Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2013 РОКУ
Хронологічний довідник

Високий політ Василя Кобця

До 70-річчя від дня народження українського письменника

(4.11.1943)

Письменник Василь Дмитрович Кобець, який розпочав свою літературну діяльність півстоліття тому, має у своєму творчому доробку поважний скарб. В першу чергу, тут слід вести мову про його видання вибраних творів у 10-ти томах. Воно вийшло хоч і невеликим накладом, однак, той, хто захоче з ним ознайомитися чи використати для літературних, культурних чи наукових потреб, вони є у бібліотеках області й столиці. Якщо говорити про нього як громадського діяча, то його знає кожен активіст громадських справ в області. Василь Кобець – голова Конгресу української інтелігенції Вінниччини, голова літературно-мистецького об’єднання імені Василя Стуса. Він – редактор літературно-мистецького і громадського журналу «Собор», укладач і видавець більше десятка збірників і книг молодих авторів. Ініціатор та засновник літературної й громадсько-політичної премії «Патріот України» імені Василя Стуса. Василь Дмитрович активно працює в Українському козацтві, а також як сповідник і меценат Української православної церкви Київського патріархату сприяв будівництву ряду храмів. Широке коло занять у цього невтомного діяча, добродійника, блискучого промовця й небайдужого помічника кожного, хто до нього звертається. Діяльність його широкоформатна. Їй потрібно приділяти увагу, енергію і завзяття, але Василь Дмитрович і на підході поважного віку успішно справляється. В народі кажуть, що під лежачий камінь вода не тече. А оскільки Василь Кобець – людина активна, рухлива, то й вирує довкола нього життя на повну потужність.

З його ініціативи організовано молодіжний Трублаїнівський десант, який пройшов шляхами видатного письменника Миколи Трублаїні (через Київ, Харків, Москву, Ленінград, Полярне Коло, Мурманськ) і висадився на криголамі «Капітан Сорокін». Десант повернувся у рідні краї з прапором цього судна, яке протягом багатьох років долало крижані затори у Північних морях.

Перші поетичні твори Василь Дмитрович публікував у районній газеті. Це типовий шлях більшості українських літераторів, що починали виходити до читача через найближчу районну газету, або згодом і працювали в ній. Цього вимагає сама практика, що заключається у позиціях – написати й надрукувати. Так було і в нього, коли його, активіста пера, запрошують на роботу в газету й він тривалий час працює у місцевій пресі. По закінченню служби в армії Василь Кобець у військовій шинелі вступає навчатися на факультет журналістики Львівського державного університету ім. І.Франка, а там, на теренах Львівщини, і працює в Самбірській районній газеті. В редакції він зарекомендував себе як висококваліфікований співробітник та як автор поетичних і публіцистичних творів, які побачили світ і в республіканських газетах, альманахах та видавництвах. Вже там, очолюючи літературно-мистецьке об’єднання «Дністер», Василь Дмитрович проявив себе як талановитий організатор і наставник молоді та громадський діяч, що вникає у суспільні справи робітничих і сільськогосподарських колективів, бере активну участь у культурних дійствах. Треба сказати, що з людьми того краю він підтримує стосунки й до сьогодні.

Поет надрукував свої твори ще в шістдесятих роках минулого століття. Той час характеризується великим творчим піднесенням в Україні. На літературному обрії з’являються Павло Загребельний, Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Іван Дзюба, Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Іван Драч, Василь Стус, Роман Іваничук, Григір Тютюнник, В’ячеслав Чорновіл, Валерій Шевчук, Василь Захарченко – плеяда, яка по-новому дивилася на ідейно-тематичну спрямованість і стилістичне оновлення українського слова, на розгерметизацію культурного життя у цілому, на зближення національного слова зі світовим літературним процесом і через інтелігенцію – наближення його до народу. Отже, коли в умовах тоталітарного режиму українське слово могло потрапляти до читача тільки через більшовицькі партійні органи, то названі літератори, яких сьогодні називають шістдесятниками (очевидно, дещо звужений термін) поставили питання сміливіше, аж до спроб видавати самвидав і друкуватися за кордоном. Пишу про це тому, що в дусі й на творах цих літераторів виховувався і виростав Василь Дмитрович Кобець. Сьогодні чимало дискутують про те, хто має право називатися шістдесятниками. Я не підштовхую Василя Кобця до шістдесятників, але він виростав і формувався у горнилі цього літературного процесу, прийняв багато положень цих українських патріотів, тому й активно утверджує їхню сподвижницьку й власну духовну національно-патріотичну ідею.

Василь Кобець народився у с.Слободище Іллінецького району, у краю, де активно діяв Кальницький полк І.Богуна і де козацькі традиції, оспівані у народних піснях, продовжуються до сьогодні. Не випадково тема патріотизму й козацької звитяги у нього змагається з іншими темами. За своєю природою він є динамічний лірик, що відбиває реалії життя натурально і просто у римованій, а іноді в поетично-розповідній манері. Таких віршів у нього небагато, але є добрим знаком, що в такий спосіб Василь Дмитрович намагається якнайдетальніше передати реалії життя і включатися в оновлення поетичного рядка розкутим поетичним диханням. Ось фрагмент вірша з однойменної книги «Що запишу у Книгу Життя?»:

Та завше при мені стояла Матір Божа,

Ніжна така, чутлива така і тривожна.

Коли я падав – руку мені подавала.

Коли я змерзав –

Теплом своїм зігрівала.

І казала, що я з козацького роду,

Щоб не гнувся,

Щоб ходив просто і гордо,

Як предок мій, козак Гарасько Кобець,

Що в реєстрі війська Запорізького

1649-го року, Корсунського полку,

Демкової сотні...

Я подав ці рядки, щоб показати, що і в такій манері поет Василь Кобець може конкретизувати свою музу, хоч більшість його віршів – це стрункі римовані форми, кілька десятків яких покладено на музику. І разом із Віталієм Колотієм він навіть видав окрему книгу пісень. Чимало віршів Василя Кобця написані про людей і природу рідного Подільського краю, у нього є задушевні вірші про кохання, які читає молодь, і він сам їх любить декламувати у товаристві юних поетів чи друзів по перу. А його вірш «Шевченко для усіх століть» входить до репертуару багатьох шкільних і аматорських колективів.

Василь Кобець написав понад десяток форматних нарисів, повістей і романів. Свого часу він зважився на тривале творче відрядження на крайню Північ колишнього Радянського Союзу, жив серед геологорозвідників, працював з ними і творив. Тому-то й видав роман «Юрський горизонт», що став помітним явищем української літератури. Твір відображає не лише стійкі характери людей, головно українців, що трудилися в умовах вічної мерзлоти, але й неповторні картини суворого краю, побут тамтешніх жителів, їх звичаї й культуру. Він також написав декілька повістей для школярів, показав, на яких прикладах виховується підростаюче покоління. Особливо тут варто відзначити повісті «Дана, Василько і білий світ», «Незвичайна знахідка...». Нещодавно вийшла у світ повість «Сини лукавого насіяли кукіль», героїня якого Михайлина проходить через нелегкі випробування долі в сучасних умовах.

В останній час письменник інтенсивно трудився над збиранням матеріалів і написанням мемуарно-публіцистичної повісті про Михайла Стельмаха. Він зустрічався і розмовляв з чисельними краянами видатного письменника у селі Дяківці, проаналізував їхні розповіді й написав твір «Зійдуть сніги, і правда проросте». Книга була видана напередодні 100-річного ювілею М.Стельмаха й учасники святкувань отримали її в подарунок. До того ж Василь Дмитрович зважився видати власним коштом і коштом меценатів вибрані твори М.Стельмаха, що вже отримали наші школи. Василь Кобець опікується меморіальною бібліотекою-музеєм М.Стельмаха у Дяківцях, а також є одним з ініціаторів спорудження пам’ятника у його рідному селі. Згадаємо й про таку деталь. Отримавши поважну премію імені І.Огієнка, Василь Дмитрович не тільки переказав кошти премії на культурні цілі батьківщини митрополита Іларіона (І.Огієнка), а й разом зі скульптором А.Бурдейним спорудили в Брусилові пам’ятник великому церковному й культурно-освітньому діячеві.

Нещодавно Вінницьке державне телебачення демонструвало фільм про Василя Дмитровича Кобця та його творчу співпрацю з краянами Іллінецького району. Цей цікавий фільм разом з іншими стрічками культурної телехроніки вкарбовують надовго яскравий образ цього видатного письменника та громадського діяча, який своїм талантом і невтомною працею заслуговує високої народної шани й державного відзначення. І хоча на сьогодні він удостоєний високих церковних і козацьких орденів, переконаний – найбільшою нагородою для нього є повага та вдячність його читачів і всіх тих людей, які з ним працюють і шанують за воістину щедрий талант, працьовитість і добру та сердечну людську вдачу.

Г.П.Мовчанюк

Література

Кобець, В. Вибрані твори: у 10 т. Т. 1 / В.Кобець. – Вінниця: ДП ДКФ, 2010 – 376 с.: фото.

Кобець, В. Дана, Василько і білий світ: повісті / В.Кобець. – Вінниця: Консоль, 2010. – 320 с.: іл.

Кобець, В. Зійдуть сніги, і правда проросте / В.Кобець. – Вінниця: Вид. Рогальська І.О., 2012. – 160 с.: фотогр.

Мовчанюк, Г. На дзвіниці щумить осінь: [до 60-річчя кер. Вінниц. письменницької організації В.Кобця] / Г.Мовчанюк // Він-ниц. газ. – 2003. – 4 листоп. – С. 5.

Лазаренко, В. Робити добру справу не крикливо: [Текст]: [Про причетність В.Кобця і Анатолія Бурдейного до встановлення пам'ятника Василеві Стусу] / В.Лазаренко // Вінниц. відом. – 2004. – 24 берез. – С. 7.

«Прийти в цей світ – зорею спалахнути...»: [Про В.Коб-ця та його творчість] // Поділ. радниця. – 2006. – 8 листоп. – С. 8.

Орден письменнику Василеві Кобцю: [про нагородж. письм. орденом Святого Володимира Великого. Є фото] // Вінницька газета. – 2007. – 8 трав. – С. 1: фото.

Кащук, М. Письменник Кобець отримав другий церковний орден [святого Володимира Великого] [Текст] / М.Кащук // 33-й канал. – 2007. – 2 трав. – С. 3.

Мовчанюк, Г. Піднебесний птах: [до 65-річчя письм. В.Кобця] / Г.Мовчанюк // Вінниччина. – 2008. – 18 листоп. – С. 3: фото.

До ювілею держави: [письм., громад. діячеві, генерал-хорунжому Укр. Козацтва В.Д.Кобцю вручили орден Івана Богуна] // 33-й канал. – 2011. – 7 верес. – С. 23: кол. фотогр.