Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

КНИГИ З БІБЛІОТЕКИ ВІННИЦЬКОЇ «ПРОСВІТИ» (1917-1920 рр.)

БІБЛІОТЕКА ВІННИЦЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА»

Товариство «Просвіта» у Вінниці було засноване у березні 1917 року.

Протягом усього часу існування вінницької «Просвіти» діяла її бібліотека. На той час книгозбірні та читальні залишалися однією з основних і доступних форм впровадження культури та освіти серед широких верств населення. Саме заснування бібліотек було одним з основних завдань «Просвіт».

Бібліотека збирала найцінніші книги української культури. Тут були зосереджені не лише просвітницькі видання, а й «золотий» книжковий фонд української мови, літератури та культури в цілому. Просвітяни ставили за мету зібрати у своїй бібліотеці всі видання, видрукувані у світі українською мовою та книжки про Україну, що вийшли в інших країнах, тобто укомплектувати максимально повний фонд україніки. Водночас, поряд з україномовними книгами, у фонді були й російськомовні видання.

Звернення до львівської «Просвіти» допомогло отримати значний масив західноукраїнських видань попередніх років. Бібліотека була укомплектована завдяки пожертвам десятків добродійників-патріотів, багато з яких були видатними діячами вітчизняної літератури, культури та науки. В.Камінський, співробітник Всенародної бібліотеки України, влітку 1920 року, оцінюючи бібліотечну мережу Вінниці, писав: «…нарешті є тут гарна бібліотека місцевої «Просвіти». На той час фонд просвітянської бібліотеки сягав 3,2 тис. примірників2.

З усіх «Просвіт» України тільки вінницька спромоглася розгорнути широку видавничу діяльність, зібрати значний капітал, придбати друкарню, навіть видавати щоденний часопис «Шлях», редактором якого був талановитий український письменник В.Островський (родом із Холмщини). З друкованої за цей час продукції варто було б назвати такі видання, як «Украдене щастя» та «Лис Микита» І.Франка, «Остання ніч» М.Старицького, «Шалений день, або Весілля Фігаро» Бомарше у перекладі Гната Юри, твори інших зарубіжних письменників в українських перекладах, україномовні підручники для шкіл та вищих навчальних закладів. Всього було надруковано 11 назв видань3. В умовах громадянської війни просвітницький рух опинився на вістрі політичних інтересів протилежних таборів. Уряди Української Народної Республіки спрямовували «Просвіти» на потреби державницького та культурно-освітнього виховання, більшовицька влада прагнула нейтралізувати і залучити їх на свій бік, інші учасники громадянської війни та інтервенції взагалі ставилися до них вороже. До честі просвітницького руху належить те, що, незважаючи на різні політичні підходи до його розвитку, він зумів у 1917-1920 роках зберегти своє обличчя, призначення, залишитися вірним засадам українського національно-культурного відродження.

Але з встановленням радянської влади в Україні наприкінці 1920 року склалися надзвичайно несприятливі умови для заснування та діяльності цих громадських організацій. Ймовірно тому керівництво вінницької «Просвіти» вирішило передати книжковий фонд своєї бібліотеки до складу Вінницької філії Всенародної бібліотеки при УАН і таким чином врятувати його4. Тим більше, що члени товариства П.Пясецький, О.Кицай брали активну участь в організації філії, допомагаючи фінансами.

Частина бібліотеки Вінницького товариства «Просвіта» сьогодні зберігається у фонді відділу рідкісних і цінних видань Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва і нараховує 386 томів. Це окремі видання, журнали та витини з періодики. За хронологією література охоплює незначний проміжок часу середини ХІХ – початку ХХ ст., верхня хронологічна межа – 1920-й рік. За мовною ознакою переважають книги українською мовою і лише невелика кількість видань – російською. Географія друку охоплює практично всі регіони України (Київ, Львів, Полтава, Черкаси, Чернігів, Вінниця, Кам’янець-Подільський та ін.) та видання, друковані в Росії (Санкт-Петербург, Москва).

На виявлених книгах є три зразки штемпелів. Книгозбірня «Просвіти», що розташовувалася у Народному домі, мала квадратний штемпель синього кольору «Вінницька/ Книгозбірня/ Народний дім/ Просвіта». У 1917 році ставилися штемпелі яскраво-рожевого та синього кольору: по колу «Подільське товариство Вінниця Под. губ., а в центрі – «Просвіта». З 1919 року бібліотека мала власний штемпель синього кольору: по колу «Культурно-просвітне Т-во «Просвіта», у центрі – «Бібліотека».

За галузевим принципом виявлений історико-книжковий фонд умовно можна розбити на такі складові: найбільший відділ – художня література: 54 томи видань вітчизняної літератури; 24 – зарубіжної художньої літератури (в т.ч. російської – 12); суспільні науки представлені виданнями, половина з яких – книги з історії України (47). Є література з мовознавства (8) та літературознавства (13), книжки з етнографії та географії (26), природничих наук (26). Довідкові видання – 88 томів.

З огляду на ці дані бібліотека мала гуманітарне спрямування та складалася переважно з художньої літератури й етнографії, книг з історії, що відповідало просвітницьким завданням товариства – піднесення та поширення культурно-просвітнього стану українського народу.

Тут були такі цінні для вітчизняної культури видання, як «Летопись событий в Юго-Западной России в XVII веке» (4 т., К., 1848-1864) Самійла Величка; окремі томи «Історії України-Руси» (4 т., Львів, 1905-1909) Михайла Грушевського; широковідомі «Монографии по истории Западной и Юго-Западной России» (Т. 1, К., 1885) В.Б.Антоновича; перша з книжок серії «Культурно-історична бібліотека» – фундаментальна праця «Історія Слобідської України» (Харьків, 1918) Д.Багалія; «История Малой России» (М., 1903) Д.Бантиш-Каменського; «Очерки по истории Западной Руси и Украины» (К., 1916) українського історика, президента Української академії наук М.Василенка; «По рідному краю» (К., 1919) громадсько-політичного і культурного діяча Д.Дорошенка. У фонді відділу зберігається перше видання відомої праці Івана Огієнка «Українська культура» (К.,1918), що була написана як спеціальний курс лекцій для читання в Українському народному університеті, ініціатором створення якого був вчений. Особливою цінністю в наш час вважається перша енциклопедія українознавства, яка з’явилася з ініціативи М.Грушевського у Петербурзі – «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (2 т., СПб., 1914-1916) – понад 700 сторінок, великого формату, з численними ілюстраціями, за редакцією Ф.Вовка, М.Туган-Барановського, А.Кримського, М.Грушевського, М.Ковалевського, Ф.Корша і О.Шахматова. Значний інтерес викликає унікальне видання з історії українського мистецтва Ф.Шміта «Искусство Древней Руси-Украины» (Харьків, 1919) – прижиттєве видання автора, видане в скрутних умовах Української революції, яке відзначається високою якістю друку та чудовими репродукціями. Також виявлено російськомовне видання «Истории Государства Российскаго» (2 т., СПб., 1833) Миколи Карамзіна та перше його ілюстроване перевидання 1892 року, «Как люди на белом свете живут. Чехи-Поляки-Русины» (СПб., 1900) Е.Водовозової, що вміщує 10 ілюстрацій на окремих аркушах відомого художника В.Васнєцова.

Науковий доробок львівських вчених найкраще представлений у виданнях Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Нами виявлено «Жерела до історії України-Руси» (7 т.) – збірник документальних матеріалів з історії України XVI-XVIII ст., виданий Археографічною комісією товариства, «Етнографічний збірник» (12 т.), «Збірник математично-природописно-лікарської секції» (8 т.) та «Руська історична бібліотека» (18 т.) – серія збірок, монографій і праць з української історії, здебільшого в перекладах, започаткована за редакцією О.Барвінського та за участю А.Кримського. Серед книг з літературознавства можна відзначити підручник О.Барвінського «Виїмки з українсько-руської літератури» (Львів, 1902) та збірник «Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство» (Львів, 1900).

Найбільш повно зібрана українська художня книга, яка представлена виданнями класиків української літератури, зокрема творами Т.Шевченка, П.Куліша, М.Костомарова, Б.Грінченка, С.Васильченка, Г.Квітки-Основ’яненка, М.Коцюбинського, А.Тесленка, Л.Марто-

вича, В.Винниченка, А.Кримського, П.Гулака-Арте-мовського, І.Франка, В.Стефаника, І.Воробкевича, О.Левицького, та ін. У бібліотеці зберігаються видання класиків російської літератури М.Гоголя, Ф.Достоєв-ського, Л.Толстого, І.Тургенєва, Г.Успенського та перекладені на українську мову твори зарубіжних письменників Аристофана, Г.Гауптмана, Данте, С.Жеромського, Г.Ібсена, М.Метерлінка, О.Мірбо, Мольєра та ін.

Значну частину фонду складає довідкова література та словники, серед яких: «Словарь украинского языка» (4 т., 1907-1909) Б.Грінченка – перший фундаментальний українсько-російський тлумачний словник, який містить 68 тис. статей, що за своїми місткістю, змістом і значенням для української культури дорівнює словнику В.Даля, та «Російсько-український словник» (Вінниця, 1918) С.Іваницького і Ф.Шумлянського.

Бібліотека «Просвіти» була укомплектована універсальними виданнями «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона» (СПб., 1890-1907) та «Большая энциклопедия» (СПб., 1900-1904) за редакцією С.М.Южакова, які представлені у фонді 77-ма та 11-ма томами відповідно.

Організатори бібліотеки дбали про якнайширший добір української літератури, зокрема й періодичних видань. До сьогоднішнього дня у відділі збереглося 78 томів, представлених такими назвами:

Бібліотека комплектувалася різними шляхами. Це й допомога українських культурно-освітніх товариств інших регіонів, зокрема, львівської «Просвіти», й закупка нової літератури, й обмін на власні видання, й подарунки. Так, у фонді рідкісних і цінних видань досі зберігається книга Дмитра Марковича «По степах та хуторах» з дарчим написом на титульній сторінці: «Приношу сей мій невеличкий дар «Просвіті» у Вінниці. Сії твори – край серця мого, сок – нервів моїх, тут мої віра і надія виявлена в кайданних умовах проклятої цензури и неволі. Травня 18 день, 3 місяць 1917 р.»([1]). Свою книгу «Важніщі властивости українського народу в порівненню з іншими народами. Числове доходжениє» з дарчим написом «В Дари Бібліотеки Вінницькій Просвіти від автора 15.V.20 р.» презентував відомий український економіст, державний і політичний діяч, Голова Ради народних міністрів УНР Сергій Степанович Остапенко. Восени 1919 року для поновлення книжкового фонду організатори бібліотеки відбирали книги з націоналізованих більшовиками бібліотек(2), зокрема родового зібрання Якубовських, книгозбірень полковника, винахідника польової кухні Антона Федоровича Турчановича, відомого громадського, політичного і освітнього діяча Станіслава Стемповського.

Варто зазначити, що завдяки «просвітянському» книжковому фонду сьогодні відділ рідкісних і цінних видань має гарну колекцію історичної україніки. Як це не парадоксально, але перебування цих книг у радянський період в «спецхрані» сприяло їхньому збереженню. Більша частина виявленого фонду містить помітки про спеціальний режим зберігання та використання.

Бібліотеку «Просвіти» слід оцінювати як результат зусиль невеликого гурту національно свідомої інтелігенції, яка y скрутних умовах за короткий час зуміла створити переконливий наочний доказ високого рівня української національної культури, науки, літератури у вигляді великої книжкової колекції україніки, що налічувала кілька тисяч видань, і тим самим змогла розвінчати усталену в тогочасному суспільстві думку про меншовартісність, вторинність, “хуторянський” характер духовних здобутків українського народу5.

Примітки

  1. Хроника // Свободный голос. – 1917. – 7 апр.– С. 2.
  2. Державний архів Вінницької області, Ф.Р.-254, оп. 1, од. зб. 1208, арк. 24.
  3. Вінницька обласна друкарня: історія і сучасність: до 135-річчя заснування / уклад. М.Бодлєв. – Вінниця: Книга-Вега, 2004. – 152 с.
  4. Архів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, ф. 1, оп. 1, спр. 39, арк. 42.
  5. Зворський, С.Л. Видавнича та бібліотечна діяльність Київського товариства «Просвіта» (1906-1920 рр.): автореф. дис. / С.Л.Зворський; НАН України. Нац. Б-ка України ім.В.І.Вернадського // http://www.lib.ua-ru.net/inode/27598.html .

О.В. Сафронова,

провідний бібліограф відділу рідкісних і цінних видань

 

(1) Тексти автографів подаються в авторській орфографії.

(2) За усним повідомленням вінницького дослідника історії книжкової справи на Поділлі Т.Р. Соломонової.