ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Подільський фенікс

До 130-річчя від дня народження

Володимира Свідзинського

(08.10.1885-18.10.1941)

Це був справді неповторний поет.

Поет своєрідно-український, якого не знаю,

чи можливо перекласти,

хіба що переспівати іншими мовами.

Юрій Смолич

Зі старої, вижовклої од часу світлини на нас дивиться людина пильним поглядом замріяних очей, з коротко підстриженими густими чорними вусами, суворим юнацьким чолом. У цьому погляді є те, що вирізняє серед сотень, тисяч людей: неземний вогонь, невимовний біль, чорна жалоба за втраченим без вороття життям... Це Володимир Свідзинський – одна з найталановитіших і водночас найтрагічніших постатей в історії українського письменства XX сторіччя, обпалена вогнем кривавої епохи, змучена життєвими лабіринтами, висміяна в часи «великого перелому», зотліла й викреслена «літописцями» із книги Буття.

Життєвий шлях митця розпочався над берегами правічного Бугу, в мальовничому селі Маянів поблизу Тиврова, на благословенній подільській землі. Володимир Свідзинський народився 8 жовтня 1885 року в родині українського священика. Навчався юнак у бурсі в Тиврові, а згодом – у Кам’янець-Подільській семінарії. У 1906 році Володимир став вільним слухачем Київських вищих комерційних курсів, опісля реорганізованих в комерційний інститут, однак через 7 років навчання замість диплома здобув лише свідоцтво, оскільки не склав державних іспитів. Повернувшись на рідне Поділля, поринув у фольклорну пісенність, досліджував народну творчість, звичаї, традиції своїх краян-подоляків, публікуючи нариси із джерел подільського життя на сторінках місцевих часописів.

На кривавих шляхах Першої світової і громадянської воєн Володимир Свідзинський проходить дев’ять кіл земного пекла. В надії віднайти омріяний спокій поет поселяється в Кам’янці-Подільському, де 1922 р. побачила світ його перша збірка «Ліричні поезії». Несподівано закохавшись, митець бере шлюб із місцевою вчителькою Зінаїдою Сулковською. Вона подарувала йому доньку Мирославу.

У жовтні 1925 р. поет переїжджає до Харкова, де працює в журналах «Червоний шлях», «Літературний журнал», видає ще дві збірки: «Вересень» (1927) та «Поезії» (1940). Серед письменницької й наукової громади Володимир Свідзинський славився насамперед як глибокий знавець іноземних мов, високоерудований редактор, чесна і принципова, хоч тиха і скромна, людина.

Оцінюючи творчість Свідзинського, Василь Стус зазначав: «У пейзажах Свідзинського, подекуди просто геніальних, світ оживлений і одушевлений за настроєм краси і добра. Пейзажну лірику Свідзинського ніби пише сама природа. Пише рукою людини, задоволеної своєю малістю, плеканої власною самодостатністю. Світ Свідзинського – увесь вощаний, медовий, росяний, обважнілий, волохатий, як джміль».

Творчий доробок поета не менш цікавий для дітей: на ниві дитячої літератури художник слова здійснив чимало інтерпретацій подільських казок. Майстер простої і захоплюючої оповіді наповнив фольклорні сюжети народною мудрістю, глибокими філософськими роздумами, життєлюбством. Створивши казки для доньки, Свідзинський залишив маленьким читачам значний казковий арсенал.

Остання, третя, збірка, яка побачила світ у переддень Другої світової війни, мала на обкладинці подільський краєвид із білокорою березою, що прокинулася напровесні. Орнамент із надбузького краю – промовистий символ поетичного світу Володимира Свідзинського. Вісімнадцятирічним юнаком вирушивши у світи з батьківського порогу, митець проніс крізь усе життя любов до отчої землі – зеленого, вишневого Маянова.

Таїна поетичних шукань Володимира Свідзинського – ключ до таїн особистого і творчого життя митця. Дебютувавши в журналі «Українська хата» як автор вірша «Давно, давно тебе я жду», за понад три наступні десятиліття він опублікував лише три збірки, пишучи вірші для своєї доньки в письменницьку шухляду.

Володимир Свідзинський – останній із когорти письменників Розстріляного відродження. Серед тисяч співців радянської імперії подолянин, чи не єдиний у царині українського слова, не став черговим трубадуром. А тому був приречений на знищення і забуття. Здається неймовірним, але поет передбачив свою смерть ще у 20-х рр. в одній з поезій:

В полум’ї був спервовіку

І в полум’я знову вернуся.

І як те вугілля в горні

В бурхливім горінні зникає,

Так розімчать, розметають

Сонячні вихори в пасма блискучі

Спалене тіло моє.

Упродовж кількох десятиріч існувала офіційна версія, сфабрикована радянськими колонізаторами, мовляв, Володимир Свідзинський загинув у поїзді, в який нібито влучила німецька бомба. Лише в 1968 р. Іван Дзюба опублікував статтю «Засвітився сам у себе», в якій розміфологізував смерть поета й позривав маски з убивць. Однак хиткий трон підгнилої імперії виявився усе ще спроможним посіяти мовчанку серед письменників, істориків літератури й читацької громади.

З часом у книзі Д.Найченка «Історія мого життя» з’явилося свідчення політв’язня, ректора Харківського університету, професора Рибалова, опубліковане в роки німецької окупації в газеті «Нова Україна». Ув’язнений на початку війни, ректор був етапований разом зі Свідзинським і став свідком насильницької смерті поета: «Після тяжкої голодної дороги люди міцно поснули, лише одиниці лежали й думали про свою гірку долю, про залишені родини... Було вже за північ, коли енкаведисти, що вартували клуню зовні, підпалили її з усіх боків... Коли полум’я охопило клуню, частина в’язнів задихнулася від диму й загинула, а решта кинулася до воріт... Майже всі, що вирвались з клуні, полягли від куль енкаведистів. Серед тих, хто там згорів, був і поет та перекладач Володимир Свідзинський... Вся його провина полягала в тому, що він не писав на актуальні теми й походив з родини священика».

Тільки 1986 р., після тривалого замовчування й заборони, як міфічний Фенікс, відроджений із попелу, поет повернувся до читача. Гортаючи сторінки поезій Свідзинського, читач відчуває віру поета в людину, її розум і людяність, надію на щастя. Захоплюючись вічною молодістю природи, митець створив нетлінні поетичні строфи, які вливаються в душу читача цілющим нектаром. Наразі зберігся цікавий відгук на одну зі збірок поета-подолянина: «Вашу книгу одержав і всю її прочитав, не відриваючись, в один з весняних вечорів. У ній багато свіжості почуттів, поезії, напоєної світлими, нескаламученими джерелами народного слова. Спасибі за гарні вірші».

Творча спадщина митця й досі залишається білою плямою на літературній карті України. Повнометражне видання творів Володимира Свідзинського, упорядковане доктором філологічних наук Елеонорою Соловей, не є повним. Крім того, маловідомим Свідзинський залишається і серед української перекладацької школи. Його окремі переклади з давньогрецької, іспанської, німецької, вірменської, білоруської, російської мов є еталоном перекладацького мистецтва у світовій літературі. Незаповнені прогалини постають і в написанні його вивіреної біографії. В’ячеслав Медвідь, пишучи про Володимира Свідзинського, назвав його поетом XXІ сторіччя. Ми переконуємося: критик не обмовився. Твори поета дивовижним чином збігаються з естетичними й громадськими ідеалами української нації. Натхненне слово митця живить світоглядну ватру сучасника. І ми прилучаємося до спадщини земляка. День у день.

В.С.Василенко

Література

Завальнюк, К.В. Поет, учений, патріот Володимир Свідзинський (1885-1941) / К.В. Завальнюк, Т.В. Стецюк // Подільська старовина : наук. зб. / Вінниц. обл. краєзн. музей. – Він-ниця : Держ. картогр. ф-ка, 2008. – Вип. 4 : до 90-річчя музею. – С. 296-307. – Бібліогр.: с. 306-307.

Подільський фенікс : [пам’яті укр. поета В. Свідзинського] / В. Василенко // Вінниц. газ. – 2012. – 6 берез. – С. 7.

Поліщук, О. Феномен Володимира Свідзинського: перші підсумки / О. Поліщук // Сл. і час. – 2006. – № 9. – С. 89-96.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. Вінничани – Герої Небесної Сотні
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Килимник Степан Іванович
  5. Лютий
  6. Пісенне століття Марії Руденко
  7. Берегиня української самобутності
  8. Мужній воїн, новатор бібліотечної справи
  9. Березень
  10. Яблуні Благовіщення Михайла Вдовцова
  11. Присутність Бога у Картині, або Меланхолійна Мудрість Художника Федора Коновалюка
  12. Багатогранність її таланту
  13. Квітень
  14. Травень
  15. Подвижник і патріот
  16. Браїлівські подорожі генія музики
  17. Червень
  18. Павло Іванович Хавлюк – дослідник старожитностей Поділля
  19. Липень
  20. Науковець і письменник
  21. Серпень
  22. Вересень
  23. Її життя бере початок від матері-землі
  24. Юзеф Антоній Аполлінарій
  25. Жовтень
  26. Творча спадщина Самуїла Рабіна
  27. Поетичне місіянство Володимира Забаштанського
  28. Подільський фенікс
  29. Листопад
  30. Два життя Леоніда Куцого
  31. Людина світової слави
  32. Грудень
  33. Першовідкривач таємниць «Вервольфу»
  34. «Так говорять і в нас – на Поділлі»:
  35. Відомості про авторів текстових довідок
  36. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше