Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2013 РОКУ
Хронологічний довідник

 Серпень

2 70 років від дня народження Івана Петровича Шкварка (02.08.1943, с.Станіславчик, Жмерин. р-ну – 23.01.1993, м.Харків), українського письменника. Навчався у Вінницькому медичному училищі, закінчив Львівське військово-політичне училище і Московську політичну академію. Служив на Прикарпатті, у Прибалтиці, на Уралі, Забайкаллі, воював в Афганістані, викладав у Харківському вищому танковому училищі. Автор кількох документально-публіцистичних книжок, статей із проблем розбудови Збройних Сил України. Видав збірки віршів: «Запрошую в небо» (1980), «Рубіж атаки» (1987), «Крила мужності» (1989).

Література:

Подолинний, А.М. Шкварко Іван Петрович / А.М.Подолинний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і доп. / упорядкув. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 379.

Рабенчук, В. Афганська зоря подільського поета Івана Шкварка / В.Рабенчук // Вінниц. газ. – 2005. – 22 лют. – С. 6; Тінь перста вказівного, або Дожити б до Івана Купала: худож. проза. Публіцистика / В.Рабенчук. – Вінниця, 2006. – С. 226-228.

Каспрука (02.08.1948, Ростов-на-Дону, РФ), художника-проектанта, члена Національної спілки художників України (1985). У 1968 р. закінчив Одеське державне художнє училище ім.М.Б.Грекова, відділення проекту та дизайну середовища. Учасник обласних, республіканських, міжнародних виставок з 1975 р. Основні твори: проекти експозиції Вінницького краєзнавчого музею, католицького храму в м.Летичів, картинної галереї у м.Шаргород та інші об’єкти громадського призначення. Працює у галузі дизайну малої архітектури, інтер'єру та екстер'єру, а також у техніках станкового живопису та графіки.

Інтернет-ресурс:

Каспрук Віталій Кононович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.m.wikipedia.org/wiki/87  (дата звернення: 23.05.2012). – Назва з екрана.

  1. 100 років від дня народження Олександра Григоровича Мазура (13.08.1913, с.Попівка, нині с.Широке Бар. р-ну – 16.12.2005, Москва), одного з найсильніших борців-важковаговиків 40-60-х років минулого століття, чемпіона світу 1955 р. (чемпіонат світу з боротьби у важкій вазі проходив у німецькому м. Карлсруе), чемпіона СРСР 1944, 1945, 1947, 1949 рр. Підготував кількох олімпійських чемпіонів. Написав ряд книг, присвячених улюбленому виду спорту, де згадує свої дитячі роки, зустрічі із земляками-барчанами. Автор багатьох підручників з класичної боротьби. Був почесним головою Центрального спортивного клубу армії. Член вперше створеного у Радянському Союзі Олімпійського комітету.

Література:

Лозовський, І.Р. Спортивні таланти Поділля: (історія, факти, люди): зб. нарисів: у 2 т. Т. 2. / І.Р. Лозовський. – Вінниця, 2002. – 320 с. – Зі змісту: [Мазур Олександр Григорович]. – С. 156, 295: іл., портр.

Сторожук, А. Подільський Бар та його околиці: історія і сучасність: (Події. Особистості. Факти): навч. посіб. / А.Сторо-жук. – К., 2010. – 282 с. – Зі змісту: [Мазур Олександр Григорович]. – С. 249.

14 85 років від дня народження Василя Михайловича Кавуна (14.08.1928, с.Кобриново Тальнів. р-ну Черкас. обл. – 08.08.2009, м.Київ), українського агронома, організатора сільськогосподарського виробництва, Героя Соціалістичної Праці (1962). Закінчив Уманський сільськогосподарський інститут (1953), працював агрономом у Бершадському р-ні, протягом 1953-1958 рр. – голова колгоспу ім. Куйбишева Теплицького р-ну, з 1958 по 1970 рр. – голова колгоспу с.Шляхова Бершадського р-ну. Учасник Всесвітньої виставки в Монреалі (1967). У 1970-1978 рр. – голова виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів, а з травня 1978 по 1989 рр. – перший секретар Житомирського обкому Компартії України. Нагороджений 4 орденами Леніна, орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, медалями.

Література:

Мазур, Л.І. Кавуни – рід хліборобський: [нарис] / Л.І.Мазур. – К.: Урожай, 1974. – 190 с.: іл. – (Династії сіл. трударів).

Кавун, В. «Пам'ятай: перед тобою – Людина!»: [автобіогр. докум. повість] / В.Кавун. – К.: ПП «ЕКМО», 2004. – 201 с.

Маніленко, П. Талант хлібодара: [до 80-річчя від дня народж. Героя Соц. Праці В.М.Кавуна] / П.Маніленко // Вінниц. газ. – 2008. – 14 серп. – С. 6.

Шевчук, Ф. Вшановано пам'ять Василя Кавуна: [про урочист. відкр. пам'ят. дошки держ. діячеві В.М.Кавуну] / Ф.Шевчук // Вінниччина. – 2011. – 11 трав. – С. 12.

15 75 років від дня народження Олександра Гнатовича Гуцала (15.08.1938, с.Латанці Тиврів. р-ну – 29.04.2002, м.Вінниця), фахівця у галузі радіофізики, доктора технічних наук (2000). Закінчив Іркутський університет (РФ, 1969). Відтоді працював у Вінницькому політехнічному інституті (нині Вінницький національний технічний університет): 2000-2002 рр. – професор кафедри радіотехніки. Його наукові дослідження структурний синтез і аналіз засобів вимірювання частотних характеристик чотириполюсників із зосередженими та розподіленими параметрами; принципи побудови засобів вимірювання частот, характеристик фазового та групового часу запізнення чотириполюсників і їх метрологічного забезпечення.

Література:

Мокін, Б.І. Гуцало Олександр Гнатович / Б.І.Мокін // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2006. – Т. 6. – С. 693.

19 65 років від дня народження Миколи Івановича Бучка (19.08.1948, с.Удич, Теплиц. р-ну), українського поета. Член СПУ з 1984 р. Закінчив 1971 р. Чернівецький університет, працював журналістом, керівником літоб’єднання при редакції газети «Молодий буковинець», очолював неформальне об’єднання «Оберіг», був редактором чернівецького муніципального видавництва «Місто». Лауреат премій ім. П.Усенка (1984), ім. Д.Загула (1999), ім. С.Воробкевича (2000). Літературну діяльність розпочав у 60-х рр. Провідні мотиви його творів – пам’ять про загиблих на війні, утвердження миру, добра, справедливості. Низку поезій Бучка покладено на музику. Перекладає твори румунських письменників Г.Асакі, М.Емінеску, Б.П.Хашдеу, В.Левицького та інших, а також П.Целана. Окремі поезії Бучка перекладені російською, англійською, румунською мовами. Нині – на творчій роботі. Займається видавничою справою.

Література:

Подолинний, А.М. Бучко Микола Іванович / А.М.Подолин-ний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і доп. / упорядкув. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 41.

20 75 років від дня народження Тараса Юрійовича Мельничука (20.08.1938, с.Уторопи, Косів. р-ну Івано-Франків. обл. – 29.03.1995, м.Коломия Івано-Франків. обл.), українського поета. Після закінчення школи працював коректором районної газети «Радянська Гуцульщина», далі – в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив в армії. У 1958 р. вступає до Чернівецького університету – не закінчує. Працює робітником, в редакціях районних газет. У 1967 р. виходить перша збірка його віршів «Несімо любов планеті». У 1968 р. вступає на заочне відділення Московського літературного інституту ім. Максима Горького. Протягом 1972-1975 рр. Т.Мельничук був уперше несправедливо позбавлений волі, з 1979 р. – вдруге, покарання відбував у Вінниці. Після звільнення жив і працював на Вінниччині, потім у Коломиї. Його вірші ввійшли до збірок «Князь роси» (1990), у закордонних виданнях «Строфи із Голгофи» та «Із-за грат». Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1992).

Література:

Гнатюк, Н. Тарас Мельничук: «Крім честі, в мене нічого не лишилось»: [про укр. поета, без підстав. репресов. у 1979-1983 рр., ув'язнення відбував у Вінниці, де потім працював] / Н.Гнатюк // Київ. Русь. – 2008. – Кн. 11. – С. 36-40.

Юсип, Д. «У пісні перейду, переплавлюсь у звуки…»: до 70-річчя від дня народж. Тараса Мельничука / Д.Юсип // Дзвін. – 2008. – № 8. – С. 118-123.

Рабенчук, В. «Розлетілись ми, неначе пір’я»: [про лауреата Держ. премії України ім. Т.Г.Шевченка Т.Мельничука, в т.ч. про його перебув. на Вінниччині] / В.Рабенчук // Вінниц. газ. – 2005. – 29 берез. – С. 6.

• 50 років від дня народження Тетяни Георгіївни Журунової (20.08.1963 р., м.Вінниця), мистецтвознавця, члена

Спілки художників України (2000). У 1982 р. закінчила Він-ницьке музичне училище ім. М.Леонтовича, в 1992 р. Санкт-Петербурзький інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю.Репіна, факультет теорії та історії мистецтва. Працює зав. науковим сектором виставкової та рекламної роботи Вінницького обласного краєзнавчого музею. Досліджує народний подільський іконопис. Автор статей до проспектів та каталогів, наукових публікацій з історії мистецтва та мистецького сьогодення Вінниччини.

Література:

Ліпська, А.В. Журунова Тетяна Георгіївна / А.В.Ліпська // Енцикл. сучас. України (ЕСУ). – К., 2009. – Т. 9. – С. 704.

Журунова Тетяна Георгіївна // Художники Вінниччини: довід. чл. НСХУ. 1976-2001. – Вінниця, 2001. – С. 22.

21 60 років від дня народження Віктора Степановича Скрипника (21.08.1953, с.Довге, нині Теребовлян. р-ну Тернопіл. обл.), журналіста, краєзнавця, члена Національної спілки журналістів України. З 1954 р. живе на Вінниччині. Закінчив факультет журналістики Київського державногого університету ім. Т.Г.Шевченка. Працював редактором Ямпільської райгазети «Слово хлібороба», заступником головного редактора обласної газети «Подолія». З 1995 р. – власний кореспондент газети «Голос України» у Вінницькій області. Автор численних публікацій.

Література:

Скрипник Віктор Степанович // Вінниччина журналіст-ська: ж-сти нашого краю в засобах мас. інформ. і не тільки…: до 50-річчя утворення НСЖУ/ авт.-упоряд. В.Лисенко. – Вінниця, 2010. – С. 206: портр.

Гальчак, С. Скрипник Віктор Степанович / С.Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ – поч. ХХІ ст. / С.Гальчак. – Вінниця, 2011. – С. 691-692.

30 110 років тому народився Іван Васильович Бевз (30.08.1903, м.Темрюк, нині Краснодар. край – 13.01.1943, розстріляний гестапо, м.Вінниця), керівник Вінницького антифашистського підпілля, Герой Радянського Союзу (посмертно, 1965). У Червоній Армії з 1919 р., учасник Громадянської війни. 1927-1929 рр. – на комсомольській роботі у м. Жмеринка Вінницької області, в 1929-1937 рр. – на партійній – у Вінниці і Могилеві-Подільському. З 1937 р. – директор Вінницького драматичного театру, потім – міської бібліотеки. 1940 р. за співчутливе ставлення до родини репресованого товариша зазнав переслідувань, був виключеним із партії. У липні 1941 р. під керівництвом Бевза створено підпільну міську організацію, базою якої стала міська бібліотека ім. Н.Крупської. А наприкінці цього ж року за його ініціативою організовано підпільні групи на м'ясокомбінаті, кравецькій фабриці, водоканалі, залізничній станції, налагоджено зв'язки з підпільниками Гайсинського, Іллінецького, Козятинського, Липовецького, Немирівського, Погребищенського районів. Для керівництва цими групами (на поч. 1942 їх було 17) він створив підпільний центр. У липні 1942 року І.В.Бевз разом з багатьма учасниками підпілля потрапив до гестапо й був розстріляний. У Вінниці споруджено пам'ятник Герою (скульптор О.Левицький, архітектор Е.Устинов), його іменем названо одну з вулиць міста та бібліотеку (28.04.1975), встановлено погруддя і меморіальні дошки. 11.03.1969 р. І.В.Бевзу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Вінниці» (посмертно).

Література:

Бевз Іван Васильович // Подвигом уславлені: Герої Рад. Союзу – партизани і підпільники в роки ВВВ: [збірник]. – К., 1978. – С. 61-63: портр.

Совко, В. Керманич підпільного обкому / В.Совко // Вінниц. альб., 1998. – Вінниця, 1999. – С. 251-255.

Ковальчук, Г. Нескорений вінничанин / Г.Ковальчук // Міс-то. – 2006. – 25 серп. – С. 20: фото.

Улица Ивана Бевза [у Вінниці] // Афіша. – 2010. – № 4. – С. 19: фото.

Бевз Іван Васильович (06.10.1903-13.01.1943): [Почес. громадянин м.Вінниці] // Независ. курьер. – 2010. – 14 лип. – С. 27.

Цього місяця виповнюється:

Література:

[Перша на Поділлі Губернська Олімпіада] // Кулик Я.Л. Вінниччина спортивна / Я.Л.Кулик. – Вінниця, 1996. – С. 24.

Література:

Бард, О. Відкрито музей [вагон. депо станції Козятин] / О.Бард // Вісн. Козятинщини. – 2005. – 18 трав.

Вільчинська, З. У вагонному депо – ювілей: про історію підприємства / З.Вільчинська // Вісн. Козятинщини. – 2008. – 31 лип. – С. 7.

Література:

Скрипник, В. Стельмах дав мішок грошей на школу, а йому на пам’ятник – не знайшлося / В.Скрипник // Голос України. – 2012. – 18 лют. – С. 22.