ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Першовідкривач таємниць «Вервольфу»

До 90-річчя від дня народження українського історика, архівіста І.О.Безуглого

(03.12.1925-13.07.1995)

Ветеран Великої Вітчизняної війни і органів державної безпеки, історик за фахом (у 1951 р. закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету) і слідопит за покликанням, майор у відставці Іван Оксенович Безуглий враз став відомим усьому СРСР наприкінці 50-х рр. минулого вже століття, коли з-під його пера, тоді співробітника КДБ, почали появлятися статті і нариси про невідомі сторінки партизанського і підпільного руху на Вінниччині в роки минулої війни, учасником, а не спостерігачем якої він був. Матеріали ті охоче друкували республіканські газети «Радянська Україна», «Молодь України», «Колгоспне село», обласні – «Вінницька правда» і «Комсомольське плем’я», а також навіть союзна, з мільйонним тиражем, «Комсомольская правда».

Згодом Безуглий зібрав їх і видав 1962 р. окремою книгою під інтригуючою назвою «Тайны „Вервольфа“», перевиданою вдруге вже після смерті автора у 1996-му, а молдавською мовою побачила вона світ у Кишиневі 1982 р. На її багатому фактажеві Іван Безуглий разом із українським письменником Миколою Рябим, здолавши ідеологічні перепони і вперте нерозуміння компартійних властей, які не сприймали правди про події минулої війни, таки написали і видали у 1986 р. в «Радянському письменнику» роман «Облава на озброєного вовка», планували навіть екранізувати його.

Та все це було потім. А тоді, в 1962-му, всесоюзна слава йшла попереду молодого працівника такої суворої установи, якою був КДБ СРСР, хоча колеги по службі не всі схвалювали ці Іванові літературні дослідження, сказати б, навіть спроби, бо ж літературного досвіду вчорашній воїн не мав. Втім, як би там не було, а про офіцера Безуглого заговорили відомі люди в Україні. Павло Загребельний («Героїзм і байдужість», газ. «Літературна Україна» за 4 червня 1963 р.). Кирило Курашкевич і Борис Янчук («Заговорило каміння «Вервольфу», газ. «Молодь України» за 14 червня 1963 р.). Дмитро Прилюк («Герої сходять на п’єдестал», газ. «Колгоспне село» за 21 серпня 1963 р.)…

Працюючи в обласному управлінні КДБ, Іван Безуглий, молодий здоровань, з чіткими і вродливими рисами обличчя, ночами засиджувався над трофейними документами – читав, аналізував, найбільш цікаві факти фіксував у грубому зошиті, що його всі у відділі називали «Івановим щоденником», і з повагою дивилися на нього самого: аякже – книгу чоловік пише! Деякі, правда, недовіряли Іванові, через них і роботу довелося змінити… Та більшість все ж вітали Іванів задум і всіляко, хто чим міг, допомагали йому: де порадою – «цю фразу краще викласти так…», а де і матеріально – пощастить десь роздобути пару хороших зошитів, відразу несуть Іванові. «Пиши, друже!..». У нього не було необхідного літературного досвіду, але було дещо інше, не менш важливе: пристрасне бажання повідати про все людям, розповісти негайно, гарячими слідами… На жаль, досі робота Безуглого так і залишається не оціненою по-справжньому, а шкода. Зроблено ним чимало… Якби не він, можливо, й не дізналися б ми про героїчні і трагічні події навколо «Вервольфу». Архіви німці вивезли чи знищили… Полонених розстріляли… Кінці у воду? Ні, Іван шукав свідків, працював з колишніми підпільниками – і вірив!

У с. Корделівка корчував Олексій Григорович Храчук пня. Раптом заступом уперся в щось… Виявилося, ящик з партизанськими документами. Він одразу до Вінниці, до Безуглого – знав про нього з «Радянської України», де він писав про «Вервольф»…

Тільки-но познайомившись з документами, Безуглий зрозумів: це якраз те, що проллє світло на героїчну загибель групи партизанів генерала Наумова.

«Ніч з 21 на 22 березня 1943 року була винятково гарна. Місяць світив якось особливо. Він, як рідний батько, зігрівав партизанів і ніби спеціально для них освітлював лісову стежку… А зорі, як маяки, показували партизанам напрям і їхнє місцезнаходження…»

Іван знав: потім наумівці нарвалися в Корделівці на великий мобільний підрозділ фашистів… Спалахнув бій. Як пам’ять про нього, чотири партизанських могили в лісі… І жодного прізвища! Люди пригадували тільки одне ім’я – Ганна… Хто вона? Звідки? Ім’я це набожні корделівські бабки записали у святці і поминали… Куди лише не писав Іван – відповідь приходила одна: «не значится». Поки доля не звела його з відомим чекістом, генералом Михайлом Івановичем Наумовим. Той, почувши ім’я дівчини, прояснів на обличчі: «Моя це… З групи Івана Алферова… Радистка Аня Милова…»

Безуглий на цьому не зупинився. Знаходив все нові цікаві відомості…

Та через свою активну дослідницьку роботу довелося залишити службу в органах КДБ. У 1966 р. його призначили завідуючим архівним відділом Вінницького облвиконкому, на цій посаді Іван Оксенович і пропрацював аж до виходу на заслужений відпочинок.

У засвіти Безуглий відійшов 13 липня, в цей нещасливий для нього день, 1995 р., та залишив нам усім добру пам’ять про себе, «Тайны „Вервольфа“», «Облаву на озброєного вовка»…

Ми з Миколою Рябим з ним товаришували, і нині його справу, справу розкриття таємниць Гітлерового лігва «Вервольф», продовжуємо…

В.М.Вітковський

Література

Безуглый, И.А. «Вервольф» в огне / И. Безуглый, Н. Федотов // Герои и подвиги : [сборник]. – М., 1964. – Кн. 2. – С. 108-123.

Безуглий, І.А. Облава на озброєного вовка : роман / І.А. Безуглий, М.О. Рябий. – К. : Рад. письм., 1986. – 350 с.

Тайны «Вервольфа» : докум. повесть / И.А. Безуг-лый. – Хмельницкий : Поділля, 1996. – 222 с. : портр. – Репринт. изд. с 1962.

* * *

Гудожник, І. І руїни заговорили : [до 45-ї річниці написання І. Безуглим докум. повісті «Тайны «Вервольфа»] / І. Гудожник // Вінниц. газ. – 2007. – 1 лют. – С. 6.

Рабенчук, В. Безуглий Іван Оксенович / В. Рабенчук // Він-ниччина журналістська : ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки… : до 50-річчя утвор. НСЖУ : громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 17 : портр.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. Вінничани – Герої Небесної Сотні
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Килимник Степан Іванович
  5. Лютий
  6. Пісенне століття Марії Руденко
  7. Берегиня української самобутності
  8. Мужній воїн, новатор бібліотечної справи
  9. Березень
  10. Яблуні Благовіщення Михайла Вдовцова
  11. Присутність Бога у Картині, або Меланхолійна Мудрість Художника Федора Коновалюка
  12. Багатогранність її таланту
  13. Квітень
  14. Травень
  15. Подвижник і патріот
  16. Браїлівські подорожі генія музики
  17. Червень
  18. Павло Іванович Хавлюк – дослідник старожитностей Поділля
  19. Липень
  20. Науковець і письменник
  21. Серпень
  22. Вересень
  23. Її життя бере початок від матері-землі
  24. Юзеф Антоній Аполлінарій
  25. Жовтень
  26. Творча спадщина Самуїла Рабіна
  27. Поетичне місіянство Володимира Забаштанського
  28. Подільський фенікс
  29. Листопад
  30. Два життя Леоніда Куцого
  31. Людина світової слави
  32. Грудень
  33. Першовідкривач таємниць «Вервольфу»
  34. «Так говорять і в нас – на Поділлі»:
  35. Відомості про авторів текстових довідок
  36. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше