ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

ВЕРЕСЕНЬ

1 75 років від дня народження Олега Федотовича Головка (01.09.1940, с. Рахни Собові, нині Рахни Гайсин. р-ну), українського та російського поета. Дитячі та шкільні роки провів у смт Ємільчине на Житомирщині. Закінчив Томський електромеханічний інститут залізничного транспорту (1962). Працював інженером на залізниці, заступником начальника Першої дистанції сигналізації і зв’язку Південної залізниці у м. Кременчук, на будівництві БАМу. З 1980 р. – знову в Кременчуці. Автор збірок «Над Томью-рекой» (1961), «Мои друзья», «Радио на сосне» (1963), «Стежка до рідної хати» (1968), «Поїзди надії» (1984), «Музыка стальная» (1987), «Прощання з рідною хатою» (1991), «Струны тайги», «Гаптовані рушники» та ін. Широковідомий як дитячий письменник. Видав збірки віршів для дітей: «Йшла коза-дереза», «Пливе щука з Кременчука», «Нерозумний песик».

Література:

Подолинний, А.М. Головко Олег Федотович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 72.

● 70 років від дня народження Едуарда Петровича Подільського (01.09.1945, с. Яблуновиця, нині Оратів. р-ну), педагога, журналіста, краєзнавця, члена НСЖУ, заслуженого журналіста України (2003). У 1969 р. закінчив філологічний факультет Донецького державного університету. Вчителював у школах Донецька та Київщини. З 1972 р. мешкає у м. Погребище. Працював учителем місцевої середньої школи-інтернату. З 1977 р. – на журналістській роботі: кореспондент, завідувач відділу погребищенської районної газети «Колос», власний кореспондент обласних газет «Подолія», «Вінницькі відомості», «Панорама». Писав до різних періодичних видань: «Урядовий кур’єр», «Освіта», «Кримська світлиця» та ін. Автор понад 100 газетних публікацій краєзнавчої тематики. Видав художньо-публіцистичні книги: «Калина солодка з морозів», «Океани затишку не люблять». Його передмови часто супроводжують поетичні збірки талановитих майстрів художнього слова Надросся. Е.Подільський – лауреат обласної журналістської премії ім. К.Гришина, а його портрет занесено на районну Алею бойової і трудової слави.

Література:

Гальчак, С. Подільський Едуард Петрович / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – 2-ге вид., допов. – Вінниця, 2013. – С. 711.

Сав’юк, Н. Подільський Едуард Петрович / Н. Сав’юк // Він-ниччина журналістська : ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки… : до 50-річчя утвор. НСЖУ : громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 179-180 : портр.

2 70 років з дня закінчення Другої світової війни (02.09.1945), яка завершилась підписанням Акту про беззастережну капітуляцію Японії.

Література:

Левітас, Ф.Л. Друга світова війна: український вимір / Ф.Л. Левітас. – К. : Наш час, 2012. – 272 с. : іл.

● 70 років від дня народження Олександра Григоровича Сухомовського (02.09.1945, м. Вінниця), педагога, директора закладу «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-ліцей № 7 Вінницької міської ради», заслуженого працівника освіти України (2006). Розпочав трудову діяльність (1962) робітником агрегатного заводу. Після закінчення Вінницького ДПІ (1970) працював директором початкової школи у Вінницькому районі, директором клубу кондитерської фабрики в м. Вінниця, заступником директора з навчально-виховної роботи вінницьких СШ № 4 та № 22. З 1990 р. – директор навчального закладу «Середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-ліцей № 7 м. Вінниця». За його керівництва в закладі створено якісну навчально-виховну базу, сучасне комп’ютерне забезпечення, запроваджено профільність навчання. У школі працюють ліцейні відділення економічного, медичного спрямування (з 1992), юридичного (з 1993), лінгвістичного (з 2000), а з 2005 р. – комп’ютерного дизайну, налагоджено зв’язки з базовими вузами. О.Г.Сухомовський нагороджений знаком МОН України «Василь Сухомлинський» (2006), медаллю і дипломом І ступеня «Pro Memoria» Республіки Польща за популяризацію польської мови та культури. Він – фіналіст програми «Партнери в освіті» (2003), переможець міського конкурсу «Директор року» в номінації «Директор-новатор», Всеукраїнського конкурсу «Директор ХХІ століття» (2013), лауреат обласної педагогічної премії (2008). «Щасливі очі дітей – найвища оцінка роботи школи-ліцею» – це педагогічне кредо навчального закладу та його директора.

Література:

Сухомовский, А.Г. Александр Сухомовский: «Во всем цивилизованном мире опыты проводят на животных, а мы – на детях...» : [інтерв’ю про стан освіти у Вінниці, про шк.-ліцей № 7, про себе] / А.Г. Сухомовский ; беседу вел И. Заиковатый // Здоров’я. Події. Час. – 2010. – 28 квіт. – С. 9, 27.

Барський, М. Ліцей № 7 відзначили на Міжнародному конкурсі шкільних медіа: [на ХVІ Міжнар. конкурсі шкіл. медіа, що відбувся в Миколаєві, Поділля представляли учні Вінниц. шк.-ліцею № 7] / М. Барський // Вінниц. газ. – 2013. – 21 трав. – С. 4 : фото.

4 80 років від дня народження Ярослава Андрійовича Бранька (04.09.1935, рудник ім. Чубаря Широків. р-ну Дніпропетров. обл.), економіста, краєзнавця, пошуковця-дослідника, члена Вінницької обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Українського фонду пошуку «Пам’ять», члена НСКУ. З 1960 р. мешкає у Вінниці. Працював у Вінницькому облстатуправлінні, планово-економічному відділі Подільського раднаргоспу, майже 40 р. свого життя трудився на Вінницькому хімзаводі (1966-2005), пройшовши шлях від старшого економіста до начальника планово-економічного відділу. З серпня 2008 р. працював науковим співробітником сектору військової історії Вінницького обласного краєзнавчого музею. Ще з юних літ активно захоплюється краєзнавчою, пошуковою роботою. Основна сфера досліджень – Вінниччина і вінничани у Великій Вітчизняній війні. Він встановив понад 1150 імен воїнів-визволителів, місця загибелі та захоронення яких були невідомі. Учасник багатьох регіональних історико-краєзнавчих конференцій, автор численних публікацій краєзнавчої тематики.

Література:

Шароварська, С. Ярослав Андрійович Бранько, краєзна-вець, пошуковець-дослідник, економіст // Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2010 року : хронол. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад. Г.М. Авраменко ; ред.: М.Г. Спиця, Г.М. Слотюк ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця, 2009. – С. 84-87.

Гальчак, С. Бранько Ярослав Андрійович / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – 2-ге вид., доп. – Вінниця, 2013. – С. 480-481. – Бібліо-гр. в кінці ст.

● 75 років від дня народження Віктора Прокоповича Абрамова (04.09.1940, м. Львів) українського художника, члена НСХУ (1993). Закінчив Одеське державне театрально-художнє училище (1961), Харківський державний художньо-промисловий інститут, відділення промислової графіки (1970). Працює в галузі станкового та монументального живопису, графіки. З 1987 р. – учасник обласних, всеукраїнських виставок, міжнародних арт-фестивалів у Києві. Персональна виставка 1997 р. – у Вінницькому обласному художньому музеї. Твори художника є у приватних колекціях, а також у художньому музеї. Мешкає у Вінниці.

Література:

Абрамов Віктор Прокопович // Вінницький вернісаж: вист. тв. митців Вінниччини з нагоди 35-річчя створ. Вінниц. обл. орг. НСХУ. – Вінниця, 2010. – С. 6 : кольор. іл. – (Краса України Поділля).

Єрмольєв, В. Філософський сюрреалізм Віктора Абрамова : [про худож.-філософа В. Абрамова] / В. Єрмольєв // Вінниц. край. – 2010. – № 3. – С. 77, 79 : фото.

● 30 років тому загинув у карцері табору особливого режиму (04.09.1985, с. Кучино Чусов. р-ну Перм. обл.) Василь Семенович Стус (1938-1985), видатний український поет ХХ ст., прозаїк, літературознавець, перекладач, правозахисник, лауреат Шевченківської премії (1991), Герой України (2005). На вшанування пам’яті поета у Вінниці його іменем названо вулицю, площу, на якій споруджено пам’ятник Василю Стусу (2002, скульптор А.Бурдейний). У цей день тут щорічно проводяться заходи з вшанування пам’яті видатного земляка.

● 20 років (04.09.1995) з часу відкриття у с. Рахнівка Гайсинського району пам’ятника Василю Стусу.

Література та інтернет-ресурс:

Постать Василя Стуса над плином часу : 70-річчю від дня народж. присвячується (1938-1985) : бібліогр. покажч. / Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад.: Г.М. Авраменко, О.М. Зелена, М.Г. Спиця ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця : ДП «Держ. картогр. ф-ка», 2008. – 240 с. – (Наші видатні земляки). – Електрон. версія вид. – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/publications/2008/Stus2008.html (дата звернення: 08.11.12), вільний. – Назва з титул. екрана. – (Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва).

12 140 років тому народився Олександр Антонович Кошиць (12.09.1875, с. Ромашки, нині Миронів. р-ну Київ. обл. – 21.09.1944, Вінніпег, Канада), український хоровий диригент, композитор, етнограф і письменник-мемуарист. Його ім’я значний час (з середини 1920-х і до 1960-х рр.) знаходилося під негласною забороною, як ім’я буржуазного націоналіста та емігранта, що продовжував нести антирадянську агітацію за допомогою народної пісні, якої не торкалася рука радянської цензури. Вперше О.Кошиць познайомився з Вінниччиною у 1914 р., під час гастролей театрального колективу М.Садовського, де він працював хормейстером. У вінницькому театрі він поставив опери «Утоплена», «Енеїда» та «Різдвяна ніч» М.Лисенка, «Роксолана» Д.Січинського, «Сільська честь» П.Масканьї, «Галька» С.Монюшко. На початку січня 1919 р. О.Кошиць спільно з К.Стеценком організував у Києві за дорученням С.Петлюри (02.01.1919) Українську республіканську капелу (з 1920 – Український республіканський хор). Створення колективу в подальшому тісно пов’язане з Поділлям, зокрема Вінницею, музичними діячами Вінниччини. У березні 1919 р. капела під керівництвом О.Кошиця була відряджена українським урядом для пропаганди національного музичного мистецтва за кордон. Після падіння УНР Кошиць уже не зміг повернутися з хором до України. З 1926 р. він жив у США і Канаді. Займався педагогічною діяльністю. О.Кошиць – автор мемуарів «Спогади» (1948) і «З піснею через світ» (1952). Помер і похований у Вінніпегу (Канада).

Література:

Головащенко, М.І. Феномен Олександра Кошиця / М. Головащенко. – К. : Муз. Україна, 2007. – 588 с. : фото.

Семенко, Л. Подільські сторінки життя диригента Олександра Кошиця / Л. Семенко // Наук. зап. Сер. : Історія / ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – 2008. – Вип. 14. – С. 347-350.

Семенко, Л. Перед останніми гастролями: Олександр Кошиць на Поділлі : [про гастролі на Поділлі у 1919 р. хор. капели під орудою відом. укр. хор. дириг. О. Кошиця] / Л. Семенко // Культура і життя. – 2009. – 11 верес.

● 115 років від дня народження Леся (Олександра Кириловича) Лозовського (12.09.1900, Погребищенська волость, нині м. Погребище – 20.03.1922, убитий, м. Київ), україн-ського художника-графіка. Навчався в Київському художньому (майстерня М.Козіка) та Строгановському (м. Москва) училищах. 1918 р. продовжив навчання в Українській державній академії мистецтв у Г.Нарбута, М.Бойчука, В.Меллера. Намалював кілька карикатур для рукописного журналу «Елеас» (1919). Працюючи у Г.Нарбута, молодий художник створив композицію «Мементо морі» (інша назва «Благовіщення») (1919). Більшість його творів – обкладинки до книжок М.Коцюбинського, Т.Шевченка, С.Васильченка, П.Тичини (збірки: «Замість сонетів і октав», «Сонячні кларнети», «Плуг» – усі 1920), до серії видань нот «Україн-ські народні пісні» (1921). Автор портрету Г.Сковороди (1921). Розробив особливий шрифт, пристосований для умов зруйнованої поліграфії. Твори Лозовського після його смерті експонувалися у Празі (Чехословаччина, 1924, 1933) та Берліні (Німеччина, 1933). Роботи митця зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ), Російському державному архіві літератури й мистецтва (Москва) та в приватних колекціях.

Література та інтернет-ресурс:

Сандул, В. Смаглявий юнак з чорними очима : [про Л. Ло-зовського, худож.-графіка] / В. Сандул // Колос. – 2007. – 31 берез.

Лозовський Лесь (Олександр Кирилович) [Електронний ресурс] : [кор. біогр.] // Енциклопедія історії України. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lozovsky_L (дата звернення: 23.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

13 85 років від дня народження Клавдії Євдокимівни Норець (13.09.1930, м. Київ), актриси Вінницького обласного музично-драматичного театру ім. М.Садовського (нині Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Садовського), заслуженої артистки України (1980), заслуженої артистки Кабардино-Балкарії. По закінченні 1952 р. Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого К.Є.Норець була запрошена артисткою драми до Він-ницького муздрамтеатру ім. М.Садовського. На цій посаді працювала до 1995 р. За роки сумлінної праці створила на його сцені більше 150 різнопланових образів, серед яких: Ярина («Сільська честь»), Марійка («Солдатська вдова»), Софія Марківна («Старик»), Гудула («Собор Паризької богоматері»), баба Настя («Сес-три»), Софія Іванівна («Любов при свічках»), Текле («Ханума»). З липня 1995 р. займала посаду помічника режисера. Має державні нагороди.

Література:

Касіяненко, Г. «Клавдія Норець ще на сцені і її очі молодо блищать» / Г. Касіяненко // Вінниччина. – 2000. – 19 верес.

Барабан, Л. Клавдія Норець. Романтичні образи актриси : біогр. окрем. особи / Л. Барабан // Культура і життя. – 2005. – 2 берез. – С. 5.

15 130 років від дня народження Михайла Петровича Білозіра (15.09.1885, с. Радехів Львів. обл. – після 1966), ботаніка. Працював на Вінницькій міколого-ентомологічній станції, у 30-60-х рр. ХХ ст. досліджував флору Поділля, брав участь у роботі Кабінету виучування Поділля при Вінницькій філії Всенародної бібліотеки України при ВУАН.

Література:

Кокус, В.В. Внесок Кабінету виучування Поділля у розвиток природничо-географічного краєзнавства у 20-х роках ХХ століття / В.В. Кокус // Краєзнавство: історичний досвід та перспективи розвитку : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. 13-15 жовт. 2010 р. – Вінниця, 2011. – С. 37-38.

● 100 років тому народився Микита Степанович Антонець (15.09.1915, с. Животівка Оратів. р-ну – 17.06.1966, там само), Герой Радянського Союзу (1943). На фронті – з червня 1941 р. Закінчивши короткотермінові курси молодших офіцерів, повернувся на фронт. Відзначився в бою біля с. Вовна Шосткинського району на Сумщині 12 березня 1943 р. Майже беззбройний підбив танк противника, а потім, незважаючи на важке поранення, зумів вийти з оточення. Після демобілізації з 1945 р. жив і працював у рідному селі. Нагороджений бойовими медалями, орденом Леніна. На батьківщині Героя встановлено бюст.

Література:

«Поединок» : Антонец Никита Степанович // Овеянные славой имена: Герои Сов. Союза – уроженцы Винничины / ред. Г.Я. Буртяк. – 2-е изд., перераб. и доп. – О., 1989. – С. 16-18 : портр.

Хоменко, К.Д. Антонець Микита Степанович: [військовик, Герой Рад. Союзу] / К.Д. Хоменко // ЕСУ (Енцикл. Сучас. України). – К., 2001. – Т. 1 : А. – С. 570.

● 70 років від дня народження Володимира Антоновича Стояна (15.09.1945, с. Маньківка Бершад. р-ну), українського вченого у галузі моделювання складних систем, доктора фізико-математичних наук (1999), професора (2000), академіка АН ВШ України (2010). 1963 р. з золотою медаллю закінчив Красносілківську школу Бершадського району. Вищу освіту здобув у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка (1969). Закінчив аспірантуру (1971). Протягом 1993-1999 рр. був заступником декана факультету кібернетики КНУ ім. Т.Г.Шевченка. У 1999-2000 рр. – доцент кафедри моделювання складних систем, з 2000 р. – професор цієї ж кафедри. Автор понад 150 наукових праць. Підготував 4 кандидати наук. Відмінник освіти України. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Конструктивна теорія моделювання, аналізу та оптимізації систем з неповними даними та її застосування» (у складі колективу) (2011).

Література:

Погончик, Г.О. Стоян Володимир Антонович / Г.О. Погончик // Бершадщина: з минулого у майбутнє / Г.О. Погончик. – Він-ниця, 2013. – С. 906 : портр. Професор Володимир Стоян // Бершад. край. – 2003. – 3 груд. Професор з Маньківки : [В.А. Стоян] // Панорама. – 2004. – 10 січ. : фото.

17 День народження Михайла Михайловича Коцюбинського (17.09.1864, м. Вінниця – 25.04.1913, м. Чернігів),

українського письменника-класика, громадського діяча. З ініціативи Вінницької письменницької організації в 1981 р. засновано обласну літературну премію ім. М.Коцюбинського, а з 1993 р. вона набула статусу Всеукраїнської. Щорічно у вересні в літературно-меморіальному музеї письменника у Вінниці проводяться Дні М.М.Коцюбинського. Ім’я письменника носять Він-ницький державний педагогічний університет та проспект, на якому встановлено пам’ятник видатному земляку.

Література та інтернет-ресурс:

Друга всеукраїнська наукова конференція «Осінні читання» за темою «Сприйняття сучасниками творчості Михайла Коцюбинського» : [тези та матеріали наук. доп.] / [Музей Михайла Коцюбинського]. – Вінниця, 2011. – 216 с. : іл.

Михайло Коцюбинський і Вінниччина (17.09.1864- 25.04.1913) : 150-річчю від дня народження письменника присвячується : бібліогр. покажч. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад.: Г.М. Авраменко, С.Ф. Коваль ; вступ. ст.: Подільське сонце Михайла Коцюбинського / А.М. Подолинний ; Світлий день 17-го вересня / В.Д. Кобець ; ред. С.В. Лавренюк ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця, 2014. – 140 с. – (Сер. «Наші видатні земляки»). – Електрон. версія вид. – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/publications/2014/Kocybinskij_i_vinniccina.html (дата звернення: 08.11.14), вільний. – Назва з титул. екрана. – (Вінниц. ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва).

● 80 років тому (17.09.1935) у Вінницькій області відкрито перший український колгоспний санаторій ім. Г.І.Петровського в с. Печера Шпиківського, нині Тульчинського району, яке колись належало графам Потоцьким.

Література:

Чотири Вінницькі броди : хронік.-докум. колаж : 75-річчю Вінниц. обл. присвяч. / упоряд.: М.Ф. Каменюк, В.С. Скрипник ; Вінниц. обл. держ. адмін. – Вінниця : Консоль, 2008. – 256 с. : кольор. іл. – Зі змісту: [Події 17 верес. 1935 р.]. – С. 27.

18 90 років від дня народження Андрія Сергійовича Сухолітка (18.09.1925, с. Садківці Могилів-Поділ. р-ну – 06.01.2007, там само), педагога, прозаїка, господарника. Учасник Другої світової війни, з якої повернувся інвалідом. Закінчив Чернівецький учительський інститут. Учителював, був директором Могилів-Подільської СШ № 6. Працював головою колгоспу, очолював одне з колгоспних відділень. Друкувався з 1955 р. Писав нариси, оповідання, повісті. Автор книги прози «Батьки і діти» (1992), збірки повістей та оповідань «У небі над Дністром» (1994), «Хліб солдата» (1996).

Література:

Бронницький, В. Слово і діло : [до 80-річчя письм. А. Сухо-літка] / В. Бронницький // Сл. Придністров’я. – 2005. – 17 верес. – С. 6.

Подолинний, А.М. Сухолітко Андрій Сергійович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 332-333.

20 90 років тому народився Михайло Іванович Надутий (20.09.1925, с. Цибулівка Тростянец. р-ну – 27.12.1944, похов. у с-щі Палд, Словаччина), Герой Радянського Союзу (1945, посмертно). З липня 1941 р. по березень 1944 р. перебував на окупованій території. У квітні 1944 р. призваний у Червону Армію. З травня 1944 р. – на фронті. Був сапером, воював на 2-му Українському фронті. Брав участь у Яссько-Кишинівській військовій операції, в боях за звільнення Угорщини в ході Дебреценської і Будапештської операцій. Відзначився в бою при визволенні Чехословаччини 27 грудня 1944 р. Цього ж дня під час бою М.І.Надутий загинув.

Література:

«Так воюют саперы»: Надутый Михаил Иванович // Овеянные славой имена: Герои Сов. Союза – уроженцы Винниччины / ред. Г.Я. Буртяк. – 2-е изд., перераб. и доп. – О., 1989. – С. 177-178.

● 65 років від дня народження Леоніда Борисовича Кимака (20.09.1950, с. Городище, тепер Рівнен. р-ну Рівнен. обл.), журналіста, літературознавця. Працював у редакціях кількох регіональних газет Вінниччини, на обласному радіо. З 2000 р. завідуючий відділом редакції газети «Вінниччина». Автор багатьох краєзнавчих розвідок, нарисів, рецензій.

Література:

Волошенюк, І. Кимак Леонід Борисович / І. Волошенюк // Вінниччина журналістська : ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки… : до 50-річчя утвор. НСЖУ : громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 94 : портр.

Два крила Леоніда Кимака : [володарю «Золотої медалі журналістики» – 60!] // Вінниччина. – 2010. – 22 верес. – С. 16 : портр.

21 День народження Петра Івановича Ніщинського (21.09.1832, с. Неменка, нині Іллінец. р-ну – 16.03.1896, с. Ворошилівка, нині Тиврів. р-ну), композитора, поета-перекладача, педагога. Щорічно в Тиврівському районі проводиться районне пісенне свято та раз у два роки проходить обласне мистецьке свято «Пісенні крила сивої зозулі», присвячені пам’яті П.І.Ніщинського.

Література:

П.І. Ніщинський – видатний український композитор, поет-перекладач (21.09.1832-16.03.1896) : (біобібліогр. покажч.) / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад. Г.М. Авраменко ; передм. «Славетний подолянин Петро Іванович Ніщинський» : А.Ф. Завальнюк, Т.О. Марчук ; ред.: О.Г. Поліщук, М.Г. Спиця ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця, 2012. – 40 с. – (Наші видатні земляки).

● 75 років від дня народження Ольги Федорівни Десяк (21.09.1940, с. Тернівка Крижопіл. р-ну), Героя Соціалістичної Праці (див. розширену довідку в кінці місяця).

22 70 років від дня народження Аркадія Івановича Годлевського (22.09.1945, м. Вінниця), хірурга, кандидата медичних наук (1979), доктора медичних наук (1991), доцента (1992), професора (1993), заслуженого діяча науки і техніки України (2002). Випускник Вінницького медичного інституту ім. М.І.Пирогова (1969), по закінченні клінічної ординатури якого працював на кафедрі загальної хірургії (1972-1974). Був лікарем-ординатором хірургічного відділення Вінницької обласної лікарні ім. М.І.Пирогова (1974-1982). Надалі він пов’язав з медичним інститутом все своє трудове життя. Автор понад 500 наукових робіт, 2 монографій, багатьох патентів на винаходи, раціоналізаторських пропозицій. Виконав понад 5000 оперативних втручань. Під його керівництвом підготовлено 3 доктори та 12 кандидатів медичних наук. Систематично виступає на телебаченні та радіо, друкується на сторінках міських, обласних та всеукраїнських періодичних видань, здійснюючи значну санітарно-просвітницьку роботу.

Література:

До вершин хірургії : біобібліогр. покажч. до 65-річчя від дня народж. Годлевського Аркадія Івановича / уклад.: Л.В. Сухарєва, Н.М. Кравчук, С.І. Саволюк ; відп. за вип. Л.І. Шпукал ; Наук. б-ка Вінниц. нац. мед. ун-ту ім. М.І. Пирогова. – Вінниця, 2010. – 51 с. : іл. – (Вчені нашого ун-ту).

23 95 років тому (23.09.1920) відкрито Вінницьку філію Всенародної бібліотеки України при ВУАН (1930 р. об’єднано з бібліотекою ім. К.А.Тімірязєва).

Література:

Отамановський, В.Д. Праця та стан Вінницької філії Всенародної бібліотеки України та Кабінету виучування Поділля на 1 травня 1929 року / В.Д. Отамановський // Вісті ВУАН. – 1929. – № 5-6. – С. 126-130.

Грановський, Б.В. Вінницька філія Всенародної бібліотеки України при УАН (ВУАН): фундація, діяльність, здобутки (1920-1930 рр.) / Б.В. Грановський, Т.Р. Соломонова, М.С. Шлеймович // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація : наук. пр. – 1998. – Вип. 1. – С. 29-38.

Соломонова, Т.Р. Вінницька філія Всенародної бібліотеки при УАН (ВУАН) як науковий центр (1920-1930) / Т.Р. Соломонова // Бібліотека в контексті світової культури, науки, інформації : матеріали Всеук. наук.-практ. конф. – Вінниця, 2007. – С. 164-169.

Соломонова, Т.Р. Становлення Вінницької філії Всенародної бібліотеки при УАН (ВУАН) : [історико-бібл. дослідж. книгозбірні Поділля] / Т.Р. Соломонова // Наук. зап. Сер. : Історія / ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – 2006. – Вип. 10. – С. 252-257.

24 80 років тому (24.09.1935) відкрито Вінницький міський палац піонерів (нині Палац дітей та юнацтва). У новому позашкільному дитячому закладі були створені авіамодельний, драматичний, шахово-шашковий гуртки, радіостудія, ляльковий театр, а також обладнані бібліотека, читальня, кімната для ігор, військова лабораторія, невеликий зоопарк. На 0,5 га землі вирощували цукровий буряк, зернові, овочі, квіти, лікарські рослини. Тоді в гуртках займалося близько 250 дітей. У грудні 1936 р. при Палаці піонерів відкрився дитячий цукровий завод, який виробляв 8 кг цукру щоденно. Під час війни Палац піонерів було зруйновано. Відновив він свою роботу одразу ж після Перемоги, у 1945 р. У 40-50-х рр. в закладі функціонувало три відділи: піонерської та масової роботи, технічний та відділ художнього виховання. Навесні 1947 р. відкрився автомотоклуб, який з 1955 р. почав готувати водіїв автомобілів. 1955 р. Вінницькому палацу піонерів було присвоєно ім’я колишньої його вихованки, Героя Радянського Союзу Л.С.Ратушної. В 1969 р. він отримав нове приміщення. Протягом 60-70-х рр. в Палаці активно працювала дитяча кіностудія, гуртківцями якої було знято більше 30 кінофільмів. Сьогодні Вінницький міський палац дітей та юнацтва ім. Лялі Ратушної здійснює свою роботу за трьома напрямами: навчально-виховна робота в гуртках, секціях та інших дитячих об’єднаннях; інформаційно-методичний; організація масової виховної роботи з учнівською молоддю. В діяльність закладу запроваджено 7 довготермінових освітньо-виховних програм: «Спадщина» (тематична, патріотично-народознавча програма); «Я і моя планета» (еколого-валеологічна тематична освітньо-виховна програма); «Інтелектуальне віче» (пізнавально-інтелектуальна освітня творча програма); «Обдаровані діти» (комплексна освітня програма); «Милосердя» (благодійна виховна програма); «Світанкові зорі» (програма художньо-естетичного виховання); «Канікули» (тематична освітньо-виховна програма).

Література та інтернет-ресурс:

Мусійчук, С. Світлана Мусійчук: «Скільки себе пам’я-таю – мріяла стати вчителькою, як мама» : [бесіда з дир. Вінниц. міськ. Палацу дітей та юнацтва ім. Л. Ратушної] / С. Мусійчук ; запис. О. Шуткевич // Вінниц. газ. – 2012. – 21 груд. – С. 3.

[Нар. худож. колектив України – ансамбль танцю «Радість» Вінниц. міськ. палацу дітей і юнацтва ім. Л. Ратушної зайняв перше місце на двох міжнар. фольклор. фест. в Туреччині] // Місто. – 2014. – 7 трав. – С. 3.

Вінницький міський палац дітей та юнацтва [Електрон-ний ресурс] : [історія закладу] // Вінницький міський палац дітей та юнацтва. – Електрон. текст. дані. – Режим дос-тупу: http://pdu.edu.vn.ua/index.php/history (дата звернення: 23.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

26 185 років тому народився Йосип (Юзеф) Антоній Ролле (26.09.1830, хутір Генріхівка, нині с. Роля неподалік Шаргорода – 21.01.1894, м. Кам’янець-Подільський), польський історик, лікар, письменник-краєзнавець, громадський діяч (див. розширену довідку в кінці місяця).

● 65 років від дня народження Михайла Васильовича Захаревича (26.09.1950, с. Сосонка Вінниц. р-ну), актора, театрального діяча, педагога, заслуженого працівника культури УРСР (1989), заслуженого діяча мистецтв України (1999), народного артиста України (2004). Закінчив Харківський інститут мистецтв (1972), Всесоюзний інститут підвищення кваліфікації працівників культури (Москва, 1979). Працював актором Він-ницького театру ляльок (1967-1968). З 1972 р. пов’язав свою долю із запорізькими театрами. Протягом 1992-1994 рр. – директор Київ-ського академічного українського драматичного театру ім. І. Франка, а з 1994 р. – генеральний директор Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка. 1995-2000 рр. – перший заступник міністра культури і мистецтв України. За сумісництвом від 1998 р. – доцент кафедри організації театральної справи Київського університету театру, кіно і телебачення.

Література:

Гайдабура, В.М. Захаревич Михайло Васильович / В.М. Гайдабура // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2010. – Т. 10 : З-Зор. – С. 366 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.

● 50 років від дня народження Петра Олексійовича Порошенка (26.09.1965, м. Болград Одес. обл.), Президента України, економіста-міжнародника, політика, державного діяча, кандидата економічних наук (2002), заслуженого економіста України.

1982-1989 рр. – Київський університет ім. Т.Г.Шевченка. Факультет міжнародних відносин і міжнародного права, спеціалізація: міжнародні економічні відносини.

1984-1986 – служба в армії.

1989-1992 – аспірант-асистент Кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету ім. Т.Г.Шевченка.

1993-1998 – генеральний директор концерну «Укрпром-інвест».

1998-2002 – народний депутат України ІІІ скликання.

2000-2004 – заступник Голови Ради Національного Банку України.

2002-2005 – народний депутат України IV скликання. Голова Комітету ВРУ з питань бюджету.

У 2002 захистив наукову дисертацію «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні». Кандидат юридичних наук.

8.02.2005-8.09.2005 – Секретар Ради Національної безпеки та оборони України.

2006-2007 – народний депутат України V скликання, Голова Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності.

2009-2010 – міністр закордонних справ України.

2012 – міністр економічного розвитку і торгівлі України.

2012 – народний депутат України VII скликання, співголова Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС.

1998-2003 – член Координаційної ради з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні.

У 1998 заснував іменний Благодійний фонд, який здійснює благодійні проекти у різних сферах суспільного життя.

2000-2002 – керівник фракції «Солідарність» у ВРУ III скликання.

2007-2012 – Голова Ради НБУ.

25 травня 2014 року на позачергових виборах Президента України був обраний Президентом України.

7 червня 2014 року склав присягу перед українським народом як Глава Держави.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат міжнародної премії імені П.Орлика, нагороджений Орденом «За громадянські заслуги» ступеня Великого Хреста Королівства Іспанії.

Інтернет-ресурс:

Порошенко Петро Олексійович [Електронний ресурс] : [кор. біогр.] // Президент України Петро Порошенко : офіц. інтернет-представництво. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/content/president_biography.html (дата звернення: 10.10.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

27 80 років від дня народження Миколи Мусійовича Гринчука (27.09.1935, с. Свічна Летичів. р-ну Хмельниц. обл. – 10.07.1995, смт Крижопіль), журналіста, прозаїка, перекладача. Навчався у Вінницькому педінституті. Працював відповідальним секретарем газети «Молодий медик» Вінницького мед-інституту, коректором у «Комсомольському племені», власкором «Вінницької правди» в Тульчині, очолював Крижопільську районну організацію Товариства книголюбів. Твори М.Гринчука друкувалися в обласних газетах, республіканських журналах «Віт-чизна», «Ранок», «Україна», «Дніпро», «Жовтень», «Київ», «Піонерія» та ін. Він – співавтор ряду художньо-публіцистичних збірників. У доробку Миколи Мусійовича – художньо-документальні повісті «Комісари Надбужанської республіки», «Біля горна», «Ад’ютант комбрига», «Сім’я крилатих» (остання написана у спів-авторстві з О.Котом). У його літературному записі побачила світ повість Г.Сміщука про батька – Героя Радянського Союзу р. Сміщука («Батькова слава»). Перу М.Гринчука належать поетичні збірки «Шлагбауми долі» (1992), «Грані любові» (1993). А його «Зимова пісенька», музику до якої написав В.Кравчук, вийшла у видавництві «Молодь» 100-тисячним тиражем. Лауреат обласної журналістської премії ім. К.Гришина.

Література:

Ковальський, С. Музою здружені : [про письм.-земляка М. Гринчука] / С. Ковальський // Сіл. новини. – 1995. – 22 лип.

Тимчук, В. Слово про товариша : [М.М. Гринчука] / В. Тим-чук // Вінниц. край. – 2013. – № 1. – С. 137.

28 День народження Олексія Григоровича Луцишина (28.09.1922, с. Крищинці Тульчин. р-ну – 24.11.2001, м. Вінниця), гончара, заслуженого майстра народної творчості України (1988), члена Національної спілки майстрів народного мистецтва (1992). 24 липня 2005 р. у Вінниці відкрито відділ обласного художнього музею «Музей гончарного мистецтва ім. О.Г.Луцишина», в основі якого – творчий доробок та особисті речі подільського гончара.

Література:

Мельничук, Л. Олексій Луцишин : спомин про Майстра / Л. Мельничук ; Обл. центр нар. творчості. – Вінниця : Кн.-Вега, 2003. – 72 с. : іл.

Добровольська, В.М. Талановитий подільський гончар Олексій Григорович Луцишин : (до 90-річчя від дня народж.) / В.М. Добровольська, Т.Г. Бойчук // Знаменні і пам’ятні дати Він-ниччини 2012 р. : хронол. довід. / уклад. Г.М. Авраменко ; ред.: М.Г. Спиця, Г.М. Слотюк ; ВОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2011. – С. 164-170.

29 80 років від дня народження Анатолія Церильовича Мархлевського (29.09.1935, м. Вінниця – 20.03.2013, м. Київ), хорового диригента, заслуженого діяча мистецтв України (1979), професора (1991). 1956 р. закінчив з відзнакою Одеське музичне училище, згодом – Одеську державну консерваторію. Під час навчання отримував стипендію ім. М.Д.Леонтовича. 1962 р. повернувся до Вінниці і працював художнім керівником Вінницької обласної філармонії. З вересня цього ж року викладав у Вінницькому музичному училищі – цикл хорових дисциплін і керівництво хором (1962-1970 рр.). Хор під керівництвом А.Ц.Мархлевського користувався незмінним успіхом, був визнаний одним із кращих колективів музучилищ України. В його репертуарі – велика кількість творів українських і зарубіжних композиторів різних стилів і жанрів, а також обробки народних пісень. Йому в цей період аплодували не тільки в містах і селах Вінниччини, але й за її межами. Двічі хор виступав на головній сцені України – сцені Жовтневого палацу. Виступи хору під керівництвом А.Мархлевського – незабутня сторінка високої виконавської майстерності колективу. 1970 р. на запрошення ректора Київського інституту культури, професора А.С.Сокальського Анатолій Церильович працював викладачем хорових дисциплін. 1980 р. – доцент, 1991 р. – професор. Довгий час очолював Академічний хор студентів кафедри академічного хорового мистецтва, який є окрасою та гордістю факультету музичного мистецтва й існує з моменту створення Інституту культури (1968).

Література:

Мархлевсь


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. Вінничани – Герої Небесної Сотні
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Килимник Степан Іванович
  5. Лютий
  6. Пісенне століття Марії Руденко
  7. Берегиня української самобутності
  8. Мужній воїн, новатор бібліотечної справи
  9. Березень
  10. Яблуні Благовіщення Михайла Вдовцова
  11. Присутність Бога у Картині, або Меланхолійна Мудрість Художника Федора Коновалюка
  12. Багатогранність її таланту
  13. Квітень
  14. Травень
  15. Подвижник і патріот
  16. Браїлівські подорожі генія музики
  17. Червень
  18. Павло Іванович Хавлюк – дослідник старожитностей Поділля
  19. Липень
  20. Науковець і письменник
  21. Серпень
  22. Вересень
  23. Її життя бере початок від матері-землі
  24. Юзеф Антоній Аполлінарій
  25. Жовтень
  26. Творча спадщина Самуїла Рабіна
  27. Поетичне місіянство Володимира Забаштанського
  28. Подільський фенікс
  29. Листопад
  30. Два життя Леоніда Куцого
  31. Людина світової слави
  32. Грудень
  33. Першовідкривач таємниць «Вервольфу»
  34. «Так говорять і в нас – на Поділлі»:
  35. Відомості про авторів текстових довідок
  36. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше