ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: inform@library.vn.ua

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



«І я знов живий світ оглядую…»
До 180-річчя від дня народження С.В. Руданського (1834-1873)

Версія для друку

З глибин народної душі

Степан Руданський... Ім’я, овіяне славою і народною любов’ю. Видатний поет-лірик, гуморист і сатирик, перекладач і фольклорист, який черпав духовну наснагу з чистих джерел народного життя і народної поезії, він і досі вражає шанувальників художнього слова силою і яскравістю свого самобутнього таланту. Зі свого короткого, справді страдницького життя, ступив він у безсмертя. Майже не знаний серед читачів своєї доби, з плином часу піднісся до верховин світової слави і визнання. Нещадний Хронос, Бог часу, відступив перед талантом великого подолянина.

6 січня 1834 р. в родині священика Василя Руданського у селі Хомутинцях на Поділлі (нині Калинівського району) народився син Степан, якому випала важка й щаслива доля – примножити славу рідного письменства. Близько до серця узяв він горе народу, що знемагав у неволі, але не корився сваволі й жорстокості кріпосників та охоронців самодержавного ладу. Отой дух непокори, жадання волі й справедливості юнак відчув у піснях і думах своїх земляків, у численних казках і переказах, прислів’ях і приказках, у гострому гуморі, яким з давніх-давен славиться Поділля. Саме тоді, на початку 50-х років, навчаючись у Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському, він захопився фольклористикою, почав писати ліричні вірші та балади.

Визвольний рух в Україні, твори передової вітчизняної і світової літератур визначили демократичні погляди Руданського, його літературно-естетичні смаки.

Пристрасне бажання обрати шлях, гідний чесної людини, змушує його, всупереч батьковій волі, порвати з духовним станом і вступити 1855 р. до Петербурзької медико-хірургічної академії. Почалися важкі, напівголодні студентські роки – батько відмовився допомагати неслухняному синові.

Про злигодні поета у столиці самодержавної Росії С. Руданський розповів у автобіографічному вірші «Студент»:

В славнім місті Петербурзі,

Недалеко від Неви,

Із болота виглядає

Хата бідної вдови.

У цій почорнілій, холодній хатині на околиці міста «без копійки б’ється з нуждою» герой твору, який, проте, не втрачає почуття оптимізму й людської гідності:

Зима люта. Вітер свище,

Сніг по вікнах брязкотить,

Мороз душу обіймає,

Мороз тіло каменить.

А у хаті на постелі

У сурдуті і плащу

Сидить студент медицини

Другий місяць без борщу.

І живіт, як гріб, запався,

Облізає голова…

І остання догоряє

Його свічка лойова.

С. Руданський бачив ті разючі соціальні контрасти і на рідній Україні, і на чужині – у місті на Неві. Його «сміх крізь сльози» – сумна правда про становище тодішньої демократичної інтелігенції.

Недарма 1 вересня 1861 р., прощаючись із Петербургом, Руданський записав у щоденнику промовисті рядки: «Прощай, Петрополю! Прощай, моє горно пекельне! Немало сили, моєї рідної сили, попалилося в тобі, а гріх мені було б за тебе забути. Сировим залізом з землею та іржею попав я до тебе, ти мене перетопило: ти мене перекувало, і сухим, і твердим пустило од себе».

Водночас Петербург, як центр російської культури, дав дуже багато юнакові з України.

У Петербурзькій військовій медико-хірургічній академії жили демократичні традиції. Саме тут, у колі передової інтелігенції розквітнув талант нашого поета. За тяжких обставин студентського життя не опускав він рук, наполегливо працював на літературній ниві, написав свої найкращі твори.

Маємо дуже скупі відомості про оточення нашого земляка, про його контакти з діячами культури в Петербурзі.

Тут С. Руданський слухав  лекції таких видатних учених, як В.Боткін, І.Сєченов, М.Зінін, входив до складу українського студентського земляцтва. Без сумніву, знав він, що з академією підтримував зв’язки Т.Шевченко, свого часу відвідував лекції та практичні заняття з анатомії. У 1844-1845 рр. на сцені студентського аматорського театру ставилася  Шевченкова драма «Назар Стодоля», п’єси І. Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка, Я. Кухаренка. С. Руданський захоплювався поезією Т.Шевченка, багато його творів знав напам’ять.

Чи відбулася його зустріч з великим Кобзарем? Достеменних свідчень, на жаль, немає. Але така зустріч могла статися в редакції журналу «Основа», на сторінках якого було опубліковано кілька ліричних поезій С.Руданського. В редакції часто бував Т.Шевченко. Відомо, що в  листопаді й грудні 1860 р. автор «Кобзаря» разом з російськими письменниками брав участь у літературних читаннях в концертній залі Пасажу. Людей щоразу збиралося дуже багато. Публіка, серед якої було немало студентів, палко вітала українського поета. Чи ж міг пропустити таку нагоду – побачити і послухати його – студент медицини Степан Руданський? Безперечно, серед того здвигу шанувальників геніального співця України – професорів, письменників, митців, студентів, демократично налаштованих громадян Петербурга не міг не бути і наш видатний земляк… У північній столиці Росії, Руданський зустрів і потоваришував з видатним українським композитором і поетом-перекладачем, також уродженцем Вінниччини, Петром Ніщинським.

Після закінчення академії наш земляк працював у Ялті лікарем. Він виявив себе гуманною людиною, уважно ставився до хворих, допомагав бідним. Брав активну участь у громадському і культурному житті міста. У Ялті Руданський продовжує свою літературну діяльність, головним чином як перекладач, а одночасно виявляє глибокий інтерес до етнографії та археології Криму, захоплюється живописом. На ялтинський період життя припадає його щира дружба з художниками І. Айвазовським та В.Ковальовим, зустрічі з артистом М. Щепкіним, письменниками А.Метлинським і М.Костомаровим, листування з М.Драгомановим.

На жаль, дуже молодим, у розквіті творчих сил, пішов Руданський з життя. Помер він 4 травня 1873 р. Стрункі кипариси над синім морським безмежжям бережуть вічний спокій поета-громадянина на старому Масандрівському цвинтарі...

Свій шлях у літературі Руданський почав з романтичних творів. У баладах «Два трупи», «Вечорниці», «Люба», «Розмай», «Упир» він ставить проблему людського щастя, пов’язуючи її з соціальними умовами тієї епохи. Романтичний герой Руданського є носієм кращих морально-етичних якостей народу, високих гуманістичних ідеалів. Тяжіння до реалізму особливо чітко виявилося у баладах петербурзького періоду («Купці», «Тополя», «Верба» та інших).

Визначним здобутком української літератури стала лірика Руданського. Щирість і глибина почуттів, зв’язок з народнопісенними традиціями забезпечили надзвичайну популярність багатьом інтимним віршам, а такі твори, як «Мене забудь», «Ти не моя,» «Повій, вітре, на Вкраїну», «Ой чому ти не літаєш», давно перейшли у народний репертуар. Пісня «Повій, вітре...» (музика Л. Александрової, аранжування В. Заремби) відома далеко за межами України як гімн кохання й незрадливої любові до України.

У громадянській ліриці чи не найбільше відчутна ідейно-художня еволюція поета, його перехід до критичного реалізму, що стався, насамперед, під впливом Т. Г. Шевченка. Прикладом тут можуть бути такі твори, як «Наука», «Нехай гнеться лоза» («До дуба»), «П'яниця», «Над колискою», «Гей, бики!», «Псалом 136» тощо. І. Франко справедливо відзначив «високу стійність, артистичність» лірики Руданського, що виявляє «чесну та правдиву душу поета». Це було свіже слово в українській поезії пошевченківських часів.

Зі щирим уболіванням пише наш земляк про становище України. Устами матері-селянки говорить він про важку долю покріпаченого селянства:

Спи, дитя моє, ти – життя моє!

Тілько щастя і долі!

Будеш цілий вік, як той чорний віл,

У ярмі і неволі.

(«Над колискою»)

С. Руданський жив вічною тривогою за долю рідного краю. У вірші «До України» (1859), що ні разу не друкувався в тоталітарні часи, поет з болем констатує:

Твоя слава – у могилі,

А воля в Сибірі,

От що тобі, матусенько,

Москалі зробили.

Та поет не втрачає віри й надії, що діти почують голос матері-України – і буде царським  поневолювачам кара.

Серед своїх сучасників шукав він «споборників святої волі» (Т.Шевченко). Так, у вірші «Нехай гнеться лоза», користуючись засобом алегорії, поет підносить ідею непохитності і стійкості борців за волю і щастя народу:

А ти, дубе, кріпись,

Ти рости та рости,

Не хились, не кривись;

Ти глибоко углиб

Твердий корінь пусти,

Гілля вгору розкинь,

Ти рости та рости!

Громадянський подвиг своїх відважних синів не забуде Україна:

І пташки пролетять,

Спогадають тебе,

І співак перейде,

Не забуде тебе!

Щоб повернути історичну пам’ять, збудити національну гідність українців, Руданський звертається до героїчних сторінок нашої минувшини (вірш «Пісня Хмельницького», поеми «Іван Мазепа, гетьман український», «Павло Полуботок», «Іван Скоропада,» «Павло Апостол» та ін.), перекладає «Слово о полку Ігоревім».

Лірика Руданського, його історичні поеми – яскрава сторінка в історії української літератури. Та ще вагоміші його гумор і сатира – славетні співомовки. Іван Франко у статті «До студій над Ст. Руданським» справедливо зауважив: «Найоригінальнішим і заразом найбільше народним явився Руданський у своїх «Співомовках», у тих коротких епічних анекдотах, котрих сюжет звичайно взятий з уст  народу й прибраний у легеньку, сказати б можна, куцу форму народної коломийки. Тут автор наш виявив … незвичайне майстерство форми і народної мови, живість і простоту вислову, делікатний гумор, котрий, мов погідний, добродушний усміх, розлитий над усіма тими творами…».

Сміх, на думку Руданського, – могутня зброя у боротьбі проти всього потворного в суспільному житті, це могутній засіб морального виховання людей. Вражає багатство і розмаїтість тем і проблем, порушених поетом, які в сукупності складають широку й динамічну панораму народного життя й суспільних відносин в Україні у передреформені часи, відтворені талановитим пером майста гумористики. Гідна подиву шкала сміху нашого земляка – від доброзичливої усмішки, жарту до гіркої іронії й сарказму.

Героєм співомовок виступає людина праці – селянин, чумак, козак, солдат, представник не лише українського, а й інших народів. Поет послідовно обстоює її особисту і національну гідність, показує розумову й моральну перевагу трудівників над гнобителями. Водночас, Руданський не схильний ідеалізувати свого героя, у співомовках не раз засуджено ті чи інші вади в характері, свідомості та поведінці окремих представників соціальних низів. Це було одним з виявів поглиблення реалізму в українській поезії.

Добрий знавець і сумлінний збирач фольклорних перлин, Руданський вдало використовував у співомовках зразки народної мудрості і сміхової культури – народні прислів’я і приказки, анекдоти, гумористичні оповідання, легенди й билиці. Серед зафіксованого поетом з уст народу чимало афоризмів, у яких засуджується подвійна мораль, лицемірство і нечесність. Як актуально звучать ці твори в наш час!

Суспільно-політичні позиції Руданського виразно виявляються у співомовці «Три царі», герой якої – селянин – так визначає програму своїх дій у випадку, якби став царем:

Я би панів скасував,

Всіх пустив на волю!

Цим пристрасним бажанням жили мільйони кріпаків, у свідомості яких не згасали спогади про козацьку вольницю, ідея боротьби за волю і незалежність рідного краю.

Через гумористичні й сатиричні твори поета з Поділля червоною ниткою проходить думка: народ, здатний сміятися навіть над власним горем, – великий, сильний духом. Життєрадісну вдачу і соціальний оптимізм українців майстерно передав, зокрема, у своєрідній за жанром гумористичній поемі «Преслів’я», джерелом якої стали відомі у фольклорі різних народів казки-небилиці.

За допомогою химерних образів та гри слів, коли у звичні, усталені поняття вкладається зовсім інший зміст, у творі показано соціальні причини злодійства й пияцтва, моральної деградації людини у феодально-кріпосницькому суспільстві. Ось матеріальні «статки» і форми господарювання «хліборобів»:

Зараз таки й запрягли,

Припічок зорали,

То такого ж, кажу, ми

Того хліба мали!...

А після жнив дід з онуком журяться:

«А де ж то ми ті скирти

Будем закладати?»

То, бувало, я сиджу

Та й дідові раджу:

«Адже у нас комин є,

На комині! – кажу.–

На комині як складем,

То й не тра сушити,

А на печі, як Бог дасть,

Будем молотити!»

На диво «працьовита» та безтурботна сімеєчка:

Батько п’яний все держить

За шинок рукою,

А я орю, як уп’юсь

Носом за корчмою.

Своїм «Преслів’ям» поет продемонстрував уміння в жартівливій формі порушувати життєво важливі, серйозні проблеми.

Об’єктом сміху, часто великої викривальної сили, виступають у співомовках Руданського представники різних прошарків панівної верхівки – пани-душовласники, царські чиновники, купці, і особливо часто служителі релігійних культів – попи, ксьондзи, рабини. Так, у найбільшій за обсягом співомовці «Пан і Іван в дорозі» йдеться про неодноразові спроби пана обдурити, поживитися за рахунок на вигляд простакуватого селянина-мандрівника, та кінчилося тим, що:

Димом здимів пан голодний,

А Іван озвався:

«Хтів когось пан ошукати

Та й сам ошукався!...»

Моральну й розумову перемогу над зарозумілими купцями здобув чумак, герой співомовки «Добре торгувалось». У крамниці, де все «сріблом-злотом сяє», він дьогтю питає:

«Нєту, нєту! – купці кажуть

Та й, шельми, сміються:

«Здєсь нє дьоготь, только дурні

Одні продаються!»

Та чумак не розгубився, не поліз за словом у кишеню:

«То нівроку ж,

Добре торгувалось,

Щойно два вас таких гарних

На продаж осталось».

Про хабарництво московських чиновників йдеться, зокрема, у співомовці «Засідатель».

Що ж до духовних пастирів, то їх висміяно не за звичайні людські вади, а за паразитизм, жадібність, лицемірство. В основі цих творів також фольклорні сюжети і образи. Так, народне прислів’я «Роби теє, що піп каже, а не роби того, що піп робить» трансформувалося в гуморески «Сповідь», «Піп на пущі», «Війна», «Чорт», «Чого люди не скажуть», «Божі птиці».

Славетний запорозький гумор, героїчне минуле України надихнули Руданського на такі співомовки патріотичного змісту, як: «Смерть козака», «Запорожці у короля», «Хмельницький і пани», «Запорожці у сенаті», «Кошовий у цариці», «Козак і король», «Турки і козак» та інші. За мотивами легендарного листування запорожців з турецьким султаном створив він дотепну гумореску «Ахмет ІІІ і запорожці». У відповідь на ультиматизм бундючного правителя Османської імперії:

«Кажу вам усім козакам,

Мені передатись,

А як ні – добра від мене

Вам не сподіватись!»

запорізьке лицарство надіслало до Стамбулу добре приперчений народним гумором лист:

Не годен ти нас, козаків.

І десь цілувати,

А не то, що Запорожжя

Під собою мати!

Ми землею і водою

Будем воюватись

І тебе нам, бісів сину,

Нічого боятись!»

За сюжетом цього героїко-гумористичного листа великий син України Ілля Рєпін створив пізніше свою знамениту картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

На основі народних апокрифічних оповідань Руданський написав поему «Байки світовії» – своєрідний народний варіант Біблії. Дав він і цікаві зразки байки, казки, віршів для дітей, драматургічної творчості. І, безперечно, великий його внесок у мистецтво перекладу. Завдяки Руданському українською мовою зазвучали деякі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, поема «Іліада» Гомера, інші пам'ятки античної літератури, окремі вірші польських, чеських, сербських і німецьких авторів.

Традиції Степана Руданського, одного з найоригінальніших сміхотворців у світовій літературі, продовжили І. Франко, Б. Грінченко, О. Маковей, Леся Українка, В. Самійленко, С. Олійник, П. Глазовий, А. Гарматюк та інші поети-гумористи.

Вінничани глибоко шанують пам’ять поета-земляка. Традиційними стали на його батьківщині Дні гумору і сатири, присвячені автору «Співомовок». У них беруть участь майстри сміху з різних міст України. У селі Хомутинцях споруджено пам’ятник Руданському (скульптор І. Гончар), функціонує народний музей. Засновано Всеукраїнську літературно - мистецьку премію його імені. Кращі здобутки української культури відзначають і Кримською премією імені нашого земляка.

 Максим Рильський назвав С. Руданського народним поетом. Цей найвищий у світі титул великий подолянин заслужив усім своїм життям, сповненим творчого горіння й громадянської відваги в ім’я волі й щастя людей праці, в ім’я України.

Борис Хоменко,

професор Вінницького державного педагогічного

університету ім. Михайла Коцюбинського

 


«І я знов живий світ оглядую…»
До 180-річчя від дня народження С.В. Руданського (1834-1873)

  1. Від укладачів
  2. З глибин народної душі
  3. Видання творів С. В. Руданського
  4. Публікації творів С.В. Руданського у збірниках та періодичних виданнях
  5. Твори для дітей
  6. Твори С.В. Руданського мовами світу
  7. С.В. Руданський – перекладач
  8. С.В. Руданський і фольклор Поділля
  9. Життєвий шлях С.В. Руданського
  10. Дослідження творчості письменника
  11. Вивчення творчості С. Руданського в навчальних закладах
  12. З історії видання творів С.Руданського
  13. С.В. Руданський і видатні особистості
  14. Вшанування пам’яті С. Руданського
  15. Вінниччина вшановує С. Руданського
  16. Дні Степана Руданського у Криму
  17. Літературно-мистецькі заходи у Національній науковій медичній бібліотеці України
  18. Премії ім. С.В. Руданського
  19. Пам’ятники С.В. Руданському
  20. Літературні музеї
  21. С. Руданський у художній літературі
  22. С. Руданський у мистецтві
  23. Довідкові та бібліографічні матеріали про С.В. Руданського
  24. Іменний покажчик
  25. Зміст

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше