ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

ТРАВЕНЬ

1 75 років від дня народження Анатолія Мусійовича Подолинного (01.05.1940, с. Шипинки Бар. р-ну), літературознавця, кандидата філологічних наук (1981), письменника, фольклориста, краєзнавця, заслуженого працівника культури України (2001), відмінника освіти України (2004), члена НСПУ (1999) (див. розширену довідку в кінці місяця).

● 50 років від дня народження Валентини Василівни Колтановської (01.05.1965, м. Вінниця), вінницької художниці. Навчалась у Вінницькій художній школі. Працює переважно в жанрі пейзажу та натюрморту. Досконало володіє технічними прийомами письма олійними фарбами. У 1997 р. експонувала свої роботи на виставці «АРТ-галера». Учасниця молодіжних виставок (1999, 2000). У 2004 р. презентувала першу персональну виставку «Моя душа». 2009 р. відбулася персональна виставка у галереї «АртШик». Валентина Василівна постійно бере участь у міських, обласних, міжрегіональних та республіканських виставках, мистецьких пленерах.

Література:

Садовська, А. «Мовою гармонії» Валентини Колтановської / А. Садовська // Освіта Вінниччини. – 2007. – 10 квіт. – С. 4.

Гричанюк, Л. Персональна виставка «Літо на палітрі» В. Колтановської (живопис). м. Вінниця, 19 лип. – 1 серп. 2011 р. / Л. Гричанюк // Світлиця. – 2011. – № 3. – С. 39.

● 30 років тому (01.05.1985) відбувся перший відкритий органний концерт у Вінниці. Вінницький орган було виготовлено німецькою фірмою «W. Sauer Orgelbau» Frankfurt (Oder) в 1984 р. для Вінницького органного залу, розташованого тоді у приміщенні домініканського монастиря. У 1991 р. орган розібрали і він вісім років лежав на складах. Коли залишки інструмента було передано монастирю Братів Менших Капуцинів, орган відновив польський майстер Єжи Кукля з Любліна. Зараз орган встановлено в храмі Матері Божої Ангельської. Щороку, уже традиційно, кожної неділі з 18 вересня до 30 жовтня після вечірньої меси тут проходить осінній фестиваль «Музика в монастирських мурах», звучить органна класика у виконанні відомих музикантів із Західної Європи, Росії, України. Художнім керівником та ідейним натхненником фестивалю є заслужений діяч мистецтв України Георгій Курков.

Література:

Городиська, Я. У мурах зазвучить орган : [про щоріч. фест. «Музика в монастирських мурах» у Вінниц. храмі] / Я. Городиська // Україна молода. – 2009. – 26 верес. – С. 7.

Підгурська, А. Послухайте «Музику в монастирських мурах» : [про фест. орган. музики, який відзначає свій ювілей – десять років] / А. Підгурська // 20 хвилин. – 2011. – 30 верес.- 1 жовт. – С. 23 : кольор. фото.

Єрофєєва, С. Король інструментів звучить у монастирських мурах Вінниці: триває ХІІІ фестиваль органної музики «Музика у монастирських мурах» / С. Єрофєєва // Поділ. порадниця. – 2011. – 5 жовт. – С. 3 : фото.

2 90 років від дня народження Івана Івановича Безкоровайного (02.05.1925, с. Красне Тиврів. р-ну – 22.08.2012), краєзнавця, пошуковця-дослідника, почесного пошуковця Украї-ни. Учасник Другої світової війни. Один із найвідоміших в Україні дослідників її історії. Активно займався пошуками безвісти зниклих солдатів під час оборонних та визвольних боїв 1941-1944 рр. на території Тиврівського району. За майже 40 років пошуків (з 1979 р.) він встановив понад 3 тис. імен та відшукав братські могили з 6370 загиблими військовополоненими в Гніванському концтаборі. До 1995 р. вони вважалися такими, що пропали безвісти. Ініціював встановлення обеліска загиблим пілотам на полі бою біля с. Красне та створення у м. Гнівань Тиврівського району «Алеї пам’яті» загиблим воїнам. Автор книг «В оточенні подій» (2008), «Без вести не пропали» (1994, 2005).

Література:

Безкоровайний, І. Іван Безкоровайний : «Немає безвісти зниклих. Є невідомі герої» : [інтерв’ю] / І. Безкоровайний ; запис. В. Река // Соц. політика: пробл., комент., відповіді. – 2009. – № 4. – С. 42-45.

Єрофєєва, С. Більше трьох тисяч імен невідомих солдатів : [про краєзнавця-дослідника І. Безкоровайного] / С. Єрофєєва // 33-й канал. – 2009. – 6 трав. – С. 3 : фото.

Гальчак, С.Д. Краєзнавці Східного Поділля / С.Д. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: XIX – поч. XXI ст. / С.Д. Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 423-755. – Зі змісту: Безкоровайний Іван Іванович. – С. 466.

4 60 років від дня народження Юрія Йосиповича Гумінського (04.05.1955, м. Вінниця), фахівця в галузі медичної морфології, доцента (1995), доктора медичних наук (2002), професора. Закінчив з відзнакою Вінницький медичний інститут ім. М.І.Пирогова (1981). Працював лікарем-інтерном відділення анестезіології і реанімації Житомирської обласної лікарні (1981-1982). Асистент кафедри нормальної анатомії Вінницького медичного інституту (1982-1992), старший викладач (1992-1994), доцент (1994-2004), професор (2004-2006). Завідувач кафедри нормальної анатомії Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова (з 2006), в.о. проректора (з 2007), проректор з науково-педагогічної (навчальної) роботи (з 2008 р.). Голова Вінницького обласного товариства АГЕТ (2008). Член багатьох наукових товариств.

Література:

Пикалюк, В.С. Гумінський Юрій Йосипович / В.С. Пикалюк // Професори-морфологи України : довідник / В.С. Пикалюк, А.А. Бабанін, В.В. Кісельов. – Сімф., 2010. – С. 29 : фото.

Шапаренко, П.П. Гумінський Юрій Йосипович / П.П. Шапаренко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2006. – Т. 6 : Го-Гю. – С. 633 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.

5 95 років від дня народження Павла Яковича Голодриги (05.05.1920, с. Сутиски Тиврів. р-ну – 18.12.1986, м. Ялта), фахівця в галузі виноградарства, доктора біологічних наук (1968), професора (1968), лауреата премії ім. Л.Симиренка АН УРСР (1987, посмертно). Працював директором Ялтинського інституту виноградарства і виноробства, згодом зайнявся суто селекційною роботою. Автор кількох сортів винограду з комплексною стійкістю до хвороб та шкідників, кліматичних умов. На знак протесту проти вирубування виноградників покінчив життя самогубством. На честь ученого-селекціонера названо сорти винограду «Мускат Голодриги», «Рубін Голодриги».

Література:

Тамтура, А.В. Вони прославили Тиврівщину: відомі вчені : доктор біолог. наук Павло Якович Голодрига / А.В. Тамтура, О.І. Коваль // Історія Тиврівщини / А.В. Тамтура, О.І. Коваль. – 2012. – С. 401 : портр.

Семена, Н. Мускат белый…: дело всемирноизвест. селекционера винограда П. Голодриги победило. Но многие не хотять признавать этот факт / Н. Семена // День. – 2013. – 11 сент.

● 80 років від дня народження Івана Максимовича Півошенка (05.05.1935, с. Косанове Гайсин. р-ну – 2003, м. Він-ниця), фізика-географа, еколога, краєзнавця, кандидата географічних наук. Закінчив Одеський гідрометеорологічний інститут. Працював завідувачем кафедри фізичної географії ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. Очолював обласну екологічну асоціацію «Зелений світ». Досліджував клімат і екологію Поділля, зокрема м. Вінниця та Вінницької області, історію метеорології краю. Опублікував більше 50 праць.

Література:

Півошенко, І.М. Клімат Вінницької області : довід. вид. / І.М. Півошенко. – Вінниця : Віноблдрук., 1997. – 239 с. : табл., карти.

Клімат Вінниці : довід. вид. / ред. І.М. Півошенко. – Вінниця : Антекс-УЛТД, 1995. – 224 с. : граф., табл.

6 80 років від дня народження Наума Фроїмовича (Юхимовича) Ципіса (06.05.1935, м. Козятин – 25.05.2014, м. Бремен, Німеччина), журналіста, російськомовного письменника. Народився в сім’ї залізничника. Дитинство і юність пройшли у Вінниці, де після війни закінчив СШ № 32 (на той час – 52 залізнична). Закінчив Курський державний педагогічний інститут (1956-1961). Отримавши професію вчителя гуманітарних наук, одружився і разом із родиною переїхав до Мінська (Білорусь). Тут викладав суспільні дисципліни в училищі, активно займався журналістською діяльністю. Друкувався в провідних журналах і газетах Білорусі. Водночас з’являлися оповідання, повісті, сценарії, радіоп’єси. Писав він про різне. Але майже завжди безпосередньо про Вінницю, або згадував її за першої ж нагоди. Майже півсторіччя створював Н.Ципіс свою безкінечну «вінницьку книгу». Ще з 60-х рр. минулого століття у нього з’явилися перші оповідання про вінницьке дитинство. З часом вони склалися в повість «Где-то есть город», яка вийшла 1979 р. у Мінську. Через кілька років вийшла нова повість в оповіданнях «Жду и возвращаюсь» – про будні і свята жителів одного з найрідніших для автора районів міста над Бугом. У Вінниці ж автору вдалося видати ці дві повісті з доповненнями в книзі під назвою «Билет до Винницы»(1993). В книзі «Приближение» (2007) понад сто сторінок займає розділ «Моя Винница». Останні роки життя Н.Ю. Ципіс з родиною проживав у німецькому містечку Бремені, де й помер.

Література та інтернет-ресурс:

Ципис, Н.Е. Билет до Винницы ; Почти невыдуманные истории / Н.Е. Ципис. – Винница : Континент, 1993. – 287 с. 

Розанова, Л. Памяти Наума Циписа / Л. Розанова // Еврейская Винница. – 2014. – Июнь (№ 34).

Ципіс Наум Юхимович [Електронний ресурс] : [кор. біогр.] // Козятинська районна бібліотека. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://kazatin-lib.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=83:2009-11-03-13-40-34&catid=11:2009-11-02-12-48-11&Itemid=59 (дата звернення: 23.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

7 175 років від дня народження Петра Ілліча Чайковського (07.05.1840, с-ще при Камсько-Воткінському з-ді Вятської губернії (нині м. Воткінськ, РФ) – 06.11.1893, м. Петербург, нині м. Санкт-Петербург, РФ), російського композитора-класика (див. розширену довідку в кінці місяця).

8 50 років від дня народження Віктора Броніславовича Кривіцького (08.05.1965, м. Красилів Хмельниц. обл.), депутата Вінницької міської ради 4, 5 та 6 скликань, голови постійної комісії міської ради з питань планування, фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку. Після закінчення Вінницького політехнічного інституту (1987), отримавши спеціальність «Конструювання та виробництво радіоапаратури», працював регулювальником радіоапаратури, інженером на виробничому об’єднанні «Термінал». Згодом закінчив Київський державний торговельно-економічний університет (1995), Одеський регіональний інститут державного управління УАДУ при Президентові України (2003). З січня 1993 р. працював на різних посадах в системі податкової служби м. Вінниця та області, зокрема заступником голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області. 2006-2007 рр. – начальник Регіонального відділу Держфінмоніторингу у Вінницькій області. З квітня 2011 р. – директор Департаменту самоврядного контролю Вінницької міської ради.

Інтернет-ресурс:

Кривіцький Віктор Броніславович [Електронний ресурс] : [біогр. довід.] // Вінницька міська рада : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://www.vmr.gov.ua/Lists/CityCouncil/ShowContent.aspx?ID=23 (дата звернення: 21.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

● 30 років тому (08.05.1985) відкрито Музей почесних громадян міста Вінниця. Музей діє у Вінницькому професійному ліцеї сфери послуг (СПТУ-15). 1992 р. музею присвоєно звання народного. Експозиція оновлена 2005 р. Музейна колекція нараховує понад 300 предметів, з якими щороку знайомляться близько 1000 відвідувачів. Щорічно в музеї проводиться конкурс імені почесного громадянина м. Вінниця, народного артиста СРСР Ф.Верещагіна, в якому беруть участь колективи художньої самодіяльності.

Література:

Музей Почесних громадян міста Вінниця // Вінниччина музейна : довідник / Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця, 2008. – С. 57-60.

Гелевера, И. Уникальному народному музею – 25! : [музей почесних громадян відзначає ювілей] / И. Гелевера // Независим. курьер. – 2010. – 26 трав. – С. 29.

Шуткевич, О. Невідоме про відомих : [про нову експозицію у Нар. музеї почес. громадян м. Вінниця, який розміщено у Вінниц. центрі проф.-тех. освіти технологій і дизайну] / О. Шуткевич // Вінниц. газ. – 2014. – 26 верес. – С. 9 : кольор. фото.

9 70 років Перемоги у Великій Вітчизняній вій-ні над фашистською Німеччиною (22.06.1941-09.05.1945). 1225 днів і ночей тривала війна на українській землі. Пекельними її дорогами пройшли сотні тисяч наших земляків. Вінниччина зазнала в цій війні надзвичайно великих втрат. Всього під час окупації загарбники знищили 169260 мирних жителів, а разом із замученими у вінницьких концтаборах військовополоненими мартиролог жертв становить понад 205 тис. чол. Насильно вивезли на німецьку каторгу 78650 мешканців області. Не повернулися з фронтів майже 176 тисяч наших земляків. В роки воєнного лихоліття гітлерівці спалювали цілі села, 16 із яких зазнали трагічної долі білоруської Хатині. За роки війни промисловість, транспорт, сільське господарство були майже повністю знищені. Із 579 підприємств Вінниччини були зруйновані 376. Було також знищено 433 школи, 22 технікуми, 29 лікарень, музеї, муздрамтеатр, бібліо-теки. Прямі збитки, заподіяні народному господарству Вінниччини, становили 19,6 млрд крб. (в обрахуванні на 1945 р.).

Література та інтернет-ресурс:

Вінничани на Великій Вітчизняній : кн. спогадів жителів міста над Бугом про свою молодість, опалену війною : в 4 т. Т. 1-4. – Вінниця : Віноблдрук., 1999-2001 ; Жмеринка : Прес-Реал, 2005.

Вінниччина в роки Великої Вітчизняної війни: біль втрат і велич подвигів = Vinnytsya region during Great Patriotic War: painful losses and heroic deeds : [альбом] / [авт. кол.: К. Висоцька та ін. ; редкол.: С. Нешик (голова) та ін.] ; Вінниц. облрада, Він-ниц. облдержадмін., Упр. культури і туризму, Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця ; Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 112 с. : іл. – Текст укр., англ. – Бібліогр.: с. 110-111.

Вінниччина у роки Великої Вітчизняної війни 1941- 1945 рр.: [карта] / гол. ред. В. Любченко. – 1 : 300 000. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2010.

Гальчак, С.Д. Визволення Вінниччини від нацистських загарбників (20 груд. 1943 р. – 28 берез. 1944 р.) : монографія / С.Д. Гальчак. – 3-тє вид., допов., перероб. – Вінниця : Консоль, 2010. – 420 с. : іл. – Бібліогр.: с. 402-418.

Жизнь в оккупации. Винницкая область. 1941-1944 гг. / Ин-т истории Украины, АН Украины, Гос. архив Винниц. обл. ; сост. В.Ю. Васильев [и др.]. – М. : РОССПЭН, 2010. – 855 с.

Переможці: учасн. бойов. дій Другої світов. і ВВ воєн, які померли в повоєн. період, та ті, що проживають на території обл. / гол. ред. І.О. Герасимов. – Т. 1. – Вінниця : Держ. картогр. ф-ка, 2007-. – (Книга Пам’яті України).

Роки ідуть – пам’ять живе: Вінниччина у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 : бібліогр. покажч. / уклад.: Г.М. Авраменко, О.Ю. Антонюк, О.М. Зелена ; ред. С.В. Лавренюк ; відп. за вип. Н.І. Морозова ;Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2014.

Чотири Вінницькі броди: хронік.-докум. колаж : 75-річчю Вінниц. обл. присвяч. / упоряд.: М.Ф. Каменюк, В.С. Скрипник ; Вінниц. обл. держ. адмін. – Вінниця : Консоль, 2008. – 256 с. : кольор. іл. – Зі змісту: Вінниччина: 1941-1949 роки : [хроніка, док., ст., фото]. – С. 46-100.

Визволення Вінниччини : (до 70-річчя визвол. Вінниц. обл. від фашист. загарбників) [Електронний ресурс] : [нормат. док., хроніка визвол. Вінниц. обл., Герої Рад. Союзу – вінничани] // Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва : [офіц. веб-сайт] / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Електрон. текст. дані. – [Вінниця, 1998-2013]. – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/includes/Vyzvolennia_Vinnichiny (дата звернення: 07.02.14), вільний. – Назва з титул. екрана. – Мова укр.

● 70 років від дня народження Анатолія Никифоровича Нагребецького (09.05.1945, с. Плебанівка Шаргород. р-ну), педагога, краєзнавця. Автор ряду історико-етнографічних досліджень, присвячених історії населених пунктів, навчальних закладів, Голокосту на території Шаргородського району, серед яких: «Моя Плебанівка» (2001, 2004), «Ветерани Шаргородщини в роки Вітчизняної війни» (2005), «Шлях крізь віки. Нариси історії навчальних закладів Шаргородщини» (2006), «Трагедія мого краю: етапи великого шляху на Шаргородщині: розкуркулення, колективізація, голодомор» (2008), «Мій рід, моє село» (2009), «Мальовничі мої Перепільчинці» (2012), «Ярове – село на Кучманськім шляху» (2013).

Література:

Прадід, Л. Особистість : [про А.Н. Нагребецького – крає-знавця, авт. кн. «Моя Плебанівка»] / Л. Прадід // Шаргородщина. – 2005. – 11 трав. – С. 2.

Гальчак, С. Нагребецький Анатолій Никифорович / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – 2-ге вид., допов. – Вінниця, 2013. – С. 681-682.

● 35 років (09.05.1980) з часу встановлення у м. Він-ниця пам’ятника Герою Радянського Союзу І.Бевзу. Скульп-тори: П.О.Левицький, Д.Ю.Ільящук, архітектор Є.О.Устинов. Бронза, граніт.

Література:

Левчишин, Д. Мужньому патріоту : у Вінниці відкрили погруддя Героя Рад. Союзу І.В. Бевза / Д. Левчишин // Вінниц. правда. – 1980. – 11 трав.

● 30 років тому (09.05.1985) відкрито Музей історії с. Олександрівка Жмеринського району. Його створено за ініціативи та фінансової підтримки місцевого радгоспу ім. 50-річчя Великого Жовтня (зокрема директора Д.Касьянчука), а також учителя історії місцевої школи В.Хрипливого. Експозицію розміщено в одному із найстаріших адміністративних будинків села. Фондова колекція музею налічує понад 1000 предметів. Щороку його відвідують близько 3 тис. осіб. Найцікавішими експонатами є археологічні знахідки трипільської культури, знаряддя ткацького ремесла (верстат, терниця, прядка, кужіль, мотовило, козелець, щітки для прядива) та етнографічна збірка. Гордість музею – персональні колекції земляків. Тут зберігаються бойові нагороди Героя Радянського Союзу І.Оленича, спортивні нагороди земляків-спортсменів тощо. Чільне місце займають матеріали, пов’язані з непересічною особистістю, директором радгоспу Д.Касьянчуком.

Література:

Музей історії села Олександрівка // Вінниччина музейна : довідник / Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця, 2008. – С. 69.

14 60 років (14.05.1955) з часу відкриття у с. Ометинці Немирівського району пам’ятника уродженцю села, матросу, герою російсько-турецької війни (1854-1855) Петру Марковичу Кошці.

Література:

Зонова, І. Матрос Кошка – вінницький герой, який пов’язав материкову Україну з Кримом / І. Зонова // Поділ. порадниця. – 2014. – 16 квіт. – С. 2 : кольор. фото.

Чотири Вінницькі броди : хронік.-докум. колаж : 75-річчю Вінниц. обл. присвяч. / упоряд.: М.Ф. Каменюк, В.С. Скрипник ; Вінниц. обл. держ. адмін. – Вінниця : Консоль, 2008. – 256 с. : кольор. іл. – Зі змісту: [Відкр. пам’ятника П.М.Кошці у с. Ометинці Немирів. р-ну]. – С. 113.

Юкальчук, М.І. Яскравий символ народного характеру : до 180-річчя від дня народж. П.М. Кошки, героя оборони Севастополя у 1854-1855 рр.) / М.І. Юкальчук // Поділ. старовина : наук. зб. / Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця, 2008. – Вип. 4. – С. 189-196.

15 130 років від дня народження Збігнєва Пронашка (15.05.1885, с. Деребчин Ямпіл. повіту, нині Шаргород. р-ну – 1958, м. Краків), польського скульптора, живописця, графіка, театрального художника, педагога. Навчався у Вінницькому реальному училищі. Один з найвідоміших представників польського авангардизму.

Інтернет-ресурс:

Збігнєв Пронашко [Електронний ресурс] : [біогр. довід.] // Вікіпедія : вільна енцикл. : офіц. сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Збігнєв_Пронашко (дата звернення: 21.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

● 100 років від дня народження Іллі Ілліча Стратійчука (15.05.1915, с. Ольгопіль Чечельниц. р-ну – 15.01.1995, м. Ромни Сум. обл.), Героя Радянського Союзу (1943). У Червоній Армії – з 1937 р. 1942 р. закінчив курси молодших лейтенантів. Учасник Великої Вітчизняної війни – з лютого 1942 р. Воював на Брянському, Воронезькому фронтах. Відзначився у вересні 1943 р. в битві за р. Дніпро. Полк під командуванням І.І.Стратійчука захопив плацдарм і, розвиваючи наступ, брав участь у визволенні с. Лютіж Вишгородського району Київської області 6 жовтня 1943 р. Після війни наш земляк ще рік служив у Радянській Армії. 1946 р. звільнився в запас. Мав ряд бойових нагород. Проживав та похований у м. Ромни Сумської області.

Інтернет-ресурс:

Стратийчук Илья Ильич : [Електронний ресурс] : [повні тексти біогр. Героїв Рад. Союзу, Героїв РФ, Героїв Соц. Праці, повних кавалерів ордена Слави та ордена Труд. Слави] // Патріотичний інтернет-проект «Герои страны» : [веб-сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4785  (дата звернення: 23.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана. – Мова рос.

● 95 років від дня народження Михайла Федоровича Присяжнюка (15.05.1920, с. Уладівка Літин. р-ну – 26.05.2009, м. Вінниця), педагога, літературознавця, краєзнавця. Учасник Другої світової війни. Закінчив Київський педагогічний інститут та аспірантуру (1950). З 1950 р. працював на кафедрі української літератури Вінницького державного педагогічного інституту. Кандидат філологічних наук (1954), професор (1979). Співавтор видань «Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область» (1972), «Він-ницький державний педагогічний інститут: історичний нарис» (1992). Досліджував проблеми теорії та історії української літератури, а також методики викладання української літератури, літературного краєзнавства. Автор близько 70 літературознавчих праць.

Література:

Гальчак, С. Присяжнюк Михайло Федорович / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. – 2-ге вид., допов. – Вінниця, 2013. – С. 721-722.

● 80 років від дня народження Василя Григоровича Берка (15.05.1935, с. Велика Кісниця Ямпіл. р-ну), лікаря, ортопеда-травматолога, кандидата медичних наук, заслуженого лікаря України (2000), відмінника охорони здоров’я, поета, члена НСЖУ (1992). Закінчив Вінницький медичний інститут (1960), працював у медичних закладах області. Був головним лікарем Томашпільського району (1969-1971). З червня 1971 до липня 1979 р. він працював науковим співробітником Курганського НДІ (Росія). Автор більше 200 наукових публікацій з питань експериментальної і клінічної ортопедії та травматології. Один із заснов-ників громадської організації «Конгрес української інтелігенції Вінниччини». У молодості захопився поезією. Вірші почав друкувати з 1954 р. Автор збірок: «Роковини» (1992), «Зболені роки» (1995), «Знак патріота» (2000), «Від роду до роду» (2008), поем: «Степан Бандера» (2005), «Злочин віку (убивство Степана Бандери)» (2007), «Гетьман Мазепа» (2010), «Українці» (2011), «Зоря світанкова – у вічності Слова» (2013), навчального посібника «Біомеханіка» (2012). Лауреат літературної премії ім. І.Богуна.

Література:

Берко, В.Г. «Зоря світанкова – у вічності слова» : [інтерв’ю з В.Г. Берком – кандидатом мед. наук, засл. лікарем України, відмінником охорони здоров’я України] / В.Г. Берко // Мить істини. – 2013. – 20 груд. – С. 9-10 : фото.

Червінчук, І. Вінницький лікар Василь Берко – кандидат до Книги рекордів Гіннеса / І. Червінчук // Поділ. порадниця. – 2004. – 14 квіт. – С. 2.

● 80 років тому народився Олексій Григорович Брик (15.05.1935, с. Кузьминці Гайсин. р-ну), український письменник. Закінчив Бельцький педагогічний університет ім. Алеко Руссо (Молдова). Працював учителем, викладачем університету. Друкувався в газеті «Вінницька правда». У романі «Всі хочуть жити» (2000) показав трагедію Голокосту в Україні. Автор низки повістей і романів. Лауреат літературної премії «Смарагдова ліра». Нині проживає на Чернігівщині.

Інтернет-ресурс:

Брик Олексій Григорович [Електронний ресурс] : [біогр. дані] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Брик_Олексій_Григорович  : 21.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

17 105 років від дня народження Федора Григоровича Верещагіна (17(30?).05.1910, м. Миколаїв – 21.05.1996, м. Він-ниця), українського режисера, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1957), народного артиста СРСР (1977), фундатора він-ницького театру ім. М.Садовського.

Література:

Совко, В. Справді народний : [про голов. реж. Вінниц. муз.-драм. театру ім. М. Садовського Ф.Г. Верещагіна] / В. Совко // Вінницький альбом. 1999 : літ.-худож. та іст.-краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С. 355-360.

Фицайло, С. Режисер, який створив театр / С. Фицайло // Вінниц. край. – 2004. – № 1. – С. 131-137.

Присяжнюк, Н. Вулиця імені театрального режисера : [про історію вул. Ф. Верещагіна у Вінниці] / Н. Присяжнюк // Він-ниц. відом. – 2008. – 23 трав. – С. 5.

Верещагін Федір Григорович // Независим. курьер. – 2010. – 8 верес. – С. 28.

● 85 років (17.05.1930) з часу, як вийшов перший номер районної газети «Тростянецькі вісті», кілька номерів якої називалися «Колективне життя». Потім газета виходила під назвами «Сталінська правда» (1944-1956), «Прапор ленінізму» (1957-1960), «Ленінським шляхом» (1960-1991), з 1991 і до сьогодні – «Тростянецькі вісті».

Література:

Мікоян, С. Чимось схожа на долю людей : [кор. іст. газ. «Тростянец. вісті»] / С. Мікоян // Тростянец. вісті. – 2005. – 14 трав.

Шевчук, Ф. Тростянецькій райгазеті – вісімдесят / Ф. Шевчук // Вінниччина. – 2010. – 26 трав.

19 125 років від дня народження Миколи Євшана (справж. Федюшка Микола Йосипович) (19.05.1890 (за ін. джерелами – 19.05.1889), Войнилів, нині смт Калуського р-ну Івано-Франків. обл. – 23.11.1919, м. Вінниця), літературного критика, публіциста (див. «Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2014 р.», с. 132).

20 110 років від дня народження Михайла Якимовича Мороза (20.05.1905, с. Бубнівка Гайсин. р-ну – 13.07.1937, м. Київ), українського поета, прозаїка, члена СПУ. Навчався в Гайсинській гімназії, закінчив Гайсинський землемірний технікум. Працював на заводі «Серп і молот» у м. Харків. З 1928 до 1931 року – співробітник редакції газети «Колгоспне село». Відслуживши службу в Червоній Армії, взявся за журналістську працю в газеті «Вісті». Вірші і нариси М.Мороза систематично друкувалися в республіканській пресі. Перша книга – оповідання для дітей «Вертуни» (1930). Автор поетичних збірок: «Куємо перемогу» (1932), «Світанкова зустріч» (1936), «Розвідачі» (1931), нарисів: «Вугільний крос» (1932), «Румунський „Рай“» (1933), повістей: «Гнані і голодні» (1932), «Повісті мого життя» (1933), п’єси для дітей «Зміна – зміні» (1932), яка широко використовувалася шкільною художньою самодіяльністю. Був репресований. Рукопис роману «Диплом» вилучили в письменника під час арешту. Реабілітований посмертно 1957 р. 1961 р. СПУ видала його «Вибрані поезії».

Література:

Михайло Мороз : [кор. біогр. дані] // З порога смерті: письм. України – жертви сталін. репресій / авт. кол.: Л.С. Бойко та ін. – К., 1991. – С. 335-336 : портр.

Подолинний, А.М. Мороз Михайло Якимович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 228-229. – Бібліогр. в кінці ст.

21 110 років від дня народження Костя Федоровича Присяжнюка (21.05.1905, с. Уладівка Літин. р-ну – 04.06.1996, м. Київ), педагога, журналіста, кандидата педагогічних наук (1967). Закінчив Вінницькі педагогічні курси та Кам’янець-Подільський інститут освіти (1926). До 1935 р. працював на Поділлі на освітянських посадах. За сумісництвом очолював редакції окружної газети «Комсомолець прикордоння» (1928-1929) та молодіжної газети у Проскурові (1930-1931). У 30-ті роки брав участь у роботі Кабінету молодого автора та Спілки письменників України. Літературно-художній альманах «Вінниччина» надрукував уривки з його повістей «Колгоспна честь» (1935) та «Хлопці з Надбужжя» (1957). Друкувався у різних періодичних виданнях 40-60 рр. Спогади про студентські роки побачили світ у журналі «Вітчизна»: «Ми студенти двадцятих» (1971) та «На початку червоної дороги» (1976). Автор статей про Олексу Кундзіча.

Література:

Подолинний, А.М. Присяжнюк Кость Федорович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 276-277.

22 65 років від дня народження Світлани Травневої (Світлани Миколаївни Єлисеєвої) (22.05.1950, с. Неменка Іллінец. р-ну), вчителя-методиста, поетеси-піснярки, журналістки. Закінчила Вінницький педагогічний інститут ім. М.Островського (1978). Перші ліричні твори були надруковані в іллінецькій районній газеті ще в шкільні роки поетеси. Видала низку пое-тичних збірок, аудіоальбом «Каштановий дощ» (2005). Окремі вірші надруковано в колективних збірках, на шпальтах ЗМІ. На вірші С.Травневої композиторами-подолянами написано понад 100 пісень. С.Травнева – одна із співзасновників літературно-мистецького альманаху «Стожари», що виходить при Вінницькій обласній організації НСЖУ, а з 2003 р. – відповідальний редактор цього видання. Вона – член правління Вінницького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта ім. Тараса Шевченка», НСЖУ (1996), творчої спілки «Асоціація естрадних митців». Нагороджена почесним знаком НСЖУ (2005), кавалер ордена «Зірка української журналістики», лауреат Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишня», одеської літературної премії «Аркадійська осінь».

Література:

«Мов щира сповідь, слово те моє...» : до 60-річчя від дня народж. Світлани Травневої – педагога, поетеси, ж-стки: бібліогр. покажч. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад. Л.І. Заря ; ред. М.Г. Спиця ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця : Балюк І.Б., 2010. – 39 с. – (Творчі імена Вінниччини).

24 День народження Михайла Панасовича Стельмаха (24.05.1912, с. Дяківці, нині Літин. р-ну – 27.09.1983, м. Київ), українського письменника, громадського діяча, Героя Соціалістичної Праці (1972), академіка АН УРСР (1978), лауреата кількох державних премій. 2006 р. засновано літературну премію імені Михайла Стельмаха.

Література:

Дмитренко, Ж. Світ людяності, правди і краси : до 100-річчя від дня народж. М. Стельмаха / Ж. Дмитренко // Світлиця. – 2012. – № 2. – С. 11-15 : кольор. фото.

Світ правди і краси Михайла Стельмаха : до 100-річчя від дня народж. : біобібліогр. покажч. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад.: О.І. Кізян, Т.В. Котуз ; ред.: М.Г. Спиця [та ін.] ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця, 2012. – 104 с. – (Наші видатні земляки).

25 155 років від дня народження Михайла Єгоровича Тарнорудова (25.05.1860, м. Тростянець, нині смт – 1932), вченого-бактеріолога, ветеринарного лікаря, Героя Соціалістичної Праці (1932). По закінченні Харківського ветеринарного інституту (1886) доля закинула його на роботу в Симбірську губернію (РФ), де він працював і помер. Першим в Росії став робити тваринам щеплення проти чуми, сибірської язви і при запаленні легенів. Нагороджений Великою срібною медаллю та Дипломом першого ступеня за виведення нового препарату «крисомор» для боротьби з гризунами – мишами, щурами, ховрахами.

Література:

Діденко, О. Михайло Єгорович Тарнорудов / О. Діденко // Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2010 року : хронол. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва ; уклад. Г.М. Авраменко ; ред.: М.Г. Спиця, Г.М. Слотюк ; відп. за вип. Н.І. Морозова. – Вінниця : Балюк І.Б., 2009. – С. 77-79. – Бібліогр. в кінці ст.

● 100 років від дня народження Петра Васильовича Жарова (25.05.1915, м. Вінниця – 13.02.1970, м. Київ), живописця, педагога, члена СХУРСР (1944). У 1941 р. закінчив Київський художній інститут. Довгий час викладав у Київській художній школі ім. Т.Шевченка (1944-1970). Працював у галузі станкового живопису.

Література:

Осауленко, Є.М. Жаров Петро Васильович / Є.М. Осау-ленко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2009. – Т. 9 : Е-Ж. – С. 503-504 : фото.

26 145 років тому було створено Жмеринські вагоно-ремонтні майстерні (26.05.1870), згодом це був – Жмеринський вагоноремонтний завод, нині – Жмеринське підприємство ТОВ «Експрес».

Література:

Жмеринський вагоноремонтний завод : 135 р. від дня заснув.: минуле та сучасне (1870-2005). – Вінниця : Балюк І.Б., 2007. – 248 с. : іл., портр. – (Ювілеї Вінниччини). – Бібліогр.: с. 245-246.

30 90 років від дня народження Єлизавети Петрівни Бернасовської (30.05.1925, м. Гайсин – 29.11.2002, м. Київ), лікаря-мікробіолога, доктора медичних наук (1976), професора (1981). Закінчила Вінницький медичний інститут (1944). Від 1949 р. працювала в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ. Наукові дослідження присвячені екології умовно-патогенних мікроорганізмів, профілактиці внутрішньо-лікарняних інфекцій, біології лептоспірозу, епідеміології цього захворювання, розробленню препаратів для його діагностики та лікування.

Література:

Сурмашева, О.В. Бернасовська Єлизавета Петрівна / О.В. Сурмашева // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2003. – Т. 2 : Б-Біо. – С. 532 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.

31 70 років тому народився Володимир Григорович Турець (31.05.1945, с. Курилівці Жмерин. р-ну – 09.06.2012, похов. у с. Козин Обухів. р-ну Київ. обл.), український співак (бас), народний артист України (1988), лауреат літературно-мистецької премії ім. Д.Луценка «Осіннє золото». У 1971 р. закінчив Київську консерваторію. Ще студентом від Г.Верьовки (керівника хору) отримав запрошення співати в Українському народному хорі (згодом Національний заслужений академічний український народний хор ім. Г.Верьовки), де й працював солістом 37 років (з 1964 р.). З 2000 р. – професор, викладач вокалу інституту музичного виховання Свєнтокшиського університету ім. Яна Кохановського в м. Кельце, Польща. У репертуар співака входили класична музика, українські народні пісні, романси, твори О.Білаша, П.Майбороди, І.Шамо та інших, які стали улюбленими для багатьох слухачів не лише в Україні, а й за її межами. Про творчий шлях артиста знято телефільм «Таємниця любові» та музичний телефільм «Барви України». Записано декілька компакт-дисків: «Пісня для тебе...», «Рідна земле моя».

Інтернет-ресурс:

Володимир Турець [Електронний ресурс] : [біогр. довід.]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://www.pisni.org.ua/persons/2447.html (дата звернення: 21.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

● 50 років від дня народження Володимира Єв-севійовича Кістіона (31.05.1965, с. Довжок Ямпіл. р-ну), інженера-будівельника, заслуженого працівника сфери послуг України, першого заступника Вінницького міського голови. Закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут та Одеський інститут Академії державного управління при Президентові України. Розпочав свою трудову діяльність у 1989 р. майстром житлового фонду Ямпільського комбінату комунальних підприємств. З 2001 р. працював начальником комунального підприємства «Вінницяводоканал». У червні 2008 р. призначений на посаду заступника міського голови Вінниці, з серпня 2011 р. – перший заступник міського голови. Нагоро


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. Вінничани – Герої Небесної Сотні
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Килимник Степан Іванович
  5. Лютий
  6. Пісенне століття Марії Руденко
  7. Берегиня української самобутності
  8. Мужній воїн, новатор бібліотечної справи
  9. Березень
  10. Яблуні Благовіщення Михайла Вдовцова
  11. Присутність Бога у Картині, або Меланхолійна Мудрість Художника Федора Коновалюка
  12. Багатогранність її таланту
  13. Квітень
  14. Травень
  15. Подвижник і патріот
  16. Браїлівські подорожі генія музики
  17. Червень
  18. Павло Іванович Хавлюк – дослідник старожитностей Поділля
  19. Липень
  20. Науковець і письменник
  21. Серпень
  22. Вересень
  23. Її життя бере початок від матері-землі
  24. Юзеф Антоній Аполлінарій
  25. Жовтень
  26. Творча спадщина Самуїла Рабіна
  27. Поетичне місіянство Володимира Забаштанського
  28. Подільський фенікс
  29. Листопад
  30. Два життя Леоніда Куцого
  31. Людина світової слави
  32. Грудень
  33. Першовідкривач таємниць «Вервольфу»
  34. «Так говорять і в нас – на Поділлі»:
  35. Відомості про авторів текстових довідок
  36. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше