:

Совко, В. Справді народний / В. Совко // Вінниц. альбом. 1999 : літ.-худож. альм. – Вінниця, 2000. – С. 355-360.

Фицайло, С. Режисер, який створив театр / С. Фицайло // Вінниц. край. – 2004. – № 1. – С. 131-137.

Кондратюк, Н. Видатний майстер сцени : [Ф. Верещагін] / Н. Кондратюк // Вінниц. альбом : літ.-худож. альм. – Вінниця, 2005. – Вип. 3. – С. 83-90.

Верещагін Федір Григорович (17.05.1910-21.05.1996) // Независим. курьер. – 2010. – 8 верес. – С. 28. 

20           90 років тому народився Мар’ян Мартинович Маловський (20.05.1926, смт Тиврів – 28.12.1993, м. Київ), український художник-графік (див. розширену довідку в кінці місяця). 

•             75 років від дня народження Валентини Володимирівни Дятчук (20.05.1941, с. Курашівці, тепер Мурованокуриловец. р-ну), мовознавця, літературознавця, перекладача, кандидата філологічних наук (1979), доцента Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. З 1967 р. працювала в Інституті мовознавства ім. О. Потебні НАН України. Закінчила Київський педагогічний інститут (тепер Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова) (1970), аспірантуру (1978), захистила дисертацію (1979). З 1989 р. – викладач сучасної української мови в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Має наукові дослідження в галузі української лексикології та лексикографії, стилістики, культури мови, мови творів українських письменників. Друкується з 1965 р. Співавтор видань багатьох словників української мови. Брала участь у підготовці і виданні «Словника української мови» в 11 томах (1970-1980). Член Спілки театральних діячів України з 1989 р.

Література:

Фразеологічний словник української мови. Кн. 1-2. / [спів-авт., співред., член редкол. В.В. Дятчук]. – Київ, 1993. – Кн. 1. – 528 с. ; Кн. 2. – 984 с.

Український тлумачний словник театральної лексики / В.В. Дятчук, Л.І. Барабан ; наук. ред. П. Мовчан ; Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Ін-т укр. мови НАН України. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Київ : Просвіта, 2002. – 151 с. : іл.

Словник фразеологізмів української мови / [співавт. В.В. Дятчук] та ін. – Київ, 2003. – 788 с. ; 2-ге вид. – Київ, 2008. – 1104 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / В.М. Білоножко, В.В. Дятчук [та ін.] ; Ін-т укр. мови НАН України, Ін-т мовознавства НАН України, Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. – Київ : Дніпро, 2009. – 1332 с.

Словник української мови / [співавт. В.В. Дятчук] та ін. – Київ, 2012. – 1320 с.

Хоменко, Б.В. Дятчук Валентина Володимирівна / Б.В. Хоменко // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упоряд. А.М. Подолинний. – Вінниця, 2001. – С. 109-110. 

• 70 років від дня народження Олександра Георгійовича Гвелесіані (20.05.1946), голови Козятинської міської ради, почесного громадянина м. Козятин. Закінчив Козятинську СШ № 3. Працював у Козятинському вагонному депо, пройшовши шлях від простого робочого до заступника начальника з безпечної експлуатації. Заочно навчався спочатку у Вінницькому філіалі Київського політехнічного інституту, потім – у Харкові. 1990 р. Олександр Георгійович став головою Козятинського міськвиконкому. За його керівництва значно збільшився міський бюджет, було створено міський Пенсійний фонд, почалась житлово-комунальна реформа. Зусиллями міської влади та особисто Олександра Георгійовича Козятин був повністю газифікований, у місті додалося робочих місць, відновлено стадіон «Локомотив», діяльність футбольного клубу. У місті з’явився будинок культури, встановлено пам’ятник Михайлу Грушевському. За його сприяння м. Козятин у липні 2000 р. було віднесено до категорії міст обласного значення. З 2010 р. козятинці знову обрали Олександра Георгійовича Гвелесіані міським головою.

Література:

Гвелесіані, О. Олександр Гвелесіані: «Зі мною прийде команда, молодша за мене» : [інтерв’ю з новим головою м. Козятин] / О. Гвелесіані ; бесіду вела Т. Морозова // Вісн. Козятинщини. – 2010. – 11 листоп. – С. 1-5.

Казатинская история Александра Гвелесиани // РІА-Козятин. – 2010. – 7 жовт. – С. 6.

21           585 років (1431) з часу появи першої письмової згадки про Літин у Грамоті великого князя Свидригайла. З 21 травня 2001 р. у Літині щорічно відзначається День міста.

Література:

Гусєв, О.В. Історія Літина : з найдавніших часів до поч. ХХ ст. / О.В. Гусєв, С.О. Гусєв. – Вінниця : Едельвейс і К., 2004. – 90 с. : іл. – Бібліогр.

Кузьмін, М.А. Сага про Літин : до 575-річчя м. Літина : краєзнав. нариси та спогади / М. Кузьмін. – Літин, 2005. – 140 с. : фот. 

21-25      25 років тому (1991) на Вінниччині відбулося Міжнародне літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій», приурочене до дня перепоховання Тараса Шевченка (22.05.1961). Його учасниками були письменники Ю. Мушкетик, О. Чорногуз, Б. Олійник, Г. Чубач, В. Забаштанський, майже всі вінницькі письменники, діаспорні майстри слова з Канади (Яр Славутич), Австралії (Дмитро Нитченко), США (Тетяна та Омелян Антоновичі), Болгарії (І. Висоцький), представники азербайджанської, вірменської, російської, узбецької та інших літератур. Найкращі мистецькі колективи Вінниччини озвучили масові заходи в облмуздрамтеатрі, на стадіоні, в будинках культури, бібліотеках, навчальних закладах міста та області. Проведене ще за часів радянської влади, свято акумулювало драматизм боротьби Шевченкової національної ідеї проти великодержавницької політики місцевої влади, проти фальшивого трактування виразу «В сім’ї вольній, новій» – як непорушного СРСР, що невдовзі таки розпався.

Література:

Слово Шевченка – свято душі : [про театраліз. свято хор. мистецтва «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине», що відбулося на стадіоні «Локомотив у м. Вінниця»] // Панорама. – 1991. – 25 трав.

Шевченко на Поділлі : літ.-мистец. свято «В сім’ї вольній, новій» на Вінниччині. – Вінниця, 1992. – 71 с.

23           75 років від дня народження Анатолія Григоровича Гончара (Анат Згар) (23.05.1941, с. Селище, Літин. р-ну), журналіста, письменника, краєзнавця, члена НСЖУ, заслуженого журналіста України (2000) (див. розширену довідку в кінці місяця).

24           День народження Михайла Панасовича Стельмаха (24.05.1912, с. Дяківці, нині Літин. р-ну – 27.09.1983, м. Київ), прозаїка, поета, драматурга, громадського діяча, члена СПУ (1940), академіка АН УРСР (1978), Героя Соціалістичної Праці (1972), лауреата Шевченківської премії (за роман «Чотири броди») (1981). Щороку на батьківщині письменника проводяться літературно-мистецькі свята і дні пам’яті Михайла та Ярослава (сина) Стельмахів. Журналом «Вінницький край» засновано літературну премію імені Михайла Стельмаха.

Література:

Подолинний, А. Там, де гуси-лебеді летять : [про М. Стельмаха] / А. Подолинний // Слово і час. – 1992. – № 5. – С. 11-13.

Кобець, В. Зійдуть сніги, і правда проросте : мемуарно-публіцист. повість / В. Кобець // Собор. – 2012. – № 1. – С. 3-39 : фот.

Світ правди і краси Михайла Стельмаха : біобібліогр. покажч : до 100-річчя від дня народж. / уклад.: О.І. Кізян, Т.В. Котуз ; відп. за вип. Н.І. Морозова ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2012. – (Наші видатні земляки). 

•             70 років від дня народження Олександра Олександровича Філіна (24.05.1946, м. Вінниця), поета, письменника, члена НСЖУ (1993), відомого знавця вінницьких старожитностей. Випускник Вінницького педагогічного інституту (1968). Хист до віршування проявився у письменника з дитинства. Вірші почав писати рано – з 12 років. З того часу не полишав поетичну творчість, хоча вона не стала його професією. У 60-х рр. був близьким до літературної групи «Маркфути» (марксисти-футуристи), які самвидавським способом створили кілька журналів. Через це, як і інші, зазнав тиску офіційних кіл. З 70-х рр. ХХ ст. працював у тиврівській, крижопільській та чечельницькій райгазетах. З 1984 р. був одним з ініціаторів створення на Вінниччині громадської природоохоронної та краєзнавчої експедиції «Поділ-ля». Займається дослідженням цікавих імен у краєзнавстві, періодично друкує свої вірші та розвідки у газетах, літературних альманахах. Поетичний доробок ювіляра складається з кількох збірок ліричних віршів, поем, мініатюр, невеличких есе з історії Вінниці. У 1998 р. був співавтором унікального альбому поштових листівок з історії Вінниці кінця 19-го – початку 20-го ст. О.О. Філін відзначений преміями ім. О. Гетьмана (2003), «Золоте перо» (2004), «Журналіст року» (2006).

Література:

Філін, О. Поэма безымянная / О. Філін // Вінниц. край. – 2004. – № 1. – С. 37-39.

Його ж. Вогнища : [про обл. б-ку ім. К.А. Тімірязєва за сторінками газ. «Більшовиц. правда». 1932, 1936 рр.] / О. Філін // Подолія. – 2006. – 21 листоп. – С. 2.

Його ж. Ювілей Вінниччини: пишемо колектив. портр. : 1932-1939 рр. : [хроніка, факти, події] / О. Філін // Подолія. – 2006. – 19, 26 груд. ; Подолія. – 2007. – 30 січ. ; 13, 20 лют. ; 6, 20, 27 берез. ; 24 квіт. ; 15 трав. ; 10 лип. : фот.

Його ж. Любомудрики від кульбабки : дит. віршики / О. Філін. – Вінниця : ПРАДА АРТ, 2013. – 31 с. : кольор. іл.

Лисенко, В. Філін Олександр Олександрович / В. Лисенко // Вінниччина журналістська: журналісти нашого краю в засобах масової інформації і не тільки… / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 232 : фот.

29           70 років тому народився Юрій Іванович Кізімов (29.05.1946, с-ще Посьєт, Примор. край, РФ), художник-графік, член НСХУ (1989). 1973 р. закінчив відділення художнього оформлення тканин та виробів з них Московського технологічного інституту. Працює у жанрі живопису, графіки, гобелену, декоративно-прикладного мистецтва. Учасник обласних (з 1973), республіканських (1978), всесоюзних виставок (1978, 1980, 1982). Персональні виставки: м. Тульчин (2000), Національний історичний музей, м. Київ (2001), м. Вінниця (2003). Основні твори – гобелени «Місто над Бугом» (1985), «Свято врожаю» (1987), «Шаргород – земля Подільська» (1990), «Квітне земля» (1995), «Очікування» (2010), «Мамині крила» (2010). Твори митця зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, Шаргородській картинній галереї, Музеї книги (м. Тульчин), у вітчизняних та зарубіжних приватних колекціях. Мешкає у Вінниці.

Література:

Рябий, М. «Навіщо думати, що світ недосконалий? Треба думати, що світ – чудовий, добрий!» : [нарис про Ю. Кізімова] / М. Рябий // Вінниччина. – 2005. – 10 груд. – С. 6 : фот. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Кізімов Юрій Іванович // Мистецтво Вінниччини: Вінниц. орг. НСХУ 30 років : альбом / Вінниц. орг. НСХУ. – Вінниця, 2006. – С. 36-37 : фот. – (Краса України Поділля).

Рябий, М. Таємниця народження бурштину : штрих до портр. худож. Ю. Кізімова / М. Рябий // Вінниц. край. – 2009. – № 1. – С. 76-102.

Мороз, О. «Гербарій» дум Юрія Кізімова : [у худож. салоні відбулось відкриття вист. члена НСХУ Ю. Кізімова] / О. Мороз // Вінниц. газ. – 2011. – 17 черв. – С. 10 : фот. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»).

31           50 років тому (31.05.1966) засновано Мазурівське СПТУ № 17 (Чернівецький р-н), 1984 р. перейменоване у Мазурівське профтехучилище № 38. Згодом, 2002 р., воно отримало статус – Мазурівський професійний аграрний ліцей Вінницької області. З 2005 р. – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Мазурівський аграрний центр професійно-технічної освіти». За роки існування навчального закладу тут підготовлено понад 30 тисяч кваліфікованих робітників для сільського господарства. Серед колишніх випускників – успішні фермери, кращі працівники сільськогосподарської галузі регіону. 80 % механізаторів Чернівецького, Шаргородського, Томашпільського, Могилів-Подільського районів – випускники ДПТНЗ «Мазурівський аграрний центр ПТО».

Література:

Ліцей прибрався і помолодів : [про Мазурів. профес. агроліцей Чернівец. р-ну] / А. Гриневський // Сіл. вісті Вінниччини. – 2004. – 25 верес. 

Цього місяця виповнюється: 

•             115 років від дня народження Олександри Пилипівни Смолянської (травень 1901, м. Симбірськ, нині Ульяновськ, РФ – ?), лікаря-терапевта. Закінчила Одеський медичний інститут (1931). Мешкала у Вінниці з 05.07.1933 р. Працювала директором вечірнього виробничого медичного інституту. У 1934 р. стала директором новоствореного стаціонарного Він-ницького державного медичного інституту, одночасно працювала директором Вінницької клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова. Арештована 03.10.1937 р. Звинувачена за статтею 54-12 КК УРСР та ув’язнена на 8 років виправно-трудових робіт. Покарання відбувала в Акмолінському відділенні Карагандинського виправно-трудового табору НКВС суворого режиму в с. Долинське Казахської РСР. 2 лютого 1944 р. була умовно-достроково звільнена з-під варти. Після звільнення працювала в медичних закладах Тули. Реабілітована Вінницьким облсудом 29.12.1955 р.

Література:

Давидюк, А. Доля Смолянських : [нарис] / А. Давидюк // Жертви червоного терору / А. Давидюк. – Вінниця, 2001. – С. 56-87 ; Реабілітовані історією : у 27 т. Т. Вінницька область. – Вінниця, 2006. – Кн. 1, розд. 4. – С. 652-671 : фот. 

•             30 років (травень 1986) Ямпільському музею образотворчого мистецтва, фонд якого нині нараховує понад 2 тис. предметів. Щорічно відвідує музей біля 9,5 тис. осіб.

Література:

Вінниччина музейна : довідник. – Вінниця, 2008. – 93 с. – Зі змісту: Ямпільський музей образотворчого мистецтва. – С. 51-52. 

Цієї весни виповнюється:

•             450 років з часу появи першої письмової згадки про с. Лози на місці с. Лозувата Липовецького р-ну.

Література:

Постоловська, Н. Народна етнологія й легенди про походження подільських сіл [в т.ч. с. Лозувата] / Н. Постоловська // Пульсуючі джерела. – 2009. – 16 лип. – С. 4. 

•             105 років (1911) з часу заснування народного самодіяльного театру при районному будинку культури м. Іллінці. Навесні 1911 р. передова молодь місцевої цукроварні організувала драматичний гурток, яким керували І. Саковський і О. Овдієнко. Довгий час на самодіяльній сцені працював відомий артист І.І. Садовський. Спочатку були одноактні п’єси, водевілі, згодом великі драматичні твори: «Платон Кречет», «В степах України», «Загибель ескадри», «Правда» О. Корнійчука, «Павлинка» Я. Купали та багато інших. У 1962 р. за постановку режисером І. Задорожним п’єс «Фата Моргана» та «День народження» театру присвоєно звання народного. 1971 р. – у театрі новий режисер О. Федосов. Його постановки: «Вовчиха» О. Кобилянської, «Гілея», «Таке довге-довге літо» М. Зарудного, «Іменем землі і сонця» І. Друце, «Мати-наймичка» І. Тогобочного за Т. Шевченком, «Безталанна» І. Карпенка-Карого та багато інших мали великий успіх, а колектив удостоювався високих нагород, завойовував золоті, срібні й бронзові медалі на фестивалях народних талантів. Зараз народним аматорським театром керує А.В. Глущук.

Література:

Красуляк, З. На підмостках театральної осені : [про історію і сьогодення нар. аматор. театр. колективу Іллінец. РБК] / З. Красуляк // Світлиця. – 2011. – № 4. – С. 39-41 : кольор. іл.

Вільчинська, О. Народному театру Іллінців – 100 років! / О. Вільчинська // 33-й канал. – 2012. – 4 січ. – С. 18 : фот.

«На перші гулі» : [про прем’єру вистави «На перші гулі» нар. самодіял. театру Іллінец. РБК] // Трудова слава. – 2014. – 5 черв. : кольор. фот.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2016 року виповнюється:
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. В усьому хочеться дійти самої суті...
  5. Лютий
  6. Іван Коваль – волею долі художник
  7. Я щасливий, що живу, жив, віддавав своє серце людям...
  8. Березень
  9. Високе літо березневої душі
  10. Квітень
  11. Коли Чорногузу боляче – Гоголь ще раз перевертається в домовині…
  12. Від «золотої кельми» до «золотого пера»
  13. Чорнобиль у нашій свідомості, в серці, думках
  14. Травень
  15. Перекладач, журналіст і трішки поет…
  16. Лицар, що ніколи не розлучавсяз блокнотом і олівцем…
  17. Літописець епохи
  18. Червень
  19. Широцький Костянтин Віталійович
  20. Липень
  21. На крилах божої наснаги
  22. Серпень
  23. Вересень
  24. Жовтень
  25. Один із «грона нездоланних співців»
  26. «Я мушу встигнути...»
  27. Листопад
  28. Осіннє золото Миколи Романова
  29. Грудень
  30. Томаш Падурра – польсько-український лірник
  31. Данило Кирилович Заболотний

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше