Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

Т.Г.Шевченко і Вінниччина

Нелегкий був шлях Шевченкового слова до народу під царською кормигою. Імперія ненавиділа і боялася поета. Лютували царські сатрапи і на Поділлі, докладали зусиль, щоб затьмарити образ співця України, заборонити, взяти під арешт його музу, перешкодити вшануванню його пам’яті. Так, 20 квітня 1909 р. директор народних шкіл Подільської губернії у категоричній формі зажадав припинити поширення книжки «Життя Тараса Шевченка», а ті її примірники, що встигли розійтися серед учнів, наказав відібрати. Тут же чиновник від освіти зазначив, що кошти, виручені за це видання, мали піти на спорудження пам’ятника Шевченкові в Києві, а це, мовляв, суперечить інтересам Російської імперії.

24 червня того ж року влада розпорядилася вилучити з бібліотек твори поета. У фондах Вінницького обласного державного архіву зберігаються документи, що засвідчують, яких суворих заходів було вжито, щоб не допустити учнів вінницьких навчальних закладів до участі у відзначенні 100-річчя від дня народження Шевченка.

Не відстала у цій ганебній справі і нова, більшовицька, влада. Якнайкраще ленінську національну політику характеризують події, що сталися у березні 1921 р. у Браїлові (тепер Жмеринського району). Місцева молодь вирішила відзначити 60-річчя з дня смерті поета виставою його драми «Назар Стодоля». Відбулася вона 10 березня, пройшла з великим успіхом. А через кілька днів чекісти заарештували і розстріляли всіх аматорів сцени [14].

Та згодом «влада робітників і селян» пішла іншим шляхом, зрозумівши, що одверто перекреслити і заборонити Шевченка неможливо. Почалося фальшування його творчості, інтерпретація її в дусі офіційної ідеології, вилучення окремих творів, заборона співати «Заповіт», покладати квіти й читати вірші поета біля пам’ятника в Києві 22 травня – в день перепоховання його на Чернечій горі…

Та попри все, образ Шевченка, його пророче слово завжди жили в серці нашого народу. З художніми творами про поета виступили в різний час З.Тулуб, Я.Качура, К.Андрійчук, М.Стельмах, В.Речмедін, К.Курашкевич, М.Студецький, М.Зарудний, Я.Шпорта, В.Колодій, А.М’ястківський, В.Юхимович, Б.Янчук, О.Корсовецький, В.Грінчак, С.Литвин, Є.Гуцало, В.Стус, П.Перебийніс, А.Бортняк, В.Забаштанський, Г.Чубач, Б.Шлапак, В.Яворівський, Г.Мовчанюк, В.Кобець, В.Рабенчук, В.Козак, Н.Гнатюк, М.Каменюк, М.Стрельбицький, М.Луків, С.Чернілевський, Н.Поклад, Т.Яковенко та ін.

Вінниччина дала також відомих дослідників життя і творчості поета, серед них – К.Широцький, Є.Кирилюк, М.Гудзій, Г.Паламарчук, В.Шубравський, М.Коцюбинська. М.Бурачек, О.Правдюк.

Низку змістовних шевченкознавчих праць опублікували В.Антонович, І.Єрофеїв, А.Шумовська-Стебельська, М.Сиротюк, О.Мазуркевич, М.Скорський, П.Маркушевський, А.Коржупова, Б.Хоменко, О.Жовтіс, Л.Барабан, Є.Регушевський, В.Леськів, В.Мазний, М.Лабінський, А.Подолинний, В.Волочай, М.Стрельбицький, М.Бондар, М.Дмитренко, В.Мовчанюк, О.Куцевол, І.Руснак, А.Гуляк та ін.

Кафедра української літератури Вінницького педагогічного інституту ім. М.Островського (тепер Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського) органі-зувала ряд обласних науково-методичних конференцій, на яких йшлося про вивчення життя і творчості поета. 1979 р. тут відбулася ХХІV Всеукраїнська наукова шевченківська конференція за участю вчених з Азербайджану, Абхазії, Вірменії та Молдови.

Активну участь взяли наші земляки в інсценізації творів Шевченка. Одна з перших вистав його драми «Назар Стодоля» відбулася в кінці 1844 р. на самодіяльній сцені Петербурзької медико-хірургічної академії за сприяння І.С.Шлегеля. Лікар за фахом, він у 1820-х роках служив у Тульчині. За зв’язки з декабристами потрапив під нагляд поліції, змушений був виїхати до Петербурга, де з часом став ректором згаданої академії. Не виключено, що зустрічався з Шевченком, який відвідував деякі лекції у цьому навчальному закладі. У листі від 26 листопада 1844 р. поет схвильовано писав своєму другові Я.Кухаренку на Кубань: «На різдвяних святках наші земляки отут компонують театр у Медицинській академії, тепер вони розучують «Москаля-чарівника», «Шельменка», «Сватання на Гончарівці» і мого «Назара Стодолю». Отамане, якби ти знав, що тут робиться. Тут робиться таке, що цур йому і казать. Козацтво ожило!!!».

Важливою віхою в історії української театральної культури стала вистава «Назара Стодолі» 1875 р. за участю нашого краянина, композитора і поета-перекладача П.Ніщинського та його дочок, а також братів Тобілевичів, їхньої сестри Марії і М.Кропивницького. Вистава, до якої було включено музичну картину «Вечорниць», яку того ж 1875 р. написав П.Ніщинський, відбулася в Єлисаветграді. Відтоді музичний твір уродженця Вінниччини став складовою частиною спектаклів за п’єсою Шевченка.

Серед інших сценічних втілень цього твору слід згадати виставу, яку здійснив на початку 1900-х років аматорський гурток у м. Козятині. Її режисером був В.Левицький, небіж класика української літератури І.Нечуя-Левицького. Про успіх спектаклю «Назар Стодоля» у Браїлові і трагічну долю його учасників вже сказано вище. На основі поеми «Катерина» Шевченка уродженець Калинівки поет П.Свенціцький написав 1866 р. однойменну драму. Невідомо тільки, чи побачила вона сцену.

У наступні роки діячі театру все частіше звертаються до творів Шевченка з метою їх інсценізації. Так, 1920 р. щойно створений у Вінниці Новий театр ім. І.Франка поставив інсценізовані Г.Юрою поеми «Іван Гус» і «Великий льох» та баладу «Лілея», а також вірш «Заповіт», драматичну форму якому надав А.Бучма. В 1921-1923 рр. у цьому театрі успішно йшла вистава за поемою Шевченка «Гайдамаки».

У ювілейні дні 1939 р. на сцені Вінницького оперного театру відбулася прем’єра опери «Сотник» композитора М.Вериківського за сюжетом однойменної поеми Шевченка. 1956 р. Вінницький музично-драматичний театр ім. М.Садовського поставив оперу М.Аркаса «Катерина», ставив він її й пізніше. До 150-річчя від дня народження великого Кобзаря обласний театр демонстрував вистави за поемою «Гайдамаки» та драмою «Марина», яку написав М.Зарудний за мотивами творів Шевченка. Упродовж останнього десятиріччя ХХ ст. на вінницькій сцені відбулися високомистецькі вистави опери «Катерина» М.Аркаса і п’єси «Назар Стодоля». Упродовж 1930-1935 рр. драму «Назар Стодоля» захоплено сприймали українці, яких лиха доля закинула на чужину. Вистави цього твору в Чикаго (США) поставив наш земляк, талановитий актор, співак і режисер Петро Гурський (1890-1983), який серцем і своїми ділами був завжди з Україною.

У виставах за творами Шевченка брали участь видатні актори, наші земляки С.Тобілевич, Г.Ігнатович, Л.Гаккебуш, І.Тарапата та ін.

Видатний український режисер І.Савченко створив 1951 р. кінофільм «Тарас Шевченко», відзначений 1952 р. на VІІ Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах (нині Чехія) особливим почесним дипломом. Тоді ж авторові фільму (посмертно) присуджено Державну премію СРСР. Літературознавець, теж наш краянин, Д.Копиця разом із Л.Островською написав сценарій художньо-документального фільму «Розповіді про Шевченка» (1964).

Творцями музичної Шевченкіани стали композитори, які народилися або жили й працювали на Вінниччині, – П.Ніщинський, Д.Бонковський, К.Стеценко, Я.Степовий, М.Леонтович, Г.Давидовський, О.Міньківський, Р.Скалецький, К.Домінчен, В.Папаїка, Я.Поляхівський, К.Семенов, кобзарі В.Перепелюк і А.Павлусенко. На основі Шевченкової поезії вони написали музичні твори різних жанрів. Великий внесок у популяризацію пісень на Шевченкові тексти зробив хоровий диригент, народний артист УРСР, Герой України П.Муравський.

Образ Шевченка, герої його творів посідають важливе місце в українському образотворчому мистецтві. Значний внесок у мистецьку скарбницю нашого народу зробили вінничани. Згадаємо насамперед художника К.Пржецлавського (1828-1876). Народився він у містечку Махнівка (тепер Комсомольське Козятинського р-ну), у 1850-х рр. навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, де й познайомився з Шевченком, який щойно повернувся із заслання. Захоплений генієм поета, Пржецлавський 1860 р. намалював картину «Кобзар. Малоросійська сцена». Шевченка увічнив на ній у тому образі, в якому постає він зі сторінок його творів. Позував художникові автор «Кобзаря».

Високомистецькі художні полотна, що відтворюють образ Шевченка, численні ілюстрації до його літературної спадщини, подарували Україні ювіляр ЮНЕСКО 1972 р. О.Новаківський, художники Ф.Коновалюк, М.Бурачек, А.Базилевич, О.Пащенко, М.Гончарук, Ф.Глущук, А.Сорока, М.Бабій, скульптори П.Ковтун і Г.Зацерковний, інші майстри пензля і різця на Вінниччині. Згадати треба і колекціонерів мистецьких скарбів, які відображають життя і творчість великого сина України, серед них лісівника І.Змерзлого та педагога і краєзнавця І.Бугаєвича. В унікальному зібранні останнього «Україна в художніх листівках», яке нараховує 25 тисяч одиниць, 500 поштових листівок, присвячених Шевченкові. До цієї когорти митців Вінниччини приєднуються і сучасні художники, пошановувачі Кобзаря. У серпні 2013 р. за результатами історико-мистецького проекту, проведеного Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм спільно з Вінницькою обласною організацією НСХУ, у великій виставковій залі музею влаштована виставка «Тарасові шляхи Вінниччи-ни», в експозиції якої представлено 26 живописних творів, написаних на тему перебування Т.Г.Шевченка на Вінниччині восени 1846 р. У проекті взяли участь відомі вінницькі художники: М.Бабій, Л.Гринюк, К.Жілінскайте, І.Горобчук, І.Грищук, В.Оврах, В.Постернак, О.Рожков. Ця подія стала яскравою сторінкою у святкуванні ювілею Кобзаря на Вінниччині.

Шевченків «Кобзар» став Біблією нашого народу, його провидче слово увійшло в духовний світ українців, допомогло їм вистояти у протистоянні з підступністю і жорстокістю «катів і людоїдів» (Т.Шевченко) царської і комуністичної імперій. Образ Шевченка і його твори зазнали незвичайної за своїми масштабами і глибиною фольклоризації. На Вінниччині побутують пісні на слова поета, а також пісні про нього. Так, 1920 р. Г.Танцюра записав у с. Зятківці на Гайсинщині від своєї землячки Явдохи Зуїхи проникливу народну пісню «Уродився Шевченко». Це унікальна рекрутська пісня про Шевченкового сина, якого насправді у нього не було. У повоєнні роки фольклористи зафіксували ще кілька пісень про поета, серед них – «Зійшов місяць, зійшов ясний» (на сл. О.Кониського) у Вінниці, «Голос Тараса» (у с. Мітлинці Гайсинського р-ну), створену в часи фашистської окупації про надихаючу силу Шевченкового слова.

Ряд легенд і переказів про Шевченка як захисника народу записали І.Глинський («Як Шевченко царя Росії обвів круг пальця»), Є.Горб («Що зберегла людська пам’ять», «Подарований золотий»), Н.Присяжнюк («Шевченко над Россю») та ін. Краєзнавець П.Ткачук зібрав у с. Уладівка Літинського р-ну низку прислів’їв і приказок, пов’язаних з ім’ям великого Кобзаря («Тарасів «Заповіт» на тисячі літ», «Шевченко нашу долю вивів на волю», «Шевченкова правда – всім правдам правда» тощо), видав книжку «Шевченкова правда-сила народ розбудила» (2008). Дотепністю позначені народні гуморески і анекдоти, у яких поет уїдливо висміює пихатість та зарозумілість панів і чиновників («Взаємно відрекомендувалися», «Наука» та ін.).

З любов’ю звертаються до образу Шевченка і його творів майстри народного мистецтва. В середині 1890-х років селянин А.Дидинюк із с. Лучинець (нині Мурованокуриловецького р-ну) намалював портрет Кобзаря для світлиці поета на Чернечій горі. А в наш час над шевченківською тематикою працювали В.Дорош (Тиврів), Е.Руппельт (Теплицький р-н), М.Пилявець (Вороновиця), К.Синявський (Бершадь), С.Печений (Джулинка), Т.Черниченко (Ладижин) та інші художники, різьбярі, скульптори. Озвучений «Кобзар» створив славетний майстер мініатюри-невидимки М.Маслюк (Жмеринка).

Образ Шевченка оживав на вишивках О.Сидоренко (Неми-рів), Л.Каменської (Муровані Курилівці), М.Сенюк (с. Клембівка Ямпільського р-ну), Л.Мовчан (с. Зятківці Гайсинського р-ну), Г.Данилюк (Вінниця) та інших талановитих подолянок.

Ім’я поета носять тепер 17 сіл області, школи, бібліотеки, кінотеатри, вулиці в різних населених пунктах Вінниччини.

Хроніка шевченківських заходів, проведених в обласній науковій бібліотеці ім. К.А.Тімірязєва протягом останніх років, дає можливість уявити масштаби пошанування поета за 100 років історії цього закладу.

2008. Березень: книжкова виставка «Шевченко і Вінниччина»; перегляд газетних публікацій «Великий поет – вічний супутник свого народу» (у рамках «Шевченківських читань»); звітний концерт народного хору «Дзвін», присвячений 184-й річниці від дня народження Т.Шевченка; конкурс малюнків «Дитячий «Кобзар».

Листопад: літературно-мистецький вечір «Читаємо Шевченка», приурочений Дню української писемності та мови.

2009. Загальнобібліотечна акція «Звучать Шевченкові слова», в якій взяли участь і районні бібліотеки.

2010. Перегляд фільмів Л.М.Осики, відомого кінорежисера, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії; книжково-ілюстративна виставка «Шевченко – вовіки насущний».

2011. Акція «Хресна дорога любові і болю», у програмі якої – виставка-панорама «В душі народу – Кобзареве слово»; перегляд фільмів про Т.Шевченка; поетичний марафон «Від вінничан Шевченкові уклін» за участю місцевих поетів.

2012. Літературно-мистецька акція «Кобзарю, знаєш, нелегка дорога…»; книжкова виставка «Тарас Шевченко – духовний символ України»; перегляд літератури «Поділля у творчості Тараса Шевченка»; перегляд газетних публікацій «Народитися, щоб осяяти Україну».

Майже 20 років Вінницький обласний центр народної творчості проводить традиційний обласний конкурс читців «Кобзар і Україна», присвячений пам’яті Т.Шевченка. Щороку, починаючи з 2002, у березневі дні у «Світлиці» діє виставка майстрів народної творчості «Шевченко у народному мистецтві». Останніми роками тут відбувається акція «Тарас Шевченко в поезії вінничан», у якій беруть участь поети, композитори й співаки – професійні та самодіяльні. 2012 р. започатковано проведення мистецького свята «Шевченка дух у кожному із нас», яке також стане щорічним.

Ще в дореволюційні часи склалася добра традиція відзначати шевченківські дні як народне свято. А 1991 р. на Вінниччині відбулося Міжнародне літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій». Нині громадськість області збирає кошти на спорудження у Вінниці пам’ятника Шевченкові, готується до відзначення 200-річчя від дня його народження.

Трудівники краю, просторами якого в середині ХІХ ст. милувався поет, вплели яскраву квітку у вінок всенародної шани і любові геніальному синові України.

***********************************

1. Франко, І. Зібр. тв. : у 50 т. / І.Франко. – К., 1976. – Т. 5. – С. 210.

2. Шевченко,Т. Повне зібр. тв. : у 12 т. / Т.Шевченко. – К., 2001. – Т. 2. – С. 40.

3. Тарас Шевченко. Документи і матеріали. 1814-1963 : [збірник]. – К., 1963. – С. 25-26.

4. Жур, П. Труды и дни Кобзаря / П.Жур. – Люберцы, 1996. – С. 139.

5. Шевченко Т. Повне зібр. тв. : у 12 т. – К., 2003. – Т. 4. – С. 266.

6. Тарас Шевченко. Документи і матеріали. 1814-1963 : [збірник]. – К., 1963. – С. 79.

7. Шевченко, Т. Повне зібр. тв. : у 12 т. / Т.Шевченко. – К., 2003. – Т. 4. – С. 266.

8. Там само. – Т. 1. – С. 123.

9. Там само. – Т. 2. – С. 146.

10. Там само. – Т. 1. – С. 156.

11. Зб. пр. шостої наук. Шевченків. конф. – К., 1958. – С. 225.

12. Костомаров, Н.И. Исторические произведения ; Авто-биография / Н.И.Костомаров. – К., 1990. – С. 525.

13. Загрійчук, А. Браїлівська доля «Назара Стодолі», або Як 75 років тому знищили самодіяльних акторів / А.Загрійчук // Літ. Україна. – 1996. – 11 квіт.

14. Шевченко, Т. Повне зібр. тв. : у 6 т. – К., 1964. – Т. 6. – С. 34.

Борис Хоменко,

кандидат філологічних наук, літературознавець

 

 

Передрук з покажчика

«Тарас Шевченко і Вінниччина» (Вінниця, 2004).

Нове редагування тексту та доповнення до нього здійснив літературознавець Анатолій Подолинний.