Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2016 РОКУ
Хронологічний довідник

«Перекладач, журналіст і трішки поет…»

До 65-річчя від дня народження Петра Гордійчука

(13.05.1951) 

Він розпочав журналістську стежину редактором районки, вніс посильну лепту в роботу престижних обласних газет і стояв біля колиски першого на Поділлі літературно-мистецького журналу. Володимир Лисенко так відгукнувся про колегу: «Петро Гордійчук все своє свідоме життя віддав журналістиці та видавничій справі. Кореспондент, репортер, публіцист, нарисовець, інтерв’юер, фейлетоніст, оглядач. А першою практичною школою для вчорашнього випускника Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка стала редакція районної газети «Маяк комунізму» …». Сам же ювіляр про себе каже дуже скромно: перекладач, журналіст і трішки поет.

Петро Григорович Гордійчук народився 13 травня 1951 р. у с. Долиняни Мурованокуриловецького району. Любов до прекрасного малому Петрусеві прищепили бабуся Дарка Василівна та перша вчителька Галина Михайлівна Яблунівська. У 16 років юнак почав віршувати, але в редакцію районки свої поезії надіслав пізніше, вже будучи студентом столичного вузу.

У 1969 р. П. Гордійчук закінчив Вінницький політехнічний технікум, у 1977-му – філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Через кілька десятків літ із теплотою згадує він однокурсників та наставників. Серед них – викладач історичної граматики Петро Тимошенко, оригінальний чоловік, фанат своєї справи; Ілля Корнійович Кучеренко, Петро Петрович Кононенко, Вадим Ілліч Пащенко, Ніна Іванівна Тоцька, Ніна Юхимівна Жук, куратор Вікторія Володимирівна Моренець, яку студенти любовно називали мамою. Особливий слід залишив знавець класичних і сучасних мов, навіть діалектів Індії, професор Андрій Білецький, син відомого літературознавця, академіка Олександра Білецького. Керівником дипломної роботи «Стилістичні особливості новел Коцюбинського» був Віктор Коптілов, теоретик перекладу, автор книг з теорії перекладу, який тривалий час викладав у Паризькій Сорбонні.

Разом з приятелем Олександром Шокалом, нині відомим сходознавцем, есеїстом і громадським діячем, який був старостою групи, вивчав факультативом новогрецьку мову в Тетяни Чернишової, дружини Олександра Білецького. Практику проходили в грецькому поселенні Яліта, що в Донецькій області – при допомозі Дмитра Демерджі, грецького поета Донеччини, збирали грецький фольклор.

Коли випала нагода вивчати мови союзних республік по обміну студентами, Петро Гордійчук опановував киргизьку мову та літературу в Киргизькому державному університеті в м. Фрунзе (нині Бішкек). Паралельно складав екзамени й заліки у двох вузах, з головою поринув у таємничий світ киргизької літератури, аби познайомити українського читача з її найкращими представниками.

З вибором роботи після отримання диплома проблеми не виникло. Директор Чернігівського літературно-меморіального музею М.М. Коцюбинського, донька письменника Ірина Коцюбинська, попросила Віктора Коптілова, аби рекомендував їй молодого науковця, талановитого, енергійного і закоханого у творчість великого Сонцелюба. І кому б вона з часом змогла довірити святая святих – родинне гніздо. Отож, Петро Григорович поїхав з родиною до древнього Чернігова, де відразу ж отримав посаду завідувача відділу. Може, справді став би він директором музею чи відомим коцюбинськознавцем, якби доля не внесла свої корективи. Житла не було, і молода сім’я відчувала скруту. І тут виручили земляки-мурованокурилівчани: редактор районки «Маяк комунізму» Віктор Богуцький і завідувач відділу культури Никанор Дубицький запросили в газету. Там Петро Гордійчук і відточив своє перо, пройшовши шлях від кореспондента до заступника редактора. Водночас перекладав з киргизької. Як перекладач 1983 р. прийнятий до Спілки письменників. А в 1985 р. редактор газети «Комсомольське плем’я» Валентин Войтенко покликав його до Вінниці – кореспондентом відділу культури.

В обласній молодіжці Петро Гордійчук написав багато статей про цікавих людей, готував добірки початківців. Одним зі своїх «відкриттів» вважає землячку Оксану Шалак, відому нині поетесу, фольклористку, доктора наук.

Завідував кабінетом молодого автора обласної письменницької організації. З ініціативи лідера вінницьких літераторів Михайла Каменюка за підтримки міського відділу культури 1987 р. створив і очолив літоб’єднання «Берег» при центральній міській бібліотеці імені І. Бевза. Тут гуртувалася неформальна творча еліта міста. «Бережани» не лише виносили на загал свої доробки, а й виїздили на пленери художників і скульпторів, проводили творчі вечори Володимира Ломоносова, Олександра Ключева, Сергія Кокряцького, Олександра Філіна. Цікавою була вистава «Нічниці» Театру поетичного дійства «Берег» у тодішньому Органному залі обласної філармонії (нині кафедральний Преображенський собор). Добірки учасників літоб’єднання друкувалися в газеті «Комсомольське плем’я».

У 1990-1993 рр. П. Гордійчук – головний редактор газети «Гран-і» асоціації «Гран», у 1993-1994 рр. – редактор багатотиражки Вінницького технічного університету «За інженерні кадри» (нині «Імпульс»), у 1995-1997 рр. – директор Державного обласного видавництва «Вінниця». Завдяки видавництву читачі познайомилися з новими книгами Андрія Сенченка, Григорія Усача, Василя Ружила.

Разом із Миколою Барасем Петро Григорович започаткував культурно-мистецьку газету «Камертон-ікс» і з березня по вересень 1993 р. працював тут заступником головного редактора. Це видання було в часи становлення незалежності України ковтком цілющої води, бальзамом на зболені душі, тому з таким нетерпінням вінничани чекали кожного номера. В «Камертоні», як його любовно називали, друкувалися вірші без редакційних купюр, розвідки, дослідження, мистецькі новини краю.

У 1999-2003 рр. П. Гордійчук працював заступником головного редактора обласної газети «Подолія». Її творив колектив талановитих журналістів під керівництвом Володимира Климчука, якого Петро Григорович вважає редактором від Бога.

З 2003 р. стояв біля колиски обласного літературно-мистецького журналу «Вінницький край» разом із Володимиром Кузьменком, Василем Кобцем, Віктором Тимчуком, обіймав посаду головного редактора часопису до вересня 2012 р. З його легкої руки «Вінницький край» став тим магнітом, до якого потяглися письменники, художники, краєзнавці, народні майстри, творча молодь зі всієї Вінниччини, а також земляки – зі столиці та інших областей.

У 2012-2014 роках Петро Гордійчук був головою обласної письменницької організації.

Петро Гордійчук відомий як перекладач з киргизької: переклав та упорядкував низку книг киргизьких авторів. За переклад книги Асанбека Стамова «Нова рідня» у 1982 р. удостоєний обласної літературної премії ім. Миколи Трублаїні. Він – редактор книг Світлани Блонської, Тетяни Коноваленко, першого випуску альманаху «Русалка Дністровая». Член НСПУ (1983), НСЖУ (2000).

В.П. Сторожук 

Література:

На обрії – «Вінницький край» : [нове період. вид. – журн., заснов. обл. радою та облдержадмін. (голов. ред. П. Гордійчук)] // Подолія. – 2003. – 9 груд.

Гордійчук, П. «Вінницький край» – як спогад про майбутнє : [голов. ред. журн. про творчість вінниц. майстрів слова] / П. Гордійчук // Погляд. – 2007. – 1-7 січ. – С. 11 : фот.

Гордійчук Петро Григорович // Вінниччина журналістська : журналісти нашого краю в засобах масової інформації і не тільки… / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 57 : фот.

Блонська, С. Сьоме небо Петра Гордійчука : (до 60-річчя від дня народж.) / С. Блонська // Вінниц. газ. – 2011. – 13 трав. – С. 21. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»).

Сегеда, Ю. Вінницькі письменники обрали своїм лідером Петра Гордійчука / Ю. Сегеда // Вінниччина. – 2012. – 26 груд. – С. 10 : фот.

Гордійчук, П. [поезія ; корот. біогр. довідка] / П. Гордійчук // Вінниця дзвінка : антол. поезії другої половини ХХ ст. – 2013 рік / упоряд. Ю.В. Шураєв. – Вінниця, 2013. – С. 37-46 : фот.