ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

КВІТЕНЬ

2 65 років від дня народження Василя Івановича Слободянюка (02.04.1950, с. Пагурці Хмільниц. р-ну), художника декоративно-прикладного мистецтва, скульптора, майстра народного малярства, різьби по дереву, заслуженого майстра народної творчості України (2007), члена НСЖУ (1992). Закінчив Одеський педагогічний інститут ім. К.Ушинського. Володіє техніками круглого (скульптурного), плоско-виїмчастого та рельєфного різьблення, захоплюється витинанкою. Учасник обласних, регіональних та всеукраїнських виставок народного мистецтва. У творчому доробку майстра близько 1000 робіт. Його твори знаходяться в приватних колекціях в Україні та за її межами. Живе і працює у Вінниці. У 2013 р. В.Слободянюк взяв участь у конкурсі «Диво-птах», що проходив у рамках Всеукраїнського фестивалю «Парад вишиванок» з нагоди 22-ї річниці Незалежності України. Розмальований В.Слободянюком у традиціях подільського малярства «Диво-птах» виборов І місце.

Література:

Сокільнюк, Б. Душа розквітає в різьбярстві : [про майстра-різьбяра В. Слободянюка] / Б. Сокільнюк // Вінниччина. – 2007. – 17 квіт. – С. 3 : фото.

Дмитренко, Ж. Вінницький диво-птах : 9 серп. 2013 р. на Театрал. пл. у м. Вінниця було презентов. «Диво-птаха» В.Слобо-дянюка / Ж. Дмитренко // Вінниччина. – 2013. – 16 серп. – С. 8 : кольор. фото.

● 50 років від дня народження Андрія Вікторовича Орленка (02.04.1965, м. Вінниця), тележурналіста, літератора. Випускник Вінницького педінституту. Вчителював у сільській школі. З 1988 р. працював редактором вінницької газети «Резонанс», з 1993 р. – на телебаченні. Автор кількох десятків програм і проектів на різних вінницьких телеканалах. З 2000 р. разом з журналістикою займається продюсуванням телевізійних та театральних проектів. Продюсер, сценарист, співавтор близько 50 телефільмів, а також роликів, сюжетів, серед яких понад дві сотні нарисів для телепроекту «Нова енциклопедія Поділля». У літературному доробку – збірка віршів російською мовою «Времена света» (1999), книга прози «Отражения страха» (1998, спільно з І.В.Шуровим), збірка кіносценаріїв та драматичних п’єс «Кто убил комиссара Трюфо» (2001), роман «Адам Кодман, или Заговор близнецов» (2006). Лауреат міжнародного конкурсу малої прози «Біла скрижаль» (2012). Співзасновник Гільдії редакторів Вінниччини. Член Асоціації українських письменників, НСЖУ.

Література:

Орленко Андрій Вікторович : [біогр. довід.] // Вінниччина журналістська : ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки… : до 50-річчя утвор. НСЖУ : громад.-попул. довід. / авт.-упоряд. В. Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 162 : фото.

Андрій Орленко : [біогр. довід., поезії, портр.] // Вінниця дзвінка : антол. поезії (друга половина ХХ ст. – 2013 рік) / упоряд. Ю.В. Шураєв. – Вінниця, 2013. – С. 143-148 : фото.

3 70 років від дня народження Віталія Івановича Газінського (03.04.1945, с. Сербинівка Старокостянтинів. р-ну Хмельниц. обл.), хорового диригента, композитора, професора. Керівник ряду музичних колективів Вінниці, народний артист України (1994), почесний громадянин міста Вінниці (2008). Закінчив Хмельницьке музичне училище та Одеську консерваторію. З 1971 р. мешкає у Вінниці. Працював педагогом та керівником хору музичного училища ім. М.Леонтовича, очолював хорову капелу педагогічного інституту, а згодом – Державний ансамбль пісні і танцю «Поділля» обласної філармонії. Висока професійна майстерність цих колективів принесла їхньому керівникові визнання та нагороди. Мистецьку діяльність успішно поєднує з педагогічною, працюючи завкафедрою хорового мистецтва та методики музичного виховання ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. Особливе місце у творчій біографії В.І.Газінського займає міський академічний камерний хор «Вінниця», створений ним у 1984 р. Нині в репертуарі хору понад 200 творів. Він гідно представляє місто над Бугом і нашу країну на міжнародних конкурсах та фестивалях.

Література та інтернет-ресурс:

Володар духовної краси: до 60-річчя від дня народж. диригента і композитора, нар. артиста України В.І. Газінського / уклад. Т. Марчук ; Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, Вінниц. обл. орг. Нац. муз. спілки України. – Вінниця, 2005. – 26 с. – Електрон. версія вид. – Режим доступу: http://old.library.vn.ua/publications/2005/Gazinskij.html (дата звернення: 13.05.14), вільний. – Назва з титул. екрана. – (Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва).

Виталий Газинский // Афиша города Винницы. – 2013. – № 3-4. – С. 22-23 : фото.

5 170 років від дня народження Йосипа Едуардовича Міфле (05.04.1845, Вінниця – ?), хірурга. Закінчив медичний факультет Київського університету (1869). З 1880 р. – на посаді приват-доцента. Пізніше працював в Одесі. Досвід лікування ран, набутий під час Російсько-турецької війни, з успіхом використовував, працюючи в університетській клініці. Значно вдосконалив методику антисептичного лікування як шляхом нау-кової та практичної перевірки дії різних антисептичних засобів, так і шляхом вивчення стану самої рани в процесі її загоєння.

Література:

Міфле Йосип Едуардович (1845-?) // Медицина в Україні : біобібліогр. слов. / авт.-упоряд.: С.М. Булах [та ін.] ; Нац. наук. мед. б-ка України. – К., 2012. – Вип. 2 : Друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Літери Л-С. – С. 84. – Бібліогр. в кінці ст.

● 70 років від дня народження Сергія Борисовича Бураго (05.04.1945, м. Ташкент (Узбекистан) – 18.02.2000, м. Київ), мовознавця, літературознавця, доктора філологічних наук, професора. Закінчив Вінницький педагогічний інститут (1966), у якому до 1968 р. викладав англійську мову. В Інституті міжнародних відносин (м. Київ) доцент С.Б.Бураго завіду-вав кафедрою української та російської мов, заснував (1994) «Международный научно-художественный Журнал на сцене „COLLEGIUM“». Автор наукових праць з питань теорії літератури, віршознавства, історії російської літератури та культурології. Окремими виданнями вийшли дослідження: «Александр Блок. Очерк жизни и творчества» (1981), «Музыка поэтической речи» (1986). Під керівництвом сина – члена НСПУ, поета, кандидата філологічних наук, видавця Д.С.Бураго у Києві проводяться міжнародні наукові конференції «Мова і культура» ім. професора Сергія Бураго.

Література:

Бураго, С.Б. Собрание сочинений : в 3 т. – К. : Издат. Дом Дмитрия Бураго, 2005-.

Т. 1. Александр Блок. Очерк жизни и творчества. – 2005.

Т. 2. Мелодия стиха. (Мир. Человек. Язык. Поэзия). – 2007.

Подолинний, А.М. Бураго Сергій Борисович / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 38-39.

● 60 років тому народився Сергій Пилипович Татусяк (05.04.1955, с. Жабокричка Чечельниц. р-ну), політик, державний діяч, кандидат наук з державного управління, колишній голова Вінницької обласної Ради. Педагогічну освіту здобув у Вінницькому ДПІ ім. М.Островського (1978). Згодом закінчив Тернопільську академію народного господарства (1998) (економіст), НАДУ при Президентові України (2005) (магістр державного управління). Був на викладацькій роботі, опікувався фізкультурно-спортивним товариством «Колос», акціонерним товариством «Футбольний клуб „Нива“». З кінця 90-х рр. працював на різних посадах у вищих гілках влади Вінниччини: заступник голови Вінницької облради, керівник секретаріату Вінницької облдержадміністрації, заступник голови Вінницької облдержадміністрації. У жовтні 2005 р. – березні 2006 р. – народний депутат України 4 скликання, член Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. 11.11.2010-21.02.2014 рр. – голова Вінницької обласної Ради. Є одним із засновників міжнародної громадської організації «Україна-Польща-Німеччина» (2007). У 2012 р. С.П. Татусяк очолив проект Єврорегіон «Дністер», що сприяє розвитку територіальних громад Вінницької області та 6 районів Республіки Молдова.

Література та інтернет-ресурс:

Вінницький мартиролог : кн. пам’яті жертв політ. реп-ресій на Вінниччині (20-50-ті рр. XX ст.) / голова редкол. С.П. Татусяк ; Вінниц. обл. держ. адмін., Вінниц. обл. Рада, Вінниц. обл. ред. колегія кн. «Реабілітовані історією». – Вінниця : Велес, 2001.

Т. 1 : А-Г. – Вінниця : [б.в.], 2001. – 398 с.

Визволителі Вінниччини 1944-2004 : альбом / гол. ред. кол. С.П. Татусяк. – Вінниця : Кн.-Вега, 2004. – 66 с. : кольор. фото.

Татусяк, С.П. Механізми регіонального врядування: становлення та впровадження в умовах європейської інтеграції : дис.... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» : Дата захисту 28.09.12 / С.П. Татусяк. – К., 2012. – 205 с. – Бібліогр.: с. 178-204.

Татусяк, С. «Реалізація реформи місцевого самоврядування – серйозний крок на шляху до євроспільноти», – переконаний голова Вінниц. облради, віце-президент Укр. асоц. район. та обл. рад, уповноваж. представник Нац. конгресу місцев. самоврядування при Кабміні України / С. Татусяк // Віче. – 2012. – № 23. – С. 38-39.

Звіт голови Вінницької обласної Ради Сергія Татусяка за 2013 рік. Участь у міжнародних, вітчизняних, обласних конкурсах сприяє залученню додаткових джерел фінансування на розвиток територіальних громад області // Вінниччина. – 2013. – 13 груд. – С. 3 : фото.

Русалка Дністровая : літ.-краєзн. зб. / голов. ред. М. Каменюк ; чл. редкол. С. Татусяк та ін. – Вінниця : Діло, 2013. – 400 с.

Трошкова, А. Проект «Розвиток економічного потенціа-лу Єврорегіону „Дністер“» презентували в Сороках : [у прес-конф. брав участь голова Єврорегіону «Дністер» С. Татусяк] / А. Трошкова // Вінниччина. – 2014. – 17 жовт. – С. 2 : фото.

6 105 років від дня народження Данила Петровича Тиквача (06.04.1910, м. Жмеринка – 17.08.1992, м. Одеса), Героя Радянського Союзу (1943). Закінчив неповну середню школу і курси гірничих майстрів. У 1928 р. працював майстром Жмеринської дистанції колії. У Червоній Армії – з 1932 р. 1936 р. закінчив об’єднану військову школу. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р. Відзначився при форсуванні Дніпра (09.10.1943). Після війни продовжив службу в Радянській Армії. 1947 р. у званні підполковника звільнився в запас. Оселився в Одесі. Працював у торговельній мережі. Нагороджений військовими орденами і медалями. До 65-ї річниці Дня Перемоги на адміністративній будівлі Жмеринської дистанції колії встановлено меморіальну дошку на честь Героя Радянського Союзу Д.П.Тиквача.

Література:

Труженик войны : Тыквач Даниил Петрович : [нарис] // Овеянные славой имена: Герои Сов. Союза – уроженцы Винничины / ред. Г.Я. Буртяк. – 2-е изд., перераб. и доп. – О., 1989. – С. 265-267.

Яремчук, О. Повернувся до рідних стін : [про відкр. у Жмеринці мемор. дошки на честь Героя Рад. Союзу Д.П. Тиквача] / О. Яремчук // Вінниччина. – 2010. – 26 трав.

9 65 років від дня народження Валентини Степанівни Живко (09.04.1950, м. Краснодон Луган. обл.), майстрині гончарного мистецтва, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Багато років Валентина Степанівна прожила в с. Бубнівка Гайсинського району і весь цей час працювала в керамічному цеху. Зараз самостійно займається гончарством. 2009 р. відбулася персональна виставка Валентини Живко в музеї Михайла Коцюбинського, де майстриня порадувала всіх новою гранню своєї творчості – народною картинкою.

Література:

Живко Валентина Степанівна // Народні майстри Вінниччини : довідник / уклад.: Т.О. Цвігун, Н.А. Сентемон, Т.Г. Гец ; Вінниц. ОЦНТ. – Вінниця, 2009. – С. 40-41 : портр.

10 120 років від дня народження Самійла Борисовича Щупака (10.04.1895 (за іншими даними – 16.03.1894), м. Липовець (нині смт Вінниц. обл.) – 10.03.1937 (за іншими даними 10.04.1942), українського літературного критика. Закінчив двокласне міське училище, навчався на вечірніх комерційних курсах у Лодзі, працював на текстильній фабриці конторщиком, на цукровому і пивоварному заводах, на паперовому складі в Києві. У 1919 р. став членом КП(б)У і цілковито віддався партійній роботі. Працював редактором журналів «Глобус» і «Критика», газет «Більшовик», «Пролетарська правда», «Літературна газета». Починаючи з кінця 20-х рр. видав низку критичних книжок: «Питання літератури» (1928), «Критика і проза» (1930), «Боротьба за методологію» (1933), «Соціалістичний реалізм у художній літературі» (1934), «Творчі завдання драматургії» (1934). 1934 р. переїхав до Києва. Заарештовано і ув’язнено 10 листопада 1936 р. в Києві. Під час обшуку в його квартирі виявлено книжки Л.Каменева, Г.Зінов’єва, М.Томського, М.Скрипника, які фігурували в слідчій справі як «ідеологічно шкідлива і контрреволюційна література». Звинувачений в участі у контрреволюційній націоналістичній організації, засуджений до вищої міри покарання – розстрілу. За клопотанням дітей реабілітований посмертно у 50-х рр.

Література та інтернет-ресурс:

Самійло Щупак : [кор. біогр. дані] // З порога смерті: письм. України – жертви сталін. репресій / авт. кол.: Л.С. Бойко та ін. – К., 1991. – С. 476-477 : портр.

Самійло Щупак [Електронний ресурс] : [біогр. дані] // З порога смерті: письм. України – жертви сталін. репресій. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=340 (дата звернення: 21.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

● 110 років від дня народження Михайла Івановича Гончарука (10.04.1905, смт Тиврів – 07.12.1969, там само), українського художника. Закінчив Вінницький педагогічний технікум, з відзнакою – Одеський художній інститут (1930). З самого початку творчості в доробку молодого художника переважали картини портретного жанру. Автор портретів М.Щорса, Б.Романицького, Н.Ужвій; картин «І.Франко у с. Микулинцях», «С.Ковпак та С.Руднєв у Карпатах» та інших. Чимало картин митця зберігаються в оселях мешканців Тиврівського району, музеях Тернополя, Львова, Києва, Миколаєва.

Література:

Гончарук Михайло Іванович // Митці України : енцикл. довід. / ред. А.В. Кудрицький. – К., 1992. – С. 176.

Тамтура, А. Народний художник Михайло Іванович Гончарук / А. Тамтура, О. Коваль // Історія Тиврівщини / А. Тамтура, О. Коваль. – 2012. – С. 421 : портр.

● 60 років від дня народження Володимира Васильовича Лозовського (10.04.1955, с. Зеленянка Крижопіл. р-ну), директора Вінницького обласного українського академічного музично-драматичного театру ім. М.Садовського, заслуженого працівника культури України. Вищу освіту здобув у Вінницькому педагогічному інституті. У галузі культури з 1990 р.: завідуючий відділом культури Піщанського райвиконкому, завідуючий відділом культури Піщанської державної адміністрації, провідний експерт з мистецтва Вінницького обласного управління культури, директор Вінницького обласного центру народної творчості. 1997-1998 рр. – завідувач інформаційно-аналітичного відділу, а з червня 1998 р. – завідуючий відділом по роботі з політичними партіями та громадськими організаціями у Вінницькій обласній державній адміністрації. З 1 жовтня 1998 р. – директор Вінницького академічного музично-драматичного театру ім. М.Садовського. Останнім часом оновилася гастрольна діяльність колективу. Театр успішно представляв свої вистави на гастролях у Тернополі, Львові, Черкасах, Чернівцях, Києві. Вдалою стала участь колективу у фестивалях, зокрема «Тернопільські театральні вечори. Дебют», «Золоті оплески Буковини», «Подія» та ін. Відбуваються культурно-мистецькі акції в районах області, сільських клубах з показом кращих прем’єрних вистав сезону (Піщанський, Тульчинський, Ямпільський, Бершадський, Томашпільський, Немирівський, Калинівський, Крижопільський райони).

Література та інтернет-ресурс:

Фицайло, С. Вічний роман з театром / С. Фицайло // Він-ничанка. – 2014. – № 3. – С. 15-17 : кольор. фото.

Лозовський Володимир Васильович [Електронний ресурс] // Вінницький обласний український академічний музично-драматичний театр ім. М.К. Садовського. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://www.teatr.vn.ua/administratyvne-kerivnyctvo.html (дата звернення: 21.07.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

12 220 років тому (12.04.1795) утворено Брацлавську православну єпархію. Пізніше єпископська кафедра була перенесена в Кам’янець-Подільський і її єпископи стали іменуватися Подільськими і Брацлавськими.

Література:

Блажевич, Ю.І. Віктор Садковський і відродження Православ’я на Поділлі в кінці XVIII ст. / Ю.І. Блажевич // Студії Кам’янець-Подільського Центру дослідження історії Поділля. – Кам’янець-Поділ., 2005. – Т. 1 : Десятиріччю утворення і діяльності Центру дослідження історії Поділля присвячується. – С. 252-267.

● 175 років від дня народження Миколи Івановича Петрова (12.04.1840, с. Вознесенське Костром. обл. (РФ) – 20.06.1921, м. Київ), історика церкви, української літератури і науки, дослідника церковної археології, етнографа, доктора богослів’я, професора Київської духовної академії (1876). Член Українського Наукового Товариства в Києві, дійсний член НТШ (1911), член-кореспондент Петроградської АН (1916). Академік ВУАН (1918), один із фундаторів Церковно-археологічного товариства та Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. Автор праць з історії краєзнавства, зокрема йому належить дослідження «Подолія : историческое описаніе: съ Высочайшаго соизволенія издано при министерстве внутреннихъ делъ П.Н. Батюшковымъ» (СПб, 1891, 363 с.).

Література:

Бухальська, М. Микола Петров: торування шляху в історичну науку України / М. Бухальська // Київ. старовина. – 2007. – № 1. – С. 160-168 ; № 2. – С. 165-170.

16 140 років від дня народження Андріана Володимировича Володимирського (16.04.1875, м. Липовець, нині смт – 18.01.1936, м. Ростов-на-Дону, РФ), психіатра, психолога, українського вченого-дефектолога. Закінчив Університет Св. Володимира в Києві (1900), де й відтоді працював у клініці нервових захворювань. Впродовж 1908-1914 рр. – у Санкт-Петербурзькому психоневрологічному інституті, де у 1910 р. заснував першу допоміжну школу. 1922 р. – завідувач Кабінету індивідуальної педагогіки (Київ). Вивчав психічну діяльність аномалій дитини, зокрема дітей глухих та з вадами слуху, питання ролі спадковості в розвитку дитини, впливу різних умов на її розвиток.

Література:

Бондар, В.І. Володимирський Андріан Володимирович / В.І. Бондар // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2006. – Т. 5 : Вод-Гн. – С. 109-110. – Бібліогр. в кінці ст.

Гольдберг, А.М. Внесок А.В. Володимирського у розвиток вітчизняної дефектології / А.М. Гольдберг // Спец. шк. – 1968. – Вип. 6. – С. 91-96.

18 95 років тому (18.04.1920) започатковано видання молодіжної газети Вінниччини «Юный пролетарий». Пізніше часопис виходив під різними назвами: «Червона молодь» (1921), «Молодий незаможник» (1922-1923), «Молодий більшовик» (1923-1941), «Ленінське плем’я» (1958-1964). З 1964 р. видання перейменовано на «Комсомольське плем’я», згодом – «Панорама». У липні 2005 р. газета припинила своє існування.

Література:

Маємо право на оптимізм : [про газ. «Панорама»] // Панорама. – 2003. – 25 квіт.

22 90 років від дня народження Володимира Костянтиновича Гавриша (22.04.1925, м. Погребище – 14.06.2004, м. Київ), українського вченого-геолога, члена-кореспондента НАН України (1982), доктора геолого-мінералогічних наук (1970), професора (1981), лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1991).

Література:

Макаренко, Д.Є. Гавриш Володимир Костянтинович / Д.Є. Макаренко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2006. – Т. 5 : Вод-Гн. – С. 271-272 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.

23 110 років від дня народження Юрія Павловича Бажанова (23.04.1905, м. Козятин Київ. губ., нині Вінниц. обл. – 08.01.1975, м. Харків), військового діяча, маршала артилерії (1965), кандидата військових наук (1963), професора (1968). Учасник Другої світової війни. Закінчив Київську артилерійську школу (1926), артилерійське училище в Санкт-Петербурзі (1936), Військову академію Генерального штабу в Москві (1953). 1938-1942 рр. – начальник Московського артилерійського училища. 1942-1944 рр. – начальник оперативної групи гвардійської мінометної частини Північно-Західного і 1-го Прибалтійського фронтів. 1945-1955 рр. – командувач артилерії військових округів. 1955-1973 рр. – начальник Військової радіотехнічної академії ППО. Під його керівництвом в Академії за короткий термін було сформовано висококваліфікований колектив керівного і професорсько-викладацького складу. Створив сучасну навчально-матеріальну базу закладу. Мав ряд державних нагород СРСР.

Література:

Карпенко, В.І. Бажанов Юрій Павлович / В.І. Карпенко // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2003. – Т. 2 : Б-Біо. – С. 74 : фото.

Лукін, О. Сходження до маршальської зірки : [про маршала артилерії часів ВВВ Ю.П. Бажанова, уродж. м. Козятин] / О. Лукін // Крила України. – 2005. – 25-30 квіт. – С. 7.

24 85 років від дня народження Юрія Олександровича Левади (24.04.1930, м. Вінниця – 16.11.2006, м. Москва), радянського та російського соціолога, політолога, доктора філософських наук (1966), професора. Його ім’ям названий соціологічний інститут «Левада-Центр». Лауреат російської премії «Людина року» за 2004 р. у номінації «Аналітика». Дитинство майбутнього вченого пройшло на Вінниччині. У газеті «Вінницька правда» вийшли перші статті тоді ще школяра Юрка Левади. По закінченні із золотою медаллю Вінницької СШ № 4 (1947) він вступив до Московського державного університету на філософський факультет, який закінчив 1952 р. З цього ж часу розпочалася його наукова діяльність. Мешкав у Росії. Юрій Левада мав великий науковий авторитет як серед світових, так і українських соціологів. Він часто відвідував Україну, постійно підтримував зв’язки з Вінницею, цікавився проблемами розвитку нашої держави, виступав на «круглих столах». У нього склалися теплі ділові й особисті взаємини з великою кількістю українських вчених, викладачів і дослідників. Ю.О.Левада – автор кількох книг, понад 200 статей з проблем соціології, громадської думки, теорії та методології соціології, соціології релігії, соціальної антропології.

Література та інтернет-ресурс:

Новосад, К. Перший радянський соціолог – вінничанин : [Ю.О. Левада] / К. Новосад // Вінниц. газ. – 2010. – 2 лип. – С. 16.

Левада Юрій Олександрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/.../Левада_Юрій_Олександр... (дата звернення: 21.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

● 70 років від дня народження Людмили Олександ-рівни Соловйової (24.04.1945, м. Вінниця), доктора біологічних наук (1998), професора (2005). Закінчила з відзнакою Вінницький медичний інститут (1969), аспірантуру (1976). Розпочала трудову діяльність, пройшовши науковий шлях від виконувача обов’язків асистента Вінницького медичного інституту ім. М.І.Пирогова – до завідувача науково-експериментальної клініки (1992-2003). Професор кафедри нормальної фізіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова. Впродовж багатьох років була членом комісії з питань етики, секретарем наукового товариства фізіологів, головою Ради молодих вчених, членом Апробаційної ради з питань морфології та Спецради Д 05.600.02.

Література:

Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова : матеріали з іст. ун-ту / під ред. В.М. Мороза. – Вінниця, 1994. – Зі змісту: [Про Л.О. Соловйову]. – С. 44, 50.

Кафедрі фармакології ВНМУ – 70 років / уклад.: Г.І. Степанюк, Н.І. Іванова. – Вінниця : Континент-ПРИМ, 2007. – Зі змісту: [Про Л.О Соловйову]. – С. 169.

26 125 років від дня народження Миколи Костянтиновича Зерова (26.04.1890, м. Зіньків, нині Полтав. обл. – 03.11.1937, розстріляний, Соловки), поета, літературознавця, перекладача. У 1926 р. перебував у Вінниці, де виступив у міському театрі з доповіддю про життя і творчість М.Коцюбинського. У Дашеві (тепер Іллінец. р-ну) в 1936 р. мешкали його батьки.

Література:

Дзюба, І.М. Зеров Микола Костянтинович / І.М. Дзюба // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2010. – Т. 10 : З-Зор. – С. 561-568 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.

● 80 років від дня народження Станіслава Воло-

димировича Тельнюка (псевд. – С.Адамчук, С.Наливайко) (26.04.1935, с. Іскрівка, тепер Якимів. р-ну Запоріз. обл. – 30.08.1990, м. Київ), українського прозаїка, поета, літературного критика, перекладача. Автор низки збірок поезій, художніх творів, монографій, перекладів. Закінчив Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище (1954), Київський університет (1959). Протягом 1957-1962 рр. жив і працював у Могилеві-Подільському. Одна з вулиць міста нині носить ім’я письменника. Лауреат премій ім. М.Островського (1984) та ім. Павла Тичини «Чуття єдиної родини» (1989). На честь С.В.Тельнюка названо астероїд (7632) Stanislav, відкритий астрономом Л.Карачкіною в Кримській астрофізичній обсерваторії 20 грудня 1982 р.

Література:

Горобець, М. Роздуми про творчість Станіслава Тельнюка / М. Горобець // Їх пам’ятає Придністров’я : історико-публіц. розповіді / М. Горобець. – Вінниця, 1993. – С. 56-59.

Хоменко, Б.В. Тельнюк Станіслав Володимирович / Б.В. Хо-менко // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упорядкув. і заг. ред. А.М. Подолинного. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 338-339.

28 20 років тому (28.04.1995) обласне УМВС України відкрило у Вінниці музей «Мій край – Поділля». Його фонд, розміщений у 10 кімнатах, налічує близько 5 тис. предметів. При музеї працює філія Донецького історико-літературного музею В.Стуса. Щорічно його відвідують понад 15 тис. осіб. У виставковому залі експонуються роботи майстрів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва Вінниччини. На території музею розміщено найбільшу у Вінниці колекцію скульптур.

Інтернет-ресурс:

Музей «Мій край – Поділля» [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_«Мій_край – Поділля»(дата звернення: 23.03.2014), вільний. – Назва з титул. екрана.

29 90 років від дня народження Валерії Яківни Сироватко (29.04.1925, м. Вінниця – 24.08.1994, там само), української актриси, народної артистки України (1974). Закінчила Київський інститут театрального мистецтва (1948). Протягом 1952-1990 рр. працювала у Вінницькому обласному музично-драматичному театрі ім. М.Садовського. Ролі у виставах: «Лимерівна» (П.Мирного), «Мертвий бог» (М.Зарудного) та інші.

Література:

Сироватко, В.Я. Не зіграна роль Есмеральди : [інтерв’ю] / В.Я. Сироватко ; бесіду вела В. Гасюк // Вінниччина. – 1993. – 10 лип.

Сироватко Валерія Яківна // Митці України : енцикл. довід. / ред. А.В. Кудрицький. – К., 1992. – С. 529.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2015 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. Вінничани – Герої Небесної Сотні
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини
    Січень
  4. Килимник Степан Іванович
  5. Лютий
  6. Пісенне століття Марії Руденко
  7. Берегиня української самобутності
  8. Мужній воїн, новатор бібліотечної справи
  9. Березень
  10. Яблуні Благовіщення Михайла Вдовцова
  11. Присутність Бога у Картині, або Меланхолійна Мудрість Художника Федора Коновалюка
  12. Багатогранність її таланту
  13. Квітень
  14. Травень
  15. Подвижник і патріот
  16. Браїлівські подорожі генія музики
  17. Червень
  18. Павло Іванович Хавлюк – дослідник старожитностей Поділля
  19. Липень
  20. Науковець і письменник
  21. Серпень
  22. Вересень
  23. Її життя бере початок від матері-землі
  24. Юзеф Антоній Аполлінарій
  25. Жовтень
  26. Творча спадщина Самуїла Рабіна
  27. Поетичне місіянство Володимира Забаштанського
  28. Подільський фенікс
  29. Листопад
  30. Два життя Леоніда Куцого
  31. Людина світової слави
  32. Грудень
  33. Першовідкривач таємниць «Вервольфу»
  34. «Так говорять і в нас – на Поділлі»:
  35. Відомості про авторів текстових довідок
  36. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

2021

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2021
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше